Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №713/393/26 — Вижницький районний суд Чернівецької області

Суд: Вижницький районний суд Чернівецької області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Цивільне

Категорія: позики, кредиту, банківського вкладу, з них

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №713/393/26

Суддя: ОСОКІН А. Л.

Справа № 713/393/26

Провадження №2/713/1107/26

РІШЕННЯ

іменем України

16.09.2026 м. Вижниця

Вижницький районний суд, в складі головуючого судді Осокіна А.Л., за участю секретаря Холіван В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) цивільну справу за позовом ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в інтересах якого діє Білоус Д.В. до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості, посилаючись на таке.

Між ТОВ «Укр Кредит фінанс» та відповідачем 12.01.2025 було укладено електронний договір про надання кредиту №1496-9688, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 4500грн. на 365 днів. А відповідач зобов`язовувався повернути кредит та проценти за користування ним.

Відповідач свої вимоги за договором не виконав та кредит не повернув. Станом на 19.01.2026 року загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором становить 20 685,50 грн., з яких 4500 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 13260,50 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 2250 грн. – заборгованість по процентах за ч.2 ст.625 ЦК України, та 675 грн. – заборгованість по комісії.

У зв`язку з викладеним просить суд стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та сплачений при зверненні до суду судовий збір.

Заочним рішенням від 16.03.2026 позов задоволено, стягнуто з відповідача борг за кредитним договором та судові витрати.

Ухвалою від 15.07.2026 вказане заочне рішення скасоване та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов підтримує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності. Визнав позов частково, в сумі 2600 грн. В заяві вказав, що ним фактично сплачено 2900 грн., з яких 1000 грн. сплачено 12.03.2025 та 1900 грн. сплачено 09.02.2026. Позивач приховав вказані платежі. Нарахування позивач 1% щоденно за прострочення впродовж 15 місяців було зроблено позивачем умисно. На даний час заборонено нарахування процентів згідно ч.2 ст.625 ЦК України.

Крім того, в письмових поясненнях від 15.07.2026 відповідач зазначив обставини, аналогічні до вказаних.

Суд знаходить можливим розглянути справу у відсутності сторін на підставі наданих документів та письмових пояснень, та ухвалити рішення.

Проаналізувавши обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд знаходить, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та відповідачем 12.01.2025 було укладено електронний договір про надання кредиту №1496-9688, відповідно до якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 4500грн. на 365 днів. Вказане підтверджується копією кредитного договору від 12.01.2025.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 19.01.2026 заборгованість відповідача за договором становить 20 685,50 грн., з яких 4500 грн. – заборгованість по тілу кредиту, 13260,50 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом, 2250 грн. – заборгованість по процентах за ч.2 ст.625 ЦК України, та 675 грн. – заборгованість по комісії за надання кредиту. При складанні даного розрахунку, також враховано, що відповідач 12.03.2025 сплатив 1000 грн. Вказане підтверджується розрахунком заборгованості. (а.с.37-40). Інших розрахунків заборгованості від відповідача не поступало.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості по тілу та процентам за правомірне користування кредитними коштами

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

За змістом частини першої стаття 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Договір, який укладений в електронній формі є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205 та 207 ЦК України).

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Сам факт укладення договору та отримання коштів відповідачем в сумі 4500 грн. – ним не заперечується.

Як вже зазначено судом, згідно розрахунку заборгованості борг відповідача по вказаному кредитному договору за тілом кредиту та процентах за користування кредитом станом на 19.01.2026 складає 4500 грн. – заборгованість по тілу кредиту та 13260,50 грн. – заборгованість по процентах за користування кредитом.

При цьому нарахування процентів за користування кредитом після 12.01.2026, тобто після закінчення строку, на який брався відповідачем кредит – не здійснювалось (а.с.40). У вказаному розрахунку заборгованості вже врахована сума 1000 грн., сплачена відповідачем 12.03.2025 (а.с.36 друга сторінка), будь-яких підстав сумніватись у правильності нарахування вказаних процентів - у суду немає. За таких обставин суд знаходить, що вказана сума боргу щодо тіла кредиту та процентів за його користуванням в розмірі 17760,50 грн. є обгрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Щодо умов кредитного договору про стягнення комісії за надання кредиту в сумі 675 грн.

Так, пунктом 4.11 договору №1496-9688 від 12.01.2025 передбачено комісію в розмірі 15% за видачу кредитних коштів. Вказана комісія становить 675 грн. від суми отриманого кредиту.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом – витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова не є нікчемною.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).

Крім того, відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

Відповідач ознайомившись з умовами кредитного договору, мав реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання додаткових вимог щодо спірних умов договору не заявляв.

Суд бере до уваги, що відповідач, незважаючи на зазначену в поясненнях незгоду із встановленням комісії, таким своїм правом не скористався.

Після укладення кредитного договору позичальник у подальшому виконувала його умови та покладені на нього договірні зобов`язання, сплачуючи кредит в сумі 1000 грн., що свідчить про свідоме визнання позичальником умов договору, в тому числі й щодо комісії..

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30 червня 2021 року в справі № 201/10403/19, від 13 березня 2023 року в справі № 707/782/22.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них

Зазначене у сукупності свідчить про безпідставність доводів про невизнання умов кредитного договору щодо визначення розміру комісії за надання кредитних коштів.

Такий висновок суду узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20 вересня 2024 року у справі № 331/2974/23.

Таким чином, кошти в сумі 675 грн., що є комісією за надання кредиту – є обгрунтованими та підлягають стягненню з відповідача.

Щодо стягнення заборгованості по процентах на підставі ст.625 ЦК України

Суд вважає безпідставним включення позивачем до суми заборгованості, яка підлягає стягненню з відповідача процентів за користування кредитом на підставі ст.625 ЦК України у сумі у сумі 2250 грн. зважаючи на наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Верховний Суд вже викладав висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Зазначене також узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24).

Вказане свідчить, що судом касаційної інстанції визначено єдиний підхід щодо застосування норм права до правовідносин, які випливають, зокрема й з споживчого кредиту та щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року.

За таких обставин вимога про стягнення з відповідача заборгованості по процентах на підставі ст.625 ЦК України в сумі 2250 грн. є незаконною та підлягає відмові у задоволенні.

Аналізуючи викладене, суд вважає доведеним, що відповідач, отримавши від ТОВ «Укр Кредит фінанс» кошти за кредитним договором, умови договору належним чином не виконував та кошти не повернув, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у вказаному розмірі, тому вказані позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають задоволенню в сумі 18430,50 грн.

Крім того, суд відхиляє заперечення відповідача проти позову, виходячи з такого.

Так, заборгованість відповідача визначена станом на 19.01.2026, і останні нарахування здійснювались 12.01.2026. Сама заборгованість відповідача по кредитному договору розраховувалась з врахуванням одного платежу, здійсненого відповідачем 12.03.2025. в сумі 1000 грн., та ця заборгованість врахована при визначенні боргу відповідача по даному кредитному договору.

Що стосується тієї обставини, що відповідач вказує, що він сплатив 1900 грн. 09.02.2026. Разом з тим належних доказів такої сплати коштів саме позивачу – відповідач не надав. Надані відповідачем скріншоти – не є належним доказом того, що він здійснив оплату.

За таких обставин суд знаходить, що заперечення відповідача є необрунтованими в цій частині та задоволенню не підлягають.

При цьому судом вирішення заперечення відповідача щодо доведеності суми боргу, безпідставності стягнення коштів за ст.625 ЦК України та комісії за видачу кредиту.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на те, що проценти в сумі 13260,50 грн. створені позивачем внаслідок «штучного накопичення відсотків та зловживанням позивачем своїм правом». Так, жодних доказів на підтвердження вказаних обставин відповідач не надав. При цьому, дії позивача щодо нарахування процентів за користування кредитом були здійснені в межах строку кредитування на у відповідності до умов договору. Жодних порушень судом не виявлено.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обгрнутовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України”, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на те, що позов задоволено на користь позивача частково, суд, на підставі ст.141 ЦПК України, стягує з відповідачів понесені позивачем при зверненні до суду судові витрати пропорційно до розміру задоволених вимог в частині 89,1%, що становить 2371,83 грн.

На підставі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, та ст.ст. 2, 10, 12, 76, 77, 141, 263-265, 280- 282, ЦПК України, суд , -

УХВАЛИВ:

Позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит фінанс» заборгованість в сумі 18430,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Укр Кредит фінанс» сплачений при зверненні судовий збір в розмірі 2371,83 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня проголошення судового рішення, до Чернівецького апеляційного суду.

Позивач: ТОВ «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, Бульвар Лесі Українки,26, оф.407, м. Київ, 01131.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя Андрій ОСОКІН

Оригінал: reyestr.court.gov.ua