Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №727/6728/23 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 727/6728/23

провадження № 51-569км26

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

у режимі відеоконференції:

захисника ОСОБА_6 ,

представника потерпілої ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020260000000456, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Суми, зареєстрованого у АДРЕСА_1 , жителя АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 Кримінального кодексу України (далі - КК) раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст. 257, ч. 3 ст. 28 п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК,

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 листопада 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вказане кримінальне провадження розглядалося із застосуванням спеціальної процедури судового розгляду in absentia.

За вироком Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 листопада 2025 року ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено:

- за ст. 257 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років із конфіскацією всього належного йому майна;

- за ч. 3 ст. 28 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років;

- за ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 263 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

На підставі ст. 70 КК, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому майна.

Також вказаним вироком вирішено питання щодо початку перебігу строку відбування покарання, вирішено долю речових доказів.

Суд першої інстанції за обставин, детально викладених у вироку, визнав ОСОБА_8 винуватим: у організації озброєної банди з метою нападу на окремих осіб, участі в такій банді та вчиненні нею нападу (ст. 257 КК); вчиненні організованою групою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині за кваліфікуючою ознакою: вчинене за попередньою змовою групою осіб (ч. 3 ст. 28 п. 12 ч. 2 ст. 115 КК); у вчиненні організованою групою носіння, зберігання, придбання вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу (ч. 3 ст. 28 ч.1 ст.263 КК).

Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 07 квітня 2026 року апеляційну скаргу захисника залишив без задоволення, а вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 листопада 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.

Вимоги, викладені в касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала

Захисник у касаційній скарзі просить скасувати вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 листопада 2025 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвалений щодо ОСОБА_8 вирок адвокат вважає незаконним та необґрунтованим, таким, що ухвалений з грубим порушенням вимог законодавства та на основі необ`єктивно з`ясованих обставин, з посиланням на докази, які є недопустимими, та докази, які не були предметом безпосереднього дослідження в суді.

Звертає увагу суду на порушення порядку повідомлення ОСОБА_8 про розгляд кримінального провадження щодо нього.

Адвокат стверджує, що в його апеляційній скарзі були доводи про порушення місцевим судом положень ч. 8 ст. 135 та ч. 3 ст. 323 КПК, однак апеляційний суд належним чином не перевірив наведені захисником посилання та також недотримався вимог частин 8, 9 ст. 135, ч. 3 ст. 323, ч. 2 ст. 342, п. 3 ч. 2 ст. 412, п. 2 ч. 1 ст. 419 КПК.

Захисник акцентує, що в матеріалах провадження відсутні докази надсилання повістки ОСОБА_8 за останнім відомим місцем проживання чи перебування, а крім того, відсутнє підтвердження про відповідну публікацію у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на офіційному веб-сайті суду.

Службова записка секретаря судового засідання, адресована керівнику апарату

Івано-Франківського апеляційного суду, датована 16 березня 2026 року про розміщення на веб-сайті Івано-Франківського апеляційного суду оголошення для ОСОБА_8 про відкриття апеляційного провадження в цій справі не може вважатися належним повідомленням та ознайомленням ОСОБА_8 зі змістом виклику, оскільки була складена пізніше строку, встановленого для подання заперечень. При цьому, в матеріалах справи відсутні підтвердження про виконання вказаної записки та розміщення відповідної інформації на веб-сайті суду.

Вказує, що в матеріалах провадження відсутнє підтвердження про направлення повісток, відомостей про закінчення підготовчих дій у даній справі та призначення апеляційного розгляду на 07 квітня 2026 року за останнім відомим місцем проживання чи перебування ОСОБА_8 .

Також звертає увагу на відсутність документів, які би підтверджували, що суд апеляційної інстанції публікував відповідну інформацію у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК, на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, на офіційному веб-сайті

Івано- Франківського апеляційного суду для ОСОБА_8 .

На переконання адвоката, місцевий суд не дотримався вимог ст. 9, п. 4 ст. 1 ст. 91, ч. 2 ст. 342, п. 4 ч. 2 ст. 374 КПК щодо встановлення всіх відомостей про особу обвинуваченого, оскільки не встановив наявності у обвинуваченого вищої освіти, відомостей про утримання ОСОБА_8 дітей.

Крім того, вказує, що місцевий суд не задовольнив клопотання сторони захисту про допит ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у якості свідків, і, на його думку, така відмова перешкодила суду з`ясувати фактичні обставини у провадженні та ставить під сумнів достовірність інших доказів у провадженні, зокрема даних отриманих під час слідчого експерименту з ОСОБА_10 .

Також захисник наголошує, що місцевий суд, не дослідивши речових доказів безпосередньо, безпідставно послався на них у вироку, як на докази. При цьому, за вимогами ч. 2 ст. 349 КПК під час здійснення спеціального судового провадження досліджуються всі наявні докази.

Вказує про невідповідність висновків суду фактичним обставинам у провадженні, вважає, що вирок ґрунтується на припущеннях. При цьому захисник надає власну оцінку окремим доказам, а показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та потерпілої вважає суперечливими та неналежними.

Разом із цим адвокат зазначає, що апеляційний суд не звернув достатньої уваги на доводи, викладені в апеляційній скарзі, та належним чином не перевірив їх і, як наслідок, помилок, допущених судом першої інстанції, не виправив, залишив без достатньої уваги посилання захисника на порушення положень ст. 23 КПК, наведені апеляційним судом мотиви на спростування таких доводів вважає безпідставними і невмотивованими.

Вважає непереконливими мотиви, покладені апеляційним судом в обґрунтування висновків про законність та обґрунтованість вироку місцевого суду. Не погоджується з мотивами апеляційного суду, який погодився з місцевим судом в частині відсутності підстав для допиту ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у якості свідків. Також вказує, що апеляційний суд не навів підтверджень чи спростувань доводів захисника про неналежність ряду доказів у провадженні.

Від представника потерпілої надійшли заперечення на касаційну скаргу захисника, де він просить відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника. Вказує, що оскаржені захисником судові рішення ухвалено згідно з вимогами кримінального та кримінального процесуального законодавства. Вважає, що доводи про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону під час апеляційного розгляду не відповідають фактичним обставинам і, на його думку, ґрунтуються на вибірковому тлумаченні норм кримінального процесуального закону.

Позиції учасників судового провадження

Захисник підтримав вимоги, викладені в його касаційній скарзі, просив їх задовольнити.

Прокурор зазначила, що касаційна скарга захисника має бути задоволена частково, оскільки рішення апеляційного суду постановлене із істотним порушенням кримінального процесуального закону, то воно підлягає скасуванню із призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції.

Представник потерпілої заперечив проти задоволення вимог касаційної скарги і просив оскаржені судові рішення залишити без змін.

Інших учасників судового провадження було повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися, клопотань про особисту участь або відкладення судового засідання від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 438 КПК підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Такими є порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).

Пунктом 3 ч. 2 ст. 412 КПК встановлено, що судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов`язкова.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі-Конвенція) утверджує наявність у кожного, хто перебуває під юрисдикцією Держави - Договірної Сторони Конвенції, права на справедливий суд.

Елемент «справедливості» складається з імпліцитних прав, до яких належить й право на усне слухання та особисту присутність обвинуваченого під час розгляду судом кримінального провадження щодо нього.

Процедура «in absentia» неминуче припускає деякий відступ від загальних правил кримінального процесу. Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного. У прецедентній практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження. При цьому ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі. До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.

Так, ЄСПЛ у рішенні MEDENICA v. SWITZERLAND (заява № 20491/92) від 14 червня 2001 року вказав, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.

Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою ( SEJDOVIC v. ITALY (заява № 56581/00) від 01 березня 2006 року, п. 99). У пункті 98 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що питання, яке слід вирішити в даній справі, полягає в тому, чи можна за відсутністю офіційного повідомлення про справу вважати заявника в достатній мірі проінформованим про те що він був притягнутий до кримінальної відповідальності та відбудеться судовий розгляд його справи, щоб він мав можливість вирішити: відмовитися від свого права приймати участь в слуханні справи чи ухилитися від правосуддя.

Так, за приписами ч. 1 ст. 405 КПК апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених цією главою.

З огляду на положення процесуального закону, визначені статтями 135, 323 КПК, обов`язок та порядок повідомлення обвинуваченого під час спеціального судового провадження покладений і на суд апеляційної інстанції, який фактично виступає останньою інстанцією, що надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність наданої оцінки доказам і встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції.

За приписами ч. 3 ст. 323 КПК судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 КПК, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності (спеціальне судове провадження) та/або оголошений в міжнародний розшук.

Відповідно до абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.

До початку судового розгляду в судовому засіданні за відсутності обвинуваченого суд зобов`язаний переконатися, що обвинувачений був у встановленому КПК порядку викликаний для участі в судовому розгляді, із зазначенням, зокрема часу, дня, місяця, року і місця слухань.

Матеріали кримінального провадження свідчать про недотримання судом апеляційної інстанції наведених вимог закону.

Вбачається, що рішення про здійснення спеціального судового провадження було постановлене ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівців 03 жовтня 2023 року, який, викликаючи ОСОБА_8 в судове засідання, неодноразово надсилав повістки за вказаними в обвинувальному акті адресами. Також відомості про виклик ОСОБА_8 публікувалися на веб-сайті Шевченківського районного суду м. Чернівців, у газеті «Урядовий кур`єр», на веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Натомість апеляційний суд залишив поза увагою визначені у статтях 323, 297-5 КПК правила виклику обвинуваченого в судове засідання та свого обов`язку щодо належного повідомлення особи про її виклик у судове засідання суду апеляційної інстанції не виконав.

В матеріалах провадження містяться листи про направлення учасникам провадження, зокрема і ОСОБА_8 , копії ухвали Івано-Франківського апеляційного суду від 04 березня 2026 року про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою захисника на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 листопада 2025 року, а також повідомлення про призначення розгляду апеляційної скарги на 07 квітня 2026 року, однак відсутнє підтвердження того, що вказані листи було направлено на відповідні адреси. Також у матеріалах провадження відсутні відомості про повернення направленої кореспонденції як неврученої.

Крім того, в матеріалах провадження є службові записки секретаря судового засідання керівнику апарату Івано-Франківського апеляційного суду з проханням розмістити на веб-сайті суду оголошення про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 листопада 2025 року (датована 16 березня 2026 року) та повідомлення про призначення апеляційної скарги до розгляду (датоване 19 березня 2026 року).

Проте в справі немає відомостей про вжиття апеляційним судом заходів, спрямованих на оприлюднення цієї інформації у в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та відповідні результати, відсутні об`єктивні дані в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження про повідомлення обвинуваченого, унаслідок чого апеляційний суд не дотримався положень КПК, а також практики ЄСПЛ і Верховного Суду (постанови від 25 вересня 2025 року у справі № 686/6227/23 (провадження № 51-2475км25), від 20 листопада 2025 року у справі № 219/2095/22 (провадження № 5289км24), від 20 січня 2026 року у справі № 686/6693/23 (провадження № 51-1934км25)).

За таких обставин Верховний Суд доходить висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 у встановленому процесуальним законом порядку не був повідомлений про те, що відбудеться розгляд апеляційної скарги адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_8 на вирок Шевченківського районного суду м. Чернівців від 07 листопада 2025 року, і таке порушення апеляційного суду, з огляду на положення ст. 412 КПК, є істотними, а тому ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 підлягає скасуванню.

Решту доводів касаційної скарги захисника Верховний Суд не оцінює через те, що вони стосуються неповноти судового розгляду, недотримання правил оцінки доказів, зокрема на предмет їх достовірності, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, неналежного повідомлення сторони захисту про день, час та місце судового розгляду, за своїм змістом є аналогічними із доводами апеляційної скарги сторони захисту, отже є предметом оцінки під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції і мають бути вирішені після усунення цим судом згаданого вище істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а суд касаційної інстанції не вправі дочасно висловлювати своєї оцінки, оскільки предметом його перевірки, серед іншого, є і правильність вирішення апеляційним судом порушених перед ним питань, а не їх розв`язання до апеляційного перегляду.

Оскільки за оцінкою доводів касаційної скарги не встановлено підстав, визначених приписами ст. 415 КПК, до скасування вироку місцевого суду, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника підлягає задоволенню частково, а ухвала суду апеляційної інстанції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 436, п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого цей суд, керуючись вимогами кримінального процесуального закону, повинен усунути встановлені Судом недоліки та ухвалити законне, обґрунтоване й умотивоване рішення.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 07 квітня 2026 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3