Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №752/16926/20 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 752/16926/20

провадження № 61-12139св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ»,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їхнім представником - адвокатом Кишенею Володимиром Сергійовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Нежури В. А., Кулікової С. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися до суду із позовом до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «ПТ ІНВЕСТ» про зобов`язання вчинити певні дії.

Позовна заява мотивована тим, що вони є власниками квартир у будинку АДРЕСА_1 .

14 квітня 2020 року ОСОБА_3 , власник нежитлового приміщення № 1-4 у вказаному будинку, розпочав ремонтні роботи з втручанням у несучі конструкції будинку. Так, у капітальній стіні будинку було влаштовано дверний та віконний прорізи.

Позивачам була частково продемонстрована проектна документація, згідно з якої несучі цегляні стіни повинні були залишитись без змін. Відмічали, що в акті обстеження технічного стану несучих та огороджувальних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1 будівельної лабораторії КП «Київжитлоспецексплуатація» від 16 липня 2020 року зафіксовано, що по матеріалу цегляного мурування повздовжньої стіни головного фасаду спостерігається утворення локальної тріщини шириною розкриття приблизно 4-5 мм, та однією із причин її утворення міг бути вплив ремонтних робіт, здійснених відповідачем. Вказували, що реконструкція проводиться відповідачем з порушеннями будівельних норм і правил, без згоди власників квартир у багатоквартирному будинку.

У листопаді 2022 року вони подали заяву про зміну предмету позову, посилаючись на те, що нежитлове приміщення № 1-4 було відчужено ОСОБА_3 на користь ТОВ «ПТ ІНВЕСТ», тому саме воно повинно відновлювати майно після незаконної реконструкції.

Ураховуючи наведене, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 просили суд зобов`язати ТОВ «ПТ ІНВЕСТ» за власний рахунок привести капітальну торцеву стіну будинку за адресою: АДРЕСА_1 з боку нежитлового приміщення 1-4 першого поверху до попереднього стану, який існував до проведення робіт з влаштування дверного та віконного прорізів у даному нежитловому приміщенні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року у складі судді Мазура Ю. Ю. позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» про зобов`язання вчинити певні дії задоволено.

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» за власний рахунок привести капітальну торцеву стіну будинку за адресою: АДРЕСА_1 з боку нежитлового приміщення № 1-4 І поверху до попереднього стану, який існував до проведення робіт з влаштування дверного та віконного прорізів в даному нежитловому приміщенні.

Вирішено питання стягнення судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що будівельні роботи, які проводилися ОСОБА_3 з втручанням в несучу конструкцію будинку, яка є спільною сумісною власністю, не погоджені зі співвласниками, здійснюються без містобудівних умов та обмежень і без належно затвердженого проекту, порушують законні права та інтереси інших співвласників.

Звертаючись до суду з позовом позивачі посилалися на те, що самочинною прибудовою порушуються їх права, при цьому надані позивачами докази на підтвердження вказаних обставин не спростовані відповідачами.

Крім того, позивачі підтвердили належними й допустимими доказами, чим саме порушуються їх права, оскільки в обґрунтування позовних вимог стверджували про можливість внаслідок самочинної прибудови з порушенням встановлених норм виникнення надзвичайних ситуацій в майбутньому.

Додатковим рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого

2023 року стягнуто з ТОВ «ПТ ІНВЕСТ» на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» задоволено.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року

та додаткове рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 02 лютого

2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_3 здійснив реконструкцію належного йому на праві власності нежитлового приміщення, розміщеного на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , з влаштування дверного та віконного прорізів в даному нежитловому приміщенні. Проте, позивачами не було надано належних й допустимих та достатніх доказів на підтвердження того, що проведені відповідачем будівельні роботи з реконструкції нежитлового приміщення призвели до порушення їх прав, як власників житлових приміщень, що розміщені в цій же будівлі. Позивачами не доведено, що внаслідок влаштування дверного та віконного прорізів у нежитловому приміщенні виникли або можуть виникнути будь-які негативні (та/або) небезпечні для несучих конструкцій будинку наслідки, які у подальшому можуть призвести до руйнації чи пошкодження житлового будинку, в якому проживають позивачі.

Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року заяви адвоката Бартосевича Б. В. в інтересах ОСОБА_3 про прийняття додаткового рішення та адвоката Золоткової Г. О. в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» про відшкодування витрат на правничу допомогу задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 9 022 по 4 511,20 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» судові витрати по 3 911,20 грн з кожного.

Додаткова постанова апеляційного суду мотивована тим, що, враховуючи конкретні обставини справи, її складність, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, та, з огляду на принцип співмірності та розумності судових витрат, витрати на правничу допомогу понесені ОСОБА_3 та ТОВ «ПТ ІНВЕСТ» є цілком обґрунтованими, а також підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду у жовтні 2025 року, представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кишеня В. С., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року і стягнути на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судові витрати.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків про те, що позивачами не доведено порушення їх прав, оскільки при реконструкції свого приміщення ОСОБА_3 було допущено втручання в несучу конструкцію будинку, що саме по собі є порушенням, за відсутності згоди інших співвласників будинку.

Крім того, вказують, що ОСОБА_3 не отримував відповідних дозвільних документів, які б відповідали проведеній реконструкції приміщення. Проектна документація на реконструкцію приміщення не передбачала втручання в несучі стіни.

Посилаються на відповідну судову практику Верховного Суду.

Станом на час розгляду справи ТОВ «ПТ ІНВЕСТ» є власником нерухомого майна, в якому проведено спірну реконструкцію, тому саме воно повинно відповідати за позовними вимогами.

Відзиви на касаційну скаргу відповідачі до суду не подали.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.

17 грудня 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2026 року справу призначено до розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло, виданим Відділом приватизації Залізничної районної державної адміністрації від 29 червня 1994 року, угодою серії ВАМ № 248204 від 18червня 2003 року, реєстраційним посвідченням № 002408, виданим Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна від 21 липня 2003 року, свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим Центральним відділом реєстрації шлюбів м. Києва з державним Центром розвитку сім?ї від 12 вересня 2003 року, договором даруванняквартири від22 січня 2004 року, посвідченим приватним нотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу Косенко Л. А., зареєстрованим у реєстрі за № 335, договором даруваннячастини квартири від 03 листопада 2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Київськогоміського нотаріальногоокругу Щербак Т. В., зареєстрованим за № 12249.

ОСОБА_2 є співвласником квартири АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 19липня 2005 року, виданим Відділом приватизації житла Голосіївської районної державної адміністрації, свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29 жовтня 2009 року, посвідченим державним нотаріусом Дев`ятої Київської державної нотаріальної контори Майданник І. В., зареєстрованим у реєстрі за № 7-2284.

Згідно з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 212200980 від 11 червня 2020 року власником нежитлового приміщення № 1-4, першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 був ОСОБА_3 .

З огляду на Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 січня 2022 року власником нежитлового приміщення № 1-4, першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 стало ТОВ «ПТ ІНВЕСТ» на підставі договору купівлі-продажу нерухомого приміщення від 29 листопада 2021 року.

З метою визначення вихідних даних для оцінки технічного стану об`єкту, ОСОБА_3 звернувся до відповідного кваліфікованого експерта (відповідальний експерт Таран Дмитро Валерійович (кваліфікаційний сертифікат АЕ № 000272) для проведення обстеження та оцінки технічного стану нежитлового приміщення № 1-4 у житловому будинку наАДРЕСА_1 , з визначенням можливості виконання запланованої реконструкції із влаштуванням окремого виходу на вулицю та вікна з виконанням прорізів у зовнішній цегляній стіні бокового фасаду.

За результатами проведеного обстеження і оцінки технічного стану об`єкта 12лютого 2020 експертом було складено звіт про проведення обстеження та оцінки технічного стану нежитлового приміщення 1-4 у житловому будинку на АДРЕСА_1 , з визначення можливості виконання реконструкції, встановлено, що станом на день обстеження основні будівельні конструкції приміщення характеризуються за ІІ категорією технічних станів - задовільно; зовнішня цегляна стіна бокового фасаду не має значних або небезпечних технічних вад і здатна сприйняти заплановану реконструкцію в частині виконання наскрізних прорізів для влаштування дверей і вікна; підтверджується технічна можливість виконати реконструкцію приміщення з влаштуванням виходу і вікна в зовнішній цегляній стіні будинку, за умови виконання усіх заходів, передбачених проектів; виконання наведених вище рекомендацій забезпечить безпечну експлуатацію будинку та його належний стан після проведення реконструкції.

17 квітня 2020 року та 29 квітня 2020 рокупрацівниками КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» ЖЕД 105 власнику нежитлового приміщення № 1-4, першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 було вручено приписи №№ 17, 18 з вимогою надати проектно-дозвільну документацію на втручання унесучу конструкцію фасаду житлового будинку АДРЕСА_1 та припинити ремонтні роботи з втручанням в несучі конструкції житлового будинку АДРЕСА_1 до надання проектно-дозвільної документації на проведення ремонтних робіт.

24 квітня 2020 рокуКП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» направлено лист до Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з проханням здійснити перевірку законності проведення ремонтних робіт за вказаною адресою.

З листа КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» від 14 травня 2020 року № 431-1620 вбачається, що 08травня 2020 року Департаменту з питань архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надіслано листа, в якому зазначено, що пункт 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» від 13 березня 2020 року № 219 зупинено дію постанови Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року№ 553 «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» до початку виконання функцій та повноважень Державної інспекції містобудування, у зв`язку із чим у Департаменту відсутні правові підстави для здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю.

На підставі наданих ОСОБА_3 даних ТОВ «БУДЛІДЕР ПАРК» було виготовлено робочий проект 2020/30-01 «Реконструкція нежитлового приміщення № 1-4 (першого поверху) за адресою: АДРЕСА_1 » (Том 1 Загальна пояснювальна записка 2020/30-1-ЗПЗ, Архітектурно-будівельні рішення 2020/30-1-АБ, Вихідні дані 2020/30-1-ВД та том 2 Організація будівництва 2020/30-1-ПОБ), складений ТОВ «БУДЛІДЕР ПАРК».

У пункті 12 «Основні архітектурно-планувальні вимоги і характеристики спроектованого об`єкту» зазначено, що передбачається заміна дверей та повна заміна внутрішнього опорядження.

У пункті 4.2. проекту «Архітектурні рішення» вказано, що проектом передбачено опорядження нежилого приміщення з використанням сучасних матеріалів. При цьому вказано - фундаменти - без змін, несучі цегляні стіни - без змін.

Згідно з довідки фізичної особи- підприємця ОСОБА_6 (інвентаризаційна справа № 389) від 12 травня 2020 рокуповідомлено про те, що під час технічної інвентаризації нежитлового приміщення № 1-4 у житловому будинку наАДРЕСА_1 встановлено, що за результатом здійснення ремонтних робіт площа нежитлового приміщення залишилася без змін (в тому числі без зміни плями забудови). Зміни зовнішньої конфігурації та функціонального призначення нежитлового приміщення не відбулося.

По завершенню реконструкції об`єкта ОСОБА_3 було замовлено технічну інвентаризацію, за результатами якої виконавцем-інженером з інвентаризації нерухомого майна Соловйом В. В. (кваліфікаційний сертифікат АЕ 004364) 12 травня 2020 року видано технічний паспорт на приміщення громадського призначення вбудованих в житловий будинок нежиле приміщення № 1-4 в літ «А» на АДРЕСА_1 .

Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18травня 2020 року № 055-5429, містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва на АДРЕСА_4 не надавались.

Декларація про готовність до експлуатації об`єкта була зареєстрована Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 28 травня 2020 року № КВ 141201480021.

Проведення ремонтних робіт в нежитловому приміщенні з втручанням в несучі конструкції будинку зафіксовано і у акті про обстеження нежитлового приміщення № 1-4 на АДРЕСА_1 , складеного 06травня 2020 року комісією у складі представників виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого начальником ЖЕД 105 КП «Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» О. Мельниченко та у акті про обстеження нежитлового приміщення № 1-4 на АДРЕСА_1 , складеного 20 травня 2020 року комісією у складі представників виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого начальником ЖЕД 105 КП «Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва» О. Мельниченко.

На підставі наданих ОСОБА_3 документів, а саме: лист-звернення від 31 липня 2020 року № 064/12623, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, листа КП «Керуючої компанії з обслуговування житлового фонду Голосіївського району м. Києва», фотофіксація, виконавчим органом Київської міської ради Київської міської державної адміністрації Департаментом міського благоустрою видано контрольну картку № НОМЕР_2 . У картці зазначено заявлений термін виконання робіт: початок - 20 серпня 2020 року, закінчення - 20 вересня 2020 року.

З огляду на лист Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 05червня 2020 року контрольна картка № НОМЕР_2 на тимчасове порушення благоустрою та його відновлення узв`язку з реконструкцією нежитлового приміщення № 1-4, першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 була анульована.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень заявники вказують неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 461/12051/15-ц, від 28 травня 2020 року у справі № 442/6503/15, від 08 червня 2022 року у справі № 761/6800/16-ц, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Кишені В. С., підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону судові рішення суду апеляційної інстанції не відповідають.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Положеннями частин першої-п`ятої статті 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Згідно із частинами першою, другою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

У абзаці 1 пункту 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» судам роз`яснено, що позов про знесення самочинно збудованого нерухомого майна може бути пред`явлено власником чи користувачем земельної ділянки або іншою особою, права якої порушено, зокрема, власником (користувачем) суміжної земельної ділянки з підстав, передбачених статтями 391, 396 ЦК України, статтею 103 ЗК України.

Відповідно до положень статей 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Згідно із частиною третьою статті 375 ЦК України право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані, або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об`єкта нерухомого майна за наявності будь-якої з умов, зазначених у ній.

Під істотним порушенням будівельних норм і правил необхідно розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.

У розумінні частини першої статті 376 ЦК України самочинним будівництвом є не тільки новостворений об`єкт, а й об`єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, перебудови, надбудови вже існуючого об`єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, оскільки в результаті таких дій об`єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності.

Поняття реконструкції об`єкта нерухомості міститься у пункті 3 Державних будівельних норм В.3.2-2-2009 Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку і будівництва України від 22 липня 2009 року № 295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.

Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України підлягає застосуванню й до випадків самочинної реконструкції об`єкта нерухомості, у результаті якої об`єкт набуває нових якісних характеристик (зміна кількості приміщень, створення нових, втручання в несучі конструкції).

Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану (частини друга-сьома статті 376 ЦК України).

Згідно зі статтею 16 Закону України «Про основи містобудування» будівельні норми, державні стандарти, норми і правила встановлюють комплекс якісних та кількісних показників і вимог, які регламентують розробку і реалізацію містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів з урахуванням соціальних, природно-кліматичних, гідрогеологічних, екологічних та інших умов і спрямовані на забезпечення формування повноцінного життєвого середовища та якнайкращих умов життєдіяльності людини. Будівельні норми, державні стандарти, норми і правила щодо планування, забудови та іншого використання територій, проектування і будівництва об`єктів містобудування розробляються і затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, іншими центральними органами виконавчої влади в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» будівництво повинно здійснюватися з урахуванням вимог містобудівної документації і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником.

Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Частиною другою статті 369 ЦК України встановлено, що розпорядження майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою співвласників.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Задовольняючи позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що, здійснюючи спірну реконструкцію приміщенняза адресою: АДРЕСА_1 , приміщення 1-4, першого поверху, ОСОБА_3 було здійснено втручання в несучу конструкцію будинку, при тому що ні відповідного дозволу в контролюючих органів влади, не згоди інших співвласників будинку ним отримано не було, а тому власник приміщення, яким на час розгляду справи є ТОВ «ПТ ІНВЕСТ», має привести несучу стіну будинку у первісний стан.

Вказаний висновок узгоджується з правою позицією Великої Палати Верховного Суду (див. пункти 201, 202 постанови від 17 грудня 2025 року у справі № 908/2388/21

(провадження № 12-73гс24)).

Скасовуючи рішення районного суду та відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , апеляційний суд помилково виходив з того, що позивачі не довели факту порушення своїх прав здійсненням спірної реконструкції, оскільки за наведеними приписами законодавства несучі конструкції багатоквартирного будинку належать на праві спільної сумісної власності всім власникам квартир та нежитлових приміщень у відповідному будинку, а тому втручання в них без згоди співвласників саме по собі є порушенням їх прав.

Суд першої інстанції правильно вказав, що стіна як конструктивний елемент будинку - це спільна сумісна власність усіх власників квартир у багатоквартирному будинку, Отже, на влаштування прорізів в несуче-огороджувальній стіні потрібна згода усіх власників квартир у багатоквартирному будинку. Свою згоду відповідачу на таке втручання в несуче-огороджувальну стіну будинку, власники квартир у багатоквартирному будинку не надавали.

Районний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що будівельні роботи, які проводилися ОСОБА_3 у приміщенні, яке на час розгляду справи належить ТОВ «ПТ ІНВЕСТ», із втручанням в несучу конструкцію будинку, яка є спільною сумісною власністю, не погоджені зі співвласниками, здійснювалися без містобудівних умов та обмежень і без належно затвердженого проекту, порушують законні права та інтереси інших співвласників, зокрема й ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції з дотриманням вимог статей 263-265 ЦПК України правильно встановив правовідносини, що склалися між сторонами, та дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а суд апеляційної інстанції помилково скасував його законне та обґрунтоване рішення суду

Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Отже, враховуючи викладене, постанову апеляційного суду необхідно скасувати, а рішення районного суду залишити в силі.

Оскільки додаткова постанова не може існувати окремо від основної, то додаткову постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 року теж слід скасувати (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 904/8884/21 (провадження № 12-39гс22).

Щодо судових витрат

Згідно із частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України).

Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з положеннями частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кишеня В. С., просив стягнути з відповідачів на користь позивачів судові витрати, понесені на професійну правничу допомогу у апеляційному суді у розмірі 12 800 грн та суді касаційної інстанції.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу заявник подавав судам: копії договору про надання правової допомоги від 12 травня 2020 року, додаткових угоддо нього, ордерів на надання правничої допомоги в апеляційному суді та Верховному Суді, опису наданих послуг, виконаних адвокатом, акти приймання-передачі наданих послуг, копії квитанцій про сплату послуг адвоката в апеляційному суді у сумі 800 грн та 4 000 грн, а також у Верховному Суді у сумі 8 000 грн, докази надіслання заяв з додатками відповідачам.

Відповідачі заперечень щодо клопотання представника позивачів до суду не надіслали (частина п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).

Враховуючи наведене, доводи заявника та надані ним докази, відсутність заперечень відповідачів щодо понесених витрат на правничу допомогу, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кишені В. С.

Судові витрати на правничу допомогу в апеляційному суді підлягають стягненню у розмірі 4 800 грн, оскільки доказів понесення таких витрат у розмірі 12 800 грн заявник не надав, а у Верховному Суді у розмірі 8 000 грн, що відповідає наданим заявником доказам.

При цьому, наведені вище судові витрати підлягають стягненню з ТОВ «ПТ ІНВЕСТ», враховуючи, що позовні вимоги, які були задоволені судом, стосуються тільки цього відповідача, на користь позивача ОСОБА_2 , оскільки з наданих квитанцій видно, що саме він сплачував адвокату вказані суми коштів.

Керуючись статтями 141, 400, 402, 409, 412, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яка подана їхнім представником - адвокатом Кишенею Володимиром Сергійовичем, задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 серпня 2023 року та додаткову постанову Київського апеляційного суду від 19 жовтня 2023 рокускасувати.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 24 січня 2023 року залишити в силі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПТ ІНВЕСТ» (ідентифікаційний код: 43571189, місцезнаходження: м. Київ, просп. Свободи, буд. 26-В) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в апеляційному суді у розмірі 4 800 гривень та суді касаційної інстанції у розмірі 8 000 гривень, а всього 12 800 (дванадцять тисяч вісімсот) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді:Д. Д. Луспеник І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк