Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №922/2400/26 — Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_______________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р. Справа № 922/2400/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Байбака О.І.

при секретарі судового засідання Селіверстовій Д.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (адреса: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2; код ЄДРПОУ: 44725823)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (адреса: 61075, м. Харків, вул. Механізаторів, 4; код ЄДРПОУ: 39243307, поштова адреса: 79029, м. Львів, вул. Кульпарківська, 59)

про стягнення 2802960,00 грн

за участю представників сторін:

позивача - Жук Б.Є. (довіреність № б/н від 22.06.2026);

відповідача - Харцизова Т.В. (довіреність № б/н від 21.07.2025), Заматов Р.В. (довіреність № б/н від 06.07.2026);

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківський завод засобів індивідуального захисту" (далі - відповідач) 2802960,00 грн пені.

Позовні вимоги обґрунтовано з посилання на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору №68/03-24-РМ від 12.03.2024 щодо поставки на користь позивача товару належної якості (що зафіксовано актом приймального контролю товару за якістю № 3 від 03.04.2024, який складено представником Центрального управління контролю якості Шевчук Я.Р., у присутності представника постачальника – Мотрин О.М.) за що умовами договору передбачено відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 07.07.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 10.08.2026; встановлено сторонам строк для подання заяв по суті спору.

В процесі розгляду справи на стадії підготовчого провадження відповідач надав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 17734 від 20.07.2026), в якому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Свою позицію відповідач обґрунтовує з посиланням на те, що позивачем не доведено факту поставки товару неналежної якості, а єдиний документ, на який останній посилається на підтвердження відповідної обставини, а саме Акт приймального контролю товару за якістю № 3 від 03.04.2024, не містить висновків про невідповідність поставленої продукції вимогам щодо її якості. За твердженням відповідача, зазначеним актом зафіксовано виключно факт неповного пред`явлення партії товару до приймального контролю у зв`язку з тим, що із заявлених 8 500 одиниць продукції на момент проведення контролю в упакованому вигляді було наявно 4 800 одиниць.

Відповідач зазначає, що Акт № 3 не містить опису будь-яких дефектів товару, порушень його конструкції, комплектності, лінійних розмірів, маркування чи функціональних властивостей, результатів лабораторних випробувань або інших відомостей, які б свідчили про невідповідність продукції технічній чи нормативній документації. На думку відповідача, зафіксована у цьому акті відсутність упаковки частини продукції свідчить лише про незавершеність процесу пакування та неповну готовність партії до проведення приймального контролю, а не про неналежну якість самого товару.

Також відповідач посилається на положення Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375, та умови укладеного сторонами договору, відповідно до яких у разі виявлення під час приймального контролю невідповідностей товару вимогам технічної документації такі невідповідності та кількість одиниць товару, щодо яких вони встановлені, повинні бути прямо зазначені в акті приймального контролю. Оскільки Акт № 3 таких відомостей не містить, відповідач вважає безпідставним висновок позивача про встановлення неналежної якості всієї партії товару у кількості 8 500 одиниць.

Крім того, відповідач зазначає, що подальшими документами щодо приймання поставленої продукції спростовуються твердження позивача про її неналежну якість. Зокрема, відповідач посилається на протоколи випробувань № 159 від 08.04.2024 та № 297:024 від 06.04.2024, якими, за його твердженням, підтверджено відповідність досліджених зразків установленим технічним вимогам.

Водночас відповідач посилається на кінцевий Акт приймального контролю товару за якістю, відповідно до якого виявлені під час технічного огляду незначні недоліки окремих одиниць продукції були усунуті безпосередньо під час проведення приймального контролю, після чого за якістю було прийнято всю партію товару у кількості 8 500 одиниць та визначено, що прийнятий товар підлягає відвантаженню на склад військової частини.

В свою чергу, позивач надав до суду відповідь на відзив (вх. № 18176 від 27.07.2026), в якій просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

Зокрема позивач зазначає, що твердження відповідача про те, що неповне пакування партії товару не може свідчити про неналежну якість товару, є юридично необґрунтованим, суперечить буквальному змісту Договору, положенням Порядку № 375 та фактично ґрунтується виключно на довільному тлумаченні відповідачем власних договірних зобов`язань.

Також, позивач зазначає, що Акт № 3 є належним, допустимим та достовірним доказом у розумінні статей 73–79 ГПК України, складеним уповноваженою особою у межах передбаченої Договором та Порядком № 375 процедури приймального контролю товару за якістю. Відсутність будь-яких доказів його скасування, відкликання, виправлення або визнання недійсним виключає можливість визнання такого документа «чернеткою» чи документом, що не породжує правових наслідків. З огляду на викладене позивач вважає, що доводи відповідача у цій частині є виключно припущеннями, не підтвердженими жодними належними та допустимими доказами, а відтак не можуть бути покладені судом в основу рішення.

Крім того, позивач наголошує на тому, що за результатами приймального контролю заявлену партію у кількості 8500 одиниць не було прийнято. Таким чином, твердження Відповідача про відсутність будь-якого порушення, зафіксованого Актом № 3, спростовується самим змістом цього акта, яким встановлено, що до приймального контролю було пред`явлено партію у кількості 8500 одиниць, з яких належним чином упакованими відповідно до вимог технічної документації були лише 4800 одиниць, у зв`язку з чим заявлена партія не була готова до проведення приймального контролю в повному обсязі, не була прийнята та не отримала допуску до подальшого відвантаження. Зазначені обставини, за твердженням відповідача, підтверджують встановлення під час приймального контролю невідповідності партії вимогам Договору та технічної документації, що й було належним чином зафіксовано Актом № 3 від 03.04.2024

Додатково, позивач вказує, що якщо із заявлених 8 500 одиниць фактично доступними для контролю були лише 4 800 одиниць, процедура випадкового відбору не могла бути проведена відповідно до вимог Договору та Порядку № 375, що виключало можливість прийняття всієї заявленої партії.

Позивач вказує, що лабораторні протоколи від 06.04.2024 та від 08.04.2024, подальше прийняття партії товару та усунення окремих недоліків під час повторного контролю підтверджують лише належне виконання Постачальником своїх зобов`язань у подальшому, але не спростовують встановленого Актом № 3 факту неналежного виконання Договору під час первинного пред`явлення партії до приймального контролю 03.04.2024, яке є самостійною та достатньою підставою для застосування передбаченої законом і Договором господарсько-правової відповідальності.

Відповідач надав до суду заперечення (вх. № 18770 від 31.07.2026), в яких наполягає на необґрунтованості заявленого позову.

На думку відповідача, положення Державного контракту та Технічної специфікації чітко розмежовують поняття «якість товару» та «пакування товару» і не визначають пакування як складову якості продукції. При цьому, вимоги до технічних та якісних характеристик товару стосуються його зовнішнього вигляду, конструкції, розмірів, комплектності, матеріалів, якості виготовлення та відповідності затвердженому зразку-еталону, тоді як питання маркування, пакування, транспортування та зберігання врегульовані окремими положеннями Технічної специфікації.

На думку відповідача, сама структура Технічної специфікації та Державного контракту свідчить про самостійний характер вимог щодо якості товару та його пакування. При цьому предметом приймального контролю є встановлення відповідності товару технічним вимогам, нормативній документації та передбаченим договором якісним характеристикам, а тому порушення вимог до пакування саме по собі не може автоматично свідчити про неналежну якість товару.

Відповідач вважає, що доводи позивача щодо наявності підстав для стягнення штрафних санкцій за поставку товару неналежної якості ґрунтуються на вибірковому тлумаченні умов Державного контракту. При цьому, передбачена договором відповідальність може застосовуватися у разі встановлення факту невідповідності вимогам щодо якості саме поставленого та прийнятого замовником товару за результатами передбаченої договором процедури приймального контролю.

Водночас відповідач вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що після прийняття товару замовником було встановлено факт поставки продукції неналежної якості. Зокрема, за твердженням відповідача, матеріали справи не містять актів рекламації, висновків про невідповідність товару вимогам Технічної специфікації чи інших документів, оформлених у передбаченому договором порядку, які б підтверджували виявлення недоліків якості після прийняття товару.

Також відповідач наголошує, що Державний контракт не передбачає можливості нарахування штрафних санкцій за неналежну якість товару до моменту завершення процедури його приймання або без проведення приймального контролю у встановленому договором порядку.

У зв`язку з цим відповідач вважає безпідставним ототожнення позивачем будь-якого порушення, виявленого до завершення приймання продукції, із фактом поставки товару неналежної якості.

За твердженням відповідача, наведені у відповіді на відзив доводи не спростовують його позиції щодо відсутності передбачених договором підстав для застосування відповідальності, документально підтвердженого факту поставки товару неналежної якості після його прийняття, а також підстав для нарахування штрафних санкцій до завершення процедури приймання товару. У зв`язку з цим відповідач вважає, що відповідь на відзив не містить належних правових та фактичних аргументів, які б підтверджували заявлені позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 10.08.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 24.08.2026.

Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 24.08.2026 розгляд справи по суті відкладено на 07.09.2026.

В процесі розгляду справи по суті відповідач надало суду заяву (вх. № 20756 від 25.08.2026) про застосування позовної давності.

В обґрунтування зазначеної заяви відповідач зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів. Цей строк є спеціальним і застосовується саме до договорів поставки (ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України). Він відрізняється від річної позовної давності за ст. 258, 681 ЦК України, яка стосується договорів купівлі-продажу.

Відповідач зазначає, що недоліки товару встановлені покупцем у належному порядку 03.04.2024 (акт приймального контролю товару за якістю № 3 від 03.04.2024, складений представником Центрального управління контролю якості МОУ Шевчук Я.Р. у присутності представника постачальника Мотрин О.М., який підписав акт без заперечень). Таким чином, шестимісячний строк позовної давності сплив 03.10.2024

З огляду на викладене відповідач вважає, що позовну заяву позивачем подано з пропуском спеціального строку позовної давності, передбаченого ч. 8 ст. 269 ГК України.

Також відповідач надав до суду заперечення (вх. № 21504 від 02.09.2026), в який зазначає, що право на застосування штрафних санкцій передбачених ст. 231 ГК України виникає у разі здійснення саме поставки товарів неналежної якості, що 03.04.2024 відповідачем не вчинялося, а розпочато лише процедуру приймання товару за якістю, що передує поставці. Таким чином відсутній предмет позову, адже постачання Товару не відбувалося.

Крім того, відповідач зазначає, що з аналізу умов укладеного між сторонами Договору слідує, що Акт приймального контролю Товару за якістю може бути складений виключено після проходження процедури приймального контролю товару за якістю, яка складається з двох етапів, завершальним з яких є технічний огляд товару, в той час, як відбір зразків із партії товару є частиною (навіть не повним етапом) першого етапу - перевірка зразків товару у випробувальній лабораторії.

Відповідач вказує, що перший етап не передбачає перевірку товару за кількістю та технічний огляд всієї партії, а передбачає виключно надання пакету документів та відбір зразків для випробувальної лабораторії, і саме дані зразки товару відбираються для перевірки їх на відповідність вимогам нормативної або/та технічної документації у випробувальній лабораторії. Тобто лише під час проведення випробувань та/або технічного огляду може бути встановлено відповідність чи ні товару технічній документації.

Відповідач наголошує, що під час відбору зразків для перевірки у випробувальній лабораторії перевіряється відповідність пакування, маркування та лінійні виміри, згідно з нормативною або технічною документацією, не щодо всієї партії, а виключно товару - зразків одиниць товару. Більше того, єдиний документ складання якого передбачено на даному етапі є Акт відбору зразків, який або складається, або ні. Ані умови договору, ані Порядку №375, не визначають меншу кількість товару у партії - неякісним товаром та підставою не здійснювати відбір зразків із партії.

Відповідач зазначає, що сторонами чітко передбачено, що єдиним документом, який підтверджує невідповідність Товару за якістю умовам Договору є саме висновок, що свідчить про недотримання постачальником вимог законодавства щодо забезпечення якості Товару, який Сторонами не складався та до суду позивачем не надано. Акт приймання товару за якістю не є підтвердженням неналежної якості жодної одиниці товару та не підтверджує здійснення Відповідачем постачання товару, а тим більше товару неналежної якості.

В свою чергу, позивач надав до суду пояснення (вх. № 21739 від 04.09.2026), в яких вказує, що сторони свідомо не закріпили застосування Порядку № 375 виключно у первинній редакції від 2017 року або виключно у редакції, чинній на дату укладення Договору 12.03.2024. Навпаки, вони прямо погодили застосування цього нормативного акта з урахуванням внесених до нього змін.

Позивач зазначає, що логіка відповідача зводиться до того, що до моменту підписання фінального акта приймання товар нібито не може порушувати вимоги щодо якості, хоча сам Договір установлює попередній контроль саме для того, щоб визначити, чи відповідає товар вимогам щодо якості та чи може він взагалі бути прийнятий. За такого підходу весь механізм приймального контролю втратив би правовий зміст, оскільки будь-який товар, незалежно від характеру виявлених під час контролю невідповідностей, до моменту його остаточного прийняття формально не міг би вважатися таким, що не відповідає вимогам якості.

Крім того, позивач зазначає, що пункт 7.3 Договору самостійно визначає випадки, за яких товар вважається товаром неналежної якості, та не ставить виникнення відповідної невідповідності у залежність від моменту переходу права власності на товар, його складського оприбуткування чи підписання остаточного акта приймання-передачі. На думку позивача, відповідач фактично намагається пов`язати виникнення обов`язку щодо забезпечення належної якості товару з обставинами, які умовами укладеного сторонами Договору не передбачені.

Також позивач заперечує проти посилань відповідача на ч. 7 ст. 269 ГК України як на підставу для неможливості застосування штрафу, передбаченого ч. 2 ст. 231 ГК України. За твердженням позивача, зазначені норми мають різний предмет правового регулювання, оскільки ч. 7 ст. 269 ГК України містить відсилання до ст. 231 ГК України в частині розміру штрафної санкції, тоді як ч. 2 ст. 231 ГК України самостійно встановлює відповідальність за порушення умов господарського зобов`язання щодо якості товару, зокрема у правовідносинах, пов`язаних із виконанням державного контракту. У зв`язку з цим позивач вважає, що юридично значимою обставиною для застосування відповідної санкції є саме порушення зобов`язання щодо якості, а не факт завершення поставки чи переходу права власності на товар.

На підтвердження своєї позиції позивач також посилається на постанову Верховного Суду від 20.04.2023 у справі № 910/3162/22, зазначаючи, що у відповідній справі товар, визнаний неякісним за результатами приймального контролю, не зараховувався у виконання поставки та підлягав заміні, однак це не стало перешкодою для застосування 20-відсоткового штрафу. На думку позивача, наведене спростовує твердження відповідача про те, що неприйняття товару саме по собі виключає можливість застосування відповідальності за порушення вимог щодо його якості.

Щодо доводів відповідача про передчасність складання Акта приймального контролю товару за якістю № 3 від 03.04.2024 позивач зазначає, що такі доводи не відповідають ані Порядку № 375, ані умовам Договору. Позивач вказує, що Порядок № 375 у редакції, чинній станом на 03.04.2024, передбачав під час приймального контролю перевірку пакування, маркування та інших характеристик товару, можливість відбору зразків для лабораторних випробувань, а результати відповідного контролю підлягали оформленню актом приймального контролю товару за якістю. При цьому акт відбору зразків та акт приймального контролю, за позицією позивача, є різними за своїм призначенням документами.

Позивач наголошує, що саме відповідач оголошенням № 3 від 02.04.2024 офіційно пред`явив до приймального контролю партію товару у кількості 8 500 одиниць, тоді як під час проведення контролю було встановлено фактичну наявність у належному пакуванні лише 4 800 одиниць. У зв`язку з цим позивач вважає, що юридично значимим об`єктом приймального контролю була саме заявлена відповідачем партія у кількості 8 500 одиниць, а не та кількість товару, яка фактично виявилася готовою до огляду.

При цьому позивач заперечує проти тверджень відповідача про можливість вважати 4 800 фактично наявних одиниць окремою партією. Позивач посилається на пункт 4.2 Договору, відповідно до якого партії формуються згідно із заявкою на поставку, а конкретна партія, передана на приймальний контроль, додатково визначається самим постачальником в Оголошенні. Відтак, на думку позивача, після зазначення відповідачем в Оголошенні партії у кількості 8 500 одиниць він не може в подальшому розглядати 4 800 наявних одиниць як окрему самостійну партію.

Також позивач звертає увагу на те, що відповідно до пункту 7.3.2 Додатка № 3 до Договору відбір зразків повинен здійснюватися методом простого випадкового відбирання від усієї пред`явленої партії товару, зазначеної в Оголошенні. За твердженням позивача, якщо до контролю заявлено 8 500 одиниць, але фактично доступними є лише 4 800 одиниць, належний випадковий відбір від усієї заявленої партії провести неможливо, оскільки частина одиниць товару взагалі позбавлена можливості потрапити до відповідної вибірки.

Окремо позивач заперечує проти доводів відповідача про те, що пакування товару не пов`язане з його якістю. Позивач зазначає, що пунктом 3.1.8 Технічної специфікації передбачено обов`язок належного пакування кожного предмета, а сама Технічна специфікація визначена Договором як нормативний документ, вимогам якого повинен відповідати предмет закупівлі. Крім того, перевірка пакування прямо включена сторонами до предмета приймального контролю товару за якістю. З огляду на це позивач вважає, що неналежне пакування не може розглядатися виключно як внутрішнє логістичне питання постачальника.

Позивач також вказує, що Акт № 3 має оцінюватися судом у цілому та у взаємозв`язку з іншими доказами, а не лише виходячи з окремих його положень. За твердженням позивача, зазначеним актом зафіксовано заявлення до приймального контролю партії у кількості 8 500 одиниць, фактичну наявність у належному пакуванні лише 4 800 одиниць, відсутність позитивного результату приймального контролю усієї заявленої партії, а також відсутність оформлення 4 800 одиниць як окремої самостійної партії.

Крім того, позивач не погоджується із твердженням відповідача про те, що пункт 6.8 Договору визначає єдиний документ, яким може бути підтверджена неналежна якість товару. На думку позивача, відповідний пункт регулює питання відшкодування витрат, пов`язаних із проведенням перевірки, проте не визначає вичерпного переліку доказів неналежної якості товару та не встановлює виключного документа, необхідного для застосування відповідальності.

Щодо посилань відповідача на позитивні результати подальших лабораторних випробувань та наступне прийняття всієї партії товару позивач зазначає, що такі обставини не спростовують фактичного стану партії, зафіксованого 03.04.2024. За позицією позивача, позитивні лабораторні протоколи підтверджують лише відповідність відібраних зразків параметрам, які досліджувалися лабораторією, однак не підтверджують належне пакування та готовність усіх 8 500 одиниць товару саме станом на 03.04.2024. Подальше усунення відповідної невідповідності та позитивне проходження повторного контролю, на думку позивача, не усувають факту первинного неналежного виконання зобов`язання.

Також позивач зазначає, що відповідно до пунктів 8.4 та 8.6 Договору сплата штрафних санкцій не звільняє сторону від виконання своїх зобов`язань, а тому подальше приведення товару у належний стан та його прийняття не виключають відповідальності за порушення, яке, за твердженням позивача, вже мало місце та було зафіксовано 03.04.2024.

Стосовно розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій позивач зазначає, що їх розраховано виходячи з вартості всієї заявленої до приймального контролю партії у кількості 8500 одиниць, вартість якої становить 14014800,00 грн, а 20 % від зазначеної суми складає 2802960,00 грн. Позивач вважає безпідставним поділ цієї партії на 4 800 фактично упакованих одиниць та решту товару, оскільки саме партія у кількості 8500 одиниць була заявлена відповідачем як єдиний об`єкт приймального контролю та не одержала позитивного результату такого контролю.

Також, позивач надав до суду заперечення на заяву про застосування строків позовної давності (вх. № 21741 від 04.09.2026), в яких вказує, що відповідач, обґрунтовуючи заяву про застосування позовної давності, виходить із того, що оскільки Актом приймального контролю товару за якістю № 3 від 03.04.2024 було встановлено невідповідність товару вимогам технічної документації, то саме з цієї дати нібито розпочався перебіг шестимісячного строку, встановленого частиною восьмою статті 269 Господарського кодексу України, який, на думку Відповідача, сплив 03.10.2024.

Відповідач зазначає, що юридично помилковим є підхід відповідача, відповідно до якого сама дата складення Акта № 3 автоматично ототожнюється з днем встановлення недоліків поставлених та прийнятих товарів у розумінні частини восьмої статті 269 ГК України.

Крім того, позивач наголошує, що порушення, з яким Позивач пов`язує виникнення права на застосування штрафу, зафіксовано 03.04.2024. На цю дату діяла редакція пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, відповідно до якої у період дії воєнного стану перебіг позовної давності, визначений Цивільним кодексом України, зупинявся на строк дії такого стану.

Додатково відповідач надав до суду заперечення на додаткові пояснення позивача (вх. № 21853 від 07.09.2026), в яких вказує, що акт, який надано Позивачем суду у якості доказу від 03.04.2024 року було складено на етапі (п.3) відбору зразків для випробувальної лабораторії на складі постачальника, що категорично унеможливлює технічний огляд товару, який передбачено п. 7.3.3. Додатку №3 на який посилається Позивач. Адже дані етапи є розмежованими у часі (близька 7-9 робочих днів) та у місці (відбір зразків - склад постачальника, технічний огляд - склад отримувача).

Відповідач наголошує, що акт наданий позивачем взагалі ставиться ним під сумнів, як доказ, адже позивачем не надано суду оригінал даного документа, його копія є сумнівною, а складання його під час відбору зразків для лабораторних випробувань не регламентовано ні умовами Договору, ні Порядком №375. І це не є формальністю, адже саме Позивач повинен довести постачання товару неналежної якості, що повинно бути підтверджено належними доказами.

На думку відповідача, він може нести відповідальність за неналежне виконання господарського зобов`язання за порушення обов`язку умов щодо якості товарів лише у разі здійснення постачання таких неякісних товарів. Що відповідно до п. 4 Специфікації та п.6.7. до Договору оформлюється Посвідченням та Актом приймання Товару і чого в принципі на етапі відбору зразків не відбувалося. Тобто фактично Позивач хоче аби відповідач ніс відповідальність за спробу почати проходити вхідний контроль по якості, а не за неналежне виконання зобов`язань за договором. Жодна умова договору чи норма чинного законодавства не забороняє відповідача здавати партії меншої кількості, відповідно до умов договору відповідач має право хоч щодня запрошувати представника ЦУКЯ для проходження приймального контролю за якістю хоч на кожні 100 штук одиниць товару і це не є порушенням.

Також, відповідач надав до суду заперечення (вх. № 21855 від 07.09.2026), в яких відповідач заперечує проти доводів позивача щодо незастосування до спірних правовідносин спеціального шестимісячного строку позовної давності, передбаченого ч. 8 ст. 269 ГК України, та зазначає, що необхідною передумовою застосування відповідальності за поставку товару неналежної якості є фактичне здійснення поставки та встановлення покупцем недоліків поставленого товару у передбаченому порядку.

У судове засідання 07.09.2026 прибули представники позивача та відповідача.

Представник позивача підтримує вимоги, викладені в позовній заяві, просить суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечують, просять в його задоволенні відмовити.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані суду докази та доводи, суд встановив.

Як свідчать матеріали справи, Між Державним підприємством Міністерства оборони України «Державний оператор тилу», як замовником, та відповідачем, як постачальником, було укладено державний контракт (Договір) про закупівлю №68/03-24-РМ від 12.03.2024 року (далі– Договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити замовнику: Сумка транспортна індивідуальна, Рюкзак бойовий індивідуальний (ДК 021:2015:18930000-7: Мішки та пакети) (далі за текстом - Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (Додаток №1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель – ID: UA-2024-01-26-014746-a), а замвоник - прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Згідно з п. 1.2 договору, отримувачами Товару за Договором є Об`єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.

Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунок за Товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування замовником коштів на поточний банківський рахунок постачальника, вказаний у розділі 16 цього Договору, а у випадку здійснення замовником передоплати - на небюджетний рахунок, відкритий постачальником в органах Державної казначейської служби України відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 року № 1070 “Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти”.

Розрахунок за Товар здійснюється у строк, передбачений в Специфікації (Додаток №1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених Актів приймання Товару за умов відсутності будь-яких зауважень до Товару з боку замовника та/або отримувача

Відповідно до п. 4.1 договору, постачальник зобов`язаний здійснити поставку Товару за цим Договором у строк, визначений у Специфікації (Додаток №1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку №2 до цього Договору (далі - заявка на поставку Товару).

Пунктом 4.1.1. договору сторони погодили, що вказані у Специфікації (Додаток №1) або заявках на поставку Товару строки поставки Товару можуть бути змінені за зверненням замовника, але у будь-якому випадку - за погодженням Сторін.

Згідно з п. 4.2. договору поставка Товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку Товару, визначеної у Специфікації (Додаток №1).

Умовами пункту 4.3. договору визначено, що заявка на поставку Товару подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (Додаток № 1) або в заявках на поставку Товару.

Відповідно до п. 6.1. договору, товар за кількістю поставляється Отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України (далі-Представник Центрального управління).

Пунктом 6.4. договору встановлено, що Приймання Товару здійснюється після перевірки Отримувачем, Замовником особисто та/або із залученням третьої особи, визначеної у пункті 5 Додатку № 3 до цього Договору, Товару на:

- відповідність технічним вимогам до даного виду Товару та вимогам нормативної документації, у т.ч. перевірки товаросупровідних документів, візуального огляду кожної партії Товару щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості, проведення повного кількісного контролю-перерахунку,

- та здійснення контролю за якістю Товару.

У пункті 6.5. договору йдеться, що здійснення контролю за якістю Товару регламентується Додатком № 3 до цього Договору та складається з наступних етапів:

- затвердження контрольного зразка;

- приймальний контроль Товару за якістю.

Згідно з умовами п. 6.8 договору у разі отримання за результатами перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4, 6.5 Договору висновку, що свідчить про недотримання постачальником вимог законодавства щодо забезпечення якості Товару, що поставляється, постачальник зобов`язаний у строк до 10 (десяти) календарних днів від дати отримання повідомлення засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, відшкодувати усі понесені та документально підтверджені замовником та отримувачем витрати, пов`язані з проведенням перевірки Товару, у тому числі із проведенням лабораторного випробування та операціями по підготовці Товару до відвантаження/завантаження.

Товар повинен бути виготовлений згідно з технологічною документацією, затвердженою в установленому порядку. Вимоги щодо якості Товару поширюються і на сировину, продукти, з якої виготовлено сам Товар ( п. 7.2 договору).

Згідно з п. 7.3 договору, Товаром неналежної якості вважається Товар:

- який не відповідає вимогам, визначеним у Додатку № 3 до цього Договору;

- щодо якого відсутні документи, передбачені п. 6.3 Договору;

- щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості;

- який не відповідає будь-яким іншим вимогам до якості Товару, які містяться у цьому Договорі або нормативних документах.

Відповідно до п. 8.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес можливостей тощо.

Згідно з п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Умовами пункту 8.3. договору, сторони погодили, що у разі порушення строків поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття. При цьому постачальник не звільняється від зобов`язань щодо сплати пені та штрафу, передбачених цим Договором, відшкодування замовнику витрат (збитків), повернення на рахунок замовника суми попередньої оплати за недопоставлений Товар, перерахованої замовником постачальнику, протягом 3 (трьох) календарних днів від дати направлення замовником повідомлення постачальнику про відмову від подальшого прийняття Товару, у тому числі шляхом стягнення згідно з вимогою замовника платежу за Банківською гарантією забезпечення попередньої оплати на суму попередньої оплати.

Відповідно до п. 13.1. договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання Сторонами та дії протягом строку, вказаного в Специфікації (Додаток № 1).

Згідно п. п. 1 та 5 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Постачальник взяв на себе зобов`язання здійснити поставку Товару у загальній кількості 30000 штук за ціною за одиницю без ПДВ 1374,00 грн., загальна ціна Договору становить 49 464 000,00 (сорок дев`ять мільйонів чотириста шістдесят чотири тисячі гривень 00 копійок), у тому числі ПДВ 20 % - 8244000,00 грн у строк до 31.03.2024.

Пунктом 6 Специфікації (Додаток № 1 до Договору) Відповідно до п. 13.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30 квітня 2024 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки Товару – до повного виконання.

Додатковою угодою № 1 від 29.03.2024 року до Договору (далі - Додаткова угода №1), були внесені зміни до Договору, зокрема змінено строк поставки товару, а саме 30000 штук, до 08.04.2024.

Відповідно до Додатку №3 до Договору, товар, що постачається, повинен відповідати вимогам нормативної або/та технічної документації на Товар та контрольному зразку.

Відповідно до Додатку №1 до Договору сторонами встановлена відповідність Товару наступним нормативним документам - ТС A01XJ.11490-103:2019 (01).

Відповідно до п. 7.3. Додатку № 3 до Договору приймальний контроль товару за якістю складається з наступних етапів:

- перевірка зразків товару у випробувальній лабораторії;

- технічний огляду товару.

Відповідно до п. 7.3.2. Додатку №3 до Договору для перевірки відповідності Товару вимогам нормативної або/та технічної документації у Випробувальній лабораторії Представник Центрального управління за участю представника постачальника та засновника (у разі присутності) здійснює відбір зразків Товару із партії Товару. Обсяг перевірки визначається Міністерством оборони України, дані щодо Обсягу перевірки розміщуються на офіційному сайті Міністерства оборони України.

При цьому відповідно до п. 7.3.4. Додатку № 3 до Договору результати приймального контролю Товару за якістю оформлюються актом приймального контролю Товару за якістю та засвідчуються підписом та печаткою (за наявності) представника Центрального управління та замовника (у разі присутності). В Акті приймального контролю Товару за якістю чітко та зрозуміло зазначаються усі порушення та невідповідності, які були виявлені під час здійснення приймального контролю Товару за якістю та кількість одиниць товару із невідповідностями.

Відповідно до заявки №R000110 від 29.03.2024 замовник замовив у відповідача:

- Сумка транспортна індивідуальна (тип 2), стандарт 8465610145482 – отримувач … – 11000 шт – кінцева дата поставки (включно) 08.04.2024.

- Сумка транспортна індивідуальна (тип 2), стандарт 8465610145482 – отримувач … – 5000 шт – кінцева дата поставки (включно) 08.04.2024.

- Сумка транспортна індивідуальна (тип 2), стандарт 8465610145482 – отримувач … – 9000 шт – кінцева дата поставки (включно) 08.04.2024.

- Сумка транспортна індивідуальна (тип 2), стандарт 8465610145482 – отримувач … – 5000 шт – кінцева дата поставки (включно) 08.04.2024.

Всього 30000 шт, загальна вартість партії товару становить 49464000,00 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 20% - 8244000,00 грн.

Як зазначає позивач, в подальшому постачальник здійснив поставку неякісного товару, що підтверджується Актом приймального контролю товару за якістю № 3 від 03.04.2024, який складено представником Центрального управління контролю якості Шевчук Я.Р., у присутності представника постачальника – Мотрина О.М. Позивач стверджує, що за результатами здійснення вищезазначених дій було встановлено факт невідповідності товару вимогам щодо його якості. У зв`язку з неналежною якістю продукції замовником було відмовлено у прийнятті товару в кількості 8500 одиниць.

З огляду на викладені обставини, замовником нараховано постачальнику пеню у розмірі 2802960,00 грн. відповідно до статті 231 ГК України та 27.03.2025 направлено повідомлення-вимогу за вих. №2165/2202/06-2025 щодо її сплати протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення замовником повідомлення-вимоги.

Однак, зазначена вимога була залишена постачальником без задоволення.

Наказом Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025 реорганізовано юридичну особу – державне підприємство Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код юридичної особи – 44830311) шляхом приєднання до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код юридичної особи – 44725823).

У зазначеному наказі прямо визначено, що Державне підприємство Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» є правонаступником усіх прав та обов`язків державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу»..

Наказом Міністерства оборони України № 647 від 30.09.2025 внесено зміни до наказу Міністерства оборони України № 281 від 02.05.2025, якими продовжено строк завершення заходів з реорганізації державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» до 31 грудня 2025 року.

Наказом Міністерства оборони України № 7/нм від 06.01.2026 затверджено передавальний акт приймання-передачі справ, документів та майна державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» його правонаступнику – державному підприємству Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель». З моменту затвердження передавального акта усі права та обов`язки державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу» перейшли до державного підприємства Міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель», тобто позивача у даній справі.

Обставини щодо стягнення з відповідача пені за договором № 68/03-24-РМ від 12.03.2024 в сумі 2802960,00 грн. стали підставами для звернення позивача до суду з позовом у даній справі.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Статтями 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 1-2 Розділу II. Перевірка та затвердження контрольного зразка товару Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України № 375 від 19 липня 2017 року (далі – Порядок № 375), постачальник до початку поставки товару перевіряє у випробувальній лабораторії зразки товару на відповідність вимогам технічної документації згідно з обсягом перевірки. У разі невизначення обсягу перевірки органом військового управління, уповноваженим на розроблення ТС Міноборони, перевірка зразків товару у випробувальній лабораторії здійснюється на повну відповідність вимогам технічної документації. За результатами перевірки у випробувальній лабораторії постачальник надає органу контролю результати лабораторних випробувань, інші документи, а також два або більше зразків товару згідно з умовами договору з ярликами «Контрольний зразок» (за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку), ідентичних зразкам, що перевірялись у випробувальній лабораторії (виготовленим з таких самих матеріалів та в однакових умовах). З метою перевірки та затвердження контрольних зразків товарів органом контролю утворюється комісія з перевірки контрольних зразків товару (далі - комісія), у складі не менше трьох осіб, склад якої затверджується керівником органу контролю.

Розділом ІV Порядку № 375 закріплено, що приймальний контроль товару за якістю здійснюється в два етапи:

- перевірка зразків товару у випробувальній лабораторії;

- технічний огляд товару.

Відповідно до п. 2 Розділу ІV Порядку № 375, Для перевірки зразків товару у випробувальній лабораторії постачальник до початку поставки товару за договором письмово повідомляє орган контролю про готовність партії товару до приймання та місце початку приймального контролю товару за якістю, форму якого наведено в додатку 3 до цього Порядку.

Після отримання письмового повідомлення орган контролю протягом трьох робочих днів розпочинає приймальний контроль товару за якістю.

Під час приймального контролю товару за якістю представники органу контролю за участю представника постачальника здійснюють відбір зразків із партії товару для їх перевірки у випробувальній лабораторії на відповідність вимогам технічної документації згідно з обсягом перевірки.

У разі невизначення обсягу перевірки органом військового управління, уповноваженим на розроблення ТС Міноборони відібрані зразки товару перевіряються у випробувальній лабораторії на повну відповідність вимогам технічної документації. Відібрана кількість зразків товару для проведення лабораторних випробувань не входить до загальної кількості товару у партії, що постачається та має бути врахована постачальником.

Представник органу контролю опломбовує (опечатує) відібрані зразки та складає акт відбору зразків товару для проведення лабораторних випробувань за формою згідно з додатком 4 до цього Порядку.

Постачальник забезпечує окреме зберігання партії товару, з якої відібрано зразки, до надходження результатів лабораторних випробувань.

Якщо постачальник не забезпечив у своєму приміщенні окреме зберігання партії товару, з якої відібрано зразки, до надходження результатів лабораторних випробувань, приймання товару не здійснюється.

Постачальник проводить перевірку відібраних зразків товару у випробувальній лабораторії за власні кошти, якщо це передбачено умовами договору.

У разі незгоди з результатами лабораторних випробувань постачальник може ініціювати повторний відбір зразків товару для їх перевірки у випробувальній лабораторії відповідно до цього Порядку не менше ніж трьох лабораторних випробувань відповідно до визначеного обсягу перевірки. Випробування можуть проводитись як в одній лабораторії, так і в декількох за рахунок постачальника, якщо це передбачено умовами договору. Результати таких лабораторних випробувань є остаточними. Відповідність товару вимогам технічної документації встановлюється в разі отримання позитивних висновків усіх лабораторних випробувань.

Позитивні результати лабораторних випробувань (оригінали документів) надаються представником постачальника під час технічного огляду товару представнику органу контролю.

Якщо технічною документацією не передбачена перевірка зразків у випробувальній лабораторії, відбір таких зразків товару не здійснюється, лабораторні випробування не проводяться. Постачальник такого товару надає органу контролю документи, що підтверджують якість товару відповідно до вимог технічної документації, безпечність та походження товару.

Відповідно до п. 3 Розділу ІV Порядку № 375 3. Технічний огляд товару проводиться після отримання позитивних результатів лабораторних випробувань. Про зазначене постачальник письмово повідомляє орган контролю, вказує дату поставки партії або частини партії товару за формою наведеною в додатку 3 до цього Порядку та здійснює постачання такого товару з оригіналами документів щодо результатів лабораторних випробувань до місця поставки товару, визначеного умовами договору.

У разі неможливості проведення технічного огляду товару в приміщенні замовника, за умови виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, у тому числі обставин непереборної сили, істотної зміни обставин, які настали після підписання договору, такий огляд товару проводиться в приміщені постачальника згідно з умовами договору. Якщо за результатами технічного огляду товару прийнято рішення про відповідність товару в партії, частини партії вимогам технічної документації, завантаження товару до транспортного засобу здійснюється в день завершення приймального контролю та/або наступний за ним, за умови пломбування транспортного засобу, у встановленому законодавством порядку, за участю представника органу контролю та представника постачальника, про що робиться відповідний запис в акті приймального контролю товару за якістю, форму якого наведено в додатку 5 до цього Порядку.

Під час технічного огляду товару представник органу контролю перевіряє пакування, маркування, зовнішній вигляд, конструкцію, комплектність, лінійні виміри та функціональність зразків товару на відповідність вимогам технічної документації та затвердженому контрольному зразку. Обсяг вибірки товару для перевірки визначається відповідними національними стандартами щодо контролю якості згідно з умовами договору.

Якщо за результатами приймального контролю товару за якістю виявлено невідповідність товару в партії або частини партії вимогам технічної документації, приймання товару не здійснюється. Невідповідності товару в партії або частині партії вимогам технічної документації зазначаються в акті приймального контролю товару за якістю, форму якого наведено в додатку 5 до цього Порядку.

Повторний приймальний контроль товару за якістю партії або частини партії товару проводиться відповідно до вимог цього Порядку у разі заміни товару в партії, частини партії на інший товар, в іншому випадку проводиться повторний технічний огляд товару. Результати приймального контролю товару за якістю оформлюються актом приймального контролю товару за якістю.

Згідно з розділом 6 укладеного між сторонами договору, товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України. Приймання товару здійснюється у відповідності до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затвердженою постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 № П-6; Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України, Затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19 липня 2017 року № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року № 1461/31329.

За правилами пункту 16 Інструкції П-6 , вибіркова (часткова) перевірка кількості продукції з розповсюдженням результатів перевірки будь-якої частини продукції на всю партію допускається, якщо це передбачено стандартами, технічними умовами, Особовими умовами, іншими обов`язковими правилами або договором.

Пунктом 6.4. договору встановлено, що Приймання Товару здійснюється після перевірки Отримувачем, Замовником особисто та/або із залученням третьої особи, визначеної у пункті 5 Додатку № 3 до цього Договору, Товару на:

відповідність технічним вимогам до даного виду Товару та вимогам нормативної документації, у т.ч. перевірки товаросупровідних документів, візуального огляду кожної партії Товару щодо зовнішнього вигляду, відповідності, цілісності, неушкодженості, проведення повного кількісного контролю-перерахунку,

та здійснення контролю за якістю Товару.

У пункті 6.5. договору йдеться, що здійснення контролю за якістю Товару регламентується Додатком № 3 до цього Договору та складається з наступних етапів:

- затвердження контрольного зразка;

- приймальний контроль Товару за якістю.

Згідно з умовами п. 6.8 договору, у разі отримання за результатами перевірки Товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4, 6.5 Договору висновку, що свідчить про недотримання постачальником вимог законодавства щодо забезпечення якості Товару, що поставляється, постачальник зобов`язаний у строк до 10 (десяти) календарних днів від дати отримання повідомлення засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим Договором, відшкодувати усі понесені та документально підтверджені замовником та отримувачем витрати, пов`язані з проведенням перевірки Товару, у тому числі із проведенням лабораторного випробування та операціями по підготовці Товару до відвантаження/завантаження.

Так, як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п. 8.1. договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Загальна відповідальність кожної Сторони за цим Договором буде обмежуватись прямими документально підтвердженими витратами (збитками). Сторони не несуть відповідальність за упущену вигоду, моральну шкоду, шкоду репутації, втрату бізнес можливостей тощо.

Згідно з п. 8.2. договору у разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) Товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п`ять десятих) відсотка від ціни Товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) Товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за Договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань. За порушення строку поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни Товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії Товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).

Умовами пункту 8.3. договору, сторони погодили, що у разі порушення строків поставки Товару понад 30 (тридцять) календарних днів замовник має право відмовитися від його подальшого прийняття. При цьому постачальник не звільняється від зобов`язань щодо сплати пені та штрафу, передбачених цим Договором, відшкодування замовнику витрат (збитків), повернення на рахунок замовника суми попередньої оплати за недопоставлений Товар, перерахованої замовником постачальнику, протягом 3 (трьох) календарних днів від дати направлення замовником повідомлення постачальнику про відмову від подальшого прийняття Товару, у тому числі шляхом стягнення згідно з вимогою замовника платежу за Банківською гарантією забезпечення попередньої оплати на суму попередньої оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 231 ГК України, за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) у сфері державного сектора економіки або за умови його фінансування за рахунок державних коштів стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг), якщо інше не передбачено законом чи договором.

В даному випадку, як вже було зазначено, на думку позивача, відповідач здійснив поставку неякісного товару. На підтвердження зазначеного позивач посилається на Акт приймального контролю товару за якістю № 3 від 03.04.2024 (додається), який складено представником Центрального управління контролю якості Шевчук Я.Р., у присутності представника постачальника – Мотрин О.М. У зв`язку з неналежною якістю товару замовником було відмовлено у прийнятті товару в кількості 8 500 одиниць. Сукупна вартість неприйнятого товару становить 14 014 800,00 грн (1374,00 грн. (ціна за одинцю товару без ПДВ) *20% ПДВ * 8 500 шт.)

У зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем покладених на нього зобов`язань, позивачем нараховано відповідачу пеню відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України в розмірі 20 відсотків вартості неякісного товару. Розрахунок здійснено за наступною формулою: 14 014 800,00 грн. (загальна вартість товару за договором) х 20% = 2 802 960,00 грн.

Разом з тим, для застосування до відповідача зазначеної міри відповідальності позивач повинен довести належними та допустимими доказами саме факт порушення відповідачем зобов`язання щодо поставки товару неналежної якості, а також вартість товару, стосовно якого таку неналежну якість було встановлено. Сам по собі факт порушення іншого обов`язку постачальника, зокрема щодо строку поставки, кількості пред`явленого товару або ступеня готовності партії до приймального контролю, не може автоматично бути кваліфікований як порушення зобов`язання щодо якості товару.

Як встановлено судом, відповідно до Акта приймального контролю товару за якістю № 3 від 03.04.2024 у графі «Детальна інформація про брак (дефекти)» зазначено, що відповідно до Оголошення № 3 від 02.04.2024 представником Постачальника партія була пред`явлена не в повному обсязі, оскільки із заявлених 8 500 одиниць товару в наявності, спакованими до ящиків з гофрованого картону, перебували 4 800 одиниць.

Таким чином, зі змісту зазначеного Акта вбачається, що ним безпосередньо зафіксовано неповне пред`явлення заявленої партії товару до приймального контролю, а не встановлення дефектів товару чи невідповідності його технічних, конструктивних, функціональних або інших якісних характеристик вимогам Договору та технічної документації.

Суд враховує, що відповідно до пункту 7.3 Договору товаром неналежної якості вважається товар, який не відповідає вимогам Додатка № 3 до Договору, щодо якого складено негативний висновок за результатами вхідного контролю якості, або який не відповідає іншим вимогам до якості, встановленим Договором чи нормативними документами. При цьому приймальний контроль товару за якістю включає перевірку зразків товару у випробувальній лабораторії та технічний огляд товару, а в акті приймального контролю повинні бути чітко зазначені виявлені порушення та невідповідності, а також кількість одиниць товару з такими невідповідностями.

Натомість, Акт № 3 від 03.04.2024 не містить посилання на конкретну вимогу нормативної або технічної документації, якій не відповідала продукція, не містить опису дефектів конкретних одиниць товару та не визначає кількості одиниць товару, визнаних такими, що не відповідають установленим вимогам щодо якості.

Крім того, суд звертає увагу на те, що із заявленої до контролю партії у кількості 8500 одиниць на момент проведення відповідних дій у наявності та спакованими до ящиків з гофрованого картону були 4800 одиниць, що у свою чергу не дає підстав для висновку про неналежну якість усіх 8500 одиниць товару, як про це зазначає позивач в позовній заяві.

Відповідно до Додатку №3 до Договору, товар, що постачається, повинен відповідати вимогам нормативної або/та технічної документації на Товар та контрольному зразку.

Відповідно до Додатку №1 до Договору сторонами встановлена відповідність Товару наступним нормативним документам - ТС A01XJ.11490-103:2019 (01).

Відповідно до п. 7.3. Додатку №3 до Договору приймальний контроль товару за якістю складається з наступних етапів:

- перевірка зразків товару у випробувальній лабораторії;

- технічний огляду товару.

Відповідно до п. 7.3.2. Додатку №3 до Договору для перевірки відповідності Товару вимогам нормативної або/та технічної документації у Випробувальній лабораторії Представник Центрального управління за участю представника постачальника та замовника (у разі присутності) здійснює відбір зразків Товару із партії Товару.

Обсяг перевірки визначається Міністерством оборони України, дані щодо Обсягу перевірки розміщуються на офіційному сайті Міністерства оборони України.

При цьому відповідно до п. 7.3.4. Додатку №3 до Договору результати приймального контролю Товару за якістю оформлюються актом приймального контролю Товару за якістю та засвідчуються підписом та печаткою (за наявності) представника Центрального управління та Замовника (у разі присутності).

В Акті приймального контролю Товару за якістю чітко зазначаються усі порушення та невідповідності, які були виявлені під час здійснення приймального контролю Товару за якістю та кількість одиниць товару із невідповідностями.

З аналізу вищевказаних умов Договору слідує, що Акт приймального контролю Товару за якістю може бути складений виключно після проходження процедури приймального контролю товару за якістю, яка складається з двох етапів, завершальним з яких є технічний огляд товару, в той час, як відбір зразків із партії товару є частиною (навіть не повним етапом) першого етапу - перевірка зразків товару у випробувальній лабораторії.

Крім того, перший етап не передбачає перевірку товару за кількістю та технічний огляд всієї партії, а передбачає виключно надання пакету документів та відбір зразків для випробувальної лабораторії, і саме дані зразки товару відбираються для перевірки їх на відповідність вимогам нормативної або/та технічної документації у випробувальній лабораторії. Тобто лише під час проведення випробувань та/або технічного огляду може бути встановлено відповідність чи ні товару технічній документації, а саме ТС A01XJ.11490-103:2019 (01).

Більше того, як вже було зазначено вище, відповідно до п. 1 Розділу ІІ Порядку № 375, Постачальник до початку поставки товару за договором письмово повідомляє представника замовника оголошенням (додаток 1 ) про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю. Після отримання оголошення представник замовника протягом трьох робочих днів розпочинає приймальний контроль товару за якістю у приміщеннях постачальника.

Відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку № 375, під час приймального контролю товару за якістю представник замовника перевіряє пакування, маркування та лінійні виміри товару згідно з нормативною або технічною документацією, а також відповідність контрольному зразку за його наявності. Обсяг вибірки товару для перевірки визначається нормативною або технічною документацією. У разі позитивних результатів перевірки перевіренізразки товару клеймуються представником замовника відповідно до вимог нормативної або технічної документації. За відсутності місця для клейма або в разі неприпустимості нанесення клейма на відібрані для перевірки зразки товару, клеймо наноситься на тару.

Відповідно до п. 3 Розділу ІІ Порядку № 375, представник замовника опечатує відібрані зразки та складає акт відбору зразків товару (додаток 2 ). Відібрані зразки товару для проведення лабораторних випробувань не входять до загальної кількості партії товару та замінюються постачальником на аналогічні.

Відповідно до п. 3.1.8 ТС A01XJ.11490-103:2019 (01) кожен предмет повинен пакуватись в пакет із поліетиленової плівки. Пакети закриваються в будь-який спосіб, що забезпечує збереження предмету при транспортуванні та зберіганні.

З вищевказаного чітко слідує, що під час відбору зразків для перевірки у випробувальній лабораторії перевіряється відповідність пакування, маркування та лінійні виміри, згідно з нормативною або технічною документацією, не щодо всієї партії, а виключно товару - зразків одиниць товару.

Більше того, єдиний документ складання якого передбачено на даному етапі є Акт відбору зразків. При цьому, ані умови договору, ані Порядку №375, не визначають меншу кількість товару у партії - неякісним товаром та підставою не здійснювати відбір зразків із партії.

Суд зазначає, що кількість товару, готовність партії до приймального контролю та якість самого товару є різними за змістом характеристиками виконання зобов`язання. Неповне пред`явлення заявленої партії може свідчити про неналежну готовність відповідного обсягу товару до проведення контролю або, за наявності передбачених Договором умов, утворювати інше порушення договірного зобов`язання, однак саме по собі не свідчить про наявність у товарі недоліків якості.

Не змінює такого висновку й посилання позивача на те, що пакування є предметом перевірки під час приймального контролю.

Дійсно, відповідно до п. 2 Розділу ІІ Порядку № 375, під час приймального контролю товару за якістю представник замовника перевіряє пакування, маркування та лінійні виміри товару згідно з нормативною або технічною документацією, а також відповідність контрольному зразку за його наявності.

Однак, в даному випадку Акт № 3 не містить висновку про те, що пакування конкретних одиниць товару не відповідало визначеним технічною документацією вимогам. Натомість у ньому констатовано фактичну наявність 4800 одиниць, спакованих до ящиків із гофрованого картону, із заявленої до контролю партії у кількості 8500 одиниць.

Більше того, пунктом 3.1.8 ТС A01XJ.11490-103:2019 (01), на який посилається відповідач, передбачено, що кожен предмет повинен пакуватися у пакет із поліетиленової плівки, який закривається способом, що забезпечує збереження предмета під час транспортування та зберігання.

В даному ж випадку матеріали справи, на які посилається позивач, не містять встановленого Актом № 3 факту невідповідності індивідуального пакування товару цій вимозі.

Крім того, встановлені Актом № 3 від 03.04.2024 обставини виникли саме на стадії попереднього приймального контролю, яка передувала передачі відповідної партії товару Отримувачу. Зазначений Акт сам по собі не підтверджує факту передачі Замовнику або Отримувачу 8500 одиниць товару, визнаного неналежним за якістю.

Суд також враховує результати лабораторних досліджень відібраних зразків товару. Так відповідно до протоколу випробувань №159 від 08.04.2024 року (ТОВ «ВТЛ «Харпластмас»), згідно з яким зразки «Сумка транспортна індивідуальна (тип 2)» за всіма показниками (лінійні розміри, міцність матеріалів, стійкість до роздирання, маркування тощо) відповідають вимогам ТС А01ХJ.11490 103:2019(01).

Також, відповідно до протоколу випробувань №297:024 від 06.04.2024 року (АДІВЛ «Текстиль ТЕСТ»), яким підтверджено, що матеріал (тканина поліамідна) має вологотривкість 1100 мм (при вимозі 1000 мм) та стійкість до фарбування дії світла 5 балів (при вимозі не менше 5).

Наведені протоколи самі по собі не можуть свідчити про відповідність кожної одиниці всієї партії товару, однак у сукупності з відсутністю в Акті № 3 будь-яких конкретно встановлених дефектів або невідповідностей технічним характеристикам вони не підтверджують твердження позивача про те, що вся партія у кількості 8500 одиниць була товаром неналежної якості.

Разом з тим, суд відхиляє доводи позивача про те, що сам факт пред`явлення Постачальником до контролю партії у кількості 8500 одиниць та неможливість провести контроль усієї заявленої партії є достатньою підставою для застосування штрафу за порушення вимог щодо якості.

Так, невідповідність фактично наявної та підготовленої до контролю кількості товару кількості, зазначеній в Оголошенні, могла перешкоджати проведенню приймального контролю заявленої партії в повному обсязі. Однак неможливість завершення приймального контролю заявленої партії не є тотожною негативному результату перевірки якості кожної одиниці такої партії.

Доводи позивача про те, що наступне усунення недоліків не припиняє відповідальності за вже допущене порушення, сам по собі є правильними, однак лише за умови, що факт первинного порушення зобов`язання щодо якості був належним чином встановлений. У цій справі саме така обставина належними та допустимими доказами не підтверджена.

Окремо суд наголошує, що в даному конкретному випадку, позивач визначив розмір штрафу виходячи з вартості всієї партії у кількості 8500 одиниць, тобто 14014800,00 грн, та заявив до стягнення 20 % від зазначеної вартості — 2802960,00 грн.

Однак матеріали справи не містять доказів того, що неналежна якість була встановлена щодо всіх 8500 одиниць товару. Відтак відсутня і належним чином встановлена вартість неякісного товару, яка могла б слугувати базою для обчислення 20% штрафу.

Саме по собі неприйняття 03.04.2024 заявленої до контролю партії у кількості 8500 одиниць не означає, що всі зазначені 8500 одиниць були неякісними, оскільки причиною незавершення відповідної процедури, за змістом Акта № 3, було неповне пред`явлення партії, а не встановлення невідповідності кожної або певної кількості одиниць товару вимогам технічної документації.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами сукупності обставин, необхідних для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу за порушення зобов`язання щодо якості товару, зокрема самого факту поставки товару неналежної якості товару, кількості одиниць товару, щодо яких таку неналежну якість установлено, та відповідно вартості неякісного товару, від якої підлягає обчисленню заявлений до стягнення штраф.

Зазначене зумовлює прийняття судом рішення про відмову в задоволенні позову з зазначених вище підстав та мотивів.

Щодо заяви відповідача (вх. № 20756 від 25.08.2026) про застосування позовної давності.

Як вже зазначалось, в обґрунтування зазначеної заяви відповідач зазначає, що відповідно до частини восьмої статті 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред`явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.

Цей строк є спеціальним і застосовується саме до договорів поставки (ст. 265 ГК України, ст. 712 ЦК України). Він відрізняється від річної позовної давності за ст. 258, 681 ЦК України, яка стосується договорів купівлі-продажу.

Відповідач вказує, що недоліки товару встановлені покупцем у належному порядку 03.04.2024 (акт приймального контролю товару за якістю № 3 від 03.04.2024, складений представником Центрального управління контролю якості МОУ Шевчук Я.Р. у присутності представника постачальника Мотрин О.М., який підписав акт без заперечень). Таким чином, на погляд відповідача, шестимісячний строк позовної давності сплив 03.10.2024

Зазначене, на думку відповідача, свідчить що позовну заяву подано з пропуском спеціального строку позовної давності, передбаченого ч. 8 ст. 269 ГК України.

З цього приводу суд зазначає, що за змістом статті 267 ЦК України сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Суд не має права застосовувати позовну давність інакше, як за заявою сторін, і без такої заяви може задовольнити позов за спливом строку позовної давності (частина третя статті 267 ЦК України).

Однак, слід зазначити, що суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, в якому відповідача заявляє про застосування наслідків спливу позовної давності.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо встановить, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц і від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 73), постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 129).

В даному випадку, суд зазначає, що спеціальний строк позовної давності позивачем дійсно пропущено.

Однак, оскільки суд дійшов висновку про відсутність порушеного права позивача у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю заявлених позовних вимог, правові підстави для відмови у позові саме з підстав спливу позовної давності відсутні, а заява відповідача про її застосування не впливає на висновок суду про відмову у задоволенні позову по суті.

При прийнятті даного рішення суд також зазначає, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 "Справа "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, п. 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27.09.2001).

У наведеній справі Європейський суд з прав людини наголосив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент.

Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вимог ст. ст. 123, 129 ГПК України, судові витрати у справі підлягають покладенню на позивача.

Керуючись ст. ст. 13, 73-74, 76-80, 123, 126, 129, 231-233, 237-238, 240-241, 247 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в строки та в порядку визначеному ст. 256, 257 ГПК України з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено "16" вересня 2026 р.

СуддяО.І. Байбак