Рішення від 13 серпня 2026 р. у справі №205/4710/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/4710/26

Номер провадження2/205/3850/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Мовчан Д.В.

при секретарі Волкобоєвої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі – ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач) в особі свого представника звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі – відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що 01.04.2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» (далі – АТ «Ідея Банк») та ОСОБА_1 було укладено Договір № Z06.00401.005085412 (далі – Кредитний договір), відповідно до умов якого відповідачу було надано кредитні кошти на умовах строковості, повернення та платності.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином зобов`язання за Кредитним договором не виконувала, у зв`язку з чим станом на 17.11.2023 року утворилася заборгованість у загальному розмірі 292 793 грн. 64 коп., з яких: 117 216 грн. 64 коп. – заборгованість за основною сумою боргу, 82 971 грн. 95 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом, 92 605 грн. 02 коп. – заборгованість за комісією.

Також позивач посилається на те, що 17.11.2023 року між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» було укладено Договір факторингу № 17112023, відповідно до умов якого первісний кредитор відступив, а позивач набув права вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за Договором № Z06.00401.005085412 від 01.04.2019 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Кредитним договором та набуття права вимоги за Договором факторингу, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Договором № Z06.00401.005085412 від 01.04.2019 року у загальному розмірі 292 793 грн. 64 коп., а також понесені судові витрати.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подала.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Представник позивача подав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності. У такій заяві представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» зазначає про повне підтримання своїх позовних вимог, просить здійснити розгляд справи за його відсутності, позов задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечують.

Від відповідача будь-яких заяв чи клопотань до суду не надходило.

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

Процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

Відповідач у судове засідання не з`явилася, про день та час розгляду справи повідомлялася належним чином, ніяких письмових заяв чи клопотань від такого учасника справи до суду не надходило.

У відповідності до ч.4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, яка належним чином була повідомлена і від якої не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені нею причини визнанні неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки наявних у даній цивільній справі доказів достатньо для вирішення спору по суті та враховуючи, що належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання відповідач в судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила та не подала відзив, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, то суд у відповідності до норм ст. 280 ЦПК України ухвалив здійснювати заочний розгляд справи.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладені вимоги процесуального законодавства, враховуючи нижченаведені фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин, оцінку доказів та аргументів сторін, суд ухвалює заочне рішення з огляду на наступне.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 01 квітня 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № Z06.00401.005085412.

Відповідно до умов зазначеного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 119 999 грн 00 коп. строком на 24 місяці зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21,99 % річних.

Матеріалами справи також підтверджено, що 17 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 17112023, за умовами якого АТ «Ідея Банк» відступило позивачу належні йому права грошової вимоги до боржників, визначених у Реєстрі боржників.

Згідно з Актом приймання-передачі Реєстру боржників та Витягом з Реєстру боржників до Договору факторингу № 17112023 від 17 листопада 2023 року до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № Z06.00401.005085412 від 01 квітня 2019 року.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку станом на 17 листопада 2023 року за зазначеним кредитним договором обліковується заборгованість у загальному розмірі 292 793 грн 61 коп., з яких: 117 216 грн 64 коп. – заборгованість за основною сумою кредиту; 82 971 грн 95 коп. – заборгованість за процентами за користування кредитом; 92 605 грн 02 коп. – заборгованість за комісією.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини щодо виконання грошового зобов`язання за кредитним договором та реалізації позивачем набутого за договором факторингу права грошової вимоги.

Предметом спору у цій справі є наявність та розмір невиконаного відповідачем грошового зобов`язання за Договором № Z06.00401.005085412 від 01 квітня 2019 року, а також наявність у позивача правових підстав для стягнення заявленої заборгованості у відповідному розмірі.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого майнового права чи інтересу.

За змістом статей 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, а укладений сторонами договір є обов`язковим для виконання.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі, що передбачено статтею 1055 ЦК України.

За правилами статей 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися, зокрема, у письмовій (електронній) формі, а письмова форма правочину вважається дотриманою, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Особливості укладення договорів в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 цього Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором є даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні такого договору.

За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та прийняття такої пропозиції другою стороною, а підписання електронного правочину може здійснюватися, зокрема, електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Як установлено судом, 01 квітня 2019 року між АТ «Ідея Банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір № Z06.00401.005085412 про надання кредиту у розмірі 119 999 грн 00 коп. строком на 24 місяці зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21,99 % річних.

Матеріали справи також містять паспорт споживчого кредиту, в якому визначено суму кредиту, строк кредитування, спосіб його отримання, процентну ставку та інші умови кредитування.

Оцінивши зазначені докази у їх сукупності, суд доходить висновку, що між АТ «Ідея Банк» та відповідачем виникли кредитні правовідносини, за якими банк виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів, а у відповідача виник зустрічний обов`язок повернути отриманий кредит та здійснити передбачені законом і договором платежі.

Відповідно до статей 76, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд установлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення учасників справи, а кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Матеріалами справи підтверджено факт отримання відповідачем кредитних коштів та неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення отриманих кредитних коштів. Доказів погашення кредитної заборгованості у повному обсязі відповідач суду не надала.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 17 листопада 2023 року непогашена заборгованість за основною сумою кредиту становить 117 216 грн 64 коп.

Вказаний розмір основної заборгованості матеріалами справи не спростований, доказів її погашення суду не надано, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення основної суми кредиту у розмірі 117 216 грн 64 коп. підлягають задоволенню.

Щодо вимог про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає про таке.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

Відповідно до умов Договору № Z06.00401.005085412 від 01 квітня 2019 року кредит було надано строком на 24 місяці зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 21,99 % річних.

Отже, погоджений сторонами строк кредитування сплинув 01 квітня 2021 року.

У постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування або у разі пред`явлення до позичальника вимоги відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України. Після спливу строку кредитування права та інтереси кредитора у зв`язку з простроченням виконання грошового зобов`язання забезпечуються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість за процентами за користування кредитом у загальному розмірі 82 971 грн 95 коп., визначену станом на 17 листопада 2023 року.

Водночас, з огляду на сплив погодженого сторонами строку кредитування 01 квітня 2021 року, правові підстави для нарахування передбачених договором процентів після цієї дати відсутні.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що сума процентів за користування кредитом, нарахованих у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто по 01 квітня 2021 року включно, становить 31 949 грн 89 коп.

Відтак позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом підлягають задоволенню у розмірі 31 949 грн 89 коп.

Натомість проценти, нараховані після закінчення строку кредитування, за період з 02 квітня 2021 року по 17 листопада 2023 року у розмірі 51 022 грн 06 коп., не можуть бути стягнуті як проценти за користування кредитом на підставі статті 1048 ЦК України, а тому в задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити.

При цьому вимог про стягнення передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум у межах цього спору позивачем не заявлено.

Отже, для вирішення вимог у цій частині підлягає врахуванню лише та сума процентів, яка була нарахована у межах погодженого сторонами строку кредитування до 01.04.2021 року у розмірі 31 949 грн. 89 коп.

Таким чином, враховуючи, що позивачем безпідставно нараховані проценти за користування кредитом згідно з Договором № Z06.00401.005085412 від 01.04.2019 року за межами строку дії такого кредиту, у задоволенні вимог позивача в частині стягнення процентів за користування кредитом за період з 02.04.2021 року по 17.11.2023 року у розмірі 51 022 грн. 06 коп. слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за комісією суд зазначає про таке.

Кредитний договір між АТ «Ідея Банк» та відповідачем укладено 01 квітня 2019 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування».

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не більше одного разу на місяць, безоплатно повідомляє споживачу передбачену законом інформацію щодо стану його кредитної заборгованості та виконання кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зазначила, що умова договору про споживчий кредит, укладеного після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», якою встановлено плату за надання інформації про стан кредитної заборгованості, яка відповідно до закону повинна надаватися споживачу безоплатно, є нікчемною.

Як убачається з умов Договору № Z06.00401.005085412 від 01 квітня 2019 року, плата за обслуговування кредитної заборгованості встановлена за надання банком послуг щодо інформування позичальника про стан рахунку та кредитної заборгованості, у тому числі шляхом використання телефонних каналів зв`язку, направлення SMS-повідомлень, електронної пошти та опрацювання запитів позичальника.

При цьому умовами договору не визначено інших самостійних послуг, не пов`язаних з інформуванням позичальника про стан кредитної заборгованості, за надання яких установлено відповідну плату.

Таким чином, передбачена договором плата за обслуговування кредитної заборгованості фактично встановлена за послуги з надання інформації щодо кредиту, яка у визначеному законом обсязі повинна надаватися споживачу безоплатно.

За таких обставин відповідна умова кредитного договору є нікчемною в силу закону та не породжує для відповідача обов`язку зі сплати передбаченої нею комісії.

Оскільки нікчемний правочин або його окрема умова є недійсними в силу закону, встановлення цього факту не потребує заявлення окремої позовної вимоги про визнання відповідної умови недійсною.

Відтак заявлена позивачем вимога про стягнення заборгованості за комісією у розмірі 92 605 грн 02 коп. задоволенню не підлягає.

Щодо наявності у позивача права вимоги за Договором факторингу № 17112023 від 17.11.2023 року суд зазначає про таке.

Відповідно до статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Матеріалами справи підтверджено, що 17.11.2023 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено Договір факторингу № 17112023.

Відповідно до Акта приймання-передачі Реєстру боржників та Витягу з Реєстру боржників за вказаним договором факторингу Акціонерне товариство «Ідея Банк» відступило позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором № Z06.00401.005085412 від 01.04.2019 року.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено перехід до ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» права вимоги за вказаним Кредитним договором у тому обсязі та на тих умовах, які існували на момент переходу такого права.

Враховуючи встановлені обставини справи та наведені вимоги закону, суд доходить висновку про часткову обґрунтованість заявлених позовних вимог, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № Z06.00401.005085412 від 01.04.2019 року у загальному розмірі 149 166 грн. 53 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 117 216 грн. 64 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 31 949 грн. 89 коп. за період з 01.04.2019 року по 01.04.2021 року. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення нарахованих процентів за період з 02.04.2021 року по 17.11.2023 року у розмірі 51 022 грн. 06 коп. та заборгованості за комісією у розмірі 92 605 грн. 02 коп. необхідно відмовити, оскільки такі вимоги не ґрунтуються на законі.

Суд також зауважує, що відповідач, будучи належним чином повідомленою про розгляд даної цивільної справи по суті, у судове засідання не з`явилася, заперечень на позов та доказів на їх обґрунтування суду не надала, що дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги у загальному розмірі 292 793 грн 61 коп. підлягають задоволенню частково – у розмірі 149 166 грн 53 коп., понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 237 грн 50 коп., виходячи з розрахунку: 149 166,53 грн ? 4 391,90 грн / 292 793,61 грн = 2 237,50 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 512, 514, 526, 629, 1048, 1054, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76, 81, 89, 141, 259, 263–265, 280–282 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) заборгованість за Договором № Z06.00401.005085412 від 01.04.2019 року, у загальному розмірі 149 166 грн. 53 коп., що складається із суми основного кредиту у розмірі 117 216 грн. 64 коп. та суми нарахованих процентів за користування кредитом у розмірі 31 949 грн. 89 коп. за період з 01.04.2019 року по 01.04.2021 року.

3. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом за № Z06.00401.005085412 від 01.04.2019 року, за період з 02.04.2021 року по 17.11.2023 року у розмірі 51 022 грн. 06 коп. та стягнення заборгованості за комісією у розмірі 92 605 грн. 02 коп. – відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) пропорційно до розміру задоволених позовних вимог понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору в розмірі 2 237 грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржувати заочне рішення до Дніпровського апеляційного суду, шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: Мовчан Д.В.