Рішення від 30 серпня 2026 р. у справі №914/3160/25 — Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2026 Справа № 914/3160/25

Суддя Господарського суду Львівської області Мазовіта А.Б., при секретарі судового засідання Переймі Х.О., розглянувши матеріали справи

за позовом:Першого заступника керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, смт. Великий Любінь, Львівська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Вєтушка Ігоря Афанасійовича, м. Львів

про:розірвання договорів оренди та зобов`язання вчинити дії

Представники учасників справи:

прокурор: Машталяр Ю.А.

від позивача: Юрчак Ю.Ю. – в порядку самопредставництва;

від відповідача: Филипець Є.Ю. – адвокат, Вєтушок І.А. – в порядку самопредставництва.

Хід справи.

Перший заступник керівника Пустомитівської окружної прокуратури Львівської області в інтересах держави в особі Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області, смт. Великий Любінь, Львівська область звернувся до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до фізичної особи-підприємця Вєтушка Ігоря Афанасійовича, м. Львів про розірвання договорів оренди та зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.11.2025.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.03.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.04.2026.

Хід розгляду справи відображено в попередніх ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Процесуальні документи в даній справі направлялись учасникам справи засобами електронного зв`язку до їх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд». Відповідні докази повідомлення учасників справи містяться в матеріалах справи.

Також, всі процесуальні акти суду у цій справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень веб-порталу Судова влада України в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними та загальнодоступними для безоплатного перегляду згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».

У судовому засіданні 31.08.2026 був присутній прокурор та представники позивача і відповідача, а також і сам відповідач, які надали свої пояснення та заперечення по суті заявлених вимог у справі.

Матеріали справи свідчать, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, та надано достатньо часу для надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було дотримано всіх необхідних вимог щодо повідомлення учасників справи про здійснення її розгляду.

Заяв про відвід суду не поступало.

Суть спору та правова позиція сторін.

В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначив, що відповідач, як орендар, незаконно, без укладених договірних зобов`язань та відповідно без сплати обов`язкових платежів, фактично використовує у господарській діяльності водний об`єкт площею 27,4787 га та земельні ділянки загальною площею 29,3875 га при тому, що орендує згідно чинних договорів оренди лише водний об`єкт площею 15,5925 га на земельній ділянці площею 15,5925 га. Тому прокурор вважає, що відповідачем порушуються умови договору оренди земельної ділянки, оскільки земельна ділянка надавалась відповідачеві з метою створення на ній рибогосподарського водного об`єкту та здійснення на ньому в подальшому рибогосподарської діяльності і ця умова є істотною, а за договором оренди водного об`єкта – для риборозведення у встановлених договором межах, але відповідач використовує водний об`єкт включно із частиною водного об`єкта, який йому на праві оренди не належить, а тому договір оренди земельної ділянки та договір оренди водного об`єкта мають бути розірвані через порушення істотних умов щодо порядку використання земельної ділянки та водного об`єкта, а земельна ділянка кадастровий номер 4620983600:07:000:0012 в комплексі із водним об`єктом на ній повернута власнику – Великолюбінській територіальній громаді Львівської області.

Також прокурор зазначив, що оскільки відповідач фактично використовує земельну ділянку кадастровий номер 4620983600:07:000:0066 в комплексі із водним об`єктом для риборозведення та здійснив на вказаній земельній ділянці і прилеглій території (прибережній захисній смузі) будівництво некапітальних споруд, відповідач має звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) вказаних споруд.

Позивач в підготовчому засіданні заявив, що підтримує заявлені позовні вимоги та просив їх задовольнити, але письмово свою позицію не виклав.

Відповідач вважає доводи, викладені в позовній заяві, безпідставними, які не підтверджені належними доказами та категорично заперечив підстави позову, оскільки:

- дозвіл на спеціальне водокористування не підлягає продовженню після втрати чинності, оскільки став, який використовується для спортивного і любительського рибальства без здійснення забору води за допомогою технічних пристроїв та без здійснення скиду стоків з ставу у водний об`єкт, є загальним водокористуванням, а сам дозвіл не потрібен. Після спливу строку дії відповідного дозволу, враховуючи лист № 16-328 від 25.01.2006 до державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області, з моменту укладення договору оренди земельної ділянки, а саме з 03.02.2003, відповідач користується відповідним водним об`єктом без здійснення забору води за допомогою технічних пристроїв та без здійснення скиду стоків з ставу у водний об`єкт та не потребує одержання дозволу на спеціальне водокористування. Доказів того, що відповідач здійснював забір води за допомогою технічних пристроїв зі здійсненням скидів стоків зі ставу, тому відповідно потребував би дозволу на спеціальне водокористування, у позовній заяві не наведено та не долучено;

- доказами, долученими до позовної заяви та до відзиву підтверджується, що твердження позивача щодо невикористання об`єкту оренди за цільовим призначенням є безпідставним та необґрунтованими, та не можуть бути підставою для розірвання договору оренди. В свою чергу риборозведення не передбачено як єдине положення, яке визначає мету використання земельної ділянки та водного об`єкту на ній. Окрім риборозведення положеннями договорів також передбачено рекреаційні цілі, надання платних послуг із спортивного та любительського рибальства;

- жодним із доказів, долучених до позовної заяви, не підтверджується, що збільшення площі водного дзеркала, яке призвело до фактично зайняття ставком суміжної земельної ділянки, настало з вини відповідача. Фактична площа ставка у розмірі 27,487 га лише констатується у позовній заяві, однак жодним із аргументів чи доказів не пов`язується з відповідним діями чи бездіяльністю відповідача. Вважає, що належним чином встановити причини збільшення площі водного дзеркала за період часу використання ставка можливо виключно за результатом призначення та проведення відповідної експертизи у встановленому законодавством порядку;

- в аргументах позивача не встановлено причинний зв`язок між наявністю відповідних споруд на відповідних територіях та порушенням умов договору оренди земельної ділянки відповідачем, оскільки факт того, що такі споруди зведені саме ним, не доводиться доказами, наявними в матеріалах справи;

- передбачені договором вимоги щодо досудового врегулювання спору ані позивачем, ані Городоцькою райдержадміністрацією не виконувались;

- позивачем обрано неналежний спосіб захисту, який є неефективним.

Прокурор в свою чергу не погодився із позицією відповідача зазначивши про наступне:

- відповідач використовує земельну ділянку не для риборозведення, а лише для спортивного і любительського рибальства, що свідчить про невикористання спірної земельної ділянки відповідно до визначеної договором мети її використання;

- відповідачем обмежується загальне водокористування та любительська риболовля, що підтверджується листом Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області та протоколом допиту свідка у кримінальному провадженні, що свідчить про порушення відповідачем умов загального водокористування, прав водокористувачів та договору оренди земельної ділянки;

- відповідач фактично використовує у своїй господарській діяльності весь водний об`єкт (воду та земельні ділянки) в тому числі які не орендує, та відповідно не сплачує за них орендну плату;

- на момент передачі в користування відповідачу земельної ділянки площею 15,5925 га кадастровий номер 4620983600:07:000:0012 за договором оренди земельної ділянки № 127 від 03.02.2003, така земельна ділянка була вільна від будь-яких нежитлових приміщень та споруд, зокрема дерев`яного будинку та пірсу до нього, які з`явились з моменту початку оренди земельної ділянки відповідачем. Крім того, на неорендованій земельній ділянці з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 з`явились дерев`яні будівлі, металевий вагончик на залізобетонних опорах з дерев`яною прибудовою, дерев`яний пірс, дерев`яний туалет та часткове її огородження;

- предметом позову є розірвання договору оренди земельної ділянки, що використовується всупереч меті та з істотним порушенням його умов, із одночасним поверненням орендованої земельної ділянки власникові. Розпорядження Городоцької районної державної адміністрації № 660 від 07.11.2002 не має самостійного характеру, воно передувало укладенню вказаного договору, було спрямоване на створення умов для його укладення та, відповідно, після укладення договору вичерпало свою дію. Відтак, позовна вимога про визнання незаконним та скасування цього розпорядження, є неналежним способом захисту, оскільки у цьому випадку до відновлення порушеного права призведе лише розірвання безпосередньо самого правочину, за яким спірну ділянку було передано в оренду.

У процесі розгляду справи суд встановив наступне.

16.04.2002 приватний підприємець Вєтушок Ігор Афанасійович звернувся до голови Городоцької районної державної адміністрації із заявою, в якій просив надати в оренду ставок, який знаходиться на території Завидовицької сільської ради площею 15,5 га для організації його благоустрою та спортивно-любительського рибальства, а також для інших робочих цілей.

16.05.2002 складено за матеріалами інвентаризації паспорт ставка, місце розташування якого с. Завидовичі Городоцького району (але за межами села), власником є приватний підприємець Вєтушок Ігор Афанасійович. Площа дзеркала ставка складає 15,5 га, призначення – рекреація.

10.07.2002 відповідачем було отримано дозвіл на спеціальне водокористування водним об`єктом (ставком) з площею водного дзеркала 15,5 га з призначенням – рекреація. Строк дії дозволу - до 10.07.2005.

В свою чергу згідно з листом № 16-328 від 25.01.2006 Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області, враховуючи, що використання ставу для спортивного і любительського рибальства без здійснення забору води за допомогою технічних пристроїв та без здійснення скиду стоків з ставу у водний об`єкт є загальним водокористуванням і здійснюється на умовах передбачених ст. 47 Водного кодексу України, то дозвіл є таким, що втратив чинність і не потребує продовження.

19.07.2002 розпорядженням голови Городоцької районної державної адміністрації за № 411 надано згоду приватному підприємцю Вєтушку Ігорю Афанасійовичу на розробку проекту відведення земель площею 15,5 га державного запасу Завидовицької сільської ради за межами населеного пункту в оренду для рекреаційних цілей та риборозведення.

07.11.2002 розпорядженням голови Городоцької районної державної адміністрації № 660 затверджено проект відведення земельної ділянки площею 15,5925 га для рекреаційних цілей та риборозведення приватному підприємцю Вєтушку Ігорю Афанасійовичу; передано останньому в довгострокову оренду терміном на 20 років для рекреаційних цілей та риборозведення земельну ділянку під ставком площею 15,5925 га, розташовану за межами населених пунктів на території Завидовицької сільської ради; до використання земельної ділянки встановлено приступити після встановлення її меж в натурі, укладення договору оренди землі та його державної реєстрації.

03.02.2003 між Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області (орендодавець) та приватним підприємцем Вєтушком Ігорем Афанасійовичем (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, згідно п. 1.1 якого відповідно до чинного законодавства та згідно з розпорядженням голови Городоцької районної державної адміністрації від 07.11.2002 за № 660, орендодавець надає, а орендар приймає у довгострокове, платне користування земельну ділянку площею 15,5925 гектари, в межах згідно з планом землекористування, розташовану з межами населених пунктів на території Завидовицької сільської ради Городоцького району.

15.05.2009, 29.07.2011 та 01.06.2020 між вищезазначеними сторонами укладено договори про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Земельна ділянка надається для рекреаційних цілей та риборозведення. Ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Орендарю надається право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання (п. 2.1 договору).

Договір укладається терміном на 49 років – з 03.02.2003 по 03.02.2052. По закінченні терміну договору орендар має переважне право на поновлення договору на новий термін. (п. 2.2 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору (з урахуванням змін, внесених договором від 15.05.2009) орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, здійснювати експлуатацію водного об`єкта відповідно до правил експлуатації та встановленого режиму; дотримуватись умов використання прибережної захисної смуги; використання земельної ділянки у відповідності до мети, визначеної у п. 2.1 цього договору.

Згідно п. 3.2 договору орендар гарантує, що він має усі повноваження та законні права на здійснення діяльності на орендованій земельній ділянці згідно мети, визначеної у цьому договорі.

В свою чергу орендар має право самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору; за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку виробничі, побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; одержувати продукцію і доходи; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержувати вимог орендодавця та виконувати обов`язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України.

Підставою розірвання договору оренди є: взаємна згоді сторін; вимога однієї із сторін у випадку невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених договором (п. 4 договору).

Сторони погодились, що спірні питання, які виникають з цього договору, мають вирішуватись шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди – у судовому порядку (п. 6 договору).

Вказані договори про оренду земельної ділянки та про внесення змін до договору оренди земельної ділянки підписані сторонами без зауважень чи виправлень, а також посвідчені приватним нотаріусом Городоцького нотаріального округу Львівської області Страшевською Х.Г. за № 127 та № 639 відповідно.

Також суд встановив, що акт приймання-передачі сторонами не підписувався.

04.06.2013 між Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області (орендодавець) та Вєтушком Ігорем Афанасійовичем (орендар) укладено договір оренди водного об`єкта загальнодержавного значення № 18, згідно п. 1.1 якого орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування водний об`єкт площею водного дзеркала 13,5 га з метою риборозведення, надання платних послуг із спортивного і любительського рибальства та рекреаційних цілей. Водний об`єкт розташований на території Завидовицької сільської ради Городоцького району.

В оренду передається водний об`єкт, розташований на земельні ділянці загальною площею 15,5925 га (п. 2.1 договору).

Характеристика об`єкта оренди: земельна ділянка площею 15,5925 га (землі водного фонду, враховуючи прибережну смугу і під гідротехнічними спорудами), в тому числі площа водного дзеркала 13,5 га при нормальному підпірному рівні (п. 2.2 договору).

Вступ орендаря у користування водним об`єктом настає одночасно із підписанням сторонами договору і акта приймання-передачі водного об`єкта (п. 3.1 договору).

Цей договір укладено строком на 49 років (п. 4.1 договору).

Згідно розділу 6 договору орендодавець зобов`язується: передати орендарю в оренду у визначених межах водний об`єкт згідно цього договору та акта приймання-передачі водного об`єкта, який підписується одночасно з цим договором (п. 6.1); не втручатися в господарську діяльність орендаря і не створювати йому будь-яких перешкод при виконанні умов договору (п. 6.2).

Відповідно розділу 8 договору сторонами узгоджено, що орендар зобов`язується: прийняти в оренду водний об`єкт, приступити до його використання після підписання договору та погодження в установленому порядку (п. 8.1 договору); використовувати орендований водний об`єкт відповідно до його призначення та умовами цього договору (п. 8.2 договору); дотримуватися вимог статті 47 Водного кодексу України «Право загального водокористування», зокрема надання рекреаційних послуг (п. 8.5 договору); в разі скидання води з водного об`єкта отримати дозвіл в органах охорони навколишнього природного середовища (п. 8.10); забезпечити охорону орендованого водного об`єкта з мето недопущення несанкціонованого скидання з нього води, його забруднення, а також пошкодження гідротехнічних споруд (п. 8.12).

Підставами для розірвання договору є, зокрема, нецільове використання водного об`єкта (пп. д п. 10.2 договору).

Договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін у разі, зокрема, рішення суду; використання орендарем водного об`єкта не за призначенням (п. 10.3 договору).

Сторони погодились, що спірні питання цього договору мають вирішуватися за взаємною домовленістю, або через суд в установленому чинним законодавством порядку (п. 12.1 договору).

Цей договір набуває чинності після його підписання сторонами (п. 14.1 договору).

Також в день укладення договору оренди водного об`єкта між Городоцькою районною державною адміністрацією Львівської області та Вєтушком Ігорем Афанасійовичем складено та підписано акт приймання-передачі об`єкта оренди (водного об`єкта – ставка) за договором від 04.06.2013 № 18, згідно якого на підставі договору оренди від 04.06.2013, укладеного між орендодавцем та орендарем, орендодавець передає водний об`єкт загальною площею 13,5 га, що розташований на земельній ділянці 15,5925 га на території Завидовицької сільської ради Городоцького району (за межами населеного пункту), а орендар приймає вищевказаний об`єкт в оренду для риборозведення, надання платних послуг із спортивного і любительського рибальства та рекреаційних цілей.

12.12.2017 було затверджено Умови загального водокористування на земельній ділянці водного фонду (водному об`єкті) площею 15,5925 га, що розташована на території Заводовицької сільської ради (за межами населеного пункту) Городоцького району Львівської області, яку передано в оренду відповідачу для ведення товарного рибного господарства, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03.02.2003.

26.07.2024 згідно розпорядження Великолюбінської селищної ради від 26.07.2024 № 131 було проведено обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 у складі комісії Юрчак Ю.Ю., Гуменюк Н.Т. та Качай О.В., згідно якого встановлено, що орендована ФОП Вєтушок Ігорем Афанасійовичем земельна ділянка фактично використовується для ведення товарного рибного господарства та рекреаційних цілей, однак на зазначеній земельній ділянці наявні об`єкти нерухомого майна (будівлі), на які відповідних дозволів органу місцевого самоврядування на їх постійне чи тимчасове розміщення не надавалося.

З матеріалів справи судом встановлено, що на підставі укладених договорів оренди земельної ділянки та водного об`єкта відповідач здійснює загальне водокористування спірним водним об`єктом, веде діяльність з рекреації, земельна ділянка використовується для ведення товарного рибного господарства, зокрема дані обставини встановлені з вищезгаданого акту обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 від 26.07.2024.

Крім того, у спірному водному об`єкті знаходиться невизначена кількість об`єктів аквакультури, зокрема риби, вирощеної відповідачем. На підтвердження придбання відповідної аквакультури для проведення розведення відповідачем було надано накладні від 10.10.2005 та від 11.10.2005.

08.08.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 30.06.2018 відділом у Городоцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Львівській області було проведено державну реєстрацію земельної ділянки (категорія земель – землі водного фонду, цільове призначення – 10.07 Для рибогосподарських потреб, вид використання – для ведення товарного рибного господарства) площею 15,5925 га з присвоєнням такій кадастрового номеру – 4620983600:07:000:0012.

Також були внесені відомості про оренду даної земельної ділянки відповідачем.

Розпорядженням Городоцької районної державної адміністрації від 11.01.2019 № 11 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж орендованих земельних ділянок в натурі (на місцевості) ПП Вєтушка І.А. для рибогосподарських потреб, що розташовані на території Завидовицької та Добрянської сільських рад» за результатом розгляду звернення ПП Вєтушка І.А. було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 15,5925 га (кадастровий номер 4620983600:07:000:0012, КВЦПЗ – 10.07 для рибогосподарських потреб), яка розташована за межами населеного пункту на території Завидовицької сільської ради Городоцького району Львівської області, та перебуває в оренді ПП Вєтушка Ігоря Афанасійовича відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03.02.2003, що посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Страшевською Х.Г., який зареєстрований в реєстрі правочинів за № 127 (із змінами та доповненнями внесеними додатковими угодами до нього).

23.08.2022 було виготовлено оновлений паспорт водного об`єкта, згідно з яким площа ставка, розташованого в межах с. Завидовичі Великолюбінської селищної ради Львівського району Львівської області зафіксована на показнику 27,4787 га.

Тобто протягом щонайменше 20 років площа водного дзеркала водного об`єкта збільшилась на 11,9787 га та частково покриває суміжну земельну ділянку.

В судових засіданнях відповідач зазначав, що земельна ділянка з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 була надана йому в оренду для розміщення ставка і після наповнення ставка водою площа його водного дзеркала збільшилась до 30 га.

В свою чергу у грудні 2017 року відповідач звертався до голови Львівської обласної адміністрації із заявою з проханням надати в оренду частину водного об`єкта з метою розміщення плавучих рибацьких садків, яка є суміжною та дотичною з орендованим водним об`єктом. Натомість доказів вручення та/або будь-якого реагування з боку Львівської обласної адміністрації матеріали справи не містять.

29.11.2022 рішенням Великолюбінської селищної ради № 1581 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 площею 13,795 га, яка є суміжною до ділянки, яка знаходиться в оренді у відповідача.

Зазначена земельна ділянка не перебуває в оренді відповідача.

За твердженням відповідача, з останнім ніхто не узгоджував межі зазначеної вище земельної ділянки, про розробку проекту землеустрою не повідомлявся, при складенні акту узгодження меж землекористування не був присутнім, а сам акт не підписував.

Отже після наповнення відповідачем ставка водою водний об`єкт має площу 27,4787 га та знаходиться на двох земельних ділянках з кадастровими номерами 4620983600:07:000:0012, яка орендується відповідачем, та 4620983600:07:000:0066, яка знаходиться у власності Великолюбінської ОТГ.

Прокурор стверджує, що відповідачем порушуються умови договору оренди та при тому, що ним орендується лише земельна ділянка з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 та частина водного об`єкту на ній – фактично ним використовується весь водний об`єкт, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066, яка нікому в оренду не передавалась.

Так, в межах кримінального провадження № 42024142270000051 від 29.10.2024 встановлено, що ФОП Вєтушок І.А. з метою проведення господарської діяльності із вирощування риби на даному водному об`єкті фактично використовує весь водний об`єкт, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066, яку не орендує, та водний об`єкт на ній.

Згідно протоколу огляду місця події від 22.11.2024, який проводився за участі спеціаліста-геодезиста та спеціально створеної комісії Великолюбінської селищної ради (власника), встановлено, що орендарем на земельній ділянці з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 (яку він не орендує) та прилеглій до неї прибережній захисній смузі здійснено будівництво споруд, що використовуються в господарській діяльності на водному об`єкті.

Згідно протоколу огляду на частині прибережної захисної смуги земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 та самій вказаній земельній ділянці водного фонду знаходиться: на відстані 6,5 метрів від урізу води дерев`яна будівля довжиною 6,5 та шириною 2,4 метри, на відстані 8 метрів від урізу води металевий вагончик на залізобетонних опорах довжиною 6,3 та шириною 2,7 метри та дерев`яною прибудовою до нього довжиною 6,3 та шириною 2,8 метри, дерев`яний пірс довжиною 18 метрів і шириною 1,1 метр, що закріплений у дно ставу і починається біля урізу води та іде вглиб водного об`єкту на земельній ділянці з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066. Вказані об`єкти огороджені парканом довжиною 25,3 метри, мається хвіртка та ворота шириною 3 метри. Далі по урізу води вглиб земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 також знаходиться територія огороджена парканом довжиною 42 метри (різні паркани довжиною 25 та 17 метрів) та дерев`яний туалет на відстані 11 метрів від урізу води.

Згідно акту обстеження Великолюбінської селищної ради від 03.10.2024 з північної сторони земельної ділянки знаходяться будівлі та пірс, які огороджені парканом та відсутній доступ до них, охороняється, наявні надписи – «Службова територія», що використовуються для здійснення господарської діяльності без відповідного договору оренди та дозволів на їх розміщення яких селищна рада не надавала.

Крім того, у протоколі огляду від 22.11.2024 зазначено, що орендарем без погодження із власником здійснено будівництво в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 будівлю розміром 8,27 на 5,8 метри (згідно висновку експерта), облаштування пірсів, тимчасових споруд (вольєр, будинки на колесах). В`їзд на водний об`єкт частково перегороджено залізобетонними блоками із табличкою про платне риболовство та зазначенням контактного телефону.

В матеріалах справи наявний висновок експерта від 17.06.2025 № СЕ-19/114-25/3948-БТ Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи на виконання постанови від 17.02.2025 старшого слідчого капітана поліції Шинки А. у кримінальному провадженні, внесеної до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2024 за № 42024142270000051.

У вищевказаному висновку експерта зазначено, що досудовим розслідуванням встановлено, що при огляді земельних ділянок із кадастровими номерами 4620983600:07:000:0012 та 4620983600:07:000:0066 біля водного фонду в с. Завидовичі Великолюбінської ОТГ Львівського району Львівської області виявлено об`єкти нерухомості.

На вирішення судової експертизи поставлено запитання:

1. Чи є об`єкти, які розташовані на земельній ділянці із кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 у с. Завидовичі Львівського району Львівської області спорудами або ж будівлями?

2. Чи є об`єкти, які розташовані поблизу земельної ділянки із кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 у с. Завидовичі Львівського району Львівської області спорудами або ж будівлями?

05.06.2025 було проведено огляд, обміри та фотографування об`єктів дослідження, про що складено відповідний акт за результатами огляду.

Враховуючи поставлені експерту питання, останнім надано відповіді на них та зроблено висновок:

По питанню № 1 – об`єкт розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 у с. Завидовичі Львівського району Львівської області, який представляє собою дерев`яний будиночок з розмірами 8,27х4,0 м в плані, висотою металевий вагончик розміром 6,8х5,8 м в плані та висотою 2,75 м (в т.ч. з Г-подібною верандою), каркасного типу з трьома глухими стінами, є будівлею.

По питанню № 2 – об`єкт розташований поблизу земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 у с. Завидовичі Львівського району Львівської області, який представляє собою металевий вагончик розміром 6,8х5,8 м. в плані та висотою 2,75 м., не є будівлею, а підпадає під визначення малої архітектурної форми.

Отже, вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом, яким він просить:

- розірвати договір оренди земельної ділянки від 03.02.2003;

- розірвати договір оренди водного об`єкта від 04.06.2013 № 18;

- зобов`язати відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) нежитлових приміщень, що знаходяться (розміщені) в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066;

- зобов`язати відповідача повернути Великолюбінській селищній раді земельні ділянки з кадастровими номерами 4620983600:07:000:0012 та 4620983600:07:000:0066, а також водний об`єкт на них.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні позову повністю з огляду на наступне.

Стаття 131-1 Конституції України передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», частиною першої якої визначено, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абз. 1,2 ч. 3 ст. 23 вказаного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

За правилами ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За правилами ст. ст. 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Статтею 374 Цивільного кодексу України суб`єктами права власності на землю (земельну ділянку) є, зокрема, держава, територіальна громада.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності та користування на землю набувається та реалізується фізичними та юридичними особами в порядку і на підставах, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Право користування землею особою, якій таке право не належить, порушує права власника, а тому враховуючи положення ст. ст. 13, 14 Конституції України, якими закріплено, що земля, є об`єктом права власності Українського народу, права якого як власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією, та те, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, законність набуття та реалізації права на землю беззаперечно становить суспільний інтерес, який підлягає захисту.

Пустомитівською окружною прокуратурою ще 09.05.2024 за №14.55/04-32-2744вих-24, 02.05.2025 за №14.55/04-29-2058вих-25 направлялися листи до Великолюбінської селищної ради, в яких вказувалось на порушення закону, проте дієвих заходів до їх усунення уповноваженим органом не вжито. Також, окружною прокуратурою скеровано на адресу Великолюбінської селищної ради повідомлення про представництво інтересів, яке в судовому порядку не оскаржувалось.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зазначила, що, звертаючись до компетентного органу перед пред`явленням позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отже, за наявності органу, до компетенції якого віднесено повноваження здійснювати захист інтересів держави саме у спірних правовідносинах, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо цей компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

Таким чином, Великолюбінська селищна рада є належним позивачем у даному спорі, а враховуючи бездіяльність останньої Пустомитівська окружна прокуратура має всі правові підстави звертатись до суду в інтересах держави із цим позовом.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Із положень частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Станом на час надання відповідачу в оренду земельної ділянки та водного об`єкта ведення рибного господарства регламентувалось Законом України «Про тваринний світ», «Про Загальнодержавну програму розвитку рибного господарства України на період до 2010 року», постановами Кабінету Міністрів України від 28.09.96 №1192 «Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства», від 02.11.2006 №1523 «Про утворення Державного комітету рибного господарства України», від 24.01.2007 №42 «Про затвердження Положення про Державний комітет рибного господарства України», наказ Державного комітету рибного господарства від 18.03.1999 № 33 «Про затвердження правил промислового рибальства в рибогосподарських водних об`єктах України».

На теперішній час (з 04.08.2011) вказані правовідносини регулюють Закони України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів» та «Про аквакультуру».

Статтями 14 Конституції України та 373 Цивільного кодексу України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Аналогічні приписи містить і ст. 93 Земельного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Водного кодексу України водний об`єкт – природний або створений штучно елемент довкілля, в якому зосереджуються води (море, лиман, річка, струмок, озеро, водосховище, ставок, канал (крім каналу на зрошувальних і осушувальних системах), а також водоносний горизонт); ставок – штучно створена водойма місткістю не більше 1 млн. кубічних метрів.

Відповідно до частини четвертої статті 59 Земельного кодексу України громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту. Землі водного фонду можуть бути віднесені до земель морського і внутрішнього водного транспорту в порядку, встановленому законом.

Відповідно до статті 51 Водного кодексу України, водні об`єкти надаються у користування на умовах оренди органами, що здійснюють розпорядження земельними ділянками під водою (водним простором) згідно з повноваженнями, визначеними Земельним кодексом України, відповідно до договору оренди, погодженого з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері водного господарства.

Надання водних об`єктів у користування на умовах оренди здійснюється за наявності паспорта водного об`єкта. Порядок розроблення та форма паспорта затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Водні об`єкти надаються в користування на умовах оренди без обмеження права загального водокористування, крім випадків, визначених законом.

У ст. 25 Закону України «Про оренду землі» передбачені обов`язки орендаря, зокрема, у разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом використовувати водний об`єкт відповідно до вимог водного законодавства України; своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом – також і орендну плату за водний об`єкт.

Орендар земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом зобов`язаний не створювати перешкод у здійсненні права загального водокористування (крім випадків, визначених законом) та у здійсненні спеціального водокористування відповідно до виданих дозволів.

Орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, а в разі оренди землі в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - дотримання зобов`язання щодо здійснення заходів з охорони та поліпшення екологічного стану водного об`єкта, експлуатації водосховищ і ставків відповідно до встановлених в установленому порядку режимів роботи, а також необхідність оформлення права користування гідротехнічними спорудами та права спеціального водокористування (ст. 24 Закону).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору.

У частині 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про оренду землі» (в редакції, чинній на момент укладення спірного договору) передбачено, що істотною умовою договору оренди є, серед інших, цільове призначення та умови використання земельної ділянки, яка передається в оренду.

Згідно зі ст. 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Стаття 22 Закону України «Про оренду землі» визначає, що орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди.

Частиною 2 статті 28 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами їх обов`язків, передбачених статтями 22, 23 цього Закону та договором, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке суттєво перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття – «значної міри» позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення визначається виключно за обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі ч.2 ст. 651 ЦК України (п.117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18).

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати сторона від виконання договору.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинно вирішуватися із урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суд повинен встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також встановити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Стаття 141 Земельного кодексу України визначає підстави припинення права користування земельною ділянкою, а саме використання земельної ділянки не за цільовим призначенням.

Аналізом вказаного законодавства встановлено, що рибне господарство – галузь економіки, завданнями якої є вивчення, охорона, відтворення, вирощування, використання водних біоресурсів, їх вилучення (добування, вилов, збирання), реалізація та переробка з метою одержання харчової, технічної, кормової, медичної та іншої продукції.

Рибогосподарська діяльність – діяльність юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців, пов`язана з вивченням водних біоресурсів, їх охороною, відтворенням, спеціальним використанням, переробкою, реалізацією тощо.

Суб`єкти господарювання здійснюють рибогосподарську діяльність у водних об`єктах (їх частинах). Тобто основою рибогосподарської діяльності є рибогосподарський водний об`єкт.

Рибогосподарський водний об`єкт – водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватись для рибогосподарських потреб. До рибогосподарських водних об`єктів належать: моря із затоками, лиманами та естуаріями; ріки з їхніми придатковими системами (озера, бухти, затоки, канали, гирла, протоки, водосховища, що мають постійний або тимчасовий зв`язок з рікою, плавнями або тимчасовими водними об`єктами, а також всі притоки в межах розповсюдження максимальних паводків ріки); технічні водойми, що використовуються (можуть використовуватись) для розведення, вирощування та вилову водних живих ресурсів або мають значення для відтворення їхніх запасів (наказ Державного комітету рибного господарства від 18.03.1999 № 33, чинний на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно Закону України «Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів», чинного на теперішній час, рибогосподарський водний об`єкт (його частина) – водний об`єкт (його частина), що використовується або може використовуватися для цілей рибного господарства.

Як вже було встановлено судом, згідно відомостей з Державного земельного кадастру орендована земельна ділянка з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 має цільове призначення 10.07 Для рибогосподарських потреб, вид використання – для ведення товарного рибного господарства.

Земельна ділянка надається для рекреаційних цілей та риборозведення. Ділянка виділена в натурі (на місцевості) у встановленому законом порядку. Орендарю надається право проводити поліпшення стану земельної ділянки з метою ефективного користування нею за обраним видом використання (п. 2.1 договору оренди земельної ділянки від 03.02.2003).

В свою чергу, за умовами договору орендар має право самостійно визначати напрями своєї господарської діяльності відповідно до призначення земельної ділянки та умов договору; за згодою орендодавця зводити у встановленому законодавством порядку виробничі, побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; одержувати продукцію і доходи; виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержувати вимог орендодавця та виконувати обов`язки відповідно до умов договору оренди і Земельного кодексу України.

Згідно п. 1.1 договору оренди водного об`єкту від 04.06.2013 орендодавець передає в оренду, а орендар приймає в строкове платне користування водний об`єкт площею водного дзеркала 13,5 га з метою риборозведення, надання платних послуг із спортивного і любительського рибальства та рекреаційних цілей.

Таким чином, земельна ділянка надавалась відповідачу з метою створення на ній рибогосподарського водного об`єкту та здійснення на ньому в подальшому рибогосподарської діяльності і ця умова є істотною, оскільки прямо зазначена в договорі оренди.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про аквакультуру» надання рекреаційних послуг є одним із напрямів аквакультури.

Рекреаційні послуги у сфері аквакультури – діяльність, пов`язана з організацією відпочинку, в тому числі з наданням права на здійснення любительського та спортивного добування (вилову) об`єктів аквакультури.

Тобто враховуючи узгоджену сторонами мету надання земельної ділянки та водного об`єкта в оренду орендар (відповідач) не обмежений обирати напрями своєї господарської діяльності. Орендар може як одночасно займатися рекреацією, риборозведенням та наданням платних послуг із спортивного і любительського рибальства, так і чимось окремим з цього переліку. Це не є порушенням договору.

З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема з тих, що були надані позивачем разом із позовною заявою на підтвердження заявлених вимог, встановлено, що відповідач фактично використовує земельну ділянку з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012, яку орендує, для ведення товарного рибного господарства та рекреаційних цілей (акт обстеження земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 від 26.07.2024).

В свою чергу, суд не бере до уваги протокол допиту свідка від 28.07.2025 в межах досудового розслідування, оскільки протокол допиту зі стадії досудового розслідування не відповідає вимогам до доказів у господарському процесі. На подібному висновку наголосив Верховний Суд у постанові від 29.09.2025 у справі № 910/13912/23.

Крім того, як вже було встановлено судом, відповідачем було одержано Дозвіл на спеціальне водокористування за № Укр-1197/Льві-ГДС на строк до 10.07.2005.

По закінченню строку дії вищенаведеного дозволу, відповідач звертався до Державного управління екології та природних ресурсів в Львівській області з метою продовження строку дії такого дозволу, звернення зафіксоване за № 14 від 25.01.2006.

Згідно з листом за № 16-328 від 25.01.2006 на звернення відповідача було повідомлено, що використання ставу для спортивного і любительського рибальства без здійснення забору води за допомогою технічних пристроїв та без здійснення скиду стоків з ставу у водний об`єкт є загальним водокористуванням і здійснюється на умовах, передбачених ст. 47 Водного кодексу України.

На підставі вищенаведеного, дозвіл на спеціальне водокористування № 1197-Льв., термін дії якого закінчився 10.07.2005 року, слід вважати як таким, що втратив чинність і не потребує продовження.

Доказів, які давали б підстави вважати, що відповідач використовує став зі здійсненням забору води за допомогою технічних пристроїв і скиду стоків з ставу у водний об`єкт, матеріали справи не містять і сторонами не подано.

Статтею 47 Водного кодексу України передбачено, що загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на прогулянкових суднах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

На водних об`єктах, наданих в оренду, загальне водокористування допускається на умовах, встановлених водокористувачем, за погодженням з органом, який надав водний об`єкт в оренду.

Водокористувач, який узяв водний об`єкт у користування на умовах оренди, зобов`язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про встановлені обмеження загального водокористування на водному об`єкті, наданому в оренду.

Згідно ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування – це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Таким чином, враховуючи діяльність, яку веде відповідач на орендованих земельній ділянці та водному об`єкті, які відповідають меті їх використання, визначених договорами, відповідач здійснює загальне водокористування відповідним водним об`єктом без здійснення забору води за допомогою технічних пристроїв та без здійснення скиду стоків з ставу у водний об`єкт, що дійсно не потребує одержання дозволу на спеціальне водокористування.

Крім того, як вже було встановлено судом, 12.12.2017 було затверджено Умови загального водокористування на земельній ділянці водного фонду (водному об`єкті) площею 15,5925 га, що розташована на території Завидовицької сільської ради (за межами населеного пункту) Городоцького району Львівської області, яку передано в оренду відповідачу для ведення товарного рибного господарства, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03.02.2003.

Пунктом 1.4 Умов передбачено, що згідно ст.47 Водного кодексу України водокористувач, який узяв водний об`єкт у користування на умовах оренди зобов`язаний доводити до відома населення умови водокористування, а також про заборону загального водокористування на водному об`єкті, наданому в оренду.

Загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне риболовство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування технічних пристроїв та з криниць) за згодою орендаря (п. 1.5 Умов).

Загальне водокористування на водному об`єкті здійснюється громадянами для задоволення їх потреб за згодою та на умовах орендаря (п. 2.1 Умов).

На водному об`єкті любительське і спортивне рибальство здійснювати за згодою та на умовах орендаря згідно з Порядком здійснення любительського і спортивного рибальства, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.07.1998 № 1126 (п. 2.2 Умов).

У відповідності до вимог ст.47 Водного кодексу України на водному об`єкті, зокрема, заборонено купання, заборонено плавання на човнах, дозволено право проходу та проїзду тільки на велосипеді по наявному шляху (дамбі) в світовий час доби, дозволяється любительське та спортивне рибальство з берегу у спеціально відведених місцях де будуть встановлені пізнавальні таблички згідно Правил любительського і спортивного рибальства за плату та на умовах орендаря (п. 3.1 Умов).

Орендар водного об`єкта, який впровадив платне рибальство, повинен доводити це до відома населення шляхом встановлення інформаційних плакатів в межах водного об`єкту, які за своїм розміром та змістом будуть нести інформацію щодо порядку здійснення платного рибальства на даному водному об`єкті (п. 3.4 Умов).

Окрім цього, п. 1.1.1 договору оренди земельної ділянки (зі змінами) орендодавець має право встановлювати умови загального водокористування з максимальним врахуванням інтересів водокористувачів у відповідності до статті 47 Водного кодексу України на орендованому об`єкті за погодженням з орендарем.

Відповідно до п. 2.1.4 договору оренди орендар зобов`язаний виконувати умови загального водокористування відповідно до Водного кодексу України.

Судом не встановлено, а прокурором та позивачем належним чином не доведено порушення відповідачем Умов загального водокористування на земельній ділянці водного фонду (водному об`єкті) площею 15,5925 га, що розташована на території Заводовицької сільської ради (за межами населеного пункту) Городоцького району Львівської області, яку передано в оренду відповідачу для ведення товарного рибного господарства, відповідно до договору оренди земельної ділянки від 03.02.2003.

Прокурор стверджує, що відповідачем порушуються умови договору оренди та при тому, що ним орендується лише земельна ділянка з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 та частина водного об`єкту на ній, фактично ним використовується весь водний об`єкт, в тому числі земельна ділянка з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066, яка відповідачу в оренду не передавалась.

В обґрунтування таких фактів прокурор посилається, зокрема, на кримінальне провадження № 42024142270000051 від 29.10.2024, в межах якого встановлено, що ФОП Вєтушок І.А. з метою проведення господарської діяльності із вирощування риби на даному водному об`єкті фактично використовує весь водний об`єкт, в тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066, яку не орендує, та водний об`єкт на ній.

Згідно протоколу огляду місця події від 22.11.2024, який проводився за участі спеціаліста-геодезиста та спеціально створеної комісії Великолюбінської селищної ради (власника), встановлено, що орендарем на земельній ділянці з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 (яку він не орендує) та прилеглій до неї прибережній захисній смузі здійснено будівництво споруд, що використовуються в господарській діяльності на водному об`єкті.

Згідно протоколу огляду на частині прибережної захисної смуги земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 та самій вказаній земельній ділянці водного фонду знаходиться: на відстані 6,5 метрів від урізу води дерев`яна будівля довжиною 6,5 та шириною 2,4 метри, на відстані 8 метрів від урізу води металевий вагончик на залізобетонних опорах довжиною 6,3 та шириною 2,7 метри та дерев`яною прибудовою до нього довжиною 6,3 та шириною 2,8 метри, дерев`яний пірс довжиною 18 метрів і шириною 1,1 метр, що закріплений у дно ставу і починається біля урізу води та іде вглиб водного об`єкту на земельній ділянці з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066. Вказані об`єкти огороджені парканом довжиною 25,3 метри, мається хвіртка та ворота шириною 3 метри. Далі по урізу води вглиб земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 також знаходиться територія огороджена парканом довжиною 42 метри (різні паркани довжиною 25 та 17 метрів) та дерев`яний туалет на відстані 11 метрів від урізу води.

Згідно акту обстеження Великолюбінської селищної ради від 03.10.2024 з північної сторони земельної ділянки знаходяться будівлі та пірс, які огороджені парканом та відсутній доступ до них, охороняється, наявні надписи – «Службова територія», що використовуються для здійснення господарської діяльності без відповідного договору оренди та дозволів на їх розміщення яких селищна рада не надавала.

Крім того, у протоколі огляду від 22.11.2024 зазначено, що орендарем без погодження із власником здійснено будівництво в межах земельної ділянки з кадастровим номером 4620983600:07:000:0012 будівлю розміром 8,27 на 5,8 метри (згідно висновку експерта), облаштування пірсів, тимчасових споруд (вольєр, будинки на колесах). В`їзд на водний об`єкт частково перегороджено залізобетонними блоками із табличкою про платне риболовство та зазначенням контактного телефону.

Також, як вже було встановлено та досліджено судом, в матеріалах справи наявний висновок експерта від 17.06.2025 № СЕ-19/114-25/3948-БТ Львівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за результатами проведеної судової будівельно-технічної експертизи на виконання постанови від 17.02.2025 старшого слідчого капітана поліції Шинки А. у кримінальному провадженні, внесеної до Єдиного реєстру досудових розслідувань 29.10.2024 за № 42024142270000051.

Суд зазначає, що експертами не встановлювалось коли були зведені об`єкти дослідження, чи були вони зведені відповідачем та чи належать вони відповідачу, що є спірними питаннями в даній справі, на які звертає увагу прокурор як на одну з підстав порушення відповідачем договору оренди земельної ділянки.

Крім того, у висновку експертів не зазначається в переліку об`єктів, які знаходяться на земельних ділянках з кадастровими номерами 4620983600:07:000:0012 та 4620983600:07:000:0066, наявність об`єктів, зафіксованих у фототаблиці до протоколу огляду від 22.11.2024.

В свою чергу суд звертає увагу, що з вказаного висновку експерта, а також із фототаблиці до протоколу огляду від 22.11.2024, не вбачається, що саме на земельній ділянці з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 знаходяться об`єкти будівництва. Навпаки зазначається, що об`єкт знаходиться поблизу даної земельної ділянки або поза межами даної земельної ділянки на землях загального користування, що не доводить факту знаходження об`єкту на земельній ділянці з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066.

В досліджених судом актах та висновку експертів не вказується, що всі зафіксовані будівлі та об`єкти були зведені саме відповідачем, як і взагалі не можна встановити коли саме дані об`єкти були зведені, щоб можна було беззаперечно стверджувати, що всі існуючі об`єкти, наявні на вищевказаних земельних ділянках, належать безпосередньо відповідачу та зведені останнім.

Окрім цього, суд звертає увагу, що до договору оренди земельної ділянки сторони не узгоджували та не підписували акт приймання-передачі об`єкта оренди, в якому б було засвідчено, що конкретно передається в оренду разом із земельною ділянкою. Зворотного ані прокурором, ані позивачем не доведено, в матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували дану обставину.

Також суд звертає увагу на той факт, що з моменту укладення відповідачем із Городоцькою районною держаною адміністрацією договорів оренди земельної ділянки та водного об`єкта орендодавець чи його правонаступник жодного разу не звертадися до відповідача із відповідними скаргами/претензіями/заявами про те, що останнім земельна ділянка та водний об`єкт використовуються неналежним чином та/або не за призначенням, що є порушенням умов договорів та має наслідком їх розірвання.

Навпаки, укладення в подальшому додаткових угод, якими змінювались орендна плата та продовжувався строк оренди, як раз таки підтверджує обставину відсутності обґрунтованих претензій з боку орендодавця до орендаря.

В матеріалах справи відсутні будь-які звернення до відповідача щодо того, що ним незаконно було зведено ті чи інші будівлі, паркани, пірси тощо.

Розглядаючи справи у спорах про розірвання договорів, потрібно мати на увазі, що згідно зі ст. ст. 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Орендар, в свою чергу, зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Таким чином, закон пов`язує можливість дострокового розірвання договорів за рішенням суду у зв`язку з невиконанням сторонами обов`язків, передбачених договором.

Системний аналіз положень наведеного законодавства вказує на те, що у питаннях підстав для розірвання договорів оренди землі має в сукупності досліджуватися як систематичність та істотність допущеного порушення умов договору, так і бажання (волевиявлення) сторін договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено, систематичного та істотного порушення відповідачем умов договорів оренди, як і не доведено, що позивач значною мірою позбавлений того, на що він розраховував при укладенні оскаржуваних договорів, а тому в задоволенні позовних вимог в частині розірвання договорів оренди земельної ділянки та водного об`єкта слід відмовити.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути об`єкти оренди (земельну ділянку та водний об`єкт) є похідними, а тому задоволенню не підлягають.

Також прокурором не доведено факту зведення саме відповідачем споруд на земельній ділянці з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні вимоги про звільнення та повернення відповідачем даної земельної ділянки.

Під час розгляду справи прокурором та позивачем належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів порушення відповідачем інтересів держави внаслідок невиконання чи неналежного виконання договорів оренди.

Прокурором також не доведено, яким чином задоволення заявлених позовних вимог усуне негативні наслідки для держави в особі відповідної ради та які негативні наслідки взагалі мають місце, оскільки розірвання договорів, укладених між сторонами, призведе до більш негативних наслідків (недоотримання орендних платежів).

Суд додатково вважає за необхідне зауважити, що заявлені прокурором позовні вимоги поєднують у собі вимогу звільнити самовільно зайняту земельну ділянку з кадастровим номером 4620983600:07:000:0066 шляхом демонтажу (знесення) нежитлових приміщень з вимогою повернути Великолюбінській селищній раді земельні ділянки з кадастровими номерами 4620983600:07:000:0066, 4620983600:07:000:0012 та водний об`єкт на них.

Таким чином, в одному позові фактично об`єднано дві позовні вимоги – віндикаційну та негаторну, які є взаємовиключними.

Як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, у випадку поєднання в одній вимозі віндикаційного та негаторного позовів суд має визначити, яку мету переслідує позивач, і застосувати належні норми права, зокрема, задовольняючи такий позов частково. Зазначений підхід узгоджується з принципом jura novit curia («суд знає закони»), згідно з яким неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Щодо вимог розірвати договори оренди земельної ділянки від 03.02.2003 та оренди водного об`єкта від 04.06.2013 № 18, суд вважає за необхідне також відзначити, що задоволення таких вимог не призведе до ефективного відновлення прав та інтересів позивача. Зокрема, чинним залишається розпорядження голови Городоцької районної державної адміністрації, видане 07.11.2002 року за № 660, згідно з яким було вирішено затвердити проект відведення земельної ділянки площею 15,5925 га для рекреаційних цілей та риборозведення та ряд інших документів, внаслідок прийняття яких правовідносини виникали, змінювалися та припинялися впродовж тривалого часу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа та характеру його порушення, невизнання або оспорення.

Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови ВП ВС від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 06.04.2021 у справі № 925/642/19).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

Враховуючи викладене вище, на думку суду задоволення позовних вимог прокурора в редакції, викладеній в позовній заяві, не призведе до ефективного захисту інтересів держави. Враховуючи неподільність спірного водного об`єкта, навіть у випадку доведення прокурором на підставі належних та допустимих доказів фактів незаконного фактичного використання відповідачем у господарській діяльності водного об`єкта площею 27,4787 га та земельної ділянки загальною площею 29,3875 га, належним та ефективним способом захисту та відновлення інтересів держави є спонукання відповідача до укладення відповідного договору оренди суміжної земельної ділянки та водного об`єкту, частина якого розміщена на ній, чи заявлення кондикційного позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд звертає увагу, що докази, які були надані сторонами та які не увійшли до мотивувальної частини даного рішення, не беруться до уваги як такі, що не доводять обставин справи та/або є неналежними в розумінні чинного процесуального законодавства.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам, наявним в матеріалах справи, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений прокурором при поданні позову судовий збір не підлягає відшкодуванню за рахунок інших учасників справи та залишається за останнім.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09.09.2026.

Суддя Мазовіта А.Б.