Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №944/19/25 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 944/19/25

провадження № 51-469км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року вкримінальному провадженні № 12024140000001159за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Старий Яр, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Яворівського районного суду Львівської області від 19 червня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

2. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 1 рік 6 місяців та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 зазначеного Кодексу.

3. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 залишено без змін.

4. Згідно з вироком ОСОБА_5 засуджено за те, що він 13 листопада 2024 року приблизно о 09:15, керуючи автомобілем марки «VOLKSWAGEN Tiguan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись поблизу буд. № 15 по вул. Львівській у м. Яворові Львівської області в напрямку пл. Ринок, грубо порушив вимоги пунктів 1.5, 2.3 б), д), 12.1, 18.1 в) Правил дорожнього руху, під час керування транспортним засобом не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу та безпечно керувати ним, і своїми діями створив загрозу безпеці дорожнього руху. Під час наближення до нерегульованого пішохідного переходу ОСОБА_5 не зменшив швидкість та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходу ОСОБА_8 , яка переходила проїзну частину дороги зліва направо відносно руху транспортного засобу по нерегульованому пішохідному переході, в результаті чого відбувся наїзд автомобілем на останню, через що вона отримала важку поєднану травму голови, грудей і хребта, яка призвела до її смерті.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

5. У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю призначеного ОСОБА_5 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і особі засудженого внаслідок м`якості та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що апеляційний суд безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції не призначати ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому всупереч вимогам ст. 419 КПК України не навів у своїй ухвалі належного обґрунтування на спростування доводів в апеляційній скарзі прокурора, повторно пославшись на ті ж самі обставини, які стали підставою для застосування ст. 75 КК України.

6. На касаційну скаргу прокурора надійшло заперечення захисника ОСОБА_6 .

Позиції інших учасників судового провадження

7. У засіданні суду касаційної інстанції прокурор підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення.

8. Засуджений та захисник просили касаційну скаргу відхилити.

Мотиви Суду

9. Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку учасників касаційного провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

10. Відповідно до вимог ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

11. Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

12. Відповідно до ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Для вибору такого покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

13. Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 286 КК України у касаційній скарзі не заперечуються. Також прокурор не оспорює рішення суду в частині призначеного засудженому основного покарання та звільнення від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.

14. Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_5 додаткового покарання, суд першої інстанції, з яким погодився також апеляційний суд, зважив на те, що засуджений є особою молодого віку, позитивно характеризується за місцем проживання і роботи, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, до кримінальної відповідальності притягується вперше, визнав свою винуватість і щиро розкаявся, повністю відшкодував шкоду потерпілій ОСОБА_9 . Остання подала до суду заяву, в якій зазначила, що їй повністю відшкодовано збитки, як морального, так і матеріального характеру, претензій до ОСОБА_5 не має, просить його суворо не карати та не позбавляти права керувати транспортними засобами.

15. Крім цього, судами враховано, що ОСОБА_5 працює на двох роботах, одна з яких безпосередньо пов`язана з використанням автомобіля, при цьому проживає в сільській місцевості, віддаленій від місця основної роботи. До адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_5 станом на 11 травня 2025 року не притягувався.

16. В ухвалі апеляційний суд обґрунтовано вказав на те, що санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає призначення основного покарання у виді позбавлення волі з додатковим покаранням у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого. Тобто призначення чи непризначення додаткового покарання є правом суду, а не його обов`язком, і залежить від конкретних обставин кримінального провадження. У кожному випадку призначення покарання за ст. 286 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

17. Дотримуючись вимог закону, апеляційний суд під час вирішення питання про доцільність призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами ОСОБА_5 врахував не лише наслідки вчиненого ним кримінального правопорушення, а й сукупність інших обставин, що характеризують особу засудженого та свідчать про можливість виправлення без позбавлення права керувати транспортними засобами. При цьому посилання прокурора на формальний характер працевлаштування ОСОБА_5 не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

18. З огляду на конкретні обставини цієї справи,колегія суддів касаційного суду вважає, що призначене засудженому ОСОБА_5 основне покарання зі звільненням від його відбування з випробуванням та без призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а ухвала суду апеляційної інстанціїщодо ОСОБА_5 є законною, обґрунтованою і вмотивованою.

19. На підставі наведеного вище Суд дійшов висновку, що касаційна скарга сторони обвинувачення не підлягає задоволенню, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_5 слід залишити без зміни.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, колегія суддів

ухвалила:

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 05 листопада 2025 року щодо ОСОБА_5 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3