Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №185/2507/21 — Касаційний кримінальний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 185/2507/21

провадження № 51-611км26

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції)

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року щодо

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

виправданого у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 367 КК і

ВСТАНОВИВ:

Зміст прийнятих судових рішень та встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2025 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК, та виправдано на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК у зв`язку із відсутністю у його діянні складу цього кримінального правопорушення.

Ухвалою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 17 листопада 2025 року вказаний вирок місцевого суду залишено без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він як співзасновник та директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » під час виконання робіт за договором від 12 липня 2018 року № 252 за об`єктом «Реконструкція пров. Голубицького в м. Павлоград», укладеного із ІНФОРМАЦІЯ_4 , не перевірив якість використаних будівельних матеріалів та підписав:

- 31 серпня 2018 року акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2018 року, в якому зазначені будівельні матеріали, які не відповідають проектним рішенням та вимогам, що встановлені в Національному Стандарті ДСТУ Б В.2.7-145:2008 «Будівельні матеріали», а саме - бруківка «Старе місто» товщиною 60 мм в об`ємі 1604,89 кв. м. на загальну суму 541 538 грн 03 коп;

- 28 листопада 2018 року акт № 4 приймання будівельних робіт за листопад 2018 року, в якому зазначені будівельні матеріали, які не відповідають проектним рішенням та вимогам, що встановлені в Національному Стандарті, а саме - бруківка «Старе місто» товщиною 60 мм в об`ємі 685,79 кв. м. на загальну суму 231 406 грн 12 коп.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі ОСОБА_6 , просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Касаційна скарга обґрунтована твердженнями про те, що апеляційний суд:

- помилково погодився з місцевим судом у тому, що у пред`явленому обвинуваченні не заначено конкретні обов`язки, які не виконав ОСОБА_6 ;

- не врахував змісту статуту ТОВ та договору № 252, що підтверджують невиконання виправданим діючих норм та стандартів будівництва, оскільки той не надав замовнику документів, які підтверджують якість й відповідність вимогам проектно-кошторисної документації бруківки, залишив поза увагою протокол № 06/21, яким було встановлено невідповідність бруківки Національному стандарту;

- не врахував, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не перевіряли, не погоджували та не супроводжували документи, складені ОСОБА_6 по договору № 252, а будь-які документи щодо відповідності бруківки вимогам ДСТУ не вилучались;

- не обґрунтував свого висновку про неналежність судових експертиз, якими, на думку апеляційного суду, не підтверджено розміру майнової шкоди та того, що вони не узгоджуються з показаннями свідків;

- залишив поза увагою те, що на прохання експерта місцевий суд не надав додаткові матеріали для виконання економічної експертизи, яка є недопустимою з цих мотивів, а також відмовив у задоволенні клопотання прокурора про надання дозволу на тимчасовий доступ до документів бухгалтерського обліку ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »;

- відкинув доводи прокурора про те, що НАБУ здійснюється досудове розслідування щодо судді місцевого суду за ч. 3 ст. 368 КК за фактом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за ухвалення виправдувального вироку у цьому провадженні.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- сторона обвинувачення підтримала вимоги касаційної скарги та просила її задовольнити;

- виправданий заперечив касаційну скаргу та просив відмовити у її задоволенні.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не прибули, причин своєї неявки Суду не повідомили.

Мотиви Суду

Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про таке.

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Загалом касаційна скарга сторони обвинувачення ґрунтується на незгоді із виправданням ОСОБА_6 в інкримінованому кримінальному правопорушенні.

Зокрема прокурор не погоджується з висновками апеляційного суду про неналежність судових експертиз, якими не підтверджено розміру заподіяної майнової шкоди.

Колегія суддів вважає необґрунтованими наведені аргументи.

Як вбачається з матеріалів провадження після розгляду місцевим судом понад 3 роки первинного обвинувального акта щодо ОСОБА_6 за ч. 4, ч. 5 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК 22 квітня 2025 року прокурором було змінено пред`явлене ОСОБА_6 обвинувачення.

За змістом зміненого обвинувального акта сторона обвинувачення вважала, що ОСОБА_6 своїми необережними діями, які виразилися у неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 367 КК.

Суть фактичних обставин вчиненого полягала у тому, що ОСОБА_6 як директор ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » під час виконання робіт по договору від 12 липня 2018 року № 252 по об`єкту «Реконструкція пров. Голубицького в м. Павлоград», укладеного із ІНФОРМАЦІЯ_4 , не перевірив якість використаних будівельних матеріалів та підписав акти виконаних робіт № 3 за серпень 2018 року та № 4 за листопад 2018 року, в яких зазначені будівельні матеріали, які не відповідають проектним рішенням та вимогам, що встановлені в Національному Стандарті, а саме - бруківку «Старе місто» товщиною 60 мм в об`ємі 1604,89 кв. м. на загальну суму 541 538 грн 03 коп та 231 406 грн 12 коп.

Для доведення наведених обставин прокурор, зокрема і в касаційній скарзі, посилається на досліджені судами висновки експертиз за результатами проведення комплексної судової товарознавчої та будівельно-технічної експертизи № 3017/3018-19 від 06 лютого 2020 року та висновок експерта за результатами проведення додаткової судової будівельно-технічної експертизи № 451/452-21 від 16 березня 2021 року, за змістом яких експертами встановлена ринкова вартість використаних будівельних матеріалів, фактична вартість виконаних будівельних робіт та їх різниця між ринковою вартістю використаних будівельних робіт та матеріалів по договору № 252 на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція пров. Голубицького в м. Павлоград» із врахуванням додаткових угод та по договору № 486 на виконання робіт по об`єкту «Реконструкція дитячого парку в м. Павлоград» із врахуванням додаткової угоди.

Суди обох інстанцій виправдали ОСОБА_6 з покликанням на те, що сторона обвинувачення не довела наявність в діях особи всіх ознак об`єктивної сторони складу інкримінованого злочину.

Дійсно у цьому провадженні було проведено три експертизи: комплексна судова товарознавча та будівельно-технічна експертиза № 3017/3018-19 від 06.02.2020; додаткова судова будівельно-технічна експертиза № 451/452-21 від 16.03.2021; судова економічна експертиза № 248-23 від 24.11.2023.

Також судом було допитано експертів з приводу тих питань, які викликали у суду додаткові запитання.

Так допитана місцевим судом експерт ОСОБА_9 вказувала, що в 2020 році проводилася будівельна-технічна експертиза №3017/3018-19 від 06.02.2020, експертиза проводилась тільки в питаннях різниці вартості будівельних матеріалів та устаткування між вартістю будівельних матеріалів, зазначених в актах виконаних робіт, та ринковою вартістю використаних будівельних матеріалів згідно договорів № 252 від 12.07.2018 та № 486 від 10.12.2018; матеріальні збитки, розмір шкоди не визначалися.

Згідно з висновком судової економічної експертизи від 24 листопада 2023 року № 248-23, проведеної на підстави ухвали суду за клопотанням сторони захисту, в обсязі наданих на дослідження матеріалів не надається можливим підтвердити розмір вказаний у обвинувальному акті щодо ОСОБА_6 розміру завданої ІНФОРМАЦІЯ_5 матеріальної шкоди шляхом завищення вартості обсягів виконання робіт і вартості матеріалів у зв`язку з виконанням договорів № 252 та № 486 із врахуванням додаткових угод та згідно з висновками комплексної судової товарознавчої та будівельно-технічної експертизи від 06 лютого 2020 року № 3017/3018-19, в тому числі додаткової експертизи.

При цьому допитана експерт ОСОБА_10 повідомила, що неможливо було відповісти на питання про розмір шкоди, оскільки навіть у попередніх експертизах були відсутні необхідні вихідні дані.

Як наслідок суди зробили висновок, що наслідок як обов`язкова ознака об`єктивної сторони складу службової недбалості у цьому провадженні не підтверджено стороною обвинувачення.

Додатково суд вважає необхідним наголосити, що у матеріалах провадження містяться копії паспортів на бруківку, яка була закуплена та використана під час проведення будівельних робіт (а. с. 144-149, т. 25). Суд апеляційної інстанції констатував, що під час судового засідання 24.10.2024 (журнал судового засідання та технічний запис за 24.10.2024- т. 25 а.п.172), обвинувачений ОСОБА_6 долучив до матеріалів провадження копію клопотання від 19.03.2021 про приєднання до провадження доказів, зокрема копій паспортів щодо плит тротуарних вібропресованих "Старе місто", які були закуплені та використані ТОВ " ІНФОРМАЦІЯ_3 " під час виконання будівельних робіт у м. Павлограді на виконання договору підряду від 12.07.2018.

Замовник робіт - ІНФОРМАЦІЯ_4 претензій до ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » не мало. Цей факт підтверджується показаннями ОСОБА_11 , який як представник потерпілого зазначив, що жодних претензій до виправданого та до очолюваного ним підприємства управління немає. Окрім цього, допитана місцевим судом начальник управління ОСОБА_8 зазначила, що за наслідками перевірок виконаних робіт порушень, невідповідностей, браку чи зауважень встановлено не було.

Твердження прокурора про те, що зміст статуту ТОВ, яке очолював ОСОБА_6 , та договору № 252 будь-яким чином підтверджують його винуватість у вчиненні інкримінованого діяння Суд відхиляє, оскільки статутні положення функціонування товариства та факт договірних відносин між цим товариством та ІНФОРМАЦІЯ_4 (договір) жодним чином не можуть підтверджувати винуватість останнього у вчиненні злочину, передбаченого ст. 367 КК.

Аргументи прокурора про неврахування того, що свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_8 не перевіряли, не погоджували та не супроводжували документи, складені ОСОБА_6 по договору № 252 суд теж відхиляє, оскільки вони також не є тими належними доказами, якими може доводитися винуватість особи за ст. 367 КК у цьому провадженні.

У касаційній скарзі прокурор згадує протокол № 06/21, який, на його думку, має відношення до справи. Однак такого документу не було у матеріалах провадження взагалі. Прокурор до суду касаційної інстанції надіслав клопотання із долученим протоколом № 06/21, однак колегія суддів звертає увагу, що докази досліджуються судами першої та апеляційної інстанцій, а суд касаційної інстанції не є судом факту, а виступає як суд права.

Таким чином, у цьому провадженні судами правильно констатовано, що сторона обвинувачення хоч і вмінила особі вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК, однак не довела наявність всіх ознак об`єктивної сторони цього кримінального правопорушення.

З огляду на викладене висновок апеляційного суду, який залишив без змін виправдувальний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 , про те, що стороною обвинувачення не було надано належних доказів, які б поза розумним сумнівом доводили винуватість ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 367 КК є правильним та таким, що ґрунтується на матеріалах кримінального провадження.

Окремо прокурор звертає увагу на те, що існує кримінальне провадження щодо судді суду першої інстанції, який постановляв вирок у цьому провадженні, за ч. 3 ст. 368 КК за фактом отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_6 за ухвалення виправдувального вироку у цьому провадженні, констатуючи, що це є самостійною підставою для задоволення його касаційної скарги.

Суд звертає увагу на те, що одержання неправомірної вигоди може відбуватися як за ухвалення законного, так і незаконного рішення в інтересах того, хто надавав неправомірну вигоду. Тож сам по собі факт існування кримінального провадження щодо такого судді ще не означає автоматичну незаконність судового рішення, ухваленого щодо особи.

Тому Суд не вважає, що сам факт існування кримінального провадження щодо судді, який постановив виправдувальний вирок у цьому провадженні є достатньою підставою для його скасування.

Таким чином, за результатами касаційного розгляду колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а тому оскаржуване судове рішення потрібно залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 17 листопада 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3