Окрема думка від 08 вересня 2026 р. у справі №646/7690/19 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ОКРЕМА ДУМКА

судді Верховного Суду у Касаційному цивільному суді

Пророка В. В.

справа № 646/7690/19 (провадження № 61-4003 св 22)

09 вересня 2026 року

м. Київ

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Калараша А. А., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Харківводоканал» про захист прав споживачів, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 26 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, постановою від 09 вересня 2026 року залишив цю касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Водночас з рішенням колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не можу погодитися з огляду на наступне.

1. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

2. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Ця норма окремо підкреслює, що право касаційного оскарження судового рішення обмежене конкретними випадками, передбаченими законом.

3. Водночас частина друга статті 2 ЦПК України передбачає, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі та визначене у частині першій цієї статті ЦПК України. Зокрема, завданням цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд цивільних справ, який в контексті вимог частини другої статті 12 (рівність прав учасників справи щодо здійснення ними всіх процесуальних прав та обов`язків) ЦПК України передбачає забезпечення повноцінного виконання умови пункту 9 частини третьої статті 2 ЦПК України.

4. Згідно із частиною другою статті 382 ЦПК України постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку у випадках, передбачених ЦПК України.

5. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також до підстав касаційного оскарження віднесені випадки - якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3), якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених третьою статті 411 ЦПК України (пункт 4).

6. Оскільки аргументи щодо застосування частини першої статті 411 ЦПК України спростовуються матеріалами самої справи, то Верховний Суд не бере їх до уваги як підставу відкриття касаційного провадження.

7. Водночас відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених ЦПК України - підпункти «а»-«г» пункту 2 частини третьої цієї статті ЦПК України (у касаційній скарзі не наведені).

8. Для цілей ЦПК України малозначними справами, зокрема, є справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (підпункти 5 частини шостої статті 19 ЦПК України).

9. Відповідно до пункту 10 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, ціна позову визначається загальною сумою всіх вимог.

10. Рекомендація № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 28 лютого 1984 року пропонує державам-учасницям прийняти чи посилити, залежно від обставин, будь-які заходи, які на їх думку необхідні для удосконалення цивільного судочинства, керуючись при цьому принципами, викладеними в додатку до цієї рекомендації. Зокрема, вона відносить до справ, що підлягають розгляду за спрощеною процедурою (малозначних справ), не лише справи з майновими вимогами, але і інші категорії справ, що можуть не мати майнової оцінки.

11. У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

12. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Плати Верховного Суду від 15 червня2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58).

13. Верховний Суд наголошує, що ефективність підходу до розуміння суті малозначних справ пов'язана не тільки із забезпеченням загальної ефективності та збалансованості у роботі судової системи України, а й з належним забезпеченням особам справедливого доступу до правосуддя, оскільки це питання також пов'язане з представництвом осіб у суді, враховуючи статтю 60 ЦПК України.

14. Відповідно до змісту позовної заяви ОСОБА_1 він звернувся у порядку захисту прав споживачів до суду з вимогами: визнати неправомірними дії КП «Харківводоканал» щодо нього, зокрема, визнати споживчий договір від 05 липня 2019 року недійсним з вини КП «Харківводоканал» та факт вчинення цього правочину під впливом обману споживача, визнати факт дискримінації його як споживача, визнати факт внесення до офіційного документу завідомо неправдивих відомостей представником КП «Харківводоканал», які спричинили позивачу матеріальну та моральну шкоду як споживачу; відшкодувати матеріальну шкоду у подвійному розмірі та моральну шкоду у сумі 198 000,00 грн у зв`язку з порушення прав споживача КП «Харківводоканал».

15. Водночас у своєму позові ОСОБА_1 зазанчив, що 16 травня 2019 року він звернувся до КП «Харківводоканал» з заявою про укладення договору, вказана заява не була розглянута, на підставі того, що не відповідає вимогам до типового договору про надання комунальних послуг, тому позивач підписав договір на умовах цього комунального підприємства. Після підписання договору на постачання холодної та гарячої води та водовідведення, проконсультувавшись з юристами, позивач дізнався, що йому було встановлено ліміт на споживання послуг, про що він не просив.

16. 15 червня 2019 року позивач звернувся з заявою до відповідача, у якій просив збільшити ліміти виключно для побутових цілей. 16 червня 2019 року він сформував заперечення до відповідного договору з КП «Харківводоканал», яке направив до відповідача. При цьому просив направити відповідь на його електронну адресу, однак відповідь не дочекався у строк встановлений законодавством (30 днів), тому вважав що зміни до зазначеного договору у відповідності до його заяви внесені.

17. У серпні 2019 року позивач зробив оплату за послуги виконані у більшому розмірі ніж був платіж, задля підтвердження виконання вимоги, щодо збільшення об`ємів. А 13 вересня 2019 року він отримав штраф за перевищення обсягів споживання холодної води та водовідведення, після чого зателефонував до КП «Харківводоканал» та дізнався, що відповідь на його заперечення від 16 липня 2019 року - відмовлено у внесенні змін до відповідного договору (на електронну пошту позивач отримав цю відповідь лише 17 вересня 2019 року). Позивач повторно звернувся до відповідача з запереченнями до договору 17 вересня 2019 року, однак знову отримав відмову.

18. У період з 05 липня 2019 року до 02 листопада 2019 року позивач вів переписку з КП «Харківводоканал», направляючи запити на збільшення лімітів постачання послуг за зазначеним договором, акти-претензії, скарги, заяви, запити на інформацію, що викликало необхідність отримання послуг правового характеру для аналізу цієї переписки з підприємством та завдало йому матеріальних збитків. Також позивач у позові зазначив, що у зв`язку із триваючим, на його думку, порушенням його прав КП «Харківводоканал» він не виключає збільшення матеріальної шкоди, заданої йому. Водночас до цих матеріальних збитків він включає й судові витрати у цій справі, тому заявив суду першої інстанції, що визначиться з сумою понесених ним матеріальних збитків, які вимагає до відшкодування, до закінчення судових дебатів у справі та подасть відповідну заяву суду першої інстанції. Однак жодних заяв на усіх стадіях судового розгляду цієї справи, які б визначали конкретну суму матеріальних збитків, заявлених до відшкодування позивачем, та їх обґрунтування, матеріали справи не містять. Також позивач звільнений від сплати судових зборів у справах про захист прав позивачів відповідно до Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір».

19. Частина четверта статті 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Водночас відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України суди не розглядають абстрактні вимоги, які не мають конкретної визначеності та пояснень.

20. Єдиною визначеною сумою вимог позивача є заявлена сума відшкодування моральної шкоди - 198 000,00 грн. Це і є згідно із пунктом 10 частини першої статті 176 ЦПК України ціна позову позивача у цій справі за її встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

21. Відповідно до статті 7 Закону України від 23 листопада 2018 року № 2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2019 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2019 року становить 1 921,00 грн. Отже, з урахуванням умов пункту 1 частини шостої статті 19 та пункту 5 частини третьої статті 389 ЦПК України (1 921,00 х 250 = 480 250,00 грн), ця справа про захист прав споживачів є малозначної в контексті заявлених майнових вимог, на підставі яких визначена ціна позову, та з цієї точки зору не підлягає касаційному розгляду.

22. Відповідно до сталої практики Верховного Суду з урахуванням місця статті 19 ЦПК України у структурі цього законодавчого акта (його загальні положення), суд має право віднести справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду, у тому числі касаційній (дивитись, наприклад, вже вказану постанову Верховного Суду від 11 липня 2019 року у справі № 583/783/18, постанову від 15 квітня 2020 року у справі № 638/3055/17, від 03 лютого 2021 року у справі № 761/13179/20).

23. Як вже було зазначено, доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали не містять обґрунтування винятків, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

24. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

25. Згідно із статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди України застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

26. ЄСПЛ зауважив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania, заява № 28342/95, п. 61). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення ЄСПЛ від 29 листопада 2016 року у справі «Греко-католицька парафія міста Лупені та інші проти Румунії» («Lupeni Greek Catholic Parish and Others v. Romania», заява № 76943/11, п. 123). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (рішення ЄСПЛ від 22 листопада 1995 року у справі «S. W. проти Сполученого Королівства» («S.W. v. The United Kingdom», заява № 20166/92, п. 36).

27. Вищезазначений принцип правової визначеності є елементом забезпечення завдань цивільного судочинства, визначених у частині першій статті 2 ЦПК України.

28. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

29. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.

30. Оскарження в суді третьої інстанції має відбуватися щодо справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, що забезпечує ефективність касаційного провадження.

На моє переконання, касаційне провадження, відкрите за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду міста Харкова від 26 травня 2021 року та постанову Харківського апеляційного суду від 10 лютого 2022 року, підлягало закриттю у малозначній справі про захист прав споживача з ціною позову менше 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Суддя В. В. Пророк