Рішення від 07 вересня 2026 р. у справі №905/387/26 — Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.2026р. Справа № 905/387/26

Господарський суд Донецької області у складі судді Зекунова Е.В., за участю секретаря судового засідання Сухіна В.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Краматорської окружної прокуратури Мєшкова Дмитра Володимировича в інтересах держави в особі позивача Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області

до відповідача 1: Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой»

про визнання недійсним пункту договору в частині включення ПДВ та стягнення 183 308,91 грн, -

Представники сторін:

Від прокуратури: представник Лахтюк Л.В. (в режимі відеоконференції)

Від позивача: не з`явились

Від відповідача: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Краматорської окружної прокуратури Мєшков Дмитро Володимирович звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою в інтересах держави в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради та до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой», в якій просить суд визнати недійсним пункт договору в частині включення податку на додану вартість (ПДВ) та стягнути кошти у розмірі 183 308,91 гривень.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 25.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі 905/387/26, справу №905/387/26 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 28.07.2026 року о 10:00 год.

10.07.2026 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

20.07.2026 року надійшло клопотання Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про розгляд справи без участі їх представника. У вказаному клопотанні зазначено, що Дружківська міська військова адміністрація підтримує позов прокурора в повному обсязі, вважає його законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Ухвалою суду від 28.07.2026 постановлено: відкласти підготовче засідання на 11.08.2026 об 11:00 год. (зал.№ 104а).

10.08.2026 року до суду від Краматорської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой».

Ухвалою суду від 11.08.2026, постановленою за результатами підготовчого засідання, закрито підготовче провадження у справі № 905/387/26 та призначено розгляд справи по суті на 08.09.2026 о 10:40.

Судове засідання 08.09.2026 відбулося за участю представник прокуратури в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Представники Відповідачів в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи або про розгляд справи в режимі відеоконференції від них не надходило.

З огляду на те, що під час розгляду справи судом було створено сторонам необхідні умови для доведення фактичних обставин справи, зокрема, було надано достатньо часу для реалізації кожним учасником спору своїх процесуальних прав, передбачених статтями 42, 46 ГПК України, зважаючи на наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради (далі – КП «УКБ») проведені відкриті торги з особливостями щодо закупівлі робіт «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1,2,3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій» (1 черга). Коригування» (UA-2024-08-07-006753-a). Переможцем торгів обрано ТОВ «Автоінтерстрой».

06.08.2024 між Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради (замовник) та ТОВ «Автоінтерстрой» (підрядник був) укладений договір підряду № 34 (далі – Договір).

Уклавши Договір сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, зокрема:

1.1. Підрядник зобов`язався відповідно до проектної документації, умов цього Договору та вимог законодавства власними силами та/або залученими силами виконати роботи «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1,2,3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій (1 черга)». Коригування (Код ДК 021:2015: 45453000-7 - Капітальний ремонт і реставрація) (далі – Роботи), а Замовник - прийняти та оплатити Роботи в порядку та на умовах, передбачених даним Договором за об`єктом робіт, зазначеним у пункті 1.2 цього Договору.

1.2. Об`єкт: багатоповерхова житлова будівля за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1,2,3 під`їзди) , 1 черга Дружківської міської ради

Місце розташування Об`єкта: вул. Віталія Пилипенка, 106, м. Дружківка, Донецької області.

Підрядник здійснює виконання Робіт в строки, передбачені Календарним графіком виконання робіт (Додаток №2 до даного Договору), в повному обсязі, передбаченому проектною документацією, до повної готовності Об`єкту внаслідок завершення Робіт та прийняття його в експлуатацію.

1.3. Підрядник підтверджує, що належним чином оцінив та розрахував Договірну ціну, а також врахував інші фактори можливого подорожчання Договірної ціни будівництва Об`єкту, за якою визначено ціну за цим Договором та яка не може переглядатися за виключенням випадків, визначених чинним законодавством України.

3.1.Договірна ціна робіт визначається на основі твердого кошторису, що є невід`ємною частиною Договору і складає: 1 099 853,46 грн. (один мільйон дев`яносто дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят три гривні, 46 коп.), в тому числі ПДВ 183 308,91 грн. (сто вісімдесят три тисячі триста вісім гривень, 91 коп.).

11.1. Порядок та строки фінансування за цим Договором визначаються чинними нормативно-правовими актами України, умовами цього Договору та узгодженим Сторонами Планом фінансування виконаних робіт (Додаток №3), який є невід`ємною частиною Договору. План фінансування виконаних робіт складається з урахуванням Календарного графіку виконання робіт і порядку проведення розрахунків за виконані роботи.

11.2. Фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету.

12.1. Оплата за виконані роботи здійснюється Замовником на підставі підписаних актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми – КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форми – КБ-3).

12.2. Оплата Робіт здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця упродовж 20 (двадцяти) робочих днів з дати підписання актів приймання виконаних будівельних робіт (Форми – КБ-2в), довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (Форми – КБ-3), та/або підписаних актів приймання-передачі обладнання. Грошові кошти перераховуються в Національній валюті України.

12.3. Вартість виконаних робіт, що підлягають оплаті визначаються із урахуванням обсягів виконаних робіт, по усіх складових вартості робіт, розрахованих у Договірній ціні, підтверджених відповідними документами.

13.1. Роботи виконуються Підрядником і приймаються Замовником згідно з Календарним графіком виконання робіт (Додаток 2 до даного Договору) та відповідно до умов цього Договору.

13.2. По мірі виконання Робіт, Підрядник передає Замовнику Акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за формою КБ-3.

Зобов`язання по складанню усіх необхідних актів та довідок покладається на Підрядника.

13.3. Замовник протягом 5 (п`яти) робочих днів з дати отримання документів, зазначених у п. 13.2 цього Договору, повертає Підряднику підписаний екземпляр або надає йому письмову мотивовану відмову від приймання виконаних Робіт. Усунення недоліків Підрядник здійснює власними силами та за власний рахунок. Після усунення Підрядником в повному обсязі недоліків та за відсутності зауважень, Замовник підписує вищезазначені документи.

13.4. До документів визначених в пункті 13.2 цього Договору, додається виконавча документація, завірені Підрядником копії документів (накладні, рахунки, сертифікати тощо), які підтверджують вартість та якість придбаних та використаних матеріалів, виробів і конструкцій для виконання Робіт.

13.5. Приймання-передача завершених Робіт проводиться у порядку, встановленому Загальними умовами, іншими нормативними актами та цим Договором.

19.1. Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності після підписання Сторонами та діє до 31.12.2024 року, а у частині виконання зобов`язань Сторін – до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань за цим Договором.

19.2. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, якщо таке мало місце під час дії Договору.

Цей Договір підписаний з боку Замовника — Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради в особі начальника С. Г. Мініна, з боку Підрядника — Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» в особі генерального директора К. С. Селезньова та скріплений печаткам Сторін.

На виконання умов Договору КП «УКБ» 16.08.2024 платіжним документом № 16 від 14.08.2026 сплатило на рахунок ТОВ «Автоінтерстрой» 1 099 853,46 грн, у тому числі ПДВ – 183 308,91 грн, що підтверджується інформацією з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів Spending.

Згідно з формою річного плану закупівель замовника КП «УКБ», розміщеного на веб-порталі «Prozorro» (UA-P-2024-08-07-008319-a), оплата відповідних робіт передбачалась за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до п. 11.2 Договору фінансування робіт здійснюється за рахунок місцевого бюджету, що підтверджено листом Дружківської міської військової адміністрації № 01/2695/26 від 08.05.2026.

Видатки з місцевого бюджету на закупівлю робіт «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1,2,3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій (1 черга). Коригування», передбачені розпорядженням начальника Дружківської міської військової адміністрації «Про бюджет Дружківської міської територіальної громади на 2024 рік» № 293 від 20.12.2023 (зі змінами, внесеними розпорядженням № 149 від 21.05.2024).

Прокурор вважає, що п. 3.1 Договору в частині включення до його ціни податку на додану вартість підлягає визнанню недійсним, а сума ПДВ, сплачена на користь ТОВ «Автоінтерстрой», – стягненню, оскільки предметом спірного Договору є капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку, фінансування якого здійснюється за рахунок коштів місцевого бюджету, у зв`язку з чим, на переконання прокурора, операції за вказаним Договором звільняються від оподаткування ПДВ на підставі п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України.

Прокурор посилається на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.01.2026 у справі № 909/753/24, відповідно до яких норма п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України є чіткою, зрозумілою та передбачуваною, і визначає лише одну умову для застосування податкової пільги – фінансування будівництва житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. Натомість, як зазначає прокурор, п. 3.1 Договору містить положення щодо включення ПДВ до загальної суми Договору та ціни робіт у розмірі, еквівалентному 20% таких цін, а тому вказане положення суперечить п. 197.15 ст. 197 ПК України.

Прокурор наголошує, що оскільки Договір, у тому числі в оспорюваній частині, був укладений між КП «УКБ» та ТОВ «Автоінтерстрой», вказані юридичні особи визначаються відповідачами у спірних правовідносинах.

Обґрунтовуючи наявність підстав для стягнення безпідставно сплачених коштів, прокурор посилається на Узагальнюючу податкову консультацію щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленим п. 197.15 ст. 197 ПК України, затверджену наказом Міністерства фінансів України від 09.08.2024 № 397, відповідно до якої операції генерального підрядника (платника ПДВ) з постачання замовнику будівельно-монтажних робіт з капітального ремонту житла, якщо оплата таких робіт відбувається за рахунок державних коштів, звільняються від оподаткування ПДВ.

Згідно з інформацією з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів Spending вся сума Договору оплачена замовником 16.08.2024 платежем № 16 від 14.08.2024 на суму 1 099 853,46 грн, а за Договірною ціною (додаток 1 Договору) вартість робіт становить 1 099 853,46 грн, у тому числі ПДВ 20% – 183 308,91 грн, що також підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 13.08.2024 (ф. КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 13.08.2024 за серпень 2024 року (ф. КБ-3), складеними та підписаними сторонами. На цій підставі прокурор доходить висновку, що вартість робіт завищена на 183 308,91 грн.

Прокурор вказує, що фінансування робіт за Договором здійснювалось із місцевого бюджету, а тому ТОВ «Автоінтерстрой», як одна із сторін зобов`язання, набуло 183 308,91 грн за рахунок коштів місцевого бюджету на підставі, яка відпала у зв`язку з недійсністю частини п. 3.1 Договору, та які перераховано на рахунок ТОВ «Автоінтерстрой» понад вартість фактично виконаних робіт. З огляду на це, на переконання прокурора, оскільки оспорюване положення Договору щодо включення до ціни робіт ПДВ не відповідає приписам п. 197.15 ст. 197 ПК України та підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України, підстава для сплати 183 308,91 грн – суми ПДВ за будівельно-монтажні роботи відпала, а тому зазначені грошові кошти відповідно до положень ст.ст. 216, 1212 ЦК України ТОВ «Автоінтерстрой» має повернути.

З огляду на вищевикладене, керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 215, 1212 ЦК України, прокурор звернувся до Господарського суду Донецької області в інтересах держави в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області з позовом до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой», у якому просить:

визнати недійсним пункт 3.1 договору підряду № 34 від 06.08.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради (ідентифікаційний код 35626526) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (ідентифікаційний код 33620522), в частині включення в ціну договору податку на додану вартість у сумі 183 308,91 грн;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (вул. О. Тихого, будинок 8, місто Краматорськ, Донецька область, 84313; ідентифікаційний код 33620522) на користь місцевого бюджету в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (вул. Соборна, 16, місто Дружківка, Краматорський район, Донецька область, 84200; ідентифікаційний код 44776050) 183 308,91 грн (сто вісімдесят три тисячі триста вісім гривень 91 копійка).

Доводи ТОВ «Автоінтерстрой»

Відповідач вважає безпідставною та необґрунтованою заяву керівника Краматорської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області про визнання недійсним п. 3.1 договору від 06.08.2024 № 34 в частині включення в ціну договору податку на додану вартість та стягнення коштів в сумі 183 308,91 грн з огляду на наступне.

У позовній заяві вказано, що КП «УКБ» проведено відкриті торги з особливостями щодо закупівлі робіт «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1, 2, 3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій (1 черга)» Коригування (UA-2024-08-07-006753-a). Переможцем торгів обрано ТОВ «Автоінтерстрой», з яким 06.08.2024 укладено договір підряду № 34.

Відповідач наголошує, що вищезазначене не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки договір підряду від 06.08.2024 № 34 було укладено без використання електронної системи.

Так, в електронній системі закупівель «PROZORRO» міститься Протокол затвердження річного плану закупівель UA-P-2024-08-07-008319-а, в якому чітко визначено вид закупівлі – закупівля без використання електронної системи.

Пунктом 3 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі”, на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 2022 р. № 1178 (зі змінами) (далі – Особливості), визначено, що замовники, які зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом України «Про публічні закупівлі».

Згідно з підпунктом 8 пункту 13 Особливостей придбання замовниками товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 light тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн гривень, може здійснюватися шляхом укладення договору про закупівлю без застосування відкритих торгів та/або електронного каталогу для закупівлі товару у разі, коли у замовника після укладення договору про закупівлю виникла необхідність у закупівлі додаткових робіт чи послуг, пов`язаних з предметом закупівлі основного договору, в того самого виконавця робіт/надавача послуг. Можливість і умови виконання таких додаткових робіт чи надання послуг можуть бути передбачені в основному договорі про закупівлю, укладеному за результатами проведення закупівлі. Закупівля додаткових робіт чи послуг у того самого виконавця робіт/надавача послуг здійснюється протягом трьох років після укладення договору про закупівлю, якщо загальна вартість таких робіт чи послуг не перевищує 50 відсотків ціни основного договору про закупівлю, укладеного за результатами проведення закупівлі.

Відповідач зазначає, що закупівля за пп. 8 п. 13 Особливостей спрямована саме на те, щоб уникнути зміни виконавця, який вже володіє повною технічною інформацією про об`єкт будівництва. Відповідно, на думку Відповідача, умови такого договору мають бути ідентичними до умов, на яких підрядник вже працює по основному договору, для забезпечення безперервності технологічного циклу.

З урахуванням вищенаведеного Відповідач вказує, що умови договору підряду від 06.08.2024 № 34 на виконання робіт по об`єкту «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1,2,3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій (1 черга)» Коригування (далі – Договір) були сформовані Відповідачем 1 (Замовником) у повній відповідності до умов основного договору від 14.02.2024 № 3 на виконання робіт по об`єкту «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1,2,3 під`їзди) 1 черга (будівля постраждала внаслідок бойових дій)», укладеного за наслідком проведення відкритих торгів з особливостями (UA-2024-01-18-007762-a).

При цьому Відповідач наголошує, що вартість робіт по Договору не регулювалась домовленістю сторін, а була визначена на підставі відповідного експертного звіту, який містив чітке визначення вартості реалізації проекту «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1,2,3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій (1 черга)» Коригування.

ТОВ «Автоінтерстрой» було позбавлене можливості впливати на вартість робіт за Договором і не встановлювало умови Договору, а лише погодилося з усіма істотними умовами Договору, які були запропоновані Відповідачем 1, і підтвердило, що за ціною, вже розрахованою на основі експертного звіту (1 099 853,46 грн), воно готове виконати обсяг додаткових робіт.

Також ТОВ «Автоінтерстрой» наголошує, що сума ПДВ була включена до вартості предмета закупівлі робіт за Договором, визначення якої чинним законодавством покладено саме на замовника торгів.

За таких обставин ТОВ «Автоінтерстрой» вважає, що у даному випадку мала місце помилка замовника (Відповідача 1) у визначенні режиму оподаткування закупівлі (звільнення за п. 197 ПКУ), що в жодному разі не може свідчити про порушення чинного законодавства з боку ТОВ «Автоінтерстрой».

У рішенні від 20.10.2011 у справі «Rysovskyy v. Ukraine» ЄСПЛ зазначив, що ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Крім того, ТОВ «Автоінтерстрой» вважає недоведеним висновок прокуратури у позовній заяві про те, що «безпідставне включення податку на додану вартість до ціни договору призвело до того, що безпосередньо на ремонт будинку після обстрілів витрачено значно менше коштів, які можливо було використати на відновлення пошкодженого майна». ТОВ «Автоінтерстрой» вказує, що зазначене твердження є лише припущенням, оскільки воно жодним чином не підтверджено доказами фактичного зменшення обсягу виконаних робіт чи вартості використаних матеріалів та не встановлює прямого причинно-наслідкового зв`язку між нарахуванням ПДВ і результатами виконання договору. Більш того, формування замовником очікуваної вартості предмета закупівлі (вартості додаткових робіт за Договором) здійснювалось на підставі відповідного експертного звіту, який містив чітке визначення вартості реалізації проекту «Аварійне відновлення, капітальний ремонт багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1,2,3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій (1 черга)» Коригування: без урахування ПДВ, окремо суму ПДВ, і вартість разом з ПДВ.

Відтак, на думку ТОВ «Автоінтерстрой», включення ПДВ до ціни договору, так само як і його невключення, не призвело б до зміни обсягів та вартості реалізації проекту.

ТОВ «Автоінтерстрой» вважає передчасними висновки прокуратури щодо наявності підстав для стягнення безпідставно сплачених коштів. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

ТОВ «Автоінтерстрой» стверджує, що договір підряду № 34 є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Отже, оскільки взаємовідносини Відповідача 1 та ТОВ «Автоінтерстрой» відбувались відповідно до укладеного між сторонами Договору, тобто за наявності відповідних правових підстав, ТОВ «Автоінтерстрой» наголошує, що положення ст. 1212 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Також ТОВ «Автоінтерстрой» зазначає, що на дату звернення з позовною заявою договір підряду від 06.08.2024 № 34 був виконаний у повному обсязі та припинив свою дію 31.12.2024 року.

Договір є обов`язковим для виконання (ст. 629 ЦК України). Тому, враховуючи, що в Договорі ціна була визначена з ПДВ, ТОВ «Автоінтерстрой» склало Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (за серпень 2024) із зазначенням вартості виконаних будівельних робіт з урахуванням ПДВ (183 308,91 грн), та Акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за серпень з розшифровкою всіх витрат. Отже, ТОВ «Автоінтерстрой» діяло добросовісно, виконуючи умови підписаного сторонами та чинного на той момент Договору.

На думку ТОВ «Автоінтерстрой», визнання пункту 3.1 договору недійсним та подальше стягнення коштів порушує статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини (право на мирне володіння майном). Покладення на приватного суб`єкта відповідальності за помилку державного замовника є «надмірним тягарем».

ТОВ «Автоінтерстрой» вказує, що у даній справі інтереси держави не лише не порушені, а й повністю дотримані, з огляду на таке.

ТОВ «Автоінтерстрой» є зареєстрованим платником податку на додану вартість. Відповідно до п. 194.1 ст. 194 Податкового кодексу України (ПКУ), податок додається до ціни товарів/послуг. Отримавши від Замовника кошти за виконані роботи, до складу яких було включено ПДВ, ТОВ «Автоінтерстрой» у повній відповідності до ст. 201 ПКУ зареєструвало податкові накладні (копії додаються) та за результатами звітного періоду перерахувало суму ПДВ до Державного бюджету України. Таким чином, кошти, які прокуратура називає «безпідставно сплаченими», не залишилися у розпорядженні ТОВ «Автоінтерстрой», а були спрямовані до бюджету, що і є кінцевою метою податкової системи.

ТОВ «Автоінтерстрой» посилається на рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», в якому зазначено, що наявність порушень з боку органу влади при укладенні договору не може бути підставою для позбавлення іншої сторони майна, якщо ця сторона діяла добросовісно. Виходячи з цього, відповідач вважає, що навіть якщо Замовник (Відповідач 1), не врахувавши пільгу за п. 197 ПК України, і допустив помилку, відповідальність за неї має нести виключно Замовник. Оскільки Підрядник не мав впливу на формування очікуваної вартості закупівлі, покладення на нього фінансових наслідків помилки державного органу є, на думку відповідача, «надмірним тягарем», що порушує справедливий баланс інтересів.

З урахуванням вищенаведеного ТОВ «Автоінтерстрой» вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, у зв`язку з чим просить суд відмовити у їх задоволенні у повному обсязі.

Джерела права, акти їх застосування та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Згідно з ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Судом встановлено, що між Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради (далі – Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (далі – Виконавець) укладено договір підряду № 34 від 06.08.2024, предметом якого було виконання робіт з аварійного відновлення, капітального ремонту багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1,2,3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій (1 черга). Коригування.

Пунктом 3.1 Договору визначено його ціну у розмірі 1 099 853,46 грн, у тому числі податок на додану вартість за ставкою 20% – 183 308,91 грн.

Перевіряючи наявність підстав для визнання недійсним п. 3.1 Договору у частині включення до його ціни податку на додану вартість, суд виходить з такого.

Пунктами 1, 3 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі – Особливості), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено порядок та умови здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування. Замовники, що зобов`язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей.

Пунктом 17 Особливостей передбачено, що договір за результатами проведеної закупівлі згідно з п.п. 10 і 13 цих особливостей укладається відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України з урахуванням положень ст. 41 Закону, крім ч.ч. 2 - 5, 7 - 9 ст. 41 Закону та цих особливостей.

Аналогічні вимоги до договору про закупівлю містяться у ч. 1 ст. 41 Закону.

Статтею 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором. Згідно з пп.

14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України податок на додану вартість – це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. База оподаткування операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Таким чином, за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Пунктами 30.1 - 30.2 ст. 30 ПК України унормовано поняття податкової пільги як передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору у меншому розмірі за наявності підстав, визначених п. 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат. Так, норми податкового законодавства не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування звільнення від оподаткування ПДВ, оскільки застосування встановленої діючим законодавством ставки податку або звільнення від його застосування є обов`язком, а не правом платника податку.

Статтею 197 ПК України визначений перелік операцій, звільнених від оподаткування. Зокрема, відповідно до п. 197.15 ст. 197 цього Кодексу звільняються від оподаткування операції з постачання будівельно-монтажних робіт з будівництва доступного житла та житла, що будується за державні кошти.

Будівництво – це нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об`єкта будівництва (п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Роботи – будівельні, монтажні, проєктні, пусконалагоджувальні та інші роботи, пов`язані з будівництвом об`єкта (п. 3 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2005 № 668, зі змінами і доповненнями (далі – Загальні умови № 668).

Будівельні роботи – це роботи з нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту (п. 2 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466).

Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 927/11207, капітальний ремонт будинку – комплекс ремонтно-будівельних робіт, пов`язаних з відновленням або поліпшенням експлуатаційних показників будинку, із заміною або відновленням несучих або огороджувальних конструкцій, інженерного обладнання та обладнання протипожежного захисту без зміни будівельних габаритів об`єкта та його техніко-економічних показників.

Статтею 326 ЦК України передбачено, що у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Поняття «будівництво житла за державні кошти», що міститься у п. 197.15 ст.197 ПК України, слід розуміти як будівництво за грошові кошти, що належать державі.

Поняттю «державні кошти» відповідає інше поняття, яке застосовується у чинному законодавстві – «публічні кошти».

Так, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відкритість використання публічних коштів» публічні кошти – це кошти державного бюджету, місцевих бюджетів, кошти суб`єктів господарювання державної і комунальної власності, отримані ними від їхньої господарської діяльності тощо.

За змістом ст. 2 Закону України «Про публічні закупівлі» до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать, зокрема, органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об`єднання територіальних громад.

Загальні положення про підряд (у тому числі будівельний підряд) визначені главою 61 ЦК України.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 875 ЦК України визначено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проєктно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проєктно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта.

Враховуючи вищевикладене, оскільки предметом спірного Договору є капітальний ремонт багатоквартирного житлового будинку, фінансування якого передбачено за рахунок коштів місцевого бюджету, то операції за вказаним договором звільняються від оподаткування податком на додану вартість на підставі п.197.15 ст. 197 ПК України.

Такий висновок кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.01.2026 у справі № 909/753/24, згідно з якою норма п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України є чіткою, зрозумілою та передбачуваною і визначає лише одну умову для застосування податкової пільги – фінансування будівництва житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів.

Натомість п. 3.1 Договору передбачає включення ПДВ до загальної суми Договору та ціни робіт у розмірі, еквівалентному 20% таких цін, а тому вказане положення суперечить п. 197.15 ст. 197 ПК України.

Такий висновок кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 27.01.2026 у справі № 909/753/24, згідно з якою норма п. 197.15 ст. 197 Податкового кодексу України є чіткою, зрозумілою та передбачуваною і визначає лише одну умову для застосування податкової пільги – фінансування будівництва житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів.

Натомість п. 3.1 Договору містить умову про включення ПДВ до загальної суми Договору та ціни робіт у розмірі, еквівалентному 20% таких цін, а тому вказане положення суперечить п. 197.15 ст. 197 ПК України.

У частині першій статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів особи.

Загальні умови недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України, за ч.ч. 1, 3 якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Зміст правочину не може суперечити, зокрема, цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).

Відповідно до ст. 217 ЦК України недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Зазначені приписи ЦК України регулюють питання правової долі правочину, окремі частини якого мають дефекти. При цьому закону може суперечити лише певна частина умов правочину, тоді як інша частина відповідатиме йому повністю. За таких обставин визнавати правочин недійсним у цілому не завжди є доцільним.

Недійсність окремої частини правочину не тягне за собою недійсності інших його частин. Тому законодавець не пов`язує недійсність правочину в цілому з недійсністю окремої його частини за умови, що є підстави вважати, що правочин міг би бути вчинений і без включення до нього цієї недійсної частини. У цій справі укладення та виконання спірного Договору відбулося б і без включення до нього умови щодо ПДВ.

У пункті 8.17 постанови об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 сформульовано висновок про те, що ПДВ, попри його включення до ціни товару, не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

З огляду на те, що предметом Договору було виконання робіт з капітального ремонту багатоквартирної житлової будівлі за рахунок коштів місцевого бюджету, операції з виконання яких підлягали звільненню від оподаткування ПДВ згідно з положеннями п. 197.15 ст. 197 ПК України, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання недійсним пункту 3.1 Договору в частині включення до договірної ціни податку на додану вартість, оскільки таке включення здійснено без дотримання вимог податкового законодавства.

Обґрунтування стягнення коштів, сплачених без достатньої правової підстави

Ціна Договору, встановлена п. 3.1, складає 1 099 853,46 грн, з яких 183 308,91 грн становить податок на додану вартість за ставкою 20%.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо окремих питань застосування режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, встановленим пунктом 197.15 статті 197 ПК України, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 09.08.2024 № 397 (далі - Узагальнююча податкова консультація), операції генерального підрядника (платника податку на додану вартість) з постачання Замовнику будівельно-монтажних робіт з нового будівництва житла, реконструкції житла, реставрації житла та капітального ремонту житла, якщо оплата таких робіт відбувається за рахунок державних коштів, звільняються від оподаткування податком на додану вартість.

Судом встановлено, що вся сума Договору оплачена Замовником у повному обсязі: 16.08.2024 платежем № 16 від 14.08.2024 перераховано 1 099 853,46 грн, що підтверджується інформацією з Єдиного веб-порталу використання публічних коштів Spending.

За Договірною ціною (додаток 1 Договору) вартість робіт за Договором становить 1 099 853,46 грн, у тому числі ПДВ 20% – 183 308,91 грн.

Це також підтверджено актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 від 13.08.2024 (ф. КБ-2в) та довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати від 13.08.2024 за серпень 2024 року (ф. КБ-3), складеними та підписаними сторонами.

Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 183 308,91 грн неправомірно включена сторонами до ціни Договору та сплачена ТОВ «Автоінтерстрой» без достатньої правової підстави, оскільки таке включення суперечить вимогам п. 197.15 ст. 197 ПК України, а тому вказану суму коштів належить повернути Дружківській міській військовій адміністрації Краматорського району Донецької області.

За приписами ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Проаналізувавши наведене, суд дійшов висновку, що сума податку на додану вартість у розмірі 183 308,91 грн неправомірно включена сторонами до ціни Договору, оскільки оспорюване положення п. 3.1 Договору щодо включення ПДВ до ціни робіт не відповідає приписам п. 197.15 ст. 197 ПК України та підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1 ст. 203, ч.ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України. Відтак підстава для сплати зазначеної суми відпала, а тому відповідно до положень ст.ст. 216, 1212 ЦК України ці грошові кошти ТОВ «Автоінтерстрой» має повернути Дружківській міській військовій адміністрації Краматорського району Донецької області.

Окрім того, як вже зазначалось, фінансування робіт за Договором здійснювалось із коштів місцевого бюджету, тобто ТОВ «Автоінтерстрой», як одна із сторін зобов`язання, набуло 183 308,91 грн за рахунок місцевого бюджету на підставі, яка відпала у зв`язку з недійсністю частини п. 3.1 Договору, оскільки зазначені кошти перераховано на його рахунок понад вартість фактично виконаних робіт.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України відносини, які виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, а також питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, регулюються саме цим Кодексом.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 2 БК України, під бюджетними коштами (коштами бюджету) розуміються надходження та витрати бюджету, належні відповідно до законодавства.

Згідно зі ст. 63 БК України місцевий бюджет містить надходження і витрати на виконання повноважень органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, які становлять єдиний баланс відповідного бюджету.

Склад надходжень та витрат бюджету міста Дружківка визначено ч. 2 ст. 67 БК України.

За приписами п. 44 ч. 1 ст. 64 БК України до доходів загального фонду бюджетів сільських, селищних, міських територіальних громад належать, зокрема, інші доходи, що підлягають зарахуванню до бюджетів місцевого самоврядування відповідно до законодавства (у тому числі надходження від стягнення коштів на виконання рішень суду).

З огляду на наведене, кошти, стягнуті за судовим рішенням у сумі надмірно сплаченого ПДВ, отриманого за договором про закупівлю робіт, підлягають зарахуванню до бюджету міста Дружківка, оскільки джерелом фінансування такої закупівлі визначено кошти саме цього бюджету.

Відтак, наявні правові підстави для стягнення з ТОВ «Автоінтерстрой» у дохід бюджету міста Дружківка в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області 183 308,91 грн як коштів, набутих товариством на підставі, яка відпала у зв`язку з визнанням недійсним п. 3.1 Договору в частині нарахування податку на додану вартість.

Доводи ТОВ «Автоінтерстрой» про те, що закінчення строку дії та повне виконання Договору позбавляють права на його оспорення, є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, встановлених законом. Тобто недійсність договору пов`язується саме з дефектами волі, форми або змісту, які існували на момент його укладення, а не з обставинами, що виникли у процесі чи після його виконання. З огляду на це, недійсність правочину оцінюється судом станом на момент його вчинення, а не на момент звернення до суду, а тому сама по собі обставина, що договір уже припинив дію або був виконаний сторонами, не перешкоджає поданню відповідного позову.

Такий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.02.2026 у справі № 906/212/24, а також з висновками Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, сформульованими у постанові від 03.12.2021 у справі № 906/1061/20, відповідно до яких навіть у разі, коли договір сторонами виконано повністю або частково, розірвано, або строк його дії закінчився до моменту подання позову, це не є перешкодою для звернення до суду з відповідним позовом. Аналогічну позицію щодо належності та ефективності способу захисту прав у спорах про визнання недійсними договорів, укладених з порушенням вимог чинного законодавства, викладено і Великою Палатою Верховного Суду під час розгляду справи № 905/1227/17.

При цьому суд враховує, що окрема умова договору може бути визнана недійсною і після його виконання, якщо саме ця умова породила або продовжує породжувати відповідні правові наслідки для сторін. Саме такою умовою в цій справі є п. 3.1 Договору в частині включення до його ціни податку на додану вартість, оскільки на підставі цієї умови ТОВ «Автоінтерстрой» отримало кошти, повернення яких є предметом спору.

За таких обставин сплив строку дії Договору та факт його повного виконання не виключають можливості звернення до суду з позовом про визнання недійсним окремого положення Договору та застосування наслідків його недійсності, а тому відповідні доводи відповідача судом відхиляються як необґрунтовані.

Доводи ТОВ «Автоінтерстрой» про те, що спірні кошти не можуть вважатися безпідставно отриманими, оскільки вони не залишилися у розпорядженні відповідача, а перераховані до Державного бюджету України як податок на додану вартість, суд відхиляє з огляду на таке.

По-перше, як зазначено вище, норми Податкового кодексу України не передбачають для платника податку права вибору щодо застосування чи незастосування пільги, встановленої п. 197.15 ст. 197 ПК України: застосування звільнення від оподаткування є обов`язком, а не правом платника податку. Відтак сам факт реєстрації ТОВ «Автоінтерстрой» податкових накладних та перерахування суми ПДВ до бюджету не спростовує встановленого судом факту неправомірного нарахування податку на операцію, яка згідно із законом підлягала звільненню від оподаткування, а свідчить лише про порушення відповідачем вимог податкового законодавства при виконанні Договору.

По-друге, правовідносини щодо повернення безпідставно набутого майна за ст. 1212 ЦК України виникають між сторонами Договору – Замовником та Виконавцем, тобто у площині цивільно-правових, а не податкових відносин. Те, яким чином відповідач розпорядився одержаними від Замовника коштами після їх отримання, у тому числі перерахування частини цих коштів до бюджету на виконання власного податкового обов`язку, є внутрішньою справою відповідача у його відносинах з контролюючим органом і не впливає на характер та обсяг його зобов`язання повернути Замовнику кошти, набуті без достатньої правової підстави. Замовник не є стороною податкових правовідносин відповідача з державою і не повинен нести ризик того, як відповідач врегулював власні податкові обов`язки.

По-третє, чинне податкове законодавство (зокрема ст. 192 ПК України (“порядок коригування податкових зобов`язань та податкового кредиту») надає платнику податку право на складення розрахунку коригування до податкової накладної та відповідне зменшення податкових зобов`язань і бюджетного відшкодування у разі зміни суми компенсації вартості товарів/послуг, у тому числі в разі визнання відповідної частини правочину недійсною. Тобто ТОВ «Автоінтерстрой» не позбавлене можливості відновити свій майновий стан у відносинах з контролюючим органом, що додатково спростовує довід відповідача про неможливість повернення коштів Замовнику з мотивів їх попереднього перерахування до бюджету.

Отже, сама лише обставина перерахування відповідачем спірної суми ПДВ до Державного бюджету України не спростовує факту безпідставного одержання цих коштів за рахунок Замовника та не звільняє ТОВ «Автоінтерстрой» від обов`язку повернути їх на підставі ст. 1212 ЦК України, а відповідні доводи відповідача судом відхиляються.

Доводи ТОВ «Автоінтерстрой» про те, що стягнення спірної суми становить «надмірний тягар» та порушує справедливий баланс інтересів у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства», є помилковими з таких мотивів.

По-перше, обставини справи «Стретч проти Сполученого Королівства» не є подібними до обставин цієї справи. У зазначеній справі йшлося про позбавлення особи майна (права на реалізацію опціону оренди), яким вона правомірно і добросовісно користувалася впродовж тривалого часу на підставі договору, укладеного з органом влади з перевищенням його повноважень, і про яке особа не знала та не могла знати. У цій же справі мова йде не про позбавлення ТОВ «Автоінтерстрой» власного майна, а про повернення грошових коштів, які відповідач одержав понад вартість фактично виконаних робіт на підставі умови договору, що суперечить прямій та недвозначній нормі закону – п. 197.15 ст. 197 ПК України. Отже, стягнення спірної суми не є позбавленням майна відповідача, а є відновленням майнового стану сторін, який існував би за умови правомірного застосування законодавчо встановленої податкової пільги.

По-друге, як зазначено вище, п. 197.15 ст. 197 ПК України є, за висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.01.2026 у справі № 909/753/24, нормою чіткою, зрозумілою та передбачуваною, яка визначає лише одну умову для застосування пільги – фінансування будівництва (капітального ремонту) житла за рахунок коштів державного та/або місцевого бюджетів. Ця умова у спірних правовідносинах об`єктивно існувала та не залежала від волі сторін Договору. Застосування податкової пільги, на відміну від застосування ставки оподаткування, є не правом, а обов`язком платника податку, а тому посилання відповідача на власну необізнаність щодо джерела фінансування робіт не може бути підставою для збереження за ним коштів, одержаних усупереч прямій вимозі закону..

По-третє, покладення на сторону договору обов`язку повернути кошти, одержані без достатньої правової підстави, є звичайним цивільно-правовим наслідком недійсності частини правочину, передбаченим ст. 216, 1212 ЦК України, а не заходом відповідальності чи санкцією, і застосовується незалежно від вини сторони, яка сформулювала відповідну умову договору. Тому сам факт, що умову щодо включення ПДВ до ціни запропонував саме Замовник, не звільняє відповідача від обов`язку повернути одержані з порушенням закону кошти, а може лише свідчити на користь розподілу відповідальності між сторонами Договору в іншому порядку, який не є предметом цього спору.

За таких обставин стягнення з ТОВ «Автоінтерстрой» суми, одержаної ним понад вартість фактично виконаних робіт унаслідок неправомірного включення до ціни Договору податку на додану вартість, відповідає вимогам справедливого балансу між інтересами суспільства (держави, місцевого бюджету) та вимогами захисту права власності відповідача, а тому наведені доводи відповідача суд визнає необґрунтованими та відхиляє.

Обґрунтування наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 4 ст. 53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, передбачені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також указує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до якої прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави та нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні висновки наведені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15, від 28.01.2021 у справі № 380/3398/20, від 05.10.2021 у справі № 380/2266/21, від 02.12.2021 у справі № 320/10736/20, від 23.12.2021 у справі № 0440/6596/18).

Інтереси держави повинні насамперед захищати відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор, який не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Обґрунтовуючи порушення інтересів держави в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області, прокурор належними та допустимими доказами довів, що фінансування робіт за Договором здійснювалося за рахунок коштів місцевого бюджету міста Дружківка на цілі аварійного відновлення багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106 (1, 2, 3 під`їзди), яка постраждала внаслідок бойових дій.

Правомірне використання вказаних коштів становить беззаперечний публічний інтерес. Від ефективності використання коштів та їх цільової спрямованості залежить повнота усунення наслідків, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, що, в свою чергу, надає державі можливість виконувати гарантовані Конституцією України зобов`язання перед її народом.

У таких умовах пріоритетними є питання захисту інтересів держави у бюджетній сфері, зокрема, щодо використання бюджетних коштів в умовах воєнного стану, дотримання умов договорів, укладених за результатами публічних закупівель, виконання зобов`язань за ними стосовно строків, належної якості та комплектації товарів, робіт і послуг.

При цьому вищенаведені порушення вимог законодавства мають характер не формального недотримання приписів законодавства, а навпаки, призвели до фактичних втрат коштів місцевого бюджету на суму 183 308,91 грн, що засвідчує їх нераціональне та неефективне використання та становить безумовне порушення інтересів держави у бюджетній сфері, на захист яких звертається прокурор з цим позовом.

Запроваджена п. 197.15 ст. 197 ПК України податкова пільга у сфері будівництва житла за бюджетні кошти має метою забезпечення максимально ефективного цільового використання державних ресурсів. Нарахування ПДВ на таке будівництво фактично спотворює закладений законодавцем механізм стимулювання, нівелюючи передбачені державою преференції та ставлячи під сумнів доцільність самого інструменту податкових пільг.

Сплата за рахунок коштів місцевого бюджету податку на додану вартість, від оподаткування яким операція з капітального ремонту житла звільнена законом, знижує ефективність використання бюджетних ресурсів, оскільки частина коштів, призначених на відновлення пошкодженого внаслідок бойових дій житла, спрямовується не на фінансування самих робіт, а на сплату податку, який згідно з чинним законодавством не мав нараховуватися. Відповідно, порушуються інтереси держави та територіальної громади щодо максимально ефективного та цільового використання бюджетних коштів, призначених на відновлення житла.

Окрім того, в умовах підвищеної уваги суспільства до питань ефективного використання публічних коштів, спрямованих на подолання наслідків збройної агресії, кожен факт неправомірного чи необґрунтованого витрачання бюджетних коштів може негативно вплинути на рівень довіри громадян до державних та місцевих інституцій. Зайве оподаткування коштів, призначених для відновлення житла, пошкодженого внаслідок бойових дій, може бути сприйняте як неспроможність відповідних органів ефективно розпоряджатися публічними фінансами, що, своєю чергою, підриває суспільну довіру до органів влади.

Тому пред`явлення позову прокурором у цьому випадку зумовлено очевидним порушенням інтересів держави у бюджетній сфері, оскільки включення до оспорюваного пункту Договору умови про сплату ПДВ та подальше безпідставне перерахування коштів у вказаній сумі не відповідають меті ефективного та економного використання бюджетних коштів, призначених на відновлення пошкодженого внаслідок бойових дій житла.

Пред`явлення позову прокурором у цьому випадку повною мірою кореспондується з вимогами ст. 131-1 Конституції України, оскільки інтереси держави порушено саме у бюджетній сфері, органи, які мали б захищати ці інтереси належним чином, на порушення не відреагували, а усунути допущені порушення можливо виключно шляхом звернення за судовим захистом.

Щодо органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (ч. 4 ст. 53 ГПК України).

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 140 Конституції України, місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органам місцевого самоврядування надано широкі права для здійснення економічного і соціального розвитку на своїй території.

Зокрема, у ст. 143 Конституції України зазначено, що місцеві органи самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності, затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Завданням органу місцевого самоврядування, зокрема міської ради, є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності (аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18, від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

Також, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» регламентовано, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету (п. 23, ч. 1 ст. 26 Закону).

Частиною 2 ст. 61 вказаного Закону передбачено, що органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з БК України.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 цієї ж статті самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Дружківська міська військова адміністрація створена на підставі Указу Президента України «Про утворення військових адміністрацій населених пунктів у Донецькій області» від 30.03.2022 № 188/2022.

Пунктом 3 ст. 4 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що військові адміністрації населених пунктів утворюються в межах територій територіальних громад, у яких сільські, селищні, міські ради та/або їхні виконавчі органи, та/або сільські, селищні, міські голови не здійснюють покладені на них Конституцією та законами України повноваження.

Статтею 15 вказаного Закону передбачено, що до повноважень військових адміністрацій відноситься:

залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку сіл, селищ, міст, координації цієї роботи на відповідній території;

розміщення на договірних засадах замовлень на виробництво продукції, виконання робіт (послуг), необхідних для територіальної громади, на підприємствах, в установах та організаціях;

складання та затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, забезпечення виконання відповідного бюджету;

управління об`єктами житлово-комунального господарства, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню;

надання допомоги власникам квартир (будинків) в їх відбудові у разі пошкодження в результаті проведення бойових дій, терористичних актів, диверсій; організації за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, ремонту об`єктів комунального господарства та соціального призначення, житлових будинків; виконання функцій замовника будівництва у випадках, визначених законом, а також виконання на підставі та у межах, встановлених договором доручення, дій, спрямованих на виконання функцій замовника будівництва, ремонту житлових будинків, об`єктів соціальної та виробничої інфраструктури державної або комунальної власності, або доручення виконання таких дій на підставі та у межах, встановлених договором доручення, комунальній організації відповідного напряму діяльності.

Також відповідно до пп. 5 п. 22 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» БК України, функції органів місцевого самоврядування, їх виконавчих органів, місцевих державних адміністрацій, військово-цивільних адміністрацій у частині бюджетних повноважень здійснюють військові адміністрації відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Фінансування робіт за Договором здійснювалось Дружківською військовою адміністрацією на підставі розпорядження начальника Дружківської міської військової адміністрації від 20.12.2023 № 293 «Про бюджет Дружківської міської територіальної громади на 2024 рік» зі змінами згідно з розпорядженням начальника Дружківської міської військової адміністрації від 21.05.2024 № 149 (п. 2 Пояснювальної записки до розпорядження № 149).

З указаних норм матеріального права вбачається, що міська військова адміністрація має повноваження здійснювати контроль щодо законності проведених закупівель за бюджетні кошти, прийнятих за результатами таких закупівель рішень та контроль за ефективністю використання бюджетних коштів при укладенні господарських договорів.

Отже, Дружківська міська військова адміністрація наділена повноваженнями щодо затвердження та виконання місцевого бюджету, контролю за його виконанням, а також здійснює повноваження з володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, зокрема коштами місцевого бюджету.

Таким чином, саме Дружківська міська військова адміністрація є органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах щодо аварійного відновлення, капітального ремонту багатоповерхової житлової будівлі за адресою: м. Дружківка, вул. Віталія Пилипенка, 106, а отже зобов`язана діяти в інтересах територіальної громади та контролювати ефективність і законність використання коштів місцевого бюджету.

Щодо нездійснення органом, уповноваженим державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту

Другим елементом, який становить невід`ємну частину підстав для представництва прокурором інтересів держави, є нездійснення чи неналежне здійснення захисту порушених інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень.

При цьому «нездійснення або неналежне здійснення суб`єктом владних повноважень своїх функцій» обґрунтовується та доводиться прокурором у кожному конкретному випадку самостійно з огляду на конкретні обставини справи.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно (правова позиція Верховного Суду у справі № 927/246/18 від 06.02.2019).

У пункті 77 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі

№ 912/2385/18 наведено висновок щодо застосування ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» у спірних правовідносинах, з якого вбачається, що бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Встановлено, що Дружківська міська військова адміністрація, уповноважена державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, такого захисту не здійснила.

Згідно з абз. 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Краматорською окружною прокуратурою на виконання вимог, установлених ст. 23 вказаного Закону, листом від 15.05.2026 № 53-1890вих-26 повідомлено Дружківську міську військову адміністрацію щодо виявлених порушень та необхідності вжиття заходів до звернення до суду із відповідним позовом.

За результатами його розгляду листом від 21.05.2026 № 01/2942/26 Дружківська міська військова адміністрація повідомила про відсутність можливості самостійного вжиття заходів до стягнення незаконно витрачених коштів.

Разом із цим, ініціювання повернення суми грошових коштів без визнання недійсними положень договору про включення до ціни договору суми податку на додану вартість не є належним способом захисту інтересів держави за вказаним фактом та створює ситуацію правової невизначеності.

Більш того, питання щодо визнання недійсними правочинів, які стали підставою для незаконного включення суми ПДВ до ціни договору, уповноваженими органами не вирішувалось.

З огляду на наведене, жодних дієвих заходів, спрямованих на відновлення порушених інтересів держави позивачем не вжито.

Отже, незважаючи на те, що ТОВ «Автоінтерстрой» вказану суму коштів не повернуло, Дружківська міська військова адміністрація з позовом до суду про визнання недійсними положень Договору в частині включення до його ціни податку на додану вартість та про стягнення відповідної суми не звернулася.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким факт не звернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян – членів територіальної громади населеного пункту – та звернення до суду з позовом.

Таким чином, незалежно від причин незвернення Дружківської міської військової адміністрації до суду, цей факт свідчить про те, що зазначений орган не виконав своїх повноважень щодо захисту інтересів держави, внаслідок чого ці інтереси залишаються незахищеними. У зв`язку з цим у прокурора виникло право відреагувати на допущене порушення шляхом пред`явлення цього позову.

Таким чином, наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в особі Дружківської міської військової адміністрації шляхом пред`явлення цього позову обґрунтовується сукупністю таких обставин: порушенням інтересів держави в бюджетній та економічній сферах і необхідністю їх захисту внаслідок неправомірного набуття ТОВ «Автоінтерстрой» на підставі, яка відпала, державних коштів у сумі 183 308,91 грн; а також тим, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про існування такого порушення, заходів до його усунення не вживає.

Викладене свідчить про виключність цього випадку та є підставою для реалізації прокурором конституційних повноважень з представництва, оскільки стягнення безпідставно отриманих товариством державних коштів безумовно кореспондується із захистом державних інтересів.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до звернення до суду Краматорська окружна прокуратура направила Дружківській міській військовій адміністрації Краматорського району Донецької області повідомлення про представництво її інтересів у суді.

За таких обставин, керуючись ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 215, 1212 ЦК України, прокурор правомірно звернувся до Господарського суду Донецької області з цим позовом до Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой».

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилаються позивач та відповідач як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов об`єднує дві самостійні за предметом та підставою вимоги — немайнову (про визнання недійсним пункту 3.1 Договору) та майнову (про стягнення коштів), заявлені до різних відповідачів, судові витрати підлягають розподілу окремо щодо кожної з них з урахуванням суб`єктного складу відповідних правовідносин.

Судовий збір за вимогу немайнового характеру суд покладає на Комунальне підприємство «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради, оскільки саме цей відповідач як замовник та ініціатор укладення Договору сформував його умови, включно з визнаною недійсною умовою п. 3.1 щодо включення до ціни Договору податку на додану вартість.

Судовий збір за вимогу майнового характеру суд покладає на Товариство з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой», оскільки саме цей відповідач відповідно до ст. 1212 ЦК України є набувачем коштів, сплачених йому без достатньої правової підстави, а отже, боржником за відповідним грошовим зобов`язанням.

Керуючись ст.ст.12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 91, 129, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 3.1 договору підряду № 34 від 06.08.2024, укладеного між Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради (84205, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 15а; код ЄДРПОУ 35626526) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О. Тихого, буд. 8; код ЄДРПОУ 33620522), в частині включення в ціну договору податку на додану вартість у сумі 183 308,91 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О. Тихого, буд. 8; код ЄДРПОУ 33620522) на користь місцевого бюджету в особі Дружківської міської військової адміністрації Краматорського району Донецької області (вул. Соборна, 16, місто Дружківка, Краматорський район, Донецька область, 84200; код ЄДРПОУ 44776050) 183 308,91 грн.

Стягнути з Комунального підприємства «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради (84205, Донецька обл., Краматорський р-н, м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 15а; код ЄДРПОУ 35626526) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6; код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоінтерстрой» (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. О. Тихого, буд. 8; код ЄДРПОУ 33620522) на користь Донецької обласної прокуратури (87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Університетська, буд. 6; код ЄДРПОУ 25707002) судовий збір в розмірі 2 662,40 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.09.2026 оголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Згідно зі ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.09.2026.

Суддя Е.В. Зекунов