Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №910/5561/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2026Справа № 910/5561/26

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/5561/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі";

до ОСОБА_1 ;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача

Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнекс Солюшн";

про стягнення 1 000 000,00 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 1 000 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладених між позивачем та відповідачем договору поруки № 06.2025/1 від 12.06.2025, додаткової угоди №5 від 30.05.2025 до договору №240118/1 від 18.01.2024 та договору поставки №240118/1 від 18.01.2024 неналежним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо своєчасної оплати, у зв`язку з чим і виникла спірна заборгованість.

Згідно відповіді з Єдиного державного демографічного реєстру № 2733413, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає за можливе вирішувати питання щодо відкриття провадження у даній справі, а подальший виклик відповідача у справі здійснювати у порядку статей 120 та 242 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб для усунення недоліків позовної заяви.

19.05.2026 до суду від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 13.05.2026.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.05.2026 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі №910/5561/26 та розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.05.2026 була направлена на адресу ОСОБА_1, а саме: АДРЕСА_1 , проте з указаної адреси поштове відправлення повернулося на адресу суду з зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві у справі.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2026 залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнекс Солюшн" третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача.

З метою повідомлення третьої особи про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 27.07.2026 була направлена на її адресу місцезнаходження, а саме: 10014, Житомирська обл., місто Житомир, вул.Театральна, будинок 13, офіс 31, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулося на адресу суду з зазначенням причини повернення - за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві у справі.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що третя особа мала доступ до судових рішень та мала можливість ознайомитися з вказаною ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2024, яке набрало законної сили 15.04.2025 у справі №910/12787/24, та додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 18.12.2024, яке набрало законної сили 15.04.2025 у справі №910/12787/24 (далі разом - Судові рішення) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" (далі також - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнекс Солюшн", відповідно до яких стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнекс Солюшн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" суму основного боргу у розмірі 8 920 509 (вісім мільйонів дев`ятсот двадцять тисяч п`ятсот дев`ять) грн 38 коп., пеню у розмірі 417 835 (чотириста сімнадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн 36 коп., 3% річних у розмірі 20 473 (двадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн 30 коп., судовий збір у розмірі 112 305 (сто дванадцять тисяч триста п`ять) грн 82 коп., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

Загальна сума грошових коштів після набрання Судовими рішеннями законної сили становила 9 491 123,86 грн (8 920 509,38 грн + 417 835,36 грн + 20 473,30 грн + 112 305,82 грн + 20 000,00 грн).

30.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнекс Солюшн" було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору № 240118/1 від 18 січня 2024 року про розстрочення сплати заборгованості (надалі - Додаткова угода № 5), відповідно до якої було зафіксовано загальну суму заборгованості в розмірі 9 491 123,86 грн та графік її погашення.

Пунктом 1.2. Додаткової угоди №5 було передбачено наступний графік погашення заборгованості: - до 30.05.2025 - 1 020 000, 00 грн; - до 30.06.2025 - 1 694 224, 77 грн; - до 30.07.2025 - 1 694 224, 77 грн; - до 30.08.2025 - 1 694 224, 77 грн; - до 30.09.2025 - 1 694 224, 77 грн; - до 30.10.2025 - 1 694 224, 78 грн.

Також п. 1.4.-1.7. Додаткової угоди №5 було передбачено що за користування сумами Заборгованості, тобто за користування коштами, які визначені Судовими рішеннями, Постачальник сплачує Покупцю проценти у розмірі 18 % річних від непогашеної суми Заборгованості. Нарахування Процентів здійснюється на залишок суми Заборгованості, починаючи з 01 червня 2025.

Згідно п.6 Додаткової угоди №5, у випадку незабезпечення укладення договору поруки у строк, визначений пунктом 5 цієї Додаткової угоди, а також у випадку порушення умов погашення Заборгованості, зокрема строків щомісячних платежів, Покупець має право на дострокове погашення всієї суми Заборгованості.

Окрім того пунктом 3 Додаткової угоди №5 було передбачено, що з метою забезпечення належного виконання Постачальником зобов`язань за цією Додатковою угодою щодо своєчасної та повної сплати нарахованих Процентів та сум Заборгованості, між Кредитором та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) буде укладено окремий договір поруки.

12.06.2025 між позивачем (далі також - Кредитор), ОСОБА_1 (далі також - відповідач, Поручитель) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнекс Солюшн" (далі також - Боржник) в забезпечення виконання Основного зобов`язання було укладено договір поруки № __.06.2025/1 (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого, у ньому використовуються наступні терміни: Основний договір: Договір поставки товарів № 240118/1 від 18 січня 2024 року, укладений між Кредитором і Боржником з усіма змінами та доповненнями до нього, які були укладені або будуть укладені в майбутньому. Судові рішення: рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024, яке набрало законної сили 15.04.2025 у справі №910/12787/24, та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024, яке набрало законної сили 15.04.2025 у справі №910/12787/24. Договір розстрочки: Додаткова угода №5 від 30.05.2025 до Основного договору, відповідно до якої Кредитор та Боржник погодили порядок погашення Основного зобов`язання. Основне зобов`язання: стягнута Судовими рішеннями з Боржника на користь Кредитора сума в загальному розмірі 9 491 123,86 (дев`ять мільйонів чотириста дев`яносто одна тисяча сто двадцять три) грн 86 коп. та сума 18 (вісімнадцяти) відсотків річних від непогашеної суми, що розраховується відповідно до умов Договору розстрочки.

Згідно з п. 3.1. Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором Боржника за виконання останнім свого обов`язку щодо сплати Основного зобов`язання.

Відповідно до розділу 3 Договору поруки: Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення Основного зобов`язання Боржником всім своїм майном. У разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання Боржником Основного зобов`язання Кредитор має право вимагати виконання цього зобов`язання у Поручителя та/або Боржника, як у солідарних боржників. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Як передбачено п. 4.1. Договору поруки, Кредитор має право:

- 4.1.1. Вимагати від Поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з Основного зобов`язання у випадку, якщо Боржник не виконає грошове зобов`язання, передбачене Договором розстрочки.

- 4.1.2. Вимагати дострокового виконання Основного зобов`язання Поручителем та/або Боржником у випадку, - якщо Боржник допустив порушення строків виконання Основного зобов`язання більш ніж на 7 календарних днів. - порушено справу про визнання Боржника та/або Поручителя банкрутом.

За умовами п.7.4. Договору поруки, його дія цього припиняється після повного виконання Основного зобов`язання.

Як вказує позивач, на виконання рішення суду Боржник сплатив Стягувачу 1 050 000,00 грн, проте несплачена сума заборгованості складає 8 441 123,86 грн.

За твердженнями позивача, оскільки Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення Основного зобов`язання Боржником усім своїм майном як солідарний боржник в тому числі щодо сплати процентів, неустойки, відшкодування збитків та при цьому Боржник порушив свої зобов`язання щодо сплати заборгованості та виконав їх не в повному обсязі, дана позовна заява про стягнення залишку заборгованості подається саме до Поручителя як солідарного боржника, однак, позивач на даному етапі вирішив заявити вимоги до Поручителя тільки щодо погашення частини Основного зобов`язання, а саме в розмірі 1 000 000,00 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.18. в справі № 910/9823/17.

Разом з тим, преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Великої палати Верховного Суду від 03.07.18. в справі № 917/1345/17.

При цьому, суд зазначає, що преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також рішеннями Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року в справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та від 28.10.1999 року в справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах "Христов проти України", no. 24465/04, від 19.02.2009 року, "Пономарьов проти України", no. 3236/03, від 03.04.2008 року).

Таким чином, розмір грошової та обґрунтованість такої вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнекс Солюшн" про стягнення основного боргу у розмірі 8 920 509 (вісім мільйонів дев`ятсот двадцять тисяч п`ятсот дев`ять) грн 38 коп., пеню у розмірі 417 835 (чотириста сімнадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн 36 коп., 3% річних у розмірі 20 473 (двадцять тисяч чотириста сімдесят три) грн 30 коп., судовий збір у розмірі 112 305 (сто дванадцять тисяч триста п`ять) грн 82 коп., витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп. мають преюдиціальне значення та не потребують повторного доказування.

Як вказувалося судом, 30.05.2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнекс Солюшн" було укладено Додаткову угоду № 5 до Договору № 240118/1 від 18 січня 2024 року про розстрочення сплати заборгованості (надалі - Додаткова угода № 5), відповідно до якої було зафіксовано загальну суму заборгованості в розмірі 9 491 123,86 грн та графік її погашення.

Пунктом 1.2. Додаткової угоди №5 було передбачено наступний графік погашення заборгованості: - до 30.05.2025 - 1 020 000, 00 грн; - до 30.06.2025 - 1 694 224, 77 грн; - до 30.07.2025 - 1 694 224, 77 грн; - до 30.08.2025 - 1 694 224, 77 грн; - до 30.09.2025 - 1 694 224, 77 грн; - до 30.10.2025 - 1 694 224, 78 грн.

На виконання рішення суду Боржник сплатив Стягувачу:

1) 09.05.2025 - 1 000 000,00 грн;

2) 09.05.2025 - 20 000,00 грн (на правову допомогу за додатковим рішенням);

3) 04.06.2025 - 30 000,00 грн.

За таких обставин наразі сума залишку Основного зобов`язання Боржника перед Кредитором становить 8 441 123,86 грн (вісім мільйонів чотириста сорок одну тисячу сто двадцять три гривні 86 копійок) (9 491 123,86 грн - 1 000 000,00 грн - 20 000,00 грн - 30 000,00 грн).

В свою чергу, 12.06.2025 між позивачем, ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Юнекс Солюшн" в забезпечення виконання Основного зобов`язання було укладено договір поруки № __.06.2025/1 (надалі - Договір поруки), відповідно до п. 1.1. якого, у ньому використовуються наступні терміни: Основний договір: Договір поставки товарів № 240118/1 від 18 січня 2024 року, укладений між Кредитором і Боржником з усіма змінами та доповненнями до нього, які були укладені або будуть укладені в майбутньому. Судові рішення: рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2024, яке набрало законної сили 15.04.2025 у справі №910/12787/24, та додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2024, яке набрало законної сили 15.04.2025 у справі №910/12787/24. Договір розстрочки: Додаткова угода №5 від 30.05.2025 до Основного договору, відповідно до якої Кредитор та Боржник погодили порядок погашення Основного зобов`язання. Основне зобов`язання: стягнута Судовими рішеннями з Боржника на користь Кредитора сума в загальному розмірі 9 491 123,86 (дев`ять мільйонів чотириста дев`яносто одна тисяча сто двадцять три) грн 86 коп. та сума 18 (вісімнадцяти) відсотків річних від непогашеної суми, що розраховується відповідно до умов Договору розстрочки.

Згідно з п. 3.1. Договору поруки, Поручитель поручається перед Кредитором Боржника за виконання останнім свого обов`язку щодо сплати Основного зобов`язання.

Відповідно до розділу 3 Договору поруки: Поручитель відповідає перед Кредитором за порушення Основного зобов`язання Боржником всім своїм майном. У разі порушення Боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, Боржник і Поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. У випадку невиконання Боржником Основного зобов`язання Кредитор має право вимагати виконання цього зобов`язання у Поручителя та/або Боржника, як у солідарних боржників. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків.

Як передбачено п. 4.1. Договору поруки, Кредитор має право:

- 4.1.1. Вимагати від Поручителя задоволення у повному обсязі всіх своїх грошових вимог, що випливають з Основного зобов`язання у випадку, якщо Боржник не виконає грошове зобов`язання, передбачене Договором розстрочки.

- 4.1.2. Вимагати дострокового виконання Основного зобов`язання Поручителем та/або Боржником у випадку, - якщо Боржник допустив порушення строків виконання Основного зобов`язання більш ніж на 7 календарних днів. - порушено справу про визнання Боржника та/або Поручителя банкрутом.

Згідно з п. 4.4.1. Договору поруки, Поручитель зобов`язаний: У випадку невиконання або неналежного виконання Боржником Основного зобов`язання та/або в разі виникнення у Кредитора права вимагати дострокового виконання Основного зобов`язання, сплатити Кредитору, без будь-яких заперечень, грошові кошти в розмірі несплачених зобов`язань Боржника за Договором розстрочки, та сплатити передбачені Договором розстрочки та чинним законодавством штрафні санкції, а також відшкодовувати понесені Кредитором витрати внаслідок невиконання або несвоєчасного (неповного) виконання Основного зобов`язання в повному обсязі

За умовами п.7.4. Договору поруки, його дія цього припиняється після повного виконання Основного зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Відповідно до ст. 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно з ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі. Солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором.

Таким чином, при солідарному обов`язку кредиторові надається право за своїм розсудом вимагати виконання зобов`язання в повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного окремо. Пред`явивши вимогу до одного із солідарних боржників і не одержавши задоволення, кредитор має право пред`явити вимогу до іншого солідарного боржника.

Тобто, оскільки Боржник виконав своє зобов`язання лише частково, позивач має право пред`явити свою вимогу про виконання зобов`язання в повному обсязі або частково до Поручителя, як солідарного боржника.

А відтак, позивач, користуючись своїм правом, пред`явив вимогу, шляхом викладення її в позовній заяві, до Поручителя щодо погашення частини Основного зобов`язання, а саме в розмірі 1 000 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певних дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов`язання зі сплати коштів.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Таким чином, грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і факту завдання майнової шкоди іншій особі.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору поруки, не здійснив своєчасне погашення заборгованості за Основним зобов`язанням, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином.

Доказів протилежного матеріали справи не містять.

А відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" про стягнення з відповідача 1 000 000,00 грн.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи зібрані докази у справі та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки фізичної особи - платника податків НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімтехнолоджі" (03022, м. Київ, вул. Козацька, буд. 120/4, ідентифікаційний код 41896055) 1 000 000 (один мільйон) грн 00 коп. заборгованості та 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко