Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №927/184/13-г(927/563/26) — Господарський суд Чернігівської області

Суд: Господарський суд Чернігівської області

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №927/184/13-г(927/563/26)

Суддя: Сидоренко А.С.

РІШЕННЯ

Іменем України

16 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/184/13-г(927/563/26)

Господарський суд Чернігівської області у складі судді А.С. Сидоренка, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” (Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: арбітражний керуючий Лященко Павло Володимирович) до фізичної особи – підприємця Жидка Володимира Івановича (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 192 742 грн 00 коп., поданої в межах справи за заявою КРЕДИТОРА: фізичної особи-підприємця Коленченка Олександра Олександровича АДРЕСА_1

БОРЖНИК: Товариство з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” 16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Глібова, 1

про порушення справи про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013 порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”.

Постановою Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 боржника визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру, виконуючим обов`язки ліквідатора банкрута призначено арбітражного керуючого Лященка П.В.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.11.2021 постанову Господарського суду Чернігівської області від 12.07.2021 скасовано, справу передано для продовження розгляду до місцевого господарського суду.

На підставі розпорядження від 04.05.2022 № 02-01/76/22 керівника апарату Господарського суду Чернігівської області “Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/184/13-г” був призначений повторний автоматичний розподіл справи № 927/184/13-г, внаслідок якого для її розгляду визначено суддю А.С.Сидоренка.

23.06.2026 до Господарського суду Чернігівської області, в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі”, надійшла позовна заява від 19.06.2026 № 01-07/1021 Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” до фізичної особи – підприємця Жидка Володимира Івановича про стягнення 192 742,00 грн (присвоєно єдиний унікальний номер 927/563/26), з яких 145 120,72 грн – заборгованість по оплаті теплової енергії, поставленої у період 01.10.2023 по 30.04.2025 згідно з Договором № 455 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на опалення та виробництво та надання послуги постачання гарячої води від 29.09.2013 (з урахуванням Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 05.10.2021), 9 419,12 грн – нарахований на суму боргу індекс інфляції, 2 272,42 грн – три проценти річних від простроченої суми та 35 929,74 грн – пеня.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо оплати поставленої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 29.06.2026 постановлено:

прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі № 927/184/13-г (927/563/26);

розгляд позовної заяви здійснювати в межах справи № 927/184/13-г про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами;

залучити арбітражного керуючого Лященка Павла Володимировича до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача;

встановити процесуальний строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву – протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали;

встановити процесуальні строки: для подання позивачем відповіді на відзив – протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; для подання відповідачем заперечення – протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив;

встановити процесуальний строк для подання третьою особою (арбітражним керуючим Лященком Павлом Володимировичем) письмових пояснень щодо позову – протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.

Як вбачається з матеріалів справи, вищезгадана ухвала суду від 29.06.2026 направлялась відповідачеві на адресу, зазначену в позові і яка відповідає адресі, наявній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак була повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Згідно п. 1, 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, цей Кодекс введений в дію з 21.10.2019. З дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”. Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.

Статтею 2 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.

За змістом п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, вказана вище ухвала суду від 29.06.2026, є такою, що отримана відповідачем 09.07.2026 (дата відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження), а тому останній є таким, що належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі

Процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 – 175 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько – господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Майново – господарськими визнаються цивільно – правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1-3 ст. 207 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2023 у справі 927/184/13-г (927/1249/23) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” до фізичної особи-підприємця Жидка Володимира Івановича про стягнення 56 284,62 грн встановлено, що 23.09.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” (Теплопостачальна організація) та фізичною особою-підприємцем Жидком В.І. (Споживач) укладено договір № 455 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії на опалення та виробництво та надання послуги постачання гарячої води (надалі - Договір № 455).

Відповідно до п. 1.1 Договору № 455, Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання виробляти, транспортувати та постачати Споживачу теплову енергію на опалення забезпечувати гарячою водою, а Споживач зобов`язується сплачувати за надані комунальні послуги за встановленими тарифами в терміни та на умовах, передбачених цим договором.

Об`єкт, в який позивач здійснює постачання теплової енергії, зазначено у Додатку № 1 до вказаного Договору № 455 від 23.09.2013 - вул. Шевченка, 104, площа 290,68 м2.

Тарифи на комунальні послуги змінюються за поданням Теплопостачальної організації до органів державної влади (місцевого самоврядування) за умови їх затвердження (погодження) в установленому діючим законодавством України порядку. Нові тарифи є обов`язковими до застосування та набувають чинності для сторін без укладення додаткових угод (п.1.2 Договору № 455).

Згідно п.1.3 Договору № 455 ціна цього договору включає вартість виробництва, транспортування та постачання за цим договором теплової енергії. Вартість виробництва, транспортування та постачання за цим договором теплової енергії визначається на підставі встановлених тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії та кількості спожитої теплової енергії, визначеної згідно з умовами цього договору. Абонентська плата (умовно-постійна частина тарифу) у разі застосування двоставкових тарифів, в опалювальний та міжопалювальний періоди нараховується Теплопостачальною організацією та сплачується споживачем незалежно від наявності чи відсутності засобів (приладів) обліку теплової енергії.

Відповідно до п. 6.1, 6.4 Договору № 455, розрахунки за надану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання споживач здійснює щомісячно у грошовій формі шляхом перерахування на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, що передбачені затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього договору. Розрахунки за надану теплову ене6ргію для опалення та гарячу воду споживач здійснює згідно умов цього договору щомісячно до 1-го числа місяця наступного за розрахунковим, незалежно від того на який день тижня припадає 1-ше число місяця. Якщо 1-ше число місяця припадає на вихідний день, то розрахунок за надані послуги здійснюється в останній робочий день звітного місяця.

Відповідно до п. 3.2.20 Договору до обов`язків Споживача належить - щомісячно в терміни передбачені цим договором здійснювати розрахунки за теплову енергію у відповідності до всіх платежів/ставок та порядку оплати, передбачених затвердженим в установленому порядку тарифом та згідно з умовами цього договору.

Згідно з п. 5.1 Договору, облік споживання теплової енергії проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом у відповідності до теплового навантаження вказаного у додатку № 1 цього договору з урахуванням середньої фактичної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Облік спожитої гарячої води проводиться за показниками засобів (приладів) обліку або розрахунковим методом у відповідності до даних вказаних у додатку № 1 цього договору з врахуванням встановлених норм споживання (витрат) води та вимог діючих нормативно- правових актів України (норм, правил тощо) в сфері теплопостачання та “Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні”, затверджений Держжитлокомунгоспом України 14.12.1993.

Як вказує позивач у позовній заяві, ним також здійснювалось постачання теплової енергії до приміщень відповідача, розташованих за адресою м. Ніжин, вул. Шевченко, 110.

Згідно з ч. 2 ст. 179 Господарського кодексу України, Кабінет Міністрів України, уповноважені Президентом України міністерства, інші центральні органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Відповідно до змісту частин 3, 4 та 7 статті 179 ГК України, укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; - типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За приписами частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою статті 275 Господарського кодексу України, встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Відповідно до приписів ст. ст. 3, 4 Закону України “Про теплопостачання” від 02.05.2005 №2633-IV відносини між суб`єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об`єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами відносин у сфері теплопостачання.

Згідно зі ст. 1 цього Закону теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу; постачання теплової енергії (теплопостачання) - господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору.

Статтею 24 Закону України “Про теплопостачання” встановлені права та обов`язки споживача теплової енергії і, зокрема, обов`язок своєчасного укладення договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до ст.19 Закону України “Про теплопостачання” споживач або суб`єкт теплоспоживання має право вибирати (змінювати) теплопостачальну організацію, якщо це технічно можливо. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У офіційному виданні “Голос України” № 231 від 09.12.2017 був опублікований Закон України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 № 2189-VІІІ (далі Закон).

Відповідно до п. 1 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування (з 10.12.2017), та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім окремих його положень, які вводяться в дію пізніше.

Згідно з ч.ч. 1, 3 статтею 2 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 №2189-VІІІ предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Норми цього Закону застосовуються з урахуванням особливостей, встановлених законами, що регулюють відносини у сферах постачання та розподілу електричної енергії і природного газу, постачання теплової енергії, централізованого постачання гарячої води, централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

У статті 1 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 № 2189-VІІІ визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до змісту положень статті 5 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до житлово-комунальних послуг, зокрема, належать: комунальні послуги, послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з ч.ч. 1-4 ст. 19 зазначеного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Аналіз даного Закону дає підстави для висновку, що він є нормативним актом спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 цього Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору. Виконавцями комунальних послуг з постачання теплової енергії є теплопостачальна організація (ст. 1, ч. 2 ст. 6 Закону).

Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (ст. 1 Закону).

За приписами п. 1 частини 2 статті 7 вказаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо-будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Згідно з частиною 7 статті 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону.

Відповідно до абз. 1-3 частини 5 статті 13 даного Закону встановлено, що в разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.

У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до абз. 1 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 року № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Відповідно до абз. 2 п. 3 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 року №2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 було затверджено Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типові договори про надання послуги з постачання теплової енергії.

Постановою Кабінету Міністрів України № 1022 від 08.09.2021 внесено зміни до постанови КМУ № 830 від 21.08.2019, які набрали чинності 01 жовтня 2021. Правила надання послуги з постачання теплової енергії та Типовий договір з індивідуальним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії, затверджені постановою КМУ №830 від 21.08.2019, викладено в новій редакції.

Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ №1022 від 08.09.2021) ці Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, що провадить господарську діяльність з постачання теплової енергії (далі - виконавець), та індивідуальним і колективним споживачем (далі - споживач), який отримує або має намір отримати послугу з постачання теплової енергії (далі - послуга), та визначають вимоги до якості послуги, одиниці вимірювання обсягу спожитої споживачем теплової енергії, порядок оплати.

Відповідно до п. 13 цих Правил надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Послуга надається споживачеві згідно з умовами договору, що укладається відповідно до типових договорів про надання послуги відповідно до статей 13 і 14 Закону України “Про житлово-комунальні послуги”.

Індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.

Фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.

Згідно з ч. 7 статті 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 року № 2189-VIII (в редакції від 01.05.2021 року) послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

05.10.2021 ТОВ “НіжинТеплоМережі” оприлюднило на власному офіційному веб-сайті Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, що є публічним договором приєднання.

Згідно з п. 1 оприлюдненого ТОВ “НіжинТеплоМережі” Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуг з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (послуга) індивідуальному споживачу. Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п. 5 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії виконавець зобов`язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.

Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, та складається з: - обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; - частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; - та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.

Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.

Згідно з п. 11 Типового індивідуального договору обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).

Згідно з п.п. 32, 34, 41 Типового індивідуального договору, розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. Споживач зобов`язаний оплачувати надану послугу за ціною/тарифом, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені цим договором.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період.

За змістом п. 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є в тому числі факт отримання послуги.

Згідно з п.п. 3, 8 цих Правил опалювальний період - період, протягом якого теплопостачальні організації постачають теплову енергію для потреб опалення. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається органами місцевого самоврядування з урахуванням кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж, державними санітарними нормами і правилами.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18.10.2021 № 397 “Про початок опалювального сезону 2021-2022 рр. на території Ніжинської територіальної громади Чернігівської області” встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” розпочати надання послуг з теплопостачання з 18.10.2021 року.

Розпорядженням міського голови м.Ніжин №73 від 07.04.2022 “Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді” вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” припинити з 14.04.2022 року опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 20.10.2022 № 361 “Про початок опалювального сезону 2022-2023 рр. на території Ніжинської територіальної громади Чернігівської області” зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” розпочати надання послуг з теплопостачання з 20.10.2022 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 06.04.2023 № 122 “Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді” вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” припинити з 10.04.2023 року опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 16.10.2023 № 462 “Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 11.10.2023 № 450 “Про початок опалювального сезону 2023-2024 рр. на території Ніжинської територіальної громади” зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” розпочати надання послуг з теплопостачання з 19.10.2023 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 27.03.2024 № 155 “Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді” вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” припинити з 29.03.2024 року опалювальний сезон в Ніжинській територіальній громаді.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 18.10.2024 № 497 “Про початок опалювального сезону 2024-2025 рр. на території Ніжинської міської територіальної громади Чернігівської області” зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” розпочати надання послуг з теплопостачання з 18.10.2024 року.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Ніжинської міської ради від 28.03.2025 № 139 “Про припинення опалювального сезону в Ніжинській територіальній громаді” вирішено Товариству з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” припинити з 01.04.2025 року опалювальний сезон в Ніжинській міській територіальній громаді.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства, якими врегулювано правовідносини у сфері надання комунальних послуг з постачання теплової енергії, господарський суд дійшов до висновку, через відсутність відповідного рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту опублікування 05.10.2021 позивачем відповідно до вимог Закону України “Про житлово-комунальні послуги” на офіційному веб-сайті Товариства Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, з 05.11.2021 між позивачем та відповідачем укладено індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.

Об`єкти, в які позивач здійснює постачання теплової енергії, знаходяться за адресами м. Ніжин, вул. Шевченка, 104 та м. Ніжин, вул. Шевченко, 110 та належать на праві приватної власності відповідачу, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта.

Будівля за адресою м. Ніжин, вул. Шевченко, будинок 110 обладнана засобом комерційного обліку, який здійснює облік теплової енергії в усій будівлі багатоквартирного будинку за адресою м. Ніжин, вул. Шевченко, 110, що підтверджується актом прийняття в комерційну експлуатацію теплового лічильника МВТ-2м від 09.10.2019 та свідоцтвом про державну повірку від 07.06.2019.

В свою чергу приміщення, належне на праві власності ФОП Жидок В.І. за адресою: м. Ніжин, вул. Шевченко,110 знаходиться на першому поверсі багатоквартирного будинку та обладнано додатково до загальнобудинкового, розподільчим лічильником теплової енергії на вводі в його власне приміщення. Лічильник введений в експлуатацію відповідно акту в 2021 році.

Дані факти встановлені Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 17.11.2023 у справі 927/184/13-г (927/1249/23), яке набрало законної сили.

Позивачем до матеріалів справи додано Акти підключення теплової енергії для опалення до житлового будинку, розташованого за адресою: вул. Шевченка,110, у опалювальні періоди 2021-2022, 2023-2024, 2024-2025. Акт прийняття в комерційну експлуатацію теплового лічильника від 21.09.2023 за адресою вул.Шевченка,110 м.Ніжин. Акт прийняття в комерційну експлуатацію теплового лічильника від 29.08.2023 за адресою вул.Шевченка,104(Прохолода) м.Ніжин.

У відповідності до ст. 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання” (надалі - Законі) передбачено, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої - четвертої цієї статті.

При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов`язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об`єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.

Частина 2 статті 10 Закону передбачає, що визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в такому порядку:

підпункт 2 ч. 2 ст. 10 Закону передбачає, що обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

підпункт 3 ч. 2 ст. 10 Закону передбачає, що споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової, енергії/приладами - розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої цієї статті;

підпункт 4 ч. 2 ст. 10 Закону передбачає, що показання приладів - розподілювачів теплової енергії використовуються при розподілі виключно за умови, що такими приладами оснащено не менш як 50 відсотків опалювальних приладів (крім розташованих у приміщеннях (місцях) загального користування багатоквартирних будинків) у будівлі;

підпункт 5 ч. 2 ст. 10 Закону передбачає, що для споживачів, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку, розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії, яка визначається згідно з методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства;

підпункт 6 ч. 2 ст. 10 Закону передбачає, що обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, визначається за методикою розподілу між споживачами обсягу спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово комунального господарства, та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого нежитлового приміщення, яке є самостійним об`єктом нерухомого майна) або за рішенням співвласників будівлі - за- іншим принципом, визначеним цією методикою.

З викладеного вище вбачається, що крім показів розподільчого лічильника теплової енергії, надавач послуг повинен враховувати опалення місць загального користування та функціонування системи опалення у будинку відповідно до показів комерційного (загальнобудинкового) засобу обліку пропорційно до займаної площі споживача.

Відповідно до І. Розділу “Загальні положення” Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово- комунального господарства України 22 листопада 2018 року № 315 (у редакції наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 28 грудня 2021 року № 358), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 січня 2022 р. за № 93/37429 (надалі - Методика), визначено, що ця Методика встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяги споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.

Відповідно до III. Розділу Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг Визначення та розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень

П. 1. III. Розділу Методики визначає, що загальний обсяг спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень у розрахунковому періоді (Qопбуд) визначається за показаннями вузла комерційного обліку теплової енергії (теплолічильника) за його наявності;

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, донараховується обсяг теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g, якщо фактичне споживання теплової енергії у такому приміщенні менше мінімальної частки середнього питомого споживання, яка визначається відповідно до пунктів 1-3 розділу VI цієї Методики.

Обсяг спожитої теплової енергії приміщеннями споживачів без засобів обліку теплової енергії зменшується на суму донарахованих обсягів теплової енергії споживачам, приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії, та розподіляється пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об`ємів.

П 6. III. Розділу Методики передбачає, що у будівлі/будинку, у якій/якому частина приміщень оснащена приладами розподільного обліку теплової енергії, а решта приміщень не оснащена такими приладами, наявні приміщення з індивідуальним опаленням та/або окремі приміщення з транзитними мережами опалення, обсяг спожитої теплової енергії розподіляється: на опалення j-го опалюваного приміщення, оснащеного вузлом розподільного обліку (Qт.лічпр.j), визначається на підставі показань відповідного вузла розподільного обліку з врахуванням частки обсягу спожитої теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку (Qопз.б.п), що визначається пропорційно до загальних/опалювальних площ/об`ємів цих приміщень, та враховуючи вимоги розділів VI, VIIІ цієї Методики.

Відповідно п. 1. Розділу VI Методики передбачає, що для споживачів приміщення яких оснащені приладами розподільного обліку теплової енергії розподілене питоме споживання теплової енергії в розрахунку на 1 квадратний метр площі (1 кубічний метр об`єму) квартири (іншого приміщення) не може становити менше мінімальної частки питомого споживання теплової енергії.

Мінімальна частка середнього питомого споживання теплової енергії на опалення визначається для опалюваних приміщень, оснащених приладами розподільного обліку теплової енергії. Цією часткою перевіряють додержання теплового режиму в цих приміщеннях протягом опалювального періоду, в яких не допускається зниження температури повітря більше ніж на 4 °С від нормативної температури внутрішнього повітря. Якщо опалюване приміщення спожило менший обсяг теплової енергії, визначений за показаннями приладів розподільного обліку теплової енергії, ніж визначений за мінімальною часткою середнього питомого споживання, такому приміщенню донараховується обсяг спожитої теплової енергії.

Для опалюваного приміщення, оснащеного приладом (приладами) розподільного обліку теплової енергії, крім обсягу теплової енергії, визначеного на підставі його/їх показань, здійснюється донарахування обсягу теплової енергії Qдонпр.j або Qдонпр.g з метою унеможливлення опалення приміщення за рахунок суміжних опалюваних приміщень або опалюваних МЗК та допоміжних приміщень, запобігання утворенню грибків та плісняви в приміщеннях, МЗК та допоміжних приміщеннях, а також недопущення зниження нормативного строку експлуатації приміщення/будівлі/будинку. Це донарахування не застосовується у разі наявності обґрунтованої претензії щодо кількості та/або якості наданої послуги у приміщені або не застосовується автоматично за наявності у будівлі/будинку більше 30 % опалюваних приміщень, щодо яких оформлено такі претензії.

Середнє питоме споживання теплової енергії розраховується як сумарний обсяг теплової енергії, витраченої на опалення всіх опалюваних приміщень будівлі, віднесений до сумарної загальної/опалюваної площі/об`єму цих приміщень (у тому числі приміщень, не оснащених приладами- обліку, за винятком приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення), з урахуванням положень пункту 11 розділу 1 цієї Методики. Таке питоме споживання теплової енергії має відповідати нормативній температурі внутрішнього повітря. У разі недотримання цієї вимоги опалювальному приміщенню донараховується обсяг теплової енергії.

На виконання умов договорів позивач поставив відповідачу за період з 01.10.2023 по 30.04.2025 теплову енергії на суму 176 036,04 грн, що підтверджується відповідними рахунками на оплату (а.с. 27-33) та здійснив нарахування послуг з абонентського обслуговування на суму 773,28 грн, що підтверджується відповідними рахунками на оплату (а.с. 34-45).

Споживач здійснив часткову оплату за отриману теплову енергію трьома платіжними документами: квитанцією через касу підприємства 23.12.2024 року на суму - 1196,40 грн, квитанцією через касу підприємства 17.02.2025 року на суму - 16610,00 грн, платіжною інструкцією № 22440518БВ від 05.02.2024 на суму - 13810,20 грн, всього на загальну суму - 1196,40 +16610,00 + 13810,20 = 31 616,60 грн.

Оплата була віднесена позивачем наступним чином:

по Договору-2 з платіжної квитанції від 17.02.2025 віднесено всю суму в розмірі 16610,00 грн, оскільки споживач вказав в призначенні платежу: «за опалення та абонплату» (абонплата нараховується тільки до приміщення, які заходяться в багатоповерхівках).

по Договору - 2 з платіжною квитанції від 17.02.2025 віднесено всю суму в розмірі 1196,40 грн, оскільки споживач вказав в призначенні платежу: «за опалення ти абонплату» (абонплата нараховується тільки до приміщення, які заходяться в багатоповерхівках).

суму 16 648,78 грн сплачену, платіжною Інструкцією №224405185В віднесено на оплату Договору - 1 в розмірі - 5172,11 грн (нарахування грудня 2023 року) та по Договору -2 віднесено 8638,03 грн (нарахування грудня 2023 року), оскільки в призначенні платежу вказано: оплата зг дог № 455 від 23.09.2023 на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії у місяці: грудень 2023 року; Жидок Володимир Іванович, Ніжин, вул. Шевченка, 120/29 ст. 14; Жидок Володимир Івановим; НК268210;17,02,1972».

Вказані дії відповідача щодо оплати рахунків за поставлену теплову енергію суд також розцінює як факт приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору).

Як вказує позивач у поданій позовній заяві сума основного боргу становить 145 120,72 грн (сума наданої теплової енергії ти абонплати) за період з 01.10.2023 по 30.04.2025.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 2 Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг від 22.11.2018 № 315 опалюване приміщення - приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; розрахунковий період - установлений договором період надання комунальних послуг, тривалість якого не перевищує календарний місяць, на кінцеву дату якого визначається загальний обсяг споживання відповідної комунальної послуги у будівлі/будинку та здійснюється розподіл між споживачам на цю саму дату. Усі показники вимірювання, зазначені у цій Методиці, що визначають обсяг спожитої комунальної послуги, відносяться до розрахункового періоду.

Відповідно до п. 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 830 від 21.08.2019 (в редакції постанови КМУ Кабінету №1022 від 08.09.2021) розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу.

Споживач інформує протягом місяця з дня настання таких змін виконавця про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна), шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно, а також про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, з метою подальшого внесення змін до договору.

Визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”, - за розрахунковим або середнім обсягом споживання) обсяг спожитої у будівлі теплової енергії включає обсяги теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі ведення обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньо-будинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції) та розподіляється між споживачами в порядку, визначеному статтею 10 Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання”.

В частині 5 ст. 13 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” визначено, що плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:

- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;

- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

За приписами п.5 частини 2 статті 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Згідно з п. 30 Типового індивідуального договору визначено, що Споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка складається з:

- плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання;

- плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://ntmteplo.com.ua.

У разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року).

Вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця http://ntmteplo.com.ua (пункт 31 Типового індивідуального договору).

Рішеннями Виконавчого комітету Ніжинської міської ради №380 від 07.10.2021 та № 363 від 20.10.2022 встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” тарифи на теплову енергії, її виробництво, транспортування, постачання та послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води.

Згідно з п. 32 Типового індивідуального договору плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця. У разі застосування двоставкових тарифів умовно-постійна частина тарифу нараховується щомісяця. Початок і закінчення розрахункового періоду для розрахунку за платою за абонентське обслуговування завжди збігаються з початком і закінченням календарного місяця відповідно.

Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послуг. Рахунок надається на паперовому носії. На вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п.33 Типового індивідуального договору).

Згідно з п. 34 Типового індивідуального договору споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні приписи містить ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як свідчать матеріали справи відповідач за отриману теплову енергію та абонентське обслуговування в повному обсязі не розрахувався. Заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 145 120,72 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Позивач також просить стягнути з відповідача 2 272,42 грн - 3% річних за період з 01.01.2024 по 30.04.2025 та 9 419,12 грн інфляційних втрат за період з 01.01.2024 по 30.04.2025.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, обов`язок оплатити основний борг, а також обов`язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов`язаннями, хоча і є взаємопов`язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв`язку з простроченням основного грошового зобов`язання.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних, суд дійшов висновку, що вказані позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, відповідачем заявлено до стягнення 35 929,74 грн пені за період з 01.01.2024 по 30.04.2025.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності зі ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України чинного на момент виникнення зобов`язання).

Згідно ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, враховуючи норми ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України та ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню в сумі 5 463,18 грн.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 74 ГПК України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. (статті 76, 77 ГПК України).

За статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", “Серявін та інші проти України” обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи зазначене, позовні вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню частково, в частині стягнення заборгованості в сумі 145 192,72 грн, в частині стягнення 3% річних в сумі 2272,42 грн, в частині стягнення інфляційних в сумі 9 419,12 грн, в частині стягнення пені в сумі 5 463,18 грн. В решті позову слід відмовити.

За правилами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 2 803,19 грн, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Ухвалюючи дане рішення, судом враховано факт перебування судді Сидоренка А.С. у період з 10.08.2026 по 04.09.2026 включно у щорічній відпустці.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” до фізичної особи – підприємця Жидка Володимира Івановича про стягнення 192 742,00 грн задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи – підприємця Жидка Володимира Івановича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НіжинТеплоМережі” (16600, м. Ніжин Чернігівської області, вул. Глібова, 1, код 32750668) 145 120,72 грн заборгованості, 2272,42 грн 3% річних, 9 419,12 грн інфляційних, 5 463,18 грн пені та 2 803,19 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2026.

Суддя А.С.Сидоренко

Оригінал: reyestr.court.gov.ua