Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №343/1346/26 — Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/1346/26

Провадження №: 2/343/1011/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2026 року м. Долина

Долинський районний суд Iвано - Франкiвської областi в складi:

головуючого судді - Андрусіва І.М.,

за участю: секретаря судового засідання - Семків В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Долинського районного суду Івано - Франківської області, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу № 343/1346/26, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позицій сторін:

представниця позивача ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" - Котова С.М., звернулася до суду із позовом (а.с. 1-4), до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором №2292713 від 10.05.2025, у розмірі 35 923,96 грн та понесені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог послалсь на те, що 10.05.2025 між ТОВ "Селфі кредит", право вимоги від якого на підставі договору факторингу перейшло до позивача ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР", та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №2292713, на таких умовах, зокрема: сума кредиту - 13 400 грн., строк кредитування - 350 днів, фіксована процентна ставка, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів, денна відсоткова ставка - 0,97%, кредит надається у безготівковій формі, шляхом перерахунку такого на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 , за невиконання або неналежне виконання кредитного договору встановлений штраф у розмірі 2 010 грн (на 3 день) та починаючи з 4 дня - 402 грн за кожень день. Первісний кредитор належним чином виконав свої зобов`язання, однак відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання уповному обсязі не виконав, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 35 923,96 грн., яка складається з: 9 773,70 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19 450,26 грн - заборгованість за відсотками; 6 700 грн - штраф.

У судове засідання представниця позивача ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" - Котова С.М. не з`явилась. Безпосередньо у позовній заяві просила розгляд справи проводити без її участі. Зазначила про відсутність заперечень щодо ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, хоча про місце, дату і час проведення такого був повідомленим належним чином (а.с. 47, 50).

ІІ. Процесуальні дії у справі:

15 червня 2026 року ухвалою суду відкрито провадження у даній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

16 вересня 2026 року ухвалою суду постановлено провести заочний розгляд даної справи.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Беручи до уваги предмет спору, його значення для сторін, враховуючи, що відповідач був повідомленим у встановленому законом порядку про місце, дату і час судового засідання, однак в таке повторно не з`явився, представниця позивача щодо ухвалення заочного рішення не заперечила, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи без участі сторін та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, на підставі наявних матеріалів справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України та ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

матеріалами справи встановлено, що 10.05.2025 між ТОВ "Селфі кредит" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №2292713 про надання споживчого кредиту (а.с. 15-20), який підписаний відповідачем електронний підписом, на таких умовах, зокрема: сума кредиту - 13 400 грн (п. 1.2.), строк кредитування - 350 днів (п. 1.3.), фіксована процентна ставка, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів (п. 1.4.), денна відсоткова ставка - 0,97% (п. 1.7.2.), кредит надається у безготівковій формі, шляхом перерахунку такого на банківську картку відповідача № НОМЕР_1 (п. 2.1.), за невиконання або неналежне виконання кредитного договору встановлений штраф у розмірі 2 010 грн (на 3 день) та починаючи з 4 дня - 402 грн за кожень день (п. 6.4.1., 6.4.2.).

Відповідно до розрахунку заборгованості (а.с. 35-37), розмір заборгованості за вказаним вище кредитним договором становить 35 923,96 грн., яка складається з: 9 773,70 грн - заборгованість за тілом кредиту; 19 450,26 грн - заборгованість за відсотками; 6 700 грн - штраф.

Право вимоги за цим кредитним договором (зворотня сторона а.с. 33) на підставі договору факторингу №261125/1 від 26.11.2025 (а.с. 22-28), перейшло від ТОВ "Селфі Кредит" до позивача ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР".

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором про споживчий кредит, внаслідок чого утворилась заборгованість.

ІV. Оцінка суду:

дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, суд доходить такого висновку.

Частиною 1 статті 2 Цивільно процесуального кодексу України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно із ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 1 статті 1055 Цивільного кодексу України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин 3, 4, 6 статті 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Положеннями ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Так, суд встановив, що 10.05.2025 між ТОВ "Селфі кредит" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір. Право вимоги за цим кредитним договором у подальшому, на підставі договору факторингу перейшло до позивача ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР".

Відповідач ОСОБА_1 не спростував належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі, будь - якого контррозрахунку заборгованості суду не надав, як і не заперечив щодо складових суми заборгованості, порядку та підставності їх нарахування.

Таким чином, оцінивши досліджені докази в їх сукупності, зважаючи на те, що відповідач порушив умови кредитного договору, у встановленому порядку та строки не погашав кредит та проценти за користування таким, позивач набув права вимоги за вказаним зобов`язанням на підставі описаного вище договору факторингу, суд дійшов висновку про підставність позову та необхідність його частково задоволення.

Так, із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" слід стягнути заборгованість за кредитним договором, у розмірі 29 223,96 грн., яка складається із: 9 773,70 грн - заборгованість за тілом кредиту та 19 450,26 грн - заборгованість за відсотками.

При цьому, що стосується позовних вимог в частині стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "НОВИЙ КОЛЕКТОР" 6 700 грн штрафу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

З аналізу положень п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України та ст. 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту: "6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді, положення п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦК України, основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 4 ЦК України).

Отже, ч. 2 ст. 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить про те, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

- в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

- в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

- у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення із відповідача 6 700 грн штрафу не підлягають задоволенню і такі підлягають списанню позивачем.

V. Розподіл судових витрат:

відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Вимогами ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв`язку з розглядом справи, останній відносить: оплату судового збору у розмірі 2 662,40 грн., що підтверджується платіжною інструкцією (а.с. 5) та оплату вартості поштових послуг у розмірі 226,98 грн., що підтверджується квитанцією (а.с. 11).

Беручи до уваги, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову і стягнення із відповідача 29 223,96 грн., що становить 81,35% від розміру заявлених позовних вимог, то, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України, слід стягнути з нього на користь позивача 2 350,51 грн (2 889,38 грн х 81,35% / 100%) сплаченого судового збору та оплату вартості поштових послуг, тобто пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, ст. 3, 207, 509, 526, 611, 626, 627, 628, 1048, 1054, ЦК України, ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", ст. 12, 81, 141 ЦПК України та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР" заборгованість за договором №2292713 про надання споживчого кредиту від 10.05.2025, у розмірі 29 223 (двадцять дев`ять тисяч двісті двадцять три) гривні 96 копійок та 2 350 (дві тисячі триста п`ятдесят) гривень 51 копійку сплаченого судового збору і вартості послуг поштового зв`язку.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто Долинським районним судом Івано - Франківської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення безпосередньо до Івано - Франківського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "НОВИЙ КОЛЕКТОР", що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Алмазова Генерала, буд. 13, офіс 601 код ЄДРПОУ 43170298.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .

Суддя: І.М.Андрусів