Рішення від 06 вересня 2026 р. у справі №916/2148/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/2148/26

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від прокурора: Алексанян С.Ж. на підставі посвідчення;

Від позивача: не з`явився;

Від відповідачів:

- Управління капітального будівництва Одеської міської ради: Дементьева О.В. в порядку самопредставництва (була присутня лише під час оголошення рішення);

- приватного підприємства «Моноліт»: Вигнанюк Т.Л. на підставі довіреності (була присутня лише під час оголошення рішення);

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом заступника керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління капітального будівництва Одеської міської ради, приватного підприємства «Моноліт» про визнання правовідносин припиненими, –

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси (далі – прокурор) звернувся до господарського суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління капітального будівництва Одеської міської ради (далі – Управління), приватного підприємства «Моноліт» (далі – ПП «Моноліт») про визнання припиненими правовідносин, що виникли між відповідачами на підставі договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023.

В обґрунтування заявленого позову прокурор вказує, що після закінчення 31.12.2025 строку дії укладеного між відповідачами договору до електронної системи закупівель не було внесено відомостей про укладення між відповідачами додаткової угоди про продовження строку дії договору або звіт про виконання договору. Вказані обставини, за переконанням прокурора, свідчать про відсутність належного документального оформлення подальшого існування закупівельних відносин у публічній площині, а також формальне збереження правовідносин, що суперечить вимогам законодавства, створює стан правової невизначеності та унеможливлює належний публічний та фінансовий контроль за використанням бюджетних коштів. Формальне існування між відповідачами договірних відносин має наслідком порушення інтересів Одеської міської ради, оскільки створює ризик безпідставного взяття бюджетних зобов`язань та неефективного використання бюджетних коштів, що матиме наслідком завдання шкоди бюджету. При цьому прокурор вважає, що ним було обрано ефективний спосіб захисту інтересів позивача, оскільки застосування обраного способу усуває правову невизначеність, запобігає подальшому безпідставному утриманню «формально чинного» договору в бюджетній сфері та відповідає фактичному стану спірних відносин.

Ухвалою від 02.06.2026 судом було відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

17.06.2026 до суду від ПП «Моноліт» надійшов відзив на позов, згідно з яким відповідач повністю заперечує проти задоволення заявлених вимог з наступних підстав. Відповідач вважає, що позовні вимоги обґрунтовані виключно припущеннями про можливе виникнення у майбутньому ризиків неефективного використання бюджетних коштів, існуванням формальних договірних відносин після завершення строку дії договору та відсутністю бюджетного фінансування. Обраний прокурором спосіб захисту, за переконанням відповідача, є таким, що не відповідає завданням прокуратури щодо реального захисту інтересів держави; прокурор просить суд ухвалити рішення про підтвердження обставини, констатація якої не потребує звернення до суду. Закінчення календарного строку дії договору не є самостійною підставою для припинення правовідносин між сторонами та не позбавляє сторони обов`язку виконати зобов`язання, якщо на те є обставини та воля сторін. Невиконання робіт за повідомленням відповідача пов`язано із відсутністю бюджетних призначень та асигнувань на об`єкт будівництва. Проте вказані обставини перебувають поза сферою контролю та впливу ПП «Моноліт», не можуть покладатися в провину відповідача. Таким чином, прокурор намагається усунути наслідки бездіяльності органів місцевого самоврядування шляхом втручання у договірні права приватного суб`єкта господарювання, який не є винним у виникненні обставин, покладених в основу позову.

22.06.2026 до суду від прокурора надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор вказує, що закон прямо передбачає можливість превентивного судового захисту інтересів держави до настання незворотних негативних наслідків, у тому числі до фактичного завдання збитків бюджету. Порушення та загроза порушення інтересів держави в даному випадку полягають у формальному збереженні договірних правовідносин у сфері публічних закупівель після закінчення строку дії договору, за відсутності його належного продовження, відсутності бюджетного фінансування, невиконання робіт та за відсутності будь-яких реальних дій сторін, спрямованих на досягнення мети договору. Відповідачі фактично оспорюють позицію прокурора щодо припинення правовідносин, наполягаючи на їх подальшому існуванні, що і зумовлює необхідність судового захисту. Отже, саме судове рішення у даній справі здатне усунути існуючу правову невизначеність та встановити наявність або відсутність спірних правовідносин між сторонами. Прокурор вважає, що саме посилання ПП «Моноліт» на умову договору про продовження дії договору до повного виконання сторонами зобов`язань не може розглядатися як підстава для необмеженого у часі існування договору. Доводи відповідача про намагання прокурора покласти на ПП «Моноліт» наслідків бездіяльності органів місцевого самоврядування, за твердженням прокурора, є безпідставними, оскільки позовні вимоги заявлені одночасно до обох сторін спірних правовідносин.

06.07.2026 до суду від ПП «Моноліт» надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач повідомив, що на виконання зобов`язань за договором № 47-23/П від 06.11.2023 ПП «Моноліт» було 01.11.2023 перераховано на рахунок Управління грошове забезпечення у розмірі 287 635,00 грн, яке Управлінням повернуто не було. Утримання Замовником забезпечення виконання договору підтверджує наявність договірних правовідносин; задоволення позову без вирішення питання щодо правової долі забезпечення виконання договору матиме наслідком неможливість для ПП «Моноліт» реалізувати своє право на повернення належних йому грошових коштів.

17.07.2026 прокурором було подано до суду пояснення, у яких прокурор зазначає, що саме по собі існування забезпечення виконання договору не створює нових правовідносин між сторонами та не може бути самостійною правовою підставою для продовження строку виконання робіт або безстрокового існування договору після закінчення строку його дії. Таким чином, оцінка питання наявності права на повернення зазначених коштів, моменту виникнення такого права та правових наслідків його реалізації, має здійснювати в іншому судовому процесі. Інші доводи прокурора в цілому відповідають позиції останнього, наведеній у заявах по суті спору.

Одеська міська рада та Управління були повідомлені про розгляд судом даної справи шляхом доставлення всіх ухвал суду до їх зареєстрованих електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд». Водночас Одеська міська рада не скористалася наданим законом правом на участь свого представника у даному процесі, пояснення щодо позову та відзиву від позивача та відповідача до суду також не надходили.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення прокурора, господарський суд встановив наступне.

06.11.2023 між Управлінням (Замовник) та ПП «Моноліт» (Підрядник) було укладено договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П, відповідно до п. п. 1.1, 1.2 якого Підрядник зобов`язується виконати роботи, зазначені у проєктній документації, а Замовник - прийняти від Підрядника завершені роботи та оплатити їх, за наявності бюджетних коштів на рахунку Замовника. Найменування робіт: 45214100-1 - Будівництво дитячих садків. Будівництво дитячого садка, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Пестеля, 4. Кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт вказані у проєктній документації.

Згідно з п. 3.1 договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023 ціна договору становить 143 817 500, 40 (сто сорок три мільйони вісімсот сімнадцять тисяч п`ятсот гривень 40 коп.), у т.ч. ПДВ - 23 952,86381 тис. грн., у тому числі: - на 2023 рік - 75 000,0000 тис. грн., у т.ч. ПДВ - 12 500,00000 тис. грн., - на 2024 рік - 68 817,50040 тис. грн., у т.ч. ПДВ - 11 452,86381 тис. грн. Ціна договору визначається у додатку № 1 «Договірна ціна». Погоджена договірна ціна є невід`ємною частиною договору. Договірна ціна встановлюється динамічною.

Фінансування робіт об`єкта здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, згідно з додатком № З «План фінансування робіт». Платіжні зобов`язання виникають при наявності відповідного бюджетного призначення (бюджетних асигнувань) та наявності коштів на рахунку Замовника (п. 4.2 договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023).

Відповідно до п. 5.1 договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023 термін тривалості виконання робіт на об`єкті: листопад 2023 року - грудень 2024 року. Роботи повинні проводитися згідно з додатком № 2 «Календарний графік виконання робіт». Строк виконання робіт на об`єкті може бути продовжено, відповідно до частини 5 п. 4 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами) №922-УІІІ від 25.12.2015 року.

Умовами п. п. 10.1, 10.3 договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023 врегульовано, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2024 року, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Внесення змін до договору оформляється додатковими угодами.

Невід`ємними частинами договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023 є додатки № 1 (Договірна ціна), №2 (Календарний графік виконання робіт), № 3 (План фінансування робіт), які також наявні в матеріалах справи.

До укладення договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023 ПП «Моноліт» перерахувало на рахунок Управління грошові кошти у розмірі 267 635,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3662 від 01.11.2023, у графі призначення платежу якої зазначено: забезпечення виконання договору «Будівництво дитячого садка, розташованого за адресою: м. Одеса, пров. Пестеля, 4».

29.12.2023 між Управлінням та ПП «Моноліт» було укладено додаткову угоду №1 до договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023, якою було викладено п. 3.1 договору у новій редакції, згідно з якою ціна договору становить 143 817,50040 тис. грн. (сто сорок три мільйони вісімсот сімнадцять тисяч п`ятсот гривень 40 коп.), у т.ч. ПДВ - 23 952,86381 тис. грн., у тому числі: - на 2023 рік - 0,0000 тис. грн., - на 2024 рік - 143 817,50040 тис. грн., у т.ч. ПДВ -23 952,86381 тис. грн. Крім того, сторони дійшли згоди викласти додатки №2 та №3 у новій редакції.

15.10.2024 між Управлінням та ПП «Моноліт» було укладено додаткову угоду №2 до договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023, якою було викладено п. 3.1 договору в редакції, згідно з якою ціна договору становить: 143 817,50040 тис. грн. (сто сорок три мільйони вісімсот сімнадцять тисяч п`ятсот гривень 40 коп.), у т.ч. ПДВ - 23 952,86381 тис. грн., у тому числі: - на 2023 рік - 0,0000 тис. грн., - на 2024 рік - 1 857,00000 тис. грн., у т.ч. ПДВ - 309,50000 тис. грн., - на 2025 рік - 141 960,50040 тис. грн., у т.ч. ПДВ - 23 643,36381 тис. грн.

Крім того, додатковою угодою №2 від 15.10.2024 до договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023 сторонами було продовжено строк виконання робіт до грудня 2025 року; викладено п. 10.1 у новій редакції, згідно з якою договір діє до 31.12.2025 та до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань; додатки №1 та №2 також викладено в новій редакції.

21.01.2026 Хаджибейська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Одеської міської ради із листом №51-573ВИХ-26 про надання пояснень та документального підтвердження щодо стану виконання договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти №47-23/П від 06.11.2023, а також причин відсутності в електронній системі публічних закупівель «Prozorro» звіту про виконання договору або інформації про його належне продовження після 31.12.2025, що унеможливлює перевірку правомірності взяття та виконання бюджетних зобов`язань і може свідчити про порушення вимог законодавства у сфері публічних закупівель та бюджетної дисципліни.

Листом №02-09/67 від 18.02.2026 Управління за дорученням першого заступника міського голови у відповідь на запит прокуратури повідомило, що бюджетні призначення для будівництва дитячого садка були виділені згідно з рішеннями Одеської міської ради від 19.07.2023№ 1287-VIII та від 21.02.2024 №1789-VIII; Управлінням були прийняті та підписані акти виконаних робіт за формою КБ-2в та довідка про вартість виконаних робіт за формою КБ-Зв на суму 1 857 000,00 грн, кошти перераховані на користь ПП «Моноліт». Водночас у зв`язку з відсутністю бюджетного фінансуванням роботи по договору не виконуються.

13.03.2026 Хаджибейська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Управління із запитом №51-2580ВИХ-26, відповідно до якого прокуратура просила повідомити чи продовжувався строк дії договору №47-23/П від 06.11.2023 після 31.12.2025, надати інформацію про припинення або розірвання договору з наданням копій відповідних додаткових угод.

Листом №02-19/353 від 20.03.2026 Управління у відповідь на запит прокуратури повідомило, що виконання робіт за договором № 47-23/П від 06.11.2023 не здійснюється у зв`язку з неритмічним бюджетним фінансуванням. Разом з тим відповідач повідомив, що договір не розірваний, правовідносини між сторонами не припинені, договір є чинним до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.

07.05.2026 Хаджибейська окружна прокуратура міста Одеси звернулася до Юридичного департаменту Одеської міської ради із запитом №51-4756ВИХ-26 про надання інформації про вжиті департаментом заходи реагування шляхом ініціювання розірвання договору, приведення договірних відносин у відповідність до фактичного стану або вжиття інших заходів захисту інтересів територіальної громади та держави, зокрема, шляхом подачі позовної заяви про визнання правовідносин, які виникли внаслідок укладення договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти №47-23/П від 06.11.2023 між Управлінням та ПП «Моноліт» припиненими.

Листом від 20.05.2026 Юридичним департаментом Одеської міської ради у відповідь на запит прокуратури було повідомлено, що до повноважень Юридичного департаменту Одеської міської ради не віднесені питання представництва в суді інтересів виконавчих органів Одеської міської ради (окрім виконавчого комітету Одеської міської ради).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.05.2026 у справі № 916/130/26 позовні вимоги ПП «Моноліт» до Управління було задоволено частково, присуджено до стягнення заборгованість у розмірі 26 600 477,92 грн, розподілено судові витрати зі сплати судового збору. ПП «Моноліт» пред`явило позов у межах справи № 916/130/26 у зв`язку з невиконанням Управлінням прийнятих на себе зобов`язань за договором про закупівлю підрядних робіт за державні кошти №47-23/П від 06.11.2023, а саме: неповною оплатою фактично виконаних в липні 2024 року будівельних робіт на суму 26 920 915,24 грн.

Листом №51-5262ВИХ-26 від 20.05.2026 Хаджибейська окружна прокуратура міста Одеси повідомила Одеську міську раду про наявність підстав для представництва інтересів держави в особі Одеської міської ради та звернення до суду з позовом до Управління, ПП «Моноліт» про визнання правовідносин, які виникли внаслідок укладення договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти №47-23/П від 06.11.2023, припиненими.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв`язку з чим, суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.

При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Частиною 3 статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18).

Судом встановлено, що прокурор звертався до Одеської міської ради із листом №51-573ВИХ-26 від 21.01.2026 про надання пояснень та документального підтвердження щодо стану виконання договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти №47-23/П від 06.11.2023. Водночас Одеською міською радою ні у відповідь на вказаний лист, ні у відповідь на направлене прокурором у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» повідомлення 20.05.2026 не було вжито заходів для самостійного звернення до суду з позовом, що дозволяє дійти висновку про наявність підстав для пред`явлення прокурором зазначеного позову в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Предметом заявленого прокурором позову є вимоги, пред`явлені в інтересах Одеської міської ради, до Управління та ПП «Моноліт» про визнання правовідносин, що виникли між відповідачами на підставі договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023, припиненими.

Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа зазначає в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Вирішуючи спір, суд з`ясовує, чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги. В іншому випадку у позові слід відмовити (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2019 у справі № 910/6642/18).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17; від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16; від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц; від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц; від 06.04.2021 у справі № 925/642/19 та інших).

Згідно зі ст. ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 509 ЦК України).

Господарським судом під час вирішення даного спору було встановлено, що 06.11.2023 між Управлінням та ПП «Моноліт» було укладено договір про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П. Додатковими угодами №1 від 29.12.2023, №2 від 15.10.2024 строк дії договору був продовжений до 31.12.2025. При цьому останньою додатковою угодою відповідачами також було викладено п. 10.1 у новій редакції, згідно з якою договір діє до 31.12.2025 та до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.

Водночас відсутність належного документального оформлення існування закупівельних відносин за договором № 47-23/П від 06.11.2023 після спливу строку, на який його було укладено, а також формальне збереження правовідносин, що створює стан правової невизначеності, стало підставою для звернення прокурора до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради.

Одеська міська рада не є стороною договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023. Проте фінансування робіт за договором здійснюється саме за рахунок коштів територіальної громади м. Одеси згідно з прийнятими радою рішеннями. Таким чином, позов про визнання припиненими правовідносин відповідачів за договором пред`явлений прокурором в інтересах особи, яка не є стороною таких правовідносин, у зв`язку з чим, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.10.2022 у справі №910/14224/20 дійшла висновку, що зобов`язання містить дві нерозривно поєднані складові - обов`язок боржника вчинити дію або утриматись від її вчинення та право кредитора вимагати виконання цього від боржника. Виходячи з наведеного способами захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань можуть бути: 1) визнання права позивача; 2) визнання відсутнім (припиненим)обов`язку позивача; 3) визнання відсутнім (припиненим) права вимоги відповідача. Неефективними є такі способи захисту права чи законного інтересу, як визнання права вимоги виконання зобов`язання від відповідача або визнання наявності договірного обов`язку відповідача, оскільки такі способи не ведуть до виконання боржником свого зобов`язання, у тому числі в примусовому порядку, та отримання кредитором належного на виконання зобов`язання. У цьому випадку в позивача виникне потреба повторного звернення до суду. Також слід ураховувати, що наведені вище способи захисту інтересу особи у правовій визначеності при виконанні договірних зобов`язань будуть належними лише в разі, якщо така невизначеність триває, ініційований кредитором спір про захист його прав суд не вирішив і відповідне провадження не було відкрите. Зокрема, у таких випадках: кредитор у правовідносинах без звернення до суду з відповідним позовом може звернути стягнення на майно особи, яку він вважає боржником, інших осіб або інакше одержати виконання поза волею цієї особи-боржника в позасудовому порядку; особа не вважає себе боржником у відповідних правовідносинах і не може захистити її право в межах судового розгляду, зокрема, про стягнення з неї коштів на виконання зобов`язання, оскільки такий судовий розгляд кредитор не ініціював.

Враховуючи наведене господарський суд доходить висновку, що обрання такого способу захисту як визнання правовідносин припиненими може визнаватися судом ефективним за певних умов, тобто в цілому застосування такого способу захисту допускається. Водночас суд зазначає, що спір у справі №910/14224/20 про визнання зобов`язання припиненим був ініційованим стороною за кредитним договором, а, отже, правовідносини у справі №910/14224/20 є відмінними від правовідносин по даній справі, позов у якій був пред`явлений особою, яка не є стороною договору.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор. У зобов`язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб. Якщо кожна із сторін у зобов`язанні має одночасно і права, і обов`язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов`язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ст. 510 ЦК України).

Зобов`язання не створює обов`язку для третьої особи. У випадках, встановлених договором, зобов`язання може породжувати для третьої особи права щодо боржника та (або) кредитора (ст. 511 ЦК України).

В доктрині приватного права припиненням зобов`язання обумовлюється дією правоприпиняючих юридичних фактів. Юридичні факти, що зумовлюють припинення зобов`язання, отримали назву підстав припинення. Припинення зобов`язання - це припинення правового зв`язку його суб`єктів, у яких припиняються суб`єктивні права і обов`язки, що складають зміст зобов`язальних правовідносин.

Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (ч. 2 ст. 598 ЦК України).

Для приватного права апріорі властивою є така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм.

Верховним Судом у постанові від 24.01.2023 у справі № 161/13862/19 за результатом тлумачення ч. 2 ст. 598 ЦК України з урахуванням принципу розумності було зроблено наступні висновки:

- вказаною нормою допускається два варіанти припинення зобов`язання: (а) внаслідок односторонньої відмови від виконання зобов`язання з передбачених договором чи законом підстав. Наприклад, у разі порушення зобов`язання іншою стороною (частина третя статі 615 ЦК України); (б) на вимогу однієї зі сторін зобов`язання шляхом пред`явлення позову. Зокрема, якщо випадково знищено або пошкоджено майно, передане за плату під виплату безстрокової ренти, платник має право вимагати відповідно припинення зобов`язання щодо виплати ренти або зміни умов її виплати (частина друга статті 742 ЦК України);

- у частині другій статті 598 ЦК України правом вимагати припинення зобов`язання наділяється лише його сторона. Особа, яка не була стороною зобов`язання на момент його виникнення, та яка не набула статус сторони зобов`язання не може вимагати припинення зобов`язання.

Слід зазначити, що у межах справи №161/13862/19 позивач пред`явив вимогу про визнання припиненим зобов`язання, стороною якого він не був.

Наявність між сторонами договірних правовідносин надає одній із сторін такого зобов`язання права вимагати його припинення. При цьому такий спосіб захисту слід віднести до зобов`язально-правових способів, які можуть застосовуватися лише сторонами відповідного зобов`язання.

Водночас як було встановлено судом під час вирішення цього спору позов про визнання правовідносин, що виникли між відповідачами на підставі договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023, припиненими був пред`явлений прокурором в інтересах Одеської міської ради, тобто особи, яка не наділена правом вимагати припинення зобов`язання між іншими особами.

Підсумовуючи викладене вище господарський суд доходить висновку про обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права Одеської міської ради, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заявленого прокурором позову.

У п. 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 «Справа «Серявін та інші проти України», заява №4909/04, зазначено, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії», №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відмова суду у задоволенні заявленого позову з підстав обрання прокурором неналежного способу захисту виключає необхідність надання оцінки іншим доводам сторін, наведеним в обґрунтування власних правових позицій.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі неподання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо правомірності та законності відмови у задоволенні заявленого заступником керівника Хаджибейської окружної прокуратури міста Одеси позову в інтересах держави в особі Одеської міської ради до Управління капітального будівництва Одеської міської ради, приватного підприємства «Моноліт» про визнання припиненими правовідносин, що виникли між відповідачами на підставі договору про закупівлю підрядних робіт за державні кошти № 47-23/П від 06.11.2023.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на прокурора у зв`язку з відмовою у задоволенні заявленого позову відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 – 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення складено 16 вересня 2026 р.

Суддя С.П. Желєзна