Рішення від 13 вересня 2026 р. у справі №910/6826/26 — Господарський суд міста Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2026Справа № 910/6826/26

у складі суду - Суддя Погрібна С.В., після виходу з відпустки, розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" (адреса: 19914, Черкаська область, с. Богодухівка, вул. Шевченка, буд. 30; код ЄДРПОУ: 40415533)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС - ГРУП" (адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, оф. 201; код ЄДРПОУ: 36169425)

про стягнення коштів

без виклику сторін,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" (далі - позивач/ТОВ "БОГОДУХІВКА") до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС - ГРУП" (далі - відповідач/ТОВ "ІНТЕКС - ГРУП") про стягнення 105 150,00 грн безпідставно набутих коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2026 відмовлено у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 08.06.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час на усунення недоліків.

10.06.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків, прийнята судом.

Ухвалою суду від 15.06.2026 судом прийнято позовну заяву до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Ухвалою суду від 15.06.2026 повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" з Державного бюджету України 665,60 грн надмірно сплаченого судового збору за подання позовної заяви, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №12511 від 05.06.2026 та 332,80 грн надмірно сплаченого судового збору за подання заяви про забезпечення позову, сплаченого згідно з платіжною інструкцією №12512 від 05.06.2026.

07.07.2026 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву (вх. № 07-11/55094/26).

13.07.2026 позивач подав до суду відповідь на відзив (вх. 07-11/57281/26).

21.07.2026 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив (вх. № 07-11/59992/26).

Позовні вимог обґрунтовані тим, що 23.12.2025 ТОВ «Богодухівка» помилково перерахувало грошові кошти в сумі 105 150,00 грн на рахунок ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП», оскільки, станом на момент здійснення оплати між позивачем та відповідачем не було укладено жодних договорів.

Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що ТОВ «БОГОДУХІВКА» замовило у ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» поставку одного розподільчого валу вартістю 39 600,00 грн та шести форсунок загальною вартістю 65 580,00 грн.

У свою чергу, ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» погодилося замовити зазначені деталі безпосередньо у постачальника таких деталей в Туреччині та поставити форсунки та розподільчий вал ТОВ «БОГОДУХІВКА» після отримання цих деталей від виробника.

23.12.2025 ТОВ «БОГОДУХІВКА» оплатило ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» рахунок № 112 від 11.12.2025 у повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією № 9898 від 23.12.2025.

Отже, ТОВ «БОГОДУХІВКА» запропонувало ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» укласти договір поставки у спрощений спосіб шляхом обміну електронними листами, за яким відповідач зобов`язаний замовити у виробника та поставити Позивачу форсунки та розподільчий вал, а ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» прийняло відповідну пропозицію.

Замовлені ТОВ «БОГОДУХІВКА» запчастини ще не були йому поставлені, оскільки постачальник деталей помилково надсилав не ту модель форсунок.

Зважаючи на вищевказане, 105 180,00 грн є за своєю суттю попередньою оплатою вартості товару за договором поставки, а не безпідставно перерахованими та безпідставно набутими відповідачем коштами.

Позивач, у відповіді на відзив, зокрема, зазначив, що Коцюба Д.Л. не є уповноваженою особою на підписання договорів, оскільки такою особою є директор ТОВ «БОГОДУХІВКА» Ворона Олександр Миколайович.

Ані електронних, ані паперових примірників договору поставки між позивачем та відповідачем не було підписано.

Будь-які листи з боку директора або іншої уповноваженої особи ТОВ «БОГОДУХІВКА» з пропозицією укласти договір до ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» не надсилались.

З огляду на відсутність укладення договору поставки зі сторони ТОВ «БОГОДУХІВКА», твердження ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» про укладення такого договору між сторонами в спрощеній формі не відповідають дійсності.

Також відсутні будь-які докази погодження строку договору поставки між ТОВ «БОГОДУХІВКА» та ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП».

Відповідач, подаючи заперечення на відповідь на відзив, зазначив, що оплачуючи рахунок № 112 від 11.12.2025 та зазначаючи відповідне призначення платежу, ТОВ «БОГОДУХІВКА» погодилося на усі обговорені та погоджені представниками сторін умови поставки та фактично, шляхом виконання своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, підтвердило укладання договору поставки у спрощений спосіб.

Крім того, у результаті операції на виконання договору поставки - оплати товару ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» за правилом «першої події» в день такої оплати склало податкову накладну № 16 від 23.12.2025, яку на виконання вимог Податкового кодексу України 17.03.2026 зареєструвало в Єдиному реєстрі податкових накладних.

ТОВ «БОГОДУХІВКА» не заперечувало проти складання та/або реєстрації податкової накладної № 16 від 23.12.2025. Більше того, воно включило вказану в такій накладній суму ПДВ до складу свого податкового кредиту.

Окрім вищезазначених заяв по суті справи, позивач у відповіді на відзив зазначив, що відзив на позовну заяву було подано відповідачем з порушенням процесуального строку на його подання, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Ухвалою суду від 15.06.2026 судом було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) та, між іншого, встановлено відповідачам строк для подання суду відзиву (контррозрахунку) на позов, оформленого згідно з вимогами частини 3 статті 165 ГПК України, з додатками, передбаченими частинами 6, 7 статті 165 ГПК України - 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Відповідно до довідки про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, ухвала суду від 15.06.2026 в електронному вигляді була доставлена до Електронного кабінету відповідача 19.06.2026 о 18:10 .

Відповідно до ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, ухвала суду від 15.06.2026 вважається врученою відповідачу 20.06.2026, у зв`язку з чим установлений даною ухвалою п`ятнадцятиденний процесуальний строк на подання відзиву сплинув 05.07.2026.

Однак, оскільки 05.07.2026 це вихідний день (неділя), з урахуванням ч. 5 ст. 254 ЦК України, останній день процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву - 06.07.2026.

Отже, відповідачем не пропущено процесуальний строк на подання відзиву на позовну заяву, а доводи позивача в цій частині є беззмістовними.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи та встановлено обставини.

Рішення виноситься суддею з урахуванням строку її перебування у відпустці.

Окрім того, у зв`язку зі збройною агресією збоку РФ, на підставі чого введено в Україні воєнний стан, враховуючи поточну обстановку, постійні тривоги, які впливають на працездатність, суд був вимушений вийти за межі строку винесення рішення, встановленого ГПК України.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, суд встановив наступне.

26.11.2025 та 01.12.2025 Коцюба Дмитро Леонідович (електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_1 ), з копією листа для urist@tovdemetra.com; ІНФОРМАЦІЯ_2.com.ua; yaroslav.kurhan@s-grain.com.ua, звернувся до ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» (електронна адреса: service@still.com.ua, y.zaitsev@intex-group.com.ua), з проханням здійснити ремонт паливної апаратури; замінити розподільчий вал; відновити роботу генератора.

11.12.2025 ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» виставлено рахунок № 112 на суму 105 180,00 грн з ПДВ за оплату: розподільчого валу та форсунків.

23.12.2025 ТОВ «БОГОДУХІВКА» перерахувало на розрахунковий рахунок ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» кошти у розмірі 105 180,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 9898 від 23.12.2025. Призначення платежу: оплата за розподільчий вал, форсунки, згідно рахунку № 112 від 11.12.2025 в т.ч. ПДВ 20% 17530 грн.

26.01.2026 між ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» та Фірмою «ASTORE LOJISTIK MUHENDISLIK DIS TICARET SANAYI LIMITED SIRKETI» було укладено Контракт № YZ26-2601 від 26.01.2026 та підписано Специфікацію до договору/контракту № YZ26-2601 від 26.01.2026, за якою Фірма «ASTORE LOJISTIK MUHENDISLIK DIS TICARET SANAYI LIMITED SIRKETI» зобов`язалася, зокрема, поставити шість паливних форсунок та один розподільчий вал.

11.02.2026 ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП», на виконання вимог вищезазначеного Контракту, перерахувало на користь Фірми «ASTORE LOJISTIK MUHENDISLIK DIS TICARET SANAYI LIMITED SIRKETI» 3245, 00 доларів США.

17.03.2026 відповідач зареєстрував податкову накладну № 16 від 23.12.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій визначив Покупцем - ТОВ «БОГОДУХІВКА».

19.05.2026 позивач надіслав відповідачу вимогу про повернення коштів, перерахованих 23.12.2025, у загальній сумі 105 180,00 грн.

Приймаючи рішення суд виходить з наступного:

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Основна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок меж збільшенням майна в однієї особи i відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 01.06.2021 у справі №916/2478/20, від 04.05.2022 у справі №903/359/21, від 05.10.2022 у справі №904/4046/20).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином (постанови Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №910/13271/18, від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18, від 16.09.2022 у справі №913/703/20).

З урахуванням того, що позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача коштів відповідно до статті 1212 ЦК України, у даній справі підлягають встановленню підстави набуття відповідачем таких коштів, тобто в порядку виконання договірного зобов`язання або за відсутності правової підстави, оскільки договірний характер правовідносин, за відсутності їх припинення (розірвання тощо) виключає можливість застосування до них положень статті 1212 ЦК України.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За змістом частини 1 статті 640 та частини 2 статті 642 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товари у власність покупця для виконання його підприємницької діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 2 частини першої статті 664 ЦК України передбачено обов`язок продавця передати товар покупцеві, який вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно із частиною першою статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами не укладалося договору постачання розподільчого валу та форсунків у письмовій формі, як це передбачено законом, в т.ч. у спрощений спосіб шляхом обміну листами чи телеграмами, та не узгоджувалось його істотних умов, зокрема щодо строків та порядку поставки товару.

Відповідачем надані до суду скрін-шоти повідомлень, надісланих з електронної адреси: ІНФОРМАЦІЯ_1, однак, відповідачем не надано листування з його боку, а також листування, в якому, як зазначає відповідач, міститься погодження між сторонами строку та порядку поставки, зокрема, що ТОВ «БОГОДУХІВКА» та ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» домовилися, що ТОВ «ІНТЕКС-ГРУП» поставить форсунки та розподільчий вал ТОВ «БОГОДУХІВКА» після отримання цих деталей від виробника у Туреччині, - Фірми «ASTORE LOJISTIK MUHENDISLIK DIS TICARET SANAYI LIMITED SIRKETI».

Виходячи з вищевикладених норм чинного законодавства України, суд вважає, що виставлення рахунку на оплату має здійснюватися на виконання досягнутих між сторонами домовленостей (вчинення правочину) та не може замінювати, навіть у випадку його оплати, чи ототожнюватися з укладенням між сторонами договору у відповідності до вимог чинного законодавства.

Відтак, між сторонами не укладалося договору на постачання розподільчого валу та форсунків, які були оплачені позивачем згідно рахунку на оплату № 112 від 11.12.2025 на загальну суму 105 180 грн, а тому не виникло відповідного договірного зобов`язання, а правові підстави для оплати позивачем вказаного рахунку були відсутні.

Крім того, рахунок на оплату № 112 від 11.12.2025, виставлений відповідачем, не містить відомостей ані про підставу його складання, ані про строк, протягом якого він має бути оплачений чи строк поставки товару, ані найменування Покупця.

Отже, судом встановлено відсутність документального підтвердження замовлення позивачем у відповідача товару, зазначеного у рахунку на оплату № 112 від 11.12.2025, погодження сторонами вартості товару, строків поставки та здійснення оплати, узгодження умов і місця поставки, тощо.

Тобто, твердження відповідача про існування договірних правовідносин між сторонами не підтверджені жодними належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами, наявними у матеріалах справи, у розумінні статей 74, 76-79 ГПК України

Також матеріали справи не містять доказів поставки позивачу відповідачем товару - розподільчого валу та форсунків вартістю 105 180 грн у відповідності до рахунку на оплату № 112 від 11.12.2025, як не містять і доказів повернення цих коштів позивачу, хоча, з моменту оплати (23.12.2025) пройшло більше ніж півроку.

За наведених обставин відповідачем безпідставно утримуються грошові кошти, перераховані йому позивачем згідно платіжною інструкцією № 9898 від 23.12.2025, а позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню відповідно до положень ст. 1212 ЦК України.

При цьому, суд відхиляє доводи відповідача щодо складання та реєстрації податкової накладної № 16 від 23.12.2025 в Єдиному реєстрі податкових накладних, з огляду на наступне.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 28.08.2020 у справі № 922/2081/19, податкові декларації підтверджують лише порядок оподаткування господарської операції, оскільки сам факт вчинення оподаткування не свідчить про наявність господарської операції.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 03.06.2022 у справі № 922/2115/19 конкретизувала вказаний висновок наступним чином: податкова накладна (в залежності від фактичних обставин певної справи) може бути допустимим доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним, якщо сторона, яка заперечує факт поставки вчинила юридично значимі дії: зареєструвала податкову накладну; сформувала податковий кредит за вказаною господарською операцією з контрагентом тощо, оскільки підставою для виникнення у платника права на податковий кредит є факт лише реального (фактичного) здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності.

За встановлених судом обставин, суд виснує, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, суд звертає увагу, при зверненні до суду, позивачем заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача 105 150,00 грн, а не про стягнення 150 180,00 грн, які були сплачені на рахунок відповідача.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З урахуванням вищезазначеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, в межах заявлених позовних вимог.

Відповідно до частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідачем належними доказами обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог, не спростовано.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕКС - ГРУП" (адреса: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, буд. 48, оф. 201; код ЄДРПОУ: 36169425) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БОГОДУХІВКА" (адреса: 19914, Черкаська область, с. Богодухівка, вул. Шевченка, буд. 30; код ЄДРПОУ: 40415533) 105 150,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Рішення складено та підписане після виходу судді з відпустки 14.09.2026.

Суддя Світлана ПОГРІБНА