Додаткове рішення від 15 вересня 2026 р. у справі №909/1482/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 909/1482/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орищин Г.В.,

суддів Галушко Н.А.,

Желіка М.Б.,

розглянув без виклику представників сторін заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер"

про ухвалення додаткового рішення за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2026 (повне рішення складено 26.02.2026, суддя П.А. Шкіндер)

у справі № 909/1482/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер"

до відповідача Фізичної особи-підприємця Савьолової Уляни Петрівни

про стягнення заборгованості в сумі 455 994,00 грн

Господарський суд Івано-Франківської області у рішенні від 17.02.2026 ухвалив: - відмовити в позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер" до Фізичної особи-підприємця Савьолової Уляни Петрівни про стягнення заборгованості за договором поставки № 15/07/2022 від 01.08.22 в сумі 455994,00 грн; - судові витрати у справі залишити за позивачем.

Західний апеляційний господарський суд в постанові від 30.04.2026 ухвалив задоволити апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер"; - скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.02.2026 у справі № 909/1482/25; - позовні вимоги задоволити; - стягнути з Фізичної особи-підприємця Савьолової Уляни Петрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер" 414 540,00 грн попередньої оплати за товар, 41 454,00 грн штрафу та 7 434,38 грн судового збору за подання позовної заяви; - стягнути з Фізичної особи-підприємця Савьолової Уляни Петрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер" 8 207,89 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 02.07.2026 ухвалив: - касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Савьолової Уляни Петрівни залишити без задоволення; - постанову Західного апеляційного господарського суду від 30.04.2026 у справі № 909/1482/25 залишити без змін.

15.06.2026 через систему «Електронний суд» до Західного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить суд ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з ФОП Савьолової У.П. на користь ТзОВ «Хаглер» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, докази понесення яких позивачем долучено до позовної заяви.

З огляду на приписи ч.3 ст.244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд в ухвалі від 26.08.2026 постановив здійснити розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер" про ухвалення додаткового рішення у справі № 909/1482/25 без виклику представників сторін в судове зсідання; відповідачу запропоновано подати суду пояснення (заперечення) на заяву позивача.

28.08.2026 через систему «Електронний суд» ФОП Савьолова У.П. подала заперечення на клопотання про стягнення судових витрат.

Згідно зі ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За змістом ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та на підтвердження понесення зазначених витрат долучив такі докази: договір про надання правничої допомоги № 43 від 30.07.2025, укладений між адвокатом Рекшою Олександром Ігоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаглер» за змістом якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, адвокат зобов`язався здійснити представництво або надати інші види правничої допомоги клієнту, а клієнт зобов`язався оплатити надання такої правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору; додаткову угоду № 2 від 23.12.2025 до договору про надання правничої допомоги № 43 від 30.07.2025 у відповідності до якої, вартість послуг (складових гонорару) є фіксованою і становить 20 000,00 грн.

Згідно з ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України щодо співмірності господарському суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 ГПК України), про що неодноразово зазначав Верховний Суд, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц.

Подане ФОП Савьоловою У.П. заперечення на клопотання (заяву) позивача обґрунтовано тим, що заявлені позивачем до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн не підтверджені належними та допустимими доказами, оскільки до заяви про ухвалення додаткового рішення не додано акта приймання-передачі наданих послуг (звіту), рахунка на оплату, доказів оплати та детального опису виконаних адвокатом робіт; крім того, позивачем пропущено встановлений ч.8 ст.129 ГПК України строк для подання доказів понесених витрат та не дотримано передбаченого законом порядку їх подання, а також не подано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат відповідно до ст. 124 ГПК України, що, на думку відповідача, є підставами для залишення заяви без розгляду або відмови у стягненні заявлених витрат. Водночас, на випадок розгляду питання по суті, відповідач просить зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу як неспівмірний зі складністю справи, обсягом та характером виконаних адвокатом робіт.

Надаючи оцінку наведеним запереченням, колегія суддів зазначає таке:

У позовній заяві ТзОВ «Хаглер» заявило вимогу про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн та подало докази на підтвердження їх розміру, а саме договір про надання правничої допомоги № 43 від 30.07.2025 та додаткову угоду № 2 від 23.12.2025, якою встановлено фіксований розмір гонорару за надання правничої допомоги у цій справі. Отже, відповідні докази були подані до закінчення розгляду справи та ухвалення постанови апеляційного суду від 30.04.2026. Тому доводи відповідача про їх несвоєчасне подання є безпідставними.

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, строк встановлено для подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, якщо такі докази не були подані до закінчення судових дебатів за умови попередньої заяви про їх відшкодування. У цій справі позивач одночасно із заявленням вимоги про відшкодування витрат подав документи, що визначають їх розмір. Відтак, підстав для залишення відповідної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском цього строку немає.

Подання заяви про ухвалення додаткового рішення 15.06.2026, тобто після ухвалення постанови апеляційного суду від 30.04.2026, також не свідчить про пропуск процесуального строку. Згідно з ч.2 ст.244 ГПК України, така заява може бути подана до закінчення строку на виконання відповідного рішення.

Щодо доводів відповідача про відсутність акта приймання-передачі наданих послуг, рахунка та доказів фактичної оплати гонорару колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.2 ст.126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу визначається згідно з умовами договору та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і їх вартості, яка сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Таким чином, закон не ставить можливість відшкодування таких витрат виключно у залежність від факту їх попередньої фактичної оплати. Визначальним є встановлення існування відповідного зобов`язання клієнта перед адвокатом, його розміру та зв`язку з розглядом конкретної справи.

У цій справі такі обставини підтверджуються договором про надання правничої допомоги № 43 від 30.07.2025 та додатковою угодою № 2 від 23.12.2025, якою погоджено фіксований гонорар адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

За змістом ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар може визначатися, зокрема, у фіксованому розмірі. У такому разі його розмір не залежить від фактичної кількості годин, витрачених адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до позиції Касаційного господарського суду, викладеної у постанові від 12.05.2021 у справі № 235/4969/21, розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі не залежить від обсягу наданих послуг, а отже, є визначеним.

За встановлених у цій справі обставин, відсутність окремого акта приймання-передачі послуг, рахунка чи доказів попередньої оплати не спростовує факту погодження сторонами розміру гонорару та обов`язку клієнта його сплатити. Відповідачем не наведено доводів, які б свідчили про припинення, зміну чи невиникнення такого договірного зобов`язання.

Щодо покликання відповідача на неподання детального опису виконаних адвокатом робіт колегія суддів зазначає, що положення ч.3 ст.126 ГПК України підлягають застосуванню з врахуванням погодженого сторонами способу визначення гонорару. Оскільки у цій справі встановлено фіксований, а не погодинний розмір гонорару, визначення кількості годин, витрачених адвокатом на окремі процесуальні дії, не є необхідним для встановлення його розміру.

Водночас, відсутність окремого документа під назвою «детальний опис робіт» не звільняє суд від обов`язку перевірити реальність, необхідність, обґрунтованість та співмірність заявлених витрат. Така перевірка здійснюється колегією суддів з врахуванням сукупності наявних у справі доказів, зокрема договору, додаткової угоди, характеру та складності спору, вчинених процесуальних дій і результатів розгляду справи.

При цьому, відповідач, посилаючись на відсутність детального опису робіт, не зазначив, які саме заявлені послуги фактично не надавалися, не були необхідними або не пов`язані з розглядом справи, та не подав доказів на підтвердження таких обставин.

Щодо доводів про неподання попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат відповідно до ст. 124 ГПК України колегія суддів зазначає, що позивач у позовній заяві конкретно зазначив розмір витрат на професійну правничу допомогу та подав документи, що визначають їх розмір. За таких обставин неподання окремого документа під назвою «попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат» саме по собі не спростовує факту заявлення відповідної вимоги та не може автоматично мати наслідком відмову у відшкодуванні витрат.

Щодо заперечень про неспівмірність заявлених витрат колегія суддів зазначає, що відповідно до частини шостої статті 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про їх зменшення.

Відповідач не навів конкретного розрахунку суми, до якої, на його думку, мають бути зменшені витрати, не зазначив, які саме роботи адвоката були зайвими або не пов`язаними з розглядом справи та не подав належних і допустимих доказів невідповідності заявленої суми в 20 000,00 грн складності справи, обсягу наданої правничої допомоги, ціні позову чи значенню справи для позивача.

Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є винагородою адвоката за надання правничої допомоги, а порядок його обчислення та умови повернення визначаються договором. При визначенні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд зазначив, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та клієнтом щодо розміру гонорару або зменшення суми його відшкодування можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку це суперечить принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України).

Водночас Верховний Суд неодноразово наголошував, що при розподілі судових витрат суд, за наявності заперечень іншої сторони, має оцінювати витрати на професійну правничу допомогу за критеріями їх реальності, необхідності та розумності, а також співмірності з предметом спору. За наявності відповідних підстав суд може відмовити у відшкодуванні таких витрат повністю або частково, однак має навести конкретні мотиви та правові підстави такого рішення (постанови Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19; додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Аналогічний підхід застосовує Європейський суд з прав людини: компенсації підлягають лише витрати, які були фактичними, неминучими (необхідними) та обґрунтованими за розміром (справи «Двойних проти України», «Баришевський проти України»).

При цьому Верховний Суд у постанові від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18 зазначив, що визначаючи розмір компенсації витрат на правничу допомогу, суд має виходити з установленого договором розміру та/або порядку обчислення таких витрат.

Колегія суддів враховує, що заявлені до відшкодування витрати пов`язані саме з розглядом цієї справи, оскільки договір про надання правничої допомоги та додаткова угода до нього охоплюють надання правничої допомоги у спорі між Товариством з обмеженою відповідальністю «Хаглер» та Фізичною особою-підприємцем Савьоловою Уляною Петрівною, предметом якого було стягнення 455 994,00 грн заборгованості за договором поставки.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат здійснював правничий супровід позивача у справі, зокрема шляхом підготовки та подання позовної заяви, формування правової позиції, подання та дослідження доказів, участі у розгляді справи. За результатами апеляційного перегляду позовні вимоги ТзОВ «Хаглер» задоволено у повному обсязі, а постановою Верховного Суду від 02.07.2026 постанову апеляційного господарського суду залишено без змін.

Таким чином, витрати на професійну правничу допомогу мають безпосередній зв`язок із розглядом цієї справи, а їх понесення (або обов`язок їх сплатити) підтверджується укладеним між позивачем та адвокатом договором і додатковою угодою до нього.

При визначенні розміру витрат, що підлягають відшкодуванню, колегія суддів також враховує, що ціна заявленого позову становила 455 994,00 грн, справа стосувалася виконання договору поставки та необхідності повернення попередньої оплати за товар, а для захисту своїх прав позивач був змушений звернутися до суду. Справа розглядалася судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, а результат її розгляду має безпосереднє майнове значення для позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з Фізичної особи-підприємця Савьолової Уляни Петрівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хаглер» 20000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 126, 129, 244 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

У ХВ А Л И В:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер" про ухвалення додаткового рішення задоволити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Савьолової Уляни Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хаглер" (м. Житомир, вул. Мала Бердичівська, буд. 6, кв. 3, ідентифікаційний код 40084332) 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 ГПК України.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддя Г.В. Орищин

суддя Н.А. Галушко

суддя М.Б. Желік