Постанова від 06 вересня 2026 р. у справі №917/1268/25 — Східний апеляційний господарський суд

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 року м. Харків Справа № 917/1268/25

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А. , суддя Попков Д.О.

за участю секретаря судового засідання Семченко Ю.О.,

та представників учасників справи:

від прокуратури Ковальова І.І.– посвідчення;

від інших учасників справи: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчукгаз-Трейдінг”, м. Кременчук, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.07.2026 у справі №917/1268/25

за позовом Заступника керівника Миргородської окружної прокуратури, м. Миргород, Полтавська область в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1) Полтавської обласної ради, м. Полтава,

2) Департаменту освіти і науки Полтавської обласної військової адміністрації , м. Полтава,

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчукгаз-Трейдінг”, м. Кременчук, Полтавська область,

2) Гадяцький профільний ліцей імені Т.Г. Шевченка (Гадяцький обласний науковий ліцей-інтернат ІІ-ІІІ ступенів імені Є.П.Кочергіна) Полтавської обласної ради м. Гадяч, Миргородський район, Полтавська область

про визнання недійсним додаткових угод до договору, повернення сплачених коштів

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026р. до Господарського суду Полтавської області звернувся Заступник керівника Миргородської окружної прокуратури (далі- Прокурор) в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради (далі- Позивач 1), Департаменту освіти і науки Полтавської обласної військової адміністрації (далі- Позивач 2) до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-Трейдінг» (далі- Відповідач 1), Гадяцького профільного ліцею імені Т.Г. Шевченка (Гадяцький обласний науковий ліцей-інтернат ІІ-ІІІ ступенів імені Є.П.Кочергіна) Полтавської обласної ради (далі- Відповідач 2) про визнання недійсними додаткових № 1 від 10.02.2021, №2 від 12.02.2021, №3 від 18.03.2021, № 4 від 19.03.2021, №5 від 06.04.2021 до Договору №610/2021-Б про закупівлю природного газу, укладеного 27.01.2021 Гадяцьким обласним науковим ліцеєм-інтернатом ІІ-ІІІ ступенів імені Є.П. Кочергіна (Гадяцький профільний ліцей імені Т.Г. Шевченка) Полтавської обласної ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кременчукгаз-Трейдінг», а також про стягнення з Відповідача 1 надмірно сплачених грошових коштів в сумі 165 452,77 грн.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 02.07.2026 у справі №917/1268/25 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішенням господарського суду та вважаючи його таким, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, Відповідач 1 звернувся з апеляційною скаргою, мотивуючи її наступним:

- суд дійшов помилкового висновку щодо незаконності укладених додаткових угод, оскільки їх законність встановлена пунктом 2 частини 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» з огляду на наявність інформації ТБ „УЕБ“, яка повністю відображає динаміку зростання ринкової ціни на природний газ у спірний період;

- суд проігнорував вимоги ч.4 ст. 202 та п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України, оскільки Позивачі, будучи належним чином повідомленими про дату час та місце розгляду справи №917/1268/25, не з`явилися в жодне судове засідання, що є підставою до залишення позовної заяви без розгляду;

- є помилковим посилання суду на вимоги ст. 1212 ЦК України через існування між Відповідачами договірних відносин.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2026 року у справі №917/1268/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відповідача 1, а ухвалою від 04.08.2026 розгляд справи призначено на 07.09.2026 о 12:15.

Прокурор направив до суду відзив на апеляційну скаргу Відповідача 1, за змістом якого не погодився з доводами апеляційної скарги, зазначивши, що:

- укладені додаткові угоди порушують положення Закону України “Про публічні закупівлі”, а внесення змін до істотних умов Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод № 1,2,3,4,5 є документального непідтвердженим та необґрунтованим, з перевищенням максимального ліміту збільшення ціни більш ніж на 10 %;

-участь прокурора у судових засіданнях та підтримання ним позовних вимог у даній справі свідчить про належне процесуальне представництво інтересів держави, а неявка представників органів, в інтересах яких подано позов, не може автоматично зумовлювати залишення позову без розгляду;

-твердження апелянта про те, що існування між сторонами договірних відносин виключає застосування ст. 1212 ЦК України є помилковим, оскільки у спірних правовідносинах йдеться не про повернення коштів, отриманих на виконання чинного договору, а про повернення коштів, отриманих саме на підставі додаткових угод, які в судовому порядку визнані недійсними.

Відзивів від інших учасників справи у визначений ухвалою суду строк не надходило.

У судовому засіданні 07.09.2026р. Прокурор заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення.

Представник Відповідача 1 надіслав клопотання про розгляд справи за його відсутності та зазначив про підтримання доводів апеляційної скарги у повному обсязі.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, в тому числі, не приєднались до участі в режимі відеоконференції, але були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів вважала за необхідне розглянути справу за їх відсутності, оскільки вони не скористались своїми правами участі в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Рішенням господарського суду в межах даної справи встановлені наступні обставини:

-укладення 27.01.2021 за результатами публічної закупівлі UA-2020-12-04-014441-b між Відповідачами Договору №610/2021-Б про закупівлю природного газу, за умовами п. 1.1. якого Відповідач 1 постачає природний газ згідно коду ДК 021:2015 (CPV 2008) – 09120000-6 - Газове паливо Відповідачу 2 в обсягах і порядку, передбачених Договором для забезпечення його потреб, а Відповідач 1 оплачує Відповідачу 2 вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених Договором;

- укладення між Відповідачами шести додаткових угод до Договору, а саме:

Додаткової угоди №1 від 10.02.2021, якою збільшено ціну за 1000 м3 природного газу із 6 450 грн до 7 095 грн, тобто на 10% від вартості визначеної у Договорі;

Додаткової угоди №2 від 12.02.2021, якою збільшено ціну за 1000 м3 газу із 7 095 грн до 7 804,50 грн, тобто на 21% від вартості визначеної у Договорі;

Додаткової угоди №3 від 18.03.2021, якою збільшено ціну за 1000 м3 газу із 7 804,50 грн до 8 584,96 грн, тобто на 33,1% від вартості визначеної у Договорі;

Додаткової угоди №4 від 19.03.2021, якою збільшено ціну за 1000 м3 газу із 8 584,96 грн до 9 200 грн, тобто на 42,6% від вартості визначеної у Договорі;

Додаткової угоди №5 від 06.04.2021,якою збільшено ціну за 1000 м3 газу із 9 200 грн до 9 900 грн, тобто на 53,5% від вартості визначеної у Договорі;

Додаткової угоди №6 від 20.10.2021, якою сторони, у зв`язку зі значним коливанням ціни на газовому ринку, Споживач і Постачальник дійшли згоди припинити дію Договору №610/2021-Б від 27.01.2021. Загальна сума Договору зменшена на 754 601,03 грн і тепер становить 728 898,97 грн з ПДВ;

Також судом встановлено факт поставки на виконання умов Договору Відповідачем 1 Відповідачу 2 в період з лютого 2021 по травень 2021 природного газу загальним обсягом 87,356 тис. м.3 з оформленням актів прийому-передачі фактично поставлених обсягів газу, щопідписані сторонами а саме:

- актом прийому-передачі за лютий 2021 №986 від 28.02.2021 - природний газ обсягом 14,444 тис. м3 на суму 93 163,80 грн з ПДВ (77 636,50 грн без ПДВ + 15 527,30 грн ПДВ), що становить 5 375,00 грн без ПДВ за 1000 м3 (за ціною 6 450,00 грн з ПДВ, вказаною у Договорі №610/2021-Б);

- актом прийому-передачі за лютий 2021 №987 від 28.02.2021 - природний газ обсягом 3,402 тис. м3 на суму 24 137,20 грн з ПДВ (20 114,33 грн без ПДВ + 4 022,87 грн ПДВ), що становить 5 912,50 грн без ПДВ за 1000 м3 (за ціною 7 095 грн з ПДВ, вказаною у Додатковій угоді №1);

- актом прийому-передачі за лютий 2021 №988 від 28.02.2021 - природний газ обсягом 26,008 тис. м3 на суму 202 979,44 грн з ПДВ (169 149,53 грн без ПДВ +33 829,91 грн ПДВ), що становить 6 503,75 грн без ПДВ за 1000 м3 (за ціною 7 804,50 грн з ПДВ, вказаною у Додатковій угоді №2);

- актом прийому-передачі за березень 2021 №997 від 31.03.2021 - природний газ обсягом 31,502 тис. м3 на суму 289 818,53 грн з ПДВ (241 515,44 грн без ПДВ + 48 303,09 грн ПДВ), що становить 7 666,67 грн без ПДВ за 1000 м3 (за ціною 9 200 грн з ПДВ, вказаною у Додатковій угоді №4);

- актом прийому-передачі за квітень 2021 №1484 від 30.04.2021 - природний газ обсягом 12,000 тис. м3 на суму 118 800 грн з ПДВ (99 000 грн без ПДВ + 19 800,00 грн ПДВ), що становить 8 250 грн без ПДВ за 1000 м3 (за ціною 9 900 з ПДВ, вказаною у Додатковій угоді №5).

Судом встановлено факти оплати Відповідачем 2 Відповідачу 1 грошових коштів за отриманий природний газ на загальну суму 728 898,97, а саме:

- у лютому 2021 року за ціною визначеною у Договорі на загальну суму 93 163,80 грн з ПДВ, що відповідає визначеній сумі в акті прийому-передачі №986 від 28.02.2021, згідно платіжного доручення №112 від 24.03.2021 на суму 93 163,80 грн;

- у лютому 2021 року за ціною визначеною у Додатковій угоді №1 на загальну суму 24 137,20 грн з ПДВ, що відповідає визначеній сумі в акті прийому-передачі №987 від 28.02.2021, згідно платіжного доручення №113 від 25.03.2021 на суму 24 137,20 грн;

- у лютому 2021 року за ціною визначеною у Додатковій угоді №2 на загальну суму 202 979,44 грн з ПДВ, що відповідає визначеній сумі в акті прийому-передачі №988 від 28.02.2021, згідно платіжного доручення №114 від 26.03.2021 на суму 202 979,44 грн;

- у березні 2021 року за ціною визначеною у Додатковій угоді №4 на загальну суму 289 818,53 грн з ПДВ, що відповідає сумі, визначеній в акті прийому-передачі №997 від 31.03.2021, згідно платіжного доручення №190 від 14.04.2021 на суму 289 818,53 грн;

- у квітні 2021 року за ціною визначеною у Додатковій угоді №5 на загальну суму 118 800,00 грн з ПДВ, що відповідає сумі, визначеній в акті прийому-передачі природного газу №1484 від 30.04.2021, згідно платіжного доручення №252 від 12.05.2021 на суму 118 800,00 грн.

- фактична оплата за поставку природного газу по цінам визначеним Додатковій угоді №3 не проводилась, а із загального об`єму придбаного природного газу, який становив 87,356 тис. м3, Відповідачем 2 за ціною встановленою у Договорі придбано лише 14,444 тис. м3 на суму 93 163,80 грн з ПДВ.

Зазначені обставини сторонами не оспорюються.

Звертаючись з позовом до суду, Прокурор зазначав, що всупереч інтересів держави без належного підтвердження підстав, в порушення норм та положень Закону України “Про публічні закупівлі” та його принципів, Відповідачами шляхом укладенння Додаткових угод №1, 2, 3, 4 та 5 збільшено ціну природного газу на 53,5% від початкової вартості за одиницю товару, узгодженої сторонами на дату укладення Договору, що призвело до зайвих витрат бюджету на суму 165 452,77 грн.., які Прокурор вимагав стягнути з Відповідача 1.

Відповідачі не скористались правом на подання відзивів на позов у суді першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність спірних Додаткових угод вимогам статті 41 Закону України “Про публічні закупівлі», якими було незаконно збільшено ціну закупівлі та з місцевого бюджету безпідставно в надмірній сумі сплачено Відповідачу 1 коштів в сумі 165 452,77 грн., у зв`язку з чим вказана сума коштів підлягає стягненню з Відповідача 2 на користь Позивача на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України.

Суд першої інстанції перевірив процесуальну дієздатність Прокурора на подання даного позову та дійшов висновку про доведеність порушення інтересів держави, правильність визначення Прокурором позивачів у цій справі та дотримання ним процедури звернення в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст.53 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги такими, що їх не спростовують, виходячи з наступного.

Щодо процесуальних питань.

Так, Відповідач 1 стверджує про порушення судом першої інстанції приписів ч.4 ст. 202 та п.4 ч.1 ст. 226 ГПК України, оскільки суд мав залишити позов без розгляду через неявку Позивачів в жодне судове засідання, а не розглядати позов по суті.

Згідно з частиною 4 статті 202 ГПК України, у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Разом з тим, за змістом ч.ч.3,5 ст.53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Вимогами ст.55 ГПК України передбачено, що органи та особи, які відповідно до цього Кодексу звернулися до суду в інтересах інших осіб, мають процесуальні права та обов`язки особи, в інтересах якої вони діють, за винятком обмежень, передбачених частиною другою цієї статті (укладення мирової угоди).

Відмова органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

Оскільки звернення до суду з даним позовом було ініційоване Прокурором в інтересах держави в особі Полтавської обласної ради та Департаменту освіти і науки Полтавської обласної військової адміністрації, з урахуванням наведених норм закону можливість залишення даного позову судом без розгляду процесуальною поведінкою Позивачів (неявка до судового засідання, не підтримання або заперечення щодо позову, тощо) не визначається.

Зважаючи на наведене, у суду були відсутні підстави до залишення без розгляду позову Прокурора на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України через неявку Позивачів, у зв`язку з чим судова колегія вважає доводи апеляційної скарги Відповідача 1 в цій частині необґрунтованими.

Щодо суті спору.

Предметом спору в цій справі є визнання недійсними додаткових угод № 1,2,3,4,5 до Договору № 610/2121-Б від 27.01.2021 через невідповідність їх положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" та стягнення з Відповідача 1 на користь обласного бюджету коштів, отриманих без належних на те підстав.

Відповідно до частини першої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актами цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно із ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою статті 203 цього Кодексу.

Вимогами ч.3 ст. 215 ЦК України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно із ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона держала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1ст. 41 Закону України “Про публічні закупівлі” договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Відповідно до ч.4 ст. 41 Закону “Про публічні закупівлі” ( в редакції на момент укладення договору) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з п. 2 ч.5 наведеної норми істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадку збільшення ціни за одиницю товару до 10 % пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та теплової енергії.

У постанові від 23.01.2024р. по справі №922/2321/22 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п`ятої статті 41 Закону № 922-VIII, проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10 % від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як встановлено судом першої інстанції, після укладення Договору відбулось підвищення початкової ціни, а саме:

за додатковою угодою № 1 складало 10 % (з 6450 грн до 7095 грн);

за додатковою угодою №2 від 12.02.2021 збільшено ціну за 1000 м3 газу із 7 095 грн до 7 804,50 грн, тобто на 21% від вартості, визначеної у Договорі;

за додатковою угодою №3 від 18.03.2021 збільшено ціну за 1000 м3 газу із 7 804,50 грн до 8 584,96 грн, тобто на 33,1% від вартості, визначеної у Договорі;

за додатковою угодою №4 від 19.03.2021 збільшено ціну за 1000 м3 газу із 8 584,96 грн до 9 200 грн, тобто на 42,6% від вартості визначеної у Договорі; Додатковою угодою №5 від 06.04.2021 збільшено ціну за 1000 м3 газу із 9 200 грн до 9 900 грн, тобто на 53,5% від вартості, визначеної у Договорі.

Отже судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо невідповідності змісту укладених Додаткових Угод вимогам (обмеженням), передбаченим ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Щодо доводів апеляційної скарги в контексті наявності у сторін права на внесення змін до Договору з огляду на збільшення ціни теплової енергії на ринку, що передбачено в Договорі, судова колегія зазначає, що таке право мало здійснюватися в межах дозволеного відсоткового збільшення ціни, передбаченого спеціальною нормою п.2 ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі”.

Стосовно доводів апеляційної скарги про неналежну оцінку листів Полтавської ТПП щодо коливання ціни та їх відповідності умовам п. 13.2 Договору, якими сторони обґрунтовували необхідність укладення спірних угод, судова колегія зазначає наступне.

Суд враховує, що кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених у ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі № 913/368/19, від 11.05.2023 у справі №910/17520/21).

Тобто сам факт збільшення ціни товару на ринку не обов`язково тягне підвищення ціни на аналогічний товар, який є предметом договору.

При зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Крім того, постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Як коливання ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Водночас на підтвердження факту коливання ціни на товар, у документі, який видає компетентна організація, має бути зазначена діюча ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почали змінюватися ціни на ринку, - як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24).

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено форму / вигляд інформації щодо такого коливання, внесення змін до договору про закупівлю можливе у випадку саме факту коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2025 року у справі № 916/747/24).

Параграфом 1 глави 5 розділу І ГПК України унормовані основні положення про докази. При цьому суд виходить із того, що спеціальним законодавством у сфері публічних закупівель не визначено певний орган чи особу, яку законодавець наділив би повноваженнями надавати інформацію на підтвердження коливання ціни товару на ринку.

Під час визначення щодо доказів на підтвердження коливання ціни товару на ринку слід виходити як з аналізу норм чинного законодавства щодо повноважень та функцій суб`єктів надання такої інформації (наприклад, до цих суб`єктів можна віднести Державну службу статистики України, на яку Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" покладено функцію з контролю за цінами в частині здійснення моніторингу динаміки цін (тарифів) на споживчому ринку; державне підприємство "Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків", яке на замовлення суб`єкта господарювання виконує цінові / товарні експертизи, зокрема, щодо відповідності ціни договору наявній кон`юнктурі певного ринку товарів; ТПП України, яка у межах власних повноважень надає послуги щодо цінової інформації, тощо), так і положень щодо доказів, які закріплені у главі 5 розділу І ГПК України.

Отже, з-поміж іншого, довідки, експертні висновки ТПП України, тощо можуть використовуватися для підтвердження коливання ціни товару на ринку. Втім судам у порядку статті 86 ГПК України слід їх досліджувати та оцінювати за критеріями належності, допустимості, достовірності, вірогідності з точку зору саме факту коливання ціни на товар (див. постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 926/3244/22).

Так, суд першої інстанції, ухвалюючи судове рішення, встановив, що Відповідачі належними та допустимими доказами не довели необхідності внесення змін оскаржуваними Додатковими угодами щодо ціни за природний газ.

При цьому суд відзначив, що листи ТБ «Української енергетичної біржі», які надані постачальником в обґрунтування правомірності збільшення ціни на одиницю товару, не підтверджують належним чином саме пропорційність зміни ціни та не доводять об`єктивної необхідності її зміни у конкретному розмірі.

Зокрема, листи ТБ «Української енергетичної біржі» № 122/79 від 05.02.2021 та № 122/98 від 10.02.2021, на підставі яких укладено Додаткову угоду №1, не відображають коливання ціни природного газу на ринку між датою укладення Договору та датою укладення Додаткової угоди №1, а вказують на вартість товару лише на дві дати – станом на 28.01.2021 та 10.02.2021.

Щодо Додаткової угоди № 2 від 10.02.2021, укладеної на підставі листів ТБ «Українська енергетична біржа» №122/98 від 10.02.2021 та №122/119 від 12.02.2021, і якою ціну збільшено до 7 959,12 грн/1000 м куб., то, як встановлено судом першої інстанції, за інформацією, опублікованою на веб-сайті «Українська енергетична біржа», середньозважена ціна за 1000 м3 природного газу ресурсу лютого 2021 року станом на 10.02.2025 становила 8 212,55, а 12.02.2021 - 8 212,34 грн. Тобто коливання у бік збільшення у період часу з 10.02.2021 до 12.02.2021 – не відбулося, а навпаки, ціна на товар зменшилась.

Щодо Додаткової угоди № 3, укладеної на підставі листів ТБ «Української енергетичної біржі» №122/119 від 12.02.2021 та №122/206 від 17.03.2021 із зазначенням середньозваженої ціни природного газу станом на 12.02.2021 та на 01.03.2021 , то дані листи не відображають ціну природного газу чи її коливання на ринку між датою укладення Додаткової угоди №2 та Додаткової угоди №3, вони вказують лише вартість товару на конкретні дати.

Судом першої інстанції також констатовано коливання ціни природного газу в бік зменшення між датами укладення Додаткових угод № 2 та № 3 за інформацією, опублікованою на веб-сайті «Українська енергетична біржа», що апелянтом не спростовано.

Між датами укладення Додаткової угоди №3 та Додаткової угоди №4 аналогічні листи також не відображають ціну природного газу чи її коливання на ринку, а вказують на вартість товару на дві дати – станом на 01.03.2021 та на 02.03.2021.

Щодо Додаткової угоди №5, яка укладена на підставі листів ТБ «Української енергетичної біржі» №122/221 від 19.03.2021 та №122/296 від 06.04.2021, то вони також не відображають ціну природного газу чи її коливання на ринку між датою укладення Додаткової угоди №4 та Додаткової угоди №5, а вказують на вартість товару на дві дати – станом на 02.03.2021 та на 01.04.2021.

Окрім цього, останній лист ТБ «Української енергетичної біржі» датований набагато раніше, ніж укладена Додаткова угода №5, що не може свідчити про укладення угоди з обґрунтованим коливанням ціни товару на ринку на момент її укладення.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що внесення змін до істотних умов Договору щодо збільшення ціни за одиницю товару на підставі додаткових угод № 1,2,3,4,5 є документально непідтвердженим та необґрунтованим, окрім цього, додаткові угоди № 2,3,4,5 укладені з перевищення максимального ліміту щодо збільшення ціна на 10 %.

Надані Відповідачем 1 на підтвердження необхідності укладення додаткових угод документи мають довідково-інформаційний характер та не містять точної інформації про коливання цін на газ станом, як на момент звернення Відповідача з пропозиціями про внесення змін до договору, так і на момент підписання спірних додаткових угод, не містять відомостей щодо динаміки ціни на предмет закупівлі, у них відсутній аналіз вартості природного газу на конкретну дату у порівнянні з попередніми періодами дати укладання договору, чи будь-які інші дані, які б підтверджували коливання ціни (за одиницю товару) природного газу на ринку.

Отже ці докази, що надані на підтвердження необхідності збільшення ціни - не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору на підставі п. 2. ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Крім того, зобов`язання документально підтвердити відповідне коливання в бік зростання ціни покладено саме на постачальника на момент його звернення до замовника з відповідними пропозиціями щодо перегляду ціни в відповідному розрахунковому періоді.

Колегія суддів враховує, що постачальник має довести не лише підвищення цін на певний товар на відповідному ринку, але й обґрунтувати для замовника пропозиції щодо підвищення ціни, визначеної у договорі, а також обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору за запропонованою замовнику на тендері ціною, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2021 в справі № 927/491/19 та від 25.11.2021 в справі № 927/563/20.

Отже суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку необхідність внесення змін щодо ціни природного газу не можна вважати обґрунтованою та такою, що підтверджена належними доказами.

За таких обставин судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо не доведення Відповідачем законності та обґрунтованості збільшення ціни товару за Договором закупівлі в порядку ч.5 ст.41 Закону України “Про публічні закупівлі”, а укладення спірних Додаткових угод № 1 від 10.02.2021; № 2 від 12.02.2021; № 3 від 18.03.2021; № 4 від 19.03.2021; № 5 від 06.04.2021, до Договору №610/2021-Б про закупівлю природного газу, укладеного 27.01.2021 в наведеній частині суперечить вимогам статті 41 Закону України” Про публічні закупівлі” та положенням статті 203, 215 ЦК України, що є підставою для визнання їх недійсними.

Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Оскільки зазначені додаткові угоди № 1 від 10.02.2021; № 2 від 12.02.2021; № 3 від 18.03.2021; № 4 від 19.03.2021; № 5 від 06.04.2021, до Договору №610/2021-Б про закупівлю природного газу, укладеного 27.01.2021 є недійсними та не породжують правових наслідків, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість заявлених Прокурором позовних вимог про стягнення з Відповідача 1 незаконно набутих бюджетних грошових коштів в сумі 165 452,77 грн. на користь обласного бюджету Полтавської області, що відповідає приписам статей 216, 1212 ЦК України.

Твердження Відповідача 1 про існування між сторонами договірних відносин, що виключає застосування ст. 1212 ЦК України є помилковим, оскільки у спірних правовідносинах йдеться не про повернення коштів, отриманих на виконання чинного договору, а про повернення коштів, отриманих саме на підставі додаткових угод, які в судовому порядку визнані недійсними.

Інших підстав до скасування судового рішення апеляційна скарга не містить.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Полтавської області від 02.07.2026 року у справі №917/1268/25 ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги, відносяться на заявника апеляційної скарги. Про стягнення інших витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу, сторонами не заявлено, отже вони не підлягають розподілу.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Кременчукгаз-Трейдінг”, м. Кременчук, Полтавська область на рішення Господарського суду Полтавської області від 02.07.2026 у справі №917/1268/25– залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 02.07.2026 року у справі №917/1268/25 – залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю “Кременчукгаз-Трейдінг”, м. Кременчук, Полтавська область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано 15.09.2026.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя О.А. Істоміна

Суддя Д.О. Попков