Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №910/4802/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2026Справа № 910/4802/26

За позовом Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” м. Києва

до Приватного акціонерного товариства “Трикотажна фабрика “Роза” м. Києва

про стягнення неустойки, ціна позову 245440,80 грн.,

Суддя Паламар П.І.

Без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

СУТЬ СПОРУ :

у квітні 2026 року Державне підприємство Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що всупереч умов укладених між ним і відповідачем договору № 286/07-24-РМ від 5 липня 2024 р., додаткових угод до цього договору, останній прострочив передачу товару вартістю 16362720 грн. на 5 днів.

З цих підстав просив задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 245440,80 грн. неустойки передбаченої п. 8.2. договору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, посилаючись на безпідставність заявлених вимог. Вказував, що відповідно до п. 8.2.1 договору замовник залишає за собою право не нараховувати штрафні санкції, передбачені п. 8.2. договору протягом 5 робочих днів з дня кінцевої дати поставки товару, передбаченої у заявці на поставку товару складеній замовником та Специфікації (Додаток №1) до договору. Також пояснив, що на момент проведення процедури публічних закупівель стабілізаційних відключень електроенергії у населеному пункті де знаходиться його виробництво, не застосовувались. Проте, після масованих ударів по енергетичним об`єктам, ПрАТ “ДТЕК Київські регіональні мережі” почали обмежувати постачання електроенергії. Внаслідок чого відбувалися регулярні зупинення виробничого процесу. Заявив про зменшення на підставі ст. 551 ЦК України розміру заявленої позивачем неустойки на 99% до 2454,41 грн.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 286/07-24-РМ від 5 липня 2024 р., умови якого змінювалися додатковими угодами №№ 1 від 16 липня 2024 р., 2 від 15 серпня 2024 р., 3 від 16 вересня 2024 р.

За умовами вищевказаного договору з урахуванням додаткових угод до нього відповідач (постачальник) зобов`язався поставити позивачу (замовнику) текстильні вироби за найменуванням, переліком, характеристиками, обсягом визначених у Специфікації (Додаток № 1), а позивач – прийняти та оплатити вартість товару на умовах передбачених договором.

Відповідно до п. 4.1. договору постачальник зобов`язаний здійснити поставку товару за цим договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (Додаток №1), але у будь-якому випадку в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до договору.

Згідно п.п. 4.4., 4.5. договору поставка товару здійснюється відповідно до умов Incoterms 2020.

Поставка товару здійснюється на умовах DDP- склад отримувача.

Відповідно до умов п. 13.1. договору договір набирає чинності після його підписання сторонами та діє протягом строку, вказаного в Специфікації (Додаток №1).

Згідно п. 6 Специфікації до договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31 травня 2024 р., а в частині виконання сторонами своїх зобов`язань за договором, у т.ч. нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару – до повного виконання.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями договору, додатковими угодами до нього.

Заявкою № R000393 від 9 липня 2024 р. до договору сторони погодили, зокрема, поставку 90 шт. виробів до 31 серпня 2024 року.

Додатковою угодою № 3 від 16 вересня 2024 р. кінцеву дату, до якої здійснюється поставка товару визначено 5 жовтня 2024 року.

Заявлені позивачем вимоги стосуються стягнення неустойки за несвоєчасну поставку товару.

Поясненнями позивача, викладеними у позовній заяві, наявним у матеріалах справи актом приймання товару № 983 від 11 жовтня 2024 р. стверджується факт передачі відповідачем позивачу обумовленого договором товару, при цьому, товару вартістю 16362720 грн. з простроченням на 5 днів.

Доказів належної передачі товару за договором в установлений строк суду не надано.

Згідно п.п. 8.2., 8.2.1. договору у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,3 відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов`язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов`язань, включаючи день виконання порушеного зобов`язання.

Замовник залишає за собою право не нараховувати штрафні санкції, передбачені п. 8.2. договору протягом 5 робочих днів з дня кінцевої дати поставки товару, передбаченої у заявці на поставку товару вкладеній замовником за формою, визначеною у Додатку № 2 до договору та Специфікації (Додаток № 1) до договору.

Нараховування штрафних санкцій у разі прострочення поставки товару до 5 робочих днів або відмова від таких дій є правом, а не обов`язком позивача. Тобто це диспозитивне право позивача, яким той праві використовувати на власний розсуд.

Посилання відповідача на відповідні умови договору не дають підставі для звільнення його від цивільно-правової відповідальності за порушення зобов`язання.

За таких обставин внаслідок прострочення поставки позивач набув права вимагати від відповідача сплати належної відповідно до умов п. 8 2 договору пені у розмірі 245440,80 грн. (16362720 грн х 0,3% х 5 днів).

При цьому, з урахуванням встановлених судом обставин щодо розміру простроченого зобов`язання та стану його виконання на час розгляду справи судом, відсутності даних про заподіяння позивачу у зв`язку з цим збитків, ураховуючи той факт, що сума штрафних санкцій не повинна перевищувати розмір рентабельності для подальшого розвитку підприємства відповідача, суд відповідно до вимог ст. 551 ЦК України вважає можливим зменшити розмір належної з відповідача на користь позивача неустойки до 75000 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

позов Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” м. Києва задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Трикотажна фабрика “Роза” (03038, м. Київ, вул. М.Грінченка, 2/1, код 00307313) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель” (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2, код 44725823) 75000 грн. пені, 2945,29 грн. витрат по оплаті судового збору.

У позові в іншій частині відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар