Постанова від 01 вересня 2026 р. у справі №758/5941/20 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2026 р. Справа№ 758/5941/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н.М.

за участю представників:

від позивача: Щербина О. Ю.

від відповідача: Покотило В. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2024

та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2024

у справі № 758/5941/20 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

до ОСОБА_1

про стягнення 15 749 729, 36 доларів США

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог та історія справи

У травні 2020 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (позивач) звернувся до Подільського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення 15 749 729, 36 доларів США майнової шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 758/7786/17 було встановлено, що ОСОБА_1 , як голова правління Публічного акціонерного товариства "Енергобанк" (ПАТ "Енергобанк"), внаслідок неналежного виконання своїх службових обов`язків, не здійснила належний контроль за розміщенням коштів банку на кореспондентських рахунках в інших банківських установах та за доцільністю вказаних операцій; несумлінно ставлячись до своїх службових обов`язків не здійснила всі заходи для виконання вказівок Національного банку України, наданих за результатами інспектування банку, в результаті чого вчасно не були повернуті кошти в сумі 15 749 729, 36 доларів США, розміщені в Bank Frick & Cо AG, що в подальшому, після визнання ПАТ "Енергобанк" неплатоспроможним та введення тимчасової адміністрації, дало змогу невстановленим особам заволодіти вказаними коштами та таким чином зменшити ліквідну масу банку при його ліквідації. В результаті недбалості, допущеній ОСОБА_1 , державі було завдано шкоди у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729, 36 доларів США, які в подальшому могли бути використані для покриття збитків, завданих ліквідацією вказаної банківської установи. Фонд гарантування вкладів фізичних осіб стверджував, що ОСОБА_1 , вчинивши кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, та спричинивши матеріальну шкоду у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 доларів США, що встановлено вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 758/7786/17, зобов`язана відшкодувати зазначену суму матеріальної шкоди на користь фонду, який здійснює заходи з виведення неплатоспроможного банку з ринку, у зв`язку із заподіяною службовою особою банку майновою шкодою, що відобразилось у неможливості банку в повному обсязі розрахуватися з його кредиторами з огляду на недостатність майна.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 09.08.2021 у справі №758/5941/20 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою від 08.02.2022 Київський апеляційний суд скасував рішення Подільського районного суду міста Києва від 09.08.2021 у справі № 758/5941/20. Ухвалив нове рішення, яким позовні вимоги Фонду гарантування вкладів фізичних осіб задовольнив. Присудив до стягнення з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в сумі 15 749 729, 36 доларів США.

Постановою від 18.10.2023 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду скасував рішення Подільського районного суду міста Києва від 09.08.2021 та постанову Київського апеляційного суду від 08.02.2022 у справі № 758/5941/20. Закрив провадження у справі № 758/5941/20 за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до ОСОБА_1 про відшкодування майнової шкоди. Повідомив Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, що розгляд цієї справи віднесений до юрисдикції господарського суду.

Ухвалою від 08.11.2023 Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду задовольнив заяву Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про направлення справи на розгляд господарського суду міста Києва. Справу № 758/5941/20 передав для продовження розгляду до господарського суду міста Києва.

12 грудня 2023 року до господарського суду міста Києва надійшов уточнений позов (оскільки зміст позовних вимог згідно з нормами Цивільного процесуального кодексу України не відповідає положенням статті 162 Господарського процесуального кодексу) про відшкодування майнової шкоди (збитків), завданих кримінальним правопорушенням, у сумі 15 749 729, 36 доларів США.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 758/5941/20 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- позивач має довести неправомірність рішень, дій/бездіяльності відповідача, в чому полягав негативний результат його діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідача та існуючого негативного результату;

- постановою прокурору відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарського О.П. від 07.06.2017 виділено з матеріалів кримінального провадження №12016000000000008 матеріали кримінального провадження, зокрема, щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ПАТ "Енергобанк", а саме: коштами у сумі 15 749 729, 36 дол. США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), тобто вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України. Отже, згідно із наданими документами, коштами в розмірі 15 749 729,36 дол. США, які просить стягнути позивач з відповідача як заподіяну шкоду в даному судовому провадженні, заволоділи невстановлені органом досудового розслідування особи шляхом вчинення злочину - шахрайства;

- розміщення коштів ПАТ "Енергобанк" на кореспондентському рахунку, відкритому в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн) відбувалося без безпосередньої участі відповідача;

- на момент відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління (12.02.2015) і до фактичного її звільнення з цієї посади (12.06.2015) кошти ПАТ "Енергобанк" знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Cо AG;

- в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення саме відповідачкою діяння (бездіяльності), яке завдало позивачу шкоди в сумі 15 749 729,36 доларів США, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язок між діянням ОСОБА_1 та втратою 15 749 729,36 доларів США з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), яка мала місце після того, як ОСОБА_1 була звільнена з посади (відсторонена від виконання обов`язків голови правління). Таким чином, матеріалами справи не доведено обставин заподіяння позивачу майнової шкоди саме внаслідок службової недбалості відповідача, встановленої вироком суду;

- вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №758/7786/17 є обов`язковим під час розгляду даної справи, проте він не містить встановленого факту заподіяння відповідачем майнової шкоди на суму 15 749 729,36 дол. США, та кваліфікація кримінального правопорушення не містить обвинувачення відповідача за ст. ст. 190,191 КК України, якими прямо передбачено шахрайство та привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем;

- натомість, кваліфікація дій відповідача, відповідно до вказаного вироку, є службова недбалість, яка ч. 1 ст. 367 КК України визначається, як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. Крім того, в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року по справі № 752/18401/15-к (провадження № 51-5868км18) зазначено, що з суб`єктивної сторони цей злочин (службова недбалість) характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов`язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити). Службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності. А відтак, позивач не звільнений від доказування в межах даної справи відносно доводів щодо визначення розміру майнової шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) обвинуваченої та спричиненою шкодою;

- окрім того, як вже зазначалось вище, у вироку Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі №758/7786/17 зазначено, що "злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнала себе винуватою, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілим ніхто не визнавався";

- встановлена вироком обставина відсутності потерпілого свідчить про те, що позивач із відповідною заявою, як це було передбачено ч. 3 ст. 55 КПК України, до органу досудового розслідування не звертався;

- саме заподіяння майнової шкоди позивачу в розмірі 15 749 729,36 доларів США від зникнення цих коштів з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), є предметом досудового розслідування в іншому кримінальному проваджені і не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із злочином, скоєним відповідачем;

- при вирішенні судом питання про наявність причинно-наслідкового зв`язку між майновою шкодою, заподіяною банку, та протиправними діями відповідача для настання цивільно-правої відповідальності, судом було встановлена відсутність такого причинно-наслідкового зв`язку між халатними діями ОСОБА_1 та недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729, 36 дол. США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), та якими шахрайським шляхом заволоділи невстановлені органом досудового розслідування особи.

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2024 заяву ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Присуджено до стягнення з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення мотивовано тим, що:

- дослідивши опис наданих послуг адвоката, приймаючи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, суд дійшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу не є співмірним із наданими адвокатом послугами та обсягом цих послуг, а тому за висновками суду, заявлений адвокатом до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи №758/5941/20 Господарським судом міста Києва у розмірі 421 618, 68 грн не відповідає критеріям, що наведені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України;

- враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, оскільки у задоволенні позову до ОСОБА_1 відмовлено, суд дійшов висновку про те, що з позивача підлягають стягненню витрати відповідача на оплату правової допомоги у сумі 40 000, 00 грн.

Постановою від 10.06.2025 Північний апеляційний господарський суд скасував рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2024 у справі № 758/5941/20. Прийняв нове рішення, яким позов задовольнив. Присудив до стягнення з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб майнову шкоду в сумі 15 749 729,36 доларів США. Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №758/5941/20 скасував та прийняв нове додаткове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу.

11.11.2025 Верховний Суд ухвалив постанову у цій справі, якою частково задовольнив касаційну скаргу ОСОБА_1 , скасував постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025, справу № 758/5941/20 передав на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

Підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд став висновок Верховного Суду про допущення судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови процесуальних порушень (частини 6 статті 75, статей 236, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України), оскільки суд не здійснив перевірки правильності й законності рішення суду першої інстанції, так і не навів доводів, за якими він не погодився із висновками суду першої інстанції щодо відсутності складу цивільного правопорушення.

Суд касаційної інстанції визнав помилковим висновок апеляційного суду, що вироком суду у кримінальній справі встановлено наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди внаслідок її протиправних дій, оскільки суд не встановлював наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, що має вирішальне значення для правильного вирішення даного спору.

Водночас суд касаційної інстанції зауважив, що обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (частина 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Короткий зміст апеляційної скарги. Позиція інших учасників справи

В апеляційній скарзі Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та додаткове рішення цього ж суду у справі № 758/5941/20, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про компенсацію судових витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга обґрунтована таким:

вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у кримінальній справі № 758/ встановлено факт неналежного виконання ОСОБА_1 своїх фідуціарних обов`язків як голови правління ПАТ "Енергобанк" та вчинення нею службової недбалості, що завдало шкоди державі у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729,36 дол. США, та в силу положень ч. 6 ст. 75 ГПК України, додатковому доведенню не підлягає;

Фонд також стверджував, що згідно Закону України "Про банки і банківську діяльність" на керівника банку покладено зобов`язання діяти на користь банку та його клієнтів; ставитись з відповідальністю до виконання своїх службових обов`язків; голова правління банку несе персональну відповідальність за діяльність банку; банк має здійснювати контроль управління ризиками, а згідно ст. 92 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України посадова особа зобов`язана діяти виключно в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно, у межах повноважень, наданих статутом юридичної особи і законодавством, і у спосіб, який, на її добросовісне переконання, сприятиме досягненню мети діяльності юридичної особи. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 у період з 12.04.2010 по 12.02.2015 займала в ПАТ "Енергобанк" посади, що зобов`язували її здійснювати контроль та нагляд за діяльністю банку, у тому числі і контроль щодо належного виконання банком своєї діяльності, що згідно з законодавчими вимогами вимагало від неї належного виконання своїх фідуціарних обов`язків перед юридичною особою - ПАТ "Енергобанк", а оскільки ОСОБА_1 з 12.04.2010 обіймала керівні посади в ПАТ "Енергобанк", пов`язані, в тому числі, і з контролем за фінансовою діяльністю банку, то це свідчить про її обізнаність у перерахуванні впродовж 25.09.2012 - 03.02.2014 грошових коштів на рахунок в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), тож невиконання вказівок НБУ, наданих за результатами інспектування банку, про необхідність повернути грошові кошти в сумі 15 749 729, 36 доларів США, носило свідомо умисний, злочинний характер дій з боку ОСОБА_1 . З вказаних підстав наявні усі елементи складу цивільного правопорушення, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягали задоволенню, а судові витрати, пов`язані з розгляду справи судом першої інстанції, відповідно до положень п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, покладенню на відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач, зокрема, зазначив, що розміщення коштів ПАТ "Енергобанк" на кореспондентському рахунку, відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) відбувалось без сприяння і безпосередньої участі відповідача, при цьому на момент відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління (12.02.2015) і до фактичного її звільнення з цієї посади (12.06.2015) кошти ПАТ "Енергобанк" знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн). Разом з цим, 07.06.2017 постановою прокурора відділу Генеральної прокуратури України виділено з матеріалів КП № 12016000000000008 матеріали КП, зокрема, щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ПАТ "Енергобанк", а саме: коштами у сумі 15 749 729, 36 дол. США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), тобто коштами заволоділи невстановлені органом досудового розслідування особи шахрайським шляхом. В подальшому вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 758/7786/17 затверджено угоду між прокурором та ОСОБА_1 і при цьому цивільний позов Фондом не заявлявся, а потерпілих від кримінального правопорушення не було. Також відповідач стверджував, що дебіторська заборгованість по кореспондентському рахунку банку Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) в сумі 15 648 744,91 дол. США продана Фондом за 1 209 414,26 грн товариству з обмеженою відповідальністю "Астерс-Фінанс", у зв`язку з чим відповідач вважав, що позивачем не доведено завдання йому шкоди в сумі 15 749 729,36 дол. США, саме внаслідок протиправних дій відповідача, тобто не доведено наявності причинно-наслідкового зв`язку між діянням ОСОБА_1 та втратою 15 749 729,36 дол. США з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк" відкритого Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн). Окрім того посилався на те, що в провадженні господарського суду міста Києва перебуває аналогічний спір між тими самими сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав (справа № 910/14974/18), у зв`язку з чим господарський суд мав відмовити у відкритті провадження у цій справі (№ 758/5941/20).

У запереченнях на відзив відповідача, позивач, серед іншого, зазначив, що позов поданий до суду, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх фідуціарних обов`язків, як колишнім керівником, посадовою особою, головою правління банку, тобто вчинення нею дій (бездіяльності), з порушенням законодавчих норм, внаслідок чого банку було завдано шкоди (збитків). Разом з цим, Фонд наділений правом на звернення (пред`явлення позову) до колишніх керівників, посадових осіб банку, пов`язаних з банком осіб, з вимогами про відшкодування шкоди (збитків) завданих банку, які після отримання Фондом за рішенням суду розподіляються між кредиторами неплатоспроможного банку. Також Фонд зазначав про подібність (тотожність, аналогічність) правовідносин у цій справі та справах Верховного Суду на які він посилався в апеляційній скарзі. Щодо завданої відповідачем шкоди позивач зазначав, що майнова шкода та її розмір встановлена у вироку, а також підтверджується наданими до матеріалів справи документами: балансовою довідкою від 09.04.2024 по рахункам ПАТ "Енергобанк" щодо коштів, списаних у збиток банку та випискою по особовому рахунку банку за 14.05.2020, яка підтверджує факт списання коштів у збиток банку.

У додаткових письмових поясненнях від 15.01.2026 та від 28.04.2026 позивач зазначив таке:

позивачем надані більш переконливі докази наявності повного складу цивільного правопорушення. При цьому відповідач не спростував встановлені обставини, що викладені в обвинувальному вироку;

за висновком Верховного Суду єдиним недоліком, який допустив суд апеляційної інстанції під час першого розгляду справи, це визнання на підставі обвинувального вироку як преюдиційної обставини - наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди банку внаслідок її протиправних дій;

причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди банку внаслідок її протиправних дій полягає у несумлінному ставленні відповідачки до своїх службових, посадових обов`язків керівника банківської установи, невиконанні вимог НБУ щодо негайного повернення коштів в сумі 15 489,0 доларів США з коррахунку в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн). Тобто, відповідачем не були здійснені заходи (не винесене питання на розгляд спостережної ради, не видані відповідні постанови/накази, не надані розпорядження підлеглим), необхідні для виконання вимог НБУ;

відповідачка проігнорувала прямі вказівки НБУ, що були зазначені у Звіті про інспектування ПАТ "Енергобанк" станом на 01.03.2014, її бездіяльність була свідомою і умисною, за відсутності очевидної законної мети для цього;

тимчасовою адміністрацією у ПАТ "Енергобанк" здійснювалися всі необхідні заходи з метою повернення коштів ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729, 36 доларів США, розміщених на кореспондентському рахунку в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн), однак вони були списані з рахунків ПАТ "Енергобанк", відкритому Bank Frick & Cо AG, виключає будь-яку можливість в пред`явленні вимог до іноземного банку. Відсутність у банку документів та подальше списання коштів з рахунку ПАТ "Енергобанк" стали можливими саме у зв`язку з неналежним виконання відповідачкою своїх фідуціарних обов`язків, як колишнім керівником;

Фонд зауважив, що питання його діяльності, вчинення заходів із виведення неплатоспроможного ПАТ "Енергобанк" з ринку тощо, не є предметом доказування у цій справі та обставинами, які складають предмет дослідження судом у даній категорії спорів;

кошти були списані з рахунків ПАТ "Енергобанк" з незалежних від тимчасового адміністратора причин;

відповідачем не спростовано своєї вини, яка встановлена в обвинувальному вироку Подільського районного суду м. Києва від 20.06.2017 у справі № 758/7786/17, за заподіяння банку шкоди, яка полягала в її бездіяльності та нездійсненні належного контролю за розміщенням коштів банку на кореспондентських рахунка в інших банківських установах та за доцільністю операцій;

підставою позову у цій справі є неналежне виконання відповідачкою своїх фідуціарних обов`язків, як колишнім керівником, а не заволодіння нею грошовими коштами банку в сумі 15 749 729, 36 доларів США;

в обвинувальному вироку чітко зазначена сума завданої шкоди банку та його кредиторам, яка підтверджується довідкою від 09.04.2024 по рахункам ПАТ "Енергобанк" щодо коштів, списаних у збиток банку та випискою по особовому рахунку банку за 14.05.2020, яка підтверджує факт списання коштів у збиток банку;

позивач також звертає увагу на правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21.

У додаткових письмових поясненнях від 29.04.2026 відповідач послався на те, що:

бездіяльність ОСОБА_1 не має безпосереднього причинного-наслідкового зв`язку із заподіяною шкодою;

протягом тривалого часу з 2017 року Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, а ні його уповноважені особи не скористалися своїми процесуальними правами потерпілого і не отримали необхідні для повернення коштів ПАТ "Енергобанк" з кореспондентського рахунку;

за даними публічного паспорту активу, складеного Фондом гарантування вкладів фізичних осіб станом на 01.02.2020 за майновими правами на дебіторському заборгованість в сумі 15 648 744, 91 доларів США звернення стягнення в судовому порядку не проводилось;

завдання істотної шкоди АТ "Енергобанк" чи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб обвинувальним вироком не встановлювалось;

діяння ОСОБА_1 із завдання шкоди ПАТ "Енергобанк" чи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб виключає можливість укладення угоди про визнання винуватості;

у вироку зазначено, що злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнала себе винуватою, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілим ніхто не визнавався;

ПАТ "Енергобанк" та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не є потерпілими від вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення. Втім, ПАТ "Енергобанк" є потерпілою особою в кримінальному провадженні щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом коштами ПАТ "Енергобанк", які знаходилися на кореспондентському рахунку;

на підставі вироку неможливо встановити наявність матеріальної шкоди та її розмір від вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення;

позивач надав докази (рішення виконавчої дирекції Фонду № 1023 від 28.05.2020 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "Енергобанк", рішення виконавчої дирекції Фонду № 1439 від 30.07.2020 та балансову довідку по рахункам ПАТ "Енергобанк" від 09.04.2024), яких не існувало на момент подання позову;

рішенням виконавчої дирекції Фонду № 1023 від 28.05.2020 "Про затвердження ліквідаційного балансу та звіту про виконання ліквідаційної процедури ПАТ "Енергобанк" не підтверджується завдана ПАТ "Енергобанк";

враховуючи фактичні обставини даної справи в діянні ОСОБА_1 не підтверджується наявність умислу чи необережності, як психічного ставлення особи до заподіяння шкоди ПАТ "Енергобанк" чи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

між вчиненням ОСОБА_1 злочину та заподіянням збитків наявний значний проміжок часу, тому ОСОБА_1 не могла передбачити завдання матеріальної шкоди ПАТ "Енергобанк" через умисні шахрайські дії невстановлених слідством осіб вже після її звільнення з посади Голови правління банку при повній бездіяльності (умисній чи з необережності) з боку уповноважених осіб Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Розгляд справи Північним апеляційним господарським судом

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2025 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Владимиренко С. В.) прийнято до провадження апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та на додаткове рішення цього ж суду у справі № 758/5941/20 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 21.01.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Владимиренко С. В.) оголошено перерву у розгляді справи на 04.03.2026 та продовжено строк її розгляду.

У зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С. В. за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/755/26 від 24.02.2026 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2026 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Євсіков О. О. Демидова А. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.03.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 оголошено перерву у розгляді справи до 07.05.2026 та продовжено строк її розгляду.

У судовому засіданні 07.05.2026 протокольно оголошено перерву до 09.06.2026.

У зв`язку з відпусткою судді Євсікова О. О. за розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1535/26 від 05.06.2026 був призначений та проведений повторний автоматизований розподіл судової справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2026 для розгляду справи визначений склад колегії суддів: Ходаківська І. П. - головуючий (суддя-доповідач), судді: Демидова А. М., Владимиренко С. В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.06.2026 справу прийнято колегією суддів у визначеному складі до свого провадження та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.06.2026.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.06.2026 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І. П., судді Демидова А. М., Владимиренко С. В.) оголошено перерву у розгляді справи до 05.08.2026 та продовжено строк її розгляду.

У судовому засіданні 05.08.2026 протокольно оголошено перерву до 02.09.2026.

Присутній у судовому засіданні 02.09.2026 представник позивача просив задовольнити апеляційну скаргу.

Присутній у судовому засіданні 02.09.2026 представник відповідача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Обставини справи

20.04.2012 з метою перерахування (зарахування) клієнтських платежів, міжбанківських депозитних та кредитних операцій, здійснення платежів в іноземній валюті ПАТ "Енергобанк" було відкрито кореспондентський рахунок у Bank Frick &Cо AG (Ліхтенштейн).

Впродовж 25.09.2012 - 03.02.2014 на коррахунок ПАТ "Енергобанк" у Bank Frick & Cо AG здійснювалось перерахування коштів, що в кінцевому рахунку призвело до акумулювання суми в еквіваленті 154 677, 4 тис. грн.

10.02.2014 ОСОБА_1 була призначена на посаду голови правління ПАТ "Енергобанк".

У період з 24.03.2014 по 30.04.2014 Національним банком України було проведено інспекційну перевірку ПАТ "Енергобанк" за період діяльності з 01.05.2011 по 01.03.2014. Відповідно до звіту за результатами перевірки ПАТ "Енергобанк" встановлено, що станом на 01.03.2014 найбільша концентрація коштів на рахунках типу "Ностро" спостерігається за коштами розміщеними у Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн) в сумі, що еквівалентна 154 677,4 тис. грн або 81,23% загального обсягу коштів розміщених на рахунках та 7,17% загальних активів, 74,80% невідкоригованого капіталу І рівня). За результатами перевірки Національний банк України зобов`язав керівництво ПАТ "Енергобанк" відобразити в обліку на рахунку кредитної заборгованості кошти, розміщені на кореспондентському рахунку у Bank Frick & Cо AG, Ліхтенштейн (враховуючи кредитний характер зазначеної операції) та здійснити заходи щодо термінового їх повернення.

12.02.2015 постановою правління Національного банку України №96 ПАТ "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та в цей же день, на підставі вказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк"", згідно із яким з 13.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк".

12.06.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Енергобанк" відповідно до постанови Правління Національного банку України від 11.06.2015 № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Енергобанк"" та рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 12.06.2015 № 115 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Згідно із вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у кримінальній справі №758/7786/17 за результатом розгляду кримінального провадження №1-кп/758/535/17 (справа №758/7786/17, кримінальне провадження під час досудового розслідування №12016000000000008) відносно ОСОБА_1 , затверджено угоду від 09 червня 2017 року між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 про визнання винуватості.

Вироком, який набрав законної сили, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, та призначено покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавлення права обіймати посади пов`язані з виконанням владних, організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік, без застосування штрафу, та згідно із ст.75 КК України звільнено ОСОБА_1 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі зі встановленням іспитового строку 1 (один) рік; згідно із ст.124 КПК України стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати за проведення експертиз в розмірі 20 328,00 грн.

Відповідно до вироку судом було встановлено, що в результаті недбалості, допущеній ОСОБА_1 при її перебуванні на посаді голови правління ПАТ "Енергобанк" державі було завдано шкоду у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729, 36 доларів США, що в еквіваленті на час діяння становить 154 677 400 грн, які в подальшому могли бути використані для покриття збитків, завданих ліквідацією вказаної банківської установи.

Причиною виникнення спору у цій справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Фонду гарантування вкладів фізичних осіб 15 749 729, 36 доларів США майнової шкоди (збитків), завданої кримінальним правопорушенням.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови

Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Згідно з частинами першою та другою статті 1166 Цивільного кодексу України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану недоговірну (деліктну) шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- неправомірність поведінки особи, тобто її невідповідність вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства;

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, тобто протиправна поведінка конкретної особи (осіб), на яку покладається відповідальність, є тією безпосередньою причиною, що необхідно та невідворотно спричинила шкоду;

- вина заподіювача шкоди, як суб`єктивного елемента відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.

За загальними правилами розподілу обов`язку доказування кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (частини перша та третя статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести належними, допустимими та достовірними доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Водночас зі змісту частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди, яка полягає в тому, що наявність вини заподіювача шкоди не підлягає доведенню позивачем, а саме відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідний висновок Верховного Суду щодо застосування частини другої статті 1166 Цивільного кодексу України та презумпції вини заподіювача шкоди міститься, зокрема, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 753/7281/15-ц, а також у постанові у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18 та у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

Предметом позову у цій справі є вимога про відшкодування (стягнення) шкоди, заподіяної ПАТ "Енергобанк" протиправними діями, бездіяльністю пов`язаної з банком особи (відповідачки).

Ураховуючи зазначені вище правила доказування у господарському процесі у правовідносинах з відшкодування шкоди позивач має довести неправомірність рішень, дій/бездіяльності відповідача, у чому полягав негативний результат його діяльності в контексті зменшення обсягу майна банку чи його знецінення, розмір майнових втрат, а також пов`язаність протиправної поведінки відповідача та існуючого негативного результату.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою прокурора відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарського О. П. від 07.06.2017 виділено з матеріалів кримінального провадження № 12016000000000008 матеріали кримінального провадження, зокрема, щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ПАТ "Енергобанк", а саме: коштами у сумі 15 749 729, 36 доларів США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), тобто вчинення невстановленими особами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 4 Кримінального кодексу України.

Отже, згідно наданих документів, коштами в розмірі 15 749 729, 36 доларів США, які просить стягнути позивач з відповідача як заподіяну шкоду в даному судовому провадженні, заволоділи невстановлені органом досудового розслідування особи шляхом вчинення злочину - шахрайства.

Шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв`язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами.

При цьому, причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. У випадку, коли протиправна поведінка, яка створила конкретну можливість завдання шкоди, перетворює її у дійсність тільки в разі приєднання до неї протиправної дії третіх осіб, має встановлюватися юридично значимий причинний зв`язок як з поведінкою, яка створила конкретну можливість (умови для завдання шкоди), так і з діями, які перетворили її у дійсність (фактичне завдання шкоди).

З матеріалів справи вбачається, що 20.04.2012 з метою перерахування (зарахування) клієнтських платежів, міжбанківських депозитних та кредитних операцій, здійснення платежів в іноземній валюті ПАТ "Енергобанк" було відкрито кореспондентський рахунок у Bank Frick &Cо AG (Ліхтенштейн).

Впродовж 25.09.2012 - 03.02.2014 на коррахунок ПАТ "Енергобанк" в у Bank Frick & Cо AG здійснювалось перераховання коштів, що в кінцевому рахунку призвело до акумулювання суми в еквіваленті 154 677,4 тис. грн.

10.02.2014 ОСОБА_1 була призначена на посаду Голови Правління ПАТ "Енергобанк".

Отже, розміщення коштів ПАТ "Енергобанк" на кореспондентському рахунку, відкритому в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн) відбувалося без безпосередньої участі відповідачки.

У період з 24.03.2014 по 30.04.2014 Національним банком України було проведено інспекційну перевірку ПАТ "Енергобанк" за період діяльності з 01.05.2011 по 01.03.2014. Відповідно до звіту за результатами перевірки ПАТ "Енергобанк" встановлено, що станом на 01.03.2014 найбільша концентрація коштів на рахунках типу "Ностро" спостерігається за коштами розміщеними у Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн) в сумі, що еквівалентна 154 677,4 тис. грн. або 81,23 % загального обсягу коштів розміщених на рахунках та 7,17 % загальних активів, 74,80 % невідкоригованого капіталу І рівня). За результатами перевірки Національний банк України зобов`язав керівництво ПАТ "Енергобанк" відобразити в обліку на рахунку кредитної заборгованості кошти, розміщені на кореспондентському рахунку у Bank Frick & Cо AG, Ліхтенштейн (враховуючи кредитний характер зазначеної операції) та здійснити заходи щодо термінового їх повернення.

12.02.2015 постановою правління Національного банку України № 96 ПАТ "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та в цей же день, на підставі вказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк", згідно з яким з 13.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк".

12.06.2015 розпочато процедуру ліквідації ПАТ "Енергобанк" відповідно до постанови Правління НБУ від 11.06.2015 № 370 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Енергобанк" та рішення виконавчої дирекції Фонду прийнято від 12.06.2015 № 115 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку".

Таким чином, на момент відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків Голови правління (12.02.2015) і до фактичного її звільнення з цієї посади (12.06.2015) кошти ПАТ "Енергобанк" знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Cо AG.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 25.05.2021 у справі № 910/11027/18, при вирішенні питання про притягнення до відповідальності посадових осіб банку, суд також має встановити чи дотримались такі посадові особи своїх фідуціарних обов`язків, а саме: чи діяли вони добросовісно, розумно та чи не перевищували своїх повноважень.

Визначення терміну "фідуціарний обов`язок" міститься у Методичних рекомендаціях щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України, схвалені постановою Правління Національного банку України № 98 від 28 березня 2007 року, що були чинними у спірний період.

Відповідно до пункту 1.12. Глави 1 Розділу І цих Методичних рекомендацій фідуціарний обов`язок - обов`язок діяти якнайкраще в інтересах іншої особи. Керівник банку (фідуціар) зобов`язаний діяти з урахуванням інтересів банку (тобто всіх його акціонерів та клієнтів), а не з особистих (приватних) інтересів. Від фідуціара завжди вимагається діяти добросовісно та безпристрасно. Фідуціар повинен бути чесним і не повинен вести справи в такий спосіб, що надає йому необумовлені вигоди або завдає шкоди інтересам клієнтів або акціонерів.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 910/12930/18 з подібними цій справі, що переглядається, правовідносинами, акти рекомендаційного характеру можуть бути застосовані судами при оцінці дій/бездіяльності відповідачів. Щодо регулювання діяльності банків такими документами є не тільки зазначені Методичні рекомендації, але й Принципи корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку (далі ОЕСР), ухвалені на засіданні Ради ОЕСР у 1999 році.

Зазначені Методичні рекомендації дійсно носять рекомендаційний характер, але разом з тим закріплюють певний стандарт належної поведінки керівників банку, який характеризується підвищеними вимогами до добросовісності та розумності, виваженості дій та прийняття рішень при веденні господарської діяльності, з урахуванням інтересів юридичної особи, яку він представляє.

Згідно з вимогами статті 92 Цивільного кодексу України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема, директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише в невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень.

Аналогічні правові висновки Верховного Суду щодо застосування статті 92 Цивільного кодексу України викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 911/2129/17, від 25 травня 2021 року у справі № 910/11027/18, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №910/21493/17, від 21 липня 2021 року у справі № 910/12930/18.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання шкоди підприємству і зобов`язання її відшкодувати.

Отже, при застосуванні статті 92 Цивільного кодексу України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників / акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, викладеним у постанові від 05.02.2024 у справі № 910/4149/21.

Важливим елементом доказування наявності повного складу правопорушення є причинно-наслідковий зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, який полягає у тому, що: 1) протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; 2) шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки. Тобто слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов`язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв`язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв`язку.

Згідно з частиною другою статті 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини першої статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відтак, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження вчинення саме відповідачкою діяння (бездіяльності), яке завдало позивачу шкоди в сумі 15 749 729, 36 доларів США, оскільки відсутній причинно-наслідковий зв`язку між діянням (бездіяльністю) ОСОБА_1 та втратою 15 749 729, 36 доларів США з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), яка мала місце після того, як відповідачка була звільнена з посади (відсторонена від виконання обов`язків голови правління).

Таким чином, матеріалами справи не доведено обставин заподіяння позивачу майнової шкоди саме внаслідок службової недбалості відповідача, встановленої обвинувальним вироком суду.

Відповідно до частини шостої статті 75 ГПК України обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд першої інстанції правильно зазначив, що вирок Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 в справі № 758/7786/17 є обов`язковим під час розгляду даної справи, проте він не містить встановленого факту заподіяння відповідачем майнової шкоди на суму 15 749 729, 36 доларів США, та кваліфікація кримінального правопорушення не містить обвинувачення відповідача за статтями 190, 191 Кримінального кодексу України ("Шахрайство", "Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем").

Натомість, кваліфікація дій відповідачки, відповідно до вказаного вироку, є службова недбалість, яка ч. 1 ст. 367 КК України визначається, як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.

Крім того, в постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 752/18401/15-к (провадження № 51-5868км18) зазначено, що з суб`єктивної сторони цей злочин (службова недбалість) характеризується злочинною самовпевненістю (службова особа передбачає, що внаслідок невиконання чи неналежного виконання нею своїх службових обов`язків правам і законним інтересам може бути завдано істотну шкоду, але легковажно розраховує на її відвернення) або злочинною недбалістю (службова особа не передбачає, що в результаті її поведінки може бути завдано істотну шкоду, хоча повинна була і могла це передбачити). Службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності.

Подібна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 06.11.2025 у справі № 686/7348/22 (провадження № 51-1292 км 25), від 16.04.2025 у справі № 442/1862/19 (провадження № 51-2216 км 20), від 18.11.2025 у справі № 750/9824/21 (провадження № 51 - 2273 км 23).

Відтак, позивач не звільнений від доказування в межах даної справи відносно доводів щодо визначення розміру майнової шкоди, причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) обвинуваченої та спричиненою шкодою.

Окрім того, як вже зазначалось вище, у вироку Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 в справі № 758/7786/17 зазначено, що: "злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнала себе винуватою, згідно із ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, від якого потерпілим ніхто не визнавався".

Під час укладення угоди про визнання винуватості ОСОБА_1 враховано, що цивільний позов не заявлявся, потерпілих від кримінального правопорушення немає.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 КПК України потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди.

Встановлена вироком обставина відсутності потерпілого свідчить про те, що позивач із відповідною заявою, як це було передбачено ч. 3 ст. 55 КПК України, до органу досудового розслідування не звертався.

Саме заподіяння майнової шкоди позивачу в розмірі 15 749 729, 36 доларів США від зникнення цих коштів з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн) є предметом досудового розслідування в іншому кримінальному проваджені і не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із злочином, скоєним відповідачкою.

Як вже було зазначено вище, при вирішенні судом питання про наявність причинно-наслідковий зв`язку між майновою шкодою, заподіяною ПАТ "Енергобанк", та протиправними діями відповідача для настання цивільно-правої відповідальності, судом було встановлена відсутність такого причинно-наслідкового зв`язку між халатними діями ОСОБА_1 та недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729, 36 доларів США, що знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн), та якими шахрайським шляхом заволоділи невстановлені органом досудового розслідування особи.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, враховуючи таке.

Як вважає позивач, факт наявності та неправомірність поведінки заподіювача шкоди шляхом вчинення службової недбалості, що завдало шкоди державі у вигляді недоотримання ліквідаційної маси ПАТ "Енергобанк" в сумі 15 749 729, 36 доларів США є встановленим у вироку суду та додатковому доведенню не підлягає, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди внаслідок її протиправних дій.

Як вже зазначалось вище, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою (ч. 6 ст. 75 ГПК України).

Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду (ч. 7 ст. 75 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 910/6355/20 звернула увагу на те, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для звільнення учасників процесу від доказування певних обставин варто також ураховувати положення частин 6, 7 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.

У постанові від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема, у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Із аналізу частини шостої статті 75 ГПК України слідує, що преюдиціальне значення надається виключно обставинам, встановленим вироком суду, серед яких можна виокремити обставини (факти) того, чи мали місце ці діяння та чи вчинені вони цією особою, а не правовій оцінці таких обставин, яка може полягати, зокрема, у висновках суду про те, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною або в наявності/відсутності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою.

Отже, преюдиційними, у даному випадку, з вироку Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у справі № 758/7786/17 можуть вважатися виключно ті обставини, чи мала місце службова недбалість та чи вчинена вона ОСОБА_1 .

Подібні висновки щодо застосування частини 6 статті 75 ГПК України викладені у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 925/1328/19.

Колегія суддів зазначає, що вироком Подільського районного суду міста Києва від 20.06.2017 у кримінальній справі № 758/7786/17 не встановлено наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями ОСОБА_1 та заподіянням шкоди внаслідок її протиправних дій.

Матеріали справи не містять доказів, що ПАТ "Енергобанк", Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зверталися із заявами про визнання їх потерпілими від правопорушення в кримінальному провадженні № 12016000000000008 від 19.01.2016, яке порушене за заявою уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Енергобанк".

Крім того, в постанові про виділення матеріалів досудового розслідування, винесеною прокурором відділу Генеральної прокуратури України старшим радником юстиції Кіпчарським О. П. від 07.06.2017 зазначено таке: "Злочин щодо заволодіння невстановленими особами шахрайським шляхом майном ПАТ "Енергобанк", а саме: коштами в сумі 15 749 729,36 доларів США, що знаходилися на кореспондентському рахунку, відкритому в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн) та нерухомим майном, переданим банком в іпотеку фізичним особам ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , не пов`язані із злочином, скоєним ОСОБА_1 " (т. 1, а.с. 179).

В матеріалах даної справи наявний Реєстр матеріалів досудового розслідування заволодіння невстановленими особами шляхом шахрайства майном ПАТ "Енергобанк", виділених із кримінального провадження № 12016000000000008 (щодо ОСОБА_1 ) (а.с. 180-181, т.1).

Таким чином, питання заподіяння майнової шкоди в розмірі 15 749 729, 36 доларів США від зникнення цих коштів з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритого в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн) є предметом досудового розслідування в іншому кримінальному проваджені і не знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку із злочином, скоєним відповідачкою.

В обґрунтування списання коштів у збиток банку, Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано до суду першої інстанції довідку від 09.04.2024 по балансовим рахункам ПАТ "Енергобанк" та виписку по особовому рахунку банку за 14.05.2020.

Із змісту цих документів вбачається, що дебіторська заборгованість по кореспондентському рахунку банку Frick & Co AG в сумі 15 648 744, 91 доларів США (еквівалент в гривні 419 693 078, 99) продано за 1 209 414, 26 грн Товариству з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "АСТЕРС-ФІНАНС", код ЄДРПОУ 40033382 (лот № GL2N617149/300272).

Відповідно до протоколу електронного аукціону № UA-EA-2020-04-02-000003-b від 08.04.2020 через електронний майданчик dgf.prozorro.sale, оператором якого виступило ТОВ "Центральна універсальна товарна біржа" було продано лот № GL2N617149, власником якого є ПАТ "Енергобанк" та до складу якого входив пул активів, що складається в тому числі з майнових прав на дебіторську заборгованість Bank Frick & Co AG та переможцем торгів було визнано ТОВ "ФК АСТЕР-ФІНАНС".

За даними Публічного паспорту активу, складеного Фондом гарантування вкладів фізичних осіб станом на 01.02.2020 за майновими правами на дебіторську заборгованість в сумі 15 648 744, 91 доларів США звернення стягнення в судовому порядку не проводилось.

Відповідно до Договору № 9 від 12.05.2020 ПАТ "Енергобанк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відступило ТОВ "ФК "АСТЕР-ФІНАНС" право вимоги за майновими правами на дебіторську заборгованість в сумі 15 648 744,91 доларів США.

Довідкою від 09.04.2024 за підписом Заступника директора-розпорядника Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Ольги Білай визначено, що сума збитку від продажу активу складає 418 483 664, 73 грн.

Проаналізувавши надані позивачем докази колегія дійшла до висновку, що вони не підтверджують наявності складу цивільного правопорушення, в тому числі, причинно-наслідкового зв`язку між поведінкою відповідачки та втратою 15 749 729, 36 доларів США з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритого в Bank Frick & Co AG (Ліхтенштейн).

Позивач стверджує, що невиконання вказівок НБУ, наданих за результатами інспектування банку, про необхідність повернути грошові кошти в сумі 15 749 729, 36 доларів США, носило свідомо умисний, злочинний характер дій з боку ОСОБА_1 . Майнова шкода та її розмір встановлена у вироку.

Відповідно до обвинувального вироку ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України ("Службова недбалість").

Службова недбалість - це злочин, який може бути вчинений тільки з необережності (такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 26 червня 2023 року у справі № 730/902/21, постанові від 06 листопада 2025 року у справі № 686/7348/22, від 19 вересня 2024 року у справі № 243/4761/20).

Таким чином, твердження скаржника про умисний характер поведінки відповідачки є безпідставним.

У постанові від 19.11.2019 у справі № 759/10575/16-к (провадження № 51-1951км19) Верховний Суд зазначив, що обставини вчинення злочину у вироку на підставі угоди не встановлюються на підставі повного та всебічного дослідження доказів у межах змагальної процедури за участю всіх фігурантів інкримінованого правопорушення.

Вирок щодо ОСОБА_1 , яким затверджено угоду про визнання винуватості ухвалювався судом, зокрема, на підставі статті 475 Кримінального процесуального кодексу України ("Вирок на підставі угоди") без повного та всебічного з`ясування обставин справи та дослідження доказів під час судового розгляду.

Щодо вини слід зазначити таке.

Вина заподіювача шкоди, як суб`єктивний елемент відповідальності, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Кримінального кодексу України часом вчинення кримінального правопорушення визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності.

У вироку Подільського районного суду міста Києва щодо ОСОБА_1 зазначено, зокрема, таке:

"За результатами перевірки Національний банк України зобов`язав керівництво ПАТ "Енергобанк" відобразити в обліку кошти, розміщені на кореспондентському рахунку та здійснити заходи щодо термінового їх повернення і про результати вжитих заходів повідомити протягом 3 робочих днів після отримання Звіту про інспектування.

Із даним звітом про інспектування банку та вимогами Національного банку України (лист НБУ № 42-011/33916/Бт від 27.06.2014) в невстановлений слідством час в приміщенні ПАТ "Енергобанк" була ознайомлена ОСОБА_1 . Проте остання, несумлінно ставлячись до своїх службових обов`язків керівника банківської установи не виконала вимоги Національного банку України. Тобто, останньою не були здійснені заходи (не винесене питання на розгляд Спостережної ради, не видані відповідні постанови/накази, не надані розпорядження підлеглим), необхідні для виконання вимог НБУ."

…

"В результаті недбалого відношення до своїх службових обов`язків Голови правління ПАТ "Енергобанк" ОСОБА_1 , кошти в сумі 15 489 000 доларів США залишилися на кореспондентському рахунку."

Таким чином, на момент відсторонення ОСОБА_1 від виконання обов`язків голови правління (12.02.2015) і до фактичного її звільнення з цієї посади (12.06.2015) кошти ПАТ "Енергобанк" знаходились на кореспондентському рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Cо AG.

Разом з тим, 12.02.2015 постановою правління Національного банку України №96 ПАТ "Енергобанк" віднесено до категорії неплатоспроможних та в цей же день, на підставі вказаної постанови, виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 29 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк"", згідно із яким з 13.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк".

Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (у редакції, чинній на час запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк") передбачено, що:

тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом (п. 16 ч. 1 ст. 2 Закону);

уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку (п. 17 ч. 1 ст. 2 Закону).

Пунктом 1 частини другої статті 46 зазначеного Закону визначено, що з дня призначення уповноваженої особи Фонду припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту).

Статтею 48 зазначеного Закону передбачено, що уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

1) виконує повноваження органів управління банку;

2) приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку;

3) складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;

4) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

5) у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

6) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;

7) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх;

8) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, які підлягають обов`язковому зберіганню;

9) виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону;

10) здійснює відчуження активів і зобов`язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Уповноважена особа Фонду може здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та/або нормативно-правовими актами Фонду, які є необхідними для завершення процедури ліквідації банку.

Колегія суддів зазначає, що обставини заволодіння коштами ПАТ "Енергобанк" невстановленими особами шахрайським шляхом виникли після відсторонення та звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління цього банку, запровадження тимчасової адміністрації та призначення уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк", що свідчить про відсутність її вини, пов`язаної із втратою коштів банку з кореспондентського рахунку ПАТ "Енергобанк", відкритому в Bank Frick & Cо AG.

ОСОБА_1 не тільки не передбачала, а в силу фактичних обставин цієї справи не могла передбачити завдання матеріальної шкоди ПАТ "Енергобанк" через умисні шахрайські дії невстановлених слідством осіб вже після її відсторонення та звільнення з посади голови правління банку.

Разом з тим, із матеріалів справи не вбачається вжиття Фондом гарантування вкладів фізичних осіб оперативних заходів щодо повернення коштів з кореспондентського рахунку в Bank Frick & Cо AG (Ліхтенштейн) після запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Енергобанк" та призначення уповноваженої особи Фонду.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Беручи до уваги вищевикладене в сукупності, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, застосовуючи стандарт переваги більш вагомих доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки склад цивільного (господарського) правопорушення відсутній та не підтверджується наявними у справі доказами.

Щодо додаткового рішення суду першої інстанції.

Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначає стаття 269 ГПК, за якою суд апеляційної інстанції:

переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша);

не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта)

Правовий аналіз цієї норми свідчить, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції лише в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Наведене узгоджується з нормами частини другої статті 258 ГПК, яка передбачає, що в апеляційній скарзі, серед іншого, має бути зазначено, в чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо).

Тобто, скаржник самостійно (на власний розсуд) визначає підстави оскарження судового рішення та наводить відповідне обґрунтування (доводи), а суд апеляційної інстанції, зокрема, в межах наведених скаржником доводів апеляційної скарги здійснює апеляційний перегляд справи.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що визначений статтею 14 ГПК принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов`язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору і визначає обов`язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб`єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду при розгляді справи.

Обсяг вимог апеляційного оскарження - це визначений скаржником, а у випадках, передбачених процесуальним законом, напрям та зміст перевірки судового рішення. Межами апеляційного перегляду процесуальний закон визначає повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду вимог апеляційної скарги (стаття 275 ГПК України), вихід за межі яких в разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається виключно в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення (постанови Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №906/1379/15, від 23.08.2023 у справі №910/13963/21, від 28.10.2021 у справі №910/13604/20).

Отже, зважаючи на принцип диспозитивності та визначені статтею 269 ГПК України межі апеляційного перегляду, суд апеляційної інстанції не наділений повноваженнями доповнювати апеляційну скаргу міркуваннями (доводами), які скаржник не навів у її тексті, або самостійно визначати конкретну підставу апеляційного оскарження.

Виходячи із змісту апеляційної скарги скаржник не навів жодних аргументів на спростування висновків суду першої інстанції під час ухвалення додаткового рішення, а лише зазначив, що у разі задоволення позову судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають покладенню на відповідача.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів констатує, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, надав їм належну правову оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення, з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

З урахуванням наведеного, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в апеляційному порядку.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на те, що наведені в апеляційній скарзі доводи про порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для їх зміни чи скасування та залишає апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 26.11.2024 та додаткове рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2024 у справі №758/5941/20 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 14.09.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді А.М. Демидова

С.В. Владимиренко