Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №910/8097/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2026Справа № 910/8097/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150,м.Київ, вул.Малевича Казимира, буд.31, м. Київ, код 31650052)

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (03150, вул. Велика Васильківська, буд. 102, м. Київ, код 22868348)

про стягнення грошових коштів у розмірі 31 300,68 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

02.07.2026 Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" про стягнення грошових коштів у розмірі 31 300,68 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 23.07.2025 у місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів Audi Q5, державний номер НОМЕР_1 , та Opel Vectra, державний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/14667/25 від 04.09.2025 ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні ДТП. Позивач, виплативши страхове відшкодування за договором добровільного страхування, набув право вимоги до відповідача як страховика цивільно-правової відповідальності винної особи та просить стягнути недоплачене страхове відшкодування у розмірі 31 300,68 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/8097/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

28.07.2026 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Відзив мотивовано тим, що позивач безпідставно просить стягнути повну вартість відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу. Відповідач, посилаючись на статтю 29 Закону про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та судову практику Верховного Суду, зазначає, що відшкодуванню підлягає вартість ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Крім того, позивач не надав належних доказів розміру збитку, оскільки не подав звіт про оцінку або експертний висновок. Відповідач також просить врахувати франшизу в розмірі 3 200 грн та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Судочинство в господарських судах здійснюється на засадах диспозитивності та змагальності сторін (статті 13, 14 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

01.04.2025 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» (далі за текстом-Страховик) та ОСОБА_2 (далі за текстом- Страхувальник) укладено договір страхування наземних транспортних засобів № 25104077 (далі за текстом-Договір).

Договір укладено щодо автомобіля Audi Q5, 2015 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_3 .

Страхова сума за договором становить 701 688,00 грн, страховий тариф 5,04 %, страхова премія 35 365,10 грн, строк дії договору з 05.04.2025 по 04.04.2026, безумовна франшиза - 0,00 грн.

23.07.2025 у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода: водій ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_2 , не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 (власник ОСОБА_2 ). Цивільна відповідальність водія Opel Vectra застрахована в ПрАТ «СК «Євроінс Україна» за полісом EP № 225185804 (ліміт відповідальності за шкоду майну 160 000,00 грн, франшиза 3 200,00 грн).

29.07.2025 ФОП ОСОБА_5 виставив рахунок-фактуру № Ко-К-0000000000119 на суму 102 888,00 грн за ремонт автомобіля Audi Q5.

04.09.2025 постановою Дніпровського районного суду міста Києва у справі № 755/14667/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, накладено штраф у розмірі 850,00 грн; постанова набрала законної сили 15.09.2025.

26.08.2025 ПрАТ «СК «ВУСО» затвердило страховий акт № 2462727-1 і платіжною інструкцією № 54764 перерахувало ФОП Козоріз Василю Валерійовичу 102 888,00 грн страхового відшкодування.

11.09.2025 ОСОБА_2 подала заяву про повернення коштів зі станції технічного обслуговування до страховика з подальшою виплатою їй особисто.

16.09.2025 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» склало розрахунок № 311389/1 суми страхового відшкодування за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності у розмірі 68 387,32 грн, з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу 0,52 та франшизи 3 200,00 грн.

28.10.2025 ПрАТ «СК «ВУСО» затвердило страховий акт № 2462727-2, яким зафіксовано повернення раніше виплаченої суми 102 888,00 грн; того ж дня платіжною інструкцією № 2804 ФОП ОСОБА_5 повернув 102 888,00 грн на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО».

04.11.2025 ПрАТ «СК «ВУСО» затвердило страховий акт № 2462727-3 і платіжною інструкцією № 71263 перерахувало 102 888,00 грн безпосередньо ОСОБА_2 .

21.11.2025 ПрАТ «СК «Євроінс Україна» затвердило страховий акт № 311389/1/2025 та перерахувало на рахунок ПрАТ «СК «ВУСО» 68 387,32 грн з призначенням платежу «регрес № 2 011 222», що підтверджено довідкою ПрАТ «СК «ВУСО» від 30.06.2026.

25.06.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Фаворит-Ассистанс» склало дослідження № 46457, згідно з яким вартість ремонту автомобіля Audi Q5 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу становить 103 507,37 грн без урахування податку на додану вартість на запасні частини.

Оскільки ПрАТ «СК «Євроінс Україна» виплатило страхове відшкодування лише частково у розмірі 68 387,32 грн, тоді як вартість відновлювального ремонту автомобіля Audi Q5 з урахуванням франшизи становить 99 688,00 грн (102 888,00 грн - 3 200,00 грн), утворилася недоплата у розмірі 31 300,68 грн, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі з наведених нижче підстав.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 25104077 від 01.04.2025, за яким застраховано майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 ; на підставі страхового випадку від 23.07.2025 позивач виплатив страхове відшкодування у розмірі 102 888,00 грн, що підтверджується страховими актами № 2462727-1 від 26.08.2025, № 2462727-3 від 04.11.2025 та платіжними інструкціями № 54764 від 26.08.2025 і № 71263 від 04.11.2025.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник (вигодонабувач) має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічне положення закріплено у статті 108 Закону України «Про страхування», відповідно до якої страховик, який здійснив страхову виплату за договором страхування майна, набуває права вимоги до особи, відповідальної за заподіяні збитки, у розмірі здійсненої виплати.

Отже, після виплати страхового відшкодування у позивача в порядку суброгації виникло право вимоги до особи, винної у заподіянні шкоди, а так само право вимоги до страховика цивільно-правової відповідальності такої особи відповідача.

Постановою Дніпровського районного суду міста Києва від 04.09.2025 у справі № 755/14667/25, яка набрала законної сили 15.09.2025, встановлено, що особою, винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди від 23.07.2025, внаслідок якої пошкоджено автомобіль Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , є ОСОБА_3 , який керував автомобілем Opel Vectra, д.н.з. НОМЕР_2 .

Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду, яке набрало законної сили, в іншій справі, у якій брали участь ті самі особи, не доказуються знову.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Opel Vectra на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована відповідачем за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії ЕР № 225185804, за яким ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну третьої особи, становить 160 000,00 грн, франшиза - 3 200,00 грн, що відповідачем не заперечується.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, а за частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Разом з тим спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини між потерпілим (та його правонаступником у порядку суброгації) і страховиком цивільно-правової відповідальності заподіювача шкоди, є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом-Закон № 1961-IV), норми якого відповідно до частини другої статті 999 Цивільного кодексу України та пункту 2.1 цього Закону мають пріоритет над загальними положеннями цивільного законодавства.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум відшкодовує оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди майну третьої особи.

Статтею 28 Закону визначено, що шкодою, заподіяною майну потерпілого, є шкода, пов`язана з пошкодженням транспортного засобу. Відповідно до статті 29 Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Згідно з пунктом 12.1 статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти позову з тих підстав, що позивач визначив ціну позову, виходячи з повної вартості ремонту за рахунком станції технічного обслуговування без урахування коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу, тоді як за змістом статті 29 Закону № 1961-IV та практикою Верховного Суду (зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 705/7076/14, від 15.10.2020 у справі № 755/7666/19, від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15) відшкодуванню за рахунок страховика цивільно-правової відповідальності підлягає саме вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу складників пошкодженого транспортного засобу, а різниця між такою вартістю та повною (без зносу) вартістю ремонту, сплаченою добровільним страховиком своєму страхувальникові на підставі пункту 5.1 договору КАСКО, покладається не на страховика цивільно-правової відповідальності, а на безпосереднього заподіювача шкоди.

Крім того, відповідач послався на відсутність у матеріалах позову звіту чи висновку про оцінку майна, складеного відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (далі за текстом - Методика), а рахунок станції технічного обслуговування, на думку відповідача, не є належним доказом розміру заподіяної шкоди.

Оцінюючи наведені доводи відповідача, суд виходить з того, що вимога статті 29 Закону № 1961-IV щодо визначення розміру відшкодування з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу є правильною по суті та відповідає наведеній відповідачем судовій практиці.

Разом з тим суд встановив, що на виконання саме цієї вимоги позивач звернувся до суб`єкта оціночної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Експертна компанія «Фаворит-Ассистанс», яким відповідно до договору від 04.04.2020 складено дослідження фахівця № 46457 від 25.06.2026, проведене з дотриманням Методики (зокрема, з визначенням ринкової вартості транспортного засобу, коефіцієнта фізичного зносу за пунктами 7.37- 7.39 Методики та розрахунком вартості відновлювального ремонту за формулою пункту 8.2 Методики: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез)).

Згідно з цим дослідженням вартість ремонту транспортного засобу Audi Q5, д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, без урахування податку на додану вартість на запасні частини та без урахування втрати товарної вартості, становить 103 507,37 грн, тобто перевищує суму 102 888,00 грн, покладену позивачем в основу розрахунку ціни позову.

За таких обставин суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність розміру шкоди та про необґрунтоване незастосування позивачем коефіцієнта фізичного зносу, оскільки незалежна оцінка, проведена відповідно до вимог статті 29 Закону № 1961-IV та Методики, підтверджує, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу є більшою за суму, яку позивач поклав в основу розрахунку позовних вимог, а отже позовні вимоги, розраховані виходячи з меншої (та більш вигідної для відповідача) величини, є такими, що не перевищують дійсного розміру шкоди, встановленого належним та допустимим доказом у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Судом також враховано, що франшиза в розмірі 3 200,00 грн, на необхідності врахування якої наполягає відповідач, вже була врахована позивачем при визначенні ціни позову (102 888,00 грн - 3 200,00 грн = 99 688,00 грн), а тому цей довід відзиву не спростовує позовних вимог. Ліміт відповідальності страховика за полісом (160 000,00 грн) визначеної судом сумою відшкодування не перевищується.

Відповідно до частини першої статті 73, статей 76- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінив подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, і дійшов висновку про те, що наявність обставини, на яку посилається позивач як на підставу своїх вимог, а саме заниження відповідачем розміру страхового відшкодування, підтверджена доказами, вірогідність яких є більшою, ніж вірогідність доказів, наданих на її спростування, а тому, за правилами частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України, ця обставина визнається судом доведеною.

Враховуючи викладене, оскільки відповідач сплатив позивачу лише 68 387,32 грн страхового відшкодування, тоді як вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу за вирахуванням франшизи становить не менше 99 688,00 грн, різниця у розмірі 31 300,68 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем згідно платіжної інструкції №47247 від 01.07.2026 у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 236- 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Євроінс Україна» (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102, код 22868348) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (03150, м. Київ, вул. Казимира Малевича, буд. 31, код 31650052) 31 300 (тридцять одну тисячу триста) грн 68 коп. страхового відшкодування та 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА