Рішення від 26 квітня 2026 р. у справі №910/15581/25 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.04.2026Справа № 910/15581/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі»

про стягнення 5314622,87 грн,

Представники:

від позивача Підлипенський Д.В.

від відповідача не прибули

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося з позовом товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» про стягнення 5314622,87 грн, зокрема 3146164,21 грн пені, 2168458,66 грн штрафу.

Суд своєю ухвалою від 16.12.2025 відкрив провадження у справі № 910/15581/25, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не виконав зобов`язання за договором № 4600007745 про закупівлю послуг від 12.07.2023 (далі - Договір). Зокрема, як стверджує позивач, відповідач не приступив до надання послуги (технічне діагностування переходів газопроводів через автомобільні дороги та залізницю), а тому, відповідно до умов Договору (п. 6.2.5, п. 6.2.6) останній в односторонньому порядку розірвано за вимогою позивача з 15.03.2024. Ненадання послуг, на думку позивача, є підставою для покладення на відповідача обов`язку із сплати пені у в розмірі 0,1 % від вартості послуг за період прострочення з 03.10.2023 по 14.03.2024 та штрафу у розмірі 7 %.

Відповідач відхилив позов у повному обсязі, сформувавши свою позицію у відзиві. Відповідач вважає, що позов є недоведеним, водночас не навів жодної обставини такої недоведеності. Фактично заперечення зводяться до безмотиваційного невизнання.

Відповідач подав клопотання про витребування доказів:

- додатку А до додатку 1 (79 об`єктів із вартістю та строками);

- пооб`єктних первинних документів (актів/фіксації/службових матеріалів) щодо невиконання/неприйняття;

- документів щодо допусків/узгоджень «вікон» робіт та координації з філіями;

- повного пакета документів щодо банківської гарантії (текст гарантії, вимога, підстави, докази зарахування коштів);

- доказі направлення/вручення претензій та повідомлень, на які позивач посилається.

Суд 05.03.2026 відмовив у задоволенні клопотання, ухвалу про що було занесено до протоколу відповідного судового засідання. Відмовляючи у задоволенні цього клопотання суд виходив з того, що клопотання не відповідає вимогам ч. 2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.

Також відповідач подав клопотання про зменшення розміру пені та штрафу до справедливого рівня з урахуванням обставин війни, добросовісності, поведінки сторін і вже отриманого забезпечення.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

12 липня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (замовник) та товариство з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» (виконавець) уклали договір № 4600007745 про закупівлю послуг (далі - Договір), відповідно до умов п. 1.1 якого виконавець зобов`язується за завданням замовника надати послуги з технічного огляду та випробовувань (технічне діагностування переходів газопроводів через автомобільні дороги та залізниці) (далі - послуги), а замовник зобов`язується оплатити такі послуги.

Ціна договору становить 62212198,80 грн (п. 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 4.1 Договору граничні дати строку надання послуг виконавцем на кожному з об`єктів наведені в додатку А до додатку 1 до договору. Виконавець надає послуги протягом строку надання послуг, але у будь-якому випадку не пізніше визначеної у додатку А до додатку 1 до договору граничної дати строку надання послуг на кожному з об`єктів.

Строк надання послуг у повному обсязі на всіх об`єктах - до 01.12.2024 (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.4 Договору виконавець зобов`язаний приступити до надання послуг протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати отримання допуску до місця надання послуг відповідно до п. 4.3 Договору.

Порядок приймання послуг врегульовано сторонами у розділі 5 Договору.

Перед початком надання послуг виконавець зобов`язаний отримати у замовника допуск на об`єкти у порядку, визначеному у додатку 1 до цього договору. Замовник допускає виконавця до місця надання послуг шляхом надання листа на адресу виконавця, зазначену в розділі 17 договору, та/або на електронну адресу виконавця, зазначену в п. 16.12 договору. Виконавець зобов`язаний приступити до надання послуг протягом 20 (двадцяти) робочих днів з дати отримання допуску до місця надання послуг відповідно до п. 4.3 договору. Виконавець падає послуги з використанням своїх матеріалів, а також свого обладнання.

Згідно з п. 6.2.6 Договору замовник має право в односторонньому порядку достроково розірвати цей договір, повідомивши в письмовій формі не пізніше ніж за 20 (двадцять) календарних днів до дати розірвання договору шляхом направления відповідного повідомлення із зазначенням дати розірвання договору на адресу виконавця, зазначену в розділі 17 договору, та /або на електронну адресу виконавця зазначену в п. 16.12 договору. Договір вважається розірваним (припиненим) з дати, зазначеної в повідомленні замовника.

В п. 10.1 Договору передбачений перелік надзвичайних та невідворотних обставин, при настанні яких жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов Договору, до яких віднесено, зокрема, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна тощо.

Згідно з п. 10.2 Договору сторона, яка не може виконувати зобов`язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), повинна не пізніше, ніж протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є документ (сертифікат) Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної торгово-промислової палати. Строк для надання відповідних документів - протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту виникнення обставин непереборної сили (п. 10.3. Договору).

За положеннями п. 10.4. Договору, у випадку невиконання вимог пунктів 10.2, 10.3 Договору сторона, що їх не виконала, позбавляється права посилатися на обставину непереборної сили (форс-мажорну обставину), як на таку, що виключає її відповідальність.

Сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили, які належним чином підтверджені, виконання зобов`язань за цим Договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин (п. 10.5 Договору).

Додатком А до додатку 1 до Договору визначено перелік переходів газопроводів через автомобільні дороги та залізниці, що підлягають діагностуванню, у якому визначено граничні терміни надання послуг по кожному об`єкту.

Вказаним додатком до Договору визначено перелік об`єктів та граничні дати надання послуг на кожному із 164 об`єктів, а саме: на 23 об`єктах послуги мали бути надані не пізніше 30.09.2023, на 56 об`єктах послуги мали бути надані не пізніше 31.12.2023, на 67 об`єктах послуги мали бути надані не пізніше 30.06.2024 та по решті 67 об`єктах послуги мали бути надані не пізніше 29.11.2024.

19 травня 2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» (принципал) та акціонерне товариство «Юнекс банк» (гарант) уклали договір № 2023/1/432/V про надання банківських гарантій, за яким гарант надав принципалу гарантію № 2023/1/432/V від 22.05.2023 в забезпечення виконання договору перед товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (бенефіціар) на суму 3110609,94 грн.

28 листопада 2023 року акціонерне товариство «Юнекс банк» (гарант) перерахував на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (бенефіціара) суму гарантії у розмірі 3110609,94 грн.

Відповідач у порушення пунктів 4.3, 6.3.11 Договору та п. 6.3 додатку № 1 до Договору «Технічні та якісні характеристики» не звернувся до позивача із заявою про надання допуску на жоден з об`єктів та не приступив до надання обумовлених Договором послуг у зв`язку з чим на його адресу позивач надіслав повідомлення № ТОВВИХ-24-2940 від 26.02.2024 про розірвання Договору з 15.03.2024.

Станом на дату розірвання Договору відповідач був зобов`язаний надати послуги на 79 об`єктах, з яких 23 об`єкти із строком виконання не пізніше 30.09.2023 на загальну суму 9678808,80 грн, на 56 об`єктах послуги мали бути надані не пізніше 31.12.2023 на загальну суму 21275433,60 грн, а всього на суму 30954242,40 грн.

Відповідач не заперечує, що послуги надані не були.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків, сплата неустойки (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Пунктом 9.2 Договору передбачено, що за порушення строку надання послуг виконавець сплачує на користь замовника пеню у розмірі 0,1% вартості послуг, надання яких прострочено, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів виконавець додатково сплачує штраф у розмірі 7% від вартості ненаданих у строк послуг.

За розрахунком позивача, перевіреним судом з відповідача слід стягнути 3146164,21 грн пені та 2168458,66 грн штрафу за період з 03.10.2023 по 14.03.2024.

Під час розгляду справи № 910/18839/23 (рішення від 01.05.2024) за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» до товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України», акціонерного товариства «Юнекс банк» про визнання вимоги про сплату гарантійного платежу недійсною та визнання банківської гарантії такою, що не підлягає виконанню, та за зустрічним позовом акціонерного товариства «Юнекс банк» до товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі», ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача за зустрічним позовом, товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» про стягнення 3250587,39 грн за банківською гарантією, суд надав правову оцінку доводам товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» щодо настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та визнав їх безпідставними.

Відповідно до ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Гарантія є одностороннім правочином, змістом якого є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму відповідно до умов гарантії у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією. У відносинах за гарантією беруть участь три суб`єкти - гарант, беніфеціар (кредитор за основним зобов`язанням) та принципал (боржник за основним зобов`язанням). Гарантія призначена перш за все для того, щоб беніфеціар як кредитор за основним зобов`язанням міг безперешкодно задовольнити свої вимоги за рахунок гаранта, якщо боржник (принципал) належним чином не виконає зобов`язання. У зв`язку з цим у ст. 562 ЦК України зафіксований принцип незалежності гарантії, згідно з яким зобов`язання гаранта перед кредитором не залежать від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання.

Оскільки зміст гарантії є обов`язок гаранта сплатити кредитору-беніфеціару грошову суму, вона відноситься не до майнових (забезпечуються шляхом одержання, утримання майна), а особистих забезпечень виконання зобов`язань, відповідно до яких кредитор покладається на ділову репутацію, порядність гаранта, від якого має отримати задоволення у разі порушення зобов`язання боржником. Гарантія не є мірою цивільно-правової відповідальності, настання якої можливе лише за наявності вини боржника, а тому при реалізації гарантії вина боржника не має значення, достатньо лише факт порушення останнім (боржником) забезпеченого зобов`язання. Грошове зобов`язання, що виникає за договором гарантії, є зобов`язанням між гарантом та бенефіціаром, а не між бенефіціаром і принципалом. Такий обов`язок, про що судом зазначено вище, настає у випадку порушення боржником принципу належності виконання договору, і однією з підстав припинення цього обов`язку є сплата гарантом кредиторові (беніфеціару) суми, на яку видана гарантія (ст. 568 ЦК України). Стан подальшого виконання боржником своїх обов`язків за основним забезпечуваним зобов`язанням не зумовлює припинення гарантії та не надає право боржнику для застосування процедури повернення забезпечення виконання договору, врегульованої ст. 27 Закону.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду Верховного Суду у постанові від 17.04.2024 по справі № 910/17772/20 виснувала про те, що призначенням інституту гарантії (§ 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією (наприклад, товарно-транспортну накладну, акт приймання-передачі виконаних робіт тощо), причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов`язання.

Крім того, у постанові від 01.04.2019 по справі № 910/2693/18 Верховний Суд виснував про те, що такі способи забезпечення виконання зобов`язання як штрафні санації та гарантія не є взаємовиключними оскільки за своєю правовою природою гарантія має автономний (незалежний) характер від основного зобов`язання та відповідно не залежить від обставин припинення основного зобов`язання. У цій же постанові Верховним Судом зауважено, що сама по собі сплата постачальником штрафних санкцій за договором не усуває факту допущеного порушення зобов`язання та не позбавляє кредитора права на задоволення своїх вимог за рахунок гарантії (і навпаки).

Зважаючи на те, що банківська гарантія не є мірою відповідальності порушника господарського зобов`язання, наявність чи відсутність його вини у порушенні не має значення при зверненні банківської гарантії до виконання.

Згідно із ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приймаючи рішення, суд зобов`язаний керуватись наданими сторонами доказами.

Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому позовні вимоги позивача до останнього підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання можливості зменшення розміру пені та штрафу суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, диспозиція частини третя статті 551 Цивільного кодексу України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо а) він значно перевищує розмір збитків, та б) за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню із сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення штрафних санкцій.

Також при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто, врахувати інтереси обох сторін.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Разом з тим приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому надмірне зменшення розміру штрафних санкцій фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 Цивільного кодексу України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Суд об`єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання) тощо.

При цьому реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 Цивільного кодексу України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Проаналізувавши подану відповідачем заяву суд дійшов висновку, що заявник не довів наявність скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань, винятковості цього випадку, а також невідповідності штрафних санкцій наслідкам порушення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 248 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити повністю позов товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» до товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі».

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Комунікаційні інженерні мережі» (вул. Мокра, 16, м. Київ, 03035, код 41472423) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (проспект Любомира Гузара, 44, м. Київ, 03065, код 42795490) 3146164,21 грн пені, 2168458,66 грн штрафу, 79719,34 грн судового збору.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складений 16.09.2026.

Суддя С. А. Ковтун