Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №924/742/26 — Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Незалежності, 1, м. Хмельницький, 29607, тел. (0382) 71-81-84, (0382) 71-81-83

e-mail: inbox@km.arbitr.gov.ua, ЄДРПОУ 03500128

_______________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" вересня 2026 р. Справа № 924/742/26

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Мухи М.Є., розглянувши матеріали справи

за позовом Фермерського господарства "Лебідь", с. Велика Березна, Шепетівський район, Хмельницька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Нібулон - Торгсервіс", м. Київ

про стягнення 284882,45 грн.

Представники сторін в судове засідання не викликались.

Процесуальні дії по справі.

Ухвалою від 13.07.2026 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Виклад позицій учасників справи, заяви, клопотання.

ФГ "Лебідь" звернулось із позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Нібулон - Торгсервіс" 284882,45грн заборгованості за договором поставки №722/34-7 від 04.08.2025. В обґрунтування позову зазначає, що в порушення умов укладеного Договору поставки №722/34-7 від 04.08.2025 ТОВ "НІБУЛОН -ТОРГСЕРВІС" не було передано позивачу товар у вигляді палива, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 258 456грн.

Посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував відповідачу 19458,76грн. втрат від інфляції та 6967,69грн. 3% річних.

Відповідач - ТОВ "НІБУЛОН-ТОРГСЕРВІС", не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Ухвала про відкриття провадження по справі направлялась відповідачу на його поштову адресу, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак повернулись з відміткою Укрпошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

В ухвалі від 16.01.2023р. у справі №916/3670/21 Верховний Суд зазначив, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (Суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18), провадження №11-268заі18).

Враховуючи зазначене, суд вважає, що ним вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглядом матеріали справи встановлено таке.

04.08.2025 між ТОВ "НІБУЛОН - ТОРГСЕРВІС" (Постачальник) та ФГ "Лебідь" (Покупець) було укладено Договір поставки №722/34-7 відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця ПММ (надалі товар), відповідної якості і за ціною, в порядку та строки, передбачені Договором, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі.

Згідно з п 1.2. Договору найменування товару, кількість, асортимент, комплектність на інші характеристики товару, вартість товару, який поставляється згідно Договору, вказується у відповідних специфікаціях та/або накладних на товар, що оформлюються на кожну поставку та є невід`ємною частиною Договору. У разі, якщо вартість товару окремої поставки перевищу 100 тисяч гривень, підписання сторонами специфікації щодо такої поставки є обов`язковим.

Відповідно до п 1.3. Договору ціна товару після підписання специфікації не може бути змінена Постачальником в односторонньому порядку.

Згідно п. 1.4 Договору загальна вартість поставленого за Договором товару визначається на підставі всієї вартості товару, зазначеної в накладних на товар, за якими покупцем був отриманий товар.

У відповідності до п 2.2. Договору, у разі якщо протягом 1 робочого дня з моменту направлення Покупцем заявки Постачальнику від Постачальника не надійде повідомлення про неможливість виконання заявки, заявка на поставку товару вважається прийнятою до виконання. Направлення заявки може здійснюватись поштою (рекомендованим, цінним листом), факсом або в електронному вигляді на електронну адресу, або шляхом передачі уповноваженій особі Постачальника.

Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару Покупцю на умовах DDP (згідно правил ІНКОТЕРМС в редакції 2010 року), на склад Покупця за адресою: 30530, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Велика Березна (п.2.3).

Відповідно до п. 2.4. Договору Постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару в строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту оплати Покупцем рахунку на поставку товару, якщо інший строк письмово не погоджено сторонами.

Поставка вважається завершеною з моменту отримання товару Покупцем (п. 2.5. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору форма оплати: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на банківський рахунок Постачальника.

Оплата за Договором здійснюється Покупцем на умовах 100% попередня оплата, згідно наданого рахунку.

Відповідно до п. 10.1. Договору поставки №722/34-7 даний договір набуває чинності з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін і діє до 4 серпня 2026 року. При цьому, закінчення строку дії цього Договору не звільняє Сторони від виконання взятих на себе зобов`язань за Договором, а також від відповідальності за невиконання цих зобов`язань.

У додатку №1 від 04.08.2025р. до Договору сторони погодили заявку на придбання товару, згідно якої найменування товару - Дизельне паливо сорту С, Efix 51 Diesel, SR EN 590, Romania, Rompetrol у кількості 5500 л. на загальну вартість 258456грн. з ПДВ.

Також у п. 3 Додатку №1 визначено умови поставки Товару: автомобільним транспортом, за адресою: 30530, Хмельницька область, Шепетівський район, с. Велика Березна. Орієнтовна дата поставки: 6 серпня 2025 року (п. 4 Додатку №1).

Умови оплати: 100% попередня оплата (п. 5 Додатку №1).

Платіжною інструкцією № 467 від 05.08.2025 ФГ "ЛЕБІДЬ" перерахувало ТОВ "НІБУЛОН -ТОРГСЕРВІС" грошові кошти у розмірі 258 456грн. з призначенням платежу: Оплата згідно рахунка №02557 від 04.08.2025р. ПДВ 20% - 43076 грн.

17.07.2026 позивачем було направлено на адресу електронної пошти претензію із вимогою протягом 5 календарних днів з дати отримання претензії сплатити на користь ФГ "ЛЕБІДЬ" грошові кошти в розмірі 258 456грн. загальної вартості оплаченого, але не поставленого товару за договором поставки №722-7 від 04.08.2025, яка товариством залишена без відповіді, а борг без сплати.

Відповідачем також нараховані та заявлені до стягнення 19458,76грн. інфляційних втрат за період серпень 2025 - травень 2026, 6967,69грн. 3% річних за період з 07.08.2025 по 30.06.2026.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що 04.08.2025 між ТОВ "НІБУЛОН - ТОРГСЕРВІС" (Постачальник) та ФГ "Лебідь" (Покупець) було укладено Договір поставки № 722/34-7 відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця ПММ (надалі товар), відповідної якості і за ціною, в порядку та строки, передбачені Договором, а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, визначених в цьому Договорі.

Тобто, на підставі Договору поставки № 722/34-7 від 04.08.2025р. між сторонами склалися правовідносини щодо купівлі-продажу товару.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як вбачається із матеріалів справи, у додатку №1 від 04.08.2025р. до Договору сторони погодили заявку на придбання товару, згідно якої найменування товару - Дизельне паливо сорту С, Efix 51 Diesel, SR EN 590, Romania, Rompetrol у кількості 5500,00 л. на загальну вартість 258 456грн. з ПДВ.

Також у п. 3 Додатку №1 визначено умови поставки Товару: автомобільним транспортом, за адресою: 30530 Хмельницька область, Шепетівський район, с. Велика Березна. Орієнтовна дата поставки: 6 серпня 2025 року (п. 4 Додатку №1).

Умови оплати: 100% попередня оплата (п. 5 Додатку №1).

Відповідно до п. 3.1. Договору форма оплати: безготівковий розрахунок, шляхом перерахування грошових коштів Покупцем на банківський рахунок Постачальника.

Оплата за Договором здійснюється Покупцем на умовах 100% попередня оплата, згідно наданого рахунку.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Статтею 525 Цивільного Кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 610 Цивільного Кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, позивач свої зобов`язання щодо оплати товару виконав належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах справи платіжна інструкція № 467 від 05.08.2025 якою ФГ "ЛЕБІДЬ" перерахувало ТОВ "НІБУЛОН -ТОРГСЕРВІС" грошові кошти у розмірі 258456грн. з призначенням платежу: Оплата згідно рахунка №02557 від 04.08.2025р. ПДВ 20% - 43076 грн. Натомість відповідач зобов`язання за Договором щодо поставки оплаченого товару не виконав що є порушенням умов п. 2.4 Договору щодо своєчасної поставки товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Тобто, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він або взагалі не приступив до виконання зобов`язання, або якщо він не виконав зобов`язання в межах встановленого в договорі чи законі строку.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (відсутність поставки відповідачем оплаченого товару), згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема, з боку ТОВ "НІБУЛОН -ТОРГСЕРВІС".

На підставі наведеного вище, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення заборгованості за Договором поставки №722/34-7 від 04.08.2025р. у розмірі 258 456грн.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016р. у справі № 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.04.2018р. у справі № 910/10156/17 погодилась з цим висновком.

Суд вважає за необхідне зауважити, що отримавши передплату за Договором, але не виконавши своїх зобов`язань щодо поставки товару, відповідач фактично користувався коштами позивача без достатніх правових підстав та з порушенням строків виконання зобов`язання.

Це прямо утворює прострочення грошового зобов`язання, оскільки відповідач зобов`язаний був або передати товар позивачу у строк, визначений Договором, або повернути отриману суму попередньої оплати.

Така ж позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020р. по справі № 918/631/19, в якій зроблено висновок: про те, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч.2 ст. 625 цього Кодексу.

В силу положень ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем, розмір якого підтверджується, зокрема, банківськими виписками, квитанціями, актами зарахування зустрічних однорідних вимог та актами звіряння взаєморозрахунків.

З огляду на вищевикладене, у відповідача виникло зобов`язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку передачі товару, тобто з 07.08.2025, отже таке зобов`язання є грошовим.

У зв`язку з тим, що відповідач належним чином не виконав договірні зобов`язання в частині своєчасної та повної поставки оплаченого товару, позивачем нараховані 19458,76грн. інфляційних втрат за період серпень 2025 - травень 2026, 6967,69грн. 3% річних за період з 07.08.2025 по 30.06.2026.

Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що він є правильним, тому наявні підстави для задоволення позовної вимоги щодо стягнення 3% річних у розмірі 6967,69грн.

При перевірці правильності нарахування позивачем суми, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, суд враховує висновки щодо застосування ст.625 ЦК України, викладену у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №905/21/19 та від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, згідно з якими.

При розрахунку інфляційних втрат у зв`язку із простроченням боржником виконання грошового зобов`язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 (далі - Постанова КМУ №1078) та Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.

Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування ст.625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п`ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).

Сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Враховуючи наведені висновки, здійснивши перевірку правильності нарахування заявленої суми, суд дійшов висновку про правомірність вимог в частині стягнення 19458,76 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем наявність боргу не спростовано, доказів на його сплату суду на надано.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НІБУЛОН-ТОРГСЕРВІС" (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 16, код ЄДРПОУ 42824264) на користь Фермерського господарства "ЛЕБІДЬ" (30530, Хмельницька обл., Шепетівський р-н, с. Велика Березна, вул. Дмитрівська 76, код ЄДРПОУ 30895143) 258456грн. боргу, 6967,69грн. 3% річних, 19458,76грн. інфляційних нарахувань, 4273,24грн. витрат із сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Порядок подання апеляційної скарги визначений ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 16.09.2026р.

Суддя М.Є. Муха