Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №379/1656/24 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 379/1656/24

провадження № 61-15447св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Клапчуком Федором Петровичем, на заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року у складі судді Шабрацького Г. О. та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року у складі колегії суддів: Євграфової Є. П., Левенця Б. Б., Саліхова В. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2

про витребування майна із чужого незаконного володіння.

Позовна заява мотивована тим, що між ним та Сільськогосподарським підприємством (далі - СП) «Петрівське» в особі директора ОСОБА_3 17 липня 2014 року було укладено договір про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) строком на 50 років. З дати укладення договору він жодного разу не отримав орендної плати за договором.

11 лютого 2019 року ним було отримано інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, відповідно до якої 12 липня 2018 року між ним та СП «Петрівське» укладено договір оренди земельної ділянки строком у 49 років, з правом пролонгації, з правом передачі в піднайм (суборенду).

Позивач вказував, що не укладав цей договір, проте при укладенні попереднього договору, 17 липня 2014 року ним було підписано кілька чистих аркушів на прохання директора ОСОБА_3 , нібито це потрібно для реєстрації договорів емфітевзису від 17 липня 2014 року у державному реєстрі.

Крім того, зазначав, що в провадженні СВ Таращанського відділення поліції Миронівського ВП ГУНП в Київській області перебувало кримінальне провадження від 04 червня 2019 року № 12019110290000181 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 358 КК України, яке закрите за закінченням строку досудового розслідування. Проте, досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа підробила договір емфітевзису від 17 липня 2018 року, укладений між ним та СП «Петрівське». Також, досудовим розслідуванням встановлено, що потерпілий ОСОБА_1 не здійснював підпис в договорі оренди земельної ділянки від 12 липня 2018 року, у додатковій угоді до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 12 липня 2018 року, які були укладені з СП «Петрівське».

За результатами технічної експертизи документів було встановлено, що в додатковій угоді до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 12 липня 2018 року первинним був виконаний підпис від його імені, а потім нанесений друкований текст. У договорі оренди земельної ділянки від 12 липня 2018 року на третій сторінці у графі «Орендодавець» первинним був виконаний підпис від його імені, а потім нанесений друкований текст.

Позивач вказував, що за договором оренди земельної ділянки від 12 липня 2018 року жодної орендної плати не отримував та його не підписував.

20 серпня 2021 року рішенням Сквирського районного суду Київської області у справі № 376/1481/21 визнано укладеним договір позики від 12 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ним, щодо земельної ділянки площею 5,9768 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, призначена для ведення особистого селянського господарства; припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 5,9768 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 307320; визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 5,9768 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 307320, що належить ОСОБА_1 .

На підставі вказаного рішення суду ОСОБА_3 28 вересня 2021 року оформив право власності на земельну ділянку кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, та 23 вересня 2020 року продав її своєму племіннику - ОСОБА_2 , який у свою чергу здійснив поділ цієї земельної ділянки на дві: 3224484400:02:009:0023, 3224484400:02:009:0020.

20 вересня 2022 року постановою Київського апеляційного суду рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року скасовано та направлено справу до Таращанського районного суду Київської області на новий розгляд.

12 липня 2023 року Таращанський районний суд Київської області ухвалив позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 ОСОБА_4 про визнання договору укладеним, припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку залишити без розгляду. 07 липня 2023 року Київський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а ухвалу Таращанського районного суду Київської області без змін.

Отже, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника, тобто його, на підставі судового рішення, яке у подальшому було скасовано, тобто поза його волею, а ОСОБА_3 , не маючи на це прав, здійснив відчуження спірної земельної ділянки ОСОБА_2 , на підставі договору купівлі-продажу від 23 вересня 2022 року,який здійснив її поділ на дві земельні ділянки: кадастровий номер 3224484400:02:009:0020, площею 2,9884 га, та кадастровий номер 3224484400:02:009:0023, площею 2,9884 га, тому саме вони підлягають витребуванню у останнього.

Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд витребувати від ОСОБА_2 на свою користь земельні ділянки з кадастровим номером 3224484400:02:009:0020, площею 2,9884 га, та з кадастровим номером 3224484400:02:009:0023, площею 2,9884 га, як такі, що повністю утворилися шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003 площею 5,9768 га.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Таращанського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна із чужого незаконного володіння задоволено.

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 дві земельні ділянки з кадастровим номером 3224484400:02:009:0020, площею 2,9884 га, та з кадастровим номером 3224484400:02:009:0023, площею 2,9884 га, як такі, що повністю утворилися шляхом поділу земельної ділянки кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003 площа (га): 5,9768, яка належала позивачу та вибула з його володіння не з його волі.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

Судове рішення суду першої інстанції мотивовано положеннями статей 321, 387, 388 ЦК України та фактом вибуття первісної земельної ділянки з кадастровим номером 3224484400:02:009:0003 із володіння позивача поза його волею, внаслідок протиправних дій та на підставі судового рішення, що згодом було скасоване. Встановивши, що згідно з висновком експерта від 23 квітня 2020 року № 17-3/615 підпис власника на договорі оренди від 12 липня 2018 року підроблено, а рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року, яке надало право власності ОСОБА_3 , скасовано постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року, у продавця були відсутні законні права на розпорядження майном на момент укладення договору купівлі-продажу з відповідачем 23 вересня 2022 року.

Суд врахував, що у подальшому ОСОБА_2 здійснив поділ придбаного об`єкта, внаслідок чого утворилися дві нові земельні ділянки з кадастровими номерами 3224484400:02:009:0020 та 3224484400:02:009:0023 площею 2,9884 га кожна, виключно за рахунок земельної ділянки, яка належала позивачу, тому саме ці земельні ділянки підлягають витребуванню.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 07 серпня 2025 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року апеляційну скаргу адвоката Клапчука Ф. П. в інтересах ОСОБА_2 залишено без задоволення.

Заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції забезпечив повний та всебічний розгляд справи, ухваливши законне та обґрунтоване рішення по суті спору.

Оскільки на момент укладення договору купівлі-продажу (23 вересня 2022 року) рішення суду, що було єдиною підставою права власності продавця, вже було скасовано (20 вересня 2022 року), відповідач мав об`єктивну можливість дізнатися про відсутність у продавця права на відчуження. Укладення договору у такий короткий проміжок часу після скасування судового рішення, без належної перевірки судового реєстру, свідчить про те, що відповідач діяв на власний ризик і не проявив тієї обачності, яка вимагається від добросовісного набувача.

Крім того, на відсутність добросовісності вказують і подальші дії відповідача, а саме здійснення поділу спірної земельної ділянки на дві нові (кадастрові номери 3224484400:02:009:0020 та 3224484400:02:009:0023) майже одразу після придбання.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що оскільки майно вибуло з володіння власника поза його волею, а відповідач не довів своєї добросовісності, проявивши грубу необережність при купівлі майна з вадами титулу, права позивача підлягають захисту шляхом витребування майна на підставі статті 388 ЦК України. Факт поділу земельної ділянки та присвоєння нових кадастрових номерів не є перешкодою для витребування майна на користь законного власника.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у грудні 2025 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_2 - адвокат Клапчук Ф. П., посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем спірних земельних ділянок, тому це майно не може бути витребувано в нього. При придбанні спірного майна він покладався на відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та не повинен був перевіряти історію цього майна на предмет усіх дій, які раніше вчинялися з ним.

Вказує, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, а саме витребування новостворених земельних ділянок у свою власність. Вважає, що необхідними вимогами у цьому випадку є припинення речових прав та скасування в державному реєстрі відповідних реєстрацій, після чого тільки можна витребувати майно з чужого володіння.

Посилається на відповідну судову практику Великої Палати Верховного Суду.

Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У грудні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Кочин С. С., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що викладені в ній доводи не спростовують правильність ухвалених судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, а доводи заявника є безпідставними, який не є добросовісним набувачем спірного нерухомого майна, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2026 року відкрито касаційне провадження у цій справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та зупинено дію заочного рішення Таращанського районного суду Київської області

від 12 травня 2025 року до закінчення касаційного провадження.

03 лютого 2026 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2026 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі рішення про державну реєстрацію від 21 листопада 2016року, індексний номер: 32454679, приватний нотаріус Скоробагатько Валентина Данилівна, до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за сільськогосподарським підприємством «Петрівське» внесено запис щодо права користування земельною ділянкою кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, площа (га): 5,9768, адреса: Київська область, Таращанський район, селищна рада Петрівська для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Підставою виникнення іншого речового права зазначено договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) б/н, виданий 17 липня 2014 року. Такі відомості містяться в інформаційній довідці Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про державну реєстрацію іншого речового права № 125057611 від 23 травня 2018 року.

У матеріалах справи міститься копія додаткової угоди від 12 липня 2018 року до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 17 липня 2014 року між власником ОСОБА_1 та емфітевтом СП «Петрівське» в особі директора ОСОБА_3 Предметом додаткової угоди є дострокове припинення дії договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 17 липня 2014 року щодо права користування земельною ділянкою загальною площею 5,9768 га, кадастровий номер 3224484400:02:009:0003, номер запису про інше речове право 17600602.

Згідно з копією договору оренди земельної ділянки від 12 липня 2018 року, сторонами у договорі зазначені ОСОБА_1 та СП «Петрівське» в особі директора ОСОБА_3 Предметом договору зазначено строкове платне користування земельної ділянки сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 3224484400:02:009:0003, загальною площею 5,9768 га, яка знаходиться на території Юшківорізької (Петрівської) сільської ради Таращанського району Київської області. Строк дії договору 49 років.

23 квітня 2020 року судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС Мацюк-Довбиш О. на виконання постанови про призначення судово-технічної експертизи від 25 березня 2020 року, внесеної слідчим Таращанського ВП Миронівського ВП ГУНП в Київській області у кримінальному провадженні № 12019110290000181, відомості про яке внесені до ЄРДР 04 червня 2019 року, проведено судову технічну експертизу документів.

Згідно з висновком експерта від 23 квітня 2020 року № 17-3/615:

- в додатковій угоді до договору про встановлення права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзису) від 12 липня 2018 року первинним був виконаний підпис від імені ОСОБА_1 , а потім нанесений друкований текст;

- в договорі оренди земельної ділянки від 12 липня 2018 року на третій сторінці в графі «Орендодавець» первинним був виконаний підпис від імені ОСОБА_1 , а потім нанесений друкований текст.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року у справі № 376/1481/21 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики: визнано укладеним договір позики від 12 липня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо земельної ділянки, площею 5,9768 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, призначена для ведення особистого селянського господарства; припинено право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 5,9768 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 307320; визнано за ОСОБА_3 право власності на земельну ділянку, площею 5,9768 га, яка розташована на території Петрівської сільської ради Таращанського району Київської області, кадастровий номер: 3224484400:02:009:0003, призначена для ведення особистого селянського господарства, яка посвідчена Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 307320, що належить ОСОБА_1

28 вересня 2021 року за ОСОБА_3 на підставі вказаного рішення суду було зареєстровано право власності на спірну земельну ділянку, номер запису про право власності: 44354216.

23 вересня 2022 року право власності було зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу № 972, виданого 23 вересня 2022 року, видавник: приватний нотаріус Білоцерківського районного нотаріального округу Київської області Федкевич Н. М., номер запису про право власності/довірчої власності: 47948982.

Постановою Київського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року рішення Сквирського районного суду Київської області від 20 серпня 2021 року скасовано та направлено справу на розгляд до Таращанського районного суду Київської області на новий розгляд.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 про визнання договору укладеним, припинення права власності та визнання права власності на земельну ділянку залишено без розгляду.

Постановою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення, а ухвалу Таращанського районного суду Київської області від 12 липня 2023 року - без змін.

З огляду на інформаційну довідку 318417119 від 22 грудня 2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна - реєстраційний номер 1089615732244, земельна ділянка (об`єкт в процесі поділу) з кадастровим номером 3224484400:02:009:0003, площею 5,9768 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, закрито 18 жовтня 2022 року на підставі поділу об`єкта нерухомого майна за заявою про поділ земельної ділянки від 26 вересня 2022 року № 424, відомості внесено до реєстру 25 жовтня 2022 року Іщенко А. В. , Кагарлицька міська рада, Київська область, індексний номер рішення: 65247538.

18 жовтня 2022 року державним реєстратором Кагарлицької міської ради Київської області Іщенко А. В. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на дві земельні ділянки на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу):

індексний номер: 65247008 від 25 жовтня 2022 року, внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис 48239437 про право власності/довірчої власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер: 3224484400:02:009:0023, площею 2,9884 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2650295532020;

індексний номер: 65247386 від 25 жовтня 2022 року, внесено у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно запис 48239784 про право власності/довірчої власності ОСОБА_2 на земельну ділянку кадастровий номер: 3224484400:02:009:0020, площею 2,9884 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2650306432020.

Підставою як для закриття об`єкта - земельної ділянки (об`єкт в процесі поділу) з кадастровим номером 3224484400:02:009:0003, так і для реєстрації права власності ОСОБА_2 на земельні ділянки кадастрові номери 3224484400:02:009:0023 та 3224484400:02:009:0020 слугувала заява про поділ земельної ділянки 424 від 26 вересня 2022 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначеного судового рішення заявник вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду від 20 червня 2023 у справі № 633/408/18, від 09 грудня 2024 року у справі № 74/446/22, від 11 березня 2025 року у справі № 922/647/22, від 03 вересня 2025 року у справі №911/906/23, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_2 - адвоката Клапчука Ф. П., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до статей 317 і 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Віндикація - це витребування своєї речі неволодіючим власником від володіючого невласника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей. Майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, в який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

При розгляді спорів про витребування власником свого майна із чужого незаконного володіння необхідно враховувати, що позивачем за таким позовом може бути лише власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, а також особа, яка хоча і не є власником, але в якої майно перебувало у володінні за законом або договором, зокрема на підставі цивільно-правових договорів (зберігання, майнового найму тощо), в оперативному управлінні, на праві повного господарського відання, а також на інших підставах, встановлених законом (див. постанову Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у справі № 766/4410/17).

Отже, право на витребування майна у добросовісного набувача має саме власник або інший титульний володілець майна і в тому випадку, коли майно перебувало безпосередньо у його володінні або особи, якій він передав майно у володіння, та вибуло з такого їх володіння не з їхньої волі.

Предмет доказування у справах за віндикаційним позовом становлять обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, такі як: факти, що підтверджують його право власності або інше суб`єктивне право титульного володільця на витребуване майно, факт вибуття майна з володіння позивача не з його волі, наявність майна в натурі у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном.

Отже, на підтвердження наявності у нього суб`єктивного матеріального права на витребування майна із чужого незаконного володіння, позивач за віндикаційним позовом повинен надати суду відповідні докази, що підтверджують його права титульного володільця на зазначене майно, факт вибуття такого майна з його володіння поза його волею, наявність майна в натурі у володінні відповідача та відсутність у відповідача правових підстав для володіння цим майном.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 78 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повно та всебічно встановивши обставини справи, дослідивши та надавши правову оцінку доводам сторін, наданим доказам, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, щоОСОБА_1 довів той факт, що дві спірні земельні ділянки були утворенні цілком і виключно за рахунок належної йому земельної ділянки, яка вибула з його власності незаконно, поза його волею, тому він має право на витребування спірного майна на свою користь.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 з посилання на те, що він є добросовісним набувачем спірного майна, а тому воно не може бути витребувано у нього, є безпідставними, оскільки земельна ділянка вибула з володіння ОСОБА_1 незаконно та без його волевиявлення, а тому може бути витребувана на підставі положень статті 388 ЦК України.

Подібні правові висновки неодноразово робив Верховний Суд, зокрема, у постановах Великої Палати: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 21 січня 2020 року у справі № 910/21493/17, від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 та інших.

Крім того, питання добросовісності ОСОБА_2 було предметом оцінки судами попередніх інстанцій, які дослідили обставини справи та дійшли правильного висновку про те, що на момент укладення договору купівлі-продажу рішення суду, що було єдиною підставою для реєстрації права власності продавця, вже було скасовано, а відповідач мав об`єктивну можливість дізнатися про відсутність у продавця права на відчуження. Укладення договору у такий короткий проміжок часу після скасування судового рішення, без належної перевірки судового реєстру, свідчить про те, що відповідач діяв на власний ризик і не проявив тієї обачності, яка вимагається від добросовісного набувача. Крім того, на відсутність добросовісності вказують і подальші дії відповідача, а саме, здійснення поділу спірної земельної ділянки на дві нові (кадастрові номери 3224484400:02:009:0020 та 3224484400:02:009:0023) майже одразу після придбання. Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 522/14900/19 зазначив, що застосування приватно-правових конструкцій (зокрема поділу об`єктів нерухомості) з метою створення видимості добросовісного набуття та унеможливлення віндикації є неприйнятним і свідчить про зловживання правом.

Посилання заявника на правові висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що особа, яка придбала майно покладалася на дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у цій справі застосуванню не підлягають, оскільки у справі встановлені інші фактичні обставини. У справі, що була предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду майно придбалося у порядку, встановленому для виконання судових рішень, а тому не могло бути витребувано у добросовісного набувача (пункт 1, частини другої статті 388 ЦК України), у той час, як у цій справі, майно відповідачем набуто на підставі договору купівлі-продажу з особою, яка незаконно заволоділа майном та не мала права його продавати.

Не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду про те, що позивач обрав неефективний спосіб захисту своїх прав, необхідність заявлення вимог про припинення речових прав та скасування в державному реєстрі відповідних реєстрацій, після чого тільки витребування майна з чужого володіння, оскільки судами було встановлено, що земельні ділянки, які витребовуються, утворилися цілком і виключно за рахунок земельної ділянки, яка належала позивачу та незаконно вибула з його власності, у той час, як у справі Великої Палати Верховного Суду, на яку посилається заявник, спірну земельну ділянку, навпаки, було приєднано до іншої земельної ділянки, що унеможливлювало витребування землі в цілому.

У цьому випадку суди попередніх інстанцій дійшли законного та обґрунтованого висновку про те, що факт поділу земельної ділянки та присвоєння нових кадастрових номерів не є перешкодою для витребування майна на користь законного власника.

Подібні правові висновки неодноразово робив Верховний Суд, зокрема, у постановах Великої Палати: від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 20 липня 2022 року у справі № 923/196/20.

Отже, наведені в касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, були предметом дослідження у судах попередніх інстанцій з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно із частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість їх судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Відповідно до частини третьої статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Щодо судових витрат

Оскільки Верховний Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги, залишаючи судові рішення без змін, то перерозподіл судових витрат не здійснюється.

Крім того, у відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Кочин С. С., просив «стягнути відповідача на користь позивача судові витрати». Проте, жодних обґрунтувань підстав для такого стягнення заявник не навів. Крім того, не вказав і не обґрунтував й суми судових витрат, які необхідно стягнути з відповідача.А тому вказане звернення залишається без розгляду.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Клапчуком Федором Петровичем, залишити без задоволення.

Заочне рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 20 листопада 2025 рокузалишити без змін.

Поновити дію заочного рішення Таращанського районного суду Київської області від 12 травня 2025 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк