Рішення від 02 вересня 2026 р. у справі №916/1018/26 — Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65618, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2026 р.м. Одеса Справа № 916/1018/26

Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області (код ЄДРПОУ 66502, Одеська обл., с-ще Любашівка, вул. Володимира Князя, 107) в інтересах держави в особі

позивача-1: Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 04527135, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), просп. Миру, буд. 12)

позивача-2: Південного офісу Держаудитслужби (код ЄДРПОУ 40477150, 65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83)

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1)

відповідача-2: Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44007749, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), вул. Шкільна, буд. 3)

про визнання додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів

за участю прокурора: Тетяна Йощенко

за участю представників сторін:

позивач-1: не з`явився

позивач-2: не з`явився

від відповідача-1: Ганна Чернявська

відповідач-2: не з`явився

Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради та Південного офісу Держаудитслужби до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії", відповідача-2 Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради про визнання додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів.

23.03.2026 від відповідача-1 надійшло клопотання про повернення позовної заяви.

Ухвалою суду від 31.03.2026 позовну заяву Любашівської окружної прокуратури Одеської області прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання; вирішено інші процесуальні питання.

07.04.2026 від позивача-2 надійшло пояснення по суті спору та клопотання про розгляд справи без участі його уповноваженого представника.

14.04.2026 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.

22.04.2026 відповідач-2 звернувся до суду з клопотанням про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

28.04.2026 прокурором подано відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 30.04.2026 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" про повернення позовної заяви відмовлено; відкладено підготовче засідання на 14.05.2026.

12.05.2026 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 14.05.2026 господарський суд оголосив перерву до 27.05.2026.

15.05.2026 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

20.05.2026 від відповідача-2 надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

У судовому засіданні 27.05.2026 господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі; оголошено перерву до 03.06.2026.

29.05.2026 від позивача-1 надійшла заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

01.06.2026 відповідач-1 звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі.

В судовому засіданні 03.06.2026 господарський суд продовжив строк підготовчого провадження на тридцять днів та оголосив перерву до 18.06.2026.

12.06.2026 до суду від прокурора надійшли заперечення на клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 18.06.2026 господарський суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача-1 про зупинення провадження у справі; оголосив перерву до 24.06.2026.

Ухвалою суду від 24.06.2026, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено провести підготовче провадження у розумні строки; закрито підготовче провадження у справі №916/1018/26; призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні на 08.07.2026.

У зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 08.07.2026, не відбулося.

Ухвалою суду від 08.07.2026 призначено судове засідання на 03.09.2026.

У судове засідання 03.09.2026 з`явились прокурор та представник відповідача-1.

Прокурор підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити, а представник відповідача, в свою чергу, наполягала на відмові у задоволенні позовних вимог прокурора.

Позивачі та відповідач-2 явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

В судовому засіданні в порядку абз.1 ч.1 ст.219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст.240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши учасників провадження, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

в с т а н о в и в:

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 25.01.2021 Відділ освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради оголосив про проведення відкритих торгів з закупівлі електричної енергії очікуваною вартістю 300000,00 грн.

Запланований обсяг електричної енергії складав 130434 кВт*год.

Учасниками вказаних відкритих торгів зареєструвалися: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" з ціновою пропозицією 299998,20 грн. з ПДВ та Товариство з обмеженою відповідальністю "Мегаватт трейдинг" з ціновою пропозицією 300000,00 грн. з ПДВ.

За результатами розгляду тендерних пропозицій, згідно з протоколом розкриття тендерних пропозицій UA-2021-01-25-005630-с від 10.02.2021, визначено переможцем ТОВ "Оператор Енергії" з ціновою пропозицією 299998,20 грн. з ПДВ.

Далі, електронною системою закупівель сформовано повідомлення про намір укласти договір з переможцем торгів - ТОВ "Оператор Енергії".

09.03.2021 між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (далі - споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (далі - постачальник) укладено договір №40 про постачання електричної енергії.

Згідно п.1.1. договору, цей договір про закупівлю електричної енергії у постачальника (далі - договір) є договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами за взаємною згодою сторін, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та абз.3,4 п.3.1.7 ПРРЕЕ, які затверджені постановою НКРЕКП №312 від 14.03.2018.

Згідно з п.2.1. договору, за цим договором постачальник продає електричну енергію, за кодом CPV за ДК 021:2015-09310000-5-Електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Кількість електричної енергії на 2021 рік визначено в обсязі 130434 кВт год. відповідно до додатку 3 до договору "Обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу".

Пунктами 2.3. та 2.4. договору передбачено, що строк постачання електричної енергії: до 31.12.2021. Місце постачання електрично енергії: заклади освіти замовника.

Відповідно до п.3.1. договору, початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору.

Згідно з п.5.1. договору, ціна цього договору на період постачання становить 299998,20 грн., у тому числі ПДВ - 49999,70 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 3 до цього договору.

За умовами п.5.2. договору, ціна (тариф) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується одна ціна електричної енергії.

Відповідно до п.5.4. договору, ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни. У випадках застосування до споживача диференційованих цін електричної енергії суми, вказані в рахунках, інформаційно відображають середню ціну, обчислену на базі різних диференційованих цін.

Пунктом 13.1. договору передбачено, що цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набирає чинності з моменту погодження споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника. Якщо договір укладається в письмовій формі то він набирає чинності з моменту підписання договору сторонами.

Відповідно до п.13.2. договору, згідно з вимогами Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть, змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного газу та електричної енергії. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами), листом(ами) із завіреними копіями цих довідок або листів відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку або інформацією веб сайту ДП "Оператор ринку". Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду в якому відбулись такі зміни.

Договір підписано сторонами без жодних зауважень, підписи уповноважених представників скріплено печатками.

Заявою-приєднанням від 09.03.2021 Відділ освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради приєднався до умов договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток № 1 до договору).

Додатком №2 до договору передбачена комерційна пропозиція, в якій сторони погодили обсяги закупівлі (130434 кВт*год), вартість закупівлі (299998,20 грн.), спосіб оплати (по факту), складові тарифу тощо.

Додатком №3 до договору передбачені обсяги постачання (закупівлі) електричної енергії споживачу.

Додатком №4 до договору передбачений порядок розрахунків та порядок змін умов договору, в якому сторони, окрім іншого, погодили, що:

- зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, визначених згідно ст. 41 Закону, та оформлюються в такій самій формі, що й договір на закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору;

- зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках. встановлених договором або законом.

В подальшому між відповідачами укладено ряд додаткових угод до договору №40 від 09.03.2021, якими зменшено обсяги електричної енергії з урахуванням збільшення її ціни:

-додатковою угодою №1/72 від 19.05.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03.-30.04.2021 до 2,30 грн., а з 01.05.2021 до 2,49 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 121816,088353 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. (прокурором встановлено, що вартість електричної енергії збільшено на 8,26 %,);

- додатковою угодою №2/117 від 02.09.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., а з 01.08.2021 до 2,73 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 115347,93040 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн (за твердженням прокурора, вартість електричної енергії збільшено на 18,7 %);

- додатковою угодою №3/120 від 03.09.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., з 01.08.- 02.08.2021 до 2,73 грн., з 03.08.-04.08.2021 до 3,00 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 109325,3166 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. (прокурором встановлено, що вартість електричної енергії збільшено на 30,04 %);

-додатковою угодою №4/133 від 22.09.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., з 01.08.-02.08.2021 до 2,73 грн., з 03.08.-04.08.2021 до 3,00 грн., з 05.08.2021 до 3,29 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 103974,39209 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. (прокурором встановлено, що вартість електричної енергії збільшено на 43 %);

-додатковою угодою №5/174 від 22.11.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., з 01.08.-02.08.2021 до 2,73 грн., з 03.08.-04.08.2021 до 3,00 грн., з 05.08.-30.09.2021 до 3,29 грн., з 01.10.2021 до 3,61 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 99648,950138 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. (прокурором встановлено, що вартість електричної енергії збільшено на 57%);

-додатковою угодою №6/219 від 16.12.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., з 01.08.-02.08.2021 до 2,73 грн., з 03.08.-04.08.2021 до 3,00 грн., з 05.08.-30.09.2021 до 3,29 грн., з 01.10.-31.10.2021 до 3,61 грн., з 01.11.-09.11.2021 до 3,9699996 грн., з 10.11.2021 до 4,36 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 94116,42201кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. (прокурор наполягає, що вартість електричної енергії збільшено на 72,6 % та на 89,57%);

-додатковою угодою №7/220 від 16.12.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., з 01.08.-02.08.2021 до 2,73 грн., з 03.08.-04.08.2021 до 3,00 грн., з 05.08.-30.09.2021 до 3,29 грн., з 01.10.-31.10.2021 до 3,61 грн., з 01.11.2021 до 4,36 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 95542,62026 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. (прокурором встановлено, що вартість електричної енергії збільшено на 72,6%).

Необхідність підняття ціни за одиницю товару за 1 кВт*год у додаткових угодах була обґрунтована ч.2 п.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" у зв`язку підвищенням ринкової ціни на електричну енергію.

Окрім того, прокурором до позову долучено додаткові угоди №8 та №9, в яких сторони погоджували питання щодо продовження строку дії договору , обсяги постачання електричної енергії на 2022 рік та вартість електричної енергії. Ці додаткові угоди прокурор не оскаржує.

На виконання умов договору відповідачем-1 продано електричну енергію, а відповідачем-2 сплачено вартість використаної (купованої) електричної енергії, про що свідчать долучені до позову рахунки-фактури, акти приймання-передачі та платіжні інструкції.

Прокурором до матеріалів справи долучено листи (запити), що направлялись в порядку ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру" до учасників провадження, а також відповіді на них.

Зокрема, 05.03.2025 прокурор звернувся до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради Одеської області з листом/запитом в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та просив, окрім іншого, повідомити про вжиті заходи цивільно-правового характеру щодо оскарження додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів; надати належним чином завірені копії документів, на підставі яких були укладені додаткові угоди №№1-7 до договору із зазначенням ініціатора внесення таких змін до договору.

18.03.2025 Відділ освіти повідомив прокурора, що ціна електричної енергії була збільшена відповідно до додаткових угод, наданих ТОВ "Оператор Енергії", та на підставі довідок Торгово-промислової палати.

10.12.2025 прокурор звернувся до Південного офісу Держаудитслужби з листом/запитом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та просив повідомити про вжиті заходи цивільно-правового характеру щодо оскарження додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.

25.12.2025 Південний офіс Держаудитслужби повідомив прокурора, що викладені прокурором факти будуть враховані офісом під час проведення чергових заходів державного фінансового контролю.

09.01.2026 прокурор звернувся до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради з листом/запитом в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та просив, окрім іншого, надати: відомості щодо реквізитів цінової довідки, яка стала підставою укладення між відповідачами кожної з додаткових угод; ініціатора укладення спірних додаткових угод.

13.01.2026 Відділ освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради повідомив прокурора, що відповідно до додаткових угод та на підставі довідок Торгово-промислової палати ціна на електричну енергію була збільшена; ініціатором укладення додаткових угод був відповідач-1, проте підтверджуючих документів (повідомлення, листи) такого ініціювання відповідач-2 не має.

29.01.2026 прокурор звернувся до Зеленогірської селищної ради з листом/запитом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та просив, окрім іншого, повідомити про вжиті заходи цивільно-правового характеру щодо оскарження додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.

03.02.2026 Зеленогірська селищна рада повідомила прокурора, що заходи цивільно-правового характеру щодо оскарження додаткових угод селищна рада не вживала.

Прокурором до матеріалів позову долучено цінові довідки Харківської торгово-промислової палати.

В обґрунтування підстав позову прокурор наголошує, що упродовж травня-грудня 2021 шляхом укладення додаткових угод до договору №40 від 09.03.2021 сторонами було зменшено обсяги електричної енергії та збільшено ціну за одиницю товару з 2,30 грн. до 4,36 грн. за 1 кВт год., що, за обрахунком прокурора, на 89,57% (в загальному) більше від визначеної договором ціни за одиницю товару. За новими необґрунтовано підвищеними цінами Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради надмірно та безпідставно сплачено на користь ТОВ "Оператор Енергії" бюджетні кошти у загальному розмірі 49162,12 грн.

Разом з тим, під час підписання договору ТОВ "Оператор Енергії" засвідчило, що має можливість та погоджується виконати домовленість, вказану у договорі та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов`язання поставити споживачу електричну енергію обсягом 130434 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн.

Прокурором зазначено, що ключовим для збільшення ціни за одиницю товару після підписання договору є коливання ціни такого товару на ринку, проте у спірних додаткових угодах відсутнє будь-яке обґрунтування необхідності внесення змін до договору, так само й відсутнє посилання на документ, який підтверджував факт коливання ціни товару на ринку, а саме підтверджував збільшення ціни за одиницю товару. При цьому, навіть за наявності обґрунтувань для збільшення ціни за одиницю товару, ціна за таку одиницю не могла бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі. Під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини 5 статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору.

Щодо наявності цінових довідок, наданих в підтвердження зміни цін на електричну енергію, прокурор зазначає, що цінові довідки Харківської торгово-промислової палати не можуть бути прийняті як належне обґрунтування підстав для укладення додаткових угод, оскільки вони не відображають факту коливання цін на електричну енергію на ринку. Вказані довідки не містять відомостей щодо динаміки ціни на електричну енергію, в них відсутній аналіз вартості ціни електричної енергії на дату укладення договору та додаткових угод, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни електричної енергії на ринку, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п.2. ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, в порушення п.3.1.1 Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.04.2018 № 312 відповідач-1 про підвищення ціни повинен був повідомити відповідача-2 за 20 днів до їх застосування, проте відповідач-1 жодного разу при укладанні додаткових угод до договору не дотримався вищевказаних умов постанови.

Прокурор вважає, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", суперечать інтересам держави та потребують негайного вжиття необхідних і достатніх заходів реагування, спрямованих на їх усунення.

За позицією прокурора, додаткові угоди мають бути визнані судом недійсними на підставі ст.ст.203, 215 ЦК України, а безпідставно одержані відповідачем кошти підлягають поверненню на підставі ст. 1212 ЦК України.

Південний офіс Держадитслужби у поясненні зазначив, що зверненню з цією позовною заявою передував лист/запит Любашівської окружної прокуратури від 10.12.2025 №60-4354ВИХ-25 про надання інформації про вжиті заходи цивільно-правового характеру у спірних правовідносинах. Південним офісом було надано відповідь на вказаний вище запит прокурора, у якому зазначено, що питання щодо дотримання замовником вимог законодавства при виконанні умов договору, укладеного за результатами вищезазначеної закупівлі, можливо дослідити в межах повноважень під час проведення інших заходів державного фінансового контролю (окрім моніторингу закупівлі), визначених статтею 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні".

Також повідомлено, що планами Держаудитслужби та Південного офісу Держаудитслужби на ІІ квартал 2026 року проведення заходів державного фінансового контролю у відповідача-2 не передбачено.

Крім того позивачем-1 зазначено, що Південний офіс Держаудитслужби не проводив жодних заходів державного фінансового контролю, які передбачені Законом №2939-ХІІ та Законом №922-VІІІ, щодо дотримання вимог законодавства при укладанні спірних додаткових угод, а тому Південний офіс Держаудитслужби позбавлений можливості надати пояснення щодо суті виявленого порушення.

Не погоджуючись з вимогами прокурора відповідач-1 у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час дії договору сторони за взаємною згодою, добросовісно, послідовно та з метою захисту економічного інтересу кожного уклали додаткові угоди до договору про збільшення ціни у договорі у зв`язку із коливанням ціни електричної енергії на ринку.

Відповідач-1 повідомляє, що зростання відпускної ціни на електричну енергію було збільшено уповноваженим органом держави, що в свою чергу призвело до автоматичного збільшення відпускної ціни для кінцевих споживачів.

Зазначає, що умовами комерційної пропозиції було встановлено, що загальна вартість договору на момент його укладання становила 299998,20 грн. з ПДВ, а очікуваний обсяг закупівлі -13434 кВт/год. Проте, фактично відповідачем-2 спожито 78814 кВт/год. електричної енергії та сплачено 230434,32 грн. з ПДВ, що не перевищило, а ні загальну вартість договору, а ні очікуваний обсяг.

Також, відповідач-1 з посиланням на Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025 зазначає, що прокурор, звертаючись із позовом у цій справі, не надав жодних інших, об`єктивних та вузьких підстав саме "виключного випадку" для здійснення представництва інтересів держави в суді поза формальної констатації - "орган не звернувся".

У відповіді на відзив щодо доводів відповідача-1, викладених у відзиві на позовну заяву, прокурор зазначив, що Рішення Конституційного Суду України не має зворотної дії у часі, а тому підстав для його застосування у цій справи немає.

Прокурор не погодився з доводами відповідача-1 про не перевищення загальної вартості договору та очікуваного обсягу.

Прокурор вважає хибними твердження відповідача, що збільшення ціни за одиницю товару спірними додатковими угодами є чесною і добросовісною практикою з боку постачальника, оскільки при укладанні додаткових угод відповідачем жодними документами не обґрунтовано для замовника пропозицію про підвищення ціни, визначеної у договорі, тобто чому таке підвищення цін на ринку зумовило неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, не наведено будь-яких причин, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним, а також постачальником не доведено, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Прокурором проаналізовано розміщену на сайті ДП "Оператор ринку" інформацію щодо середньозважених цін упродовж 2021 року та встановлено, що за період з січня по грудень 2021 року (упродовж якого було сім разів збільшено ціну за договором) мало місце як збільшення, так і зменшення цін на електричну енергію, однак сторонами не ініційовано укладення додаткових угод про зменшення ціни за одиницю товару.

Прокурор наголосив про обґрунтованість власних позовних вимог та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст.131-1 Конституції України, на органи прокуратури України покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виходячи з вимог п.п.1, 2 ч.1 ст. 3 Закону України "Про прокуратуру", діяльність органів прокуратури ґрунтується на засадах верховенства права та законності.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави.

Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2002 №15-рп/2002 (справа про досудове врегулювання спорів) визначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України стосовно поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб`єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист. Обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов`язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (п. 4 мотивувальної частини).

Ці міркування Конституційний Суд зробив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак висловлене судом розуміння поняття інтереси держави має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає суду підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

При зверненні з даним позовом до суду прокурором визначено позивачами Південний офіс Державної аудиторської служби України та Зеленогірську селищну раду.

За позицією прокурора, органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованими про існування такого порушення, не здійснювали захист інтересів держави, що стало підставою для здійснення представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до частин третьої - п`ятої статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Щодо позивача-1 Зеленогірської селищної ради.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду в інтересах держави в особі Зеленогірської селищної ради прокурор вказує, що відповідно до:

- Положення про Відділ освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради, затвердженого рішенням Зеленогірської селищної ради Одеської області №812-VII від 11.11.2020, Відділ освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (далі - відділ) створено Зеленогірською селищною радою (далі - засновник) у формі самостійного структурного підрозділу і є виконавчим органом останнього. Відділ є уповноваженим органом з управління закладами освіти комунальної власності Зеленогірської селищної територіальної громади Подільського району Одеської області в особі Зеленогірської селищної ради. Відділ підконтрольний та підзвітний Зеленогірській селищній раді Подільського району Одеської області, підпорядкований виконавчому комітету Зеленогірської селищної ради, селищному голові, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади підконтрольний органам виконавчої влади. Відділ фінансується за рахунок коштів бюджету об`єднаної територіальної громади, які виділені на його утримання і є неприбутковим;

- витягу з ЄДР, власником Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради є Зеленогірська селищна рада;

- річного плану закупівель на 2021 рік UA-P-2021-01-25-012227-b, який опубліковано в системі Prozorro 25.01.2021, джерелом фінансування закупівлі UA-2021-01-25-005630-с, з кодом класифікації ДК 021:2015:09310000-5: Електрична енергія є кошти місцевого бюджету.

Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, виступає Зеленогірська селищна рада.

Статтею 4 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" одним із основних принципів місцевого самоврядування визначено поєднання місцевих і державних інтересів.

Відповідно до ст.10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Частиною 1 ст.17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями ст.142 Конституції України, державною гарантією місцевого самоврядування є участь держави у формуванні дохідної частини його бюджетів та компенсація у необхідних випадках витрат місцевого самоврядування.

Згідно ст.62 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", держава фінансово підтримує місцеве самоврядування, бере участь у формуванні доходів місцевих бюджетів, здійснює контроль за законним, доцільним, економним, ефективним витрачанням коштів та належним їх обліком. Вона гарантує органам місцевого самоврядування доходну базу, достатню для забезпечення населення послугами на рівні мінімальних соціальних потреб.

У п.6 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України закріплено принцип ефективності при складанні та виконанні бюджетів, який передбачає, що учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів. Ефективне використання бюджетних коштів, зокрема шляхом проведення процедур закупівель товарів, робіт та послуг у відповідності до вимог чинного законодавства, становить безумовний інтерес держави, оскільки безпосередньо впливає на її соціально-економічний розвиток, забезпечення гарантій у сфері охорони здоров`я, освіти, соціального забезпечення найбільш не захищених верств населення. У даному контексті публічні закупівлі відіграють ключову роль у забезпеченні раціонального, стійкого економічного зростання держави, як один із інструментів для створення умов до найбільш ефективного використання бюджетних коштів.

Відповідно до ст. 327 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Отже, правовідносини, пов`язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес, а незаконність їх витрачання такому суспільному інтересу не відповідає. Використання бюджетних коштів з порушенням вимог законодавства підриває матеріальну і фінансову основу виконавчої влади, що, в свою чергу, завдає шкоду інтересам держави, яка, згідно із ст.6 Конституції України, здійснює свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Проведення процедури публічних закупівель та укладення додаткових угод, які суперечать вимогам законодавства, порушує інтереси держави у сфері контролю за ефективним та цільовим використанням бюджетних коштів, а дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес, а тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Оскільки власником Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради є Зеленогірська територіальна громада в особі Зеленогірської селищної ради, яка фінансує і контролює діяльність цього відділу, а також зобов`язана контролювати виконання місцевого бюджету, зокрема, законність та ефективність використання коштів місцевого бюджету, то Зеленогірська селищна рада уповноважена вживати заходи щодо захисту інтересів територіальної громади, в тому числі представницького характеру, а тому є належним позивачем у цій справі.

Любашівська окружна прокуратура зверталась до Зеленогірської селищної ради з листами/запитами в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та повідомляла про виявлені порушення інтересів держави у спірних правовідносинах, просила повідомити про вжиті заходи цивільно-правового характеру щодо оскарження додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.

У відповідь на запити/листи прокурора Зеленогірською селищної радою зазначено, що заходи з метою оскарження додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів за договором не вживались.

Щодо позивача-2 Південного офісу Держаудитслужби.

Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначає Закон України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" від 26.01.1993 №2939-XII (із змінами та доповненнями) (далі - Закон №2939-XII).

За ч.1 ст.1 Закону №2939-XII, здійснення державного фінансового контролю забезпечує центральний орган виконавчої влади, уповноважений Кабінетом Міністрів України на реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Згідно ст.2 Закону №2939-XII, головними завданнями органу державного фінансового контролю є, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, інспектування, перевірки закупівель та моніторингу закупівлі.

Відповідно до п.п. 8, 10 абз.1 ст.10 Закону №2939-XII, органу державного фінансового контролю надається право, зокрема, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з п.1 Положення про Державну аудиторську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №43 від 03.02.2016 (із змінами) (далі - Положення), Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів, та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю.

У абз.3 п.п.9, п.4 Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Водночас, згідно з п.п.20 п.6 Положення, Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право, в тому числі, порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Згідно п.п.3 п.4 Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки закупівель.

Відповідно п.9 п.4 Положення, Державна аудиторська служба України вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, в тому числі, звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Таким чином, визначені у п.п. 8, 10 абз.1 ст.10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні", абз.3 п.п.9, п.4, п.п.20 п.6 Положення про Державну аудиторську службу України повноваження органів Держаудитслужби самостійно звертатися до суду обумовлені здійсненим заходом державного фінансового контролю та пов`язуються з: визнанням недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, що виявлено під час проведення заходу державного контролю; усуненням виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо їх усунення); стягнення у дохід держави коштів, отриманих підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Відповідно до п.7 Положення, Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи.

Реалізацію повноважень Державної аудиторської служби України на території Одеської області здійснює Південний офіс Держаудитслужби згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.2016 №266 "Про утворення міжрегіональних територіальних органів Державної аудиторської служби" та Положення про Південний офіс Держаудитслужби, затвердженого наказом Державної аудиторської служби України від 02.06.2016 №23 (далі - Положення № 23).

Відповідно до п.3 Положення №23, основним завданням Південного офісу Держаудитслужби є реалізація повноважень Держаудитслужби на території Миколаївської, Одеської, Херсонської областей, а також на території інших областей за дорученням Голови Держаудитслужби та його заступників, Автономної Республіки Крим та в місті Севастополі.

Згідно з пп.18 п.6 зазначеного Положення, Південний офіс Держаудитслужби має право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства.

Отже, Південний офіс Держаудитслужби наділений повноваженнями щодо здійснення заходів державного фінансового контролю з метою ефективного, законного, результативного використання державних фінансових ресурсів, досягнення економії коштів, у тому числі у сфері здійснення публічних закупівель на території Одеської області.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду щодо наявності повноважень на звернення до суду Держаудитслужби та її підрозділів, а отже і прокурора в інтересах держави в їх особі, у разі не виконання вимог щодо усунення порушень законодавства, виявлених за результатами моніторингу закупівель, викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2018 року у справі №924/1256/17 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі №906/296/18.

Так, 10.12.2025 прокурор звернувся до Південного офісу Держаудитслужби з листом/запитом в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", в якому повідомив про виявлені ним порушення інтересів держави у спірних правовідносинах та просив повідомити про вжиті заходи цивільно-правового характеру щодо оскарження додаткових угод та стягнення надмірно сплачених коштів.

25.12.2025 Південним офісом було надано відповідь на вказаний вище запит прокурора, у якому зазначено, що питання щодо дотримання замовником вимог законодавства при виконанні умов договору, укладеного за результатами вищезазначеної закупівлі, можливо дослідити в межах повноважень під час проведення інших заходів державного фінансового контролю (окрім моніторингу закупівлі), визначених статтею 5 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні". Також повідомлено, що: планами Держаудитслужби та Південного офісу Держаудитслужби на І квартал 2026 року проведення заходів державного фінансового контролю у відповідача-2 не передбачено; викладені у листі факти в межах повноважень будуть враховані офісом під час проведення заходів державного фінансового контролю.

Тобто, орган державного фінансового контролю не вжив жодних заходів із захисту порушених інтересів держави, викладених у листі окружної прокуратури, не звернувся до суду з необхідним позовом, а також не проінформував про заплановані заходи задля усунення порушень вказаних інтересів держави та конкретні строки їх вжиття.

Таким чином, прокурор вважає, що Південним офісом Держаудитслужби належних заходів щодо захисту інтересів держави не вжито.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наведено правовий висновок, відповідно до якого прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/19/18, надавши оцінку доводам щодо відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави, а також недостатньої їх обґрунтованості, дійшла висновку, що незалежно від причин неможливості самостійно звернутися до суду вже сам факт не звернення уповноваженого органу здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах з позовом свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження.

Враховуючи наведені положення законодавства та висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, суд дійшов висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави, оскільки позивачі, не зважаючи на те, що прокурор в порядку, визначеному статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", звертав їх увагу на порушення інтересів держави внаслідок укладення спірного договору, у розумний строк не вжили належних та ефективних правових заходів щодо захисту інтересів держави.

На виконання вимог абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" у зв`язку з нездійсненням захисту інтересів держави Любашівською окружною прокуратурою листом від 23.02.2026 повідомлено позивачів про прийняття рішення щодо представництва інтересів держави шляхом пред`явлення до суду цього позову.

Таким чином суд вважає, що прокурор дотримався порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру", при направленні вказаного позову до суду, та підтвердив підстави представництва інтересів держави в суді.

Що стосується посилання відповідача-1 на Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, суд зауважує наступне.

За змістом ч. 6 ст. 11 ГПК України, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції України, суд не застосовує такий закон чи інший правовий акт, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії.

У такому випадку суд після ухвалення рішення у справі звертається до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акта, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України.

Водночас, у спірних правовідносинах рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 у справі №3-28/2024(59/24) за конституційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Рейнір Бізнес Груп" щодо відповідності Конституції України (конституційності) приписів абзацу першого частини третьої, абзаців першого, другого, третього частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII (щодо представництва прокурором інтересів держави в суді) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами в тім, що вони надають прокуророві можливість здійснювати представництво інтересів держави в суді у зв`язку з нездійсненням або неналежним здійсненням захисту цих інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування чи іншим суб`єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (п.2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025).

При цьому, відповідно до п.3 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, окремі приписи абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнані неконституційними, втрачають чинність із 1 січня 2027 року.

Зміст означеного рішення суду конституційної юрисдикції свідчить, що судом при встановленні дати втрати чинності спірними положеннями Закону України "Про прокуратуру" враховано, що в Україні у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України введено воєнний стан та для забезпечення можливості виконання державою свого обов`язку щодо захисту інтересів держави потрібно врегулювати питання реалізації установленої пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України функції прокуратури.

Обираючи такий підхід, Конституційним Судом України враховано передусім, що в період дії воєнного стану в Україні вагомою є потреба усебічно забезпечити захист інтересів держави Україна та стабільність конституційного правопорядку, а неперервність виконання прокуратурою визначених Конституцією України функцій є важливою передумовою належного функціонування держави в умовах воєнного стану.

З урахуванням викладеного у п.4 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 №6-р(ІІ)/2025 зазначено, що дане рішення Конституційного Суду України не поширюється на правовідносини щодо представництва прокурором інтересів держави в суді, які виникли під час чинності окремих приписів абзацу першого частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року №1697-VII зі змінами, визнаних неконституційними, та продовжують існувати після втрати ними чинності.

Таким чином, дія означеного рішення Конституційного Суду України за прямою його вказівкою не поширюється на спірні у цій справі правовідносини, позаяк позов прокурором в інтересах держави подано 20.03.2026, тобто до втрати чинності окремими положеннями ст. 23 Закону України "Про прокуратуру"(01.01.2027).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.

Так, на час укладення договору та оспорюваних додаткових угод правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначав Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 №922-VIII (далі - Закон № 922-VIII). Метою запровадження Законом процедур є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

У розумінні Закону №922-VIII, публічною закупівлею є придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом.

Одними із принципів, на яких базується здійснення публічних закупівель (ст.5 Закону № 922-VIII), є добросовісна конкуренція серед учасників (п.1 ч.1 ст.5 Закону № 922-VIII), максимальна економія, ефективність та пропорційність (п.2 ч.1 ст.5 Закону № 922-VIII).

За загальним правилом, наведеним у ч.5 ст.41 Закону №922-VIII (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі. Виключні випадки зміни сторонами істотних умов договору про закупівлю викладені у цій же нормі, серед яких є збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

27 травня 2026 року прийнято Закон України "Про публічні закупівлі" № 4888-IX (далі - Закон № 4888-IX). Відповідно до розділу XIV Закону № 4888-IX ("Прикінцеві та перехідні положення"), цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію через дев`ять місяців з дня набрання ним чинності. Закон № 4888-IX набрав чинності 24.06.2026.

Законом № 4888-IX внесено зміни до Закону № 922-VIII, у тому числі викладено у новій редакції пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII (підпункт 13 пункту 10 розділу XIV Закону № 4888-IX). Зокрема, пункт 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII викладено у такій редакції: "збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії. Обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін) ".

Також пункт 7 розділу XIV Закону № 4888-IX поширив застосування положення пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року №922-VIII в редакції цього Закону до правовідносин у сфері публічних закупівель, що виникли з дня набрання чинності Законом України "Про публічні закупівлі" від 25 грудня 2015 року № 922-VIII.

Отже, оцінка правомірності оспорюваних додаткових угод повинна здійснюватися на відповідність вимогам пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону №922-VIII, що викладена в редакції Закону № 4888-IX.

Як зазначено вище, ця редакція пункту 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII передбачає, що обмеження щодо збільшення ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків застосовується щодо кожного окремого випадку збільшення ціни за одиницю товару (без обмеження кількості змін).

Судом також враховується, що іншою умовою правомірності дій сторін при збільшенні ціни за одиницю товару є її збільшення пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку.

Оцінюючи укладені між сторонами додаткові угоди суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст.202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

З огляду на викладене, кожна укладена між сторонами додаткова угода є окремим правочином, оскільки спрямована на зміну цивільних прав та обов`язків, зокрема на зміну ціни на електричну енергію, а тому і правова оцінка правомірності укладених додаткових угод має надаватися судом не у цілому, а кожній додатковій угоді окремо.

При цьому суд зауважує, що пропорційне збільшення ціни за одиницю товару на ринку пов`язано з економічними процесами, які відбулись після укладення договору. Такі процеси мають часовий вимір, а тому збільшення, що застосовуються з певного часу, повинно оцінюватися щодо ціни, яка існувала до періоду, з якого запроваджується таке збільшення.

Надаючи оцінку укладеним між сторонами додатковим угодам суд також враховує положення п.13.2 договору, відповідно до якого наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою (ми), листом (ми), завіреними копіями цих довідок або листів відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни товару на ринку або інформацію із вебсайту ДП "Оператор ринку" (згідно з ч.6, 9 ст.67 Закону України "Про ринок електричної енергії", з урахуванням листа Мінекономпромрозвитку України від 14.08.2019 №3304-04/33869-06 "Щодо факту коливання ціни електричної енергії на ринку"). Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду, в якому відбулися такі зміни.

Також суд враховує визначені в додатку №4 до договору "Порядок розрахунків" положення про Порядок змін умов договору про закупівлю, відповідно до яких:

- зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, визначених згідно ст. 41 Закону, та оформлюються в такій самій формі, що й договір на закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору;

- пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору;

- пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування;

- відповідь особи, якій адресована пропозиція щодо внесення змін до договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною, та надається у двадцяти денний строк;

- зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках. встановлених договором або законом.

Суд наголошує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження.

На підтвердження факту коливання ціни на товар у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження, викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Аналогічна позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі № 912/1580/18, від 02 грудня 2020 року у справі № 913/368/19, від 11 травня 2023 року у справі № 910/17520/21, від 21 листопада 2025 року у справі № 920/19/24.

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).

Незважаючи на те, що Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме відповідного до зміни ціни в договорі факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (постанова Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 913/166/19).

Суд зауважує, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; Державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові/товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).

Таким чином, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку коливання ціни такого товару на ринку, яке повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим та відповідати запропонованим змінам.

При цьому, укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар за відсутності підстав для цього, визначених Законом, тим самим спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених Законом України "Про публічні закупівлі" (вказаний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №915/1868/18).

Як зазначено вище, 13.01.2026 Відділ освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради повідомив прокурора, що ціна на електричну енергію була збільшена відповідно до додаткових угод та на підставі довідок Торгово-промислової палати; ініціатором укладення додаткових угод був відповідач-1, проте підтверджуючих документів (повідомлення, листи) такого ініціювання відповідач-2 не має.

При цьому, до вказаного листа було долучено копії довідок Харківської торгово-промислової палати, на підставі яких, за твердженням Відділу освіти, і було збільшено вартість електричної енергії, а саме:

- цінову довідку №3020/21 від 30.11.2021 (т.1 а.с.127-128), відповідно до якої визначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за жовтень (01.10-31.10) 2021, за листопад (01.11-30.11) 2021 та відсоток коливання ціни між вказаними періодами;

- цінову довідку №2833/21 від 09.11.2021 (т.1 а.с.129-130), відповідно до якої визначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за жовтень (01.10-31.10) 2021, за першу декаду листопада (01.11-10.11) 2021 та відсоток коливання ціни між вказаними періодами;

- цінову довідку №2713/21 від 29.10.2021 (т.1 а.с.131-132), відповідно до якої визначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за вересень 2021, за жовтень (01.10-30.10) 2021 та відсоток коливання ціни між вказаними періодами;

- цінову довідку №2592/21 від 19.10.2021 (т.1 а.с.133-134), відповідно до якої визначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за вересень (01.09-30.09) 2021, за 01-15 жовтня (01.10-15.10) 2021 та відсоток коливання ціни між вказаними періодами;

- цінову довідку №2373/21 від 29.09.2021 (т.1 а.с.135-136), відповідно до якої визначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за 17 серпня 2021, за 09 вересня 2021 та відсоток зміни ціни;

- цінову довідку №2178/21 від 13.09.2021 (т.1 а.с.137-138), відповідно до якої визначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України станом на 02-04 вересня (02.09-04.09) 2021, станом на 07-09 вересня (07.09-09.09) 2021 та відсоток коливання ціни;

- цінову довідку №1808/21 від 06.08.2021 (т.1 а.с.139-140), відповідно до якої визначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за період 11-15 липня 2021, за період 16-31 липня 2021 та відсоток зміни ціни;

- цінову довідку №1757/21 від 03.08.2021 (т.1 а.с.141-142), відповідно до якої визначено середньозважену ціну на РДН в ОЕС України за липень (01.07-31.07) 2021, за період 01-03 серпня 2021 та відсоток зміни ціни;

- лист Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 22.04.2021 №121/70, в якому зазначено, що розрахункова зміна середньозваженої ціни закупівлі електричної енергії без урахування тарифу на передачу, на розподіл електроенергії та без ціни універсальної послуги і планових витрат на РДН в торгівельній зоні ОЕС за період 11.04.2021-15.04.2021 до середньозваженої ціни за період 26.03.2021-30.03.2021 могла складати: 26.03.2021-30.03.2021 - 1325,63 грн.; 11.04.2021-15.04.2021 - 1558 грн.; відсоток зміни ціни складає +17,54%.

Судом встановлено, що додатковою угодою №1/72 від 19.05.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03.-30.04.2021 до 2,30 грн., а з 01.05.2021 до 2,49 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 121816,088353 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. Вартість електричної енергії збільшено на 8,26 %, тобто в межах допустимого розміру.

В подальшому, додатковою угодою №2/117 від 02.09.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., а з 01.08.2021 до 2,73 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 115347,93040 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. Вартість електричної енергії збільшено на 9,64 %, тобто в межах допустимого розміру.

Додатковою угодою №3/120 від 03.09.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., з 01.08.- 02.08.2021 до 2,73 грн., з 03.08.-04.08.2021 до 3,00 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 109325,3166 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. Вартість електричної енергії збільшено на 9,89 %, тобто в межах допустимого розміру.

Додатковою угодою №4/133 від 22.09.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., з 01.08.-02.08.2021 до 2,73 грн., з 03.08.-04.08.2021 до 3,00 грн., з 05.08.2021 до 3,29 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 103974,39209 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. Вартість електричної енергії збільшено на 9,67 %, тобто в межах допустимого розміру.

Додатковою угодою №5/174 від 22.11.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., з 01.08.-02.08.2021 до 2,73 грн., з 03.08.-04.08.2021 до 3,00 грн., з 05.08.-30.09.2021 до 3,29 грн., з 01.10.2021 до 3,61 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 99648,950138 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. Вартість електричної енергії збільшено на 9,73 %, тобто в межах допустимого розміру.

Додатковою угодою №6/219 від 16.12.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., з 01.08.-02.08.2021 до 2,73 грн., з 03.08.-04.08.2021 до 3,00 грн., з 05.08.-30.09.2021 до 3,29 грн., з 01.10.-31.10.2021 до 3,61 грн., з 01.11.-09.11.2021 до 3,9699996 грн., з 10.11.2021 до 4,36 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 94116,42201кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. Вартість електричної енергії збільшено на 9,97 %, тобто в межах допустимого розміру.

Додатковою угодою №7/220 від 16.12.2021 підвищено вартість електричної енергії за 1 кВт*год з 09.03-30.04.2021 до 2,30 грн., з 01.05.-31.07.2021 до 2,49 грн., з 01.08.-02.08.2021 до 2,73 грн., з 03.08.-04.08.2021 до 3,00 грн., з 05.08.-30.09.2021 до 3,29 грн., з 01.10.-31.10.2021 до 3,61 грн., з 01.11.2021 до 4,36 грн. Обсяг електричної енергії за договором установлено в розмірі 95542,62026 кВт*год, загальною вартістю 299998,20 грн. Вартість електричної енергії збільшено на 9,82 %, тобто в межах допустимого розміру.

Отже, протягом травня-грудня 2021 сторони уклали сім додаткових угод, в тому числі у вересні 2021 три угоди (при цьому дві з них укладались два дні підряд 02.09.2021 №2/117 та 03.09.2021 №3/120); а також в грудні в один день 16.12.2021 було укладено дві угоди - №6/219 та 7/220.

В п.1 всіх додаткових угод визначено, що відповідно до ч.2 п.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", у зв`язку із підвищенням ринкової ціни на електричну енергію, сторони домовились збільшити ціну не більше ніж на 10 відсотків, що не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі закупівлі.

Разом з тим, зі змісту додаткових угод №№1-7 не вбачається будь-якого обґрунтування необхідності внесення змін до договору №40 від 09.03.2021, так само відсутнє посилання на документ, який підтверджує факт коливання ціни товару на ринку.

Суд враховує, що за умовами п.13.2 укладеного між сторонами договору, згідно з вимогами Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть, змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, 2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного газу та електричної енергії. Наявність факту коливання ціни товару на ринку підтверджується довідкою(ами), листом(ами) із завіреними копіями цих довідок або листів відповідних органів, установ, організацій, які уповноважені надавати відповідну інформацію щодо коливання ціни електричної енергії на ринку або інформацією веб сайту ДП "Оператор ринку". Зміна ціни за одиницю товару застосовується з початку розрахункового періоду в якому відбулись такі зміни.

Відповідно до Порядку змін умов договору, викладеного у додатку №4 до договору "Порядок розрахунків", зміни до договору про закупівлю можуть вноситись у випадках, визначених згідно ст. 41 Закону, та оформлюються в такій самій формі, що й договір на закупівлю, а саме у письмовій формі шляхом укладення додаткового договору; пропозицію щодо внесення змін до договору може зробити кожна із сторін договору; пропозиція щодо внесення змін до договору має містити обґрунтування необхідності внесення таких змін договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Обмін інформацією щодо внесення змін до договору здійснюється у письмовій формі шляхом взаємного листування; відповідь особи, якій адресована пропозиція щодо внесення змін до договору, про її прийняття повинна бути повною і безумовною, та надається у двадцятиденний строк; зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. В той же час, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках. встановлених договором або законом.

Отже, сторони визначили вимоги до документів, які можуть достовірно підтвердити коливання ціни електричної енергії на ринку, а також порядок внесення змін до договору.

Як слідує з листа Відділу освіти від 13.01.2026 №57/0126 (т.1 а.с.148), ініціатором укладання додаткових угод №№1-7 до договору №40 від 09.03.2025 було ТОВ "Оператор Енергії", надсилаючи додаткові угоди; ціна електроенергії була збільшена на підставі довідок Торгово-промислової палати.

В свою чергу, в матеріалах справи відсутні докази направлення ТОВ "Оператор Енергії" Відділу освіти пропозицій щодо внесення змін до договору із обґрунтуванням необхідності внесення таких змін з урахуванням порядку, обумовленого сторонами в договорі.

Що стосується наявних в матеріалах справи цінових довідок Харківської торгово-промислової палати, то останні містять відповідну інформацію, однак з умовою про те, що такі довідки носять фактографічно-інформаційний характер і не враховують умов договорів та контрактів. Аналогічно, в листі Державного підприємства "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків" від 22.04.2021 №121/70, зазначено, що він носить виключно інформативний характер і не враховує умов договорів і контрактів.

Суд зауважує, що право торгово-промислових палат на проведення експертизи і контролю якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі імпортних) та визначення їх вартості прямо передбачено ст.11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" №671/97-ВР від 02.12.1997.

Цінові довідки торгово-промислових палат щодо будь-яких видів цін (світових, біржових, довідкових, експортних, імпортних, індикативних цін, котирування тощо на сировину, продукцію, вироби, обладнання тощо на ринку України або на світових ринках тощо) надаються учасникам ринку для обґрунтування ринкової вартості продукції; для аргументації в суперечках з контролюючими органами; тендерним комітетам для аналізу/розрахунку очікуваної вартості продукції, що закуповується; учасникам торгів для підтвердження відповідності цінової пропозиції рівню ринкових цін, для підтвердження факту зміни ціни на ринку.

Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, зокрема, у постановах від 29.03.2019 у справі № 826/6926/17, від 23.01.2020 у справі №907/788/18 та від 05.07.2021 у справі № 826/11063/17, від 02.12.2020 у справі №913/368/19, згідно з якою довідка торгово-промислової палати про ціну на товар/коливання такої ціни на ринку є достатнім доказом для обґрунтованості змін до договору закупівлі, якщо вона містить відомості про відповідне коливання ціни товару на ринку.

Наявні в матеріалах справи довідки Харківської торгово-промислової палати (т.1 а.с. 127-142) не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, в них відсутній аналіз вартості електричної енергії на конкретну дату укладання додаткових угод у порівнянні з попередніми періодами від дати укладання попередньої додаткової угоди, у зв`язку з чим не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на момент укладення угод на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Суд зауважує, що у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Так, з наданих цінових довідок Харківської торгово-промислової палати вбачається, що у них зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за певні несистематизовані періоди.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", в Україні функціонує єдиний ринок на добу наперед (РДН) та внутрішньодобовий ринок (ВДР). Купівля-продаж електричної енергії на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку здійснюється за правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку.

Особливості проведення торгів, оприлюднення результатів, розрахунків та вказаних ринків визначаються Правилами ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, відповідно до яких:

- розрахунковий період - мінімальний відрізок часу, щодо якого визначаються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії на РДН/ВДР (60 хвилин);

- торги на РДН - процес визначення обсягів та ціни на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на РДН;

- торги на ВДР - процес визначення обсягів та цін на електричну енергію для розрахункових періодів доби постачання після завершення торгів на РДН та впродовж доби постачання відповідно до цих Правил та одномоментний процес купівлі та продажу електричної енергії на ВДР.

Відповідно до частин 5 та 6 статті 67 Закону України "Про ринок електричної енергії", ціна купівлі-продажу електричної енергії на ринку на добу наперед визначається для кожного розрахункового періоду оператором ринку за принципом граничного ціноутворення на основі балансу сукупного попиту на електричну енергію та її сукупної пропозиції, а на внутрішньодобовому ринку - за принципом ціноутворення по заявленій (пропонованій) ціні відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку. Ціни на ринку на добу наперед та внутрішньодобовому ринку є вільними (ринковими) цінами.

За результатами торгів відповідно до правил ринку на добу наперед та внутрішньодобового ринку оприлюднюються ціна та обсяги купівлі-продажу електричної енергії для кожного розрахункового періоду та інші показники.

Цінові довідка Харківської торгово-промислової палати містять лише інформацію щодо середньозваженої ціни на РДН в ОЕС України за різні періоди часу, що є відмінними за тривалістю.

Положення Закону України "Про публічні закупівлі" передбачають дотримання пропорційності збільшення ціни за одиницю товару до коливання ціни на ринку.

Пропорційність означає рівність, співрозмірність двох відношень до порівняння.

За висновком суду, ціну електроенергії на ринку необхідно порівнювати за співмірні проміжки часу, наприклад, місяць з місяцем, декаду з декадою, а не на вибіркові дати в різних розрахункових періодах, при цьому, таке порівняння має бути проведено починаючи з моменту укладення договору (попередньої додаткової угоди), що відображатиме реальну тенденцію коливання ціни на ринку.

Однак, в довідках Харківської торгово-промислової палати відсоток коливання визначений шляхом порівняння середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС не тільки не за календарний місяць, а й не за неспівмірні проміжки часу, що не відповідає принципу пропорційності.

За наведених обставин суд вважає, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте, таких доказів відповідачем-1 надано не було та відповідних обставин судом не встановлено.

Натомість відповідачі послідовно збільшували вартість електроенергії за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для замовника.

З урахуванням зазначеного, суд доходить висновку, що додаткові угоди №№1-7 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії договору, починаючи з моменту його укладення.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Так, додатковою угодою №1/72 від 19.05.2021 було визначено ціну електричної енергії у розмірі 2,49 грн. з 01.05.2021, додатковою угодою №2/117 від 02.09.2021 - 2,73 грн. з 01.08.2021, додатковою угодою №3/120 від 03.09.2021 - 3,00 грн. з 03.08.2021, додатковою угодою №4/133 від 22.09.2021 - 3,29 грн. з 05.08.2021, додатковою угодою №5/174 від 22.11.2021 - 3,61 грн. з 01.10.2021, додатковою угодою №6/219 від 16.12.2021 - 3,9699996 грн. з 01.11.2021, 4,36 грн. з 10.11.2021,

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 631 ЦК України, сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

Проте, виходячи зі змісту вказаної статті, необхідною умовою застосування ч. 3 ст.631 ЦК України є наявність неврегульованих договором відносин між сторонами, які мали місце до укладання договору, а не під час дії іншого договору або іншої редакції цього ж договору, а тому вказані приписи не надають право сторонам застосовувати зворотну дію в часі пунктів додаткової угоди або окремого договору, які змінюють вже врегульовані договірні відносини.

Разом з тим, застосування нових цін до правовідносин, які виникли до моменту укладення додаткової угоди, суперечить імперативним вимогам нормативно-правових актів, які регулюють постачання електричної енергії споживачам, зокрема:

- п.4 ч.3 ст.57 Закону України "Про ринок електричної енергії" - електропостачальник має у чіткий та прозорий спосіб інформувати своїх споживачів про зміну будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Електропостачальники зобов`язані повідомляти споживачів в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про їхнє право припинити дію договору, якщо вони не приймають нові умови;

- п. 11 ч. 1 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" - споживач має право отримувати від відповідного електропостачальника повідомлення про його наміри внести зміни до будь-яких умов договору постачання електричної енергії споживачу не пізніше ніж за 20 днів до внесення та у разі незгоди із запропонованими змінами розірвати договір з електропостачальником у визначеному договором порядку;

- п. 3.2.4. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - ПРРЕЕ) - у разі зміни умов договору про постачання електричної енергії споживачу, у тому числі комерційної пропозиції, електропостачальник не пізніше ніж за 20 днів до їх застосування повідомляє про це споживача з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Аналогічні положення про необхідність повідомлення споживача не пізніше ніж за 20 днів до застосування змін умов договору про постачання електричної енергії викладені у п. 13.2 Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу, який є додатком № 5 до ПРРЕ.

Статтею 203 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

За ст.236 ЦК України, правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Якщо за недійсним правочином права та обов`язки передбачалися лише на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначити в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у справі №920/330/18 від 18.06.2019.

Зважаючи на укладення оскаржуваних додаткових угод із порушенням встановленого законодавством порядку, позовні вимоги про визнання їх недійсними на підставі статей 203, 215, 217 ЦК України є обґрунтованими та законними.

Стосовно стягнення з відповідача-1 безпідставно надмірно сплачених коштів у розмірі 49162,12 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України, особа, що набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст. 11 ЦК України).

Із застосуванням ст. 1212 ЦК України, як правової підстави для повернення коштів, одержаних на підставі недійсних додаткових угод про збільшення ціни товару в договорі про закупівлю, погодилась і Велика Палата Верховного Суду в постанові від 24.01.2024 під час перегляду справи №922/2321/22.

Враховуючи визнання судом правомірними вимог прокурора щодо визнання додаткових угод №№1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 до договору недійсними, зазначені додаткові угоди не породжують правових наслідків.

Предметом даного спору, в тому числі, є стягнення з ТОВ "Оператор Енергії" на користь Зеленогірської селищної ради безпідставно надмірно сплачених бюджетних коштів, які складають 49162,12 грн.

Судом встановлено, що за період дії договору сторонами були складені наступні акти: акт приймання-передачі від 12 квітня 2021 на суму 20322, 80 грн., акт приймання-передачі від 20 травня 2021 на суму 19915,70 грн., акт приймання-передачі від 14 червня 2021 на суму 34237,80 грн., акт приймання-передачі від 19 липня 2021 на суму 31799,80 грн., акт приймання-передачі від 13 серпня 2021 на суму 7689,12 грн., акт приймання-передачі від 22 вересня 2021 на суму 5494,01 грн., акт приймання-передачі від 18 жовтня 2021 на суму 17170,51 грн., акт приймання-передачі від 22 листопада 2021 на суму 36876,16 грн., акт приймання-передачі від 16 грудня 2021 на суму 56945, 42 грн.

На підтвердження здійснення оплати за договором прокурором надано наступні платіжні документи: платіжне доручення №231 від 12 квітня 2021, платіжне доручення №277 від 12 квітня 2021, платіжна інструкція №2 від 20 травня 2021, платіжне доручення №311 від 20 травня 2021, платіжне доручення №374 від 14 червня 2021, платіжне доручення №540 від 14 червня 2021, платіжне доручення №411 від 26 липня 2021, платіжне доручення №580 від 26 липня 2021, платіжне доручення №606 від 13 серпня 2021, платіжне доручення №520 від 22 вересня 2021, платіжне доручення №696 від 22 вересня 2021, платіжне доручення №560 від 18 жовтня 2021, платіжне доручення №789 від 18 жовтня 2021, платіжне доручення №1105 від 22 листопада 2021, платіжне доручення №709 від 16 грудня 2021, платіжне доручення №1158 від 16 грудня 2021, на загальну суму 230434,32 грн.

Тобто, фактично Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради була оплачена інша сума та отримано інший обсяг електричної енергії, ніж передбачено договором.

Виходячи із ціни електричної енергії, визначеної в договорі від 09.03.2021, відповідач мав би сплатити 181272,20 грн. (78814 х 2,30), сума переплати у даному випадку складає 49162,12 грн. (230434,32 - 181272,20).

Отже, вимоги прокурора в цій частині також є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.

Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ст.ст.73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.ст.76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2.Визнати недійсною додаткову угоду №1/72 від 19.05.2021 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №40 від 09.03.2021, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44007749, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), вул. Шкільна, буд. 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1).

3. Визнати недійсною додаткову угоду №2/117 від 02.09.2021 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №40 від 09.03.2021, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44007749, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), вул. Шкільна, буд. 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1).

4. Визнати недійсною додаткову угоду №3/120 від 03.09.2021 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №40 від 09.03.2021, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44007749, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), вул. Шкільна, буд. 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1).

5. Визнати недійсною додаткову угоду №4/133 від 22.09.2021 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №40 від 09.03.2021, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44007749, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), вул. Шкільна, буд. 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1).

6. Визнати недійсною додаткову угоду №5/174 від 22.11.2021 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №40 від 09.03.2021, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44007749, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), вул. Шкільна, буд. 3) із Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1).

7. Визнати недійсною додаткову угоду №6/219 від 16.12.2021 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №40 від 09.03.2021, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44007749, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), вул. Шкільна, буд. 3) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1)

8. Визнати недійсною додаткову угоду №7/220 від 16.12.2021 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №40 від 09.03.2021, укладеному між Відділом освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44007749, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), вул. Шкільна, буд. 3) та овариством з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1)

9. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1) на користь Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 04527135, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), просп. Миру, буд. 12) безпідставно одержані товариством кошти в сумі 49162 (сорок дев`ять тисяч сто шістдесят дві) грн. 12 коп.

10. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор Енергії" (код ЄДРПОУ 43418783, 67300, Одеська обл., Березівський р-н, м. Березівка, вул. Пристанційна, 1) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3) - 14976 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн. 00 коп. судового збору.

11. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Зеленогірської селищної ради (код ЄДРПОУ 44007749, 66513, Одеська обл., Подільський р-н, смт. Зеленогірське(з), вул. Шкільна, буд. 3) на користь Одеської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 03528552, 65026, м. Одеса, вул. Італійська, буд. 3) - 11648 (одинадцять тисяч шістсот сорок вісім) грн. 00 коп. судового збору.

12. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя М.Б. Сулімовська

Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.

Повне рішення складено і підписано 14 вересня 2026 р.