Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №910/8031/26 — Господарський суд міста Києва

Суд: Господарський суд міста Києва

Інстанція: Перша

Юрисдикція: Господарське

Категорія: будівельного підряду

Дата: 15 вересня 2026 р.

Справа: №910/8031/26

Суддя: Чинчин О.В.

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2026Справа № 910/8031/26

Суддя Господарського суду міста Києва Чинчин О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ГРУП» (04080, місто Київ, вул.Хвойки Вікентія, будинок 18/14, Ідентифікаційний код юридичної особи 44659379)

до проТовариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» (01133, місто Київ, вул.Мечнікова, будинок 14/1, кімната 511, Ідентифікаційний код юридичної особи 41261220) стягнення заборгованості у розмірі 775 104 грн. 48 коп.

Представники: без повідомлення представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ГРУП» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 775 104 грн. 48 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором підряду № 21/09 - ПР/22 - 1- КНВ на виконання робіт від 21.09.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.07.2026 року відкрито провадження у справі №910/8031/26, постановлено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

27.072026 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу.

03.08.2026 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли заперечення.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

З метою повідомлення Сторін про розгляд справи Судом на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.07.2026 року була надіслана до електронного кабінету Сторін у порядку, визначеному законом, що підтверджується повідомленнями про доставлення процесуального документа до електронного кабінету Сторін.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

21.09.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ГРУП» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» (Генпідрядник) було укладено Договір підряду на виконання робіт №21/09 - ПР/22 - 1- КНВ, відповідно до умов якого Підрядник за завданням Генпідрядника зобов?язується на свій ризик власними силами засобами, з використанням власних Ресурсів, у відповідності до Проектної документації, діючих будівельних норм і правил, та у визначений Договором строк, виконати Роботи на Об?єкті: «Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення та наземними і підземними паркінгами на місці майнового комплексу хлібокомбінату №1, цех №2 (літера А, Г, Б, В, Е, Д), що зноситься на вулиці Євгена Коновальця, 19 у Печерському районі Києва», а Генпідрядник зобов`язується надати Підряднику фронт робіт, Проектну документацію, прийняти закінчені Роботи і оплатити їх вартість у відповідності до умов Договору. (а.с.7-17)

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що загальна договірна ціна зазначається Сторонами в Додатку №1 (Договірна ціна) та становить 549 878,90 грн. (п?ятсот сорок дев?ять тисяч вісімсот сімдесят вісім гривень 90 копійок), крім того ПДВ 20% (двадцять відсотків) - 109 975,78 грн. (сто дев?ять тисяч дев?ятсот сімдесят п?ять гривень 78 копійок), разом з ПДВ - 659 854,68 грн. (шістсот п?ятдесят дев?ять тисяч вісімсот п?ятеся чотири гривні копійок). Загальна договірна ціна становить загальну вартість виконаних Підрядником та прийнятих Генпідрядником Робіт за відповідними Актами та Довідками Ф КБ-3.

Згідно з п. 3.3.4 Договору оплата фактично виконаних Робіт за розрахунковий місяць за вирахуванням сплаченого авансу пропорційно здійснюється Генпідрядником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання обома Сторонами Акту, Довідки Фє КБ-3 та прийняття Генпідрядником за окремим актом Виконавчої документації та Журналу виконаних робіт за формою №КБ-6.

Підрядник зобов?язується в строк до 23-го (двадцять третього) числа звітного місяця надавати Генпідряднику на перевірку (в електронному та в підписаному печатному вигляді) Журнал виконаних робіт за формою №КБ-6 та виконавчу документацію, що визначена чинним законодавством України.

Генпідрядник зобов?язується протягом 5 (п?яти) календарних днів з дати отримання Журналу виконаних робіт за формою №КБ-6 перевірити надані Підрядником документи та повідомити останнього про результати перевірки визначених в цьому абзаці документів.

Підрядник протягом 1 (одного) робочого дня з дати отримання від Генпідрядника про результати перевірки наданих Підрядником документів зобов?язаний їх підписати та надати Генпідряднику.

Акт, Довідку Ф КБ-3 та завірені належним чином копії видаткових накладних, що підтверджують ціни на основні, використані при виконанні Робіт, Ресурси, Підрядник зобов?язується передавати Генпідряднику до останнього календарного дня звітного місяця.

Сторони погодили, що Генпідрядник має право не приймати виконані Роботи у звітному місяці у випадку ненадання (не повного надання) Підрядником документів, що визначені в цьому п. 3.3.4. Договору.

Відповідно до п.12.1 Договору передача виконаних Робіт за Договором здійснюється щомісячно шляхом оформлення та підписання Сторонами двосторонніх Актів та Довідок Ф КБ-3. Акти складаються Підрядником за формою, що наведена в Додатку №4 до цього Договору, та разом з Довідкою Ф КБ-3 та оформленими належним чином копіями видаткових накладних надаються Генпідряднику в строк до останнього календарного дня звітного місяця. Сторони погодили, що у визначений вище строк Підрядник направляє Генпідряднику Акти та Довідки Ф КБ-3 в електронному вигляді.

Сторони погодили, що у разі несвоєчасного надання Підрядником Актів та Довідок Ф КБ-З, Роботи, що визначені в таких Актах та Довідках Фє КБ-3 приймаються Генпідрядником в наступному місяці, що слідує за звітним.

Пунктом 14.3 Договору визначено, що Сторони домовились, що у випадку порушення встановлених Договором та додатками до нього строків оплати виконаних Робіт, Генпідрядник сплачує Підряднику, на його вимогу, пеню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла в період порушення зобов?язання, від суми простроченої заборгованості, за кожен день прострочення платежу. Умови даного пункту (застосування штрафної санкції) не поширюються на прострочення Генпідрядником сплати авансових платежів.

Додатковими договорами №1 від 22.09.2022 р., №2 від 20.10.2022 р., №3 від 20.10.2022 р., №4 від 30.06.2023 р., №5 від 22.02.2024 р. та додатковими договорами про внесення змін до Договору підряду на виконання робіт №21/09 - ПР/22 - 1- КНВ від 21.09.2022 року Сторони узгодили виконання робіт. (а.с.18-46)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду на виконання робіт №21/09 - ПР/22 - 1- КНВ від 21.09.2022 року Позивач виконав роботи на Об?єкті: «Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення та наземними і підземними паркінгами на місці майнового комплексу хлібокомбінату №1, цех №2 (літера А, Г, Б, В, Е, Д), що зноситься на вулиці Євгена Коновальця, 19 у Печерському районі Києва», а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи на загальну суму в розмірі 11 727 300 грн. 39 коп., що підтверджується Актами приймання виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4 від 30.11.2022, № 5 від 31.05.2023, № 6, № 7 від 30.06.2023, №8 від 31.07.2023, № 9 від 31.08.2023, № 10 від 30.09.2023, № 11, № 12, № 13, № 14 від 31.1.2023, № 15, № 16 від 30.11.2023 № 17, № 18 від 31.12.2023, № 19, № 20, № 21 від 29.02.2024, № 22, № 23, № 24, № 25 від 30.04.2024, № 26, № 27, № 28, № 29 від 31.05.2024, № 30, № 31, № 32, № 33 від 30.06.2024, № 34 від 31.07.2024, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати з листопад 2022 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, лютий 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року та липень 2024 року, та здійснив часткову оплату за виконані роботи у загальному розмірі 11 232 834 грн. 76 коп., що підтверджується платіжними інструкціями від 27.09.2022 на 330 019 грн., від 14.10.2022 на 500 000 грн., від 20.04.2023 на 242 990,30 грн., від 27.04.2023 на 400 000 грн., від 18.05.2023 на 300 000 грн., від 1 .06.2023 на 600 000 грн., від 07.07.2023 на 12 000 грн., від 10.07.2023 на 131 665,65 грн., від 10.07.2023 на 108 044,86 грн., від 10.07.2023 на 83 799,94 грн., від 12.07.2023 на 600 000 грн., від 31.07.2023 на 96 086,95 грн., від 22.08.2023 на 507 062,71 грн., від 22.08.2023 на 17 067,20 грн., від 20.09.2023 на 479 828,45грн., від 18.10.2023 на 576 422,42 грн., від 25.10.2023 на 355 902,10 грн., від 14.11.2023 на 400 000 грн., від 28.11.2023 на 400 000 грн., від 15.12.2023 на 300 000 грн., від 20.12.2023 на 25 750,14 грн., від 20.12.2023 на 350 368,21 грн., від 25.01.2024 на 300 000 грн., від 14.02.2024 на 200 335,09 грн., від 08.03.2024 на 579 225, 61 грн., від 19.03.2024 на 198 717,53 грн., від 12.04.2024 на 436 893,20 грн., від 09.05.2024 на 640 083,38 грн., від 22.05.2024 на 335 608,78 грн., від 12.06.2024 на 350 000 грн., від 15.07.2024 на 495 859,36 грн., від 19.07.2024 на 879 102,88 грн. (а.с.47-94)

Вимогою №1706/2 від 17.06.2026 року Позивач вимагав Відповідача сплатити заборгованість за договором, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист від 17.06.2026 р., накладної, фіскальних чеків. (а.с.96- 99)

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідачем не була здійснена оплата за виконані роботи у повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» перед Позивачем складає 494 465 грн. 63 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» інфляційні у розмірі 112 301 грн. 60 коп., 3% річних у розмірі 28 498 грн. 71 коп. та пеню у розмірі 139 838 грн. 54 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ГРУП» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору підряду на виконання робіт №21/09 - ПР/22 - 1- КНВ від 21.09.2022 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. 1 ст.839 Цивільного кодексу України підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 Цивільного кодексу України).

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. (ч.1 ст. 854 Цивільного кодексу України)

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору підряду на виконання робіт №21/09 - ПР/22 - 1- КНВ від 21.09.2022 року Позивач виконав роботи на Об?єкті: «Будівництво житлово-адміністративного комплексу з вбудованими та прибудованими приміщеннями громадського призначення та наземними і підземними паркінгами на місці майнового комплексу хлібокомбінату №1, цех №2 (літера А, Г, Б, В, Е, Д), що зноситься на вулиці Євгена Коновальця, 19 у Печерському районі Києва», а Відповідач в свою чергу прийняв вказані роботи на загальну суму в розмірі 11 727 300 грн. 39 коп., що підтверджується Актами приймання виконаних робіт № 1, № 2, № 3, № 4 від 30.11.2022, № 5 від 31.05.2023, № 6, № 7 від 30.06.2023, №8 від 31.07.2023, № 9 від 31.08.2023, № 10 від 30.09.2023, № 11, № 12, № 13, № 14 від 31.1.2023, № 15, № 16 від 30.11.2023 № 17, № 18 від 31.12.2023, № 19, № 20, № 21 від 29.02.2024, № 22, № 23, № 24, № 25 від 30.04.2024, № 26, № 27, № 28, № 29 від 31.05.2024, № 30, № 31, № 32, № 33 від 30.06.2024, № 34 від 31.07.2024, Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати з листопад 2022 року, травень 2023 року, червень 2023 року, липень 2023 року, серпень 2023 року, вересень 2023 року, жовтень 2023 року, листопад 2023 року, грудень 2023 року, лютий 2024 року, квітень 2024 року, травень 2024 року, червень 2024 року та липень 2024 року, які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін й скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, та здійснив часткову оплату за виконані роботи у загальному розмірі 11 232 834 грн. 76 коп., що підтверджується платіжними інструкціями від 27.09.2022 на 330 019 грн., від 14.10.2022 на 500 000 грн., від 20.04.2023 на 242 990,30 грн., від 27.04.2023 на 400 000 грн., від 18.05.2023 на 300 000 грн., від 1 .06.2023 на 600 000 грн., від 07.07.2023 на 12 000 грн., від 10.07.2023 на 131 665,65 грн., від 10.07.2023 на 108 044,86 грн., від 10.07.2023 на 83 799,94 грн., від 12.07.2023 на 600 000 грн., від 31.07.2023 на 96 086,95 грн., від 22.08.2023 на 507 062,71 грн., від 22.08.2023 на 17 067,20 грн., від 20.09.2023 на 479 828,45грн., від 18.10.2023 на 576 422,42 грн., від 25.10.2023 на 355 902,10 грн., від 14.11.2023 на 400 000 грн., від 28.11.2023 на 400 000 грн., від 15.12.2023 на 300 000 грн., від 20.12.2023 на 25 750,14 грн., від 20.12.2023 на 350 368,21 грн., від 25.01.2024 на 300 000 грн., від 14.02.2024 на 200 335,09 грн., від 08.03.2024 на 579 225, 61 грн., від 19.03.2024 на 198 717,53 грн., від 12.04.2024 на 436 893,20 грн., від 09.05.2024 на 640 083,38 грн., від 22.05.2024 на 335 608,78 грн., від 12.06.2024 на 350 000 грн., від 15.07.2024 на 495 859,36 грн., від 19.07.2024 на 879 102,88 грн. (а.с.47-94)

Згідно з п. 3.3.4 Договору оплата фактично виконаних Робіт за розрахунковий місяць за вирахуванням сплаченого авансу пропорційно здійснюється Генпідрядником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання обома Сторонами Акту, Довідки Ф КБ-3 та прийняття Генпідрядником за окремим актом Виконавчої документації та Журналу виконаних робіт за формою №КБ-6.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору підряду на виконання робіт №21/09 - ПР/22 - 1- КНВ від 21.09.2022 року, обов`язок Відповідача по оплаті виконаних й прийнятих робіт на загальну суму в розмірі 11 727 300 грн. 39 коп. на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ГРУП» за Договором підряду на виконання робіт №21/09 - ПР/22 - 1- КНВ від 21.09.2022 року становить 494 465 грн. 63 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ГРУП» в розмірі 494 465 грн. 63 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату виконаних й прийнятих робіт в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 494 465 грн. 63 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 11.07.2024 р. по 28.06.2026 р. у розмірі 28 498 грн. 71 коп. та інфляційні у розмірі 57 339 грн. 76 коп.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за виконані роботи за загальний період прострочки з 11.07.2024 р. по 28.06.2026 р. у розмірі 28 498 грн. 71 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача, оскільки за умовами п. 3.3.4 Договору оплата фактично виконаних Робіт за розрахунковий місяць за вирахуванням сплаченого авансу пропорційно здійснюється Генпідрядником протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання обома Сторонами Акту, Довідки Ф КБ-3 та прийняття Генпідрядником за окремим актом Виконавчої документації та Журналу виконаних робіт за формою №КБ-6. А тому з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню 3% річних за загальний період прострочки з 13.07.2024 р. по 28.06.2026 р. у розмірі 28 396 грн. 96 коп.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 11.07.2024 р. по 28.06.2026 р. у розмірі 112 301 грн. 60 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку перебігу прострочення Відповідача, а тому з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні за загальний період прострочки з 13.07.2024 р. по 28.06.2026 р. у розмірі 111 694 грн. 83 коп.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 11.07.2024 р. по 28.06.2026 р. у розмірі 775 104 грн. 48 коп.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

Згідно з частинами 1, 4 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Прострочення боржника не настає, якщо зобов`язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка – це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України (яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин сторін) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Однак, Господарський кодекс України втратив чинність з 28.08.2025, у зв`язку з введенням в дію Закону України «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» № 4196-IX від 09.01.2025.

Відповідно до ст. 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.

Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце (такі висновки щодо застосування норм права викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.10.2025 у справі № 920/51/23).

З огляду на те, що дія нормативно-правового акту поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття ним чинності, що є однією з гарантій правової стабільності, враховуючи, що договір та відповідні цивільні права і обов`язки сторін (зокрема зобов`язання відповідача оплатити виконані роботи) виникли до втрати чинності ГК України, до спірних правовідносин сторін із нарахування пені за порушення грошового зобов`язання слід застосовувати положення ч. 6 ст. 232 ГК України.

Враховуючи, що станом на день виникнення між сторонами правовідносин ГК України, в тому числі ч. 6 ст. 232 ГК України був чинний та передбачав обмеження строку нарахування пені 6 місяцями від дня коли зобов`язання мало бути виконано, до правовідносин щодо стягнення пені мають застосовуватись норми ГК України. Крім того, сторони в договорі не обумовили більш тривалий строк для нарахування штрафних санкцій.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 11.07.2024 р. по 28.06.2026 р. у розмірі 775 104 грн. 48 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає частковому задоволенню у зв`язку з невірним розрахунком Позивача в частині визначення початку прострочення Відповідача, незастосуванням приписів частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. А тому з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню пеня за загальний період прострочки з 13.07.2024 р. по 15.02.2025 р. у розмірі 32 995 грн. 51 коп.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ГРУП» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 494 465 грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 28 396 грн. 96 коп., інфляційні у розмірі 111 694 грн. 83 коп., пеня у розмірі 32 995 грн. 51 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідачем в свою чергу заявлено про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 45 000 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України “Про адвокатуру”. Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим, згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

За приписами статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі “East/West Alliance Limited” проти України”, заява № 19336/04, п. 269). (Аналогічна правова позиція викладена у постанові вищого господарського суду України від 22.11.2017 року у справі № 914/434/17).

Як вбачається з матеріалів справи, 15.06.2026 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ГРУП» (клієнт) та Адвокатським об`єднанням «Юріком» (Адвокатське об`єднання) укладено договір про надання правової (юридичної) допомоги №1506/2, згідно з яким з метою захисту законних інтересів при здійсненні діяльності передбаченої Статутом, Клієнт доручає, а Адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу та юридичні послуги за підготовку, направлення позовної заяви до Господарського суду м. Києва щодо стягнення з ТОВ «Стандарт Констракшн» заборгованості згідно договору підряду № 21/09 - ПР/22 - 1- КНВ на виконання робіт від 21.09.2022 року, а також супровід в суді першої інстанції (забезпечення участі представника в судових засідання, підготовка процесуальних документів тощо).

Згідно з п.5.1 договору вартість наданих послуг Адвокатського об`єднання та порядок його оплати є фіксованим, так за підготовку, направлення позовної заяви до Господарського суду м. Києва щодо стягнення з ТОВ «Стандарт Констракшн» заборгованості згідно договору підряду № 21/09 - ПР/22 - 1- КНВ на виконання робіт від 21.09.2022 року, а також супровід в суді першої інстанції становить 45 000,00 (сорок п`ять тисяч) грн.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат Позивачем було подано платіжну інструкцію №474115318.1 від 19.06.2026 р. на суму 45000 грн.

Судом встановлено, що Гоцко Р.В. є адвокатом в розумінні Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, що підтверджується інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС №6397/10.

Відповідачем заявлено про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року по справі №922/1964/21 зазначено, що відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин шостої, сьомої та дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

З врахуванням викладеного, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 05.03.2020 у справі № 911/471/19).

Крім того, Суд враховує, що наданий акт прийому передачі виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони. Суд виходить з того, що розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Враховуючи викладене та беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового засідання, складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, Суд зазначає, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката є неспівмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт та ціною позову, розмір заявленого до стягнення із позивача у даній справі гонорару є завищеним та не відповідає критерію розумності.

Так, Суд зазначає, що підготовка позовної заяви не потребувала дослідження великого обсягу документів, оскільки вимоги ґрунтуються на одному договорі й актах виконаних робіт й не потребувала значного обсягу часу для його підготовки.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищевикладене, Суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, з урахуванням принципів розумності, справедливості та пропорційності, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог Позивача, доходить висновку про те, що з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 грн. 00 коп., які відповідають фактичним витратам на правову допомогу, які Позивач планував понести в суді, виходячи з обсягу запланованої правової допомоги та складності справи; витратам, які фактично поніс Позивач, відповідно до актів наданих послуг і витратам, які за оцінкою суду підлягають віднесенню на Відповідача з точки зору її складності, та розумної необхідності і реальності понесених судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 – 242, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ГРУП» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАНДАРТ КОНСТРАКШН» (01133, місто Київ, вул.Мечнікова, будинок 14/1, кімната 511, Ідентифікаційний код юридичної особи 41261220) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДОВА ГРУП» (04080, місто Київ, вул.Хвойки Вікентія, будинок 18/14, Ідентифікаційний код юридичної особи 44659379) заборгованість у розмірі 494 465 (чотириста дев`яносто чотири тисячі чотириста шістдесят п`ять) грн. 63 коп., 3% річних у розмірі 28 396 (двадцять вісім тисяч триста дев`яносто шість) грн. 96 коп., інфляційні у розмірі 111 694 (сто одинадцять тисяч шістсот дев`яносто чотири) грн. 83 коп., пеню у розмірі 32 995 (тридцять дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 51 коп., судовий збір у розмірі 8 010 (вісім тисяч десять) грн. 64 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову – відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 16 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Чинчин

Оригінал: reyestr.court.gov.ua