Окрема думка від 09 вересня 2026 р. у справі №944/19/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду ОСОБА_1 у провадженні № 51-469км26.

Більшістю голосів колегії суддів у справі прийнято рішення про відмову у задоволенні касаційної скарги прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року щодо ОСОБА_2 .

Вважаю таке рішення неправильним і таким, що суперечить вимогам закону з наступних підстав.

За вироком Яворівського районного суду Львівської області від 19 червня 2025 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК) та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК звільнено його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та з покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року вказаний вирок залишено без змін.

Суд визнав винуватим ОСОБА_2 у тому, що він 13 листопада 2024 року приблизно о 09:15 керуючи автомобілем «VOLKSWAGEN Tiguan» р.н.з. НОМЕР_1 та рухаючись поблизу буд. № 15 по вул. Львівській у м. Яворові Львівської області в напрямку площі Ринок, грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 б), д), 12.1, 18.1 в) Правил дорожнього руху, під час керування транспортним засобом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, і своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху. Під час наближення до нерегульованого пішохідного переходу не зменшив швидкість і не зупинився, щоб дати можливість пішоходу ОСОБА_3 , яка переходила проїзну частину по пішохідному переходу зліва направо відносно руху транспортного засобу, перейти дорогу, та здійснив наїзд на останню, унаслідок чого потерпіла отримала важку поєднану травму голови, грудей і хребта, що призвело до її смерті.

У касаційній скарзі прокурор просив скасувати ухвалу апеляційного суду через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначав, що апеляційний суд безпідставно відхилив доводи його скарги і погодився з рішенням місцевого суду, який не призначив ОСОБА_2 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому, всупереч вимогам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) апеляційний суд не навів у своєму рішенні належного обґрунтування на спростування цих доводів і відмовляючи у задоволенні скарги повторно послався в ухвалі на ті ж самі обставини, які стали підставою для застосування до засудженого положень ст. 75 КК України.

На думку більшості суддів колегії, призначене засудженому ОСОБА_2 основне покарання з застосуванням ст. 75 КК та без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами відповідає загальним засадам призначення покарання та принципам законності, справедливості і індивідуалізації, а оскаржувана ухвала апеляційного судує законною та обґрунтованою.

Із правильністю такої позиції своїх колег не погоджуюсь і вважаю таке рішення хибним та неправильним, яке суперечить меті та загальним засадам і принципам покарання визначених кримінальним законом.

Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Санкцією ч. 2 ст. 286 КК передбачено призначення основного покарання у виді позбавлення волі з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

При ухваленні рішень судами першої та апеляційної інстанцій не було взято до уваги грубе порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, який вчинив наїзд на потерпілу на пішохідному переході, при цьому останній бачив її та не зупинився і не надав переваги у русі. Таке порушення Правил дорожнього руху засудженим вказує на його свідоме ігнорування вимог цих Правил та створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху при такій манері керування транспортними засобами.

Фактично, збивши на пішохідному переході потерпілу, яка від отриманих тілесних ушкоджень померла, ОСОБА_2 , зважаючи на тяжкі наслідки, за свої дії не поніс жодного реального покарання.

Така практика судів не сприятиме меті та загальним засадам призначення покарання передбачених статтями 50 та 65 КК, невідворотності покарання за тяжкі злочини і їх наслідки, і не виконає свою функцію у суспільстві щодо попередження та зменшення кількості злочинів проти безпеки руху та експлуатації транспорту в державі.

Звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами є надмірно м`яким і несправедливим заходом кримінального примусу.

З урахуванням тяжкості наслідків злочину приватний чи професійний інтерес засудженого у збереженні посвідчення водія не може переважати публічний інтерес суспільства у забезпеченні безпеки дорожнього руху.

Тому вважаю, що касаційна скарга прокурора підлягає до задоволення, а ухвала апеляційного суду скасуванню з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м`якість, а справа призначенню до нового розгляду в суді апеляційної інстанції.

10 вересня 2026 року

Суддя ОСОБА_1