Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №910/6408/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2026Справа № 910/6408/26

Суддя Господарського суду міста Києва Нечай О.В., розглянувши без виклику сторін (без проведення судового засідання) у спрощеному позовному провадженні матеріали справи

за позовом Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (Україна, 49006, м. Дніпро, вул. Савченка, буд. 12; ідентифікаційний код: 36726340)

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Консультпан” (Україна, 03146, м. Київ, вул. Юри Гната, буд. 20; ідентифікаційний код: 45067285)

про стягнення 29 241,00 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дніпропетровський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Консультпан” (далі – відповідач) про стягнення 29241,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором № 122 від 12.11.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та серед іншого встановлено сторонам справи строки для подання ними відповідних заяв по суті справи.

Частиною п`ятою статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана учасникам справи до їхніх електронних кабінетів 03.06.2026. Відповідно до повідомлення про доставлення процесуальних документів до електронного кабінету особи, 04.06.2026 судом отримано інформацію про доставку ухвали про відкриття провадження у справі в електронний кабінет відповідача.

Пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на неподання відповідачем відзиву на позовну заяву, справа підлягає розгляду за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Частиною восьмою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2024 між Дніпропетровським центром професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Інтерференц систем”, яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю “Консультпан” (далі - постачальник) було укладено Договір №122 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого покупець за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового соціального страхування на випадок безробіття доручає, а постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець - сплатити за товар, визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікаціях (Додатки №1-2), що додається до договору і є його невід`ємною частиною.

Відповідно до п. 1.2 Договору найменування товару: Бензин А-92 у скретч картках або талонах, що відповідає коду 09130000-9 — Нафта і дистиляти за ДК 021:2015.

Ціна Договору становить 60 328,80 грн, у т.ч. ПДВ (20%) (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 4.1 Договору розрахунки між сторонами здійснюються в українській валюті - гривні через органи державного казначейства. Вид розрахунку - безготівковий, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника, згідно наданих оригіналів рахунків. Постачальник надає два окремих рахунки відповідно до специфікацій, які є додатками до цього договору. Покупець здійснює оплату товару протягом 10 робочих днів з дати отримання товару. Вартість товару є незмінна з дати підписання договору незалежно від збільшення споживчих цін на вказаний товар та зміни оподаткування, що тягне за собою збільшення вартості товару.

Відповідно до п. 5.1 Договору постачання товару (скретч-карток або талонів) повинно бути здійснено протягом 5 робочих днів з дати укладання договору та здійснюється однією партією. Якщо з будь-яких причин постачальник не може виконати замовлення, він повинен повідомити про це покупця до моменту оплати товару. При поставці товару (скретч-карток або талонів) постачальник передає покупцю накладні або видаткові накладні, завірені печаткою та підписом керівника.

Відпуск товару (бензину) з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997. Постачальник повинен забезпечити заправку бензином А-92 по скретч-карткам або талонам на АЗС в межах м. Дніпро. Заправки повинні бути розміщені у всіх районах м. Дніпро (п. 5.2 Договору).

Згідно з п.п. 6.3.2 Договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.

Додатком 1 до Договору сторони затвердили специфікацію на загальну суму 60328,80 грн, 1176 літрів, 51,30 грн/літр.

Перелік АЗС, на яких відповідач зобов`язався здійснювати відпуск пального позивачу, зазначений у Додатку №2 до Договору.

На виконання умов Договору позивачем було перераховано відповідачу 60 328,80 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції №652 від 15.11.2024.

15.11.2024 відповідачем було передано позивачу довірчі документи на товар в кількості 1176 літрів, загальною вартістю 60 328,80 грн, що підтверджується видатковою накладною №1987.

У період з 12.12.2024 по 20.02.2026 за карткою 792100900608507 позивачем було отримано пальне в загальному обсязі 216 літрів.

У період з 19.03.2025 по 06.03.2026 за карткою 7921000900608515 позивачем було отримано пальне в загальному обсязі 606 літрів.

Листом №113 від 02.03.2026 позивач повідомив відповідача, що ним було виявлено невідповідність балансу по картці 792100090060851: замість 695 літрів залишок – 402,98 літри, що підтверджує безпідставне списання 292,02 літрів пального.

Окрім того, 19.02.2026 невідповідність становила 300,02 літрів.

13.05.2026 позивачем було здійснено спробу отримання товару на АЗС №1 відповідно до Додатку №2 до Договору. Позивача було повідомлено про блокування рахунків за отриманими від відповідача картками, а також про те, що залишок балансу на обох картках становить 0 літрів.

Позивач також зазначає, що наразі на усіх запропонованих відповідачем АЗС (перелік у Додатку № 2 до Договору) пального для відпуску позивачеві немає в наявності.

З огляду на те, що відповідач не забезпечив відпуск проданого позивачу пального в повному обсязі, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь попередню оплату за непоставлений товар у розмірі 29 241,00 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивачем було сплачено відповідачеві 60 328,80 грн у якості передоплати за пальне, що підтверджується платіжною інструкцією №652 від 15.11.2024.

Водночас відповідачем було надано позивачу картки на пальне встановленої форми, що підтверджується видатковою накладною №1987 від 15.11.2024 на суму 60 328,80 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач за отримані карки розрахувався у повному обсязі.

Однак, з огляду на встановлений умовами Договору порядок поставки (відпуску) пального, відповідач свій обов`язок виконав частково.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Спільним Наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008 року №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів, та поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів. Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України.

За визначенням, викладеним у вказаній Інструкції, талон – це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.

Відтак, виходячи зі змісту спірних правовідносин та умов Договору вбачається, що товаром, який підлягав передачі відповідачем позивачу, є саме пальне, тоді як талони (картки), передані відповідачем, є довірчими документами, на підставі яких здійснюється видача (відпуск) відповідного товару.

При цьому, сплачена позивачем сума - 60 328,80 грн є попередньою оплатою.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що ним було отримано товар на підставі карток, виданих відповідно до умов Договору, загальною вартістю 31 087,80 грн.

Відповідачем, у свою чергу, поставку товару у встановлений Договором строк (до 31.12.2024) здійснено не було, з огляду на що невиконаним залишилось зобов`язання з поставки товару вартістю 29 241,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відтак суд приходить до висновку, що строк виконання відповідачем своїх зобов`язань з поставки товару є таким, що настав.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Отже, припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08.02.2019 у справі № 909/524/18.

Право на повернення попередньої оплати (в тому числі на підставі Договору) не виникає у покупця автоматично, оскільки закон вимагає від останнього обрати очікувану форму поведінки продавця: поставка товару або повернення попередньої оплати. Таким чином, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

У свою чергу, позивачем не надано суду жодного доказу звернення до відповідача з вимогою/претензією, якою він реалізував би своє право на повернення попередньої оплати.

Законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - позову.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 912/2275/17.

Позивач надав докази направлення копії позовної заяви з додатками відповідачу, а саме квитанцію №7290023 про доставку документів до зареєстрованого Електронного кабінету користувача ЄСІТС від 28.05.2026.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Оскільки позивачем пред`явлено вимогу про повернення передоплати за непоставлений товар у формі позову, строк повернення коштів є таким, що настав.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Матеріали справи також не містять доказів на підтвердження повернення відповідачем суми попередньої оплати.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено обґрунтованість заявленого позову, відтак до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає попередня оплата за непоставлений товар у розмірі 29 241,00 грн.

Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача, оскільки позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Консультпан” (Україна, 03146, м. Київ, вул. Юри Гната, буд. 20; ідентифікаційний код: 45067285) на користь Дніпропетровського центру професійно-технічної освіти державної служби зайнятості (Україна, 49006, м. Дніпро, вул. Савченка, буд. 12; ідентифікаційний код: 36726340) попередню оплату в розмірі 29 241 (двадцять дев`ять тисяч двісті сорок одна) грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи подається у порядку та строк, визначені статтями 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.09.2026.

Суддя О.В. Нечай