Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №753/12214/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

Постанова

Іменем України

02 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 753/12214/20

провадження № 61-6275 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Пророка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,

учасники справи:

позивач-ОСОБА_1 ,

відповідач-Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк»,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договору банківського вкладу нікчемним та зобов`язання вчинити дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Таргоній Д. О., Голуб С. А., Писаної Т. А., встановив

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог учасників справи

1. У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просив визнати нікчемним договір банківського вкладу від 12 листопада 2014 року № 004-28803121114 та додаткову угоду № 1 від 12 листопада 2014 року до цього договору, укладені між ним та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), та просив зобов`язати уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності до договору банківського вкладу від 12 листопада 2014 року № 004-28803121114 та додаткової угоди № 1 від 12 листопада 2014 року до цього договору.

2. Позов мотивований тим, що у листопаді 2013 року позивач уклав договір банківського вкладу з ПАТ «Дельта Банк» строком на 1 рік на суму 1 100 000,00 грн. У визначений договором строк банк кошти не повернув, що змусило позивача переукласти цей договір на новий строк на умовах, запропонованих банком. Так, 12 листопада 2014 року він уклав договір банківського вкладу №004-28803-121114 з ПАТ «Дельта Банк». За умовами договору банк прийняв на депозитний рахунок грошові кошти у розмірі 1 100 000,00 грн строком на 1 рік до 17 листопада 2015 року з нарахуванням 23 % річних. Одночасно була укладена додаткова угода № 1, відповідно до умов якої до базової ставки річних процентів додатково нараховувалося 1,5 % річних. Додатковою угодою № 2 від 12 лютого 2015 року дату повернення вкладу було змінено на 01 червня 2015 року.Постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 березня 2015 року № 150 ПАТ «Дельта Банк» віднесено до категорії неплатоспроможних, а 02 жовтня 2015 року на підставі постанови НБУ № 664 виконавчою дирекцією ФГВФО прийнято рішення № 181 «Про початок здійснення процедури ліквідації АТ«Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку». На підставі зазначених рішень розпочато процедуру виведення банку з ринку. Позивач не отримав передбачених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» 200 000,00 грн відшкодування за вкладом. У відповідь на письмове звернення позивача відповідач повідомив, що кошти за його вкладом не підлягають поверненню на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

3. Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 07 червня 2021 року позов ОСОБА_1 задовольнив частково.

4. Зобов`язав уповноважену особу ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» протягом одного місяця з дати набрання даним рішенням законної сили на підставі статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» вчинити дії щодо застосування наслідків нікчемності до договору банківського вкладу від 18 листопада (тут описка - 12 листопада) 2014 року № 004-28803121114 та до додаткової угоди № 1 до цього договору, укладених між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 . Вирішив питання розподілу судових витрат.

5. Суд першої інстанції мотивував своєсудове рішення тим, що договір банківського вкладу№ 004-28803-121114 та додаткова угода № 1 до нього були укладені 12 листопада 2014 року, тобто після винесення 30 жовтня 2014 року Правлінням НБУ постанови № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних». У результаті укладеного договору позивач набув право отримати відшкодування коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, тобто укладення договору призвело до збільшення гарантованої суми відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. Звідси, договір банківського вкладу № 004-28803-121114 та додаткова угода № 1 від 12 листопада 2014 року є нікчемними в силу пункту 9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI. Оскільки визнання нікчемного правочину недійсним за вимогою його сторони не є належним способом захисту прав, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме в частині застосування наслідків нікчемності правочину, оскільки договір банківського вкладу та додаткова угода до нього є нікчемними в силу закону,не створюють жодних юридичних наслідків, а тому визнання їх додатково недійсними закон не вимагає.

6. Київський апеляційний суд постановою від 07 грудня 2022 року апеляційну скаргу ПАТ «Дельта Банк» задовольнив. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 07 червня 2021 року скасував. Ухвалив у цій справі нове судове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.

7. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права - шляхом визнання договору нікчемним та застосування наслідків нікчемності правочину - не є ефективним для повернення грошових коштів за вкладом та нарахованих процентів. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові, тому колегія суддів не вбачає необхідності надавати оцінку іншим аргументам апеляційної скарги. Ухвалюючи рішення у цій справі, суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, неправильно застосував положення статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині зобов`язання Уповноваженої особи ФГВФО застосувати наслідки нікчемності правочину.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

8. Правлінням Національного банку України від 30 жовтня 2014 року прийнято постанову № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

9. 02 березня 2015 року на підставі постанови Правління Національного банку України про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних Фонд запровадив тимчасову адміністрацію і розпочав процедуру виведення ПАТ «Дельта Банк» з ринку.

10. Листом від 23 липня 2015 року за№ 05-3047016 ПАТ «Дельта Банк» повідомив позивача, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 150 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 02 березня 2015 року № 51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк», відповідно до якого з 03 березня 2015 року у банку запроваджено тимчасову адміністрацію. Кошти за його вкладом, розміщеним у банку, не підлягають відшкодуванню Фондом на підставі частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

11. 20 грудня 2018 року за вхідним № 1957 позивач звернувся до Уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» із заявою про перевірку його договору банківського вкладу на предмет нікчемності на підставі того, що вклад був залучений у період дії постанови Національного банку України від 30 жовтня 2014 року № 692/БТ «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк» до категорії проблемних».

У відповідь на це звернення банк листом від 27 грудня 2018 року за № 05-3406749 повідомив позивача, що оскільки додатковою угодою № 1 від 12 листопада 2014 року до Договору банківського вкладу №004-28803-121114 йому було підвищено відсоткову ставку, кошти за його договором не підлягають відшкодуванню Фондом на підставі пункту 7 частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

12. ПАТ «Дельта Банк» листом від 06 грудня 2019 року повідомив позивача, що на виконання вимог частини другої статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фондом була здійснена перевірка договорів на предмет нікчемності та встановлено, що Договір № 004-28803-121114 від 12 листопада 2014 року був укладений між ним та банком на індивідуальній основі з установленням підвищеної відсоткової ставки, а тому відповідно до пункту 7 частини четвертої статті 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» кошти за цим вкладом не підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

13. У квітні 2023 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове судове рішення про направлення справина новий розгляд до суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

14. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ОСОБА_2 (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. ухвалою від 05 червня 2023 року відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

15. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 на підставі службової записки Секретаря Першої судової палати Луспеника Д. Д.

16. Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 серпня 2023 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 753/12214/20 визначено Пророка В. В. , судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.

17. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 10 серпня 2023 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.

18. Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 серпня 2023 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 753/12214/20 визначено Пророка В. В. , судді, які входять до складу колегії: Литвиненко І. В., Петров Є. В.

19. На підставі розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2025 року призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями на підставі службової записки судді Пророка В. В.

20. Протоколами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03 листопада 2025 року суддею-доповідачем для розгляду справи № 753/12214/20 визначено Пророка В. В., судді, які входять до складу колегії: Калараш А. А., Петров Є. В.

21. Ухвалою Верховного Суду від 01 вересня 2026 року справа призначена до судового розгляду.

22. 01 вересня 2026 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

23. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначене судове рішення на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

24. ОСОБА_1 вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 910/24198/16, від 04 липня 2018 року у справі № 819/353/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 826/23064/15, від 27 лютого 2019 року у справі № 826/8273/16, від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 521/1969/17, від 29 квітня 2020 року у справі № 705/5637/16-ц, від 07 грудня 2021 року у справі № 756/10191/20, від 08 лютого 2021 року у справі № 591/5826/17, від 23 липня 2021 року у справі № 826/17810/18, від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, від 14 вересня 2022 року у справі № 200/21749/17, від 19 жовтня 2022 року у справі № 930/2360/21, від 08 грудня 2022 року у справі № 990/102/22, від 23 грудня 2022 року у справі № 760/5369/19, від 23 січня 2023 року у справі № 496/4633/18.

25. Заявник зазначає, що судом апеляційної інстанції поновлено строк на апеляційне оскарження з порушенням норм процесуального права.

26. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються предмета касаційного перегляду, а також ті, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України.

(2) Позиція інших учасників справи

27. У липні 2023 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшов відзиввід представника ПАТ «Дельта Банк» - адвоката Петренко Г. В., у якому, посилаючись на необґрунтованість касаційної скарги та обґрунтованість і законність оскаржуваного судового рішення, представник ПАТ «Дельта Банк» просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

28. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

29. Як вбачається з доводів касаційної скарги, заявник не погоджується з ухвалою апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ПАТ «Дельта Банк» - адвоката Петренко Г. В. на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року.

30. Згідно з частиною другою статті 406 ЦПК України скарги на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції чи постанови суду апеляційної інстанції, включаються до касаційної скарги на відповідне рішення чи постанову.

31. Отже, в оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд враховує, що заявник оскаржує як постанову суду апеляційної інстанції по суті спору, так і процесуальне рішення апеляційного суду про поновлення ПАТ «Дельта Банк» строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції та відкриття апеляційного провадження у цій справі.

32. У справі, що переглядається, 19 липня 2022 року представник ПАТ«Дельта Банк» - адвокат Петренко Г. В. подала апеляційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження.

33. У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

34. Прецедентна практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких ? не допустити судовий процес у безладний рух (рішення ЄСПЛ: від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», від 18 листопада 2010 року усправі «Мушта проти України» та інші).

35. При цьому забезпечення апеляційного оскарження рішення суду має бути здійснено судами з урахуванням принципу верховенства права і базуватися на справедливих судових процедурах для всіх учасників процесу, а не лише для відповідача, передбачених вимогами законодавства, яке регулює вирішення відповідних процесуальних питань.

36. ЄСПЛ зауважив, що доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням увипадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо це не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.

37. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ вказує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97» проти України»).

38. Виходячи із зазначених критеріїв, ЄСПЛ визнає легітимними обмеження, встановлені державами -членами Ради Європи, вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 2004 року у справі«Нешев проти Болгарії»).

39. У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципуres judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення ЄСПЛ від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії»).

40. Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

41. Відповідно до статті 354 ЦПК України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

42. Отже, вказаною нормою процесуального права чітко передбачено, щопитання поважності пропуску строку на апеляційне оскарження досліджується у всіх наведених випадках, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

43. Частиною другою статті 358 ЦПК України передбачено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою доучасті в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

44. Згідно з частиною першою статті 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

45. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників цивільного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених ЦПК України певних процесуальних дій.

46. При вирішенні питання про поновлення строку суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду.

47. Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності, а також стимулює учасників справи та інших заінтересованих осіб добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними, а після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

48. Право на апеляційне оскарження судового рішення напряму залежить від обізнаності про наявність судового спору та своєчасності отримання судового рішення суду першої інстанції.

49. Норми ЦПК України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

50. Поважними причинами пропуску процесуального строку вважаються такі обставини, за яких своєчасне пред`явлення заяви стає неможливим або утрудненим, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання касаційної скарги.

51. Суд поновлює або продовжує строк, встановлений законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин.

52. Питання про поновлення чи продовження пропущеного строку вирішує суд, у якому належало вчинити процесуальну дію або до якого потрібно було подати документ чи доказ.

53. Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 204/2113/14-ц (провадження № 61-27658св18) тавід 25 листопада 2020 року у справі № 2-9436/2007 (провадження№ 61-10856св20).

54. Вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, суд повинен у сукупності оцінити всі обставини справи, навести мотиви щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та зазначити, з яких підстав подане заявником клопотання може бути задоволене.

55. Лише наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

56. Поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суди повинні навести належні мотиви, які б вказували на наявність достатніх підстав для такого висновку та засвідчували, що поновлення строку не порушує принципів верховенства права та одних із його основних елементів: правової визначеності; остаточності рішень суду.

57. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року у справі № 2-2330/2006 (провадження № 61-6019св23).

58. Задовольняючи клопотання ПАТ «Дельта Банк» про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року, апеляційний суд керувався тим, що цей строк було пропущено з поважних причин. Зокрема, обставини, які призвели до цього, не залежали від волі заявника, оскільки були зумовлені військовою агресією російської федерації проти України.

59. Однак колегія суддів Верховного Суду не може погодитися з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на таке.

60. Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ «Дельта Банк» отримало копію судового рішення 18 лютого 2022 року, що підтверджується матеріалами справи (том. 1, а.с.134).

61. З апеляційною скаргою на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 07 червня 2021 року представник ПАТ «Дельта Банк» - адвокат Петренко Г. В. звернулась 19 липня 2022 року.

62. Як на підставу для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, представник ПАТ «Дельта Банк» - адвокат Петренко Г. В. посилалася на введення в Україні воєнного стану з 24 лютого 2022 року у зв`язку з повномасштабним вторгненням рф. Представник ПАТ «Дельта Банк» - адвокат Петренко Г. В. зазначила, що пропустила цей строк з об`єктивних причин, оскільки через військову агресію росії була змушена виїхати за кордон як особа, яка потребувала захисту, що позбавило її фактичної можливості вчасно подати апеляційну скаргу.

63. Верховний Суд зазначає, що введення на території України воєнного стану не зупинило перебіг процесуальних строків звернення до суду. Питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується вкожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.

64. Аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 (провадження № 11-107заі22).

65. З огляду на викладене, представник ПАТ «Дельта Банк» - адвокат Петренко Г. В. не довела існування обставин, які у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану перешкоджали їй вчасно здійснити необхідні процесуальні дії. Зокрема, представник мала об`єктивну можливість подати апеляційну скаргу, перебуваючи за кордоном, за допомогою підсистеми «Електронний суд».

66. Крім того, представник ПАТ «Дельта Банк» - адвокат Петренко Г.В. не надала жодних доказів на підтвердження обставин непереборної сили, які б унеможливили подання апеляційної скарги в період з моменту отримання рішення - з 18 лютого 2022 року - до початку запровадження на території України воєнного стану (24 лютого 2022 року).

67. А також, ПАТ «Дельта Банк» не мав жодних перешкод для залучення іншого представника з метою захисту своїх інтересів. Чинне законодавство України визначає, що вибір представника, обсяг його повноважень та заміна однієї довіреної особи іншою є виключним диспозитивним правом самого учасника правовідносин.

68. У постанові Верховного Суду від 03 листопада 2023 року усправі № 336/10821/21 викладено висновок, що «особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно строків подання, форми і змісту скарги, в тому числі щодо доведення поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, що є проявом добросовісного користування процесуальними правами».

69. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша статті 44 ЦПК України).

70. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку наапеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

71. Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу самостійно цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

72. Таким чином, суд апеляційної інстанції хоч формально і послався на обставини, якими представник ПАТ «Дельта Банк» - адвокат Петренко Г.В. обґрунтовувала пропуск відповідного строку, проте належної оцінки їм не надав.

73. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 521/2816/15-ц (провадження

№ 61-14230сво18) зазначено, що тлумачення норм національного законодавства, з урахуванням усталеної практики ЄСПЛ, свідчить, що апеляційний суд під час вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження має мотивувати свій висновок про наявність поважних причин на поновлення строку на апеляційне оскарження. Сама собою вказівка про те, що є поважні причини для поновлення строку для апеляційного оскарженні, не є належним мотивуванням поновлення строку на апеляційне оскарження. Безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, зокрема у разі вказівки тільки про наявність поважних причин, є порушенням вимог статті 6 Конвенції. Вказане процесуальне порушення є самостійною підставою для скасування як оскарженого судового рішення апеляційного суду, так і ухвали апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження, та направлення справи до апеляційного суду зі стадії відкриття апеляційного провадження.

74. У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №203/642/14-ц (провадження № 61-10226св18) вказано, що, поновлюючи строк на апеляційне оскарження, суд апеляційної інстанції не мотивував прийняття такого рішення, не зазначив підстав та мотивів відхилення тих чи інших доказів, а отже, ухвала апеляційного суду про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції є необґрунтованою, постановлена з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору на стадії відкриття апеляційного провадження у справі.

75. Таким чином, апеляційний суд, усупереч зазначеним вимогам процесуального закону, передчасно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції без наведення належних мотивів та обґрунтувань, а отже, безпідставно відкрив апеляційне провадження у цій справі після спливу значного періоду часу, чим порушив принцип правової визначеності.

76. Встановлені Верховним Судом процесуальні порушення можуть бути усунуті у спосіб скасування судових рішень апеляційного суду, постановлених на стадії поновлення строку на апеляційне оскарження й ухвалення рішення по суті спору за наслідками апеляційного провадження з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення процесуальних питань, пов`язаних з прийняттям апеляційної скарги, та постановлення рішень відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

77. За таких обставин, поновлюючи строк на апеляційне оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції мав дослідити зібрані у справі докази, надати їм належну правову оцінку та за результатами наданої оцінки вирішити питання про наявність підстав для поновлення такого процесуального строку. Водночас суд має враховувати, що доводи заявника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення мають бути підтверджені належними та допустимими доказами, висновки суду не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

(2) Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

78. За змістом частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

79. З огляду на викладене у зв`язку з допущеними апеляційним судом порушеннями норм процесуального права, що призвели до ухвалення незаконних судових рішень, наявні підстави для задоволення касаційної скарги і скасування ухвали Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року та постанови цього ж суду від 07 грудня 2022 року з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття апеляційного провадження.

80. Під час нового розгляду справи апеляційний суд повинен повторно вирішити питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника ПАТ «Дельта Банк» - адвоката Петренко Г. В. з наведенням обґрунтованих мотивів наявності підстав для відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження у справі. У разі відкриття апеляційного провадження апеляційному суду також слід перевірити питання предметної юрисдикції даної справи.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року про поновлення строку на апеляційне оскарження і відкриття апеляційного провадження та постанову Київського апеляційного суду від 07 грудня 2022 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції зі стадії відкриття провадження у справі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: /підпис/ В. В. Пророк

/підпис/ А. І. Грушицький

/підпис/А. А. Калараш

/підпис/ І. В. Литвиненко

/підпис/ Є. В. Петров