Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №910/15095/25 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/15095/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичний завод «Енергетик»

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 (головуючий суддя Тищенко О. В., судді Гончаров С. А., Сибіга О. М.)

про відмову у забезпеченні позову

у справі № 910/15095/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичний завод «Енергетик»

до 1) Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» і 2)Приватного акціонерного товариства «Енергетичний завод «Енергетик»

про розірвання договору та зобов`язання укласти договір,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст судових рішень, ухвалених у справі

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетичний завод «Енергетик» (далі - позивач, ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - відповідач-1, ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі»), Приватного акціонерного товариства «Енергетичний завод «Енергетик» (далі - відповідач-2, ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик») про розірвання договору та зобов`язання укласти договір.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.04.2026 у позові відмовлено повністю.

3. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» звернулося до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

4. Також ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» подало до апеляційного господарського суду заяву про забезпечення позову шляхом заборони ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до набрання законної сили рішення у даній справі укладати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з Товариством з обмеженою відповідальністю «Байпас Енерго» (який не є учасником у даній справі).

5. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 у задоволенні заяви ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» про забезпечення позову відмовлено повністю.

6. За висновками суду апеляційної інстанції з наведених у заяві про забезпечення позову обставин та наданих доказів у її обґрунтування вбачається, що доводи позивача викладені в заяві про вжиття заходів забезпечення позову є нічим іншим, як припущеннями, а вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони вчинення певних дій не здатні покращити ефективність виконання рішення суду.

Касаційна скарга

7. Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026, ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» про забезпечення позову; заборонити ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» до набрання законної сили рішенням у справі укладати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з ТОВ «Байпас Енерго».

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

8. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

9. Обґрунтовуючи подану касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми процесуального права, а саме: статті 86, 136- 140, 236, 238 ГПК України, а також не врахував правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі № 910/1040/18 щодо застосування інституту забезпечення позову у немайнових спорах.

10. Скаржник в касаційній скарзі зазначає, що суд повністю проігнорував докази, які підтверджують існування реального ризику зміни фактичного споживача послуг розподілу електричної енергії щодо об`єкта, який є предметом спору, а також не дослідив, чи призведе укладення нового договору з ТОВ «Байпас Енерго» до необхідності звернення позивача з новими позовами, хоча саме цей критерій Верховний Суд визначає як ключовий для застосування забезпечення позову у немайнових спорах.

Позиція інших учасників справи

11. У межах встановленого Верховним Судом строку відповідачі - ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик», подав відзив на касаційну скаргу ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик», у яких просили залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду без змін.

12. З посиланням на низку постанов Верховного Суду відповідач-1 у відзиві зазначив, що позивач не довів доцільність вжиття заходів забезпечення позову та їх співмірність із заявленими позовними вимогами, а судом апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права підчас постановлення оскаржуваної ухвали по даній справі.

13. Відповідач-2 з посиланням на низку постанов Верховного Суду у відзиві зазначив, що позивачем недоведено, що невжиття заходів забезпечення призведе до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, зокрема, в межах одного цього судового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків суду апеляційної інстанції

14. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 300 ГПК України).

15. Дослідивши наведені у касаційній скарзі ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» доводи та перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

16. Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

17. Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

18. Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1), забороною відповідачу вчиняти певні дії (пункт 2), забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання (пункт 4).

19. Перевіряючи доводи касаційної скарги у цій справі Суд звертає увагу на таке.

20. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

21. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

22. Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

23. Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

24. Не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття або відмова у застосуванні останніх знаходяться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

25. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

26. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків від заборони відповідачу вчиняти певні дії.

27. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

28. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 922/2928/17, від 05.08.2019 у справі № 922/599/19).

29. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019.

30. Про необхідність дотримання вимог щодо адекватності та співмірності заходів забезпечення позову наголошено також у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 910/7338/19, від 24.06.2020 у справі № 902/1051/19, від 11.08.2020 у справі № 911/3136/19, від 22.10.2021 у справі № 922/1659/21, від 10.03.2021 у справі № 922/2566/20, від 23.06.2021 у справі № 920/26/21, від 10.09.2021 у справі № 910/18567/20, від 19.11.2021 у справі № 916/2009/21, від 15.04.2022 у справі № 904/7930/21, від 04.04.2024 у справі № 911/2221/23, від 19.12.2024 у справі № 910/7194/24.

31. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

32. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, на яку покликається скаржник в касаційній скарзі, висловила правову позицію, відповідно до якої у разі звернення особи до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення при задоволенні якої не вимагатиме примусового виконання, має застосуватися та досліджуватися не така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

33. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, позаяк позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

34. Предметом позову у цій справі є розірвання договору та зобов`язання укласти договір, тобто вимоги немайнового характеру.

35. Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суду апеляційної інстанції необхідно було встановити наявність обставин, які свідчать про те, що невжиття таких заходів може ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

36. Суд апеляційної інстанції встановив, що позивач у цій справі позовні вимоги обґрунтував тим, що йому на праві власності належить майно, яке розташовані за адресою: місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 9 та поза територією.

37. Позивач звернувся до відповідача 1 із заявою-приєднанням до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (далі - Договір), розміщеного на сайті оператора системи розподілу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі» (далі - Оператор системи розподілу) за адресою https://www.dtek-kem.com.ua/ua, відповідно до якої ініційовано приєднання ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії за технічними даними Паспорту точки розподілу за об`єктом Споживача за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, буд. 9 (ЕІС-код точки/точок розподілу 62Z1153458988160, 62Z2880707495878, 62Z6580310463520, 62Z5712164733978).

38. Відповідач-1 надав відповідь від 24.09.2025 на заяву-приєднання від 13.08.2025 № б/н, зареєстровану 14.08.2025 за № U1405-070825-46024 про відмову у задоволенні заяви. У відповіді зазначено, що згідно з наданих заявником документів вбачається, що останній володіє лише частиною об`єктів, розташованих по вул. Бориспільській, 9, а отже решта об`єктів знаходиться у власності/користуванні інших суб`єктів. Для можливості укладення договору з ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» йому необхідно розробити проект розподілу комерційного обліку електричної енергії та дозволеної до використання потужності на об`єкт за адресою: вул. Бориспільська, 9, отримати погодження з боку усіх власників об`єкту електропостачання та надати його для погодження ДТЕК. Зазначено про право повторного звернення після усунення недоліків.

39. При цьому, за доводами позивач, заявка № 46024 від 07.08.2025 була скасована ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» через подачу неповного пакету документів, про що зазначено на сайті https://connect.dtek.com. Як вказує позивач, будь-який офіційний документ з даного приводу ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» не складався.

40. Також позивач зазначив про те, що на сьогоднішній день розподіл електричної енергії на об`єкті за адресою: м. Київ, вулиця Бориспільська, 9 здійснюється на підставі Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного між відповідачем 1 та відповідачем 2.

41. ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» вважає дії ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» щодо скасування заявки № 46024 від 07.08.2025 безпідставними та такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства та просить розірвати договір між відповідачами та зобов`язати відповідача-1 укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з позивачем.

42. При цьому підставою для застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» укладати договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії з ТОВ «Байпас Енерго», позивач посилається на неможливість виконання рішення суду, у разі задоволення позову при апеляційному розгляді справи.

43. Колегія суддів зазначає, що такі заходи забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії, мають на меті запобігти невиправданому порушенню прав та інтересів позивача, тобто, невжиття таких заходів може істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких він і звернувся до суду.

44. Однак, всупереч вимогам частини четвертої статті 137 ГПК України заходи забезпечення позову, які просить вжити позивач, вочевидь не є співмірними із заявленими позовними вимогами, оскільки окрім іншого стосуються також права особи, що не є учасниками судового процесу.

45. Крім того, суд апеляційної інстанції вважав, що надані позивачем копії листів ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 28.04.2026, 03.06.2026, 01.07.2026, якими позивача повідомлено про відмову у задоволенні заяви про укладання договору через недотримання законодавчовизначеної процедури такого укладання ним самим же, не є належними доказами на підтвердження неможливості виконання рішення суду, у разі укладення договору між відповідачем-1 та ТОВ «Байпас Енерго».

46. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції, надавши належну правову оцінку доказам та обставинам справи, на підставі яких заявник просив суд вжити заходи забезпечення позову, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позов.

47. Верховний Суд зазначає, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

48. Доводи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскарженого судового рішення, оскільки ґрунтуються на власному тлумаченні скаржником норм процесуального права та встановлених судом апеляційної інстанції обставин і наявності підстав, з якими положення процесуального законодавства пов`язують можливість вжиття заходів забезпечення позову, не спростовують. Незгода скаржника з судовим рішенням або з правовою оцінкою та правовими висновками, які містяться в такому рішенні, не свідчить про його незаконність.

49. У контексті спірних правовідносин, Верховний Суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, від 13.05.2026 у справі № 456/252/22 відповідно до яких правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ. З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин і надавати оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків Великої Палати Верховного Суду в кожній конкретній справі.

50. Верховний Суд зазначає, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі.

51. З огляду на викладене в пункті 49 цієї постанови, Верховний Суд не вбачає неузгодженості застосування норм матеріального права судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні із їх застосуванням Верховним Судом у зазначеній скаржником постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

52. Крім того, із оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції слідує, що ним оцінювався баланс інтересів сторін справи у контексті застосування відповідних заходів забезпечення позову та надавалась оцінка з огляду на доводи заявника щодо необхідності їх вжиття.

53. Натомість аргументи позивача щодо протилежного фактично зводяться до спонукання здійснення переоцінки цих обставин і зроблених апеляційним господарським судом висновків, а тому в силу вимог статті 300 ГПК України та при здійснення касаційного перегляду ухвали суду апеляційної інстанції, якою відмовлено у застосуванні заходів забезпечення позову, відповідні аргументи не можуть бути перевірені Верховним Судом.

54. Інші аргументи, твердження та заперечення, наведені у касаційній скарзі позивача, полягають у висловлені незгоди із оскаржуваним судовим рішенням та трактуванні фактичних обставин, що склалися, на власну користь, а отже не є належним обґрунтуванням передбаченої у цьому випадку процесуальним законодавством підстави касаційного оскарження і тому так само не досліджуються Верховним Судом.

55. Водночас саме по собі зазначення ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» у касаційній скарзі про порушення чи неправильне застосування апеляційним господарським судом певних правових норм, без наведення належного обґрунтування цьому, не є підставою для зміни чи скасування ухваленого ним судового рішення.

56. Таким чином, передбачена процесуальним законодавством підстава касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у даному випадку не знайшла свого підтвердження.

57. З урахуванням наведеного, доводи касаційної скарги ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» колегією суддів визнаються не обґрунтованими.

58. Доводи поданих ПрАТ «ДТЕК Київські електромережі» та ПрАТ «Енергетичний завод «Енергетик» відзивів на касаційну скаргу ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик» ураховуються Верховним Судом у тій мірі, що відповідає викладеному у цій постанові.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

59. Пунктом 1 частини першої статті 308 ГПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

60. За змістом частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

61. З огляду на межі перегляду справи в касаційній інстанції, Верховний Суд вбачає, що доводи, викладені у касаційній скарзі ТОВ «Енергетичний завод «Енергетик», не підтвердилися і ними не спростовується правильність висновків суду апеляційної інстанції, з урахуванням чого касаційну скаргу позивача слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

62. Оскільки Верховний Суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін судове рішення, що оскаржувалось, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетичний завод «Енергетик» залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2026 у справі № 910/15095/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил