Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №632/1081/26 — Златопільський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 632/1081/26

провадження №3/632/294/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2026 року м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого судді – Журавель О.О., за участю секретаря судового засідання Охріменко А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області, про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 5 статті 126, частиною 1 статті 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , -

В С Т А Н О В И В:

Згідно із протоколом про адміністративне правопорушення від 22 травня 2026 року серії ЕПР1 № 673079: 22 травня 2026 року о 23 год. 10 хв. за адресою вул. Центральна, 2 у місті Златопіль Харківської області ОСОБА_1 передала керування транспортним засобом – автомобілем Audi А4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , особі, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння – ОСОБА_2 , чим порушила вимоги підпункт «г» пункту 2.9 розділу 2 Правил дорожнього руху (далі – ПДР), за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.

Крім того, 15 червня 2026 року о 17 год. 04 хв. ОСОБА_1 , здійснювала керування транспортним засобом – автомобілем Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вулиці Світанковій, 65 у місті Златопіль Харківської області, при цьому не маючи права керування транспортними засобами за відсутності посвідчення водія відповідної категорії, та будучи протягом року підданою адміністративному стягненню за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Отже, ОСОБА_1 порушила вимоги підпункту «а» пункту 2.1 розділу 2 ПДР, за що передбачена адміністративна відповідальність за частиною 5 статті 126 КУпАП.

ОСОБА_1 під час судового розгляду вину у вчинені повторного керування транспортним засобом особою, яка не має права керування, за частиною 5 статті 126 КУпАП, визнала в повному обсязі, заявила про щире розкаяння.

Водночас вину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, не визнала. Пояснила суду, що 22 травня 2026 року перебувала зі знайомими в кафе «Loft Bar Гусь» у м. Златопіль Харківської області. Оскільки того дня вживала алкогольні напої, близько 20 год. 00 хв. зателефонувала своєму знайомому ОСОБА_2 та попрохала його приїхати і розвести їх по домівках, попередньо з`ясувавши, чи не вживав він алкоголю. ОСОБА_2 повідомив, що є тверезим. Близько 23 год. 00 хв. ОСОБА_2 приїхав до кафе та сів за кермо автомобіля Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_3 , а ОСОБА_1 зайняла пасажирське сидіння. Зазначила, що на момент передачі керування не виявила у ОСОБА_2 видимих зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння та, покладаючись на його запевнення, була впевнена у його тверезості. Після зупинки автомобіля працівниками поліції близько 23 год. 05 хв. ОСОБА_2 пройшов огляд із використанням газоаналізатора Alcotest Drager 6820, за результатами якого встановлено факт його перебування у стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_1 вказала, що про вживання ОСОБА_2 алкоголю того дня їй відомо не було, а тому на момент передачі керування вона не усвідомлювала, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Вважала, що наведені обставини відповідно до статті 62 Конституції України мають тлумачитися на її користь та не дають підстав для однозначного висновку про наявність у її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, у зв`язку з чим провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Вислухавши пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи про адміністративні правопорушення, допитавши свідків та оцінивши зібрані докази в їх сукупності, суд доходить подальшого висновку.

Постановою суду від 02 вересня 2026 року зазначені справи про адміністративні правопорушення були об`єднані в одне провадження.

У рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Статтею 280 КУпАП передбачено, що необхідною умовою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є встановлення на підставі належних та допустимих доказів факту вчинення певного діяння такою особою та наявність в діянні цієї особи, що є суб`єктом правопорушення, всіх обов`язкових ознак складу адміністративного правопорушення.

Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

При вирішенні питання щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, суд приймає до уваги такі обставини.

Із змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 673079 від 22 травня 2026 року, який складено щодо ОСОБА_1 за порушення вимог підпункту «г» пункту 2.9 ПДР вбачається, що 22 травня 2026 року о 23 год. 10 хв. за адресою вул. Центральна, 2 у місті Златопіль Харківської області ОСОБА_1 передала керування транспортним засобом – автомобілем Audi А4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , особі, яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння – ОСОБА_2 .

На дослідженому в судовому засіданні відеозаписі з технічних засобів поліцейських зафіксовано, що 22 травня 2026 року близько 23 год. 10 хв. за адресою: вул. Центральна, 2, м. Златопіль, Харківська область, патрульним екіпажем зупинено автомобіль Audi A4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 . Працівники поліції повідомили водія про наявність у нього ознак алкогольного сп`яніння та запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу. За результатами огляду встановлено 0,54 ‰ алкоголю. Після встановлення, що транспортним засобом фактично користується ОСОБА_1 , поліцейськими їй роз`яснено вимоги підпункту «г» пункту 2.9 розділу 2 ПДР України. Водночас, під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 послідовно зазначала, що не була обізнана про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, якого вона попрохала сісти за кермо автомобіля, вони відпочивали окремо. Також пояснювала, що не помічала у нього жодних зовнішніх ознак алкогольного сп`яніння та була впевнена у його тверезості до моменту проходження ним огляду. Надалі ОСОБА_1 повідомлено про складання щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 130 КУпАП.

При цьому відеозапис не містить будь-яких відомостей про те, що на момент передачі керування транспортним засобом ОСОБА_1 знала або була повідомлена про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння. Більше того, із зафіксованої на відеозаписі розмови не вбачається, що працівники поліції будь-яким чином перевіряли або з`ясовували обставини, які могли б свідчити про обізнаність ОСОБА_1 щодо стану ОСОБА_2 на момент передачі йому керування. Натомість ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції послідовно та без суперечностей пояснювала, що не знала про вживання ОСОБА_2 алкогольних напоїв, не помічала у нього ознак алкогольного сп`яніння та була впевнена у його тверезості. Жодних об`єктивних даних, які б спростовували ці пояснення або свідчили про її обізнаність щодо стану ОСОБА_2 на момент передачі керування, на відеозаписі не зафіксовано. Навпаки, про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння та результати проведеного огляду ОСОБА_1 дізналася лише після зупинки транспортного засобу.

Допитаний за клопотанням сторони захисту як свідок ОСОБА_2 пояснив, що 22 травня 2026 року близько 22 год. 00 хв. йому зателефонувала ОСОБА_1 , яка повідомила, що перебуває зі знайомими у кафе та, оскільки вживала алкогольні напої, потребує водія, у зв`язку з чим попрохала його приїхати. На її запитання щодо вживання ним алкоголю ОСОБА_2 відповів, що є тверезим. Свідок зазначив, що напередодні, 21 травня 2026 року, вживав алкогольні напої до ранку 22 травня 2026 року, однак на момент розмови з ОСОБА_1 вважав себе тверезим та, не повідомляючи їй про вживання алкоголю напередодні, погодився керувати автомобілем. Пояснив, що про наявність алкоголю в його організмі ОСОБА_1 дізналася лише після зупинки транспортного засобу працівниками поліції та проходження ним огляду на стан алкогольного сп`яніння. При цьому свідок прямо зазначив, що ОСОБА_1 не була обізнана про його стан, оскільки він не повідомляв їй про вживання алкоголю, а, навпаки, запевнив її у своїй тверезості, про що повідомив поліцейським.

Долученою до матеріалів справи копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 673063 від 22 травня 2026 року, складеного щодо ОСОБА_2 за порушення вимог підпункту «а» пункту 2.9 ПДР, зафіксовано, що огляд ОСОБА_2 на стан алкогольного сп`яніння за його згодою проводився на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Alcotest Drager 6820, результат огляду склав 0,54 ‰.

Допитаний за клопотанням сторони захисту як свідок інспектор СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_3 пояснив суду, що у зв`язку зі значним проміжком часу, який минув після події, не пам`ятає, яким саме чином працівниками поліції встановлювалася обізнаність ОСОБА_1 про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння. Свідок зазначив, що висновок про те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 відпочивали разом, він зробив виключно зі слів ОСОБА_2 , які були повідомлені іншому працівнику поліції та не зафіксовані на відеозаписі. При цьому ОСОБА_3 не зміг повідомити суду, які саме обставини, окрім зазначених слів, стали підставою для висновку про обізнаність ОСОБА_1 щодо стану ОСОБА_2 . Також свідок підтвердив, що під час складання протоколу про адміністративне правопорушення були враховані зазначені пояснення, однак належної перевірки їх достовірності та співставлення з поясненнями ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зафіксованими безпосередньо під час події на бодікамеру, ним не проводилося. Жодного свідка з цього привода не опитувалося. При цьому ОСОБА_3 не зміг зазначити конкретних запитань, дій чи інших обставин, за результатами яких працівниками поліції безпосередньо встановлювалася б обізнаність ОСОБА_1 про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння на момент передачі йому керування транспортним засобом.

Підпунктом «г» пункту 2.9 ПДР визначено, що водієві заборонено передавати керування транспортним засобом особам, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у хворобливому стані.

Диспозицією частини 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Тобто для настання відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП необхідна наявність елементів складу адміністративного правопорушення. В даному випадку необхідна сукупність наступних елементів складу: перебування особи, якій передано керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп`яніння; усвідомлення особою, яка передає керування транспортним засобом, того, що ця особа перебуває у стані алкогольного сп`яніння; добровільне, з власної волі передання керування транспортним засобом.

Відповідно до рекомендацій, викладених у абзацу 5 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, а саме передача керування транспортним засобом особі, яка знаходиться в стані алкогольного сп`яніння повинна складатись з того, що особа, яка передає керування транспортним засобом повинна розуміти і усвідомлювати, що передає керування особі, яка знаходиться в стані алкогольного сп`яніння.

Отже, основним моментом для доведення складу правопорушення, яке полягає в передачі власником (користувачем) автомобіля права керування цим засобом іншій особі, яка перебуває в стані алкогольного сп`яніння, є те, що користувач автомобіля повинен розуміти і усвідомлювати, що він передає автомобіль в управління особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, тобто факт обізнаності.

Вислухавши показання свідка ОСОБА_3 суд констатує, що 22 травня 2026 року після зупинення автомобілю Audi А4, реєстраційний номер НОМЕР_1 , працівниками поліції не вчинялися дії направлені на з`ясування того, чи усвідомлювала ОСОБА_1 , що передає автомобіль в управління особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Отже, з пояснень ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , наданих у судовому засіданні та оцінених у сукупності з іншими дослідженими доказами, не вбачається належних, достатніх та достовірних даних, які б підтверджували обізнаність ОСОБА_1 про перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння на момент передачі йому керування транспортним засобом. При цьому, суд вкотре наголошує, щ свідок ОСОБА_3 не зміг повідомити суду про конкретні дії працівників поліції, поставлені запитання чи інші обставини, на підставі яких безпосередньо встановлювалася б обізнаність ОСОБА_1 про стан ОСОБА_2 . Натомість, як встановлено судом, її пояснення про необізнаність щодо стану останнього були послідовними та узгоджувалися із показаннями ОСОБА_2 , який підтвердив, що запевнив ОСОБА_1 у своїй тверезості та не повідомляв їй про вживання алкоголю напередодні.

Отже, зібраними і наданими суду доказами не доведено наявність у діях ОСОБА_1 умислу на передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, за умови усвідомлення нею такого стану.

За таких обставин сам по собі встановлений факт перебування ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння не є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП, оскільки матеріали справи не містять належних і переконливих доказів того, що на момент передачі керування вона знала про стан водія та усвідомлювала, що передає керування транспортним засобом особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

За відсутності доказів того, що ОСОБА_1 розуміла та усвідомлювала, що вона передає автомобіль в управління особі, яка перебуває у стані алкогольного сп`яніння, підстав вважати, що вина останньої у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП , доведена «поза розумним сумнівом» немає.

Пунктом 1 статті 247 КУпАП передбачено, що провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до вимог статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно зі статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом та на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

На підставі викладеного провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами в їх сукупності, а саме:

– змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 693868 від 15 червня 2026 року, який складено щодо ОСОБА_1 за порушення вимог підпункту «а» пункту 2.1 ПДР, з якого вбачається, що 15 червня 2026 року о 17 год. 04 хв. ОСОБА_1 , здійснювала керування транспортним засобом – автомобілем Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , по вулиці Світанковій, 65 у місті Златопіль Харківської області, при цьому не маючи права керування транспортними засобами – за відсутності посвідчення водія відповідної категорії, та будучи протягом року підданою адміністративному стягненню за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом. У відповідній графі протоколу зазначено, що ОСОБА_1 роз`яснені її права, передбачені статтею 268 КУпАП та статтею 63 Конституції України. З протоколом ОСОБА_1 ознайомилася та підписала власноруч. Правом надати письмові пояснення не скористалася;

– довідкою інспектора СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Зайця Д. про наявність повторного вчинення адміністративного правопорушення, з якої вбачається, що ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності на підставі постанови серії ЕНА № 6986356 від 07 квітня 2026 року за частиною 2 статті 126 КУпАП, постанова набрала законної сили та не оскаржувалася;

– довідкою інспектора СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Зайця Д., з якої вбачається, що транспортний засіб автомобіль Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить ОСОБА_4 ;

– довідкою інспектора СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Зайця Д., з якої вбачається, що ОСОБА_1 згідно облікових даних ІКС ІПНП ГСЦ посвідчення водія не отримувала;

– відеозаписом з нагрудних камер поліцейського від 15 червня 2026 року, на якому зафіксовано момент руху та зупинки автомобіля Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . О 17 год. 01 хв. ОСОБА_1 підтвердила, що дійсно керує автомобілем, не маючи права керування транспортними засобами, а саме без посвідчення водія. У подальшому працівниками поліції ОСОБА_1 роз`яснено вимоги законодавства та повідомлено про складання щодо неї адміністративного протоколу за частиною 5 статті 126 КУпАП. Після цього на відеозаписі зафіксовано процес оформлення відповідних адміністративних матеріалів.

Суд вважає безпосередньо досліджені докази належними, допустимими, достовірними, і в сукупності достатніми для належної правової оцінки дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, та визнання її винуватості.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно з пунктом 1.9 ПДР України, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом «а» пунктом 2.1 ПДР України передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до вимог частини 9 статті 15 Закону України «Про дорожній рух», право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії.

Вимогами статті 68 Конституції України визначено, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Таким чином, в діях водія ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, тобто повторне протягом року вчинення керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Дослідивши і оцінивши зібрані у справі докази, що покладені в основу постанови, які є достовірними, оскільки відповідають фактичним обставинам справи, узгоджуються між собою, взаємно доповнюють один одного, зібрані з дотриманням порядку, встановленого КУпАП, у їх сукупності, суд доходить висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, тобто повторне протягом року керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Вимогами статті 68 Конституції України визначено, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самою особою, що притягується до адміністративної відповідальності, так і іншими особами (стаття 23 КУпАП).

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання для того, щоб втручання (вилучення спеціального права) вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити особистий надмірний тягар для особи.

Також, як у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 року), так і в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним.

Санкцією частини 5 статті 126 КУпАП передбачено накладення штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк від п`яти до семи років та з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

Довідкою інспектора СРПП ВП № 1 Лозівського РВП ГУНП в Харківській області Зайця Д. підтверджується, що власником транспортного засобу автомобілю Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_4 , про що також зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 673079 від 22 травня 2026 року.

Відповідно до рекомендацій, викладених у абзаці 4 пункту 28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, не можна накладати адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу на особу, яка вчинила відповідне правопорушення, керуючи транспортним засобом, що належить іншій особі.

Отже, адміністративне стягнення у виді оплатного вилучення транспортного засобу судом не може бути застосоване, оскільки ОСОБА_1 не є власником транспортного засобу – автомобіля Audi Q7, реєстраційний номер НОМЕР_2 .

При вирішенні питання про накладення адміністративного стягнення, відповідно до положень статті 33 КУпАП, враховується характер вчиненого правопорушення, дані про особу правопорушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає можливим накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене санкцією частини 5 статті 126 КУпАП, у виді штрафу на користь держави в розмірі 2400 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, без оплатного вилучення транспортного засобу, що є необхідним та достатнім стягненням для запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 40-1 КУпАП, пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 1 січня 2026 року 3328 грн.), що складає 665 грн. 60 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 268, 283, 284, 285, 294 КУпАП, суддя, -

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 126 КУпАП, та застосувати до неї адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 2400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 (сорок тисяч вісімсот) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 5 (п`ять) років, без оплатного вилучення транспортного засобу.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП – закрити, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави в розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до органу (посадовій особі), який виніс постанову про накладення штрафу.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень.

Постанова дійсна для пред`явлення до виконання протягом трьох місяців з дня набрання нею законної сили.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення до Харківського апеляційного суду через Златопільський міськрайонний суд Харківської області.

У разі оскарження постанови перебіг строку давності зупиняється до розгляду скарги.

Суддя: О. О. Журавель