Постанова від 09 вересня 2026 р. у справі №914/2107/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/2107/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Шаповал Д.В. – головуючий, Манюк П.Т., Іванчук С.В.

секретар судового засідання Томашівська Соломія

за участю представників:

від позивача: Кузьма Д.М.

від відповідача: Дудар Є.А.; Буковецька Н.В.

третьої особи: не з`явився

переглянувши справу № 914/2107/25 за апеляційною скаргою Львівської обласної організації ветеранів України (вх. № 01-05/3926/25 від 31.12.2025)

на рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 (повний текст складено 28.10.2025, суддя Стороженко О.Ф.)

за позовом: Управління майном спільної власності Львівської обласної ради, м. Львів,

до відповідача: Львівської обласної організації ветеранів України, м. Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м. Львів,

про: звільнення і повернення об`єкта оренди,

на новому розгляді після скасування постанови Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 Постановою Верховного Суду від 03.06.2026,

ВСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції

Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (Позивач, Орендодавець) звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Львівської обласної організації ветеранів України (Відповідач, Орендар) про звільнення і повернення об`єкта оренди – нежитлових приміщень загальною площею 80,2 кв. м на першому поверсі будинку № 54 на вул. Липинського у м. Львові, які перебувають на балансі Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (Третя особа, Балансоутримувач).

Позов обґрунтовано тим, що за Договором оренди № 26/24/2 від 20.05.2024 приміщення передано Відповідачу у строкове платне користування до 19.05.2025 (включно) (п. 8.1 Договору). Балансоутримувач Листом № 24 від 18.03.2025 повідомив про необхідність використання приміщень для власних потреб. На підставі цього листа Позивач Наказом № 54-Н від 09.04.2025 відмовив у продовженні Договору і надіслав цей наказ Відповідачу поштою. Відповідач приміщення добровільно не звільнив; за актом Балансоутримувача (без номера і дати) голова правління Відповідача 25.06.2025 відмовився підписувати акт приймання-передачі приміщень.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 (суддя Стороженко О.Ф.) позов задоволено повністю: Відповідача зобов`язано звільнити спірні приміщення та передати їх за актом Третій особі, з Відповідача на користь Позивача стягнуто судовий збір у сумі 3028,00 грн.

При цьому суд першої інстанції встановив, зокрема, такі обставини:

1) Доказів надіслання чи вручення Відповідачу Листа Балансоутримувача № 24 від 18.03.2025 Позивачем не надано;

2) Балансоутримувач не виконав обов`язку обґрунтувати власні потреби використання орендованого майна, оскільки Лист № 24 від 18.03.2025 містив лише вказівку на намір використання приміщень без будь-якого обґрунтування.

Попри встановлення цих обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Наказу № 54-Н неправомірним, мотивувавши це тим, що Відповідач мав можливість заявити заперечення щодо правомірності наказу як до закінчення строку дії Договору, так і в цьому судовому процесі, але такою можливістю не скористався.

1.2. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Львівська обласна організація ветеранів України через представника Дудара Є.А. подала Апеляційну скаргу від 30.12.2025, у якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю, а судові витрати апелянта стягнути з Позивача.

1.3. Перший апеляційний розгляд справи та постанова суду касаційної інстанції

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 02.02.2026 поновлено Відповідачу строк на апеляційне оскарження та відкрито апеляційне провадження.

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 (головуючий суддя Бонк Т.Б., судді Бойко С.М., Якімець Г.Г.) апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 – без змін. Мотивуючи постанову, Суд погодився з висновками суду першої інстанції.

Постановою Верховного Суду від 03.06.2026 (головуючий суддя Берднік І.С., судді Зуєв В.А., Міщенко І.С.) касаційну скаргу Відповідача задоволено частково: Постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.03.2026 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Підставою для скасування Верховний Суд визначив те, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на встановлені судом першої інстанції обставини невиконання Балансоутримувачем обов`язку з надіслання Орендарю повідомлення про непродовження Договору та обов`язку обґрунтувати власні потреби використання орендованого майна, не надав цим обставинам жодної оцінки та не встановив інших обставин щодо надсилання такого повідомлення, що суперечить сформованим правовим висновкам Верховного Суду (з посиланням на постанови від 13.11.2024 у справі № 910/18626/23, від 17.06.2025 у справі № 910/9104/24, від 14.01.2026 у справі № 916/5382/24).

1.4. Процесуальні дії Суду на новому розгляді

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2026 справу №914/2107/25 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді – Шаповала Д.В., суддів Манюка П.Т., Іванчук С.В.

Ухвалою від 15.07.2026 Суд призначив розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні на 03.09.2026.

Ухвалою від 03.09.2026 Суд відклав розгляд справи на 10.09.2026 з підстав, наведених у вказаній ухвалі.

У судове засідання з`явились представники сторін.

Третя особа повторно не забезпечила участі уповноваженого представника в судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги була повідомлена належним чином, причин неявки Суду не повідомила.

Враховуючи наведене, положення ч.ч. 11-13 ст. 270 ГПК України та те, що участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, а в матеріалах справи наявний достатній обсяг відомостей для перегляду оскарженого рішення в апеляційному порядку, Суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності третьої особи, належно повідомленої про розгляд справи.

У судовому засіданні 10.09.2026 проголошено скорочену постанову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Узагальнені доводи апеляційної скарги

В апеляційній скарзі Відповідач наводить два взаємопов`язані доводи.

По-перше, суд першої інстанції сам встановив, що Балансоутримувач не виконав обов`язку письмово обґрунтувати власні потреби використання орендованого майна (Лист № 24 від 18.03.2025 містив лише вказівку на необхідність використання приміщень без обґрунтування), однак дійшов суперечливого щодо цих же встановлених обставин висновку про відсутність підстав вважати Наказ № 54-Н неправомірним. За доводами апелянта, обґрунтування суду про наявність у Відповідача можливості заперечити проти наказу цієї суперечності не усуває.

По-друге, судом неправильно застосовано абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 634 від 27.05.2022: обов`язковою умовою застосування цих норм як підстави відмови у продовженні договору оренди є письмове повідомлення Балансоутримувача, яке містить обґрунтування конкретних цілей використання майна для власних потреб. Оскільки такого повідомлення не було, норми не могли бути застосовані як підстава для висновку про припинення орендних відносин. На підтвердження цього доводу апелянт покликається на постанову Верховного Суду від 04.03.2025 у справі № 914/622/24.

2.2. Позиція Позивача

У Відзиві від 09.02.2026 Позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, наводячи, зокрема, такі доводи:

1) Лист № 24 від 18.03.2025 направлено за юридичною адресою Відповідача згідно з ЄДР, що, на думку Позивача, є достатнім для належного повідомлення незалежно від факту його фактичного вручення;

2) ст. 19 Закону не покладає на Балансоутримувача обов`язку додатково обґрунтовувати необхідність використання саме цього приміщення для власних потреб;

3) Наказ № 54-Н надіслано Відповідачу поштою 09.04.2025, що підтверджується поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист; жодних заперечень щодо наказу Відповідач не заявляв ані до закінчення строку дії Договору, ані в судовому процесі;

4) відмова голови правління Відповідача підписати акт приймання-передачі приміщень (25.06.2025) підтверджує обізнаність Відповідача про непродовження Договору за відсутності заперечень з його боку.

2.3. Позиція Третьої особи.

Третя особа письмових пояснень щодо апеляційної скарги не подала та участі представника в судовому засіданні не забезпечила.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

3.1. Межі нового розгляду справи

Відповідно до ст. 316 ГПК України вказівки, що містяться в постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду апеляційної інстанції під час нового розгляду справи. У постанові від 03.06.2026 Верховний Суд указав на необхідність надати оцінку встановленим судом першої інстанції обставинам щодо виконання Балансоутримувачем обов`язку надіслати Орендарю повідомлення про непродовження Договору та відповідності цього повідомлення вимогам щодо обґрунтування власних потреб.

Нових доказів у розумінні ст. 269 ГПК України на новому розгляді учасниками справи не подано; оцінка здійснюється на підставі доказів, наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції.

3.2. Щодо доведеності надіслання Балансоутримувачем повідомлення про непродовження Договору

Пунктом 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» передбачено, що договори оренди державного та комунального майна, строк дії яких завершується у період воєнного стану, вважаються продовженими на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців після його припинення чи скасування, крім випадку, коли Балансоутримувач не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення договору оренди повідомив Орендодавця та Орендаря про непродовження договору з підстав, визначених ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Отже, для застосування цього винятку має бути доведено не лише складення відповідного документа, а й своєчасне доведення повідомлення до обох адресатів у спосіб, який дає змогу встановити факт і дату його надсилання. Зазначена вимога містилася як у первісній редакції пункту 5 Постанови, так і в його подальших редакціях.

Строком дії Договору за п. 8.1 визначено 19.05.2025, отже граничною датою, до якої Балансоутримувач мав повідомити Орендаря, було 19.04.2025. Лист № 24 датовано 18.03.2025, тобто за датою складення він вкладається у встановлений строк. Разом з тим дата складення документа підтверджує лише момент його виготовлення, а не факт і момент його фактичного надсилання Орендарю.

Судом першої інстанції встановлено, а матеріалами справи підтверджується, що жодних доказів надсилання чи вручення Відповідачу Листа № 24 від 18.03.2025 Позивачем не надано – на відміну від Наказу № 54-Н, надсилання якого підтверджено поштовою накладною та описом вкладення у цінний лист, стосовно Листа № 24 від 18.03.2025 такі докази в матеріалах справи відсутні.

У судовому засіданні 03.09.2026 представник Позивача також повідомила про відсутність змоги послатися на наявні у справі докази надсилання Листа № 24 від 18.03.2025 на адресу Відповідача.

Відповідно до ст. 74 ГПК України обов`язок довести обставини, на які сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, покладається на цю сторону. Оскільки саме Позивач посилається на дотримання Балансоутримувачем процедури повідомлення, передбаченої п. 5 Постанови КМУ № 634, як на підставу відмови у продовженні Договору, тягар доведення факту й моменту надсилання цього повідомлення лежить на Позивачеві. За відсутності відповідних доказів Суд не має підстав вважати цей обов`язок виконаним.

Довід відзиву Позивача про те, що надсилання Листа № 24 від 18.03.2025 за юридичною адресою Відповідача згідно з ЄДР є достатнім незалежно від його вручення, не підтверджений матеріалами справи. Цей довід ґрунтується на припущенні, що лист було надіслано Відповідачу, однак у справі відсутні докази самого факту його відправлення; тому питання про правові наслідки невручення листа не виникає.

3.3. Щодо обґрунтованості звернення Балансоутримувача про власні потреби

Абзацом 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що рішення про відмову у продовженні договору оренди може бути прийнято, якщо орендоване приміщення необхідне для власних потреб Балансоутримувача, які обґрунтовані у письмовому зверненні Балансоутримувача, поданому ним Орендарю.

У постанові від 04.03.2025 у справі № 914/622/24 Верховний Суд зазначив, що форма такого повідомлення балансоутримувача про відмову в продовженні договору оренди не визначена законодавством. Водночас за змістом наведених норм, таке повідомлення (звернення) балансоутримувача у розумінні пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 № 634 повинно містити обґрунтування необхідності використання об`єкта оренди саме для власних потреб балансоутримувача з посиланням на конкретно визначені цілі такого використання, які повинні відповідати законодавству, а також статуту чи положенню балансоутримувача. При цьому в розумінні наведених норм власними потребами балансоутримувача можуть бути потреби у використанні об`єкта оренди з урахуванням його функціонального призначення для забезпечення здійснення статутної діяльності балансоутримувача.

Повідомлення балансоутримувача, в якому не зазначено про необхідність використання об`єкта оренди для власних потреб балансоутримувача та не наведено обґрунтування необхідності такого використання, не відповідає вимогам абзацу 2 частини 1 статті 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки орендар як більш уразлива сторона в таких правовідносинах має право вимагати дотримання щодо нього загальних засад цивільного законодавства, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

Судом першої інстанції встановлено, що Лист № 24 від 18.03.2025 містить лише вказівку на намір використання приміщень для власних потреб Балансоутримувача без будь-якого обґрунтування та без зазначення конкретних цілей такого використання. Цю обставину Позивач і Третя особа не спростували ані у відзиві на апеляційну скаргу, ані під час нового розгляду справи.

Довід відзиву про те, що згадана ст. 19 Закону не вимагає від Балансоутримувача додаткового обґрунтування необхідності саме цього приміщення, суперечить буквальному змісту абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону, який прямо пов`язує право на відмову у продовженні договору з обґрунтуванням власних потреб у письмовому зверненні. Отже, звернення Балансоутримувача (Лист № 24 від 18.03.2025) не відповідає наведеним вимогам.

3.4. Щодо доводу про те, що Наказ № 54-Н компенсує недоліки повідомлення Балансоутримувача

Пункт 5 Постанови КМУ № 634 пов`язує виняток з автоматичного продовження договору оренди з повідомленням Балансоутримувачем Орендодавця та Орендаря. Рішення Орендодавця про відмову у продовженні договору, оформлене Наказом № 54-Н, не може замінити передбачене ст. 19 Закону обґрунтоване письмове звернення Балансоутримувача та підтвердження його своєчасного надсилання Орендарю. За відсутності цих передумов надсилання самого Наказу № 54-Н Відповідачу не підтверджує реалізації винятку, встановленого пунктом 5 Постанови КМУ № 634.

Пасивність Відповідача, який не заявляв заперечень проти Наказу № 54-Н ані до закінчення строку дії Договору, ані в подальшому, не є формою підтвердження законності підстав цього наказу. Заперечення проти правомірності підстав для видання наказу правомірно заявлені Відповідачем у межах цього спору – у відзиві на позов, без необхідності окремого позовного провадження про визнання наказу недійсним, оскільки наказ Управління майном виданий не як акт суб`єкта владних повноважень, а як документ у межах господарських відносин за договором оренди.

Незаявлення Відповідачем заперечень проти Наказу № 54-Н не усуває недоліків процедури повідомлення, передбаченої п. 5 Постанови КМУ № 634, і не підтверджує застосування встановленого цим пунктом винятку з автоматичного продовження Договору: ці недоліки існують об`єктивно та не залежать від того, заперечував Відповідач проти наказу чи ні.

3.5. Висновки Суду щодо доводів апеляційної скарги

За встановлених обставин – недоведеності надсилання Балансоутримувачем Відповідачу Листа № 24 від 18.03.2025 та відсутності в цьому листі належного обґрунтування власних потреб – Суд дійшов висновку, що виняток з автоматичного продовження договору оренди, передбачений п. 5 Постанови КМУ № 634, у цій справі не було реалізовано належним чином.

Отже, відповідно до п. 5 Постанови КМУ № 634 у редакції, чинній на дату закінчення строку Договору, за відсутності належно реалізованого винятку Договір оренди № 26/24/2 від 20.05.2024 вважався продовженим на період дії воєнного стану та протягом чотирьох місяців після його припинення чи скасування. Тому на час виникнення спору користування Відповідачем спірними приміщеннями не було безпідставним. Оскільки Позивач не довів припинення Договору з наведеної ним підстави, відсутні передбачені ст. 785 ЦК України та ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» підстави для покладення на Відповідача обов`язку звільнити і повернути об`єкт оренди.

З наведених мотивів Суд визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги:

1) Висновок суду першої інстанції про правомірність Наказу № 54-Н не узгоджується зі встановленими ним же обставинами щодо дефектів повідомлення Балансоутримувача (п. 3 ч. 1 ст. 277 ГПК України – невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи);

2) Норми абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 5 Постанови КМУ № 634 застосовано без урахування того, що для реалізації винятку з автоматичного продовження договору необхідне письмове звернення Балансоутримувача, яке одночасно містить обґрунтування власних потреб і належно надіслане Орендарю (п. 4 ч. 1 ст. 277 ГПК України — неправильне застосування норм матеріального права).

4. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та з урахуванням обов`язкових вказівок, викладених у Постанові Верховного Суду від 03.06.2026, Суд установив недоведеність своєчасного надсилання Орендарю повідомлення Балансоутримувача про непродовження Договору та невідповідність змісту цього повідомлення вимогам абз. 2 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Ці обставини виключають застосування передбаченого п. 5 Постанови КМУ № 634 винятку з автоматичного продовження Договору. Отже Рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові повністю.

Оскільки в задоволенні позову відмовлено, підстави для покладення на Відповідача судових витрат Позивача (судового збору в сумі 3028,00 грн, стягнутого рішенням суду першої інстанції) відсутні. Натомість відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати Відповідача на сплату судового збору за подання апеляційної скарги та касаційної скарги підлягають стягненню з Позивача на користь Відповідача.

Розмір судового збору, сплаченого Відповідачем за подання апеляційної та касаційної скарг, підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними документами і становить відповідно 3 633,60 грн та 4 844,80 грн. У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги та ухваленням нового рішення про відмову в позові ці витрати відповідно до ст. 129 ГПК України підлягають покладенню на Позивача.

Керуючись ст. ст. 129, 236, 269, 275, 277, 282, 316 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Задоволити апеляційну скаргу Львівської обласної організації ветеранів України.

2. Скасувати Рішення Господарського суду Львівської області від 23.10.2025 у справі №914/2107/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

3. Стягнути з Управління майном спільної власності Львівської обласної ради (79008, м. Львів, вул. В.Винниченка, 18; ідентифікаційний код 25255072) на користь Львівської обласної організації ветеранів України (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54, к. 30; ідентифікаційний код 25238820) 3 633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 4 844,80 грн судового збору за подання касаційної скарги.

4. На виконання цієї постанови Господарському суду Львівської області видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбачені статтями 287, 288 ГПК України.

Повний текст складено 14 вересня 2026 року.

Головуючий суддя Шаповал Д.В.

Суддя Манюк П.Т.

Суддя Іванчук С.В