Рішення від 08 вересня 2026 р. у справі №914/3883/25 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.09.2026 Справа № 914/3883/25

За позовом: Приватного акціонерного товариства “Національна енергетична компанія "Укренерго", м. Київ

до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго", м. Львів

про стягнення 40 198 865, 58 грн

Суддя Никон О.З.

Секретар судового засідання Свистун П.О.

За участю представників:

від позивача (в режимі відеоконференції): Остапенко С.Л. – представник;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Лозовицький М.С. – представник.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" до відповідача: Акціонерного товариства "ДТЕК Західенерго" про стягнення 40 198 865, 58 грн.

Хід розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.12.2025 відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 24.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 05.08.2026.

05.08.2026 у судовому засіданні на стадії судових дебатів оголошено перерву до 09.09.2026.

У судове засідання 09.09.2026 з`явились представники обох сторін.

Представник позивача підтримав позовні вимоги та просив такі задоволити.

Представник відповідача заперечив щодо позовних вимог та просив відмовити у їх задоволенні.

Аргументи сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наявність рішення Господарського суду Львівської області від 24.02.2025 про задоволення вимог кредитора (Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго") у справі № 914/527/24, не припинило відносин сторін за договором про участь в балансуючому ринку, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання за цим договором і не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України до моменту його повного виконання.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечив щодо позовних вимог, посилаючись на роботу Системи управління ринком відповідно до Правил ринку роботи балансуючого ринку, зазначив, що при нарахуванні інфляційних втрат та 3% річних сума основного зобов`язання, яку позивач взяв як основну, протиправно включена до актів купівлі-продажу балансуючої електроенергії; також зазначив, що апеляційний господарський суд безпідставно не взяв до уваги висновки Верховного Суду, наведені у постанові від 20.02.2025 у справі №910/3231/24, що призвело до незаконного рішення.

Позивач у відповіді на відзив на спростування доводів відповідача зазначив, що згідно з приписами частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом; ствердив, що наявність судового рішення чи відкриття виконавчого провадження з його примусового виконання не пов`язується з припиненням зобов`язання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України сум; також звернув увагу, що відповідач не надав жодного контррозрахунку, що давало б можливість суду перевірити твердження обох сторін, дотримуючись принципу змагальності сторін.

Обставини справи.

Державне підприємство «Національно енергетична компанія «Укренерго» (перетворено у приватне акціонерне товариство) розглянуло письмову згоду відповідача на приєднання в цілому до Договору про участь в балансуючому ринку та приєднало відповідача до умов договору про участь у балансуючому ринку і долучило до реєстру постачальників послуг з балансування, дата акцептування 27.05.2019, ідентифікатор договору № 0424-04013.

19.02.2024 (зареєстровано 23.02.2024) позивач звернувся до Господарського суду Львівської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 166 170 760, 06 грн, з яких: 164 949 872, 78 грн – основний борг, 567 996, 41 грн – 3% річних та 652 890, 87 грн – інфляційних втрат, які нараховані за період з 09.04.2024 по 19.02.2024 (справа №914/527/24).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 24.02.2025, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.07.2025 у справі № 914/527/24 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 164 949 872, 78 грн – основного боргу, 566 444, 51 грн – 3% річних, 652 890, 87 грн – інфляційних втрат за неналежне виконання умов договору про участь в балансуючому ринку. У задоволенні решти позовних вимоги відмовлено. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.10.2025 касаційне провадження у справі закрито.

Відповідач добровільно виконав рішення суду у справі №914/527/24, шляхом сплати позивачу 27 жовтня 2025 року – 100 000 000, 00 грн, що підтверджено платіжною інструкцією № 4234688 та 03 листопада 2025 року сплатив залишок суми боргу на суму 64 949 872, 78 грн, нараховані 566 444, 51 грн – 3% річних, 652 890, 87 грн – інфляційні втрати та 1 059 790, 10 грн судовий збір, що підтверджено платіжними інструкціями № 4244277, № 4244275, № 4244276, № 4244274.

Оскільки відповідач виконав рішення суду лише 03.11.2025, а 3% річних та інфляційні втрати в межах справи №914/527/24 нараховано до 19.02.2024, позивач донарахував 3% річних та інфляційні втрати за період з 20.02.2024 по 02.11.2025 та звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення таких з відповідача в межах цієї справи.

Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.

27.05.2019 сторони уклали договір про участь у балансуючому ринку шляхом приєднання відповідача до його умов.

З метою захисту своїх прав позивач звертався до Господарського суду Львівської області з позовом у справі №914/527/24. Враховуючи несвоєчасне виконання грошового зобов`язання зі сплати присуджених до стягнення сум у зазначеній справі позивач 18.12.2025 звернувся з позовом про стягнення донарахованих 3% річних та інфляційних втрат за період з 20.02.2024 по 02.11.2025, тобто до її фактичної сплати (03.11.2025).

На підставі приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені у справі №914/527/24, не підлягають повторному доказуванню та дослідженню судом у межах цієї справи.

Тому суд відхиляє як необґрунтовані викладені відповідачем у відзиві на позов доводи.

Однією з підстав припинення зобов`язання, в тому числі грошового, є його виконання, проведене належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Суд встановив, що відповідач виконав грошове зобов`язання остаточно лише 03.11.2025.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (часина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).

Згідно з постановою Верховного Суду від 27.01.2026 у справі №922/4734/24, наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України.

Схожа правова позиція викладена зокрема у постанові Верховного Суду від 26.06.2026 у справі 910/14299/25.

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив, що такий є правильним та підлягає задоволенню. Тому до стягнення з відповідача підлягає 8 363 540, 14 грн – 3% річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що фактичний розмір інфляційних втрат є більшим, ніж заявлено позивачем.

Однак відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема статті 14, суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог, не виходячи за їх межі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення інфляційних втрат підлягає задоволенню в межах заявлених позивачем на суму 31 835 325, 44 грн.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Враховуючи викладене, до стягнення з відповідача підлягає 40 198 865, 58 грн: з яких 8 363 540, 14 грн – 3% річних та 31 835 325, 44 грн – інфляційних втрат.

Щодо судових витрат.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «ДТЕК Західенерго» (місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15, ідент. код 23269555) на користь Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 25, ідент. код: 00100227) 40 198 865, 58 грн: з яких 8 363 540, 14 грн – 3% річних, 31 835 325, 44 грн – інфляційних втрат та 482 386, 39 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 16.09.2026.

Суддя Никон О.З.