Постанова від 12 серпня 2026 р. у справі №211/12740/25 — Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/12740/25

Провадження № 3/211/185/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Суддя Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Гонтар А.Л., розглянувши матеріали, які надійшли з Полку Патрульної поліції в місті Кривий Ріг Управління Патрульної поліції Департаменту Патрульної поліції в Дніпропетровській області про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше до адміністративної відповідальності не притягався,

- за ч.2 ст.126 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.

Відповідно до протоколу ЕПР1 №483006 від 14.10.2025, 14.10.2025 13:13 м.Кривий Ріг, вул.Вартових неба (Милашенкова), 30А, гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керував ТЗ Volkswagen Jetta ДНЗ НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, чим порушив п.2.1.а ПДР - керування ТЗ особою, яка не має права керування таким ТЗ.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв, клопотань, про розгляд справи за його відсутності або перенесення розгляду справи суду не надав.

Відповідно до ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності при розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачене ч.2 ст.126 КУпАП не є обов`язковою. Суддя вважає за можливе проводити розгляд справи без особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя встановила таке.

Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

За правилами ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу адміністративного правопорушення доводиться шляхом подання доказів.

Статтею 256 КУпАП встановлено загальні вимоги щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення. Так, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Крім того, при складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені ст.268 КУпАП, про що робиться відмітка у протоколі.

Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).

Положення ст. 7 КУпАП, передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Cуд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у вину ставиться вчинення адміністративного правопорушення у віці 17 років, що свідчить про необхідність дотримання законодавства, яке забезпечує відповідні гарантії неповнолітньому під час притягнення його до відповідальності.

Відповідно до ст. 12 КУпАП адміністративній відповідальності підлягають особи, які досягли на момент вчинення адміністративного правопорушення шістнадцятирічного віку.

Так, при здійсненні провадження про притягнення до адміністративної відповідальності особи, яка є неповнолітньою, суди зобов`язані забезпечувати точне й неухильне застосування діючого законодавства, своєчасний та якісний їх розгляд, керуватися Конституцією України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, зокрема Конвенцією ООН про права дитини від 20.11.1989, Мінімальними стандартними правилами ООН, що стосуються відправлення правосуддя щодо неповнолітніх від 29.11.1985 («Пекінські правила»), а також враховувати практику Європейського суду з прав людини.

Здійснюючи провадження щодо неповнолітніх, у кожному окремому випадку суд зобов`язаний зважати, що особа набуває повної процесуальної дієздатності лише з досягненням повноліття та враховувати, що національним законодавством та міжнародними договорами закріплено особливий підхід до неповнолітніх правопорушників, що зумовлює застосування інших, відмінних від тих, які застосовуються до дорослих, форм реалізації адміністративної відповідальності.

Згідно з вимогами п. 7 Мінімальних стандартних правил ООН, що стосуються відправлення здійснення правосуддя щодо неповнолітніх, право мати адвоката та право на присутність батьків є основними процесуальними гарантіями захисту прав неповнолітніх.

Таким чином, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь - якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язково залучення законного представника.

Також, необхідно враховувати, що в цілому неповнолітні особи за рівнем інтелектуального і вольового розвитку відстають від дорослих, а їх життєвий досвід недостатній для того, щоб вони мали можливість об`єктивно оцінювати конкретну ситуацію та вибирати лінію поведінки, яка відповідає їх інтересам та можуть помилятись у тлумаченні змісту визначення наведеної правової поведінки. Для гарантування правового захисту неповнолітніх на досудовому розслідуванні і в судовому розгляді законом передбачено спеціальні норми, що встановлюють особливість провадження у цих справах.

Відповідно до вимог ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, насамперед увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відтак, забезпечення права на захист неповнолітньої особи при її притягненні до будь-якого виду юридичної відповідальності здійснюється шляхом обов`язкового залучення законного представника.

При цьому правовий статус неповнолітнього, як особи, що не володіє повним обсягом дієздатності, для належної реалізації права на захист потребує залучення законного представника незалежно від наявності про це клопотання неповнолітнього.

Відповідно до вимог ч.2 ст.33 Закону України "Про Національну поліцію", проведення опитування неповнолітніх допускається тільки за участю батьків (одного з них), іншого законного представника або педагога.

Відповідно до ст. 270 КУпАП інтереси особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і потерпілого, які є неповнолітніми або особами, що через свої фізичні або психічні вади не можуть самі здійснювати свої права у справах про адміністративні правопорушення, мають право представляти їх законні представники (батьки, усиновителі, опікуни, піклувальники).

Згідно із ч. 3 ст. 270 КУпАП законні представники та представники мають право знайомитися з матеріалами справи; заявляти клопотання; від імені особи, інтереси якої вони представляють, приносити скарги на рішення органу (посадової особи), який розглядає справу. Істотного значення для захисту прав та інтересів неповнолітнього правопорушника набуває можливість участі його батьків або законних представників при першому поясненні та складанні протоколу про адміністративне правопорушення. При цьому існує потреба у визначенні процедури залучення батьків неповнолітнього до участі у провадженні у справі - повідомлення батьків неповнолітнього правопорушника або інших осіб в якості його законних представників та виклик для складання протоколу або залучення їх у якості законних представників, можливість участі яких передбачена ст.270 КУпАП.

Суд констатує, що протокол про адміністративне правопорушення складено щодо неповнолітнього ОСОБА_1 , 2008 року народження, однак, в порушення вимог ст.270 КУпАП та ст.33 Закону України "Про Національну поліцію", інспектор поліції, встановивши, що особа на час вчинення інкримінованого йому адміністративного правопорушення була неповнолітньою, не забезпечила участь його законного представника чи захисника під час складання відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, як того вимагають загальні положення норм права як національного, так і міжнародного, натомість, всі процесуальні дії щодо неповнолітнього ОСОБА_1 проводили у відсутності його законного представника.

Уповноважені особи, працівники поліції, не переконались у тому, що ОСОБА_1 правильно розуміє суть правопорушення, вчинення якого йому ставиться у провину, хоча в цьому випадку зобов`язані були такі дії вчинити шляхом повідомлення і залучення до справи захисника та його батьків, законних представників.

Наведені обставини вказують на порушення прав ОСОБА_1 на захист та роблять недопустимими докази у справі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що наведені обставини вказують на істотне порушення права на захист неповнолітнього, що дає підстави дійти висновку про те, що протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, є недопустимим доказом. Незалучення законного представника неповнолітньої особи, що притягається до адміністративної відповідальності тягне недопустимість всіх інших документів, складених працівниками поліції за участю неповнолітнього. (Постанова Дніпровського апеляційного суду справа № 215/8386/25 від 04 грудня 2025 року).

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 62 Конституції України вина особи, яка притягається до відповідальності, повинна бути доведена органом, який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватись на доказах, об`єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Частиною 1 ст. 7 КУпАП також визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин - відсутність події і складу адміністративного правопорушення. У зв`язку з наведеним, суд вважає необхідним провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП через недопустимість доказів, наданих до суду в обґрунтування винуватості у вчиненні вказаного правопорушення, у зв`язку з отриманням їх з порушенням права неповнолітнього на захист.

Керуючись ст. 247 КУпАП, суддя

ПОСТАНОВИВ:

провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, передбаченого ч.2 ст.126 КУпАП - закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП в зв`язку із відсутністю складу і події адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня винесення постанови шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя А.Л. Гонтар