Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №927/529/26 — Господарський суд Чернігівської області

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/529/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив»,

код ЄДРПОУ 43965345, вул. Івана Франка, будинок 22/24, нежитлове приміщення 31, м. Київ, 01054

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Новгород-Сіверський сирзавод»,

код ЄДРПОУ 00448077, вул. Залінійна, буд. 21-а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000

Предмет спору: про визнання права, визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив» через підсистему «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод», у якому просить суд:

- визнати наявність у Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» заборгованості перед Пайовим венчурним недиверсифікованим закритим інвестиційним фондом «Експерт Траст», в інтересах якого від власного імені діє Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управліннями активами «Стронг Менеджмент Актив» за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 та Договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013, укладених між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський Сирзавод»;

- визнати протиправною бездіяльність Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» щодо не відображення у своєму бухгалтерському обліку і фінансовій звітності за 2023-2025 роки заборгованості за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 та Договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013, укладених між Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський Сирзавод»;

- зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Новгород-Сіверський сирзавод» вчинити дії щодо належного відображення у своєму бухгалтерському обліку і фінансовій звітності заборгованості за Договором про відкриття траншевої кредитної лінії № 507 від 12.12.2011 та Договором про відкриття кредитної лінії № 759 від 05.11.2013, укладених між з Публічним акціонерним товариством «Український Професійний Банк» та Приватним акціонерним товариством «Новгород-Сіверський Сирзавод».

Ухвалою суду від 18.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Рішенням господарського суду від 03.09.2026 у задоволенні позову відмовлено повністю.

До закінчення судових дебатів відповідач подав заяву про подання доказів на підтвердження розміру понесених витрат на надання правничої допомоги протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду

07.09.2026 представник відповідача через підсистему «Електронний суд» подав заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просить стягнути з позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 30 000,00 грн.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Суд не вбачає необхідності у призначенні судового засідання для вирішення питання про витрати відповідача на професійну правничу допомогу.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З огляду на викладене, відшкодування судових витрат здійснюється у разі наявності відповідної заяви сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, якщо справа розглядається з повідомленням учасників справи з проведенням дебатів, а відповідні докази надані цією стороною або до закінчення судових дебатів або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Частинами першою та другою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правничої допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав: копію договору про надання правової допомоги №1апд/24 від 25.01.2024, укладений між ПрАТ «Новгород-Сіверський сирзавод» та адвокатським об`єднанням «ТК та партнери» (далі – Договір від 25.01.2024); акт прийняття-передачу наданої правової допомоги від 04.09.2026; копію платіжної інструкції кредитового переказу коштів №2195 від 07.09.2026 про сплату відповідачем коштів у розмірі 30 000,00 грн за надання правової допомоги.

Відповідно до п. 1.1 Договору від 25.01.2024 Адвокатське об`єднання за дорученням Клієнта (відповідача) бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу щодо, зокрема: надання правової інформації, консультацій та роз`яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицій) та інших документів правового характеру, складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензій, позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг, заяв про вжиття заходів забезпечення позову та інших документів відповідно до вимог процесуального законодавства); представництва та захисту інтересів Клієнта в будь-яких органах державної влади, місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також у судах під час здійснення цивільного господарського, адміністративного, кримінального судочинства, провадження у справах про адміністративні правопорушення, органах державної виконавчої служби, органах Національної поліції України, прокуратури, податкових органах та усіх інших правоохоронних органах, органах Державної реєстраційної служби України, міністерства юстиції України тощо з будь-яких питань.

Згідно з п. 4.1 Договору від 25.01.2024 правову допомогу, що надається Адвокатським об`єднанням, Клієнт оплачує в гривнях, шляхом щомісячного переказу суми, що дорівнює 20 000 грн, без ПДВ.

Правова допомога вважається наданою після підписання акта приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується сторонами та скріплюється печатками (п. 4.6 Договору від 25.01.2024).

04.09.2026 Адвокатське об`єднання та Клієнт підписали акт про прийняття-передачу наданої правової допомоги з детальним описом робіт (послуг), зазначенням їх вартості і кількості витраченого на них представником часу, згідно з якими Адвокатське об`єднання надало Клієнту (відповідачу) з 12.06.2026 до 04.09.2026 відповідно до договору від 25.01.2024 № 1апд/24 про надання правової допомоги при розгляді цієї справи такі послуги:

- підготовка до розгляду справи, аналіз фактичних обставин справи, опрацювання позовної заяви, інших документів - 2 год;

- аналіз судової практики, надання консультацій та узгодження правової позиції - 2 год;

- підготовка та внесення 3-х клопотань - 3 год;

- підготовка відзиву на заяву - 3 год;.

- представництво у суді (разом з дорогою) - 2 год;

Усього вартість послуг за вказаний період становить 30 000 грн.

Вартість вказаних послуг сплачена відповідачем у повному обсязі.

За змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Позивач жодних обґрунтувань щодо недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суду не надав.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Такі правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.

Велика Палата Верховного Суду в своїй ухвалі від 25 березня 2026 року у справі №372/6826/24 (якою було відмовлено у прийнятті на її розгляд цієї справи) зазначила, що висновки щодо порушеного правового питання, а саме щодо права суду з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на правничу допомогу, вже викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21. Питання про відступ від наведених висновків раніше не вирішувалося, а також колегія суддів не порушує його в ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У постанові від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24 Велика Палата Верховного Суду в черговий раз виклала правові висновки щодо неможливості суду з власної ініціативи зменшувати розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Стосовно застосування критеріїв співмірності згідно з частиною четвертою статті 126 ГПК України Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок про те, що за відсутності клопотання сторони про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відсутні підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат (додаткові постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, від 15 червня 2022 року у справі № 910/12876/19).

Тобто, на теперішній час існує сформована правова позиція щодо неможливості суду вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи без доведення стороною, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, неспівмірності таких витрат (чого у даній справі відповідачем зроблено не було), що у свою чергу має відповідати неодмінності дотримання принципу правової визначеності, який забезпечує стабільність правозастосування та сприяє довірі суспільства до судової влади.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Такі висновки щодо застосування статей 126, 129 ГПК України викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Також у постанові від 20 травня 2026 року у справі № 911/969/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу, зокрема, з урахуванням співвідношення суми судових витрат, заявленої до відшкодування, з їх розміром, заявленим у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та випадків зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо.

Проте, суд не вбачає вини відповідача у виникненні спору або зловживання ним чи її представником процесуальними правами під час розгляду справи.

Стаття 124 ГПК України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

У контексті застосування цієї статті Верховний Суд звертається до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, у якій Велика Палата зауважила, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які ця особа понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Хоча відповідач у відзиві на позов не зазначив попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, проте позивач жодних обґрунтувань, що неподання такого розрахунку завадило йому належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат суду не надав.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на правничу допомогу повністю або частково за ініціативою суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

З огляду на те, що у задоволенні позову відмовлено повністю, витрати відповідача на професійну правничу допомогу відповідно до ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача у повному обсязі, тобто у сумі 30 000,00 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Стронг Менеджмент Актив» (код ЄДРПОУ 43965345, вул. Івана Франка, будинок 22/24, нежитлове приміщення 31, м. Київ, 01054) на користь Приватного акціонерного товариства «Новгород-Сіверський сирзавод» (код ЄДРПОУ 00448077, вул. Залінійна, буд. 21-а, м. Новгород-Сіверський, Чернігівська область, 16000) 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун