Рішення від 14 вересня 2026 р. у справі №910/15035/25 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.09.2026Справа № 910/15035/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін,

справу № 910/15035/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор";

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамекс Карго";

про стягнення коштів у розмірі 58 867,66 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамекс Карго" заборгованість у розмірі 58 867,66 грн, з яких: 56 523,00 грн – заборгованість по відшкодуванню вартості предмету лізингу та комісії; 127,19 грн – інфляційні втрати; 167,14 грн – 4% річних; 755,00 грн – 30% річних; 1 295,33 грн – пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором фінансового лізингу №Л-25/135/1 від 15.05.2025, у частині повної та своєчасної оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 відкрито провадження у справі № 910/15035/25, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи, судом, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.12.2025 була направлена на адресу місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Рамекс Карго", а саме: бульв. Дарницький, 5, прим. 5, м. Київ, 02192, проте з указаної адреси поштове відправлення повернулося на адресу суду з зазначення причини повернення – адресат відсутній.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, а також день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України, відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань”, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Отже, в силу наведених положень законодавства, ухвала про відкриття провадження у справі вважається врученою відповідачеві у справі.

Крім того, за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1-2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що відповідач мав доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитися з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки відповідач у встановлений строк не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.05.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Алькор" (далі також – позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Рамекс Карго" (далі також – відповідач, Лізнгоодержувач) укладено договір фінансового лізингу № Л-25/135/1 (далі також – договір), відповідно до п. 1.1. якого, Даний Договір регулює юридичні відносини між Лізингодавцем та Лізингоодержувачем з фінансового лізингу Об`єкту лізингу, що набутий у власність Лізингодавцем відповідно до встановленої Лізингоодержувачем Специфікації (Додаток 1).

Додатковою угодою №1 від 02.06.2025 року Сторонами було встановлено Графік лізингових платежів з оплати відшкодування предмету лізингу та відшкодування комісії, який був розподілений на 36 платежів, які підлягали оплаті у період з 22.05.2025 по 20.05.2028, та платіж по викупу у розмірі 1 200,00 грн станом на 20.05.2028. Загальна сума платежів на користь лізингодавця за весь період оплати за Графіком лізингових платежів складає 1 253 570,00 гривень.

З матеріалів справи вбачається, що об`єкт лізингу придбаний позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю “Тракс експерт” на підставі договору поставки техніки №1- 1505/2025-П від 15.05.2025 (далі також – договір поставки) та специфікації від 15.05.2025 (додаток № 1 до договору поставки), укладеного між сторонами та Товариством з обмеженою відповідальністю “Тракс експерт”, відповідно до п. 1.1. якого, постачальник зобов`язується передати у власність покупця техніку (надалі-товар), а покупець зобов`язується прийняти цей товар та оплатити його.

Відповідно до п.1.2. договору поставки, товаром, що поставляється є:

- напівпричіп рефрижератор SCHMITZ Cargobull Fridge, WSM00000005143861, 2015 р.в., 1 шт., вживаний, 871 841,84 грн з ПДВ.

Згідно з п. 1.3. договору поставки, придбання товару на умовах цього договору здійснюється покупцем для подальшої передач в лізинг Лізингоодержувачу відповідно до договору фінансового лізингу № Л-25/135/1 від 15.05.2025, укладеного між Лізингоодержувачем і покупцем.

Пунктом 2.1. договору поставки визначено, що вартість на Товар формується виходячи з вартості Товару в Гривні, яка становить 871 841,84 (Вісімсот сімдесят одна тисяча вісімсот сорок одна гривня) 84 копійки, у тому числі ПДВ 20% — 145 306,97 (Сто сорок п`ять тисяч триста шість гривень) 97 копійок.

Відповідно до п. 7.1. договору поставки, він вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (у разі наявності останніх).

Договір продовжує свою дію до моменту виконання всіх зобов`язань сторін за цим договором, якщо інше не передбачено цим договором (п.7.2. договору поставки).

Специфікацією (додаток №1 до договору поставки) сторони визначили характеристики товару, що поставляється.

29.05.2025 за видатковою накладною № 23 постачальником поставлено позивачу (покупцю, лізингодавцю) товар на загальну суму 903 423, 00 грн, напівпричіп рефрижератор SCHMITZ Cargobull Fridge, WSM00000005143861, 2015 р.в., 1 шт., вживаний, що також підтверджується актом прийому-передачі до договору поставки від 29.05.2025.

Відповідно до пункту 2.1. договору, з моменту підписання Лізингоодержувачем та Лізингодавцем Акта приймання-передачі Об`єкту лізингу, що є невід`ємною частиною даного Договору та/або на третій робочий день із дня письмового повідомлення Лізингодавцем Лізингоодержувача про доставку Об`єкту лізингу, Об`єкт лізингу вважається таким, що отриманий Лізингоодержувачем у лізинг від Лізингодавця на умовах, визначених даним Договором.

Згідно з п. 2.2. договору, лізингодавець зобов`язується мати готовий до передачі об`єкту лізингу в строки, зазначені в додатку. Дострокова передача допускається.

Пунктом 2.3. договору визначено, що у разі прострочення здійснення передачі об`єкту лізингу в строки, зазначені в додатку № 2, лізингодавець сплачує на користь лізингоодержувача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми першого лізингового платежу за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 2.4. договору фінансового лізингу, строк лізингу починається з податкової дати , під якою розуміють:

- дату підписання акту прийому-передачі об`єкту лізингу сторонами;

або

- третій робочий день із дня письмового повідомлення лізингодавцем Лізингоодержувача про доставку об`єкту лізингу. Неотримання Ллізингоодержувачем готового до доставки об`єкту лізингу не звільняє Ллізингоодержувача від здійснення лізингових платежів протягом строку, коли об`єкт лізингу залишався не отриманим. Місце передачі об`єкту лізингу узгоджується сторонами та визначається у додатку № 2.

Згідно з п. 2.5. договору, строк чинності даного договору починається з дати підписання даного договору обома сторонами та закінчується датою викупу або повернення об`єкту лізингу лізингодавцеві згідно з розділом 12 даного договору, за умови повного розрахунку по лізинговими та іншим платежам; або датою дострокового припинення дії даного договору згідно з розділами 13, 14 та 15 даного договору.

Загальна ціна договору з урахуванням викупу складається з загальної суми лізингових платежів, передбачених у Графіку платежів № 1, що є Додаток 3 до Договору фінансового лізингу №Л-25/135/1 від 15.05.2025р. На дату укладання даного договору загальна ціна Договору складає 1210082,00 (один мільйон двісті десять тисяч вісімдесят дві) гривень, включно ПДВ 145 306,97 гривень. Загальна ціна Договору може бути збільшена за умовами передбаченими розділом 12 даного Договору. (п.2.9. договору).

Пунктом 2.10. договору визначено, що Лізингоодержувач зобов`язаний прийняти Об`єкт лізингу за Актом, при цьому провести огляд Об`єкта лізингу і в разі виявлення неусувних дефектів вказати їх у Акті. У разі виявлення неусувних дефектів, що виключають експлуатацію Об`єкта лізингу, протягом двох робочих днів з дня огляду письмово повідомити Лізингодавця про відмову у прийнятті Об`єкта лізингу. Якщо Лізингоодержувач не вказав в Акті про наявність неусувних недоліків і не заявив про це Лізингодавцю протягом 2-х робочих днів, вважається, що приймання Об`єкта лізингу відбулося без зауважень.

Відповідно до п. 8.1. договору, склад лізингових платежів обумовлюється відповідно до Закону України “Про фінансовий лізинг”, Податкового кодексу України та включає:

- відшкодування частини вартості об`єкту лізингу;

- сплату комісії згідно умов даного договору.

Згідно з п. 8.2. договору, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві:

a) Перший лізинговий платіж, як це визначено в Додатку 3, строк, вказаний в Додатку 3, після виставлення рахунку на сплату Першого лізингового платежу;

b) Лізингові платежі мають бути сплаченими згідно графіку платежів, визначеному в Додатку 3. Рахунок на щомісячний платіж виставляється з 1 по 5 число кожного місяця. У будь-якому разі відсутність рахунку не звільняє Лізингоодержувача від своєчасної сплати щомісячного платежу. Якщо день виплати щомісячного лізингового платежу згідно Графіку платежів збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, щомісячний платіж виплачується напередодні. Будь-які інші платежі, належні до сплати за цим Договором, мають бути сплачені протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків.

c) Лізингові платежі та будь-які інші платежі, в тому числі компенсації по платежам, що понесені Лізингодавцем та підлягають відшкодуванню Лізингоодержувачем, належні до сплати за цим Договором, мають сплачуватись виключно на рахунок Лізингодавця, вказаний в цьому Договорі, або на рахунок Лізингодавця, вказаний у виставлених до оплати рахунках.

Пунктом 8.5. договору визначено, що у разі прострочення здійснення лізингового платежу Лізингоодержувач сплачує:

- пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми чергового платежу, який був прострочений, за кожний день затримки платежу; при цьому сторони в порядку передбаченому ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України погодили збільшити строк нарахування неустойки за даним договором до 3 (трьох) років;

- 4% (чотири) відсотки річних в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України;

- 30% (тридцять) відсотків річних в порядку передбаченому ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 (шістдесяти) календарних днів;

- будь-які витрати, сплачені лізингодавцем для стягнення платежу.

Специфікаціями об`єкту лізингу №1 (додаток 1 до договору) сторони визначили об`єкти лізингу - напівпричіп рефрижератор SCHMITZ Cargobull Fridge, WSM00000005143861, 2015 р.в., 1 шт., вживаний.

Додатковою угодою № 1 сторони погодили строки лізингу.

Актом прийому передачі № 1 від 29.05.2025 сторони визначили дату отримання об`єкту лізингу – 29.05.2025 та дату повернення/викупу об`єктів лізингу – 20.05.2028.

Так, на виконання умов договору фінансового лізингу, позивач (Лізингодавець) 29.05.2025 передав, а відповідач (Лізингоодержувач) прийняв у користування об`єкт фінансового лізингу на загальну суму 903 423,00, 00 грн, напівпричіп рефрижератор SCHMITZ Cargobull Fridge, WSM00000005143861, 2015 р.в., 1 шт., що підтверджується видатковою накладною № 181 від 29.05.2025.

Об`єкт лізингу було прийнято відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписом та печаткою останнього на зазначеному вище акті прийому-передачі та видатковій накладній.

07.11.2025 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу за вих. № 07112025/1 від 07.11.2025 про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати лізингових платежів за передані об`єкти фінансового лізингу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №4905123644384, накладною АТ “Укрпошта” від 07.11.2025 №4905123644384 та фіскальним чеком від 07.11.2025.

Відповіді на зазначену вище вимогу матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що укладений позивачем та відповідачем правочин за своїм змістом та правовою природою є договором лізингу, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Закону України “Про фінансовий лізинг”.

Згідно з ст. 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у володіння та користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ст. 16 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу. До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором. З метою виконання лізингодавцем своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу щодо оплати товарів, виконання робіт тощо лізингодавець має право отримати від лізингоодержувача авансовий платіж, що підлягає сплаті відповідно до умов договору фінансового лізингу. Авансовий платіж не є залученими коштами лізингодавця, а є складовою лізингових платежів за договором фінансового лізингу, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу.

Згідно до ч. 6 ст. 17 Закону України “Про фінансовий лізинг”, договір фінансового лізингу може бути достроково розірваний з інших підстав, встановлених законом або таким договором.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, актом прийому передачі № 1 від 29.05.2025 сторони визначили дату отримання об`єкту лізингу – 29.05.2025 та дату повернення/викупу об`єктів лізингу – 20.05.2028.

На виконання умов договору фінансового лізингу, позивач (лізингодавець) 29.05.2025 передав, а відповідач (Ллізингоодержувач) прийняв у користування об`єкт фінансового лізингу на загальну суму 903 423,00, 00 грн, напівпричіп рефрижератор SCHMITZ Cargobull Fridge, WSM00000005143861, 2015 р.в., 1 шт., що підтверджується видатковою накладною № 181 від 29.05.2025.

Об`єкт лізингу було прийнято відповідачем без зауважень та заперечень, що підтверджується підписом та печаткою останнього на зазначеному вище акті прийому-передачі та видатковій накладній.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України “Про фінансовий лізинг”, на лізингоодержувача покладено обов`язок своєчасно сплачувати передбачені договором фінансового лізингу лізингові та інші платежі.

Пунктами 4-5 статті 20 Закону України “Про фінансовий лізинг” визначено, що лізингодавець має право стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість відповідно до умов договору фінансового лізингу та законодавства та вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, у тому числі оплати ремонту, відшкодування витрат на ремонт об`єкта фінансового лізингу, та/або сплати інших платежів, безпосередньо пов`язаних з виконанням договору фінансового лізингу, відповідно до умов такого договору та законодавства.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 8.1. договору фінансового лізингу визначено, що склад лізингових платежів обумовлюється відповідно до Закону України “Про фінансовий лізинг”, Податкового кодексу України та включає:

- відшкодування частини вартості об`єкту лізингу;

або

- сплату комісії згідно умов даного договору.

Згідно з п. 8.2. договору, Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцеві:

a) Перший лізинговий платіж, як це визначено в Додатку 3, строк, вказаний в Додатку 3, після виставлення рахунку на сплату Першого лізингового платежу;

b) Лізингові платежі мають бути сплаченими згідно графіку платежів, визначеному в Додатку 3. Рахунок на щомісячний платіж виставляється з 1 по 5 число кожного місяця. У будь-якому разі відсутність рахунку не звільняє Лізингоодержувача від своєчасної сплати щомісячного платежу. Якщо день виплати щомісячного лізингового платежу згідно Графіку платежів збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, щомісячний платіж виплачується напередодні. Будь-які інші платежі, належні до сплати за цим Договором, мають бути сплачені протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків.

c) Лізингові платежі та будь-які інші платежі, в тому числі компенсації по платежам, що понесені Лізингодавцем та підлягають відшкодуванню Лізингоодержувачем, належні до сплати за цим Договором, мають сплачуватись виключно на рахунок Лізингодавця, вказаний в цьому Договорі, або на рахунок Лізингодавця, вказаний у виставлених до оплати рахунках.

Додатком № 3 до договору фінансового лізингу сторони погодили графік платежів.

Так, виходячи з графіків сплати лізингових платежів №№ 4-6, а також умов договору фінансового лізингу, відповідач мав здійснювати оплату за вказані платежі наступним чином:

- за графіком лізингових платежів № 4 до 20.09.2025 на суму 26 780,00 грн (13 256,00 грн (сума відшкодування вартості об`єкту лізингу з ПДВ) + 13 524, 00 грн (сума відшкодування комісії без ПДВ) – строк оплати до 20.09.2025;

- за графіком лізингових платежів № 5 до 20.09.2025 на суму 26 780,00 грн (13 256,00 грн (сума відшкодування вартості об`єкту лізингу з ПДВ) + 13 524, 00 грн (сума відшкодування комісії без ПДВ) – строк оплати до 20.10.2025;

- за графіком лізингових платежів № 5 до 20.09.2025 на суму 26 780,00 грн (13 802,00 грн (сума відшкодування вартості об`єкту лізингу з ПДВ) + 12 978, 00 грн (сума відшкодування комісії без ПДВ) – строк оплати до 20.11.2025.

Враховуючи, що строк виконання зобов`язання зі сплати лізингових платежів №№ 4-6 є таким, що настав.

Відповідач порушив умови договору в частині своєчасно та повного проведення розрахунку з Позивачем відповідно до Графіку лізингових платежів: порушені зобов`язання по оплаті платежів з відшкодування вартості Об`єкту лізингу за платежами у Графіку лізингових платежів №4 - №6 які станом на 02.12.2025 залишились не сплаченими. Таким чином загальна сума заборгованості з прострочених платежів №4 - №6 за договором складає 56 523,00 грн, з яких 43 214,00 грн заборгованість з відшкодування вартості предмету лізингу та 13 309,00 грн заборгованість з оплати комісії.

Як установлено судом вище, 07.11.2025 позивачем на адресу відповідача направлено вимогу за вих. № 07112025/1 від 07.11.2025 про сплату заборгованості за договором фінансового лізингу, що виникла у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань зі сплати лізингових платежів за передані об`єкти фінансового лізингу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист №4905123644384, накладною АТ “Укрпошта” від 07.11.2025 №4905123644384 та фіскальним чеком від 07.11.2025.

Відповіді на зазначену вище вимогу матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За визначенням ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості з відшкодування вартості предмету лізингу та комісії відповідно до графіку лізингових платежів №№ 4-6 за визначений позивачем період на загальну суму 56 523, 00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню. Доказів її погашення, відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 167,14 грн 4% річних та 127,19 грн інфляційних втрат за загальний період з вересня по жовтень 2025 року.

Так, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Відповідно до п. 8.5. договору фінансового лізингу, у разі прострочення здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує 4% відсотки річних в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Отже, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що пунктом 8.5. договору фінансового лізингу сторони узгодили інший розмір річних, сплата яких передбачена в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, а саме в розмірі 4%.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 4 % річних, наданий позивачем у розмірі 167,14 грн за визначений позивачем період, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також перевіривши розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем у розмірі 127,19грн інфляційних втрат за визначений позивачем періо, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Крім цього, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача 755,00 грн 30 % річних у порядку, передбаченому ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України.

Згідно ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

При цьому, суд зазначає, що проценти річних, про які йдеться в ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених ст. 536 названого Кодексу, позаяк стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у ст. 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами.

Підставами для застосування до сторін правовідносин статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством. Аналогічну правову позицію наведено в постанові Верховного Суду від 09.07.2020 по справі № 910/14180/18.

Тобто, законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору (у вигляді сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами), так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.5. договору фінансового лізингу визначено, що у разі прострочення здійснення лізингового платежу, Лізингоодержувач сплачує 30% річних у порядку передбаченому ч. 2 ст. 536 Цивільного кодексу України у випадку, якщо період прострочення оплати лізингового платежу складає більше 60 календарних днів.

Перевіривши розрахунок 30 % річних, наданий позивачем у розмірі 755,00 грн за визначений позивачем період, суд визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Також, за порушення виконання грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1 295,33 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов?язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання (основного зобов?язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов?язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов?язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов?язання за кожен день прострочення виконання (ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 8.5. договору фінансового лізингу, у разі прострочення здійснення лізингового платежу Лізингоодержувач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми чергового платежу, який був прострочений, за кожний день затримки платежу.

Перевіривши розрахунок пені у розмірі 1 295,33 грн за визначений позивачем період за прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, суд встановив, що він є арифметично вірним, а тому позовні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 295,33 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених сум, в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, суду не надав.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи зібрані докази у справі та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю “Рамекс карго” (02192, місто Київ, бульвар Дарницький, будинок 5, приміщення 5, ідентифікаційний код 45098898) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова компанія “Алькор” (49044, місто Дніпро, вулиця Самарського Якова, будинок 2, офіс 302, ідентифікаційний код 44551912) 56 523 (п`ятдесят шість тисяч п`ятсот двадцять три тисячі) грн 00 коп. основного боргу, 167 (сто шістдесят сім) грн 14 коп. 4% річних, 127 (сто двадцять сім) грн 19 коп. інфляційних втрат, 755 (сімсот п`ятдесят п`ять) грн 00 коп. 30% річних, 1 295 (одна тисяча двісті дев`яносто п`ять) грн 33 коп. пені та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 (двадцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко