Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №208/15003/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/15003/25

провадження № 2/208/1351/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого судді - Гречаної В.Г.,

за участі секретаря судового засідання - Якимчук В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам`янське за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 208/15003/26 за позовом за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельний кооператив № 26, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Першої кам`янської державної нотаріальної контори Н.Г. Трощій про визнання права власності на кооперативну квартиру в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Васильцова О.М.. звернулась до Заводського районного суду міста Кам`янського із позовом до Кам`янської міської ради про визнання права власності на кооперативну квартиру в порядку спадкування.

В обґрунтування позову зазначає, що відповідно до витягу про реєстрацію у Спадковому реєстрі від 17 березня 2025 року Першою Кам`янською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 231/2025 щодо майна померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, яке складається з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою державного нотаріуса Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Н. від 10 листопада 2025 року ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 у зв`язку з ненаданням спадкоємцем відомостей та документів, необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно з довідкою про склад сім`ї від 02 вересня 2025 року, виданою житлово-будівельним кооперативом № 26, у житловому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки № 3 від 02 лютого 2025 року ОСОБА_1 дійсно проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 до дня його смерті за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_2 був зареєстрований за вказаною адресою з 19 квітня 1989 року.

Згідно з ордером № 43 серії М, виданим ОСОБА_2 , склад його сім`ї становив дві особи: дружина - ОСОБА_1 та дочка - ОСОБА_3 . Ордер виданий на право заняття квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до довідки від 12 січня 2009 року, виданої житлово-будівельним кооперативом № 26, ОСОБА_2 у житлово-будівельному кооперативі № 26 належить двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 53,3 кв. м. За вказану квартиру ним сплачено пайовий внесок у повному обсязі в розмірі 4868 грн 18 коп.

Згідно з довідкою КП «БТІ» від 10 лютого 2025 року № 1-1/248 право власності на об`єкт нерухомого майна - квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано.

Позивач звернулася до державного реєстратора з питання державної реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_2 , однак отримала рішення про відмову у проведенні реєстраційних дій № 81255533 від 09 жовтня 2025 року.

Враховуючи викладене просить суд:

-визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру загальною площею 53,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та судові витрати покласти на позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Згідно до позовної заяви, позов виник з приводу визнання права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 28.11.2025 року відкрито провадження у справі №208/15003/25 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання та витребувано у державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Н. належним чином завірену копію спадкової справи за № 231/2025 до майна померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою суду від 12.01.2026 року залучено у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори Н.Г. Трощій.

23.01.2026 року з Першої кам`янської державної нотаріальної контори до суду надійшла копія спадкової справи № 231/2025, померлого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка заведена 26.02.2025 року.

Ухвалою суду від 13.02.2026 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду.

11.03.2026 року від представника відповідача Кам`янської міської ради- Богатої М.М. надійшли до суду додаткові пояснення.

19.03.2026 року від представника позивача – адвоката Васильцової О.М. до суду надійшли клопотання про повернення на стадію підготовчого провадження після його закриття та заміну неналежного відповідача.

Ухвало суду від 19.03.2026 року задоволено клопотання представника позивача – адвоката Васильцової О.М. про повернення на стадію підготовчого розгляду справи.

Ухвалою суду від 19.03.2026 року замінено неналежного відповідача – Кам`янську міську раду на належного відповідача – Житлово-будівельний кооператив № 26».

Ухвалою Заводського районного суду міста Кам`янського від 10.06.2026 року закрито підготовче провадження у цивільній справі № 208/15003/26 за позовом ОСОБА_1 до Житлово-будівельний кооператив № 26, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Першої кам`янської державної нотаріальної контори Н.Г. Трощій про визнання права власності на кооперативну квартиру в порядку спадкування та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні 07.09.2026 року представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, посилалась на те, що за життя ОСОБА_2 було у повному обсязі сплачено пайовий внесок за квартиру, на час смерті позивач проживала з ОСОБА_2 та була зареєстрована за одною адресою, звернулась з заявою про прийняття спадщини, а отже має право на визнання за нею право власності в порядку спадкування після смерті чоловіка.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

02.09.2026 року головою ЖБК № 26 надано заяву про розгляд справи за відсутності представника відповідача, в заяві зазначив, що не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Від державного нотаріуса Першої кам`янської державної нотаріальної контори Н.Г. Трощій 24.08.2026 року надійшла заява в якій третя особа просить справу за її відсутності

На підставі ст. 244 ЦПК України в судовому засіданні 07.09.2026 року судом після судових дебатів було оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено судове засідання для ухвалення та проголошення судового рішення на 15.09.2026 року на 17.00 годину.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Розглянувши подані позивачем документи, з`ясувавши фактичні обставини, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що надані позивачем докази та повідомлені ним обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, є достатніми для прийняття рішення у справі.

Інші процесуальні дії (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) не застосовувались.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є спадкоємцем після померлого чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою № 1983/02-14 від 01.09.2025 року, виданою Першою Кам`янською державною нотаріальною конторою.

10 листопада 2025 року державним нотаріусом Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Трощій Н. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , а саме на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Відмову у видачі свідоцтва нотаріус мотивував тим, що відповідно до інформаційної довідки, виданої комунальним підприємством «Кам`янське районне бюро технічної інвентаризації» від 10 лютого 2025 року № 1-1/248, яка міститься в матеріалах спадкової справи, право власності на квартиру за вказаною адресою не зареєстровано.

Згідно з довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 02 вересня 2025 року, виданою ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , дата реєстрації місця проживання - 06 травня 1989 року, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , дата реєстрації місця проживання - 06 травня 1989 року.

Відповідно до довідки житлово-будівельного кооперативу № 26 від 02 вересня 2025 року № 3 ОСОБА_1 , 1966 року народження, дійсно проживала разом зі своїм чоловіком ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , до дня його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Згідно з ордером на житлове приміщення в будинку житлово-будівельного кооперативу № 43 серії М, виданим ОСОБА_2 на право заняття житлового приміщення житловою площею 28,6 кв. м, яке складається з двох кімнат, за адресою: АДРЕСА_2 , ордер видано на підставі рішення виконавчого комітету Заводської ради народних депутатів № 100 від 14 квітня 1989 року. Склад сім`ї: ОСОБА_1 - дружина, ОСОБА_3 - дочка.

Відповідно до довідки житлово-будівельного кооперативу № 26 від 12 лютого 2009 року ОСОБА_2 є членом житлово-будівельного кооперативу № 26 та одержав у цьому кооперативі двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , на першому поверсі, загальною площею 53,3 кв. м. Пайовий внесок за квартиру в сумі 4868 грн 18 коп. ним сплачено повністю.

Згідно з довідкою житлово-будівельного кооперативу № 26 від 17 березня 2025 року ОСОБА_2 дійсно був власником квартири та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , до дня смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 . За вказаною адресою з 06 травня 1989 року також зареєстрована його дружина - ОСОБА_1 .

До матеріалів спадкової справи долучено копію технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_4 , виготовленого 28.01.2025 року на замовлення ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки щодо реєстрації права власності на нерухоме майно згідно з архівними даними КП «Кам`янське РБТІ» від 10 лютого 2025 року № 1-248 інформація про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 31 грудня 2012 року відсутня.

Згідно з рішенням про відмову в проведенні реєстраційних дій № 81255533 від 09 жовтня 2025 року пунктом 66 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2011 року № 703, передбачена можливість проведення державної реєстрації права власності за спадкодавцем на підставі документів, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно та були видані за життя спадкодавця, але з тих чи інших причин державна реєстрація права власності на об`єкт нерухомого майна не була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення речових прав.

Оскільки у довідці КП «Кам`янське РБТІ» від 10 лютого 2025 року № 1-248 відсутні відомості щодо реєстрації до 01 січня 2013 року права власності на спірну квартиру за померлим ОСОБА_2 , державним реєстратором відмовлено у проведенні реєстраційних дій.

Згідно зі звітом про оцінку майна вартість квартири загальною площею 42,1 кв. м, житловою площею 28,6 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , становить 272000 грн.

23 січня 2026 року на виконання ухвали Заводського районного суду міста Кам`янського від 28 листопада 2025 року Першою Кам`янською державною нотаріальною конторою надано суду належним чином засвідчену копію спадкової справи № 231/2025, заведеної після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Зі спадкової справи вбачається, що 17 березня 2025 року до Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_1 , яка повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер її чоловік ОСОБА_2 , та подала заяву про прийняття спадщини.

26 листопада 2025 року державним нотаріусом Першої Кам`янської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області Трощій Н. Малині ОСОБА_4 видано зокрема свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частину гаража, 1/2 частину садового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також 1/2 частину земельної ділянки.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зі ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Судом встановлено, що позивачка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , та у встановлений статтею 1270 ЦК України строк звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Позивач отримала свідоцтва про визнання права власності в порядку спадкування після ОСОБА_2 на частину спадкового майна, а саме: гаража, садового будинку з господарськими будівлями та спорудами та земельної ділянки.

Оскільки позивач звернулась до суду з позовом про визнання за ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 то судом під час розгляду справи підлягає встановленню обставини набуття спадкодавцем права власності на таке майно за життя та обсяг спадкової маси.

Вирішуючи питання щодо належності ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , права власності на квартиру у житлово-будівельному кооперативі та, відповідно, щодо входження зазначеного нерухомого майна до складу спадщини, суд виходить із норм законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до Закону України «Про кооперацію» (в редакції що діяв на момент виникнення правовідносин) кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно ст. 141 ЖК особі, прийнятій до членів житлово-будівельного кооперативу, за рішенням загальних зборів членів кооперативу, затвердженим виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів, надається окрема квартира, що складається з однієї чи кількох кімнат, відповідно до кількості членів сім`ї, суми її пайового внеску і граничного розміру жилої площі, передбачуваного Примірним статутом житлово-будівельного кооперативу . Заселення квартир у будинку житлово-будівельного кооперативу провадиться за ордерами, що видаються виконавчим комітетом районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Відмову у видачі ордера може бути оскаржено в судовому порядку.

Положення ст. 328 ЦК України передбачають, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 384 ЦК України член житлово-будівельного (житлового) кооперативу має право володіння і користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, яку він займає в будинку кооперативу, якщо він не викупив її. У разі викупу квартири член житлово-будівельного (житлового) кооперативу стає її власником.

У разі смерті члена житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного кооперативу, члена садівницького товариства, яким до дня смерті не були внесені повністю пайові внески, до складу спадщини входять частина внесеного паю та інші суми, які підлягають поверненню, а не квартира, дача, гараж, садовий будинок. Частка пайового внеску, що належала померлому, входить до складу спадщини на загальних підставах. Якщо спадкодавець повністю вніс пайовий внесок, то до складу спадщини включається відповідно квартира, дача, гараж, садовий будинок, інші будівлі та споруди (п. 8 постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування»).

Процедура державної реєстрації речових прав на нерухоме майно врегульована Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV та Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі - Порядок).

Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Для проведення державної реєстрації на кооперативну квартиру в будинку, будівництво якого та прийняття в експлуатацію відбулося до 01.01.2013 року, державному реєстратору потрібно подати: довідку кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо).

Оскільки за обставин цієї справи ОСОБА_2 , будучи членом ЖБК № 26 повністю сплатив пайовий внесок за спірну квартиру, а законодавство до 2013 року не передбачало обов`язкової державної реєстрації права власності, ОСОБА_2 , є таким, що набув право власності на спірне нерухоме майно.

Подібні висновки викладено Верховним Судом у постанові від 15.10.2025 року у справі № 201/1512/22.

Відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину зумовлена відсутністю документального підтвердження зареєстрованого права власності, а не відсутністю самого права.

Абзаци 2, 3 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, передбачають, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Разом з тим, суд при вирішенні питання про склад спадщини померлого ОСОБА_2 враховує наступне.

Згідно копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 19.10.1985 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 уклади шлюб 19.10.1985 року, актовий запис № 734. Після шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_6 .

Доказів розірвання шлюбу матеріали справи не містять.

Суд зауважує, що як згідно зі ст. 22 КпШС (чинного на час видачі ордеру) так і ст. 60 СК України (чинного на час виплати пайового внеску) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18)

При вирішенні спорів про належність майна на праві спільної сумісної власності подружжю, суду в першу чергу належить установити час набуття такого майна. При встановленні судом факту набуття майна у період шлюбу, на таке майно поширюється презумпція спільності майна подружжя. Факт набуття майна у період шлюбу доводить той із подружжя, який на нього посилається в обґрунтування своїх вимог про поділ такого майна. Спростовує презумпцію спільності майна подружжя той із подружжя, який заперечує, що майно набуте у період шлюбу є спільним сумісним майном (постанова Верховного Суду у справі 595/324/17, постанова Верховного Суду 199/3645/17, постанова Верховного Суду у справі 757/45050/15).

В матеріалах справи відсутні докази того що придбання спірної квартири здійснювалось за особисті кошти ОСОБА_2 , або доказів існування між сторонами спору про поділ майна подружжя.

Враховуючи викладене з огляду на презумпцію згідно зі ст. 22 КпШС,ст. 60 СК України майно, одержане нерухоме майно одним із подружжя як набувачем під час перебування в шлюбі, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, незалежно від зазначення власника у правовстановлюючому документі.

Таким чином, за життя ОСОБА_2 на законних підставах набув право власності на частку спірного нерухомого майна - квартири загальною площею 53,3 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , однак належним чином право власності на вказане майно не оформив.

З огляду на те, що після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на належну йому частку зазначеного нерухомого майна, а позивач є спадкоємцем першої черги за законом та у встановлений законом строк звернувся за прийняттям спадщини, суд вважає, що позивач має право на судовий захист свого спадкового права шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Житлово-будівельний кооператив № 26, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, державний нотаріус Першої кам`янської державної нотаріальної контори Н.Г. Трощій про визнання права власності на кооперативну квартиру в порядку спадкування підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки у позовній заяві позивач просить судові витрати покласти на позивача, судом питання розподілу судових витрат не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 12-13, 76-77, 81, 89,141, 265-268 ЦПК України, ст.ст. 328, 384, 1216, 1218, 1270 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житлово-будівельного кооперативу №26, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору державний нотаріус Першої кам`янської державної нотаріальної контори Н.Г. Трощій про визнання права власності на кооперативну квартиру в порядку спадкування – задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину квартиру загальною площею 53,3 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У задоволенні іншої частини вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції, тобто до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони по справі:

позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Житлово-будівельний кооператив № 26 ЄДРПОУ 23643315, адреса: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, пр-т. Відродження, буд. 28;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - державний нотаріус Першої кам`янської державної нотаріальної контори Н.Г. Трощій адреса: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Медична, буд.3.

Повний текст рішення виготовлено та проголошено 15.09.2026 року о 17:00 годині.

Суддя Гречана В.Г.