Постанова від 10 вересня 2026 р. у справі №910/5302/26 — Касаційний господарський суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2026 року

м. Київ

cправа № 910/5302/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р. - головуючий, Мамалуй О.О., Студенець В.І.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 (суддя Бондарчук В.В.)

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 (колегія суддів: Іванов В.П., Крижний О.М., Чаплян С.Є.)

у справі за позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Чернігівгаз" (далі - АТ "Чернігівгаз")

про стягнення 3 672 913,12 грн.

Суть спору

1. Перед Верховним Судом у цій справі постало питання юрисдикції спору про стягнення на користь колишньої голови правління акціонерного товариства середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати частини доходів та моральної шкоди, за умови, що позивачка не оскаржує припинення своїх повноважень і не заявляє вимог, спрямованих на припинення чи оформлення відносин з управління товариством.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

2. ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до АТ "Чернігівгаз" про стягнення 3 672 913,12 грн, у тому числі: 2 556 942,25 грн суми середнього заробітку, обмеженого шестимісячним строком, 1 024 970,87 грн компенсації за втрату заробітку та 91 000,00 грн моральної шкоди.

3. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.10.2023 згідно із протоколом №2/23 засідання наглядової ради АТ "Чернігівгаз" вирішено: припинити повноваження голови правління товариства ОСОБА_1 23.10.2023; припинити повноваження усіх діючих членів правління товариства 24.10.2023. ОСОБА_1 вважає, що АТ "Чернігівгаз" порушило її права, зокрема, не видало наказ про звільнення та не провело належного розрахунку відповідно до вимог Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

4. Вимог про визнання незаконним чи скасування рішення наглядової ради АТ "Чернігівгаз" від 23.10.2023 (протокол №2/23) про припинення повноважень голови правління, як і вимог про поновлення на посаді, позовна заява не містить.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Господарський суд міста Києва ухвалою від 11.05.2026, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026, відмовив ОСОБА_1 у відкритті провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.175 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК); позов ОСОБА_1 до АТ "Чернігівгаз" про стягнення 3 672 913,12 грн, разом із доданими до неї документами - повернув позивачці.

6. Суд першої інстанції вважав, що з огляду на підстави, якими позивачка обґрунтовує звернення з цим позовом, спір про стягнення 2 556 942,25 грн суми середнього заробітку, 1 024 970,87 грн компенсації за втрату заробітку та 91 000,00 грн моральної шкоди спрямований на захист порушених трудових прав позивача та не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

7. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована, зокрема, таким:

- ОСОБА_1 звернулась до господарського суду як фізична особа з вимогами про стягнення суми середнього заробітку, обмеженого шестимісячним строком, компенсації за втрату заробітку та моральної шкоди; предметом спору є вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати доходу та моральної шкоди;

- посилання на те, що ОСОБА_1 була головою правління, а підстави та порядок звільнення посадової особи відповідача визначені, в тому числі, статутом АТ "Чернігівгаз", не свідчить про господарський характер спірних правовідносин;

- визначальним для віднесення спору до юрисдикції господарських судів є не сам факт участі у спорі суб`єкта господарювання або посилання на врегулювання певних правовідносин відповідними положеннями статуту останнього, а характер спірних правовідносин та зміст порушеного права, за захистом якого звертається особа;

- у цьому випадку позивачка не є суб`єктом господарювання та не звертається за захистом прав чи інтересів у сфері здійснення господарської діяльності або скасування прийнятих суб`єктом господарювання рішень, які б стосувались корпоративних прав позивачки; навпаки, заявлені вимоги пов`язані із захистом її прав як фізичної особи, а саме стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсація втрати доходу та моральної шкоди;

- доводи про те, що ОСОБА_1 обіймала посаду голови правління АТ "Чернігівгаз" та була посадовою особою відповідача фактично характеризують трудову діяльність позивачки, проте не змінюють правової природи спірних відносин та не можуть бути підставою для віднесення спору до юрисдикції господарських судів;

- посилання ОСОБА_1 на те, що у спорі необхідно встановити факт припинення її повноважень, не змінюють висновку про юрисдикцію, оскільки позивачка не заявляє вимог про визнання незаконним рішення органу управління товариства чи про поновлення на посаді;

- спір у цій справі виник між фізичною особою та роботодавцем, не пов`язаний зі здійсненням позивачем господарської діяльності та не належить до спорів, визначених ст.20 ГПК;

- суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, а тому підстав для скасування ухвали суду першої інстанції не вбачається.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

8. 02.07.2026 ОСОБА_1 через систему Електронний суд звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026, які перешкоджають подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

9. Верховний Суд ухвалою від 22.07.2026 залишив без руху касаційну скаргу ОСОБА_1 на підставі ч.2 ст.292 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

10. 28.07.2026 ОСОБА_1 подала до Верховного Суду заяву, до якої додана касаційна скарга у новій редакції, в якій зауважила, що суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що спори про припинення повноважень посадової особи (зокрема директора) на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП та спори щодо стягнення коштів, які виникають з цих правовідносин, є корпоративними спорами; не застосували положень п.3 ч.1 ст.20 ГПК, п.5 ч.1 ст.41 КЗпП; неправильно застосували положення п.1 ч.1 ст.175 ГПК.

11. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує таке:

- у постанові Верховного Суду у справі №908/3018/24 вказано, що Верховний Суд відступив від висновків у справі №466/10073/22 та зазначив, що така категорія спорів підлягає розгляду за правилами господарського судочинства; аналогічні висновки вказані і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №205/4196/18 та від 14.06.2023 у справі №448/362/22, якою розмежовано юрисдикцію вказаних спорів, зокрема зазначено, що за правилами цивільного судочинства треба розглядати спори, в яких позивач оскаржує законність розірвання з ним трудового договору (контракту) з підстав, передбачених КЗпП, крім такого розірвання за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП;

- суди попередніх інстанцій залишили поза увагою, що спори про припинення повноважень посадової особи (зокрема директора) на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП та спори щодо стягнення коштів, які виникають з цих правовідносин (п.5 ч.1 ст.41 КЗпП), є корпоративними спорами.

12. 20.08.2026 надійшов відзив АТ "Чернігівгаз", в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

13. У відзиві АТ "Чернігівгаз" зазначає, зокрема, таке:

- із позовних вимог та тексту позову прямо вбачається, що позивачка при зверненні до суду першої інстанції не оскаржує жодних корпоративних рішень АТ "Чернігівгаз", зокрема щодо визнання трудових правовідносин припиненими або ж звільнення її з посади; заявлені нею вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини доходів та моральної шкоди обґрунтовуються нормами трудового законодавства, що в свою чергу свідчить про спір саме у трудових правовідносин;

- спірні правовідносини виникли між ОСОБА_1 як працівницею акціонерного товариства та АТ "Чернігівгаз" як роботодавцем; характер спірних правовідносин свідчить саме про трудовий характер правовідносин;

- позивачка не оспорює жодних рішень АТ "Чернігівгаз", зокрема, рішень наглядової ради щодо її припинення повноважень як голови правління АТ "Чернігівгаз", а має на меті лише захист її трудових прав, а саме: стягнення всіх належних виплат при звільненні сум, а також відшкодування завданої моральної шкоди нібито бездіяльністю;

- поданий ОСОБА_1 позов не може бути розглянутий в порядку господарського судочинства, оскільки спір не є корпоративним та не спрямований на захист прав позивачки як носія корпоративного права.

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

14. Верховний Суд ухвалою від 05.08.2026 відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , розгляд касаційної скарги призначив у порядку письмового провадження.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. З огляду на п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

16. Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність.

17. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом (ст.125 Конституції України).

18. З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародне і національне законодавство передбачає принцип спеціалізації судів.

19. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).

20. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

21. Відповідно до ч.2 ст.4 ГПК юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

22. Статтею 20 ГПК визначено, що господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів (п.3 ч.1 ст.20 ГПК).

23. У цій справі ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ "Чернігівгаз" про стягнення 2 556 942,25 грн суми середнього заробітку, обмеженого шестимісячним строком, 1 024 970,87 грн компенсації за втрату заробітку та 91 000,00 грн моральної шкоди.

24. Вимог про визнання незаконним чи скасування рішення наглядової ради АТ "Чернігівгаз" від 23.10.2023 (протокол №2/23) про припинення повноважень голови правління, як і вимог про поновлення на посаді, позовна заява не містить.

25. Підставами припинення трудового договору є підстави, передбачені іншими законами (п.9 ч.1 ст.36 КЗпП). Трудовий договір з ініціативи роботодавця може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадових осіб (п.5 ч.1 ст.41 КЗпП).

26. Суд першої інстанції ухвалою відмовив у відкритті провадження у справі, а суд апеляційної інстанції залишив цю ухвалу без змін. Суди виходили з того, що спір у цій справі виник між фізичною особою та роботодавцем, не пов`язаний зі здійсненням позивачем господарської діяльності та не належить до спорів, визначених ст.20 ГПК, тому ця справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

27. У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що суди не дотрималися п.3 ч.1 ст.20 ГПК, не врахували, що цей спір стосується реалізації загальними зборами компетенції щодо формування/припинення повноважень виконавчого органу, що вбачається зі змісту позовної заяви; позицію про корпоративний характер таких спорів неодноразово підтверджено Верховним Судом.

28. Скаржниця вважає, що цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства, на обґрунтування своєї позиції посилається на постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №205/4196/18 та від 14.06.2023 у справі №448/362/22, Верховного Суду від 22.09.2025 у справі №908/3018/24.

29. Водночас в наведених скаржницею постановах позивачі не погоджувалися з фактом їх звільнення або формулюванням підстав звільнення, а вимоги про стягнення коштів були заявлені ними як похідні:

- у справі №205/4196/18 позивач просив визнати незаконним і скасувати наказ про звільнення з посади директора підприємства; поновити позивача на роботі на посаді директора; стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу;

- у справі №448/362/22 позивач заявив вимоги про визнання припиненими з його трудових відносин з товариством за власним бажанням та зобов`язання райдержадміністрацію (в особі уповноваженого державного реєстратора) вчинити реєстраційні дії щодо зміни відомостей про товариство, виключивши відомості про нього як про директора;

- у справі №908/3018/24 позивач просив змінити формулювання підстави звільнення, зазначеної у наказі про звільнення; стягнути суми вихідної допомоги, компенсації за невикористанні відпустки, середнього заробітку за час затримки фактичного розрахунку.

30. Скаржниця також зазначає, що у постанові Верховного Суду у справі №908/3018/24 вказано, що Верховний Суд відступив від висновків у справі №466/10073/22 та зазначив, що така категорія спорів підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

31. Верховний Суд у справі №908/3018/24 врахував, що Верховний Суд ухвалою від 11.03.2025 іншу справу №925/511/24 передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду для відступу від висновків, викладених в постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13.11.2024 у справі №466/10073/22, щодо питання юрисдикції спору.

32. Втім, ухвалою від 04.06.2025 у справі №925/511/24 Велика Палата Верховного Суду повернула справу на розгляд відповідній колегії суддів, звернувши увагу на те, що вже сформований загальний підхід до визначення юрисдикційності спорів з подібних правовідносин щодо припинення повноважень керівника або іншого члена виконавчого органу, відповідні висновки містять, зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №448/362/22, від 06.09.2023 у справі №127/27466/20.

33. Водночас у цій справі №910/5302/26 правовідносини щодо припинення повноважень колишньої голови правління не є спірними. Позивачка не оскаржує рішення про своє звільнення, а лише заявила вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, компенсації втрати доходу та моральної шкоди. При цьому, як встановили суди попередніх інстанцій, позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем трудового законодавства.

34. ОСОБА_1 вказує, що практики щодо юрисдикційності розгляду справ в порядку господарського судочинства потрібно дотримуватися й в тих справах, в яких господарський суд вже вирішив питання про скасування рішення уповноваженого органу товариства, а після цього позивач звертається із іншими вимогами - про поновлення на посаді директора (голови правління) товариства, стягнення середнього заробітку, тощо; оскільки такі вимоги залежать від визнання правомірним рішення загальних зборів засновників товариства (постанови зборів уповноважених) щодо звільнення директора (голови правління) товариства і вони мають бути вирішені в порядку господарського судочинства. Скаржниця для прикладу наводить постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №361/17/15-ц, від 13.10.2020 у справі №683/351/16-ц, від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.02.2021 у справі №753/17776/19, Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №910/6133/22.

35. Водночас у справах №361/17/15-ц, №683/351/16-ц, №127/21764/17, №753/17776/19 позивачі заявляли вимоги не лише про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а і про визнання звільнення незаконним та поновлення на посаді. У цій справі №910/5302/26 ОСОБА_1 таких вимог не заявляє.

36. У справі №910/6133/22 позивач заявив вимоги лише про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, втім, з постанови Верховного Суду від 16.03.2023 у справі №910/6133/22 вбачається, що зверненню із позовом передувало звернення особи з іншим позовом у справі №760/9300/17-ц про визнання незаконним та скасування рішення щодо звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Саме тому Верховний Суд вважав, що заявлені у справі №910/6133/22 вимоги залежать від визнання правомірним рішення загальних зборів засновників товариства щодо звільнення директора (голови правління) товариства, і вони мають бути вирішені в порядку господарського судочинства.

37. У цій же справі №910/5302/26 скаржниця не вказує, що зверненню її до суду з позовом у цій справі передувало звернення до суду з вимогами про скасування рішення уповноваженого органу товариства.

38. До того ж, у тексті позовної заяви сама позивачка зазначає, що сторони не оспорюють, що на момент припинення повноважень ОСОБА_1 як голови правління остання була посадовою особою, а трудові відносини припинились на підставі п.5 ч.1 ст.41 КЗпП.

39. Юрисдикція визначається за предметом заявлених вимог, а не за обставинами, які суд має встановити в ході розгляду справи. Позивачка у цій справі не заявляє вимог про визнання відносин припиненими, про зобов`язання видати наказ, про оскарження рішення наглядової ради чи зміну формулювання звільнення, а сторони не оспорюють сам факт припинення повноважень.

40. Оскільки припинення повноважень і підстави звільнення ОСОБА_1 не оспорює, а вимагає лише стягнення виплат, належних їй після вже визнаного сторонами звільнення, то спір у цій справі має саме трудовий характер і має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

41. Верховний Суд також враховує, що саме за правилами цивільного судочинства Велика Палата Верховного Суду розглянула спір щодо реалізації колишнім членом правління акціонерного товариства, звільненого відповідно до п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, права на отримання виплат у зв`язку з таким звільненням, а саме компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, а також суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні (постанова від 08.10.2025 у справі №489/6074/23).

42. Суди попередніх інстанцій слушно звернули увагу, що доводи про те, що ОСОБА_1 обіймала посаду голови правління АТ "Чернігівгаз" та була посадовою особою відповідача фактично характеризують трудову діяльність позивача, проте не змінюють правової природи спірних відносин та не можуть бути підставою для віднесення спору до юрисдикції господарських судів.

43. Оскільки спір у цій справі не виник щодо припинення правовідносин з управління юридичною особою, а до спірних питань не належить те, чи були повноваження позивачки припинені за п.5 ч.1 ст.41 КЗпП, Верховний Суд вважає, що суди попередніх інстанцій правильно застосували п.3 ч.1 ст.20 ГПК.

44. Доводи, наведені ОСОБА_1 у касаційній скарзі, не отримали свого підтвердження під час касаційного провадження, та не спростовують висновки судів попередніх інстанцій про те, що правовідносини, що виникли у цій справі, не підлягають розгляду за правилами господарського судочинства.

45. Тому, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення - залишенню без змін.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до ч.1 ст.300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

47. Згідно із ч.1 ст.309 ГПК суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ст.300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

48. Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновків про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішень судів попередніх інстанцій - без змін.

Судові витрати

49. Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, то судові витрати зі сплати судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 11.05.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2026 у справі №910/5302/26 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді О. Мамалуй

В. Студенець