Постанова від 08 вересня 2026 р. у справі №484/1156/25 — Касаційний цивільний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року

м. Київ

справа № 484/1156/25

провадження № 61-12317св25

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.

суддів: Гулейкова І. Ю., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: Фермерське господарство «ЗОЛОТА ПТАШКА», ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чобану Вікторією Василівною, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року у складі судді Маржиної Т. В. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року у складі колегії суддів: Самчишиної Н. В., Коломієць В. В., Серебрякової Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Фермерського господарства «ЗОЛОТА ПТАШКА» (далі - ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА»), ОСОБА_2 про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.

Позовна заява мотивована тим, що він є власником земельної ділянки із кадастровим номером 4825480000:05:000:0107, площею 5,5433 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у межах території Первомайської районної ради Миколаївської області. Земельну ділянку він отримав у власність у порядку спадкування після смерті матері - ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Вказував, що земельна ділянка знаходиться в оренді у ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА». Після реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 червня 2019 року він направив до відповідача лист, яким повідомив про перехід до нього права власності на земельну ділянку, а також просив надати копію договору оренди та провести розрахунки по сплаті заборгованості по орендній платі. Проте відповідь на свій лист не отримав, заборгованість по орендній платі орендарем виплачена не була.

У зв`язку із систематичним порушенням орендарем умов договору оренди земельної ділянки щодо своєчасної виплати орендної плати, він звернувся до суду з позовом до ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» про розірвання договору оренди землі, стягнення невиплаченої орендної плати та зобов`язання повернути земельну ділянку. Під час розгляду Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області справи № 484/5709/23 ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» надало примірник договору оренди землі від 28 вересня 2005 року, який був укладений між ОСОБА_2 , який діяв від імені ОСОБА_3 на підставі нотаріальної довіреності від 25 червня 2003 року № 023671, яка на той час була власником земельної ділянки на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії МК № 078899, виданого Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області 16 червня 2003 року, та ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», в особі керівника підприємства Зозулінського О. В. Договір укладено строком на 49 років.

Позивач зазначав, що ОСОБА_3 мала намір укласти договір оренди землі, проте особисто вказаного договору з ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» не укладала та не підписувала. У ОСОБА_3 не було вказаного договору, оскільки відповідач примірник угоди їй не надавав.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09 лютого 2024 року станом на 28 вересня 2005 року ОСОБА_2 був та є кінцевим бенефіціаром ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» (код ЄДРПОУ 33224341).

Посилався на те, що ОСОБА_2 ,укладаючи оспорюваний договір від імені ОСОБА_3., діяв в інтересах ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» та у своїх власних інтересах як кінцевий бенефіціарний власник господарства, що заборонено положеннями частини третьої статті 238 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Ураховуючи наведене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просив суд:

- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 4825480000:05:000:0107, площею 5,5433 га, укладений 28 вересня 2005 року між ОСОБА_3 , в особі представника ОСОБА_2 , який діяв на підставі доручення від 25 червня 2003 року № 023671, та ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», зареєстрований 13 грудня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області, номер запису про інше речове право - 24078347;

- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 28 вересня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», зареєстрований 13 грудня 2017 року державним реєстратором виконавчого комітету Первомайської міської ради Миколаївської області (номер запису про речове право - 24078347).

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року, позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки із кадастровим номером 4825480000:05:000:0107, площею 5,5433 га, укладений 28 вересня 2005 року між ОСОБА_3 , в особі представника за дорученням від 25 червня 2003 року № 023671 ОСОБА_2 , та ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 13 грудня 2017 року за № 24078347.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки від 28 вересня 2005 року, укладеного між ОСОБА_3 та ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», номер запису про інше речове право 24078347 від 13 грудня 2017 року.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суди попередніх інстанцій виходили із того, що укладення 28 вересня 2005 року ОСОБА_2 , як представником ОСОБА_3 , договору оренди землі з ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», де ОСОБА_2 є його співзасновником, кінцевим бенефіціарним співвласником, на умовах, вигідних для ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», є таким, що суперечить положенням частини третьої статті 238 ЦК України, оскільки цей правочин вчинено всупереч інтересам ОСОБА_3 , як довірителя, і, порушуючи принцип добросовісності, ОСОБА_2 уклав оспорюваний правочин у своїх інтересах, оскільки у подальшому ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», співзасновником якого він є, отримало в оренду належну орендодавцю земельну ділянку строком на 49 років.

Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», апеляційний суд вважав, що вирішуючи спір, який виник між сторонами, районний суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що укладаючи оспорюваний договір оренди землі, ОСОБА_2. діяв в інтересах ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», оскільки є його співзасновником, кінцевим бенефіціарним співвласником, а значить і у власних інтересах, так як він є особою, яка безпосередньо зацікавлена в господарській діяльності вказаної юридичної особи, а тому оспорюваний договір оренди земельної ділянки є недійсним з підстав порушення вимог частини третьої статті 238 ЦК України.

Апеляційний суд констатував підміну волі довірителя волею представника, що в свою чергу є підставою для визнання такого правочину недійсним, з огляду на те, що він вчинений безпосередньо на користь представника.

Суди відхилили посилання відповідачів на те, що позивач погодився із тим фактом, що ОСОБА_3 за життя отримала від ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» орендну плату за укладеним договором оренди землі наперед за весь час його дії, оскільки вказане не підтверджується належними та допустимими доказами, а питання щодо виплати або невиплати орендної плати позивачем не порушувалося.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Чобану В. В., посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року, постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року скасувати та направити справу на новий розгляд.

ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» судові рішення в касаційному порядку не оскаржило.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та рух справи

У вересні 2025 року касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чобану В. В., на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (касаційне провадження № 61-11789ск25).

Ухвалою Верховного Суду від 22 вересня 2025 року касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чобану В. В., на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року визнано неподаною та повернуто заявнику з підстав, передбачених частиною третьою статті 185, частиною другою статті 393 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

У жовтні 2025 року касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чобану В. В., на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2025 рокуповторно надійшла до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

УхвалоюВерховного Суду від 14 жовтня 2025 року заявнику поновлено строк на касаційне оскарження судового рішення, а касаційну залишено без руху з наданням строку на усунення недоліків. Зазначено строк виконання ухвали та попереджено про наслідки її невиконання.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 жовтня 2025 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції та роз`яснено учасникам справи право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України.

У листопаді 2025 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 липня 2026 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чобану В. В., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки.

Вказує, що під час укладення оспорюваного договору оренди землі ОСОБА_3 виявила бажання одержати наперед орендну плату за весь час його дії та отримала її, що підтверджується розписками у кількості 49 штук, тобто за кожен рік дії договору. Не будучи обізнаним про вказану обставину, ОСОБА_1 , успадкувавши земельну ділянку, звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди землі з підстав невиплати ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» орендної плати. Під час розгляду Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області справи № 484/5709/23 ОСОБА_1 , стверджуючи, що підписи у даних розписках виконанні не ОСОБА_3 , а іншою особою з наслідуванням її підпису, заявив клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи. Проте у подальшому подав заяву про залишення позову без розгляду. Відтак, позивач погодився із тим, що ОСОБА_3 за життя отримала орендну плату за укладеним договором оренди землі наперед за весь час його дії. До смерті ОСОБА_3 сторони виконували умови договору оренди землі, вона не вимагала повернення їй земельної ділянки та не виявляла жодних сумнівів щодо дійсності укладеного договору, претензій до орендаря не пред`являла, а тому визнала факт перебування належної їй земельної ділянки у користуванні ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА».

На думку заявника, договір містить всі необхідні умови, притаманні договору оренди землі, сторони при підписанні погодили всі його умови, які ОСОБА_3 схвалила, шляхом прийняття орендної плати та подальшим спільним з відповідачем утриманням майна, тому відсутні правові підстави для визнання недійсним оспорюваного договору на підставі статей 203, 215 ЦК України, та, як наслідок, скасування його державної реєстрації.

Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Чобану В. В., вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/841/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 365/499/18, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

Відзив на касаційну скаргу не подано.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

На підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії МК № 078899, виданого Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області 16 червня 2003 року, ОСОБА_3 належала земельна ділянка, площею 5,5433 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Первомайської районної ради Миколаївської області.

Відповідно до доручення від 25 червня 2003 року серії ВАМ № 023671, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А. за реєстровим № 4956, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися належною їй на підставі державного акту на право приватної власності на земельну ділянку серії МК № 078899, виданого Первомайською районною державною адміністрацією Миколаївської області 16 червня 2003 року, земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 5,54 га, яка розташована у межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області, у тому числі, вчиняти всі дозволені законодавством правочини по розпорядженню, користуванню земельною ділянкою (продавати, дарувати, міняти, здавати в оренду, заставляти тощо), визначати у кожному випадку суттєві умови договору, подавати від її імені заяви, розписуватися за неї, отримувати гроші, майно по укладеним договорам (а. с. 102).

28 вересня 2005 року між ОСОБА_3 , від імені якої на підставі доручення від 25 червня 2003 року № 023671 діяв ОСОБА_2 (орендодавець) та ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» (орендар) було укладено договір оренди землі, зареєстрований у Книзі записів державної реєстрації договору оренди землі у Первомайській міській раді Миколаївської області 14 листопада 2005 року за реєстровим № 040502200398 (а. с. 74-75).

Відповідно до розділів «Предмет договору», «Обєкт оренди» договору оренди землі від 28 вересня 2005 року орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку, сільськогосподарського призначення, площею 5,5433 га, яка розташована у межах території Первомайської районної ради Миколаївської області.

Згідно з розділом «Строк дії договору» договору оренди землі від 28 вересня 2005 року договір укладено на 49 років.

Розділом «Орендна плата» договору оренди землі від 28 вересня 2005 року передбачена сплата орендної плати у формі та розмірі 1 452 грн.

Відповідно до пункту 4 розділу «Зміна умов договору і припинення його дії» договору оренди землі від 28 вересня 2005 року перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи, а також реорганізація юридичної особи - орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2019 року у справі № 484/5811/18 позов ОСОБА_4 , в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , до Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування за законом задоволено.

У порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4825480000:05:000:0107, площею 5,5433 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована у межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області (а. с. 8-9).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09 серпня 2023 року № 342215848 на підставі рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2019 року у справі № 484/5811/18 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 26 квітня 2019 року № 46673354 земельна ділянка із кадастровим номером 4825480000:05:000:0107, площею 5,5433 га, на праві приватної власності належить ОСОБА_1 (а. с. 17).

У розділі «актуальна інформація про державну реєстрацію іншого речового права» вказаного витягу міститься інформація про те, що земельна ділянка із кадастровим номером 4825480000:05:000:0107, площею 5,5433 га, на підставі договору оренди землі від 28 вересня 2005 року б/н, передана в оренду ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» строком дії на 49 років, дата реєстрації - 13 грудня 2017 року.

Відповідно до інформації з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 25 лютого 2025 року право оренди земельної ділянки із кадастровим номером 4825480000:05:000:0107, площею 5,5433 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована в межах території Первомайської районної ради Миколаївської області, зареєстроване виконавчим комітетом Первомайської міської ради Миколаївської області за ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» 13 грудня 2017 року, номер запису про право 24078347 (а. с. 21).

Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 09 лютого 2024 року ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 33224341). Станом на 28 вересня 2005 року її засновниками (учасниками) зазначено: ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (а. с. 22-23).

Згідно з відомостями на виплату орендної плати за 2006 - 2056 роки ОСОБА_3 30 вересня 2005 року отримала від ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» грошові кошти за кожен рік у розмірі по 1 452 грн. Вказані відомості не містять посилання на укладення оспорюваного договору оренди землі від 28 вересня 2005 року (а. с. 39-64).

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чобану В. В., задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами (частини перша, третя статті 202 ЦК України).

Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частинами першою та другою статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Главою 17 ЦК України унормовано правовідносини представництва при здійсненні правочинів.

Згідно із частиною першою статті 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Відповідно до статті 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин, який відповідно до його змісту може бути вчинений лише особисто тією особою, яку він представляє. Представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє (стаття 239 ЦК України).

Відповідно до статті 240 ЦК України представник зобов`язаний вчиняти правочин за наданими йому повноваженнями особисто. Він може передати своє повноваження частково або в повному обсязі іншій особі, якщо це встановлено договором або законом між особою, яку представляють, і представником, або якщо представник був вимушений до цього з метою охорони інтересів особи, яку він представляє. Представник, який передав своє повноваження іншій особі, повинен повідомити про це особу, яку він представляє, та надати їй необхідні відомості про особу, якій передані відповідні повноваження (замісника). Невиконання цього обов`язку покладає на особу, яка передала повноваження, відповідальність за дії замісника як за свої власні. Правочин, вчинений замісником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє.

Згідно із частинами першою, третьою статті 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Статтею 1000 ЦК України визначено, що за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (стаття 1003 ЦК України).

Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника. Повноваження виникає незалежно від згоди останнього, а правильно оформлена довіреність дійсна у будь-якому разі, тому що повноваження, яке виникає у представника, не зачіпає його майнових або особистих немайнових прав. Інша річ, що здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї (див.: постанова Верховного Суду 22 листопада 2023 року у справі № 357/6367/15-ц (провадження № 61-8282св23)).

За своєю правовою природою довіреністю є односторонній правочин, що укладається у вигляді письмового документа, у якому визначаються повноваження представника. Довіреність свідчить про надання представнику від імені довірителя відповідних повноважень стосовно вчинення правочину, стороною якого є третя особа (див.: постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19)).

Верховний Суд у постанові від 25 вересня 2019 року у справі № 727/3501/16-ц (провадження № 61-30020св18) дійшов висновків, що правочин завжди має вчинятися в інтересах сторони, яку представляють. З метою забезпечення інтересів цієї особи представнику заборонено вчиняти представницький правочин у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є. При цьому словосполучення «у своїх інтересах» необхідно розуміти таким чином, що представник не може вчиняти від імені особи, яку він представляє, правочин щодо себе особисто (тобто бути стороною цього правочину) або іншим шляхом на шкоду інтересам довірителя, у тому числі на користь інших осіб, включаючи і тих, представником яких він одночасно є.

Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 01 листопада 2023 року у справі № 389/746/21 (провадження № 61-5810св22), від 06 грудня 2023 року у справі № 388/1690/18 (провадження № 61-12144св22).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справі, яка Верховним Судом переглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з дорученням від 25 червня 2003 року серії ВАМ № 023671, посвідченого приватним нотаріусом Первомайського міського нотаріального округу Миколаївської області Цихонею В. А. за реєстровим № 4956, ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_2 користуватися та розпоряджатися належною їй земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розміром 5,54 га, яка розташована у межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області, у тому числі, вчиняти всі дозволені законодавством правочини по розпорядженню, користуванню земельною ділянкою (продавати, дарувати, міняти, здавати в оренду, заставляти тощо), визначати у кожному випадку суттєві умови договору, подавати від її імені заяви, розписуватися за неї, отримувати гроші, майно по укладеним договорам.

Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про те, щоукладення ОСОБА_2 як представником ОСОБА_3 , договоруоренди земельної ділянки із кадастровим номером 4825480000:05:000:0107, з ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», деОСОБА_2 є його засновником, на умовах, вигідних для ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», є таким, що суперечить вимогам частини третьої статті 238 ЦК України, оскільки цей правочин вчинено всупереч інтересамОСОБА_3 , як довірителя, і, порушуючи принцип добросовісності, ОСОБА_2 вчинив представницький правочин у своїх інтересах.

Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про підміну волі довірителя волею представника, що в свою чергу є підставою для визнання такого правочину недійсним, з огляду на те, що він вчинений безпосередньо на користь представника.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 323/19/16-ц (провадження № 61-14514св18), від 10 січня 2019 року у справі № 323/1550/17-ц (провадження № 61-40550св18), від 09 жовтня 2019 року у справі № 323/1827/17 (провадження № 61-9920св19), від 18 березня 2020 року у справі № 323/2196/17 (провадження № 61-46071св18), від 12 серпня 2020 року у справі № 393/99/18 (провадження № 61-48614св18), від 23 вересня 2020 року у справі № 544/35/18 (провадження № 61-16936св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 618/1078/19-ц (провадження № 61-12935св20).

Положення пункту 6 частини першої статті 3, статті 13 ЦК України вимагають від будь-якого учасника цивільних правовідносин вести себе добросовісно. В результаті тлумачення зазначених норм можна сформулювати правило, що будь-якій особі, у тому числі представнику, забороняється вести себе всупереч своїй попередній поведінці (заявам, твердженням, обіцянкам, фактичній поведінці і навіть бездіяльності) у тих випадках, коли така поведінка не пов`язує цю сторону і не примушує до послідовності дій в силу правочину чи іншого формально-правового ефекту. Якщо попередня поведінка особи сформувала в іншої сторони довіру і розумні очікування, то їх підрив у результаті непослідовності призведе до явної несправедливості.

Схожим є правовий висновок Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладений у постанові від 10 квітня 2019 року за результатами перегляду справи № 390/34/17, щодо принципу добросовісності, який становить основу доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 листопада 2018 року у справі № 911/205/18, від 09 квітня 2019 року у справі № 903/394/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17, від 09 жовтня 2019 року у справі № 136/1942/16-ц, від 27 грудня 2019 року у справі № 573/595/17.

Представник, який вчиняє правочин від імені довірителя сам із собою, завжди знаходиться в ситуації конфлікту інтересів, адже інтерес різних сторін правочину не співпадає. Зокрема, у випадку укладення договору оренди землі, інтерес орендодавця полягає у встановлені орендної плати у більшому розмірі, а інтерес орендаря - у меншому, інтерес орендаря полягає у максимальних строках оренди, тощо. У випадку укладення представником правочину з самим собою довіритель не повинен доводити, що цей правочин укладено не в його інтересах, збитковість правочину, недобросовісність чи нерозумність дій довірителя. Тобто положення частини третьої статті 238 ЦК України надають довірителю право визнати недійсним відповідний правочин, незалежно від того на яких умовах він укладений. На довірителя не покладається тягар доведення невигідності умов такого договору, його збитковості. Його укладення не в інтересах довірителя презюмується. Вчинення правочину щодо самого себе, тобто не в інтересах довірителя, а у своїх власних, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Правило, передбачене частиною третьою статті 238 ЦК України, покликане гарантувати інтереси особи, яку представляють, від можливих зловживань з боку представника (див.: постанови Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 908/3467/19, від 04 серпня 2023 року у справі № 388/353/20 (провадження № 61-7839св23), від 11 жовтня 2023 року у справі № 388/339/20 (провадження № 61-5979св22), від 24 червня 2024 року у справі № 756/319/22 (провадження № 61-3806св24)).

Ураховуючи викладене, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскільки ОСОБА_2 , будучи представником ОСОБА_3 та одночасно засновником ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» за установчими документами, діючи недобросовісно в своїх інтересах та як представник від імені власника земельної ділянки, уклав договір оренди землі з порушенням вимог закону, такий правочин підлягає визнанню недійсним.

Укладаючи оспорюваний договір оренди землі, ОСОБА_2. діяв в інтересах ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА», оскільки є його засновником, а значить і у власних інтересах так як він є особою, яка безпосередньо зацікавлена в господарській діяльності цієї юридичної особи, а тому оспорюваний договір оренди землі є недійсним з підстав порушення частини третьої статті 238 ЦК України.

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що оспорюваним договором оренди землі не порушуються права позивача, оскільки ОСОБА_1 у встановленому законом порядку прийняв спадщину після смерті матері - ОСОБА_3 та рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 січня 2019 року у справі № 484/5811/18 за ним визнано власності на земельну ділянку із кадастровим номером 4825480000:05:000:0107, площею 5,5433 га, яка є предметом оспорюваного договору оренди землі. Отже, позивач набув право захищати свої права на спадкове майно.

Посилання касаційної скарги заявника на застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), постановах Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/841/20, від 07 грудня 2022 року у справі № 365/499/18, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував, викладені у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18) висновки щодо принципу добросовісності, який становить основу доктрини заборони суперечливої поведінки сторони правочину.

У постанові Верховного Суду 07 грудня 2022 року у справі № 365/499/18, встановлено, що позивач за зустрічним позовом звернувся із вимогою про визнання недійсним договору оренди землі та додаткової угоди до нього, яку аргументував тим, що він цей договір та додаткову угоду до нього не підписував, не укладав.

У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 911/841/20 встановлено, що договір з додатковими угодами субпідряду на влаштування паль під будівництво будинку укладено між ТОВ «Будфундамент» та директором ПП «Спецвисотбуд 2006», який був учасником ТОВ «Будфундамент» із часткою у капіталі 40 %. При цьому, ПП «Спецвисотбуд 2006» обґрунтовувало свій зустрічний позов про визнання договору і додаткових угод недійсними тим, що вони укладені директором з перевищенням повноважень, передбачених статутом, та не в інтересах підприємства, а роботи субпідрядником взагалі не виконувалися.

Отже, доводи заявника про неврахування апеляційним судом висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у вказаних постановах не підтвердилися, оскільки у цій справі відсутня подібність змісту спірних правовідносин, а встановлені судами обставини є відмінними.

Колегія суддів вважає, що за встановлених у даній справі обставин, саме по собі отримання ОСОБА_3 за життя орендної плати за укладеним договором оренди землі від ФГ «ЗОЛОТА ПТАШКА» та не пред`явлення нею вимог до орендаря, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанції, оскільки питання щодо виплати або невиплати орендної плати у позові не порушується. Позов обґрунтований наявністю в законі прямої заборони укладення оспорюваного правочину.

Ураховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки судами попередніх інстанцій належно досліджено всі зібрані у справі докази та надано їм правильну правову оцінку, отже, спір вирішено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, то колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду - без змін.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає без задоволення касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Щодо судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Чобану Вікторією Василівною, залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 10 червня 2025 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 18 серпня 2025 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді:І. Ю. Гулейков Г. В. Коломієць Р. А. Лідовець Ю. В. Черняк