Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №346/4886/21 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 346/4886/21

провадження № 61-5115 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач-Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (правонаступник - Акціонерне товариство «СЕНС БАНК»),

відповідачі:ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,

-приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк Світлана Василівна,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк Світлана Василівна, про визнання недійсними договорів купівлі-продажу земельних ділянок,

за касаційною скаргоюАкціонерного товариства «СЕНС БАНК», поданою його представником Матвійчуком Михайлом Зеноновичем, на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року, ухвалене суддею Васильковським В. В., та постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Фединяка В. Д., Василишин Л. В., Максюти І. О.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У жовтні 2021 року Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (далі - АТ «Альфа-Банк»), назву якого у подальшому змінено на Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (далі - АТ «СЕНС БАНК»), звернулося до суду із вказаним позовом, у якому просило:

1.1. визнати недійсними договори купівлі-продажу земельних ділянок від 30 січня 2020 року, розташованих у селі Ворона, Коломийського району, Івано?Франківської області, одна з яких площею 0,2184 гектара надана для будівництва і обслуговування житлового будинку, а інша площею 0,2436 гектара надана для ведення особистого селянського господарства (далі - спірні договори купівлі?продажу земельних ділянок, спірна земельна ділянка 1, спірна земельна ділянка 2 та спірні земельні ділянки відповідно);

1.2. визнати за ОСОБА_1 право власності на спірні земельні ділянки.

2. Позовна заява аргументована тим, що 01 серпня 2007 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (далі - АКБСР «УКРСОЦБАНК»), правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 1298?22/340, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальникам кредит у сумі 15 000,00 швейцарських франків строком до 29 липня 2022 року на власні потреби зі сплатою 10 % річних (далі - кредитний договір від 01 серпня 2007 року). Позивач свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі.

3. Для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 01 серпня 2007 року того ж дня між АКБСР «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений іпотечний договір, за яким ОСОБА_1 передав в іпотеку банку двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (далі - іпотечний договір від 01 серпня 2007 року).

4. У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором від 01 серпня 2007 року банк у 2015 році звернувся до суду з позовом про стягнення з нього заборгованості. Рішенням Івано?Франківського міського суду від 19 квітня 2019 року позов Публічного акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» (далі - ПАТ «УКРСОЦБАНК») до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01 серпня 2007 року задоволений: вирішено стягнути солідарно із обох відповідачів на користь ПАТ «УКРСОЦБАНК» заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2007 року у сумі 183 156,46 грн, а також судові витрати з кожного - у сумі 915,78 грн.

5. На виконання зазначеного рішення суду 06 серпня 2019 року Івано?Франківським міським судом Івано-Франківської області були видані виконавчі листи.

6. Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21 січня 2021 року, зміненою в мотивувальній частині постановою Івано?Франківського апеляційного суду від 31 березня 2021 року, був замінений стягувач у виконавчому провадженні на Акціонерне товариство «Альфа-Банк».

7. Однак згодом з`ясувалось, що 30 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були укладені: 1) договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 січня 2020 року щодо відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2623280501:05:00160001, розташованої у селі Ворона, Коломийського району, Івано-Франківської області, яку він успадкував за законом; 2) договір купівлі-продажу земельної ділянки від 30 січня 2020 року, щодо відчуження ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 2623280901:05:00160002, розташованої у селі Ворона, Коломийського району, Івано-Франківської області, яку він успадкував за законом.

8. АТ «СЕНС БАНК» вважає, що спірні договори купівлі?продажу земельних ділянок є фіктивними - такими, що порушують права АТ «Альфа-Банк» як кредитора за кредитним та іпотечним договорами від 01 серпня 2007 року, оскільки спрямовані на ухилення ОСОБА_1 як боржником від виконання своїх відповідних договірних зобов`язань та зазначеного рішення суду про стягнення заборгованості шляхом приховування належного боржнику майна від примусової реалізації.

9. Зокрема, станом на дату укладення спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок зазначене рішення суду у справі № 344/3534/15-ц набрало законної сили, однак не було пред`явлене до примусового виконання, оскільки виникла необхідність у заміні стягувача на його правонаступника, що вимагало звернення до суду та чим скористався ОСОБА_1 , уклавши спірні договори купівлі?продажу земельних ділянок.

10. Ціни, які фігурують у спірних договорах купівлі?продажу земельних ділянок також, на думку банку, вказують на їх фіктивність. Крім того, банк вважає, що між продавцем та покупцем існують родинні зв`язки, оскільки прізвище чоловіка останньої - також ОСОБА_1 .

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

11. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року, залишеним без змін постановою Івано?Франківського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.

12. Суд першої інстанції зазначив, що враховує правові висновки Верховного Суду з приводу того, що цивільні договори не мають використовуватись для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення та кредитор має право на відповідний захист своїх прав, але мотивував своє судове рішення тим, що за наданими доказами не встановив доведеність факту того, що відповідач ОСОБА_1 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам інших осіб, та відчуження належного йому майна відбулося з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

13. Зокрема, суд першої інстанції звернув увагу на недоведеність родинних зв`язків продавця та покупця. Зобов`язання ОСОБА_1 перед кредитором після укладення спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок залишаються забезпеченими іпотечним договором від 01 серпня 2007 року, предметом якого є не відповідні земельні ділянки, а зазначена квартира. Суд першої інстанції також дійшов висновку, що не доведена занижена вартість відчуження відповідних земельних ділянок.

14. Апеляційний суд також зазначив, з посиланням на правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, що боржник, який відчужує майно після пред`явлення до нього позову про стягнення заборгованості, або виникнення у нього обов`язку зі сплати боргу, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (у актуальній редакції далі - ЦК України)) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України).

15. Однак апеляційний суд виходив з того, що за умови встановлення факту наявності у боржника іншого майна, за рахунок якого кредитор не позбавлений можливості задовольнити свої вимоги, не можна стверджувати, що права кредитора порушені укладенням угод про відчуження майна, що не матимуть наслідком неплатоспроможність боржника. У цьому контексті апеляційний суд також послався на іпотечний договір від 01 серпня 2007 року. Також він звернув увагу на здійснення ОСОБА_1 проміжного платежу у 2022 році на погашення заборгованості за кредитним договором від 01 серпня 2007 року у сумі 14 500,00 грн, на підставі якого дійшов висновку про платоспроможність боржника.

16. Керуючись зазначеним апеляційний суд погодився із судом першої інстанції.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

17. 01 серпня 2007 року між АКБСР «УКРСОЦБАНК»та ОСОБА_1 укладений договір кредиту № 1298-22/340, за умовами якого банк надає ОСОБА_1 у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 15 000,00 швейцарських франків, зі сплатою 10 % річних, з кінцевим терміном повернення заборгованості - 29 липня 2022 року (відповідно до графіку).

18. Також 01 серпня 2007 року між цими особами укладений іпотечний договір, відповідно до пункту 1.1 якого предметом іпотеки є нерухоме майно, а саме - двокімнатна квартира, загальною площею 54,15 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

19. Ще 01 серпня 2007 року між АКБСР «УКРСОЦБАНК» та ОСОБА_1 й ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 303, згідно із яким остання як поручитель зобов`язується перед банком як кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 як позичальником умов щодо сплати суми кредиту, відсотків за користування кредитом, а також можливих штрафних санкцій, у розмірі та у випадках, передбачених кредитним договором від 01 серпня 2007 року.

20. 19 квітня 2019 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області рішенням у справі № 344/3534/15-ц за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 01 серпня 2007 року, позовні вимоги задоволені - вирішено: стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором від 01 серпня 2007 року у сумі 183 156,46 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 9 029,05 швейцарських франків (що згідно відповідного курсу Національного банку України (далі - НБУ) становить 159 551,99 грн); заборгованість за відсотками - 1 016,51 швейцарських франків (що згідно відповідного курсу НБУ становить 17 962,72 грн); пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 211,84 швейцарських франків (що згідно відповідного курсу НБУ становить 3 743,43 грн); пеня за несвоєчасне погашення відсотків - 107,43 швейцарських франків (що згідно відповідного курсу НБУ становить 1 898,32 грн); стягнути із ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 915,78 грн; стягнути із ОСОБА_3 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» витрати по сплаті судового збору у сумі 915,78 грн.

21. 06 серпня 2019 року Івано-Франківським міським судом Івано?Франківської області видані виконавчі листи у справі № 344/3534/15-ц на виконання відповідного судового рішення.

22. 30 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В. та зареєстрований у реєстрі за № 114, відповідно до якого ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 2623280501:05:00160001 (цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)), яку він успадкував за законом, розташовану у селі Ворона, Коломийського району, Івано-Франківської області, надану для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,2184 гектара, у тому числі за земельними угіддями: багаторічні насадження - 0,1684 га, малоповерхова забудова - 0,0047 га, малоповерхова забудова - 0,0050 га, малоповерхова забудова - 0,0403 га. Право власності ОСОБА_1 підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЛ № 287107, виданим Веронською сільською радою 11 липня 2011 року, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом.

23. Також 30 січня 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Пітеляк С. В., та зареєстрований у реєстрі за № 116, згідно із яким ОСОБА_1 відчужив земельну ділянку з кадастровим номером 2623280901:05:00160002 (цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства), яку він успадкував за законом, розташовану у селі Ворона, Коломийського району, Івано-Франківської області, яка надана для ведення особистого селянського господарства, площею 0,2436 гектара, у тому числі за земельними угіддями: рілля - 0,2436 га. Право власності ОСОБА_1 підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку Серія ЯЛ № 287108, виданим Веронською сільською радою 11 липня 2011 року на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом.

24. 21 січня 2021 року ухвалою Івано-Франківського міського суду у справі № 344/3534/15-ц заява представника АТ «Альфа-Банк» Гаполяка О. В. про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі № 344/3534/15-ц задоволена - вирішено замінити сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання зазначеного судового рішення у справі № 344/3534/15-ц, а саме - ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».

25. Відповідно до копій інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна записи про право власності ОСОБА_4 на спірні земельні ділянки були внесені у Реєстр майна 30 січня 2020 року - реєстраційні номери об`єктів нерухомого майна: № 2019565026232 та № 2019607826232.

26. 21 січня 2021 року ухвалою Івано-Франківського міського суду у справі № 344/3534/15-ц заява представника АТ «Альфа-Банк» Гаполяка О. В. про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі № 344/3534/15-ц задоволена - вирішено замінити сторону у виконавчому провадженні з примусового виконання зазначеного судового рішення у справі № 344/3534/15-ц, а саме - ПАТ «Укрсоцбанк» на АТ «Альфа-Банк».

27. Додатково апеляційний суд встановив, що ОСОБА_1 21 грудня 2022 року здійснений на користь АТ «Альфа-Банк» проміжний платіж у сумі 14 500,00 грн для часткового погашення заборгованості за кредитним договором від 01 серпня 2007 року, що не заперечується банком.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

28. У квітні 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Акціонерного товариства «СЕНС БАНК», подана його представником Матвійчуком М. З., на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано?Франківської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Рух справи у суді касаційної інстанції

29. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2023 рокувідкрите касаційне провадження у справі.

30. 10 вересня 2025 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями з метою приведення у відповідність новому визначеному постійному складу колегій справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.

31. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2026 року справа призначена до судового розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із п'яти суддів.

32. 08 вересня 2026 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

33. З урахуванням змісту касаційної скарги АТ «СЕНС БАНК», воно оскаржує судові рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (у актуальній редакції далі - ЦПК України).

34. АТ «СЕНС БАНК» вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц, постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17 та від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19, тому це є підставою стверджувати про їх фактичне незастосування. Обумовлено це неналежним вивченням судами попередніх інстанцій усіх дійсних обставин цієї справи, які вказують на фіктивність спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок.

35. Також, на думку АТ «СЕНС БАНК», суди попередніх інстанцій безпідставно не застосували правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 та від 26 травня 2022 року у справі № 908/1730/18, щодо критеріїв кваліфікування оплатного договору як такого, що вчинений на шкоду кредитору.

36. Не застосовані судами попередніх інстанцій, на переконання банку, й правовий висновок Верховного Суду України, викладений у постановах від 19 жовтня 2016 року у справі з провадженням № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 серпня [вересня - помилкова вказівка] 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, щодо оцінки судами обставин справи у спорах, що виникли з договорів, укладених родичами.

37. Банк посилається й на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справах № 910/7976/17, №904/7905/16 та № 916/3600/15, від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16, від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17, який не застосували належним чином суди попередніх інстанцій, відповідно до якого боржник, який вчиняє дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми позики діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Водночас будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову та фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається «про людське око», таким критеріям відповідати не може.

(2) Позиція ОСОБА_1 .

38. У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_1 на касаційну скаргу, у якому він вказує на її необґрунтованість та необхідність залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

39. Зокрема, він вважає, що банк наводить одні й ті самі аргументи, що вже наводив у позові та апеляційній скарзі, яким суди попередніх інстанцій надали належну оцінку.

40. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Оскільки банк доводив судам попередніх інстанцій фіктивність спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок, у тому числі на підставі заниженої вартості їх продажу, не будучи стороною цих договорів, ця ціна у даному випадку не може бути критерієм визначеності малозначності справи, тому Верховний Суд не бере до уваги цей аргумент.

41. Також, з урахуванням вимоги залишити без змін оскаржувані судові рішення як обґрунтовані та законні, Верховний Суд не бере до уваги посилання ОСОБА_1 на неподібність правовідносин зі справами, на правові висновки Верховного Суду у яких посилається банк, оскільки суди попередніх інстанцій не робили висновки про неподібність цих правовідносин та самі застосовували певні з них. Протилежне не відповідало б доктрині venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17).

(3) Позиція ОСОБА_4 .

42. У липні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_4 на касаційну скаргу, у якому вона вказує на її необґрунтованість та необхідність залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

43. Також ОСОБА_4 зазначає, що повністю погоджується з відзивом ОСОБА_1

(4) Позиція інших учасників справи

44. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

45. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

46. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).

47. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність, оцінка їх судом та умови їх розгляду судом визначені статтями 76-80 ЦПК України.

48. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

49. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

50. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (частина друга статті 367 ЦПК України).

51. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

52. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

53. Загальними засадами цивільного законодавства, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

54. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частини друга та третя статті 13 ЦК України).

55. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

56. Частини перша та п`ята статті 203 ЦК України передбачають, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

57. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (частина перша статті 204 ЦК України).

58. Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України.

59. Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами (частини перша-третя статті 234 ЦК України).

60. Частина п`ята статті 319 ЦК України передбачає, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства тощо.

61. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 321 ЦК України).

62. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом (частина друга статті 328 ЦК України).

63. Частина перша статті 627 ЦК України передбачає, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

64. На момент укладення спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок діяла така редакція пункту 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (у актуальній редакції далі - Закон про мораторій) - протягом його дії:

64.1. не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

64.1.1. таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

64.1.2. загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку;

64.2. не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягає стягненню з позичальника, зазначеного у підпункті 1 цього пункту, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки);

64.3. кредитна установа не може уступити (продати, передати) заборгованість або борг, визначений у підпункті 1 цього пункту, на користь (у власність) іншої особи.

65. Закон про мораторій втратив чинність 21 квітня 2021 року у зв`язку із набуттям чинності Кодексу України з процедур банкрутства від 18 жовтня 2018 року № 2597-VIII.

66. Законодавець фактично дійшов висновку про необхідність реструктуризації таких кредитів. Зокрема, Законом України від 13 квітня 2021 року № 1381-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо споживчих кредитів, наданих в іноземній валюті» були внесені такі зміни у розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (у актуальній редакції далі - Закон про споживче кредитування).

67. Відповідно до пункту 2 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про споживче кредитування його дія поширюється на договори про споживчий кредит, укладені після дня набрання чинності цим Законом, крім пункту 6 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, та пункту 7 цього розділу, дія якого поширюється на всі договори про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, які відповідають викладеним у зазначеному пункті критеріям.

68. Закон про споживче кредитування був доповнений таким пунктом 7 - зобов`язання позичальників за договорами про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті, що відповідають зазначеним у цьому пункті критеріям (незалежно від дати укладення договору), підлягають обов`язковій реструктуризації на вимогу позичальника (особи, до якої перейшли права та обов`язки позичальника) або його представника (за законом або за наявності довіреності на вчинення таких дій) у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом:

68.1. обов`язковій реструктуризації підлягають зобов`язання, передбачені договором про споживчий кредит, наданий в іноземній валюті (далі у цьому пункті - договір), у разі:

68.1.1. наявності станом на день набрання чинності цим пунктом будь-якого непогашеного грошового зобов`язання (простроченого грошового зобов`язання та/або грошового зобов`язання, строк сплати якого не закінчився) перед кредитором, крім випадку переходу усіх прав кредитора до поручителя (заставодавця) у зв`язку з виконанням ним зобов`язань позичальника;

68.1.2. відсутності станом на 1 січня 2014 року простроченої заборгованості, яку згідно з договором позичальник зобов`язаний сплатити не пізніше 1 січня 2014 року (крім простроченої заборгованості із сплати неустойки та інших платежів, нарахованих у зв`язку із простроченням позичальником платежів, та/або будь-якої заборгованості, строк сплати якої відповідно до договору спливає після 1 січня 2014 року, але яку кредитор вимагав повернути достроково (у строк до 1 січня 2014 року) у зв`язку з простроченням позичальником платежів), або якщо зазначену прострочену заборгованість погашено до дня проведення реструктуризації;

68.2. виконання зобов`язань за договором забезпечено предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку» у вигляді майна, віднесеного до об`єктів житлового фонду (далі - житлове нерухоме майно), або об`єкта незавершеного житлового будівництва, або майнових прав на нього, або садового будинку, або земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), а загальна площа такого нерухомого майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує для квартири 140 квадратних метрів, для житлового будинку - 250 квадратних метрів, для садового будинку - 250 квадратних метрів тощо.

68.3. Крім того, вимагається виконання хоча б однієї з таких умов:

68.3.1. предмет іпотеки - житлове нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника або майнового поручителя (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі), за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

68.3.2. у власності позичальника або майнового поручителя, який є власником предмета іпотеки - об`єкта незавершеного житлового будівництва, відсутнє інше житлове нерухоме майно (крім житлового нерухомого майна, що розташоване на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі);

68.3.3. предмет іпотеки - нерухоме житлове майно придбавалося повністю або частково за рахунок кредитних коштів, отриманих за договором, і умовами договору або іпотечного договору передбачено заборону реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою розташування житлового нерухомого майна, за умови відсутності у власності позичальника або майнового поручителя іншого житлового нерухомого майна (крім житлового нерухомого майна, розташованого на тимчасово окупованій території у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим та місті Севастополі) тощо.

69. У інших підпунктах пункту 7 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про мораторійврегульовані організаційні питання відповідної реструктуризації, яка передбачає зменшення боргового навантаження на боржників, зокрема із підпункту 7 слідує, що усі інші зобов`язання позичальника перед кредитором за договором, зобов`язання за яким реструктуризуються, не передбачені підпунктом 6 цього пункту, за результатами проведення реструктуризації вважаються погашеними.

70. Критерії оцінки подібності правовідносин для застосування правових висновків Верховного Суду у контексті статей 263 та 389 ЦПК України, визначені, наприклад, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (зокрема, пункти 24, 25, 27, 32).

71. Оскільки у справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду розглядала питання можливого відступу від відповідного правового висновку, викладеного у постановах Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі з провадженням № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14-ц та від 09 серпня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц, та не відступала від нього, а надала йому додаткове тлумачення, Верховний Суд виходить саме з свого правового висновку, викладеного у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 369/11268/16-ц. Фактично у цій справі Велика Палата Верховного Суду підтримала правовий висновок про те, що цивільно?правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення про стягнення коштів, яке набрало законної сили. Боржник, який укладає договір, що порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) з посланням на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України, так і інша. Зокрема, укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

72. З постанов Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі з провадженням № 6-1873цс16, від 23 серпня 2017 року у справі № 306/2952/14?ц та від 09 серпня 2017 року у справі № 359/1654/15-ц також випливає висновок про обов`язок суду уважно ставитися у контексті зазначеного до договорів, які укладаються між родичами.

73. Правовий висновок щодо неприпустимості використання цивільно?правових договорів для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення також міститься й у постанові Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 405/1820/17. Зокрема, у цій постанові Верховний Суд уточнив, що правопорядок не може залишати поза увагою відповідні дії, які хоч, можливо, і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Також Верховний Суд зазначив, що та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

74. Схожі до зазначених правових висновків висновки містяться й у постанові Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 908/794/19, у якій підкреслена необхідність належної оцінки дій сторін спірних договорів у контексті критеріїв добросовісності, справедливості, недопустимості зловживання правами. Також уточнено, що боржник, який відчужує майно за значно заниженою ціною (вчиняє інші дії, пов`язані із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання із повернення суми вартості частки в майні товариства діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора. Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Ці уточнення в тій чи іншій мірі підтверджені в подальшому практикою Верховного Суду (постанови від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18, від 28 листопада 2019 року у справі № 910/8357/18, від 03 березня 2020 року у справі № 910/7976/17 та від 17 вересня 2020 року у справі № 904/4262/17).

75. Попри те, що у постанові від 03 березня 2020 року у справі № 904/7905/16 містяться інші вище зазначені правові висновки Верховного Суду, посилання на цю постанову у контексті аналогічності чітко наведеному у касаційній скарзі правовому висновку, викладеному у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 922/1903/18, є некоректним, оскільки саме такий правовий висновок уній відсутній, хоча сама вона цьому висновку не суперечить.

76. Посилання ж на постанову Верховного Суду від 03 березня 2020 року у справі № 916/3600/15 є взагалі безпідставним, оскільки у ній не тільки відсутній конкретний правовий висновок аналогічно зазначеному, а й специфічні правовідносини банкрутства, що за наявності інших постанов з відповідним висновком, позбавлено раціональності, оскільки правовий висновок Верховного Суду не змінює своєї суті від кількості вказаних у касаційній скарзі постанов Верховного Суду, у яких він міститься (застосований), якщо тільки цей правовий висновок за своєю суттю не зачіпає такий кількісний показник. Аналогічне стосується й постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 922/3796/16.

77. У своїй постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 755/17944/18 Верховний Суд виснував, що договором, що вчиняється на шкоду кредиторам (фраудаторним договором), може бути як оплатний, так і безоплатний договір. Застосування конструкції «фраудаторності» при оплатному цивільно-правовому договорі має певну специфіку, яка проявляється в обставинах, що дозволяють кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору. До таких обставин, зокрема, відноситься: момент укладення договору; контрагент з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа); ціна (ринкова/неринкова), наявність/відсутність оплати ціни контрагентом боржника. Аналогічних висновків Верховний Суд дійшов й у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 908/1730/18.

78. З урахуванням змісту наведених правових висновків Верховного Суду, касаційної скарги та відзивів, мотивів оскаржуваних судових рішень, можна зробити висновок, що як суди попередніх інстанцій, так й активні учасники судового процесу спирають на одній й ті самі по суті правові висновки Верховного Суду, але позивач та відповідачі по-різному оцінюють їх дотримання судами попередніх інстанцій відповідно до досліджених ними доказів, аргументів та встановлених обставин справи. У тій узагальненій частині, у якій ці правові висновки застосовувались у цій справі, вони не залежать від особливостей окремих судових справ, у яких вони робились, настільки, щоб це викликало неможливість застосування їх у цій справі.

79. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги АТ «СЕНС БАНК» з таких підстав.

80. Суди попередніх інстанцій сконцентрувались на аргументах відповідачів з приводу того, що зобов`язання ОСОБА_1 залишались забезпеченими іпотекою (предмет - відповідна квартира) після укладення спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянокта не звернули уваги, попри аргументи позивача, на реальну ситуацію у контексті наведених правових висновків Верховного Суду та законодавчих змін, яка в результаті дій відповідачів звужує права банка, зокрема у розмірі можливого повернення заборгованості боржника.

81. У спірному договорі купівлі?продажу земельної ділянки, який стосується 0,2184 га, чітко зазначено у абзаці чотирнадцятому пункту 1.4. розділу І Предмет договору, що на земельній ділянці розташований житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який відчужується одночасно з цією земельною ділянкою. У своєму відзиві на апеляційну скаргу АТ «Альфа-Банк» ОСОБА_4 фактично заперечує це, однак суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки цьому питанню. Водночас такі зміни у статусі власності ОСОБА_1 надають йому можливість скористатися як мораторієм, передбаченим Законом про мораторій, так й у подальшому реструктуризацією, передбаченою Законом про споживче кредитування.

82. Дія Закону про мораторій з точки зору добросовісності спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок має оцінюватися не на дату звернення з позовом, а на дату укладення відповідних договорів. А на цю дату відповідний мораторій діяв, більше того можливість його застосування ОСОБА_1 саме залежить від укладення спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок, оскільки вони створюють відповідність критеріям застосування Закону про мораторій.

83. Тому у зазначеному контексті висновок судів попередніх інстанцій про те, що спірні договори купівлі?продажу земельних ділянок не носять ознак фраудаторних правочинів, оскільки зобов`язання боржника залишаються забезпеченими іпотечним договором від 01 серпня 2007 року є передчасними.

84. У подальшому ті ж спірні договори купівлі?продажу земельних ділянок фактично забезпечили можливість ОСОБА_1 претендувати на реструктуризацію, передбачену Законом про споживче кредитування.

85. Стаття 89 ЦПК України вимагає від судів оцінку доказів та встановлення обставин справи у їх взаємозв`язку, у тому числі у взаємозв`язку із законодавчими змінами. Суди попередніх інстанцій це завдання у повній мірі не виконали, оскільки зосередились виключно на тому факті, що існує іпотечний договір від 01 серпня 2007 року, проігнорувавши весь встановлений ними ланцюжок подій у контексті відповідних законодавчих змін, який фактично призвів до можливості боржника не сплачувати свою заборгованість банку в певний період без ризику втрати предмета іпотеки та в результаті вимагати реструктуризації власної заборгованості, що призводить до зменшення коштів, які потенційно може отримати кредитор.

86. Загальновідомою є інформація про те, що земельні ділянки у відповідному регіоні є дороговартісними. Суди попередніх інстанцій не пояснили на підставі яких доказів чи обставин дійшли висновку про відсутність заниження ціни спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок, оскільки відповідно до матеріалів справи вони не здійснювали безпосереднє дослідження звітів про оцінку майна, на які міститься посилання у спірних договорах купівлі?продажу земельних ділянок. У оцінці цього питання суди попередніх інстанцій мали виходити з принципу розумності та вимог ЦПК України.

87. Звіти про оцінку майна, на які посилаються спірні договори купівлі?продажу земельних ділянок, судам попередніх інстанцій не надавалися для дослідження, в матеріалах справи відсутні, отже суди попередніх інстанцій навіть не перевіряли умови оцінки спірних земельних ділянок та їх специфіку.

88. Щодо остаточної визначеності у питанні того, чи є підстави стверджувати про заниження ціни спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок, то Верховний Суд звертає увагу, що учасники не позбавлені права на проведення експертизи у судовому процесі відповідно до ЦПК України.

89. Реальність розрахунків сторін спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок судами не перевірялась, попри те, що у цих договорах безпосередньо зазначене застереження про відсутність відповідальності нотаріуса за дійсність цього факту, що вказує на те, що факт дійсного розрахунку доводиться лише запевненням сторін спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок.

90. Суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що ОСОБА_1 у своєму відзиві на позов, підготовленому адвокатом, навіть не заперечував родинні зв`язки з ОСОБА_4 . У відзиві на касаційну скаргу він заперечує близькі родинні зв`язку у розумінні визначення, наведеного пунктом 1 частини першої статті 3 Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI (у актуальній редакції далі - КПК України), а не в принципі. Це саме стосується відзиву ОСОБА_4 на апеляційну скаргу банку, у якому дослівно містяться ті самі аргументи з цього питання, що й у касаційній скарзі ОСОБА_1 - заперечення проти статусу близьких родичів у розумінні наведеного визначення. ОСОБА_1 у своєму відзиві на апеляційну скаргу банку підтримав повністю аргументи ОСОБА_4 , яка у касаційній інстанції вчинила так само, підтримавши аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 , яка фактично відтворює зміст відзиву ОСОБА_4 на апеляційну скаргу банку.

91. Тобто обидва відповідачі заперечували свої родинні зв`язки судам попередніх інстанцій в межах їх визначення пунктом 1 частини першої статті 3 КПК України. Однак для цілей цивільного права родинні зв`язки є набагато ширшими, саме тому їм не надане вичерпне визначення у законодавстві та вони оцінюються судом відповідно до вимог ЦПК України.

92. Суди ж попередніх інстанцій не звернули уваги на характер заперечення відповідачів щодо можливих родинних зв`язків, зокрема не розглядали можливість укладення спірних договорів купівлі?продажу земельних ділянок ОСОБА_1 з дружиною свого двоюрідного брата тощо.

93. Також Верховний Суд звертає увагу, що сама по собі відсутність родинних зв`язків між сторонами фраудаторних правочинів не виключає таку їх суть, що випливає з вище зазначених правових висновків Верховного Суду.

94. Отже, враховуючи зазначене, Верховний Суд дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій через неповне дослідження доказів у справі та встановлення її обставин дійсно прийняли судові рішення, належна відповідність яких зазначеним правовим висновкам Верховного Суду не підтверджується.

95. У зв`язку з цим оскаржувані судові рішення не можуть вважатися такими, що відповідають статті 263 (законність і обґрунтованість судового рішення) ЦПК України та підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

(2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(2.1) Щодо суті касаційної скарги

96. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду (пункт 2 частини першої статті 409 ЦПК України).

97. Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (згідно із пунктами 1 та 4 частини третьої статті 411 ЦПК України).

98. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

99. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність частково задовольнити касаційну скаргу банку - скасувати постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року та рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року, направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

(2.2) Щодо дій, які повинен виконати суд першої інстанції

100. Належним чином дослідити усі докази у справі та встановити обставини справи, надати їм належну оцінку відповідно до вимог ЦПК України. Прийняти у межах наданих доказів на їх підставі судове рішення, яке відповідає вимогам статті 263 ЦПК України. Здійснити розподіл судових витрат.

(2.3) Щодо судових витрат

101. Оскільки Верховний Суд скасовує оскаржувані судові рішення та передає справу до суду першої інстанції на новий розділ у справі розподіл судових витрат на цьому етапі не здійснюється.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Частково задовольнити касаційну скаргу Акціонерного товариства «СЕНС БАНК».

2. Скасувати рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 05 жовтня 2022 року та постанову Івано?Франківського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року.

3. Направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Пророк

А. І. Грушицький

А.А. Калараш

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров