Рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №910/5319/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.09.2026Справа № 910/5319/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-Маркет”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРС Україна”

про стягнення 339 803,91 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “АТБ-Маркет” (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “КРС Україна” (далі - відповідач) про стягнення 339 803,91 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що несвоєчасна реєстрація відповідачем податкових накладних позбавила позивача можливості включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та права на зменшення податкового зобов`язання на вказану вище суму, що є збитками позивача.

Ухвалою суду від 12.05.2026 відкрито провадження у справі № 910/5319/26 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено строки для вчинення учасниками справи процесуальних дій.

Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача та відповідача 12.05.2026 після 17 години та відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою останнім 13.05.2026.

Крім того, ухвала суду від 13.05.2026 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

28.05.2026 від відповідача надійшов відзив на позов, в якому останнім заперечуються заявлені позовні вимоги.

02.06.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив.

03.06.2026 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на позов.

Інших заяв та клопотань від учасників справи не надходило.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та можливих затримок у доставці поштової кореспонденції, відключення електропостачання, оголошенням сигналів «повітряна тривога» та інших негативних наслідків) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.

Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.

Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ч. 9 ст. 165, ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на них, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

07 квітня 2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «АТБ-МАРКЕТ» (надалі - Позивач, Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «КРС Україна» (надалі - Відповідач, Постачальник) було укладено договір поставки № ОФ96097 (надалі - Договір), підписаний за допомогою ПЗ MEDOC, згідно з яким Постачальник зобов`язаний в порядку і строки, встановлені договором, передати товар у власність Покупцю, у певній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а останній зобов`язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, зазначених у договорі.

Строк дії Договору визначений пунктом 10.1 Договору до 31.12.2023.

Як вказує позивач у позові, в рамках співпраці за вищевказаним договором Відповідач поставив Позивачу товар згідно з наступними документами:

1. Товарно-транспортна накладна № А20 від 24.05.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 212221738 від 25.05.2023 на суму 209 136,67 грн (ПДВ 34 856,11 грн);

2. Товарно-транспортна накладна № Ф-1 від 05.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 231601245 від 07.07.2023 на суму 222 692,71 грн (ПДВ 37 115,45 грн);

3. Товарно-транспортна накладна № ЦЧ-5 від 07.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 221749301 від 08.07.2023 на суму 28 722,83 грн (ПДВ 4 787,14 грн);

4. Товарно-транспортна накладна № ЦЧ-4 від 07.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 231603671 від 08.07.2023 на суму 75 745,26 грн (ПДВ 12 624,21 грн);

5. Товарно-транспортна накладна № ЦЧ-3 від 07.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 212275768 від 08.07.2023 на суму 69 229,28 грн (ПДВ 11 538,21 грн);

6. Товарно-транспортна накладна № КМ-1 від 07.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 212275769 від 08.07.2023 на суму 44 573,00 грн (ПДВ 7 428,83 грн);

7. Товарно-транспортна накладна № КМ-2 від 07.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 231603760 від 08.07.2023 на суму 57 823,90 грн (ПДВ 9 637,32 грн);

8. Товарно-транспортна накладна № КЗ-3 від 07.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 212275868 від 08.07.2023 на суму 387 588,35 грн (ПДВ 64 598,06 грн);

9. Товарно-транспортна накладна № КЗ-4 від 12.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 212281785 від 13.07.2023 на суму 79 070,15 грн (ПДВ 13 178,36 грн);

10. Товарно-транспортна накладна № Ф-3 від 12.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 212281566 від 13.07.2023 на суму 212 277,77 грн (ПДВ 35 379,63 грн);

11. Товарно-транспортна накладна № ЦЧ-6 від 13.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 221755048 від 14.07.2023 на суму 53 870,52 грн (ПДВ 8 978,42 грн);

12. Товарно-транспортна накладна № Ф-5 від 13.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 221755047 від 14.07.2023 на суму 239 763,42 грн (ПДВ 39 960,57 грн);

13. Товарно-транспортна накладна № ЦЧ-7 від 14.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 212284373 від 14.07.2023 на суму 110 031,91 грн (ПДВ 18 338,65 грн);

14. Товарно-транспортна накладна № Ф-6 від 15.07.2023, Акт прийняття товару (накладна) № 212285312 від 16.07.2023 на суму 248 297,70 грн (ПДВ 41 382,95 грн).

Як вказує позивач та не заперечується відповідачем, а також що підтверджується платіжними інструкціями, долученими до позову, такий товар був отриманий та оплачений позивачем у розмірі 2 038 823,47 грн, у т.ч. ПДВ 339 803,91 грн.

Поряд з цим, реєстрацію податкових накладних, поданих відповідачем, спочатку зупинено, а в подальшому податковим органом прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з відповідача 339 803,91 грн збитків у зв`язку з неможливістю отримати податкових кредит на суму сплаченого податку на додану вартість.

Заперечуючи проти задоволення позову у даній справі, відповідач вказує на те, що:

- позивач не довів наявності протиправної бездіяльності та вини відповідача;

- позивач не довів реального розміру збитків та фактичного зменшення свого майна на заявлену до стягнення суму;

- позивач уже застосував до відповідача договірну відповідальність за ті самі обставини та отримав оплату штрафних санкцій, а саме сплатив позивачу штраф за порушення строків реєстрації податкових накладних у розмірі 308 843,79 грн. При цьому позивачем не обґрунтовано, чому заявлена сума не є повторним отриманням економічної компенсації за ті самі порушення;

- судова практика, на яку посилається позивач, не звільняє його від обов`язку довести всі елементи цивільного правопорушення для стягнення збитків.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у даній справі.

Розглянувши заявлені позивачем позовні вимоги, а також заперечення відповідача, суд зазначає про наступне.

Судом встановлено, що між сторонами фактично укладено договір поставки.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит – це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з підпунктом “а” пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Відповідно до 201.10 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов`язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.

Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто мають бути прямими.

Отже, при пред`явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов`язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв`язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.

Судом встановлено, що за результатами господарських операцій між сторонами підписані товарно-транспортні накладні, а також позивачем сплачено відповідачу відповідно до платіжних інструкцій грошові кошти за поставлений товар у розмірі 2 038 823,47 грн, у т.ч. ПДВ 339 803,91 грн.

При цьому під час розгляду даної справи суду не надано доказів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних зобов`язань відповідача зі сплати податку на додану вартість на вищевказану суму.

Так, як встановлено судом під час розгляду даної справи, реєстрацію поданих відповідачем податкових накладних було зупинено, а в подальшому податковим органом прийнято рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

Судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що ним вчинено дії з реєстрації таких накладних, зокрема, шляхом надання відповідних документів та пояснення до органів ДПС, оскільки сам факт відсутності реєстрації таких податкових накладних позбавляє позивача права на отримання податкового кредиту, зокрема, на загальну суму 339 803,91 грн.

Суд наголошує, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Суд зазначає, що положення пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України за загальним правилом не передбачають можливості включення покупцем товарів/послуг суми ПДВ до податкового кредиту у разі невиконання продавцем обов`язку зі складення та реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних; при цьому покупець зазначених товарів/послуг має право додати до податкової декларації скаргу на такого продавця. Однак, подання такої скарги згідно з наведеною нормою не є підставою для включення ним сум податку до складу податкового кредиту.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові зі справи № 917/877/17 від 03.08.2018. При цьому у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного у пункті 28 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.03.2018 зі справи № 918/216/17, згідно з яким передбачалося, що відповідно до положень абзацу 15 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України порушення відповідачем порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних не позбавляє позивача права на включення спірної суми до податкового кредиту, а обумовлює її нарахування необхідністю додання до податкової декларації за звітний податковий період заяви зі скаргою на відповідача з доданням певного пакету документів.

Слід зазначити, що нормами Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок у встановлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 зі справи № 908/1568/18 та Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 зі справи № 917/877/17, при порушенні контрагентом (продавцем) за договором обов`язку щодо складення та реєстрації податкових накладних належним способом захисту для заявника (покупця) може бути звернення до суду з позовом про відшкодування завданих збитків.

Крім того, хоча обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, невиконання такого обов`язку фактично завдало позивачу збитків. Тому має місце прямий причинно-наслідковий зв`язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум ПДВ до податкового кредиту позивача та, відповідно, зменшення податкового зобов`язання на зазначену суму, яка фактично є збитками цієї особи.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18 та від 10.01.2022 у справі № 910/3338/21.

Судом встановлено, що спір у даній справі виник внаслідок того, що відповідач не виконав обов`язку щодо реєстрації податкових накладних за фактом здійснення господарської операції з поставки товару, що позбавило позивача можливості отримати податковий кредит на суму ПДВ в розмірі 339 803,91 грн.

За встановленими судом обставинами, бездіяльність відповідача щодо виконання визначеного законом обов`язку зареєструвати відповідні податкові накладні становить прямий причинно-наслідковий зв`язок з неможливістю включення позивачем суми ПДВ до податкового кредиту та зменшення податкового зобов`язання на таку суму, яка фактично є збитками позивача. Отже, у даному випадку наявні усі елементи складу господарського правопорушення.

Щодо посилань відповідача на те, що ним сплачено договірну штрафну санкцію - штраф у розмірі 308 843,79 грн, то суд вказує таке.

Відповідно п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Таким чином, сплата неустойки (до якої віднесена, зокрема, штраф) та відшкодування збитків є різними видами відповідальності, які можуть бути одночасно застосовані до особи, яка порушила зобов`язання.

При цьому розмір понесених позивачем збитків у розмірі 339 803,91 грн підтверджується тим, що позивач не може включити вказану суму до податкового кредиту саме у зв`язку з відсутністю факту реєстрації податкових накладних.

Крім того, як виснувала об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 06.02.2026 у справі № 904/2953/24 « 8.4. Обов`язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов`язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов`язком перед покупцем, а включення до приватноправового договору обов`язків, що належать до публічно-правової сфери, до сфери регулювання податкового законодавства, не перетворює ці обов`язки на цивільні незалежно від волевиявлення сторін договору. У разі невідповідності договірного регулювання приписам імперативних норм застосуванню в будь-якому разі підлягають саме імперативні норми, відтак таке договірне регулювання не створює передбачених ним правових наслідків, не надає підстав для застосування договірної відповідальності.

8.5. Відповідно сторони не можуть врегулювати свої відносини (визначити взаємні права та обов`язки) у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору (справедливість, добросовісність, розумність). Домовленість сторін договору про врегулювання своїх відносин всупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов`язку, як і його зміни та припинення.»

Таким чином, сплата відповідачем штрафу відповідно до вищевказаної позиція Верховного Суду як договірної неустойки (штрафу) не мала б здійснюватись взагалі, оскільки навіть за умови включення такої умов в укладений між сторонами договір не створювало для відповідача обов`язку зі сплати.

Крім того, вимоги щодо повернення сплачених відповідачем коштів не можуть бути предметом розгляду у даній справі, проте відповідач не позбавлений можливості звернутись до позивача з вимогою про повернення таких коштів, сплачених як договірна неустойка у зв`язку з не реєстрацією податкових накладних.

Відтак, суд вважає позовну вимогу про стягнення з відповідача 339 803,91 грн збитків обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, враховуючи задоволення позову підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в розмірі 4 077,65 грн.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “КРС Україна” (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, буд. 34, під`їзд 2, 315/3В, код 40718304) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АТБ-Маркет” (49031, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 40, код 30487219) збитки у розмірі 339 803,91 грн (триста тридцять дев`ять тисяч вісімсот три грн 91 коп.), 4 077,65 грн (чотири тисячі сімдесят сім грн 65 коп.) судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 16.09.2026.

Суддя О.Г. Удалова