Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №917/190/26 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Харків Справа № 917/190/26

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Демідова П.В. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.

та представників учасників справи:

від позивача – Савченко Т.В.- представник;

від відповідача– не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Злагода” на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.06.2026 у справі №917/190/26

за позовною заявою фізичної особи-підприємця Худякова Сергія Михайловича, м. Карлівка, Полтавський район, Полтавська область,

до Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Злагода”, с.Пальчиківка, Полтавський район, Полтавська область,

про стягнення 1021514,10 грн,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року Фізична особа-підприємець Худяков Сергій Михайлович (далі- Позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовом до Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Злагода” (далі- Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 1 021 514,10 грн., з яких сума основного боргу 940 100,00 грн, інфляційні нарахування за період з 04.03.2025 по грудень 2025 року в сумі 54 833,74 грн, 3% річних в сумі 26 833,74 грн. за період з 04.03.2025 по 10.02.2026 року(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 04.06.2026 у справі №917/190/26 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 940100,00 грн основного боргу, 17022,63 грн інфляційних втрат, 12517,50 грн 3% річних, 11636,25 грн судового збору та 17085,93 грн витрат на правничу допомогу, стягнуто з Позивача на користь Відповідача 1270,00 грн витрат на правничу допомогу, в іншій частині позовних вимог – відмовлено, повернуто Позивачу з державного бюджету України судовий збір у сумі 19658,59 грн, який сплачено платіжною інструкцією №19 від 10.02.2026.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині стягнення 17 022,63 грн інфляційних втрат та 12 517,50 грн 3% річних, Відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області 04.06.2026 по справі №917/190/26 в оскаржуваній частині та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідач вважає, що рішення у справі прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, без урахування всіх обставин справи, оскільки суд першої інстанції не врахував умови на п. 7.1 Додаткової угоди №2 від 03.03.2025, де встановлено припинення всіх претензій та нарахування штрафів та пені, у тому числі передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також, Відповідач просив стягнути на свою користь з Позивача витрати на правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.08.2026 року у справі

№917/190/26 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача на означене судове рішення, а ухвалою від 26.08.2026 розгляд справи призначено на 07.09.2026 о 12:30.

Від Позивача надійшов відзив, за змістом якого він просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважав рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, оскільки саме по собі припинення сторонами «нарахування штрафів та пені» не означає автоматичної відмови кредитора від прав, установлених ч. 2 ст. 625 ЦК України, а таке словосполучення «всі інші претензії» у п. 7.1 обмежено конкретною часовою межею - станом на 03.03.2025 року, тоді як оскаржувані нарахування здійснено за прострочення, яке виникло лише з 02.09.2025 року.

Також Позивач зазначив у відзиві, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу, які він очікує понести в суді апеляційної інстанції становить 10 000,00грн., докази понесення яких будуть надані у встановлені законодавством строки.

У судовому засідання 07.09.2026 Позивач підтримав свої заперечення, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, просив рішення суду залишити без змін, а скаргу –без задоволення.

Від апелянта в день розгляду справи надійшло клопотання, в якому останній просить суд відкласти судове засідання у даній справі, призначене на 07.09.2026 на іншу дату.

Клопотання обґрунтоване тим, що представник заявника задіяна в інших справах, засідання по яких відбудуться в Полтавському районному суді Полтавської області 07.09.2026 року о 09:00 та 09:30, через систематичні повітряні тривоги адвокат фізично не встигне на засідання призначене на 12:00 до офісу в центрі м. Полтава, по вул. Гоголя, 12. Приймати участь інший представник або керівник кооперативу теж не мають можливості і не мають відповідного фаху та вважає при цьому, що присутність представника апелянта адвоката Власенко Н.О. має виключне і важливе значення в розгляді справи, і є вкрай необхідним для подання додаткових пояснень по справі.

Ухвалою судової колегії, занесеної до протоколу судового засідання наведені в клопотанні причини неявки представника Відповідача визнано неповажними за наступних підстав.

Дане судове засідання проводиться в місті Харкові, тоді як офіс представника Відповідача, про неможливість своєчасного прибуття до якого зазначено у заяві, знаходиться у місті Полтава. Відтак необхідність прибути саме до власного офісу в м. Полтаві могла б мати процесуальне значення лише у випадку, якщо представник апелянта планувала брати участь у засіданні Східного апеляційного господарського суду дистанційно в режимі відеоконференції. Однак заяви про участь представника ВСК «Злагода» у судовому засіданні 07.09.2026 в режимі відеоконференції в установленому ГПК України порядку апелянтом не подавалося. Крім того, зазначений представником час проведення судових засідань в Полтавському районному суді Полтавської області не збігається з часом розгляду даної господарської справи, отже ця обставина не може бути визнана у якості поважної причини неможливості участі заявника у режимі відеоконференції. Також Відповідачем не доведено, що він не мав можливості направити в судове засідання інших представників.

Враховуючи викладене, розгляд справи здійснюється без участі представника Відповідача, який був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-укладення 23.08.2023 між сторонами спору Договору оренди 23/08/Х за умовами п. 1.1. якого Позивач зобов`язався передати в тимчасове платне володіння та користування комбайн, а також забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а Відповідач зобов`язався прийняти в тимчасове користування комбайн під керуваннями екіпажу (водія) Позивача та сплачувати йому оренду плату, а також забезпечувати роботу комбайну необхідними паливно-мастильними матеріалами;

-підписання між сторонами актів приймання - передачі виконання послуг (арк. справи 14-16), згідно яких Позивачем було надано послуги з оренди за користування комбайном по обмолоту проса CATERPILLAR Lexion 580R, а саме:

акт надання послуг № 11 від 14.09.2023 на загальну суму 585 600 грн.;

акт надання послуг № 13 від 02.10.2023 на загальну суму 386 400 грн.;

акт надання послуг № 17 від 18.10.2023 на загальну суму 1 858 800 грн.;

-укладення 27.08.2024 року між сторонами Додаткової угоди до Договору оренди сільськогосподарської техніки №23/08/Х від 23.08. 2023р. з екіпажем про розстрочення оплати, за умовами якої сторони узгоджують розмір заборгованості по оплаті орендної плати за Договором оренди від 23.08.2023 року в розмірі 2 287 500,00 грн., а також графік платежів;

-часткової оплати Відповідачем суми в розмірі 216 000, 00 грн на підставі платіжних інструкцій № 8175 від 26.09.2024, № 9249 11.12.2024 та № 9968 від 14.02.2025.

Також судом встановлено укладення 03.03.2025 року між сторонами Додаткової угоди № 2 до Договору оренди сільськогосподарської техніки №23/08/Х від 23.08.2023 з екіпажем про розстрочення оплати ви 49), згідно якої сторони:

- погодили зменшення суми зобов`язання Відповідача у зв`язку з підписанням Договору Цесії № 2 від 10.03.2025 року (шляхом передачі права вимоги боргу);

- узгодили зменшення суми боргу на 1 165 900 грн;

- узгодили розмір заборгованості по оплаті орендної плати за Договором оренди від 23.08.2023 року в розмірі 940 100,00 грн. на момент укладення додаткової угоди;

- узгодили додаткове зобов`язання Відповідача в розмірі 10% від суми боргу в розмірі 190 000,00 грн у якості штрафної санкції за несвоєчасну оплату послуг за основним договором;

- встановили строк оплати відповідних сум до 01.09.2025 року.

Звертаючись з даним позовом, Позивач зазначав, що Відповідачем було порушено умови Договору оренди щодо оплати за оренду майна, у зв`язку з чим за Відповідачем утворилась заборгованість у сумі 940 100,00 грн, на яку Позивачем нараховано на підставі ст. 625 ЦК України інфляційні втрати у розмірі 54 833,74 грн, та 3% річних у розмірі 26 833,74 грн.

Відповідач у суді першої інстанції не заперечував факту отримання послуг від Позивача щодо за користування комбайном по обмолоту проса CATERPILLAR Lexion 580R, однак вказав, що Позивач не зазначає, що 03.03.2025 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до договору оренди сільськогосподарської техніки №23/08/Х від 23.08.2023 з екіпажем про розстрочення оплати, де сторони, зокрема, узгодили припинення всі інших претензії та нарахування штрафів та пені по даній сумі станом на дату укладання угоди та зафіксували заборгованість Позивача перед Відповідачем в сталій сумі 940 100,00 грн.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, господарський суд виходив з обставин доведеності Позивачем несплати Відповідачем орендних платежів у визначені Договором та Додатковими угодами строки, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про наявність підстав до стягнення з Відповідача суми заборгованості у розмірі 940 100 грн. та нарахованих на неї 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Предметом апеляційного перегляду є незгода Відповідача з висновками суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь Позивача 3% річних та інфляційних втрат; рішення суду в частині стягнення 940 100,00 грн основного боргу та 17 085,93 грн витрат на правничу допомогу жодною зі сторін не оскаржується, а отже не переглядається судовою колегією.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, Позивачем нараховано та заявлено до стягнення інфляційні нарахування за період з 04.03.2025 по грудень 2025 року в сумі 54 833,74 грн, 3% річних в сумі 26 833,74 грн. за період з 04.03.2025 по 10.02.2026 року.

Судом при вирішенні спору враховано, що згідно п. 8 Додаткової угоди № 2 сторони узгодили строк повного погашення суми боргу не пізніше ніж до 01.09.2025 року, тому суд дійшов висновку, що останнім днем погашення боргу є 01.09.2025 року, а тому прострочення розпочалося з 02.09.2025 року, а не з 04.03.2025 року, як помилково вважав Позивач.

Суд першої інстанції, здійснивши власний розрахунок інфляційних та 3 % річних встановив, що розмір інфляційних нарахувань за період з 02.09.2025 року по 31.12.2025 року становить 17 022,63 грн, розмір 3% річних за період з 02.09.2025 року по 10.02.2026 року 12 517,50 грн. та задовольнив вимоги в цій частині, а в іншій частині позовних вимог суд відмовив за необґрунтованістю.

Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, єдиною підставою для незгоди з рішенням суду в оскаржуваній частині, Відповідач визначає невірне тлумачення судом першої інстанції умов п. 7.1. Додаткової угоди № 2 за домовленістю сторін цією угодою припиняться всі інші претензії та нарахування штрафів та пені по даній сумі станом на дату укладання угоди.

За твердженням Відповідача, такий зміст пункту 7.1. Додаткової угоди означає, що сторони погодили відмову від претензій щодо суми заборгованості та інших штрафних санкцій і зафіксували заборгованість ВСК «Злагода» перед Позивачем по Договору №23/08/Х від 23.08.23 року в сталій сумі 940 100,00 грн. і відповідно всі інші нарахування і претензії є безпідставними і такі позовні вимоги не можуть бути задоволені.

Доводи апелянта судова колегія вважає необґрунтованими з огляду на наступне.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

В той же час частиною другою цієї ж статті ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Приписи ст. 625 ЦК України про розмір процентів, що підлягають стягненню за порушення грошового зобов`язання, є диспозитивними та застосовуються, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення застосовуються у випадку, якщо сторони в договорі не передбачили інший розмір процентів річних.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Отже, зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю тобто, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язання (Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Великої Палата Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19).

Таким чином, нарахування кредитором 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, а є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Зазначена правова позиція щодо правової природи відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України, висвітлена у правових висновках Великої Палати Верховного Суду, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20).

Крім того, подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-59ІЦСІ8), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Такий висновок наведено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05 липня 2019 року у справі № 905/600/18.

Таким чином, умови п. 7.1. Додаткової угоди № 2 про припинення інших претензії та нарахування штрафів та пені по даній сумі станом на дату укладання угоди, не є перепоною для Позивача для вимоги про оплату суми боргу з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат вже після порушення нового строку виконання узгодженого за даною угодою грошового зобов`язання.

До того ж, пункт 7.1 Додаткової угоди №2 врегульовує претензії сторін станом на 03.03.2025 року, проте пунктом 8 тієї ж Додаткової угоди встановлено новий строк виконання грошового зобов`язання — до 01.09.2025 року.

Оскільки Відповідач зазначене зобов`язання у встановлений строк не виконав, тому з 02.09.2025 року виникло нове прострочення, якого не існувало і не могло існувати станом на дату укладення Додаткової угоди №2.

Отже, місцевий господарський суд правомірно стягнув з Відповідача на користь Позивача інфляційні нарахування за період з 02.09.2025 року по 31.12.2025 року у розмірі 17 022,63 грн та 3% річних за період з 02.09.2025 року по 10.02.2026 року у розмірі 12 517,50 грн.

Будь-яких порушень норм процесуального права в діях суду при ухваленні оспорюваного рішення, які в силу вимог ч. 3 ст. 277 ГПК України є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення - судовою колегією не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновок суду першої інстанції.

Таким чином, судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга Відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 04.06.2026 у справі №917/190/26 - залишенню без змін.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги у вигляді сплаченого судового збору, а також понесені Відповідачем витрати на правничу допомогу відносяться на Відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну Виробничого сільськогосподарського кооперативу “Злагода” на рішення Господарського суду Полтавської області від 04.06.2026 у справі №917/190/26- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Полтавської області від 04.06.2026 у справі №917/190/26 – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції у вигляді судового збору, віднести на Виробничий сільськогосподарський кооператив “Злагода”.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 15.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя П.В. Демідова

Суддя Д.О. Попков