Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №213/2237/26 — Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/2237/26

Номер провадження 2/213/1655/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 вересня 2026 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Хмельової С.М.,

за участю секретаря судового засідання Ємельянцевої Т.С.,

за відсутності сторін,

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

До Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся позивач – ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 березня 2025 року відповідач уклав електронний кредитний договір №37378-03/2025 з ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП». За умовами договору відповідач отримав кредит у сумі 7 000,00 грн зі сплатою процентів за його користування. Відповідач умови договору з повернення кредиту та сплати процентів не виконав, у зв`язку із чим утворилася заборгованість у розмірі 21 630,00 грн. 19 червня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та позивачем укладено договір факторингу №19062025, згідно з умовами якого позивач набув право вимоги до боржників, зокрема до відповідача за договором № 37378-03/2025.

Просить стягнути з відповідача зазначену суму заборгованості, сплачений судовий збір у сумі 2 662,40 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 8 000,00 грн.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Представник позивача надав клопотання, відповідно до якого просить розглядати справу за його відсутності. Проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся судом своєчасно і належним чином за зареєстрованим місцем проживання, однак повторно не з`явився в судове засідання, про причини неявки не повідомив, будь-яких клопотань не направив. Відзив на позов до суду не надходив.

За таких обставин суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів, що відповідає положенням ч.4 ст.223 та ст.280 ЦПК України.

У зв`язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

22 травня 2026 року позовна заява надійшла до суду.

02 червня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовною заявою. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Витребувано докази.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

17 березня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 укладено електронний договір про надання фінансового кредиту №37378-03/2025, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, комісію за видачу кредиту та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Сума кредиту становить 7 000,00 грн; строк – 120 днів; фіксована процентна ставка – 0,90% в день, денна процентна ставка – 0,98%, комісія за надання кредиту – 700,00 грн.

Кредит надається у безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта з використанням реквізитів платіжної картки НОМЕР_1 .

Договір, додаток до договору, що містить графік платежів, паспорт споживчого кредиту, підписані позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Підписавши договір, відповідач погодився з його умовами.

ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» виконало умови договору щодо надання кредиту, що підтверджується листом ТОВ «УПР» від 17 лютого 2026 року, згідно з яким 17 березня 2025 року кредитні кошти в сумі 7 000,00 грн перераховані на картковий рахунок НОМЕР_1 .

ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та сплати процентів і комісії належним чином не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП», заборгованість за кредитним договором станом на 19 червня 2025 року становить 20 055,00 грн: 7 000,00 грн – тіло кредиту, 5 985,00 грн – проценти, 700,00 грн – комісія, 6 370,00 грн – штраф.

19 червня 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 19062025, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №37378-03/2025 (номер запису в реєстрі боржників – 3657).

Після набуття права вимоги до відповідача позивачем здійснено нарахування процентів за період з 20 червня 2025 року по 14 липня 2025 року. Сума нарахованих процентів становить 1 575,00 грн.

Таким чином, згідно з позовом заборгованість за кредитним договором становить 21 630,00 грн: 7 000,00 грн – тіло кредиту, 7 560,00 грн – проценти, 700,00 грн – комісія, 6 370,00 грн – штраф.

Розмір заборгованості відповідачем не спростовано.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за договором кредиту.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Встановлено, що сторонами кредитного договору визначені істотні умови, в тому числі: сума та строк кредитування, розмір відсотків та порядок їх нарахування, реальна річна процентна ставка у відповідності до розміру застосованих відсотків.

Також встановлено, що кредитний договір між сторонами укладено у формі електронного документу та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до положень 12 Закону України «Про електронну комерцію» одним із моментів підписання електронного правочину є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Згідно з абзацом 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтями 1046, 1048 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що була передана йому позикодавцем) у строк та порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Враховуючи викладені положення закону, аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вищезазначений договір укладений з відповідачем у спосіб, визначений чинним законодавством України, а отже у відповідача виникли обов`язки з належного виконання умов договору щодо повернення суми кредиту та сплати процентів і комісії, встановлених договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Встановлено, що відповідач користувався кредитними коштами, проте в повному обсязі та належним чином умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків і комісії не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

На підставі договору факторингу № 19062025 позивач набув право вимоги до відповідача за договором №37378-03/2025 від 17 березня 2025 року.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права видно, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Встановлено, що заборгованість за процентами нарахована відповідачу в межах строку кредитування, визначеного договором .

Стаття 81 ЦПК України визначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору та порушення ним взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги за цим кредитним договором.

Отже, зважаючи на те, що відповідач свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів належним чином не виконав, допустив заборгованість, наявні підстави для її стягнення у примусовому порядку.

Розрахунок заборгованості первісного кредитора підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом кредиту, процентами і комісії, відповідачем наявність такої заборгованості не спростовано, виписки з особового рахунку та свого контрозрахунку не надано, тому ці вимоги підлягають задоволенню.

Щодо заявленої вимоги про стягнення штрафів суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ч.1,2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 550 ЦК України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Кредитор не має права на неустойку в разі, якщо боржник не відповідає за порушення зобов`язання.

Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.

Також Верховний Суд у своїй постанові від 31 січня 2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Оскільки стягнення штрафу у період дії воєнного стану не відповідає вимогам закону, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 15 260,00 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7 000,00 грн, проценти – 7 560,00 грн, комісія – 700,00 грн. В стягненні заборгованості по штрафам в розмірі 6370,00 грн позивачу слід відмовити.

Вирішуючи питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд керується таким.

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8 000,00 грн.

Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності.

Тому з огляду на часткове задоволення позовних вимог з відповідача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу у розмірі 5 644,01 грн (15 260,00 * 8 000,00 /21 630,00).

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 1 878,33 грн (15 260,00 * 2 662,40 /21 630,00).

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 247, 263-265, 274, 279, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" заборгованість за кредитним договором № 37378-03/2025 від 17 березня 2025 року в розмірі 15 260 (п`ятнадцять тисяч двісті шістдесят) грн 00 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту – 7 000,00 грн, проценти – 7 560,00 грн, комісія – 700,00 грн.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова Компанія "Кредит-Капітал" судовий збір у розмірі 1 878,33 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 644,01 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільно-процесуальним законодавством.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Кредит-Капітал", місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд.1, корп.28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Дата складення повного судового рішення – 15 вересня 2026 року.

Суддя С.М. Хмельова