Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №638/12548/26 — Холодногірський районний суд міста Харкова

15 вересня 2026 року

Справа № 638/12548/26

Провадження № 2-а/642/41/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2026 року Холодногірський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді- Пашнєва В.Г.,

за участю секретаря- Степанової А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 3376 від 24 травня 2026 року та закриття провадження у справі, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2026 до Холодногірського районного суду міста Харкова надійшла за підсудністю позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 3376 від 24 травня 2026 року та закриття провадження у справі.

В обґрунтування свого позову представник позивача зазначив, що, 24 травня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 було винесено Постанову №3376, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню, оскільки здійснення відповідачем одночасного складання протоколу та винесення постанови фізично та юридично позбавило Позивача можливості реалізувати свої права, зокрема скористатися правовою допомогою та підготувати докази на свій захист. 04.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 вже виносилася Постанова №13, якою справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку зі спливом строків притягнення. Предметом розгляду також було неповідомлення ОСОБА_1 про зміну місця проживання після квітня 2022 року. Тобто, фактично ТЦК та СП здійснив повторне притягнення за той самий епізод бездіяльності, щодо якого вже було прийнято процесуальне рішення. Також прежставником відповідача були допущені описки в квитанції щодо зазначення суми щтрафу та в постанові вказаний невірний рік народження та ПІБ позивача, що свідчить про те, що розгляд справи мав формальний характер, без дійсного з`ясування обставин правопорушення, не перевіряючи дані, що є грубим порушенням процедури. Представник позивача вказав, що санкція ч. 3 ст. 210 КУпАП (штраф від 17 000 грн) була введена в дію лише у травні 2024 року, тому застосування до Позивача штрафу у розмірі 17 000 грн за бездіяльність, яка, за твердженням Відповідача, мала місце у 2022 році, є протиправним. Станом на 24.05.2026 інформаційно-телекомунікаційна система «Оберіг» вже містила актуальні відомості щодо військового обліку Позивача. Факт його формування підтверджує, що станом на 24.05.2026 державні інформаційно-телекомунікаційні реєстри вже містили актуальні відомості щодо Позивача. Також 03.06.2026 позивачем подано заяву та припинено дію довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 14.04.2022 у зв`язку з поверненням до зареєстрованого місця проживання ( АДРЕСА_1 ), що свідчить про відсутність у діях позивача ознак триваючого правопорушення щодо порушення правил військового обліку за місцем фактичного перебування. На підставі викладеного, позивач просить суд скасувати вищевказану постанову та стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою Холодногірського районного суду міста Харкова від 29.07.2026 адміністративний позов залишений без руху.

Ухвалою суду від 03.08.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду за правилами розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ, визначеними ст. 286 КАС України.

26.08.2026 представником відповідача поданий відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що доказом правомірності винесеної постанови є власноруч написана та підписана заява ОСОБА_1 від 24 травня 2026 року, в якій позивач чітко вказав, що він, будучи військовозобов`язаним, без поважних причин не став на військовий облік у ТЦК та СП за місцем реєстрації. Позивач у тексті своєї заяви самостійно та усвідомлено послався на положення статті 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що є прямим юридичним фактом персонального визнання провини та беззаперечної згоди на притягнення до адміністративної відповідальності. Подання адміністративного позову з вимогою скасувати постанову після добровільного визнання провини та підписання згоди за статтею 279-9 КУпАП є відвертим зловживанням процесуальними правами. Фактичні обставини справи повністю підтверджуються матеріалами Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Згідно з витягом із системи «Оберіг», позивач 14 квітня 2022 року отримав довідку внутрішньо переміщеної особи № 1307-5001347233. Змінивши фактичне місце проживання, він був зобов`язаний у семиденний строк стати на військовий облік за новим місцем перебування, що передбачено чинним законодавством та Правилами військового обліку. Позивач ігнорував цей обов`язок, переховуючись від військового обліку, аж доки 24 травня 2026 року не був виявлений нарядом патрульної поліції, після чого його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення відбулася з абсолютним дотриманням усіх процесуальних гарантій. Протокол № 3376 від 24 травня 2026 року складався у присутності позивача, його особу було встановлено за водійським посвідченням ВВТ НОМЕР_1 . ОСОБА_1 власноруч поставив підпис у протоколі, засвідчивши, що положення статті 63 Конституції України йому доведені та зрозумілі, а також був повідомлений про час і місце розгляду справи. Оскаржувана постанова № 3376 винесена того ж дня повноважною посадовою особою органу військового управління, а її копію позивач отримав особисто під підпис. Враховуючи щире розкаяння позивача, що було визнано обставиною, яка пом`якшує відповідальність, йому призначено мінімально можливий штраф у розмірі 17000 гривень.

При зверненні до суду з цим позовом представник позивача просив справу розглядати без його участі та участі позивача.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою, сформованою автоматизованою системою документообігу суду про успішну доставку процесуальних документів та судового виклику до електронного кабінету РТЦК в системі «Електронний суд».

У відповідності до ч.4 ст. 229 КАС України, за неявки сторін до судового засідання, фіксація судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалась.

Перевіривши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Судом встановлено, що 24 травня 2026 року тимчасово виконуючим обов`язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 майором ОСОБА_2 було винесено Постанову №3376, якою ОСОБА_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн.

Зі змісту протоколу вбачається, що 24.05.2026 р. о 09:00 по прибуттю громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до ІНФОРМАЦІЯ_7 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. Відповідно до наданих громадянином ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , а також наявних у ІНФОРМАЦІЯ_8 документів, а саме: витягу із АІТТС «Оберіг» (довідки про взяття на облік про довідки ВПО Ме1307-5001347233 від 14.04.2022), було виявлено, що останній несвоєчасно прибув до відповідного ТЦК та СП для взяття на облік військово зобов`язаної особи, чим порушив вимоги ч.4 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», п.п.1 п.І Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів: у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи.

У протоколі ОСОБА_1 роз`яснено зміст ст. 63 Конституції України, а також права та обов`язки передбачені ст. 268 КУпАП та повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10.00 год 24.05.2026.

ОСОБА_1 отримав другий примірник протоколу, що підтверджується його особистим підписом. Будь-яких пояснень чи зауважень по суті протоколу ОСОБА_1 не надав.

У подальшому, 24 травня 2026 року ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , майором ОСОБА_3 винесено постанову про адміністративне правопорушення № 3376 відносно ОСОБА_1 , в якій вказано, що 24.05.2026 р.о 09:00, по прибуттю громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , до ІНФОРМАЦІЯ_7 було встановлено факт порушення ним правил військового обліку. Відповідно до наданих громадянином документів та його заяви було виявлено, що він не перебував за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання на військовому обліку в ТЦК та СП, що у нього відбулась зміна персональних даних, про що він не повідомив в семиденний строк, чим порушив вимоги абз. І, абз. 4 абз. 10 п. І Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних, викладених у додатку 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов`язаних, затвердженого ПКМУ від 30.12.2022 р. №1487, абз. 7 ч. 3, абз. 5 ч.10 ст. 1, ч. 4 ст. 37 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу": у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії воєнного стану призовники, військовозобов`язані та резервісти, які залишили або покинули своє місце проживання, зобов`язані в семиденний строк з дати взяття на облік внутрішньо переміщеної особи стати на військовий облік у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на обліку внутрішньо переміщеної особи. у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті | 7 Закону України | "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів", повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста..

Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАПта на нього накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000,00 грн.

Згідно з ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993р.№ 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014р. №303/2014 «Про часткову мобілізацію».

24.02.2022 Верховною Радою України прийнято Закон України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні №2102-ІХ», яким затверджено Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.

Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався відповідними Указами Президента України та діє на теперішній час.

Статтею 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Відповідно до ч. 3 ст.210 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказана норма є бланкетною, при її застосуванні необхідно використовувати законодавчі акти, які визначають правила військового обліку та запровадження в Україні особливого періоду.

Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП.

Згідно із ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно з п. 1 ст.247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно ст.252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Як визначено ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Отже, саме на відповідача як орган, який уповноважений розглядати справи про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачена ст.210 КУпАП покладено обов`язок щодо встановлення всіх фактичних обставин та дотримання процедури розгляду, визначеної ст.278 КУпАП.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП України, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII визначено обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.

Згідно з ч.1 ст.22 Закону №3543-XII громадяни зобов`язані:

- з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

- надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом;

- проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Відповідно до ч.3 ст.22 Закону №3543-XII під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися:

- військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

- резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;

- військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;

- військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;

- особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.

Інші військовозобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов`язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.

Згідно з ч.1 ст.37 Закону №3543-XII взяттю на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України:

1) на військовий облік призовників (крім Служби безпеки України, розвідувальних органів України) віком до 25 років: які відповідно до статті 14 цього Закону взяті на військовий облік; які є призовниками, що прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань, якщо раніше не перебували на військовому обліку; які припинили альтернативну (невійськову) службу достроково і відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" підлягають взяттю на військовий облік призовників; які відраховані із закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та не пройшли базову загальновійськову підготовку; жінки, які виявили бажання проходити базову військову службу, безпосередньо перед направленням на базову військову службу;

2) на військовий облік військовозобов`язаних: які звільнені з військової служби в запас та не зараховані до військового оперативного резерву; призовники, які пройшли базову загальновійськову підготовку з додержанням умов, передбачених статтею 10-1 цього Закону; які припинили альтернативну (невійськову) службу в разі закінчення строку її проходження або достроково відповідно до Закону України "Про альтернативну (невійськову) службу" та підлягають взяттю на військовий облік військовозобов`язаних; військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання; які набули громадянство України і згідно з цим Законом підлягають взяттю на облік військовозобов`язаних; зняті з військового обліку Збройних Сил України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України відповідно за рішенням Міністерства оборони України, Служби безпеки України, розвідувальних органів України; які відповідно до статті 18 цього Закону звільнені від направлення для проходження базової військової служби; які досягли 25-річного віку під час перебування на військовому обліку призовників; які звільнені із служби у військовому резерві та не досягли граничного віку перебування в запасі; які старші 25 років і раніше не перебували на військовому обліку; які прибули після відбування покарання з установ виконання покарань; призовники, які отримали спеціальні звання рядового, сержантського, офіцерського (начальницького) складу; жінки з дотриманням умов, передбачених частиною одинадцятою статті 1 цього Закону; які отримали військові звання офіцерського складу після проходження військової підготовки за програмою підготовки офіцерів запасу;

3) на військовий облік резервістів: які зараховані до військового оперативного резерву; які уклали контракт про проходження служби у військовому резерві Збройних Сил України та інших військових формувань; резервісти, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України на нове місце проживання.

Громадянам України, взятим на військовий облік, роз`яснюються права та обов`язки, правила військового обліку та відповідальність за порушення цих правил.

Частиною 3 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» передбачено, що призовники, військовозобов`язані, резервісти після прибуття до нового місця проживання зобов`язані в семиденний строк стати на військовий облік.

Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, органами військового управління, військовими частинами Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року № 1487 (далі - Порядок № 1487).

Відповідно до Правил військового обліку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30грудня 2022 року №1487 (Додаток 2 до Порядку організації таведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів) призовники, військовозобов`язані та резервісти повинні:

1) перебувати на військовому обліку:

- за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані розвідувальних органів - у відповідному підрозділі розвідувального органу). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

- за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

2) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувального органу), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

3) у випадку зміни персональних даних, зазначених у пунктах 7 та 7-1 частини першої статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», повідомляти про такі зміни в семиденний строк через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста або особисто шляхом прибуття до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу (для військовозобов`язаних та резервістів СБУ чи розвідувальних органів - до відповідного органу СБУ чи розвідувального органу України). Такі персональні дані можуть повідомлятися не частіше ніж один раз на сім днів через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Згідно з п.22 Порядку №1487 взяття на військовий облік, зняття та виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу військовому резерві, зобов`язані виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Стаття 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов`язаним, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Із заяви про зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи вбачається, що ОСОБА_1 довідкою № 1307-2001347233 з 14.04.2022 був внутрішньо переміщеною особою та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 .

Так, на ОСОБА_1 як на військовозобов`язаного відповідно до правил військового обліку, про які зазначено у рішенні вище, був покладений обов`язок особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибути до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці, для взяття на військовий облік.

Доказів повідомлення відповідного органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну свого місця проживання та прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці для взяття на військовий облік, після прибуття до нового місця проживання у семиденний строк позивачем суду надано не було.

Посилання представника позивача, що станом на 24.05.2026 інформаційно-телекомунікаційна система «Оберіг» вже містила актуальні відомості щодо військового обліку Позивача, що підтверджується даними з матеріалів електронного кабінету Позивача на Єдиному державному вебпорталі електронних послуг «Дія», де зазначено, що 23.05.2026 о 13:57 Позивачем було сформовано військово-обліковий документ в електронній формі, суд не може прийняти до уваги, оскільки наданий представником позивача скріншот із застосунку «Дія» стосується зняття позивача з обліку як внутрішньо-переміщеної особи.

Окрім того, ОСОБА_1 24.05.2026 власноруч написав заяву, що він є військовозобов`язаним, без поважних на те причин, протягом 7 днів не став на військовий облік ТЦК та СП за місцем реєстрації. З врахуванням положень ст. 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення не оспорює допущене порушення та згоден на притягнення до адміністративної відповідальності установленому порядку.

Також суд звертає увагу, що наданий позивачем скріншот в кінці сторінки містить обрізаний напис: «Військово-обліковий документ. Вітаємо, Віктор!», з якого неможливо встановити зміст документу, який там міститься, надати йому оцінку та визначити чи стосується він обставин даної справи, зокрема оспорюваної постанови.

Доводи представника позивача, що 04.01.2026 ІНФОРМАЦІЯ_4 вже виносилася Постанова №13, якою справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку зі спливом строків притягнення, предметом розгляду також було неповідомлення ОСОБА_1 про зміну місця проживання після квітня 2022 року, тобто відповідач здійснив повторне притягнення за той самий епізод бездіяльності, щодо якого вже було прийнято процесуальне рішення, суд вважає помилковими з огляду на таке.

При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених ст. 38 КУпАП, необхідно враховувати положення ст. 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.

За змістом ст. 19 Конституції України, суди при здійсненні правосуддя повинні діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Разом з тим, п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не містить положень щодо обов`язку суду встановлювати обставини вчинення адміністративного правопорушення та наявність вини особи у його вчиненні у разі спливу всіх строків притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Тлумачення вказаної норми дозволяє дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з`ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (ст. 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.

Крім того, згідно узагальненого науково-консультативного висновку Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України від 07.11.2017 року, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв`язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 38 КУпАП вина особи не встановлюється. Вказаний висновок обґрунтовано тим, що поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття їх в одній постанові свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції. За правилами ст. 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.

Судом також враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року (справа №308/8763/15-а), згідно з якою п. 7 ч. 1 статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.

Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Також слід зазначити, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Грабчук проти України» від 26 вересня 2006 року вказано, що у разі закриття провадження по справі, питання про доведеність вини особи не вирішується.

Вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.

Таким чином, на момент ухвалення оскаржуваної постанови позивач є таким, що не притягувався раніше до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.

Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушення - два місяці з дня його виявлення.

Правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП, вчинене позивачем, було виявлено 24.05.2026.

Як вбачається з правових висновків, викладених в п. 17, 18 постанови Верховного Суду від 03.05.2018 року по справі № 487/2854/17, Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить визначення поняття "триваюче" правопорушення. Проте, в теорії адміністративного права під триваючим правопорушенням розуміють тривале невиконання вимог правової норми у вигляді дії або бездіяльності. Характер триваючого правопорушення оцінюється судом в кожному конкретному випадку індивідуально. Верховний Суд у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

Подібний висновок містить в постанові Верховного Суду від 06 вересня 2021 року у справі №560/2798/19.

У контексті наведеного необхідно зазначити, що триваючим правопорушенням є проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених правовою нормою, на противагу триваючому, разовим є порушення, яке виразилося в однократному порушенні вимог Закону, яке не має під собою непереривного невиконання обов`язків визначених правовою нормою.

У спірному випадку позивач був зобов`язаний після спливу семиденного строку з моменту зміни місця проживання повідомити про це орган, де він перебував на військовому обліку, тобто такий безперервно не виконував покладений на нього обов`язок, передбачений законом, відтак правопорушення, вчинене позивачем, кваліфікується як триваюче правопорушення.

Таким чином, оскаржувана постанова винесена в межах строків накладення адміністративного стягнення, передбачених ст.38 КУпАП.

Факт винесення 04.01.2026 постанови про закриття справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210 КУпАП стосовно ОСОБА_1 не спростовують факт не повідомлення ним відповідного органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну свого місця проживання та факт не прибуття до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки на території відповідної адміністративно- територіальної одиниці для взяття на військовий облікпісля прибуття до нового місця проживання у семиденний строк.

З наведеного випливає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа органу територіального центру комплектування та соціальної підтримки має обов`язок всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Посилання представника позивача, що норма ч.3 ст.210 КУпАП, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, набрала чинності з 19.05.2024, тому відповідно до ст.58 Конституції України немає зворотної дії у часі і не може бути до позивача застосована, суд вважає помилковими, оскільки триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом усього часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми.

Відтак, доводи позивача не спростовують вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 порушив правила військового обліку та не повідомив у встановлений строк відповідний орган територіального центру комплектування та соціальної підтримки про зміну свого місця проживання.

Щодо доводів представника позивача, що відповідачем порушені вимоги про всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, зокрема позбавлення позивача права на захист, допущення описок в квитанції та постанові за справою про адміністративне правопорушення, суд зазначає, що в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення відповідач не перешкоджав реалізації права позивача на надання пояснень на місці розгляду справи.

Протокол № 3376 від 24 травня 2026 року складався у присутності позивача, його особу було встановлено за водійським посвідченням ВВТ НОМЕР_1 . ОСОБА_1 власноруч поставив підпис у протоколі, засвідчивши, що положення статті 63 Конституції України йому доведені та зрозумілі, а також був повідомлений про час і місце розгляду справи. Оскаржувана постанова № 3376 винесена того ж дня повноважною посадовою особою органу військового управління, а її копію позивач отримав особисто під підпис.

Таким чином, відповідачем було забезпечено позивачу можливість реалізації прав, визначених ст. 268 КУпАП, при розгляді справи.

Отже, відповідачем доведено правомірність своїх дій щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності. В той час, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про обґрунтованість заявлених позовних вимог.

22 травня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в рамках справи № 825/2328/16, адміністративне провадження №К/9901/23055/18 (ЄДРСРУ № 89396394) досліджував питання щодо наслідків порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень.

Так, Верховний Суд зазначив, що порушення процедури прийняття рішення суб`єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення. Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Отже, Верховний Суд наголосив, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Щодо інших доводів позивача суд враховує правові висновки, викладені у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, де Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на вищенаведене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши належність та допустимість доказів, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАПє законною та обґрунтованою, а тому заявлені позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, суд дійшов висновку про відсутність підстав задоволення позову та залишення рішення суб`єкта владних повноважень без змін.

У зв`язку з відмовою у позові, суд, відповідно до ст. 139 КАС України, вважає за необхідне понесені позивачем судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 9, 90, 99, 243-246, 286 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення № 3376 від 24 травня 2026 року та закриття провадження у справі- відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення складено 15.09.2026.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 .

Відповідачі: ІНФОРМАЦІЯ_9 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_4

ІНФОРМАЦІЯ_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 , адреса місцезнаходження: АДРЕСА_5 .

Головуючий суддя: В.Г. Пашнєв