Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №910/8068/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2026Справа № 910/8068/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Демидової М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін матеріали справи

за позовом Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, вул. Ялтинська, буд.11, м. Київ, код 23311317)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (02068, вул. Ахматової Анни, буд.4, оф.222, м. Київ, код 36046631)

про стягнення 55 068,33 грн

Без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

01.07.2026 Головний центр капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" про стягнення 55 068,33 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір про закупівлю від 23.06.2025 № 308-25, за умовами якого відповідач зобов`язався поставити товар не пізніше 31.08.2025. Позивач зазначає, що відповідач поставив частину товару з порушенням установленого договором строку, а саме за актами приймання-передачі № 176 від 09.09.2025, № 181 від 12.09.2025, № 187 від 19.09.2025 та № 191 від 25.09.2025. Посилаючись на пункт 8.3 договору, позивач зазначає, що нарахував відповідачу пеню за прострочення поставки у розмірі 55 068,33 грн, направив претензію № 06.1/11358-25-Вих від 26.12.2025, яка залишилася без задоволення, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі № 910/8068/26 без повідомлення сторін у справі; встановлено учасникам справи строки для подачі письмових заяв по суті позовних вимог.

20.07.2026 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи проти позову, відповідач у відзиві зазначив, що факту укладення Договору поставки від 23.06.2025 № 308-25 та прострочення поставки товару не заперечує, однак вважає його зумовленим об`єктивними причинами - відсутністю з незалежних від відповідача причин сировини належного кольору, про що позивача було повідомлено листом від 04.09.2025 № 17-09. Товар у повному обсязі поставлений до 24.09.2025 та прийнятий позивачем без зауважень. Відповідач заперечив проти розрахунку пені за видатковою накладною № 191, вказавши, що день поставки (24.09.2025) неправомірно включено до періоду прострочення, у зв`язку з чим пеня завищена на 871,29 грн, у зв`язку з чим просив суд відмовити у стягненні 871,29 грн пені та зменшити суму стягнення на 90%.

23.07.2026 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив. Позивач наполягав на правильності свого розрахунку пені, оскільки датою поставки за Договором є дата підписання акту приймання-передавання, а не видаткової накладної. Затримку постачання тканини контрагентом відповідача вважав ризиком господарської діяльності відповідача, який не звільняє його від відповідальності, а нараховану пеню вважає мінімальною й співмірною, а її зменшення таким, що порушує баланс інтересів сторін і нівелює функцію неустойки. Вказав, що відповідач не довів підстав для зменшення неустойки, і просив у задоволенні клопотання про зменшення пені та штрафу відмовити.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

23.06.2025 між Головним центром капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (далі за текстом-Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (далі за текстом-Постачальник) укладено договір № 308-25 про закупівлю костюмів (куртка і штани) спеціальних (далі за текстом-Договір).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що Постачальник зобов`язується у 2025 році поставити Товароодержувачу костюм (куртка і штани) утеплений, код ДК 021:2015: « 18110000-3 - «Формений одяг», асортимент, кількість, ціна, інформація та технічна документація (вимоги, опис) наведені в Специфікації (Додатком 1) на Технічному описі (Додаток 2) до цього Договору (далі за текстом - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити такий Товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором. При цьому, Товароодержувачем є уповноважена особа за місцем поставки Товару згідно зі Специфікацією (Додаток 1).

Загальна вартість по Договору становила 6 025 860,00 грн, у т.ч. ПДВ 20 % - 1 004 310,00 грн (пункт 3.1. Договору).

Відповідно до Специфікації до Договору поставці підлягало 4500 комплектів костюмів за ціною 1339,08 грн за комплект, загальною вартістю 6 025 860,00 грн, у т.ч. ПДВ 1 004 310,00 грн.

Пунктом 5.1 Договору встановлено строк поставки товару не пізніше 31.08.2025.

Відповідно до пункту 5.8 Договору, уповноваженою особою (уповноваженими особами) Постачальника складається акт приймання-передавання Товару (Додаток 3) до цього Договору у трьох примірниках (перший - Товароодержувач, другий - Покупцю, третій - Постачальнику) та надається Покупцю до моменту здійснення поставки Товару.

Відповідно до пунктів 6.2.1. та 6.2.2. Договору Покупець має право вимагати від Постачальника поставки якісного товару в кількості і в строк, передбачений Договором, та виконання його обов`язків. У відповідності до пункту 6.3.1. Договору Постачальник зобов`язаний постачати Товароодержувачу Товар в кількості, строк та на умовах Договору.

Термін дії Договору до 31.12.2025 (пункт 12.1. Договору).

15.08.2025 відповідачем поставлено 50 комплектів костюмів на суму 66 954,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 154 від 15.08.2025, актом приймання-передавання № 154 від 14.08.2025.

19.08.2025 поставлено 780 комплектів на суму 1 044 482,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 158 від 19.08.2025, актом № 158 від 18.08.2025.

28.08.2025 Приватне акціонерне товариство «Черкаський шовковий комбінат» (виробник тканини) направило Товариству з обмеженою відповідальністю «УМТК» лист № 594, в якому повідомило про затримку відвантаження замовленої тканини арт. 3346, колір 1119, у зв`язку з дефіцитом фарбника із зазначенням про відновлення відвантаження до 05.09.2025.

29.08.2025 поставлено 1019 комплектів на суму 1 364 522,52 грн, що підтверджується видатковою накладною № 167 від 29.08.2025, акт № 167 від 29.08.2025.

04.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «УМТК» направило Головному центру лист № 17-09, в якому повідомило про обставини, що перешкоджають виконанню Договору у встановлений строк (затримку постачання тканини), та про графік поставки товару партіями в період з 08.09.2025 по 24.09.2025 включно. Лист надіслано електронною поштою на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1.

Судом встановлено, що :

- 560 комплектів костюмів поставлено 09.09.2025, що підтверджується видатковою накладною № 176 від 09.09.2025, актом приймання-передавання № 176 від 09.09.2025 та платіжною інструкцією № 2920 від 11.09.2025 на суму 749 884,80 грн.;

- 700 комплектів костюмів поставлено 12.09.2025, що підтверджується видатковою накладною № 181 від 12.09.2025, актом приймання-передавання № 181 від 12.09.2025 та платіжною інструкцією № 3062 від 19.09.2025 на суму 937 356,00 грн. ;

- 740 комплектів костюмів поставлено 19.09.2025, що підтверджується видатковою накладною № 187 від 19.09.2025, актом приймання-передавання № 187 від 19.09.2025 та платіжною інструкцією № 3105 від 24.09.2025 на суму 990 919,20 грн. ;

- 651 комплект костюмів поставлено 24.09.2025, що підтверджується видатковою накладною № 191 від 24.09.2025 та платіжною інструкцією № 3163 від 26.09.2025 на суму 871 741,08 грн, при цьому акт приймання-передавання № 191 підписаний Товароодержувачем (військова частина НОМЕР_1 ) 25.09.2025.

Оплату за поставками № 154 та № 158 здійснено платіжними інструкціями № 2705 та № 2706 від 08.09.2025, за поставкою № 167 - платіжною інструкцією № 2862 від 09.09.2025.

26.12.2025 Головний центр направив Товариству з обмеженою відповідальністю «УМТК» лист (претензію) № 06.1/11358-25-Вих з вимогою сплатити пеню за порушення строків поставки товару у розмірі 55 068,33 грн, нараховану відповідно до пункту 8.3 Договору за 560 комплектів (прострочення 8 днів - 5 999,08 грн), 700 комплектів (прострочення 11 днів - 10 310,92 грн), 740 комплектів (прострочення 18 днів - 17 836,55 грн) та 651 комплект (прострочення 24 дні - 20 921,33 грн).

Відповіді відповідача на претензію Головного центру від 26.12.2025 № 06.1/11358-25-Вих. матеріали справи не містять.

У зв`язку з простроченням відповідачем строку поставки товару та незадоволенням претензії від 26.12.2025 № 06.1/11358-25-Вих, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з відповідача пені у розмірі 55 068,33 грн нарахованої на підставі пункту 8.3 Договору за періоди прострочення поставки товару з 01.09.2025 по 25.09.2025.

Надавши правову оцінку спірним правовідносинам, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу.

Пунктом 5.1 Договору сторони погодили граничний строк поставки Товару - не пізніше 31.08.2025. Матеріалами справи (актами приймання-передавання № 176, № 181, № 187, № 191, відповідними видатковими накладними та платіжними інструкціями) підтверджується, що частину Товару в обсязі 2651 комплект поставлено з порушенням встановленого строку - в період з 09.09.2025 по 25.09.2025. Даний факт відповідач у відзиві на позовну заяву визнав і не заперечував.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення.

Пунктом 8.3 Договору сторони погодили відповідальність Постачальника за порушення строків поставки у вигляді пені.

Отже, право позивача на нарахування пені за встановленим договором фактом прострочення є доведеним і відповідачем по суті не спростованим.

Щодо доводів відповідача про завищення пені на 871,29 грн суд зазначає таке.

Заперечуючи проти розрахунку пені за партією у 651 комплект (видаткова накладна № 191 від 24.09.2025), відповідач виходить з того, що датою поставки Товару є дата видаткової накладної - 24.09.2025, а тому цей день не повинен включатися до періоду прострочення, внаслідок чого пеня має обчислюватися за 23, а не за 24 дні прострочення, що зменшує суму нарахування на 871,29 грн.

Суд відхиляє цей довід з огляду на таке.

Відповідно до статей 6, 627, 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, і зміст договору, погоджений сторонами, є обов`язковим для виконання.

Розділом V Договору сторони самостійно й детально врегулювали процедуру поставки та її документального оформлення.

Пунктами 5.7 та 5.8 Договору передбачено, що як видаткові накладні, так і акт приймання-передавання Товару (у вигляді непідписаних Товароодержувачем примірників) надаються Постачальником Покупцю до моменту здійснення поставки Товару, тобто обидва документи супроводжують партію Товару і за своєю природою передують завершенню поставки, а не засвідчують його.

Натомість абзацами другим і четвертим пункту 5.8 Договору прямо встановлено, що саме факт підписання Товароодержувачем усіх трьох примірників акту приймання-передавання за результатами приймання Товару є подією, якою завершується поставка: «після підтвердження Товароодержувачем отримання поставленого Товару шляхом підписання трьох примірників акту приймання-передавання Товару, акти залишаються у Товароодержувача».

Аналогічно пунктом 5.12.8 Договору визначено, що під час приймання Товару Товароодержувач «підписує акт приймання-передавання Товару або акт про виявлені недоліки (приховані недоліки) Товару», а пунктом 5.16 Договору, що приймання Товару Товароодержувачем завершується підписанням акту приймання-передавання або складенням акту про виявлені недоліки.

Таким чином, за умовами самого Договору, надання Постачальником Покупцю бланка акту приймання-передавання разом із видатковою накладною в момент відвантаження партії Товару є лише етапом документального оформлення поставки, тоді як зобов`язання Постачальника з поставки вважається виконаним належним чином саме в момент прийняття Товару Товароодержувачем, засвідченого його підписом на акті приймання-передавання, а не в момент складення видаткової накладної чи передання Постачальником непідписаного примірника акту.

Судом встановлено, що акт приймання-передавання № 191 підписаний Товароодержувачем (військова частина НОМЕР_1 ) саме 25.09.2025. До настання цієї дати Товар Товароодержувачем ще не прийнятий, а, відтак, зобов`язання Постачальника залишалося невиконаним, включно з 24.09.2025. Отже, розрахунок позивача, згідно з яким період прострочення з поставки цієї партії становить 24 дні, з 01.09.2025 по 24.09.2025 включно, тобто по день, що передує дню фактичного прийняття Товару - 25.09.2025, повністю відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи, тоді як контррозрахунок відповідача ґрунтується на невірному визначенні моменту виконання зобов`язання і суперечить погодженим сторонами умовам пунктів 5.7- 5.9 Договору.

За таких обставин вимога відповідача про виключення з розрахунку пені суми 871,29 грн є спростованою обставинами справи.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 90 відсотків, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Отже, застосування судового зменшення неустойки обумовлено наявністю визначальної передумови - встановленої судом надмірності, невідповідності заявленої до стягнення санкції наслідкам порушення.

Обов`язок доведення обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання, тобто на відповідача.

Зменшення неустойки є правом, а не обов`язком суду, і реалізується виключно за наявності доведених виняткових обставин, а не автоматично за самим фактом звернення з відповідним клопотанням; при цьому суд зобов`язаний забезпечити баланс інтересів сторін і не допустити фактичного безпідставного звільнення боржника від відповідальності (постанови Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 915/2095/19, від 19.02.2020 у справі № 910/1199/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

Як на причину прострочення відповідач посилається на затримку постачання тканини його контрагентом - виробником Приватним акціонерним товариством «Черкаський шовковий комбінат», з яким позивач у жодних договірних відносинах не перебуває.

Разом з тим, за змістом статті 617 Цивільного кодексу України, недодержання своїх зобов`язань контрагентом боржника саме по собі не звільняє боржника від відповідальності за порушення зобов`язання, а розглядається як звичайний ризик підприємницької (господарської) діяльності самого боржника, пов`язаний з вибором ним контрагентів для виконання власних договірних зобов`язань.

Крім того, матеріали справи не містять сертифіката Торгово-промислової палати України чи іншого уповноваженого органу про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» - лист Приватного акціонерного товариства «Черкаський шовковий комбінат» від 28.08.2025 № 594 та власний лист відповідача від 04.09.2025 № 17-09 таким належним і достатнім доказом не є, а свідчать лише про односторонню обізнаність відповідача про причини власної затримки. При цьому лист відповідача про виникнення перешкод датований 04.09.2025, тобто вже після спливу договірного строку поставки 31.08.2025, а, отже, не може розцінюватися як завчасне і належне повідомлення позивача, здатне усунути негативні наслідки прострочення.

Посилання відповідача на недоведеність позивачем реальних збитків не може бути самостійною підставою для зменшення неустойки в такому значному розмірі.

Обов`язок доведення заподіяної шкоди у зв`язку з несвоєчасним виконанням договірного зобов`язання на кредитора не покладається - шкода, завдана порушенням зобов`язання, презюмується і компенсується за рахунок неустойки.

До того ж, суд бере до уваги, що позивач є державним органом, який використовує результати поставки не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на нього повноважень із забезпечення підрозділів Державної прикордонної служби України речовим майном в умовах триваючої збройної агресії проти України, несвоєчасне отримання спеціального (утепленого) обмундирування для військовослужбовців має значення, яке виходить за межі суто майнового інтересу сторони господарського договору, і це підлягає врахуванню судом при оцінці балансу інтересів сторін (аналогічний підхід викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

Суд враховує, що погоджений сторонами розмір пені (0,1 відсотка вартості товару за кожен день прострочення) сам по собі є мінімальним із можливих, а загальна нарахована сума пені 55 068,33 грн становить близько 0,91 відсотка від загальної вартості Договору.

За таких обставин відсутні підстави для застосування частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, оскільки нарахована сума санкцій не є надмірною порівняно з наслідками порушення. Її розмір є співмірним із вартістю несвоєчасно поставленого товару та не має ознак явно завищеної чи каральної санкції.

Зменшення цієї суми ще на 90 % до 5 506,83 грн, що становить лише 0,09 % вартості Договору, фактично позбавило б неустойку її основних функцій: стимулюючої, компенсаційної та забезпечувальної. Крім того, таке зменшення призвело б до необґрунтованого звільнення відповідача від відповідальності, яку він добровільно погодив у договорі.

Такий підхід не відповідає принципам справедливості та розумності, що також підтверджується правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 та від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21.

Посилання відповідача на постанову Верховного Суду від 26.03.2019 у справі № 913/284/18, в якій зменшення пені на 90 відсотків було визнано правомірним, судом відхиляється, оскільки, як прямо зазначено і в самій цій постанові, розмір можливого зменшення штрaфних санкцій законодавчо не врегульований та вирішується судом в кожному конкретному випадку з урахуванням сукупності обставин конкретної справи згідно з внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному дослідженні наявних доказів (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України); наведена відповідачем судова практика не є усталеною і не встановлює універсального відсотка зменшення, а обставини цієї справи (мінімальний розмір пені, відсутність підтвердженого форс-мажору, оборонне призначення закупівлі) істотно відрізняються від обставин наведених відповідачем прикладів.

За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин та надмірності заявленої до стягнення пені, а тому клопотання про зменшення розміру пені на 90 відсотків задоволенню не підлягає.

Суд встановив, що розрахунок пені, здійснений позивачем відповідно до пункту 8.3 Договору від 23.06.2025 № 308-25, є правильним, відповідає умовам договору та фактичним обставинам поставки. Заперечення і клопотання відповідача, наведені у відзиві на позов, є необґрунтованими та не підтверджуються доказами, наявними у справі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України у повному обсязі та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська міжнародна торгівельна компанія» пені у розмірі 55 068,33 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, сплачений позивачем згідно платіжної інструкції №2334 від 25.06.2026 у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 236- 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська міжнародна торгівельна компанія" (02068, м. Київ, вул. Ахматової Анни, буд. 4, оф. 222, код 36046631) на користь Головного центру капітального будівництва, реконструкції та закупівель Державної прикордонної служби України (02099, м. Київ, вул. Ялтинська, буд. 11, код 23311317, р/р UA038201720343100001000009841 в ДКСУ, МФО 820172) пеню у розмірі 55068 (п`ятдесят п`ять тисяч шістдесят вісім) грн 33 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 16.09.2026.

Суддя Марія ДЕМИДОВА