Постанова від 07 вересня 2026 р. у справі №917/2397/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2026 року м. Харків Справа № 917/2397/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Тихий П.В. , суддя Шутенко І.А.

за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.

за участю представників сторін:

позивача – Ковальчук О.М.

відповідача – не з`явився

розглянувши апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (1691П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2026 та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі № 917/2397/25 (ухвалені в приміщенні господарського суду Полтавської області суддею Сірошем Д.)

за позовом Фізичної особи - підприємця Бердичевської Наталії Григорівни, паспорт НОМЕР_1 , виданий Крюківським Полтавській області 24.02.1998, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2

до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, 39600, м. Кременчук, вул. Соборна, буд. 13/39, кв. 45, РНОКПП 2280002861

про визнання укладеним договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа - підприємець Бердичевська Наталія Григорівна звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просила визнати укладеним договір оренди землі між Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та фізичною особою-підприємцем Бердичевською Наталією Григорівною (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на земельну ділянку площею 263 кв. м, в тому числі по угіддях: згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку - 00 00 – 137 кв. м, 43 кв. м, 50 кв. м, 33 кв. м, 8 кв. м, 42,4 під спорудами – 8 кв. м, 263 кв. м, 42.5 під проїздами, проходами та площадками - 1 кв. м, 218 кв. м для експлуатації та обслуговування будівлі продовольчого магазину з баром та критим майданчиком (Код виду цільового призначення земельної ділянки розділ 03 підрозділ 03.07) з кадастровим № 5310436500:08:003:0876 по вулиці Юрія Руфа, 1-А в місті Кременчуці в редакції, що додається.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником зазначеного об`єкта комерційної нерухомості та належним чином виконував обов`язки за попереднім договором оренди землі від 24.11.2010. Позивач у встановлений законом строк (29.07.2025) звернувся до відповідача з листом-повідомленням та проєктом договору про продовження договору оренди на той самий строк (15 років). Проте відповідач у місячний строк не висловив заперечень, а згодом на сесії 19.09.2025 безпідставно зняв питання на доопрацювання. Також позивач зазначає, що відповідач в односторонньому порядку намагається змінити умови договору без проведення переговорів чи повідомлення орендаря стосовно строку дії договору - з 15 років до одного року, що суперечить принципам рівності сторін та свободи договору, закріплених у Цивільному кодексі України. Позивач вважає такі дії порушенням свого переважного права, передбаченого статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.07.2026 у справі № 917/2397/25 позов задоволено.

Визнано укладеним договір оренди землі між Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області та фізичною особою-підприємцем Бердичевською Наталією Григорівною (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на земельну ділянку площею 263 кв. м, в тому числі по угіддях: згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку - 00 00 – 137 кв. м, 43 кв. м, 50 кв. м, 33 кв. м, 8 кв. м, 42,4 під спорудами – 8 кв. м, 263 кв. м, 42.5 під проїздами, проходами та площадками - 1 кв. м, 218 кв. м. для експлуатації та обслуговування будівлі продовольчого магазину з баром та критим майданчиком (Код виду цільового призначення земельної ділянки розділ 03 підрозділ 03.07) з кадастровим № 5310436500:08:003:0876 по вулиці Юрія Руфа, 1-А в місті Кременчуці в такій редакції:

ДОГОВІР

оренди землі

Орендодавець, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, ідентифікаційний код: 24388300, місцезнаходження: 39600, Полтавська область, місто Кременчук, площа Перемоги, 2, в особі міського голови Малецького Віталія Олексійовича, діючого на підставі ст.42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 122 Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі», з одного боку, та Орендар, фізична особа-підприємець Бердичевська Наталія Григорівна, ідентифікаційний номер:

НОМЕР_2 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , дата державної реєстрації, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну-

особу-підприємця: 12.11.1997, 21.04.2006, 25850170000006010, від імені якої діє Кулагіна Любов Кирилівна згідно довіреності №570/406 від 15.03.2024, ідентифікаційний номер: НОМЕР_3 , місце проживання зареєстроване за адресою:

АДРЕСА_2 , з другого боку, уклали цей договір про нижченаведене:

Предмет договору

1. Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для експлуатації та обслуговування будівлі продовольчого магазину з баром та критим майданчиком (Код виду цільового призначення земельної ділянки розділ 03 підрозділ 03.07) з кадастровим № 5310436500:08:003:0876 по вулиці Юрія Руфа, 1- А в місті Кременчуці.

Об`єкт оренди

2. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 263 кв.м, в тому числі по угіддях: згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку — 00 00 – 137 кв.м, 43 кв.м, 50 кв.м, 33 кв.м, 8 кв.м, 42.4 під спорудами – 8 кв.м, 263 кв.м, 42.5 під проїздами, проходами та площадками – 1 кв.м, 218 кв.м.

3. На земельній ділянці знаходиться будівля продовольчого магазину з баром та критим майданчиком.

4. Земельна ділянка передається в оренду без будинків, будівель, споруд та інших об`єктів комунальної власності.

5. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 263 кв.м станом на 11.07.2025 становить 1 283 216 грн. 45 коп., що є дійсною на дату укладання договору та підлягає щорічній індексації в порядку, визначеному ст. 289 Податкового кодексу України.

6. Земельна ділянка, яка передається в оренду, не має недоліків, що можуть перешкоджати її ефективному використанню.

7. Інших особливостей об`єкта оренди, які можуть вплинути на орендні відносини, немає.

Строк дії договору

8. Договір укладено строком на 15 (п`ятнадцять) років з дати укладення договору.

Після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, Орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. У цьому разі Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення

договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це Орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі, але не пізніше як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі.

До листа повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк Орендар додає проект договору.

Укладення договору здійснюється на підставі рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. За наявності заперечень Орендодавця щодо укладення договору оренди землі на новий строк Орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте Орендодавцем рішення.

Орендна плата

9. Орендна плата вноситься Орендарем у грошовій формі в розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки щорічно та складає 64 160 грн 82 коп. в рік, із застосуванням в подальшому щорічних коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель Орендарем самостійно.

Грошова плата вноситься на поточний рахунок UA258999980334189815000016706, код 18010900, отримувач: ГУК у Полтавській області/тг м. Кременчук/, код ЄДРПОУ: 37959255, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП).

10. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності здійснюється з урахуванням їх цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, за затвердженими Кабінетом Міністрів України формами, що заповнюються під час укладання або зміни умов договору оренди чи продовження його дії.

11. Орендна плата за земельну ділянку фізичними особами-підприємцями сплачується за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця. Платник орендної плати самостійно обчислює суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подає відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Платник орендної плати має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

Нарахування орендної плати громадянам проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення. Орендна плата за земельну ділянку сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

У разі зміни організаційно-правової форми особи строки сплати орендної плати змінюються та застосовуються самостійно фізичною особою-підприємцем або органом державної податкової служби - громадянину.

12. Орендна плата справляється також і у випадках, якщо Орендар з поважних причин тимчасово не використовує земельну ділянку за умовами договору. У разі визнання у судовому порядку договору оренди землі недійсним, одержана Орендодавцем орендна плата за фактичний строк оренди земельної ділянки не повертається.

13. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами;

- зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності;

- в інших випадках, передбачених законом.

14. У разі порушення строків сплати орендної плати, нараховується штраф та пеня, передбачені ст. 126 та ст. 129 Податкового кодексу України.

Умови використання земельної ділянки

15. Земельна ділянка передається в оренду для експлуатації та обслуговування будівлі продовольчого магазину з баром та критим майданчиком по вулиці Юрія Руфа, 1-А в місті Кременчуці.

16. Цільове призначення земельної ділянки – для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (Код виду цільового призначення земельної ділянки розділ 03 підрозділ 03.07).

Зміна цільового призначення земельної ділянки (виду цільового призначення) допускається в порядку ст. 20 Земельного кодексу України з дотриманням вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

17. Умови збереження стану об`єкта оренди – після закінчення строку оренди повернути Орендодавцю земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому Орендар одержав її в оренду.

У разі невиконання Орендарем обов`язку щодо умов повернення Орендодавцеві земельної ділянки Орендар зобов`язаний відшкодувати Орендодавцю завдані збитки.

Умови повернення земельної ділянки

18. Після припинення дії договору Орендар повертає Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Орендодавець у разі погіршення корисних властивостей орендованої земельної ділянки, пов`язаних із зміною її стану, має право на відшкодування збитків у розмірі, визначеному сторонами. Якщо сторонами не досягнуто згоди про розмір відшкодування збитків, спір розв`язується у судовому порядку.

19. Здійснені Орендарем без згоди Орендодавця витрати на поліпшення орендованої земельної ділянки, які неможливо відокремити без заподіяння шкоди цій ділянці, не підлягають відшкодуванню.

20. Поліпшення стану земельної ділянки, проведені Орендарем за письмовою згодою з Орендодавцем землі, не підлягають відшкодуванню.

21. Орендар має право на відшкодування збитків, заподіяних унаслідок невиконання Орендодавцем зобов`язань, передбачених цим договором.

Збитками вважаються:

- фактичні втрати, яких Орендар зазнав у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням умов договору Орендодавцем, а також витрати, які Орендар здійснив або повинен здійснити для відновлення свого порушеного права;

- доходи, які Орендар міг би реально отримати в разі належного виконання Орендодавцем умов договору.

22. Розмір фактичних витрат Орендаря визначається на підставі документально підтверджених даних.

Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки

23. На орендовану земельну ділянку встановлені обмеження (обтяження) та інші права третіх осіб.

Земельна ділянка має обмеження в частині:

- заборона зміна цільового призначення (без проекту) згідно ст.ст.20, 96, 111 Земельного кодексу України (код обмеження 01.06.05);

- дотримання природоохоронного режиму використання земельної ділянки згідно ст.ст.96, 111 Земельного кодексу України (код обмеження 01.06.13);

- заборони розміщення і будівництва наземних об`єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об`єктів транспорту та інженерних мереж в межах червоних ліній вул. Юрія Руфа (код обмеження 01.06.10);

- заборони передачі у приватну власність земель загального користування (майдани, вулиці, проїзди, шляхи тощо) згідно ст.83 Земельного кодексу України в межах червоних ліній вул.Юрія Руфа (код обмеження 01.06.02);

- забезпечення безперешкодного доступу на земельну ділянку обслуговуючому персоналу та транспортним засобам інженерних служб міста для ремонту та обслуговування інженерних мереж (код обмеження 01.01.08);

- дотримання режиму використання земель для охоронної зони лінійних інженерних споруд (код обмеження 01.01.08);

- врахування інтересів і прав суміжних землекористувачів та дотримання правил добросусідства згідно ст.ст.96, 103 Земельного кодексу України (код обмеження 01.06.23);

- забезпечення безперешкодного доступу державних органів управління та органів місцевого самоврядування, включаючи санітарні, протипожежні, землевпорядні органи, а також органи охорони природи та архітектури до орендованої земельної ділянки для виконання їх обов`язків в межах їх повноважень.

24. Передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю земельну ділянку.

Інші права та обов`язки сторін

25. Права Орендодавця.

Орендодавець має право вимагати від Орендаря:

- використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди землі;

- дотримання екологічної безпеки землекористування, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів;

- безперешкодного доступу до переданої в оренду земельної ділянки для контролю за додержанням Орендарем умов договору;

- своєчасного внесення орендної плати.

26. Обов`язки Орендодавця.

Орендодавець зобов`язаний:

- передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам цього договору;

- при передачі земельної ділянки в оренду забезпечувати відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки;

- не вчиняти дій, які б перешкоджали Орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою.

27. Права Орендаря.

Орендар має право:

- самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі;

- у разі проведення будівельних робіт з порушенням ґрунтового покриву земельної ділянки, здійснювати зняття та перенесення ґрунтового покриву земельної ділянки виключно на підставі розроблених у встановленому законом порядку робочих проектів землеустрою.

Повідомити в двотижневий термін Орендодавця про відчуження будівель і споруд (або їх частин), розташованих на переданій в оренду земельній ділянці, а також повідомити нового власника придбаних будівель чи споруд (їх частин) про необхідність оформлення відповідних документів на право оренди земельною ділянкою.

28. Обов`язки Орендаря.

Орендар зобов`язаний:

- виконувати обов`язки землекористувача відповідно до ст. 96 Земельного кодексу України;

- приступити до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі;

- виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченими договором оренди землі;

- в п`ятиденний строк після державної реєстрації права оренди земельної ділянки надати копію договору оренди землі з Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно до Головного управління ДПС у Полтавській області та копію Витягу до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області;

- в місячний термін після державної реєстрації права оренди земельної ділянки нарахувати та сплатити орендну плату за фактичне використання земельної ділянки площею 263 кв. м у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки землі за період з дня закінчення попереднього договору оренди землі до дня укладення договору оренди землі;

- у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки земельної ділянки комунальної власності звернутися до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області для укладення відповідної угоди;

- перекласти на набувачів майна зобов`язання по платі за користування земельною ділянкою з дня відчуження такого майна;

- враховувати інтереси і права суміжних землекористувачів та дотримуватись правил добросусідства згідно ст.ст. 96, 103 Земельного кодексу України;

- забезпечувати цілодобовий безперешкодний доступ на земельну ділянку обслуговуючому персоналу та транспортним засобам інженерних служб міста для прокладання, ремонту та обслуговування інженерних мереж;

- дотримуватися режиму використання земель для охоронної та санітарно-захисної зони лінійних інженерних споруд у відповідності до діючих державних будівельних норм та стандартів;

- дотримуватись вимог Закону України «Про благоустрій населених пунктів»;

- дотримуватись вимог Правил благоустрою території населених пунктів Кременчуцької міської територіальної громади, затверджених рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від

25.05.2021 щодо підтримання прилеглої території в належному санітарному стані;

- у разі зміни функціонального використання нерухомого майна, розміщеного на земельній ділянці, звернутися до міської ради для внесення відповідних змін до договору оренди землі.

Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини

29. Ризик випадкового знищення або пошкодження об`єкта оренди чи його частини несе Орендар.

Страхування об`єкта оренди

30. Згідно з цим договором об`єкт оренди не підлягає страхуванню на весь період дії цього договору.

Зміна умов договору і припинення його дії

31. Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку, крім перегляду орендної плати за землю внаслідок щорічної індексації нормативної грошової оцінки земель, яка проводиться Орендарем та Орендодавцем самостійно з урахуванням порядку, встановленого ст. 289 Податкового кодексу України.

32. Дія договору припиняється у разі:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

- смерті фізичної особи-Орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у п. 35.

Використання землі не за цільовим призначенням тягне за собою припинення права користування нею відповідно до вимог ст. 141 Земельного кодексу України.

Орендар не має права передавати право оренди земельної ділянки в заставу та вносити його до статутного фонду.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

33. Дія договору припиняється шляхом його розірвання за:

- взаємною згодою сторін;

- рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України;

- одностороннім рішенням однієї із сторін без звернення до суду на підставах та у порядку, визначених у п. 34 цього договору.

34. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку допускається.

Умовами розірвання договору в односторонньому порядку є невиконання однією із сторін зобов`язань, вказаних в пунктах 26 та 28 даного договору.

Сторона договору, з ініціативи якої здійснюється розірвання договору в односторонньому порядку, з підстав невиконання зобов`язань, вказаних в п.п. 26, 28 цього договору, повідомляє про своє рішення іншій стороні шляхом надсилання письмового повідомлення про це рекомендованим листом. Дата розірвання визначається стороною, за ініціативи якої здійснюється розірвання договору.

Звернення до суду з вимогою про одностороннє розірвання договору на виконання цього пункту не є необхідним.

У разі розірвання договору оренди землі з ініціативи Орендаря, Орендодавець має право на отримання орендної плати на землях сільськогосподарського призначення за шість місяців, а на землях несільськогосподарського призначення – за рік, якщо протягом зазначеного періоду не надійшло пропозицій від інших осіб на укладання договору оренди цієї ж земельної ділянки на тих самих умовах, за винятком випадків, коли розірвання договору було обумовлено невиконанням або неналежним виконанням Орендодавцем договірних зобов`язань.

У разі припинення права користування земельною ділянкою орендна плата за земельні ділянки комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році.

35. Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи не є підставою для розірвання договору.

Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи – Орендаря, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з Орендарем.

У разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці, крім випадків, визначених частиною 6 ст. 120 Земельного кодексу України, а також з урахуванням вимог частини 16 ст. 120 Земельного кодексу України.

У разі набуття частки у праві спільної власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, якщо такий об`єкт розміщений на земельній ділянці, що перебуває в оренді, набувач має право вимагати внесення змін до договору оренди землі з визначенням його співорендарем земельної ділянки, а до внесення змін до договору зобов`язаний відшкодувати орендарю частини орендної плати відповідно до належної йому частки у праві спільної власності на такий об`єкт. Порядок користування декількома орендарями орендованою земельною ділянкою у такому разі визначається договором, укладеним між ними, або за рішенням суду.

Відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору

36. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

37. Сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Прикінцеві положення

38. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Об`єкт за договором оренди землі вважається переданим Орендодавцем Орендарю з моменту державної реєстрації права оренди.

Цей договір укладено у двох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в Орендодавця, другий - в Орендаря.

Невід`ємними частинами договору є наступні додатки:

схема земельної ділянки;

кадастровий план земельної ділянки в складі витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області «Про укладення договорів оренди землі на новий строк»;

розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку.

Реквізити сторін

Орендодавець

КРЕМЕНЧУЦЬКА МІСЬКА РАДА

КРЕМЕНЧУЦЬКОГО РАЙОНУ

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Місцезнаходження юридичної особи:

39600, Полтавська область, м. Кременчук

площа Перемоги, 2

Ідентифікаційний код: 24388300

Орендар

ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ

БЕРДИЧЕВСЬКА НАТАЛІЯ ГРИГОРІВНА

Паспорт НОМЕР_1 , виданий Крюківським Полтавській області 24.02.1998

Дата державної реєстрації, дата та номер запису реєстрі про включення до Єдиного державного фізичну-особу-підприємця: 12.11.1997, 21.04.2006, Місце проживання:

39600, Полтавська область, місто Кременчук,

вулиця Соборна (попередня назва – вулиця Ідентифікаційний номер: НОМЕР_2

Підписи сторін

Міський голова

____________________В.О. МАЛЕЦЬКИЙ

М.П.

Представник по довіреності

______________________Л.К. КУЛАГІНА".

Стягнуто з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської, області ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Фізичної особи - підприємця Бердичевської Наталії Григорівни (паспорт НОМЕР_1 , виданий Крюківським Полтавській області 24.02.1998, АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 3028,00 грн судового збору.

13.07.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача (ФОП Бердичевської Н. Г.) - адвоката Ковальчука О. М. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 31 500,00 грн.

Додатковим рішенням господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі № 917/2397/25 заяву Фізичної особи-підприємця Бердичевської Наталії Григорівни про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (39600, Полтавська обл., м. Кременчук, площа Перемоги, буд. 2; код ЄДРПОУ 24388300) на користь Фізичної особи-підприємця Бердичевської Наталії Григорівни ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті вимог заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу — відмовлено.

Не погодившись з вказаними рішеннями, ухваленими господарським судом першої інстанції, до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулась Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, в якій просила скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2026 у справі № 917/2397/25 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі, скасувати додаткове рішення від 27.07.2026 у справі № 917/2397/25.

Судові витрати просила покласти на позивача по справі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано, що Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області розглянула заяву орендаря та повідомила його про результати її розгляду ще до закінчення строку дії договору оренди землі.

Також апелянт зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що Кременчуцька міська рада не виконала вимог частини п`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки листом-повідомленням вх. № 01-49/14963 від 29.07.2025 позивач звернувся до Кременчуцької міської ради із заявою про реалізацію переважного права на укладення договору оренди землі на новий строк. За результатами розгляду цього питання Кременчуцькою міською радою 19.09.2025 було прийнято рішення про зняття питання з розгляду для доопрацювання, про що повідомлено позивача листом № 01-49/14963 від 02.10.2025. Таким чином, на думку апелянта, твердження суду першої інстанції про відсутність будь-якого реагування міської ради не відповідає матеріалам справи. При цьому, як рішення міської ради, так і повідомлення про результати його розгляду були прийняті та направлені орендарю до закінчення строку дії договору оренди землі, який діяв до 17.12.2025. Отже, на думку апелянта, орендар ще до припинення дії договору був належним чином обізнаний про те, що питання продовження договору не вирішене позитивно та перебуває на стадії доопрацювання, а тому не мав об`єктивних підстав вважати, що міська рада погодилася на укладення договору на запропонованих ним умовах. За таких обставин відсутні правові підстави вважати, що Кременчуцька міська рада ухилилася від розгляду заяви або допустила бездіяльність.

Отже, на переконання апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, зокрема статтю 33 Закону України «Про оренду землі», статті 122, 124 Земельного кодексу України, не врахував правові висновки Верховного Суду щодо порядку реалізації переважного права орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для визнання договору оренди землі укладеним. Разом із тим суд першої інстанції фактично прирівняв відсутність рішення про відмову в укладенні договору до наявності підстав для його судового укладення, що не відповідає змісту статті 33 Закону України «Про оренду землі».

Крім того, суд першої інстанції залишив поза увагою, що відповідно до пункту 35 договору оренди землі від 24.11.2010 його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його укладено. Строк дії спірного договору закінчився 17.12.2025, тоді як із даним позовом позивач звернувся лише 30.12.2025, тобто після припинення дії договору та припинення речового права оренди земельної ділянки. Відтак, на думку апелянта, предметом позову фактично стало не поновлення чи продовження існуючих договірних правовідносин, а судове створення нових орендних правовідносин за відсутності рішення Кременчуцької міської ради, яке є обов`язковою юридичною передумовою передачі земельної ділянки комунальної власності в оренду. Такий спосіб захисту, на думку апелянта, не відповідає змісту статті 33 Закону України «Про оренду землі», статей 122, 124 Земельного кодексу України та виходить за межі повноважень суду.

Також, суд першої інстанції не перевірив, чи є вимога про визнання договору укладеним належним способом захисту права у розумінні статті 5 ГПК України, не врахувавши, що за своєю суттю позивач оспорює рішення, дії та бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Щодо підстав скасування додаткового рішення апелянт зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні додаткового рішення не враховано, що в заяві позивача вказується, як доказ понесених витрат на правничу допомогу акт наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги № 25/12-2 від 16.12.2025, підписаний 10.07.2026, та відсутні документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження), акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (1691П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2026 та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі № 917/2397/25. Розгляд справи призначено на 08.09.2026.

Позивач 19.08.2026, тобто в межах установленого законом строку, через систему “Електронний суд” надіслав до Східного апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити Кременчуцькій міській раді Кременчуцького району Полтавської області в задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі, а оскаржувані рішення залишити без змін. Крім того, позивачем повідомлено про те, що він очікує понести судові витрати у вигляді витрат на надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції, які орієнтовно складають 15 000 грн., остаточна сума судових витрат на надання професійної правничої допомоги буде визначена сторонами договору на підставі акту виконаних робіт.

В судове засідання, призначене на 08.09.2026, з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 24.12.2001 № 2486 позивачу передано в тимчасове довгострокове користування земельну ділянку загальною площею 180 кв. м для експлуатації та обслуговування торгового павільйону по вул. Леонова (на теперішній час вул. Юрія Руфа).

На виконання зазначеного рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області укладено договір тимчасового користування земельною ділянкою № 1005 від 26.12.2001.

Рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 07.04.2005 додатково передано позивачу в оренду земельну ділянку загальною площею 50 кв. м для розміщення, експлуатації та обслуговування малої архітектурної форми – торговельного сезонного майданчика з шатром для організації громадського харчування по вул. Леонова (стара назва вулиці, на теперішній час вул. Юрія Руфа) біля існуючого торговельного павільйону по вул. Леонова, 1-А (на теперішній час вул. Юрія Руфа).

На виконання цього рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області укладено договір тимчасового користування земельною ділянкою від 08.04.2005.

28.09.2010 рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області припинено дію договору тимчасового користування земельною ділянкою, внесено зміни до земельно-кадастрової документації та передано позивачці в оренду терміном на 15 років земельні ділянки загальною площею 263 кв. м, за рахунок земель, які надані раніше були надані в оренду (180 кв. м + 50 кв. м + 33 кв. м).

24.11.2010 сторони уклали договір оренди землі, відповідно до якого відповідач передав, а позивач прийняв в строкове платне користування земельну ділянку з кадастровим № 5310436500:08:003:0876 по вулиці Юрія Руфа, 1-А (колишня назва Леонова) в місті Кременчуці для експлуатації та обслуговування будівлі продовольчого магазину з баром та критим майданчиком загальною площею 263 кв. м.

Договір зареєстрований у Кременчуцькому РВ Полтавської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 17.12.2010 за №041057600218.

Згідно з пунктом 8 зазначеного договору оренди землі, договір укладено терміном на 15 років. Після закінчення строку дії договору Орендар, який належно виконував обов`язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору. У цьому разі Орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово Орендодавця про намір продовжити його дію.

Користувачем будівлі продовольчого магазину з баром та критим майданчиком позивач є з 2001, а право власності набув в 2007 на підставі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 16.07.2007 у справі № 2-3254/2007, тобто вже протягом 24 володіє цим об`єктом комерційної нерухомості та здійснює за цією адресою підприємницьку діяльність.

З метою продовження строку дії оренди землі позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням 29.07.2025 про намір продовження оренди земельної ділянки на той самий строк, тобто на 15, до якого було додано як правовстановлюючі документи на об`єкт нерухомості так і проєкт договору з усіма істотними умовами договору оренди, зокрема і строком оренди (пункт 8 проєкту договору оренди землі).

Як зазначає позивач, з моменту подання документів до прийняття відповідачем Рішення ніяких повідомлень про перегляд умов оренди, недоліків, зауважень та заперечень, повідомлень про необхідність доопрацювання документів на його адресу не надходило.

Згідно з витягом з протоколу другого пленарного засідання позачергової ХХХІ сесії VIII скликання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 19.09.2025, міський голова Малецький В. А. запропонував депутатам укласти з позивачем договір оренди, проте не на 15 років, а на 1 рік.

Рішенням Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання від 19.09.2025 знято на доопрацювання питання укладення з фізичною особою - підприємцем Бердичевською Наталією Григорівною договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря строком на п`ятнадцять років на земельну ділянку площею 263 кв. м (кадастровий №5310436500:08:003:0876) для експлуатації та обслуговування будівлі продовольчого магазину з баром та критим майданчиком по вул. Юрія Руфа, 1-А в м. Кременчуці та рекомендацію наданою на засіданні постійної депутатської комісії з питань екології, регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області

Листом № 01-49/14963 від 02.10.2025 відповідач повідомив позивача про зняття питання стосовно укладення договору оренди земельної ділянки на доопрацювання. Причини зняття питання оренди землі на доопрацювання і в чому саме полягає це доопрацювання позивачу не повідомлені.

Відповідно до протоколу № 143 засідання постійної депутатської комісії з питань екології, регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання, яке відбулось 15.09.2025 (за 3 дні до прийняття спірного Рішення), депутатська комісія прийняла рішення внести зміни в строки оренди земельної ділянки та замість строку 15, вказати строк 1.

Мотивування такого рішення не наведено, як і не повідомлено про це орендаря.

Як вбачається з протоколу засідання постійної депутатської комісії з питань екології, регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання відбувалось без виклику позивача та будь-яких інших заінтересованих осіб.

03.11.2025 позивач направив на адресу відповідача адвокатський запит № 26 стосовно причини зняття питання з розгляду сесії та в чому саме полягає необхідність доопрацювання.

У відповідь на адвокатський запит відповідач направив лист № 01-36/21102 від 12.11.2025, відповідно до якого відповіді на питання про причини зняття питання з розгляду сесії та в чому саме полягає необхідність доопрацювання не надано. Водночас позивачу повідомлено, що всі питання про продовження оренди земельної ділянки розглядались без виклику та повідомлення орендаря.

Як зазначає позивач станом на 30.12.2025 ніяких повідомлень про суть необхідних доопрацювань йому не надходило.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Позивач вважає, що відсутність мотивованого рішення Кременчуцької міської ради про розбіжності в істотних умовах проєкту договору, доведене до орендаря та прийняття рішення від 19.09.2025, яким в односторонньому порядку знято з розгляду питання укладення договору оренди землі на новий строк з використанням переважного права орендаря порушує вимоги Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі має бути укладено на новий строк шляхом укладення нового договору за правилами, які діяли на час його укладення на тих самих умовах на той самий строк.

Також, позивач наголошує на порушенні його прав односторонньою зміною умов договору оренди землі без погодження та повідомлення орендаря.

Позивач виконав умови як договору оренди так і положень законодавства та у встановлений строк - повідомив відповідача про намір скористатись своїм переважним правом оренди.

Факт вчасного звернення позивача з листом повідомленням про намір укладення договору оренди землі на новий строк та з проєктом договору, в порядку переваженого права орендаря відповідач не заперечує.

Також не заперечується відповідачем факт добросовісної поведінки орендаря, стосовно виконання умов зобов`язань за договором.

Проте, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що на засіданні постійної депутатської комісії з питань екології, регулювання земельних відносин, містобудування та архітектури Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області VIII скликання, яке відбулось 15.09.2025, депутатська комісія прийняла рішення внести зміни в строки оренди земельної ділянки та замість строку п`ятнадцять років, вказати строк один рік ФОП Бердичевській Н. Г., але відповідне рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області від 19.09.2025 «Про укладення договорів оренди землі на новий строк» (пункт 8) депутатами міської ради вирішено зняти на доопрацювання.

Враховуючи викладене, Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області дотримано встановлений законом порядок реалізації переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк, але відповідне дозвільне рішення не прийнято

Тобто, Міська рада стверджує, що вона «дотрималася порядку», знявши питання на доопрацювання, а профільна комісія рекомендувала зменшити строк оренди з 15 років до 1 року.

Проте колегія суддів не погоджується із зазначеними доводами, оскільки відповідно до частини 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі», орендодавець у місячний строк зобов`язаний розглянути лист-повідомлення, перевірити його, узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови та за наявності заперечень надіслати лист-повідомлення про заперечення.

Відповідач жодних заперечень чи офіційних пропозицій про зміну умов у місячний строк (до 29.08.2025 ) позивачу не направив. Засідання депутатської комісії (15.09.2025) та сесія ради (19.09.2025) відбулися без повідомлення та виклику позивача, що позбавило ФОП Бердичевську Н. Г. права на узгодження умов.

Спроба одностороннього зменшення строку оренди з 15 років до 1 року є прямим порушенням статей 626, 627, 651 Цивільного кодексу України та частини 4 статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки будь-які зміни умов при продовженні договору на новий строк мають відбуватися виключно за згодою сторін.

Матеріали справи не місять доказів узгодження відповідачем з позивачем істотних умов договору, зокрема строку дії договору.

Рекомендації постійної депутатської комісії від 15.09.2025, на які посилається відповідач, та протокол її засідання є внутрішніми документами ради, не мають статусу офіційної відповіді (заперечення) у розумінні статті 33 вказаного Закону та не були доведені до відома позивача у встановлений законом строк.

Неотримання позивачем в місячний строк обґрунтованого заперечення проти поновлення договору або пропозицій щодо зміни його умов дає правові підстави вважати, що відповідач погодився із запропонованим проектом договору.

Отже, заперечення Кременчуцької міської ради не містять жодного правового спростування того факту, що відповідач у місячний строк не надав орендарю жодної вмотивованої відповіді чи офіційних пропозицій, натомість в односторонньому порядку спробував змінити строк договору з 15 років на 1 рік, тому підлягають відхиленню, як необґрунтовані.

Головний аргумент відповідача зводиться до того, що переважне право припиняється, якщо рада не прийняла позитивного «дозвільного» рішення.

Проте цей аргумент повністю спростовується сталою судовою практикою Верховного Суду. Належним і ефективним способом захисту порушеного права орендаря у випадку ухилення або неправомірних дій орендодавця є саме позов про визнання договору (або додаткової угоди) укладеним (Постанови Велика Палата Верховного Суду від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18).

Посилання відповідача на припинення переважного права позивача з підстав не прийняття рішення ради є безпідставним, оскільки орган місцевого самоврядування не може використовувати свої владні повноваження та процедурні затягування («зняття на доопрацювання» без визначення суті доопрацювань та строків) для свавільного обмеження прав суб`єкта господарювання, порушуючи принцип правової визначеності та статтю 19 Конституції України.

Відтак, посилання на "дискреційність повноважень" не може виправдовувати порушення загальних принципів цивільного права, таких як рівність сторін, добросовісність, розумність та справедливість (стаття 3 Цивільного кодексу України.

Отже, орган місцевого самоврядування – Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, за результатами розгляду листа – повідомлення позивача зобов`язана була прийняти рішення щодо укладення договору оренди або про відмову у його укладенні, з посиланням на відповідні норми земельного законодавства України.

Зняття питання на доопрацювання свідчить про протиправну бездіяльність відповідача та не виконання обов`язку орендодавця.

Водночас, утримання від прийняття рішення не є законним способом поведінки органу місцевого самоврядування, тому суб`єкт владних повноважень не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.

З огляду на викладене, доводи відповідача про припинення переважного права позивача у зв`язку з неприйняттям суб`єктом владних повноважень позитивного, «дозвільного» рішення колегія суддів відхиляє.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що відсутність рішення Кременчуцької міської ради Кременчуцького району про укладення договору оренди землі на новий строк порушує вимоги Закону України «Про оренду землі» та права позивача на укладення договору на новий строк.

Згідно із частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 792 Цивільного кодексу України майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства щодо договору, договору найму регулюються актами земельного законодавства — Земельним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про оренду землі”, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 Закону України “Про оренду землі”).

Зокрема, порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено статтею 124 Земельного кодексу України та Законом України “Про оренду землі” (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Законом України “Про оренду землі” визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України “Про оренду землі” строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. Дата закінчення дії договору оренди обчислюється від дати його укладення. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації такого права.

16.01.2020 набрав чинності Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству” від 05.12.2019 № 340-IX (долі - Закон № 340-IX), яким статтю 33 Закону України “Про оренду землі”, що регламентувала порядок поновлення договорів оренди, було викладено у новій редакції: “Стаття 33. Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк”.

Також, Законом № 340-IX Закон України “Про оренду землі” було доповнено статтею 32-2: “Поновлення договорів оренди землі”, згідно з якою поновлення договорів оренди землі здійснюється в порядку, передбаченому статтею 126-1 Земельного кодексу України”.

Відповідно до абзацу четвертого розділу IX Перехідних положень Закону України “Про оренду землі” правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству”, а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

Статтею 33 Закону України “Про оренду землі” врегульовано процедуру поновлення договору оренди землі на новий строк шляхом реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини перша - п`ята цієї норми), або шляхом мовчазної згоди орендодавця (частина шоста цієї норми).

Частинами першою - п`ятою статті 33 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі.

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Разом з цим, відповідно до частини четвертої статті 33 Закону України “Про оренду землі” при укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін.

У частині першій статті 777 Цивільного кодексу України законодавець закріпив переважне право наймача, який належно виконує свої обов`язки за договором, на укладення договору на новий строк та передбачив певну процедуру здійснення цього права.

Законодавцем у частині п`ятій статті 33 Закону України “Про оренду землі” визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря: розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону; узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору; за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності); укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Позивач відповідно до частин першої - п`ятої статті 33 Закону України “Про оренду землі” надіслав орендодавцю лист-повідомлення про намір поновити договір оренди землі з проектом договору оренди на новий строк.

Орендодавець жодних заперечень щодо умов проекту договору оренди на новий строк не висловив.

Поновлення договору оренди землі у судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України “Про оренду землі” спосіб вимагає укладення або додаткової угоди між сторонами або нового договору як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків.

Належним способом захисту порушеного права у цьому випадку є позов про визнання укладеною додаткової угоди із викладенням її змісту.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.09.2018 у справі № 920/739/17, від 15.01.2019 у справі № 922/1464/18, від 19.03.2019 у справі № 908/2484/17.

У постанові від 21.02.2024 у справі № 906/1324/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду особливо звернули увагу на практику Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах, зокрема в підпунктах 6.44, 6.45, 6.46:

"Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі № 911/3681/17, пункт 39, від 15.10.2019 у справі № 911/3749/17, пункт 6.27, від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18, пункт 35, від 01.02.2020 у справі № 922/614/19, пункт 52, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, пункт 109). Тому під час розгляду справи, в якій на вирішення спору може вплинути оцінка рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування як законного або протиправного, не допускається відмова у позові з тих мотивів, що рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування не визнане судом недійсним, або що таке рішення не оскаржене, відповідна позовна вимога не пред`явлена. Під час розгляду такого спору слід виходити з принципу jura novit curia — "суд знає закони" (від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17 (пункт 84), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 101) та інші)). Отже, суд незалежно від того, оскаржене відповідне рішення чи ні, має самостійно дати правову оцінку рішенню органу державної влади чи місцевого самоврядування та викласти її у мотивувальній частині судового рішення.

Разом з цим, вирішуючи спір в частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Ради, суди попередніх інстанцій не врахували того, що сам по собі такий спосіб захисту, як визнання укладеним договору оренди землі на запропонованих позивачем умовах, не потребує вжиття додаткових способів захисту, а відтак, скасування спірного рішення відповідача є неналежним способом захисту, що є самостійною підставою для відмови в позові. Близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду від 18.08.2021 у справі № 910/6701/20 та від 08.11.2022 у справі № 910/18853/21".

Відповідно до частин п`ятої - шостої статті 13 Закону України “Про судоустрій та статус суддів” та частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду в подібних правовідносинах слід зазначити, що у випадку прийняття органом місцевого самоврядування в межах своїх повноважень рішення, яке порушує чинне законодавство про оренду землі, окремого скасування такого рішення не вимагається, а належним захистом порушеного права орендаря буде визнання укладеним договору оренди землі на запропонованих орендарем умовах, що відповідають попереднім умовам оренди землі та не заперечені органом місцевого самоврядування у строки та в порядку, визначеному Законом України “Про оренду землі”.

Якщо договір містить умову про його поновлення після закінчення строку, на який його укладено, цей договір поновлюється на такий самий строк і на таких самих умовах. Поновленням договору вважається поновлення договору без вчинення сторонами договору письмового правочину про його поновлення в разі відсутності заяви однієї із сторін про виключення з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про поновлення договору. Вчинення інших дій сторонами договору для його поновлення не вимагається.

З огляду на викладене, у випадку досягнення домовленості між орендарем та орендодавцем щодо тих самих або нових умов нового договору оренди землі, але подальшій відмові або зволіканні орендодавця укладення такого договору, орендар може звернутися з позовом про визнання укладеним договору оренди в редакції з істотними умовами, визначеними сторонами під час процедури їх погодження. Орендар також може оскаржити незаконне рішення орендодавця як про відмову укласти договір оренди землі, якщо до цього сторонами були фактично погоджені істотні умови такого договору та і про односторонню зміну умов такого договору.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суб`єкт владних повноважень зобов`язаний дотримуватися принципу публічного права, тобто діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії (приймати рішення), не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень (постанова Верховного Суду від 19.08.2022 у справі № 160/4933/20).

У постановах Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 905/650/19, від 15.05.2019 у справі № 912/1984/17, від 15.05.2019 у справі № 912/3810/16 суд касаційної інстанції акцентував увагу на необхідності врахування під час розгляду спорів у подібних правовідносинах презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних правовідносин.

Так, відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права.

Водночас добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що, зокрема, підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу.

Отже, законодавець, задекларувавши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

У межах розумної та добросовісної поведінки орган державної влади чи місцевого самоврядування як орендодавець, що представляє власника у спірних правовідносинах, може взагалі відмовити орендарю в укладенні договору, повідомивши його про наявність належних підстав для цього, зокрема про рішення орендодавця як власника більш розумно розпорядитись землею (в тому числі виставити право оренди на торги), чи вказавши на неналежне виконання орендарем умов договору.

Якщо ж власник такого рішення не прийняв, то за змістом статті 3 Цивільного кодексу України та статті 33 Закону «Про оренду землі» орган державної влади чи місцевого самоврядування власник зобов`язаний провести з орендарем добросовісні переговори, тобто добросовісно спробувати досягти домовленостей з орендарем: запропонувати, наприклад, конкретний розмір орендної плати, інший строк оренди тощо.

Адже орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має законодавчо передбачене переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин, а також право укласти договір оренди на новий строк.

Якщо орган державної влади чи місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Судовий захист в таких випадках передбачено лише для особи, яка належним чином виконувала свої обов`язки за договором та добросовісно використовувала належні їй права, тому орендодавець не може посилатися на свій захист на обставини, які свідчать про ухилення ним від проведення переговорів, та на власну недобросовісну поведінку, протиставляючи її легітимним прагненням та належній поведінці орендаря; водночас і орендар, що належно діяв, не може бути позбавлений можливості реалізації свого права на продовження орендних відносин, передбаченого законом, в тому числі через судовий захист. Інакше передбачене частиною дев`ятою статті 33 Закону про оренду землі право орендаря оскаржити відмову, а також наявне зволікання в укладенні нового договору оренди землі матиме лише декларативний характер та не призведе до відновлення порушеного права (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності від 23.11.2023 у справі № 906/1314/21).

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, відсутність належним чином оформленого рішення суб`єкта владних повноважень свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом (постанови Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 815/6699/17, від 30.11.2020 у справі № 804/4743/16).

Положення Земельного кодексу України не передбачають випадків, коли орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатами заяви може не прийняти позитивного або негативного для заявника рішення.

Зазначаючи чіткий та вичерпний перелік підстав для відмови відповідач, по-перше, надає можливість заявнику оскаржити таке рішення та висловити незгоду із усіма чи окремими її мотивами, а по-друге, у випадку коли заявник визнає зазначені у рішенні недоліки, йому надається можливість усунути такі недоліки, чим створюються гарантії визначеності у розгляді його земельного питання, оскільки повторна відмова із аналогічних підстав не допускається.

Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Отже, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 та від 22.01.2020 у справах № 1640/2594/18 та № 826/9749/17, відповідно.

У постанові від 13.02.2024 у справі № 910/743/23 Верховний Суд вказав на те, що якщо орган місцевого самоврядування знехтував обов`язком добросовісно провести переговори (наприклад, явно безпідставно відмовив в укладенні договору), то слід виходити з того, що такий орган зловживає своїм правом, порушуючи цим законні права орендаря.

Враховуючи те, що позивач дотримався вимог законодавства, які регламентують його поведінку, необхідну для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, останній може вважатись таким, що набув право "правомірного очікування", натомість орендодавець знехтував своїм обов`язком добросовісно провести переговори, не пропонуючи змінити умови договору орендарю, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання укладеним договору оренди землі викладеній у прохальній частині позовної заяви.

Відповідач в апеляційні скарзі стверджує, що судом першої інстанції при ухваленні спірного рішення не враховано, що Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області розглянула заяву орендаря та повідомила його про результати її розгляду ще до закінчення строку дії договору оренди землі.

В свою чергу, колегія суддів зазначає, що ст. 33 Закону України "Про оренду землі" визначає чіткі правила поведінки органу місцевого самоврядування та зобов`язує розглянути лист про продовження укладення договору оренди землі на новий строк в місячний термін після отримання такого листа від орендаря, а не до закінчення строку дії договору оренди землі. Більш того, вказаний Закон передбачає узгодження з орендарем будь-яких змін, проте орендарю ніяких повідомлень направлено не було і після спливу місячного терміну та при відсутності заперечень з боку відповідача, позивач мав право розраховувати на укладення договору оренди землі на тих же умовах та на той самий строк. Таким чином твердження апелянта є необґрунтованими.

Також є необґрунтованими твердження відповідача про те, що позивач звернувся до суду з пропуском строків або поза межами дії договору оренди землі, оскільки позов про визнання укладеним договору на новий строк може розглядатися, якщо спір виник під час процедури поновлення (тобто до закінчення строку дії попереднього договору, коли орендар вчасно надіслав проєкт угоди, а орендодавець безпідставно ухиляється), як вбачається з матеріалів справи позивач вчасно звернувся до орендодавця з листом-повідомленням та проєктом договору про продовження договору оренди на той самий строк, проте відповідач у місячний строк не висловив заперечень та не прийняв рішення про поновлення договору оренди землі.

Щодо інших тверджень, викладених в апеляційній скарзі стосовно основного рішення, колегія суддів зазначає, що аналогічним твердженням відповідача, наведеним під час розгляду справи в суді першої інстанції, надано належну оцінку в оскаржуваному рішенні господарського суду.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів керується таким.

Згідно з ч.1, 2 ст.124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У позовній заяві позивач зазначив, що очікує понести у вигляді витрат на правову допомогу у орієнтовному розмірі 20 000,00 грн.

У заяві про ухвалення додаткового рішення позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 31 500,00 грн.

Заява обґрунтована тим, що позивач зазнав витрат на правничу допомогу на підставі Договору про надання правничої допомоги № 25/12-2 від 16.12.2025 та Акту виконаних робіт від 10.07.2026 на суму 31 500,00 грн. До заяви додано детальний перелік наданих послуг (консультації, аналіз законодавства та судової практики, підготовка позовної заяви та відповіді на відзив), а також копії договору та акту.

15.07.2026 надійшли заперечення проти заяви про ухвалення додаткового рішення, в яких висловлено прохання відмовити у задоволенні заяви або зменшити розмір витрат.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ст.244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до частини 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як зазначено у частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частинами 2, 3 статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Також, колегія суддів зазначає, що при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, а також розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відносно обґрунтованості розміру заявлених витрат на професійну правничу допомогу та його (розміру) пропорційності предмету спору, суд приймає до уваги, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, п.95 рішення у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015, п.п.34-36 рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, п.80 рішення у справі «Двойних проти України» від 12.10.2006, п.88 рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 та п.268 рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 02.06.2014, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи вищевикладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Аналогічна правова позиція також викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Колегія суддів також враховує позицію Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, де зазначено, що за змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу, у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати: консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, з означених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

За змістом пункту 4 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до частин третьої, четвертої та шостої статті 28 Правил адвокатської етики розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання), розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

У своїх рішеннях у справах "Баришевський проти України" від 26.02.2015, "Гімадуліна та інші проти України" від 10.12.2009, "Двойних проти України" від 12.10.2006, "Меріт проти України" від 30.03.2004, "East/West Jinnee Limited" проти України" від 23.01.2014 ЄСПЛ указував, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат за умови, що буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим.

Сформована практика Європейського суду з прав людини заснована на тому, що заявник має право на відшкодування витрат в розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений. Зокрема, у справі "Неймайстер проти Австрії" було вирішено, що витрати на правову допомогу присуджуються в тому випадку, якщо вони були здійснені фактично, були необхідними і розумними в кількісному відношенні (пункт 43 рішення "Неймайстер проти Австрії").

Дослідивши матеріали справи колегія суддів зазначає, що правовідносини між позивачем та адвокатом Ковальчуком О.М. на момент розгляду справи господарським судом Полтавської області підтверджуються витягом з договору про надання правової (правничої) допомоги № 25/12-2 від 16.12.2025 та ордером ВІ № 1353987 від 02.12.2025.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмір 31 500,00 грн позивач надав суду копію акту наданих послуг до договору від 10.07.2026.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п.5.1. договору про надання правової (правничої) допомоги № 25/12-2 від 16.12.2025 сторони погодили, що розмір гонорару адвоката за надання правової (правничої) допомоги клієнту складає 3500,00 грн. за одну годину роботи адвоката. Кінцева сума гонорару визначається в акті наданих послуг в залежності від кількості наданих послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, в акті наданих послуг від 10.07.2026 наведений детальний опис здійсненої адвокатом роботи на виконання умов Договору від 16.12.2025 про надання правової (правничої) допомоги № 25/12-2, кількості витрачених годин та вартості вказаної роботи. Згідно з вказаним актом адвокатом надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу у цій справі вартістю 31 500,00 грн.

Послуги надані адвокатом в повному обсязі, якісно і вчасно, у клієнта відсутні будь-які претензії до адвоката.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

В силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої, шостої статті 126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Виходячи зі змісту наведених вище положень статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Тобто у розумінні цих норм процесуального права зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу з власної ініціативи. Такий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19.

У запереченнях представник відповідача просив відмовити в задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення або зменшити розмір витрат, посилаючись на те, що позивачем не надано платіжних документів, які підтверджують фактичну оплату наданих послуг, акт виконаних робіт не містить деталізованого розрахунку витраченого часу за кожним окремим видом послуг, а договір містить лише загальну погодинну ставку (3 500 грн/год), заявлений розмір витрат є завищеним, неспівмірним із складністю справи, обсягом наданих послуг та значенням справи для сторін, оскільки справа належить до категорії незначної складності.

Щодо аргументів відповідача про відсутність фактів підтвердження оплати послуг, слід зазначити, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду та Касаційного цивільного/господарського судів у складі Верховного Суду (зокрема, постанови від 16.04.2020 у справі № 727/4597/19, від 03.10.2019 у справі № 922/445/19), витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною, чи тільки має бути сплачено згідно з умовами договору. Оскільки договором № 25/12-2 від 16.12.2025 передбачено проведення остаточного розрахунку після отримання відшкодування на підставі рішення суду, відсутність квитанції про оплату на момент подання заяви не є підставою для відмови у відшкодуванні витрат.

Крім того колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що справа № 917/2397/25 за своїм предметом (визнання укладеним договору оренди землі) є незначної складності, судова практика щодо цієї категорії спорів є усталеною.

Попередній аналіз законодавства, вивчення матеріалів листування та консультація клієнта є складовими етапами підготовки позовної заяви, а тому окреме виділення їх у значному обсязі годин є суперечливим.

Заявлена сума 31 500,00 грн при погодинній ставці 3 500 грн/год є завищеною та неспівмірною зі складністю справи, обсягом дійсно необхідних процесуальних документів (позовна заява та відповідь на відзив) та розумними межами витрачання часу.

З огляду на наведене, враховуючи подання відповідачем клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням критеріїв розумності, співмірності, справедливості, оцінюючи співвідношення між рівнем складності справи та обсягом наданих адвокатом послуг місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 31 500,00 грн є завищеним, не відповідає критерію розумності судових витрат, а тому заяву позивача слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Щодо тверджень, викладених в апеляційній скарзі стосовно додаткового рішення, колегія суддів зазначає, що аналогічним твердженням відповідача, наведеним під час розгляду справи в суді першої інстанції, надано належну оцінку в оскаржуваному додатковому рішенні господарського суду.

Колегія суддів зазначає, що аргументи апелянта були почуті, проте доводи, викладені в апеляційній скарзі, з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, наведеного вище не спростовують та не впливають на правильність вирішення спору.

Таким чином, доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неправильне встановлення обставини, які мають значення для справи, під час ухвалення оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

За змістом статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а також те, що доводи апелянта не є підставою для скасування рішень суду, ухвалених з дотриманням норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржувані рішення слід залишити без змін.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за її подання відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (1691П/1) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2026 та на додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі № 917/2397/25 залишити без задоволення

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.07.2026 у справі № 917/2397/25 залишити без змін.

Додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 27.07.2026 у справі № 917/2397/25 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.

Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повна постанова складена 16.09.2026.

Головуючий суддя М.М. Слободін

Суддя П.В. Тихий

Суддя І.А. Шутенко