Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №927/660/26 — Господарський суд Чернігівської області

Іменем України

РІШЕННЯ

15 вересня 2026 року м. Чернігівсправа № 927/660/26

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Фесюри М.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Комунального підприємства “Прилукитепловодопостачання”

Прилуцької міської ради Чернігівської області,

вул. Садова, буд. 104, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 32863684,

до відповідача: Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" Чернігівської обласної ради,

вул. Стуса Василя, буд. 2-А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17510, код ЄДРПОУ 02774272,

про стягнення 584 197,74 грн.

без повідомлення (виклику) сторін;

Обставини справи:

Комунальним підприємством “Прилукитепловодопостачання” Прилуцької міської ради Чернігівської області подано позов до Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" Чернігівської обласної ради про стягнення заборгованості за надані послуги згідно договору №110/Т про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 14.01.25 в сумі 584 197,74 грн.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.26 справу №927/660/26 передано на розгляд судді Фесюрі М.В.

Ухвалою суду від 14.07.26 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.07.26 направлена позивачу та відповідачу до електронних кабінетів в підсистемі Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи "Електронний суд" та згідно з довідками про доставку електронного листа, роздрукованих з комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", доставлена до електронного кабінета позивача 15.07.26 03:56, відповідача 15.07.26 04:04.

Пунктом 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 29.07.26.

Відповідач правом на подання відзиву на позов в установлений судом строк не скористався, проти заявлених вимог не заперечив.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України в разі ненадання відповідачем відзиву в установлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Згідно з ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до статті 248 ГПК України суд розглядає справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження в справі.

Суд також врахував, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Суд констатує, що сторонами не заявлені клопотання щодо розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, в порядку визначеному статтею 252 ГПК України. Право сторін на подачу до суду клопотань наведеного змісту роз`яснене при відкритті провадження в справі в ухвалі суду від 14.07.26.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для вирішення спору по суті.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

14.01.2025 року Комунальне некомерційне підприємство “Прилуцький обласний будинок дитини “Надія” Чернігівської обласної ради (далі – Замовник) та Комунальне підприємство “Прилукитепловодопостачання” Прилуцької міської ради (далі – Учасник) уклали Договір №110/Т про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти (далі – Договір).

Згідно матеріалів справи, рішенням Чернігівської обласної (двадцять шоста сесія восьмого скликання) від 18 грудня 2025 року № 9-26/VIII комунальне некомерційне підприємство «Прилуцький обласний будинок дитини «Надія» Чернігівської обласної ради (код ЄДРПОУ 02774272, юридична адреса: Україна, Чернігівська область, Прилуцький район, м. Прилуки, вул. Василя Стуса, будинок 2-А, 17510) перепрофільовано (змінено тип) та перейменовано на комунальне некомерційне підприємство «Обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Чернігівської обласної ради.

При цьому юридична особа не припинила своєї діяльності, а лише змінила найменування, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань.

Відповідно до статей 90, 91, 509, 525, 526 та 629 Цивільного кодексу України зміна найменування юридичної особи не припиняє її цивільних прав та обов`язків, а укладені нею договори залишаються чинними та є обов`язковими для виконання сторонами.

Відповідно до п. 1.1 Договору учасник зобов`язується надавати протягом 2025 року Замовнику вчасно послуги код за ДК 021:2015 09320000-8 Пара, гаряча та пов`язана продукція, а саме виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для опалення приміщень Замовника, а Замовник зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги та тарифами діючими на день оплати у строк і на умовах, передбачених Договором.

Найменування послуг – Пара, гаряча вода та пов`язана продукція, а саме виробництво, транспортування та постачання теплової енергії для опалення приміщень. Кількість теплової енергії, що може бути отримана Замовником за цим Договором становить 284 Гкал (п.1.2. Договору).

Обсяги закупівлі Пара, гаряча вода та пов`язана продукція, а саме виробництво, транспортування та постачання теплової енергії можуть бути зменшен залежно від реального фінансування видатків (п.1.3. Договору).

Учасник повинен передати Замовнику пару та гарячу воду, постачання пари і гарячої води, а саме виробництво транспортування та постачання теплової енергії (далі по тексту — теплова енергія), якість якої відповідає вимогам чинного в Україні законодавства (п. 2.1. Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору ціна цього договору становить 1 292 393,12 грн з ПДВ.

Ціна цього Договору на дату укладення визначена згідно з тарифами, які встановлені уповноваженими органами (п. 3.2. Договору).

Розрахунки проводяться виключно у грошовій формі (п. 4.1. Договору).

Розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати Замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 10 (десяти) робочих днів після пред`явлення Учасником рахунку на оплату товару або підписання акту приймання-передачі (п.4.2. Договору).

Поставка теплової енергії здійснюється з 01 січня 2025 року по 31 травня 2025 року (п. 5.1. Договору).

Замовник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати всю поставлену теплову енергію (п.6.1.1. Договору).

Учасник зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі отримувати плату за поставлену теплову енергію (п.6.4.1. Договору).

Вимагати від Замовника виконання умов цього Договору (п.6.4.2. Договору).

Відповідно до п.7.1. Договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договром сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами і діє до 31.05.2025 року, а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (п.10.1. Договору).

Як вказує позивач у позові, на виконання Договору позивачем були надані послуги з постачання теплової енергії, що підтверджується рахунками на оплату №10788 від 12.12.25 за період з 01.11.25 по 30.11.25 на суму 288 398,03 грн, в т.ч. ПДВ 48 066,34 грн, №11110 від 16.12.25 за період з 01.12.25 по 15.12.25 на суму 306 978,53 грн, в т.ч. ПДВ 51 163,09 грн, Актами надання послуг №11177 від 12.12.25 на суму 288 398,03 грн та від 16.12.25 на суму 255 815,44 грн. Зазначені Акти (а.с. 10-11) підписані Сторонами та скріплені печатками.

За умовами п. 4.2. Договору, розрахунки проводяться щомісячно шляхом оплати Замовником вартості спожитої теплової енергії протягом 10 (десяти) робочих днів після пред`явлення Учасником рахунку на оплату товару або підписання акту приймання-передачі.

Оскільки спожита теплова енергія за листопад – грудень 2025 року не оплачена відповідачем, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить стягнути з останнього 584 197,74 грн заборгованості за надані послуги.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема, послуги з постачання теплової енергії.

Закон України «Про теплопостачання» визначає основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об`єктах сфери теплопостачання та регулює відносини, пов`язані з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищення енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створення і удосконалення ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання.

Постачання теплової енергії (теплопостачання) це господарська діяльність, пов`язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору (ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»).

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Частиною 2 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що виконавець комунальної послуги, який займає монопольне становище на ринку, за наявності у нього технічних можливостей надання комунальної послуги не вправі відмовити в укладенні відповідного договору споживачеві чи іншій особі, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, якщо інше не передбачено законом. Аналогічне положення закріплене в ч. 4 ст. 25 Закону України «Про теплопостачання».

Пунктом 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що індивідуальним споживачем є фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

За приписами ч. 3 ст. 24 Закону України «Про теплопостачання» основним обов`язком споживача теплової енергії є, між іншим, своєчасне укладання договору з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець комунальної послуги зобов`язаний: забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; готувати та укладати із споживачем договори про надання комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов їх виконання згідно з типовим договором.

Статтею 25 Закону України «Про теплопостачання» передбачене, зокрема, право теплопостачальних, теплотранспортних і теплогенеруючих організацій укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а також обов`язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору, а також норм і правил.

Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №830, визначено, що надання послуги здійснюється виключно на договірних засадах.

Пунктом 4 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, також передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі - продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією.

Таким чином, законодавством встановлено, що постачання теплової енергії здійснюється виключно на підставі договору.

Укладення договорів щодо здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад здійснюється в порядку Закону України «Про публічні закупівлі».

Як вище встановлено судом, у період листопад-грудень 2025 року постачання теплової енергії позивачем відповідачу здійснювалось на підставі укладеного між сторонами договору №110/Т про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти від 14.01.225 року.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Отже, цивільні права і обов`язки виникають, крім угод, також внаслідок інших дій суб`єктів. Такими діями може бути користування тепловою енергією без договору, зокрема, постачання теплової енергії позивачем у приміщення відповідача та її отримання останнім.

За змістом абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (спожиті житлово-комунальні послуг), якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідно до частини сьомої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

Пунктом 2 частини третьої статті 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить встановлення цін/тарифів на комунальні послуги, відповідно до закону.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про теплопостачання" до основних повноважень органів місцевого самоврядування у сфері теплопостачання належить, зокрема, встановлення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію і тарифів на виробництво теплової енергії (крім тарифів на теплову енергію, вироблену на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях та когенераційних установках) у порядку і межах, визначених законодавством).

Згідно із статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад віднесено повноваження на встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на теплову енергію (у тому числі її виробництво, транспортування та постачання), тарифів на централізоване водопостачання та централізоване водовідведення, на інші комунальні послуги (крім тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, тарифів на комунальні послуги, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг), побутові, транспортні та інші послуги.

Статтєю 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання.

Відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін)

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частин першої, другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін .

Згідно із статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частинами першою та другою статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання .

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підтверджуються матеріалами справи та є обґрунтованими.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною першою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені Позивачем вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої та другої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене та враховуючи, що позов визнано судом обґрунтованим та таким що підлягає задоволенню у повному обсязі, витрати Позивача зі сплати судового збору, відповідно до вимог ГПК України, покладаються на Відповідача.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 165, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям" Чернігівської обласної ради (вул. Стуса Василя, буд. 2-А, м. Прилуки, Чернігівська область, 17510, код ЄДРПОУ 02774272) на користь Комунального підприємства “Прилукитепловодопостачання” Прилуцької міської ради Чернігівської області (вул. Садова, буд. 104, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500, код ЄДРПОУ 32863684) 584 197,74 грн боргу та 2662,40 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя М.В. Фесюра

Веб адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Документи по справі можуть бути направлені на адресу суду: пр-т Миру, 20, м. Чернігів, 14000, та на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області: Е-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua; тел. канцелярії (099)420-54-50.