Рішення від 11 червня 2026 р. у справі №911/141/26 — Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" червня 2026 р. м. Київ Справа № 911/141/26

Господарський суд Київської області у складі судді Мальованої Л.Я. за участю секретаря судового засідання Бельдій С.Я. розглянувши справу

За позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Макарівської селищної ради

до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Київ

про стягнення 2 966 751 грн. 20 коп.

Представники сторін:

позивача 1, 2 – не з`явились;

відповідача – Саносян І.М.;

прокурор – Ламшина О.О.

Обставини справи:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Столичного округу та Макарівської селищної ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної в наслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 2 966 751 грн. 20 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що працівниками державної лісової охорони філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» виявлено факт незаконної вирубки 46 дерев на території 48 та 50 кварталів Комарівського (Забуянського) лісництва ДП «Ліси України» в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище Мутвицьке», яке підлягає відшкодуванню.

02.03.2026 представником відповідача через систему “Електронний суд” поданий відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечує повністю та посилається на наступне:

Згідно з нормами Положення про державну лісову охорону, лісову охорону інших лісокористувачів та власників лісів, затвердженою постановою КМУ № 976 від 16.09.2009, до посадових осіб державної лісової охорони відносяться: лісничі, помічники лісничих, майстри лісу, інженера та начальник відділу охорони та захисту лісу підприємств.

Виконання обов`язків щодо охорони та захисту лісу здійснюється шляхом проведення патрулювання лісових насаджень, зупинення осіб та транспортних засобів з лісопродукцією, перевірка дозвільних документів на заготівлю, перевезення лісопродукції в період з 05:00 до 24:00. Запровадження на період воєнного стану комендантської години дещо обмежує можливість посадових осіб державної лісової охорони здійснювати свою діяльність щодо попередження, виявлення незаконних поруб лісових насаджень.

Так, на виконання заходів щодо охорони лісів, працівниками філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» проводились систематичні рейди, обходи, патрулювання у лісництвах, у тому числі, у Комарівському (Забуянському) лісництві.

Безпосереднє розслідування обставин правопорушення, в рамках відкритого кримінального провадження, встановлення винних у здійсненні незаконної порубки дерев, осіб, здійснювали органи поліції.

Відповідач вважає, що відсутня його вина у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо охорони та збереження лісу та підтверджують вчинення постійним лісокористувачем усіх необхідних заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, їх захисту від самовільної рубки лісу в рамках своїх повноважень.

Отже, відповідач виконав усі необхідні дії по забезпеченню збереження та охорони лісів та недопущення самовільної рубки лісу.

Також відповідач посилається на те, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідна наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправна поведінка; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який є обов`язковою умовою відповідальності та виявляться у тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди; вина порушника. Відсутність хоча б одного з цих елементів, виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Відповідач звертає увагу суду на те, що лісове та суміжне законодавство не містить такого складу правопорушення, як «незабезпечення охорони лісів від незаконних рубок». Лісовим та суміжним законодавством не передбачений ні розмір, ні порядок відшкодування шкоди внаслідок «незабезпечення охорони лісів від незаконних рубок».

Відповідач просить суд відмовити в позові, оскільки вважає, що позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог не надано належних доказів на підтвердження не дотримання відповідачем дій з охорони лісових ресурсів, які безпосередньо призвели до незаконної порубки лісових ресурсів, що виключає можливість притягнення особи до відповідальності в порядку статей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища».

04.03.2026 прокурором через систему “Електронний суд” подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що подаючи даний позов, прокурор виходив з того, що відшкодування шкоди, заподіяної порушенням вимог лісового законодавства, вчиненим невстановленими особами на підвідомчій відповідачу території, обовязки із забезпечення охорони, захисту, відтворення, дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, а також створення сприятливих умов для охорони, захисту та відтворення відповідно до ст. ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України покладено на відповідача, як на постійного лісокористувача. Встановлення факту здійснення вирубки лісових насаджень на земельних ділянках, які передані у постійне користування лісогосподарських підприємств, у випадку не встановлення осіб, якими здійснено незаконну вирубку таких насаджень, свідчить про неналежне виконання відповідним суб`єктом господарювання взятих на себе зобов`язань щодо забезпечення охорони лісових насаджень від незаконної їх вирубки, що, відповідно, має наслідком стягнення заподіяних збитків з постійного лісокористувача.

Враховуючи обставини справи, норми матеріального права та судову практику в аналогічних спорах, у даному випадку доведенню підлягають складові ст. 1166 ЦК України, а саме: наявність шкоди, неправомірність поведінки та вини особи, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення). Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження). Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

При цьому, поведінка може проявлятися як в активній, так і пасивній формах. Бездіяльність – це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови, місце і час, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

Охорона та захист лісових насаджень повинні забезпечуватися самим відповідачем з урахуванням умов ведення лісового господарства та досягати визначеної законодавством мети – упередження незаконного знищення лісів.

При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Прокурор вважає, що вина та протиправна поведінка ДСГП “Ліси України” полягає у тому, що державною лісовою охороною не дотримано вимог законодавства в частині забезпечення на підпорядкованій території охорони та захисту лісових насаджень від самовільної порубки та не здійснено комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок дерев.

При цьому, вжиття посадовими особами відповідача дій щодо повідомлення правоохоронних органів про виявлення незаконної порубки також не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини відповідача. Згідно з матеріалами відповідач повідомив правоохоронні органи вже про факт здійсненої незаконної рубки дерев невстановленими особами.

Кримінальне провадження за даним фактом не спростовує незабезпечення належної охорони лісових насаджень відповідачем, внаслідок чого скоєно незаконну порубку та, відповідно, завдано шкоду. Таким чином, дії щодо фіксування правопорушення, вчиненого у невстановлені дату та час, жодним чином не спростовують вини відповідача і не свідчать про вжиття усіх заходів щодо належного забезпечення охорони лісу. Протиправна поведінка відповідача, яка полягала у невиконанні обов`язку щодо охорони і збереження лісового фонду, призвела до незаконної рубки дерев, чим спричинено шкоду навколишньому природному середовищу.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання повноважень посадовими особами ДСГП “Ліси України” навколишньому природному середовищу заподіяно шкоду, оскільки обов`язки із забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які й повинні нести відповідальність за невиконання та неналежне виконання обов`язків, зокрема, за незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних порубок.

Ухвалою суду від 15.04.2026 закрито підготовче провадження у даній справі, справа призначена до розгляду по суті.

За клопотанням представника відповідача розгляд справи здійснювався в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та системи “EasyCon”.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.

Представник позивача в засідання суду не з`явився, подав клопотання про розгляд справи без участі представника.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд в позові відмовити.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 15.04.2026 по 08.05.2026 та з 08.05.2026 по 12.06.2026.

В судовому засіданні 12.06.2026 представнику відповідача та прокурору оголошено вступну та резолютивну частину рішення, а також строки та порядок його оскарження відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

УСТАНОВИВ:

18.02.2025 працівниками державної лісової охорони філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» у виділі 1 кварталу 48 Комарівського (Забуянського) лісництва Макарівського надлісництва виявлено та зафіксовано 6 пнів незаконно зрубаних дерев.

Відповідно до розрахунку шкоди, заподіяної лісу внаслідок скоєння незаконної порубки у кварталі 48 виділі 1 Макарівського надлісництва, розмір збитків становить 272 983 грн. 20 коп.

25.07.2025 працівниками державної лісової охорони філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» у кварталі 50 Комарівського (Забуянського) лісництва Макарівського надлісництва виявлено та зафіксовано самовільні парубки дерев, а саме: у виділі 4 зафіксовано 11 пнів (розмір шкоди становить 749 291 грн. 20 коп.); у виділі 9 зафіксовано 3 пня (розмір шкоди становить 125 557 грн. 60 коп.); у виділі 10 зафіксовано 2 пня (розмір шкоди становить 106 657 грн. 60 коп.); у виділі 11 зафіксовано 4 пня (розмір шкоди становить 538 126 грн. 40 коп.); у виділі 12 зафіксовано 13 пнів (розмір шкоди становить 422 167 грн. 20 коп.); у виділі 13 зафіксовано 3 пня (розмір шкоди ставить 195 619 грн. 20 коп.); у виділі 14 зафіксовано 4 пня (розмір шкоди становить 556 348 грн. 80 коп.).

Окрім цього, 28.07.2025 державною лісовою охороною філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» підтверджено факти фіксації Департаментом безпеки ДП «Ліси України» незаконних рубок 40 дерев на території ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище Мутвицьке» в межах виділів 4, 9, 10, 11, 12, 13, 14 кварталу 50 Комарівського (Забуянського) лісництва та складно акти огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, а також обраховано розмір шкоди, заподіяний порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконних рубок дерев до ступеня припинення росту, який становить 2 693 768 грн. 00 коп.

Отже, загальний розмір шкоди за незаконні (самовільні) порубки 46 дерев на території 48 та 50 кварталів Комарівського (Забуянськогго) лісництва ДП «Ліси України» в межах ландшафтного заказника загальнодержавного значення «Урочище Мутвицьке», який підлягає відшкодування становить 2 966 751 грн. 20 коп.

Відповідно до Положення про філію “Столичний лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”, затвердженого наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” № 764 від 04.04.2025, Філія “Столичний лісовий офіс” Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” є відокремленим підрозділом юридичної особи – державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України”. Філія діє від імені Підприємства та в його інтересах, здійснює делеговані Підприємством функції.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Відтак, на думку прокурора, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести постійні лісокористувачі, вина яких полягає в протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Враховуючи викладене, прокурор стверджує, що внаслідок неналежного виконання працівниками Філії та Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” обов`язків по захисту, охороні лісових насаджень від незаконних рубок на підвідомчих такому підприємству ділянках із земель лісового фонду, навколишньому природному середовищу заподіяно збитки у розмірі 2 966 751 грн. 20 коп., що підтверджується розрахунком шкоди, здійсненим помічником лісничого.

Отже, за твердженнями прокуратури, Державне спеціалізоване господарське підприємство “Ліси України”, як лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустило самовільну вирубку лісу на підвідомчій йому території, внаслідок чого заподіяно матеріальну шкоду лісовому фонду України, що є підставою для стягнення з нього суми завданої протиправними діями шкоди.

Прокурором зазначено, що вказані обставини порушують інтереси держави, оскільки призводять до ненадходження протягом тривалого часу до спеціального фонду місцевого бюджету грошових стягнень за шкоду, заподіяну державі внаслідок порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, а саме щодо раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, зокрема й лісів.

Водночас, за доводами прокурора, ані Державна екологічна інспекція Столичного округу як орган державної влади, який здійснює функції щодо додержання вимог природоохоронного законодавства на території Київської області, ані Макарівська селищна рада, як орган місцевого самоврядування, уповноважений здійснювати захист у правовідносинах щодо відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу на території Макарівської територіальної громади, належним чином не виконали покладених на них обов`язків щодо захисту відповідних інтересів держави, тому прокуратура звернулася до суду з даним позовом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13, ст. ст. 16, 66, 68 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно ст. 5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Приписами ч. 2, 3 ст. 1, ст. 2, ч. 1 ст. 3 Лісового кодексу України встановлено, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісові відносини – суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпорядження лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

З огляду на викладене, норми Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” у сфері спірних відносин є спеціальними стосовно загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму регулювання.

Положеннями ст. 16, 17, ч. 2 ст. 19, ст. 63, ч. 1 ст. 64, ч. 1, 2 ст. 86, ст. 89, 90, ч. 2 ст. 105, ст. 107 Лісового кодексу України передбачено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.

Обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вжиття інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень.

Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов`язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів. Перелік заходів, вимоги щодо складання планів цих заходів визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері лісового господарства, органами місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Охорону і захист лісів на території України здійснює, зокрема, лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів, зокрема, від незаконних рубок.

Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Згідно із ч. 1 ст. 41, ст. 68, 69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища” економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відтак порубка дерев визнається незаконною, якщо вчинена: без відповідного дозволу; за дозволом, виданим із порушенням чинного законодавства; до початку чи після закінчення установлених у дозволі строків; не на призначених ділянках чи понад установлену кількість; не тих порід дерев, які визначені в дозволі; порід, вирубку яких заборонено.

Частиною 2 ст. 40 Закону України “Про рослинний світ” встановлено, що відповідальність за порушення законодавства про рослинний світ несуть особи, винні у протиправному знищенні або пошкодженні об`єктів рослинного світу.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для застосування такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини заподіювача шкоди. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Зі свого боку відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.05.2018 року у справі № 917/717/17.

Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов`язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов`язків, покладених на особу. Враховуються і її суб`єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом через оцінку усіх фактичних обставин справи.

Водночас цивільне законодавство у деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.04.2021 року у справі № 910/4676/19.

Викладене свідчить про те, що відповідач здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу та недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду підприємства, проте факт вчинення вказаного правопорушення природоохоронного законодавства свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу відповідачем.

Зазначені обставини підтверджують, що відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.

Відтак наведені обставини у їх сукупності є належним підтвердженням протиправної поведінки відповідача, яка полягає у незабезпеченні працівниками підприємства належної охорони і захисту лісів від незаконної порубки на підвідомчій відповідачу території.

Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо).

У спірних правовідносинах шкода це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом завдана шкода відшкодовується в повному обсязі (мова йдеться про реальну шкоду та упущену вигоду).

Зі змісту наданого прокуратурою розрахунку випливає, що його виконано на підставі вихідних даних щодо кількості, стану, місця виявлення незаконно зрізаних дерев, по таксах обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу підприємствами, установами, організаціями та громадянами незаконним вирубуванням та пошкодженням дерев і чагарників до ступеня припинення росту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 575 від 10.05.2022, з урахуванням необхідної індексації.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що вказаним розрахунком підтверджується розмір завданої лісовому господарству внаслідок самовільної рубки у Комарівському (Забуянському) лісництві та «Урочищі Мутвицькому» шкоди, який складає 2 966 751 грн. 20 коп.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення достатніх дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Враховуючи наведене, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача (бездіяльність працівників відповідача у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду), наявність шкоди (збитки в загальному розмірі 2 966 751 грн. 20 коп.), наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, наявність вини заподіювача шкоди, тоді як відповідач відсутність своєї вини належними доказами не спростував.

З огляду зазначеного суд дійшов висновку про наявність підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків, завданих внаслідок незаконної порубки лісу, та задоволення позовних вимог у цій справі щодо стягнення з відповідача шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу, в загальному розмірі 2 966 751 грн. 20 коп.

Враховуючи викладене суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, у зв`язку тим, що спір виник в результаті неправильних дій відповідача, що призвело до необхідності прокурору звертатися з позовом до суду та здійснювати додаткові витрати на сплату судового збору, суд, відповідно до свого права, передбаченого ч. 9 ст. 129 ГПК України, покладає на відповідача відшкодування прокурору судового збору.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13 73-92, 129, 236-240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код 44768034) на користь держави в особі Макарівської селищної ради (08001, Київська область, Бучанський район, смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 30, код 04362183) 2 966 751 (два мільйони дев`ятсот шістдесят шість тисяч сімсот п`ятдесят одну) грн. 20 коп. шкоди, заподіяної незаконною порубкою дерев в межах території ландшафтного заказника загальнодержавного значення "Урочище Мутвицьке".

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства “Ліси України” (01601, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 9а, код 44768034) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) судовий збір в розмірі 44 501 (сорок чотири тисячі п`ятсот одну) грн. 27 коп. за наступними реквізитами: отримувач прокуратура Київської області; код ЄДРПОУ – 02909996; назва банку Держказначейська служба України м. Київ; МФО – 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано 15.09.2026 року.

Суддя Л.Я. Мальована