Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №752/22424/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/22424/26

Провадження №: 3/752/6390/26

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Вдовиченко О.О., розглянувши матеріали, які надійшли від Управління патрульної поліції у м. Києві відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП,

У С Т А Н О В И В :

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення Серії ВАД № 288233, 19.08.2026 о 14 год. 30 хв, в м. Києві, за адресою просп. Голосіївський 3, водій ОСОБА_1 , керував автобусом Mercedes-Benz днз НОМЕР_1 , який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів на комерційній основі за маршрутом Київ-Сокиряни без документів дозвільного характеру, що засвідчують використання автобусу на даному маршруті на законних підставах, чим порушив ст. 39 ЗУ «Про автомобільний транспорт» та ЗУ «Про ліцензування», ПКМУ №176, тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 164 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином. В судове засідання з`явився представник ОСОБА_1 - адвокат Заворітний В.В., який пояснив, що не погоджуються із суттю адміністратвиного правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 , останній та він, його захисник, заперечують наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, у зв`язку з чим вважають, що провадження у справі підлягає закриттю та долучив клопотання про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 288233 від 19.08.2026 за ч. 1 ст. 164 КУпАП, долучені до нього матеріали, суд у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що провадження стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю з таких підстав.

Дослідивши протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 288566 від 11.08.2025 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, долучені до нього матеріали, суд у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, дійшов висновку, що провадження стосовно ОСОБА_1 підлягає закриттю з таких підстав.

Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Обов`язок щодо збирання доказів, відповідно до абз. 2 ст. 251 КУпАП, покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

З урахуванням того, що такі докази мають випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" № 39598/03 від 21.07.2011 року), тобто бути такими, що не залишать місце сумнівав, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

Разом з тим, у цій ситуації зібрані матеріали, як докази, уповноваженою на складання протоколу про адміністративні правопорушення, визначеного статтею 255 цього Кодексу, особою, за своєю суттю залишають місце сумнівам, як наслідок, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 КУпАП адміністративна відповідальність настає за Провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

При цьому жодних доказів того, що ОСОБА_1 дійсно вчинив зазначене адміністративне правопорушення, з матеріалів справи не вбачається.

Правове регулювання господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом здійснюється Законом України «Про автомобільний транспорт», Правилами надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 176, а також Ліцензійними умовами провадження господарської діяльності перевезення пасажирів автомобільним транспортом, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 1001. Саме зазначеними нормативно-правовими актами визначаються вимоги до автомобільного перевізника, водія, транспортних засобів, порядок здійснення пасажирських перевезень, а також перелік документів, необхідних для провадження відповідного виду господарської діяльності та її здійснення.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає господарська діяльність з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів автомобільним транспортом, міжнародних перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

На виконання вимог зазначеного Закону постановою Кабінету Міністрів України № 1001 затверджено Ліцензійні умови провадження господарської діяльності з перевезення пасажирів автомобільним транспортом, якими визначено організаційні, кадрові, технологічні та спеціальні вимоги до провадження такого виду господарської діяльності, а також перелік документів, якими ліцензіат підтверджує відповідність цим вимогам.

При цьому пунктом 27 Ліцензійних умов передбачено, що ліцензіат забезпечує провадження господарської діяльності транспортними засобами, які можуть перебувати у його власності або використовуватися на інших законних підставах, зокрема на підставі договору оренди, лізингу, кредиту чи іншої правової підстави, що підтверджується відповідними документами.

Водночас питання документального забезпечення безпосереднього здійснення перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» під час виконання нерегулярних пасажирських перевезень автомобільний перевізник та водій повинні мати і пред`являти особам, уповноваженим здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, визначені цією статтею. При цьому Закон окремо визначає перелік документів, які повинен мати автомобільний перевізник, та окремо перелік документів, які повинен мати водій

Так, під час виконання нерегулярних пасажирських перевезень автомобільний перевізник зобов`язаний мати, зокрема, ліцензію, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, а також інші документи, передбачені законодавством України.

Водночас для водія автобуса, який здійснює нерегулярні пасажирські перевезення, статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» встановлено інший перелік документів, а саме: посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України. При цьому документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, до переліку документів, які повинен мати водій, статтею 39 Закону не віднесено.

Як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки ОСОБА_1 надав працівникам поліції договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах від 19.08.2026, тобто договір із замовником транспортних послуг, а також інші документи, які відповідно до вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» повинен мати при собі водій, що здійснює нерегулярні пасажирські перевезення.

При цьому, на момент складення протоколу ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (запис про державну реєстрацію в ЄДР № 20310000000000371 від 06.09.2005), що підтверджується трудовим договором та наказом про прийняття на роботу. Саме ФОП ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , є автомобільним перевізником, який здійснює господарську діяльність з перевезення пасажирів на підставі чинної ліцензії на провадження господарської діяльності з надання послуг перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом з дозволеним видом робіт пасажирів автобусами, видану 10.06.2013 Державною інспекцією України з безпеки на внутрішні перевезення наземному транспорті, серії НОМЕР_2, виконує встановлені законодавством податкові обов`язки, що підтверджується податковою декларацією, та використовує транспортний засіб Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , на законних підставах відповідно до договору позички транспортного засобу. Крім того, перевезення пасажирів, під час якого було складено протокол про адміністративне правопорушення, здійснювалося на виконання укладеного ФОП ОСОБА_3 договору про надання послуг з нерегулярного перевезення пасажирів, який був наявний у водія.

При цьому зазначеним договором визначено, що перевезення здійснюється саме транспортним засобом Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що додатково підтверджує законність використання транспортного засобу та виконання ОСОБА_1 перевезення виключно як найманим водієм автомобільного перевізника.

Тобто, ОСОБА_1 , будучи найманим водієм автомобільного перевізника, під час здійснення нерегулярного пасажирського перевезення мав при собі та пред`явив працівникам поліції документи, які відповідно до статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» зобов`язаний мати саме водій. Водночас документ, що підтверджує використання транспортного засобу на законних підставах, відповідно до вимог зазначеної статті є документом автомобільного перевізника, а не водія, а тому жодною нормою законодавства на ОСОБА_1 не покладався обов`язок мати його при собі чи пред`являти працівникам поліції.

Відповідно до ст. 255 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

У рішенні по справі «Пол і Одрі Едвардс проти Об`єднаного Королівства» від 14.03.2002 ЄСПЛ зазначив, що компетентні органи завжди повинні докладати серйозних зусиль для з`ясування обставин справи і не повинні керуватись необдуманими або необґрунтованими висновками для розслідування, або в якості підстав для прийняття рішень.

У справі «Бербера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії» від 06.12.1998 ЄСПЛ встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі №463/1352/16-а (провадження №К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст.19 Конституції України). Вина особи, яка притягається до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (ст. 62 Конституції України).

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що за відсутності у справі належних доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, провадження по адміністративній справі щодо неї підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення..

На підставі наведеного, керуючись вимогами п. 1 ч. 1 ст. 247, ст.ст. 251, 252, 283-285, 289 КУпАП, суд

П О С Т А Н О В И В :

Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Суддя О.О. Вдовиченко