Постанова від 15 вересня 2026 р. у справі №619/5079/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/5079/26

провадження № 3/619/1546/26

ПОСТАНОВА

іменем України

14 серпня 2026 року м. Дергачі

Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Риков М.І.

за участю: секретаря судового засідання Дорофєєва В.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Нижні Сірогози Херсонської області, громадянина України, одруженого, з вищою освітою, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_2 ,

встановив:

Капітан ОСОБА_2 , проходячи військову службу на посаді офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 (в межах територіальної юрисдикції Дергачівського районного суду Харківської області), будучи військовою службовою особою, відповідальною за надання доповідей, донесень, облік і направлення копій протоколів про військові адміністративні правопорушення, неналежно виконав покладені на нього службові обов`язки.

Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.12.2025 АДРЕСА_2 , лейтенанта ОСОБА_2 , офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 призначено відповідальним за загальне збирання, узагальнення, аналіз та облік інформації про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, при цьому в його обов`язки входить здійснення ведення журналів обліку у тому числі військових адміністративних порушень, проведення щомісяця звірок із Військовою службою правопорядку.

Усупереч вимогам статей 11, 12, 14, 16, 72, 73 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статей 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, а також пункту 2 розділу II Інструкції з надання доповідей і донесень про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, порушення військової дисципліни та їх обліку у Міністерстві оборони України, Збройних Силах України та Державній спеціальній службі транспорту, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 листопада 2018 року № 604, неналежно виконав покладені на нього службові обов`язки: у разі складання протоколу про військове адміністративне правопорушення ОСОБА_2 не забезпечив надсилання його завіреної копії протягом п`яти діб до органу управління Військової служби правопорядку та Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону за місцем виконання військовою частиною завдань за призначенням, а саме: - протоколу за № 76/69 від 05.05.2026, складеного стосовно старшого солдата ОСОБА_3 ; - протоколу за № 76/65 від 17.05.2026, складеного стосовно солдата ОСОБА_4 ; - протоколу за № 76/58 від 14.05.2026, складеного стосовно сержанта ОСОБА_5 ; - протоколу за № 76/56/1 від 03.05.2026, складеного стосовно солдата ОСОБА_6 ; - протоколу за № 76/54 від 01.05.2026, складеного стосовно старшого сержанта ОСОБА_7 ; - протоколу за № 76/56 від 03.05.2026, складеного стосовно солдата ОСОБА_8 , - протоколу за № 76/57 від 05.05.2026, складеного стосовно солдата ОСОБА_9 .

Факт не направлення зазначених копій протоколів виявлено 17 липня 2026 року під час перевірки відомостей бази вхідної кореспонденції Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону та підтверджено інформацією військової частини НОМЕР_1 за вх. № 15706-26 від 17 липня 2026 року, інформацією ІНФОРМАЦІЯ_2 за вх. № 15705-26 від 17 липня 2026 року, копією журналу обліку протоколів про військові адміністративні правопорушення військової частини НОМЕР_1 .

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, що полягає в недбалому ставленні військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

У судове засідання ОСОБА_2 надав заяву про розгляд справи без його присутності та долучив заперечення на протокол про вчинення військового адміністративного правопорушення. У запереченнях зазначив, що з матеріалів справи, на запит прокурора від 25.06.2026 № 53-7723 вих.-26 військовою частиною НОМЕР_1 було надано вичерпну офіційнувідповідь разом із копіями документів на 58 аркушах. Зазначену відповідь ізповним пакетом документів та визнанням технічного факту затримкидокументообігу було надіслано на офіційну електронну адресу прокурора.

З 07.07.2026 по 09.07.2026 ним було надіслано ряд додаткових документів, які підтверджують його особу та факт проходження ним військової служби.

Зазначає, що моментом виявлення його, як особи яка на думку прокурора вчинила адміністративне правопорушення, є саме гранична дата 09.07.2026, оскільки саме в той день ним було надіслано останній запитуваний документ - посвідчення офіцера, це незважаючи, що сам факт виявлення та визнання допущення порушень є саме 07.07.2026. Проте, всупереч вимогам ч. 2 ст. 254 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення було складено лише 20.07.2026, тобто з порушенням закону та затримкою у 11-13 днів. Будь-яких негативних наслідків, шкоди інтересам Збройних Сил України чи оборонному відомству не завдано. Станом на момент складання протоколу всі копії документів уже перебували у розпорядженні прокурора, тобто порушення повністю ліквідоване.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25.12.2025 № 3061 його, офіцера відділення психологічної підтримки персоналу військової частини НОМЕР_1 призначено відповідальним за загальне збирання, узагальнення, аналіз та облік інформації про події, кримінальні правопорушення, військові адміністративні правопорушення та адміністративні правопорушення, пов`язані з корупцією, при цьому в його обов`язки входить проведення звірок із Військовою службою правопорядку кожного місяця за попередній місяць.

В матеріалах справи знаходиться копія журналу обліку правопорушень де зазначені всі протоколи та відмітка представника Військової служби правопорядку про те, що звірку пройдено та розбіжностей виявлено не було, що в свою чергу свідчить про відсутність у його діях ознак неналежного виконання своїх службових обов`язків. Окрім цього, відповідно до характеристики наданої командиром військової частини НОМЕР_1 він жодного разу не порушував військової дисципліни та жодного разу йому не було вказано на неналежне виконання службових обов`язків, що в свою чергу спростовує викладені факти щодо систематичного невиконання службових обов`язків. Зазначає, що його командиром військової частини НОМЕР_1 не було наділено правом на складання протоколів про вчинення військових адміністративних правопорушень.

Просить закрити справу на підставі пункту 1 статті 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши дослідженні в судовому засіданні докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку про наступне.

За змістом ст. 245 EOiAI завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

У відповідності зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст. 254 КУпАП передбачено, що при вчиненні адміністративного правопорушення складається протокол. За своїм призначенням адміністративний протокол є процесуальним документом, який з припущенням свідчить про вчинення особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, проступку. Правильність та точність складання адміністративного протоколу впливає на набування ним доказової сили, однак, виходячи з приписів статті 251 КУпАП, наявність протоколу не є достатньою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

За положеннями ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 172-15 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Визначення військової службової особи надано у примітці до ст. 172-13 КУпАП, відповідно до якої, під вказаними особами розуміються військові начальники, а також інші військовослужбовці, які обіймають постійно чи тимчасово посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов`язків, або виконують такі обов`язки за спеціальним дорученням повноважного командування.

Так, недбале ставлення до військової служби - це правопорушення у сфері службової діяльності, яке вчинюється тільки з необережності. З суб`єктивної сторони воно характеризується злочинною самовпевненістю або злочинною недбалістю. При службовій недбалості за наявності об`єктивної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, службова особа безвідповідально, неякісно ставиться до виконання своїх обов`язків, у зв`язку з чим виконує їх неналежним чином або взагалі не виконує.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Стаття 1 Закону України «Про оборону України» розкриває поняття терміну «особливий період», - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

У зв`язку із повномасштабною військовою агресією Російської Федерації проти України Указами Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 та № 65/2022,, які затверджено Законами України від 24.02.2022 № 2102-IX та від 03.03.2022 року № 2105-IX, введено воєнний стан в Україні та оголошено проведення загальної мобілізації, які діють дотепер.

Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Таким чином внаслідок службової недбалості, порушуючи вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Дисциплінарного статуту, в умовах особливого періоду, ОСОБА_2 не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства, що підтверджено протоколом про адміністративне правопорушення, який складено уповноваженою на те посадовою особою, у відповідності до положень ч. 1 ст. 256 КУпАП, містить обов`язкові дані, передбачені вказаною статтею та є основним джерелом доказової інформації про подію правопорушення;

- відомостями, викладеними в рапорті від 17.07.2026 на ім`я керівника Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону К. Пічунова;

- інформацією із ІНФОРМАЦІЯ_2 від 16.07.2026 за № 805/183/Вих3ПІ, яка надійшла до Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону 17.07.2026 за № 15705-26;

- інформацією військової частини НОМЕР_1 від 07.07.2026 за № 1886/382/ВихЗПІ, яка надійшла до Харківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону 17.07.2026 за № 15706-26. Із даного листа вбачається, що ненадходження письмових повідомлень (донесень) про факти складання зазначених протоколів до органів прокуратури у встановлений строк мало місце у зв`язку з великою інтенсивністю документообігу в умовах правового режиму воєнного стану, а також через високу службову завантаженість посадової особи, відповідальної за ведення обліку військової дисципліни. В даному листі зазначено, що виконавцем, тобто проєкт даної відповіді готував офіцер ОСОБА_10 , тобто вказана службова особа фактично визнає свою провину у недбалому ставленні до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду;

- копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 31.08.2024 № 252;

- функціональними обов`язками посадових осіб структур психологічної підтримки персоналу військової частини;

- копією Журналу обліку протоколів про військові адміністративні правопорушення у військові частині НОМЕР_1 ;

- копією посвідчення офіцера серія НОМЕР_3 на ім`я ОСОБА_2 ;

- копією витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по адміністративно-господарської діяльності) від 25.12.2025 № 3061 м. Дергачі.

Своїми діями ОСОБА_2 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 17215 КУпАП, а саме: недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.

Відповідно до ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладанні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до вимог ст. 22 КУпАП, при малозначності вчиненого правопорушення орган, посадова особа, уповноважені вирішувати справу, можуть звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Стаття 23 КУпАП закріплює мету адміністративного стягнення.

Водночас суд, вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, керується вимогами ст.ст. 23, 33 КУпАП, в силу яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, поваги до правил співжиття, в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим порушником, так і іншими особами, а також враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

При призначенні стягнення, суд враховує те, що дії ОСОБА_2 не спричинили жодної матеріальної шкоди, наслідки вчинення даного правопорушення не представляють суспільної небезпечності, порушення були усунуті, шляхом направлення відповідних протоколів до Військової служби правопорядку та спеціалізованої прокуратури, дані про притягання останнього до адміністративної відповідальності в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до положень статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, суд може звільнити порушника від адміністративної відповідальності та обмежитися усним зауваженням.

Положення зазначеної статті відображають принцип індивідуалізації адміністративної відповідальності, який означає відповідність заходу впливу, який обирається для правопорушника, меті адміністративній відповідальності.

Він передбачає як індивідуальний підхід до застосування примусових заходів залежно від особистих якостей правопорушника та характеру і обставин вчинення проступку, так і можливість пом`якшення і навіть відмови держави від застосування заходів відповідальності, якщо її мета може бути досягнута іншим шляхом.

Згідно ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до норм КУпАП суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин адміністративного провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Беручи до уваги обставини справи, відомості про особу ОСОБА_2 , який до адміністративної відповідальності притягається вперше, характер вчиненого адміністративного правопорушення, ступінь його вини та враховуючи, що наслідки виявленого правопорушення не представляють суспільної небезпеки, не завдали шкоди державним чи суспільним інтересам, суд вважає за можливе звільнити ОСОБА_2 від адміністративної відповідальності, обмежившись усним зауваженням.

Застосування такого виховного заходу, як усне зауваження буде достатнім для виховного впливу ОСОБА_2 , це буде справедливе рішення, достатнє для виконання його мети: виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 284 КУпАП при оголошенні усного зауваження виноситься постанова про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, тому провадження у справі слід закрити.

Відповідно до ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки в даному випадку, особа, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, звільняється від адміністративної відповідальності у зв`язку із малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, тому судовий збір не стягується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 33, ч. 2 ст. 172-15, ст.ст. 251-252, 283, 284 КУпАП, суддя,-

постановив:

ОСОБА_2 , РНОКПП (ІПН) НОМЕР_2 , звільнити від адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, на підставі ст. 22 КУпАП, за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження.

Суддя М. І. Риков