Вирок від 09 вересня 2026 р. у справі №932/4649/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 932/4649/26

Провадження № 1-кп/932/856/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 року Шевченківський районний суд міста Дніпра

у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря ОСОБА_2 ,

прокурорів ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Дніпра, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026042150000462 від 06 квітня 2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Дніпропетровськ, Дніпропетровської області, громадянин України, українець, із середньою освітою, одружений, маючий на утриманні малолітнього сина ОСОБА_6 - 2014 року народження, працездатний, офіційно не працевлаштований, зареєстрований за адресом: АДРЕСА_1 , проживає за адресом: АДРЕСА_2 , раніше судимий:

1) 28.07.2025 - Самарським районним судом міста Дніпра за ч.1 ст.309КК України до покарання у виді пробаційного нагляду строком 1 (один) рік,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342КК України,

ВСТАНОВИВ:

21.03.2026 року з 17 год. 00 хв., військовослужбовці Національної гвардії України військової частини НОМЕР_1 , a саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , відповідно до Наказу МВС України №1089 від 24.12.2019 та затвердженого Плану залучення сил та засобів частини військової частини НОМЕР_1 під час несення служби з охорони громадського порядку та підтримки правового режиму воєнного стану в м. Дніпро та його районах на березень 2026 року, перебували при виконанні службових обов`язків з охорони громадського порядку на території Шевченківського району міста Дніпра.

Цього ж дня, а саме 21.03.2026 року приблизно о 17 год. 30 хв., черговий військових нарядів командир 1-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону - лейтенант ОСОБА_7 та помічник начальника військового наряду (кулеметник) 1-го відділення 2-го патрульного взводу 2-ї патрульної роти 1-го патрульного батальйону - старший солдат ОСОБА_8 , у форменому одязі Національної Гвардії України із знаками розрізнення, перебуваючи на бульварі неподалік від ТЦ «Європа», що знаходиться за адресою: в м. Дніпро, пл. Європейська 1Д, отримали інформацію від пересічних громадян про можливу причетність до вчинення кримінального правопорушення, а саме крадіжки, громадянина ОСОБА_5 .

Так, 21.03.2026 року приблизно о 17 год. 30 хв., лейтенант ОСОБА_11 та старший солдат ОСОБА_8 , відповідно до ЗУ «Про Національну гвардію України», з метою затримання особи, яка може бути причетною до злочину, під час виконання обов`язків щодо охорони громадського порядку, почали вимагати від ОСОБА_5 зупинитись, на що останній розуміючи, що перед ним перебувають військовослужбовці, які виконують службові обов`язки, не виконав законної вимоги та почав тікати.

В цей час, ОСОБА_5 , з метою переховування від військовослужбовців, забіг до ТЦ «Пассаж», а саме до складського приміщення магазину «Skechers», що за адресом: м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 50.

Переслідуючи особу, яка може бути причетна до вчинення кримінального правопорушення, військовослужбовці ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , під час виконання обов`язків щодо охорони громадського порядку, у форменому одязі Національної Гвардії України, із знаками розрізнення, зайшли до магазину «Skechers», де із складського приміщення вибіг ОСОБА_5 , тримаючи у правій руці предмет схожий на ніж та, на правомірну вимогу лейтенанта ОСОБА_12 зупинитися, почав чинити опір військовослужбовцеві під час виконання ним покладених на нього обов`язків, шляхом активної протидії, а саме почав штовхати військовослужбовця ОСОБА_12 та наніс йому удар рукою по голові.

Після чого, протиправна поведінка ОСОБА_5 була припинена військовослужбовцями та відповідно до ЗУ «Про Національну гвардію України» застосовано спеціальні засоби - кайданки.

Обвинувачений ОСОБА_5 пояснив суду, що він дійсно – 21 березня 2026 року приблизно о 17 год. 30 хв. перебував на бульварі неподалік ТЦ «Європа», що за адресою: м. Дніпро, пл. Європейська, буд. 1Д. У цей час до нього підійшли військовослужбовці Національної гвардії України та почали вимагати, щоб він зупинився. Розуміючи, що перед ним перебувають військовослужбовці, які виконують службові обов`язки, він вимогу зупинитися не виконав та почав тікати. З метою уникнення затримання він забіг до ТЦ «Пассаж», а саме до складського приміщення магазину «Skechers», що за адресом: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 50. Через деякий час він вибіг зі складського приміщення, тримаючи у правій руці ніж. У цей момент один із військовослужбовців почав вимагати, щоб він зупинився, однак він вимогу не виконав та почав чинити опір, штовхнувши військовослужбовця та завдавши йому рукою удару по голові. Після цього військовослужбовці припинили його дії та затримали, застосувавши до нього спеціальний засіб кайданки.

Тож, свою провину обвинувачений ОСОБА_5 визнав та погодився з усіма обставинами скоєного кримінального правопорушення, зазначивши про відсутність намірів в подальшому вчиняти подібне. Просив призначити йому покарання на розсуд суду.

Потерпілий ОСОБА_7 , будучи повідомленим належним чином про час та місце розгляду справи, надав суду заяву в якій просить розглянути кримінальне провадження без його особистої участі. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, проти проведення судового розгляду кримінального провадження у скороченому порядку не заперечував. Прохав призначити обвинуваченому покарання на розсуд суду.

Суд заслухавши думку учасників судового провадження, щодо можливості за відсутності потерпілого, з`ясувати всі обставини кримінального провадження, вирішив про проведення подальшого судового розгляду без особистої участі належно повідомленого потерпілого.

Окрім зазначеної позиції потерпілого, усі наявні, в судовому засіданні, учасники судового провадження також вважали недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, а тому судовий розгляд кримінального провадження було проведено у відповідності до вимог ч.3 ст.349КПК України. При цьому судом було роз`яснено учасникам судового провадження, що в цьому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.2 ст.342КК України, як опір військовослужбовцеві під час виконання ним покладених на нього обов`язків щодо охорони громадського порядку.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 згідно з вимогами ст.ст.65-67КК України, суд з додержанням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст.12КК України є нетяжким злочином, обставини кримінального правопорушення, за яким обвинувачений визнав себе винуватим та не оспорював обставини інкримінованого, його наслідки та відношення обвинуваченого до них, дані про особу винуватого, який вважається особою раніше судимою, оскільки 28 липня 2025 року був засуджений вироком Самарського районного суду міста Дніпра за ч.1 ст.309КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1(один) рік, та повністю його не відбувши, вчинив серйозне кримінальне правопорушення за даним вироком в короткий проміжок часу від вчинення попереднього; має місце мешкання та місце реєстрації; за сімейним станом – одружений, утримує малолітнього сина; на диспансерних обліках в закладах охорони здоров`я - не перебуває; працездатний, але офіційно не працевлаштований, стабільний середньомісячний дохід відсутній; а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Згідно ст.66КК України, обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , суд враховує - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, що було продемонстровано та знайшло своє повне підтвердження в період досудового слідства, та судового розгляду.

Разом з тим, необхідно зазначити, що каяття, яке було зазначено пом`якшуючою обставиною у складеному щодо ОСОБА_5 обвинувальному акті, припускає критичну оцінку особою своєї злочинної поведінки шляхом визнання вини й готовності нести кримінальну відповідальність. На переконання суду, щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження. На цьому також наголосив суд касаційної інстанції у справі №199/6365/19 від 10.03.2021. Немає підстав визнавати каяття щирим у випадку, коли обвинувачений повідомив про своє розкаяння формально, вину свою визнав таким чином, що підтвердив лише очевидність скоєного ним. Судом проаналізовано ставлення ОСОБА_5 до вчиненого ним злочину та його поведінку після вчинення злочину. Поведінка обвинуваченого свідчить про нещирість його каяття та, в сукупності з іншими матеріалами, що характеризуються особу обвинуваченого, не може розцінюватись судом як щире каяття, а тому суд при призначенні йому покарання не бере до уваги щире каяття, як обставину, що пом`якшує покарання. Суд вважає, що поведінка ОСОБА_5 , яку він продемонстрував в судовому засіданні, є лише спробою пом`якшити покарання за вчинений злочин.

Згідно ст.67КК України, обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 судом не встановлено, а зазначена обставина у складеному щодо ОСОБА_5 обвинувальному акті, як рецидив злочину, не приймається судом до уваги, оскільки враховуючи попередню кваліфікацію інкримінованого (кримінальний проступок), за якою ОСОБА_5 притягувався до кримінальної відповідальності вироком Самарського районного суду міста Дніпра, це суперечить приписам статті 34КК України.

Судом взято до уваги інформацію, викладену у досудовій доповіді органу пробації, згідно з якою ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як високий. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особу обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного кримінального правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення цієї особи без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити середній рівень небезпеки для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Відповідно до ч.2 ст.50КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

При визначенні застосування необхідного покарання обвинуваченому ОСОБА_5 судом, також, взято до уваги правову позицію, зазначену в постанові ВСУ від 14.04.2016 року, де зазначено, що Україна є правовою державою (стаття 1 Конституції України). Відповідно до частини першої статті 8 Основного Закону України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Справедливість одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.

Поняття судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо (постанова Верховного Суду від 01.02.2018 року по справі № 634/609/15-к).

Крім того, необхідно враховувати позицію Конституційного Суду України, викладену у рішенні №15-рп/2004 від 02 листопада 2004 року, відповідно до якої окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

На підставі вище викладеного, додержуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення проти представника державного органу в особі військовослужбовця під час виконання ним покладених на нього обов`язків щодо охорони громадського порядку, обставини кримінального правопорушення, його наслідки, з урахуванням даних про особу обвинуваченого, приймаючи до уваги відомості викладені в досудовій доповіді органу пробації, обставину, що пом`якшує покарання, відсутність обставин, що обтяжують покарання, позицію потерпілого висловлену в письмовій заяві, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.342КК України, із застосуванням правил призначення покарання за сукупністю вироків відповідно до приписів ст.71КК України, із співвідношенням за правилами передбаченими п.а-1 ч.1 ст.72КК України, приходячи при цьому до переконання, що його виправлення, не можливо без ізоляції від суспільства, вважаючи, що саме таке покарання буде найбільш відповідати принципам та цілям його призначення і буде необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, призведе до позитивних змін в його особистості, а також створить в нього готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, що відвирне підвищений ступінь суспільної небезпечності його особи та у сукупності утворить бажання обвинуваченого стати на шлях виправлення, в зв`язку з чим обвинувачений ОСОБА_5 потребує цілодобового нагляду та контролю в умовах ізоляції.

Цивільний позов не заявлено.

Питання про речові докази необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100КПК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз по кримінальному провадженню – відсутні.

Будь який запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , в даному кримінальному провадженні - не застосовано.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.366-368, 371, 374, 376, 395КПК України, суд –

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 - визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.342КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік.

Відповідно до ч.1 ст.71, п.п.а-1 п.1 ч.1 ст.72КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання призначеного за вироком Самарського районного суду міста Дніпра від 28 липня 2025 року, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 1(одного) року 1 (одного) місяця позбавлення волі.

Строк відбування покарання рахувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_5 та приведення вироку до виконання.

Речові докази:

- один DVD-R диск з відеоматеріалами з технічних засобів для відео фіксації розташованих в торгівельному приміщенні та один DVD-R диск з відеоматеріалами з бодікамер військовослужбовців НГУ - стосовно обставин подій, що мали місце в магазині «Skechers» в ТЦ «Пассаж», що за адресом: м. Дніпро, пр-т. Дмитра Яворницького, буд. 50 за 21.03.2026 у період часу з 17 год. 20 хв. по 18 год. 00 хв. - після набрання вироком законної сили - зберігати в матеріалах кримінального провадження;

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Дніпра протягом тридцяти днів з моменту його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку, а обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Суддя Шевченківського

районного суду міста Дніпра ОСОБА_1